Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Львівська національна академія мистецтв

УДК 75.04.03(477.83/.86)”19”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства

КРАЄВИД У МАЛЯРСТВІ ГАЛИЧИНИ

ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ XX СТ.

(традиції та інновації образної мови)

Спеціальність 17. 00. 05 - образотворче мистецтво

МИСЮГА Богдан Васильович

Львів 2008

Дисертацією є рукопис

Захист відбудеться 27 березня 2009 р. о 10 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради у Львівській національній академії мистецтв за адресою: 79011, м. Львів, вул. В.Кубійовича, 38.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Львівської національної академії мистецтв (79011, м. Львів, вул. В. Кубійовича, 38).

Автореферат розіслано 20 лютого 2009 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради,

кандидат мистецтвознавства КУСЬКО Г. Д.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Краєвид як тип зображення в образотворчому мистецтві за своєю образною специфікою займає одне з чільних місць у сенсі відображення основної онтологічної проблеми: відношення людини до світу. Визначальною є його роль в образній морфології пейзажного твору, що головним чином характеризує стан вирішення цієї проблеми в малярстві. Аналіз художнього образу краєвиду, зважаючи на очевидну значущість стафажних елементів краєвиду в зображеннях будь-якого сюжетного наповнення, дає змогу зрозуміти головну онтологічну проблему не тільки в пейзажі, але й у композиціях інших жанрових типів та різновидів. Окрім того, функція краєвиду, не гублячи своєї актуальності, в кожному різновиді виступає різною.

Актуальною та недослідженою в українській мистецтвознавчій науці залишається проблема традиції зображення краєвиду в західноукраїнському малярстві. Досі не опрацьованими залишаються теми “образу Галицької землі”, “образу галицького міста”; не має масштабного розвитку тема “тла в українському сакральному мистецтві” (започаткована ще львівською дослідницею В.Свєнціцькою у 1940-х роках).

Пошук внутрішніх структурних закономірностей формальної еволюції краєвиду в різновидах малярства істотно прояснює діалогічність художнього образу та реальної дійсності. Так, зображення реальної дійсності на різних етапах еволюції образу краєвиду не завжди має пріоритет перед художніми уявленнями чи образними узагальненнями. Виявлення та систематизація означених коливань між світоглядними категоріями суб'єктивної та об'єктивної природи в трактуванні образу краєвиду уможливить конкретизацію інновацій та стійких особливостей мистецької традиції. Інваріантність формального трактування галицького ландшафту в малярстві Галичини визначеного часового періоду також може стати своєрідною ілюстративною схемою стильових формацій першої третини ХХ ст.

Метою дослідження є виявлення традицій та інновацій художньої мови краєвиду Галичини визначеного часового періоду.

Для досягнення мети дослідження визначено низку завдань:

- дослідити роль малярської традиції зображення краєвиду в творчості художників Галичини;

- виявити естетичні передумови інновацій художньої мови в зображеннях краєвиду;

- з'ясувати роль мистецьких процесів у еволюції образної морфології краєвиду;

- окреслити домінуючі стилістичні напрямки й течії у малярських зображеннях краєвиду;

- виявити спільні художні особливості зображень краєвиду в творчості митців Галичини на кожному з обумовлених структурою дослідження історичних етапів;

- на підставі спільних формальних та змістових ознак художніх творів, що входять в об'єкт дослідження, окреслити самобутні мистецькі явища.

Об'єктом дослідження є відомі і маловідомі твори малярства, що були виконані українськими художниками у визначений період і є невід'ємними складовими тогочасних мистецьких процесів у Галичині.

Предметом дослідження є художній образ краєвиду в малярстві Галичини першої третини XX ст.

Хронологічні межі дослідження. Дисертація обмежена хронологічними рамками першої третини XX ст. Нижньою хронологічною межею є 1898 р. - час заснування першого згромадження українських художників “Товариства для розвою руської штуки”. Верхньою межею є 1939 р. - історично обумовлений характерний відрізок часу згортання мистецьких процесів під тиском подій першої більшовицької окупації.

Територіальні межі дослідження охоплюють межі Галицької України, яка в період від 1898 р. до 1939 р. не становила єдиної адміністративної одиниці, а входила до окупованих Польщею земель у складі трьох воєводств: Львівського, Станіславівського і Тернопільського. Дослідження охоплює як осередки активного мистецького життя, так і периферійні виставкові центри, пленери, території індивідуального творчого побуту галицьких художників. У дослідження залучено також об'єкти, створені поза окресленими межами, але які є невід'ємними чинниками мистецьких процесів у Галичині. Для порівняльної характеристики та аргументації означених положень дослідження залучені окремі твори художників Польщі, Німеччини, Франції, Росії. У визначенні природи мистецьких процесів в Галичині використано аналіз подібних явищ у країнах Західної та Східної Європи.

Методологічна основа дослідження. У дисертації застосовано метод структурного аналізу зображень краєвиду в жанрових різновидах. При вивченні авторських художніх методів застосовано порівняльний аналіз в його типологічному аспекті. Типологічний метод дозволяє виокремити найбільш суттєві ознаки художньої мови та підготувати ґрунт для стильових узагальнень. В аналізі мистецьких явищ принципи детермінізму поєднано з принципом історизму на діалектичній основі. Принцип детермінізму обумовила загальна специфіка мистецької критики Галичини перших десятиліть ХХ ст., що узалежнювала огляд творчості художників від методів “школи”. Діалектичне поєднання цього методу з історизмом дає можливість розглядати мистецьке явище з урахуванням історичних особливостей мистецького життя Галичини першої третини ХХ ст. В аналізі мистецьких творів використано метод формального аналізу, системно-структурного аналізу художніх творів. Під час систематизації матеріалу застосовано метод індукції. В аналізі історичних процесів застосовано синхронно-діахронний підхід. Він допускає, що подібні явища можуть розвиватися з певним запізненням.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що у ній вперше:

- окреслено межі поняття “галицької традиції малювання краєвиду”, прослідковано етап виникнення та еволюцію явища;

- визначено цілісність (синтез) художньої мови зображення краєвиду художниками в Галичині, вираженої комплексом естетичних та формальних ознак;

- виконано систематизацію авторських методів зображення краєвиду галицькими художниками із залученням значної кількості конкретних зразків досліджуваного явища;

- проаналізовано специфіку трактування краєвиду в контексті естетичних концепцій, стилів та напрямків, визначено умови, що вплинули на формування особливостей художнього образу краєвиду в малярстві Галичини першої третини XX ст.;

- визначено залежність образу краєвиду від стану онтологічної проблеми в конкретному естетичному середовищі;

- введено в науковий обіг досі невідомі або мало знані імена українських художників, що працювали в Галичині;

- до візуального апарату історії українського малярства введено деякі досі невідомі твори відомих та незнаних авторів, що вплине на загальну картину дослідження мистецтва І третини ХХ ст. в Галичині;

- з'ясовано роль краєвиду як складової загальної образної морфології малярського твору в мистецтві Галичини;

- суттєво доповнено аргументами актуальне для сучасної мистецтвознавчої науки положення про інтеграцію українського мистецтва в західно-європейський культурний простір;

- розширено контекст дослідження національного стилю в українському образотворчому мистецтві ХХ ст.;

- трактування явищ “українського модернізму” та “українського авангарду” оновлено та доповнено з позицій системно-структурного аналізу художніх творів.

Практичне значення вбачаємо у застосуванні результатів дослідження для розширення теоретичної бази українського мистецтвознавства в галузі морфології образотворчого мистецтва та концептуальних досліджень історії західноукраїнського малярства першої третини ХХ ст. Дисертаційний матеріал про історію малярської традиції зображення краєвиду в Галичині, з його повним ілюстративним супроводом, може стати основою для лекційного спецкурсу з історії українського мистецтва у мистецьких вузах України та за кордоном. Структура аналізу малярських зображень краєвиду, апробована методологія типологічної характеристики авторських методів може полегшити пошук важливих аргументів для експертизи мистецьких творів. Започаткований тематичний напрямок досліджень “про образ краєвиду” відкриває також широкі горизонти для вітчизняної музейної практики. На основі сюжетної специфіки краєвиду можна створювати тематичні каталоги та формувати фондові групи. Аналіз художньої мови окремих митців, твори яких входять в об'єкт дослідження, може бути використаний в науково-інвентарних описах музейних збірок України.

Апробація дисертаційного дослідження. Основні положення та результати дослідження оприлюднені автором у трьох міжнародних науково-практичних конференціях: “Українсько-польські відносини в Галичині у XX ст.” у виступі “Мистецтво Станіслава 30-40-і рр. XX ст.” (1996 р., м. Івано-Франківськ); на Других міжнародних філософсько-культурологічних читаннях “Діалог культур: Україна у світовому контексті. Мистецтво і освіта” у виступі “Краєвид у галицькому малярстві 20-30-х рр. XX ст. в контексті європейської художньої культури” (1998 р., Львів); на Міжнародній науковій конференції “О. Архипенко і світова культура ХХ ст. у виступі “Олександр Архипенко і проблема національного мистецтва в Галичині у 1930-i роки” (2001 р., м. Київ); а також на чотирьох науково-практичних конференціях аспірантсько-викладацького складу ЛАМ у виступах: “Естетичне підґрунтя пейзажного жанру в Галичині в 1919-1939 рр.” (1999 р., м. Львів); “Краєвид у творчості митців галицьких провінцій 1919-1939 рр.” (1999 р., м. Львів); “Особливості зображення повітряного середовища в галицькому краєвиді 20-30-х років ХХ ст.” (2000 р., м. Львів); “Пейзажне малярство на виставках Гуртка Діячів Українського мистецтва” (2001 р., м. Львів); на Науково-практичній конференції викладацько-професорського складу Прикарпатського університету у виступі “Творче становлення народної художниці Ольги Плешкан” (1997 р., м. Івано-Франківськ); на Науковій конференції, присвяченій 125-річчю від дня народження Олени Кульчицької, у виступі “Пейзаж у творчості Олени Кульчицької” (2002 р., м. Львів). Крім того, головні положення дисертації викладено у семи публікаціях у наукових збірниках та журналах, шість із яких рекомендовано ВАК України, загальним обсягом 3.8 д. а.

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і головні завдання роботи, вказано предмет і об'єкт дослідження, його хронологічні та територіальні межі, визначено новизну та практичне значення дисертації, подано інформацію про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі "Історіографія, методика та джерела" висвітлено історіографію проблеми, визначено джерельну базу та описано методику дослідження. Дослідження образу краєвиду, традиції його зображення в українському мистецтві є одним з найменш опрацьованих напрямків сучасної мистецтвознавчої науки.

Серед перших публікацій українських дослідників, котрі проливають світло на суть проблеми традиції зображення краєвиду в Галичині, можна виділити статті В.Свєнціцької у галицькій періодиці дорадянського часу (1942).

Деякі з фрагментів історії традиції зображення краєвиду в давньому малярстві Галичини були висвітлені в низці пізніших статей львівських дослідників О. Сидора (1983), Г. Дергачової (1994), C. Король (2004) та І. Березіної (2004). Автор сучасного монографічного дослідження “Класицизм та романтизм в українському мистецтві” (2001), В. Овсійчук, уперше виявив художні особливості краєвиду в галицькому малярстві епохи класицизму та романтизму, історію та умови становлення пейзажного жанру в Галичині. С. Король розвинула тему становлення пейзажного жанру в Галичині в дисертаційному дослідженні: “Малярство і графіка Галичини періоду романтизму: жанрова структура і художньо-стильові особливості” (2007).

Проблема традиції зображення краєвиду в малярстві Галичини новітнього періоду вперше була висвітлена культорологом та дослідником мистецтва Д. Антоновичем у низці монографічних праць (1922). Вивченню авторських особливостей художньої мови окремих визначних пейзажистів першої третини ХХ ст. присвячені монографічні нариси М. Голубця (1933, 1939), В. Залозецького (1935), С. Гординського (1934), П. Ковжуна (1934 1939). галичина краєвид мистецтво художник

Сучасні наукові роботи про творчість галицьких живописців, написані В. Овсійчуком (1989, 1998), О. Ріпко (1996), Т. Басанець (1997), Є. Шимчук (2004), Л. Волошин (2008), у новому, незаанґажованому світлі розкривають проблему творчого становлення та мистецької еволюції окремих галицьких пейзажистів. Змальовані авторами монографій явища розгорнуті на тлі історичної та естетичної ситуації, проте не розкривають проблеми еволюції образу природи в малярстві Галичини.

Дотичні до проблеми дослідження роботи О. Тарасенко (“Проблема національного стилю в малярстві модерну та авангарду,” 1996), Л. Соколюк (“Бойчукізм і проблема стилю в українському мистецтві першої третини XX ст.,” 1993), Л.Семчишин-Гузнер (“Художнє життя в Галичині кінця ХІХ-початку ХХ ст.,” 2000), Т.Лупій (“Інтеграція західноєвропейських художніх течій в образотворчому мистецтві Львова першої третини ХХ ст.,” 2002) озвучили актуальні положення: “про зародження та становлення національного стилю …”, “про кристалізацію мистецьких процесів …”, про “інтеграцію …”. Ці положення ще потребують свого фактологічного наповнення. Поза об'єктом опинився важливий історичний період - І Світова війна 1914-1919 рр., коли мистецьке життя Галичини набуло форм суспільно-культурного маніфесту галицьких українців.

До друкованих джерел, що лягли в основу методики дослідження, можна віднести теоретичні праці російських дослідників Л. Мочалова (1983), М. Волкова (1985) та болгарського теоретика мистецтва К. Горанова (1969). Аналіз композиційної структури зображень краєвиду, особливостей колориту, техніко-технологічних особливостей художньої мови (за М. Волковим) став основою узагальнень та суджень про авторський малярський почерк галицьких живописців, про тенденції розвитку художньої мови регіонального осередку чи мистецької школи. Типологічні характеристики авторських методів, їх порівняльний аналіз дають можливість судити про стильові ознаки обумовлених структурою дослідження історичних етапів у галицькому малярстві.

Структурний аналіз художнього образу є зручним методом для з'ясування природи та ролі краєвиду в жанрових різновидах. Системно-структурний аналіз образної мови малярських зображень краєвиду, виявлення коливань між його чинниками об'єктивної та суб'єктивної природи дав підстави прослідкувати залежність мистецьких процесів та явищ від стану онтологічної проблеми в Галичині протягом усього визначеного періоду.

Поєднання детермінізму з історизмом на діалектичній основі дозволило врахувати історичні особливості мистецького життя Галичини першої третини ХХ ст., соціокультурні обставини розвитку творчих особистостей, геополітичні та визначальні віхи історії краю. Системно-структурний аналіз зображень краєвиду в різновидах малярства, що передбачає виявлення спільних ознак художньої форми, став цінним та необхідним для визначення самобутніх регіональних рис імпресіонізму, сецесії, експресіонізму, кубізму, футуризму та інших стильових формацій першої третини ХХ ст. Методом індукції систематизовано спільні пластичні ознаки, ідейно-змістові особливості живописних краєвидів. Історичні процеси модернізації художньої мови галицьких художників, умови та обставини поширення авангардних течій висвітлено з допомогою синхронно-діахронного методу.

До джерельних матеріалів, використаних у дисертації, відносимо опрацьовані нами збірки малярства: Національного музею у Львові ім. А. Шептицького, Львівської галереї мистецтв, Львівського історичного музею, Львівської Наукової бібліотеки ім. В. Стефаника, Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Й. Кобринського, Івано-Франківського Державного художнього музею, а також музеїв Польщі: Національного музею у Вроцлаві, Національного музею у Варшаві, Художнього музею в Лодзі, приватних колекцій Києва, Львова, Івано-Франківська, Рогатина, Тернополя, Нью-Йорка.

У другому розділі "Витоки малярської традиції зображення краєвиду в мистецтві Галичини" окреслено межі поняття “галицької традиції зображення краєвиду”, викладено основні історичні етапи розвитку пейзажної традиції в малярстві Галичини, сформульовано окремі теоретичні проблеми еволюції образної мови краєвиду в основних жанрах малярства та встановлено їх зв'язки зі світоглядними змінами в культурі Галичини на часовому проміжку від середини XVI - до початку ХХ ст.

Витоки галицької традиції зображення краєвиду пов'язані з проблемою тла в давньоукраїнській іконі, де краєвид виконував роль знакового окреслення обставин події. Вже наприкінці XVI ст. у галицькому іконописі з'являється перша спроба фіксації беспосередніх вражень в природі. Образ рідної землі, який виник з поєднання канону та примітивних засобів відтворення реальності, склав основу галицької традиції зображення краєвиду. Гуманістичні впливи західноєвропейського мистецтва першої половини XVII ст. привнесли до образної мови галицького іконопису риси відображення реальної дійсності. У зображеннях мотивів природи того часу домінують образи реальних галицьких ландшафтів. Ренесансний універсалізм комплексного оздоблення храму середини XVII ст. визначив пріоритет міського пейзажу у сакральних сюжетах, де зростає потреба відтворення глибини. Ідейно-змістові характеристики “краєвиду-алегорії” визначили роль барокового образу галицької природи кінця XVII - початку XVIIІ століть. Нове призначення образу природи в епоху рококо та ранньому класицизмі: високопатетичне підсилення змісту, - зумовило більш досконале вивчення натури, класичних зображальних засобів. У кінці 1700-х років ідеально-синтетичні мотиви природи набули більш монументальних та граційних форм.

Зародження самостійного пейзажного жанру в Галичині відбувалося в час активної розбудови та перепрофілювання галицьких міст у першій третині XIX ст. Перші панорамні види галицької місцевості, на зразок західноєвропейської “ведути”, відтворювали в основному особливості рельєфу ландшафту. В середині XIX ст. образ галицької природи був підсилений героїстичною патетикою та народним сентименталізмом. Еволюціонуючи від замкнутих форм академічної композиції та скутої класичної малярської форми до відносно вільного, реалістичного трактування стафажних деталей, образ краєвиду в малярстві Галичини протягом середини-кінця XIX ст. змістив акценти в бік відображення дійсності.

Останнє десятиліття ХІХ століття у мистецтві Галичини характеризує доба “раннього модернізму”. Модернізація стосувалася мистецтва Галичини головним чином у порядку властивого підсилення у цьому русі специфічних національних ознак населення Галичини. Разом з тим, мистецтво Галичини набуло за цей час змістових ознак художнього образу, що виходили з концепції модернізму: емоційну форму відображення натури та символічне відтворення змісту. Традиція малювання краєвиду в Галичині на межі ХІХ-ХХ століть несла в собі світоглядні передумови становлення українського національного пейзажу на західноукраїнських землях.

У третьому розділі "Краєвид у контексті культурно-мистецьких явищ Галичини першої третини ХХ ст." розкрито етапи еволюції образу природи в жанрових різновидах малярства, виявлено їх залежність від світоглядних змін в культурі Галичини першої третини ХХ ст.

3.1 Краєвид початку ХХ ст. і націотворчі ідеї. Перші роки ХХ ст. в Галичині можна назвати завершальним етапом формування національного українського пейзажу. Епічна, масштабна форма емоційного тлумачення галицької природи, задекларована Іваном Трушем у перші роки ХХ сторіччя, лягла в основу поняття нового галицького пейзажу.

Роль краєвиду в інших різновидах малярства у першому десятилітті ХХ-го століття проходить складну еволюцію часово-простірного означення зображуваної події, де актуальним стають міфологізм та метафоризація як чинники модерного позачасового образу природи.

3.2 Соціальна роль образу краєвиду періоду I Світової війни. Емоційна напруженість мистецького середовища періоду Першої Світової війни спричинила гостросоціальну тематику малярських творів, загострення образності художньої мови. Краєвид відіграв роль сюжетно-тематичного означення подій цього часу.

3.3 Краєвид та інтеграційні процеси 1920-х років. Мистецькі процеси 1920-х років у Галичині в основному характеризували один з етапів інтеграції галицького повоєнного суспільства в західноєвропейський культурний простір. У перші повоєнні роки краєвид представлений пейзажним жанром, а в композиціях інших жанрових різновидів виконує функцію просторового тла розповідного сюжету. В середині 1920-х років реальна дійсність як образна домінанта починає втрачати свої позиції в зображеннях мотивів природи, міського краєвиду. Жанрова специфіка втрачає свій сенс, а зміст твору починає диктувати не дійсність, а самодостатня образно-пластична концепція. Друга половина 1920-х істотно видозмінює функцію мотивів природи в малярстві Галичини внаслідок інноваційного привнесення з мистецьких центрів Західної Європи. Образна мова краєвиду як у полотнах пейзажу, так і інших різновидів стала наочною ілюстрацією того, як у традиційних, інколи архетипізованих зображальних формах галицькі художники застосовували новітні категорії руху, складного ритму, симультанізму тощо. Розвиток та кристалізація ідей традиціоналістської містики в мистецтві Галичини цього часу стали своєрідним результатом інтеграційних процесів місцевого мистецького середовища в напрямку освоєння авангардних змін західної естетики.

3.4 Авангардизм 1930-х рр. і світоглядні основи ірреального образу природи. Краєвид на початок 1930-х у малярстві Галичини є популярним мотивом для формальних пошуків, важливим натурним матеріалом для реалізації авангардної гносеологічної платформи, зручним полем для пошуку пластичних зв'язків між сучасністю та давньою традицією.

У 1930-х рр. зображення реальної дійсності в краєвиді цілковито втрачає сенс з точки зору втілення авангардних ідей. Натомість стає актуальним філософське тлумачення категорій простору і часу, що в малярському творі найзручніше зробити з допомогою стафажних деталей краєвиду. У різних типах інноваційного збагачення образу краєвиду галицьке мистецтво 1930-х років ілюструє багатовекторний рух до пошуку національної формули стилів та естетичних програм сучасності.

У четвертому розділі "Ідейно-змістові та формальні особливості краєвиду" розкрито широкий діапазон формальних особливостей краєвиду в малярстві Галичини, виявлено залежність останніх від ідейно-змістового наповнення мистецького твору.

4.1 Консерватизм та спроби інновацій. Консервативні тенденції в мистецтві Галичини були інспіровані художниками старшої генерації, в основному абсольвентами малярської школи Мюнхена: М. Герасимовичем, Я. Пстраком, Р. Братківським, С. Качор-Батовським, З. Бальком, М. Пйотровським та іншими. Серед мотивів, які живили уяву галицьких художників у творенні образу Галицької землі, було свідоме чи несвідоме прагнення “затримати” в творі тривалий відрізок галицької історії, з усіма позитивами та втратами суспільно-культурного життя. Звідси - гіперболізоване відчуття тривалого відрізку часу, яке в образі краєвиду виливалось в детальне, самодостатнє опрацювання перспективних планів. Серед інших мотивів було прагнення возвеличити суспільну та історичну роль родинних маєтків. Особливе місце у творчості було відведено збірному образові місцевої природи як прототипові об'єктивного світу. Живописно-пластичний лад пейзажних творів на зламі ХІХ-ХХ століть цілковито був узалежнений від формальних характеристик об'єктів реальної дійсності.

Першим напрямком, що порушив зображальну традицію, був імпресіонізм. Його галицька інтерпретація в малярстві першого десятиліття ХХ століття мала самобутній характер. Основним представником цього явища був І. Труш. Уміння підносити суб'єктивні інспірації до рангу епічного узагальнення складало основу його естетичної програми (І.Труш, “Захід сонця в лісі”, 1904 р., “Дніпро біля Києва”, 1910 р. Іншого характеру була версія настроєвого пейзажу в авторстві В. Маслянникова, М. Бурачека, котрі репрезентували синтез західних та північноєвропейських малярських шкіл. Імпресіонізм як своєрідний тип емоційного вивчення ландшафту склав основу творчого методу більшості українських художників, що творили в Галичині у 1920-і роки. Краєвид-студія був в основі колористичних та формальних вправ школи О.Новаківського, де складова емоційного сприйняття рідної природи виконувала роль своєрідної моделі образної структури. Окремі методи імпресіоністичного відтворення дійсності в природі були застосовані галицькими митцями, що перебували в місцях тимчасової еміграції чи на студіях за кордоном в 1930-х роках.

Поряд із запізнілими тенденціями імпресіонізму у мистецтві Східної Європи ще від початку століття відчувався вплив новітніх стилів, що намагалися кардинально розірвати стосунки із сюжетно-тематичним мисленням образу. У галицькому мистецтві ці процеси відобразились дещо опосередковано.

Мистецька течія “символізм”, мала своєрідне обличчя міфологічної метафоризації. Мотиви краєвиду з ознаками природної стихії чи ліризму були тлом сюжетних картин міфологічної тематики, жанрових портретів: Я. Мальчевський (“Портрет Кароля та Малгожати Лянцкоронських”, 1905 р.,), В. Яроцький (“Повернення з Голгофи”, 1913 р.,), Ю. Мегоффер (Проект вітражного триптиху “Гуцульська Мадонна”, 1903 р.,). Окремі типи символістичного пейзажу знайшли своє поширення в галицькому мистецтві перших двох десятиліть ХХ ст. (О. Кульчицька, “Краєвид з Фавном”, 1910-і рр., О. Курилас “Прометей”, 1919 р.,). Масштабнішого значення набув краєвид-символ, коли вийшов за межі просторового означення події й об'єднав у собі цілу систему алегоричних типів флори, фауни та міфологічних персоніфікацій: О. Новаківський (“Серце Ісусове”, 1913 р., “Молох війни”, 1919 р., “Ангел Смерті”, 1923 р., “Сон”, 1920 р.) Фаза символізму в галицькому мистецтві затрималась аж до середини 1920-х, чим підготувала ґрунт для семіотики авангардних течій з традиціоналістським ухилом.

Стильове утворення декадентського спрямування “Модерн” проявилося в малярських зображеннях краєвиду через настроєве ставлення до вибору мотиву, підпорядкування міжпредметних зв'язків загальній декоративно-пластичній концепції. Визначальний для краєвиду “простір” терпів зображальне „викривлення”. Декоративна гармонія як формальний принцип ужитковості стилю також значно впливала на розміщення образних акцентів у змісті мистецького твору (П. Холодний (старший), “Ангел біля гробу Господнього”, 1924 р., О. Кульчицька, “ Дерево”, 1928 р., ( І. Труш, триптих “Сосна”, 1930 р.,). Декоративізм модерну сильно впливав на колірну гаму, тональний стрій картини, перебільшуючи контрасти тонів та спрощуючи просторові рішення перспективних планів (О. Новаківський, “Юр. Поема Світової війни”, 1924 р.).

Сецесія, як похідна версія модерну, відобразилася в пейзажному малярстві художників Галичини через специфічні чинники художньої виразності: домінуючу роль колористичної гармонії, узагальнюючу та формотворчу функцію лінії-смуги. Явищами, які означили самобутність галицького сецесійного образу краєвиду, була творчість Олекси Новаківського, Івана Труша, Олени Кульчицької, Петра Холодного (старшого), інших художників.

Ідейно-змістові та формальні риси епохи модернізму в малярстві Галичини прослідковувались протягом трьох десятиліть ХХ-го століття, співіснуючи чи поступово переростаючи в образні системи авангардного спрямування.

4.2 Між авангардним запереченням традицій та новим традиціоналізмом. Деструктивні лівоавангардні течії посткубістичного порядку (фовізм, футуризм), що були представлені в Галичині групою польських експресіоністів та “формістів”, пробували заперечити саму значеннєву суть пейзажних мотивів у різновидах малярства, руйнуючи міжпредметні зв'язки та гіпертрофуючи до невпізнанності стафажні деталі краєвиду. Гіперболізоване до абсолюту значення часового “моменту” в творах не відповідало історично сформованій ролі краєвиду - трактувати “простір” в “часі”. Інакше було з творами, де мотив краєвиду тяжів до форми впорядкованої та традиційної (беручи до уваги також і відверті спроби конструктивізму чи кубізму).

Містичний краєвид традиціоналістських течій (неопримітивізму, неовізантизму, неокласицизму, інших стильових формацій того типу) з їх позачасовими характеристиками події, інколи поверхневою кубізацією та стилізуванням, зберегли специфіку і сенс міжпредметних зв'язків, разом з тим і неперервність галицької традиції малювання краєвиду. Іншого порядку нереальний краєвид, що антиінтелектуально трактував зв'язки між стафажними деталями та був у арсеналі сюрреалізму, утвердив краєвид як єдину модель відтворення гносеологічних характеристик мистецького явища.

ВИСНОВКИ

1. Мисюга Б. Пейзажне малярство на виставках Гуртка Діячів Українського Мистецтва // Мистецтвознавство. - Вип. 2. - Львів: СКІМ, 2000. - С. 103-115.

2. Мисюга Б. Ідейно-змістові та формальні особливості краєвиду в малярстві Галичини першої третини ХХ ст. // Народознавчі зошити. - 2006. - № 5-6. - С. 696 - 710.

3. Мисюга Б. Краєвид у галицькому малярстві 20-30 рр. XX ст. в контексті європейської художньої культури // Діалог культур: Україна у світовому контексті: Мистецтво і освіта: Зб. наук. праць / Упоряд. і відп. ред. С. О. Черепанова. - Львів: Каменяр, 1998. - Вип. 3. - С. 552-555.

4. Мисюга Б. Пейзаж у творчості Олени Кульчицької // Народознавчі зошити. - 2001. - № 1. - С. 74 - 79.

5. Мисюга Б. Пейзажне малярство українських художників Галичини - випускників Краківської академії мистецтв (20-30-і рр. ХХ ст.) // Діалог культур: Україна у світовому контексті: Мистецтво і освіта: 3б. наук. праць / Упоряд. і відп. ред. С. О. Черепанова. - Львів: Українські технології, 2001. - Вип. 6. - С. 90-100.

6. Мисюга Б. Олександр Архипенко і проблема національного мистецтва в Галичині у 1930-i роки // Олександр Архипенко і світова культура XX ст.: Матеріали наук. конф. - Київ: Національний художній музей України, 2001. - С. 40-42.

7. Мисюга Б. Творче становлення народної художниці Ольги Плешкан // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. - Вип. 1. - Івано-Франківськ: Плай, 1999 - С. 141-150.

АНОТАЦІЯ

Мисюга Б. В. Краєвид у малярстві Галичини першої третини XX ст. (традиції та інновації образної мови). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.05 - образотворче мистецтво. - Львівська національна академія мистецтв, Львів, 2008.

Дисертацію присвячено проблемі дослідження краєвиду як складової загальної образної морфології художнього твору в малярстві Галичини першої третини ХХ ст.

Вперше окреслено межі поняття “галицької традиції зображення краєвиду”, прослідковано етап виникнення та еволюцію явища. Виявлено естетичні передумови інновацій художньої мови в зображеннях краєвиду. На основі комплексного аналізу творчості художників Галичини першої третини ХХ ст. визначено цілісність образної мови в зображеннях краєвиду, вираженої низкою естетичних та формальних ознак. У дисертації проаналізовано специфіку трактування краєвиду в контексті естетичних концепцій, стилів та напрямків, визначено умови, що вплинули на формування самобутніх регіональних особливостей художнього образу краєвиду в малярстві Галичини першої третини XX ст.

Ключові слова: краєвид, малярство, Галичина, традиції та інновації, образна мова, мотив, зображення.

ANNOTATION

Mysyuga B. V. Landscape in Painting of Halychyna in the 1st Third of the XX cent. (Traditions and Innovations of Artistic Language). - Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific degree of Candidate in Art Sciences, speciality 17.00.05 - Fine Art. - Lviv National Academy of Arts, Lviv, Ukraine, 2008.

The suggested paper is a complex research of landscape as a part of general figurative morphology of paintings in Halychyna in the 1^st third of the XX century. For the first time, the characteristics of the notion of “the Halician tradition of painting a landscape” have been described and the stage of appearing and developing the phenomenon has been traced. Also, there have been detected the aesthetic preconditions for the innovations of the artistic language in painting a landscape. On the basis of a complex analysis of the paintings of the Halician artists in the 1^st third of the XX cent., this research has determined the integrity of the artistic language in landscapes, expressed by a number of aesthetic and formal characteristics.

The first years of the XX cent. can be considered the final stage of forming the features of the Ukrainian national landscape in Western Ukraine. Such artists as M. Gerasymovych, Y. Pstrak, R. Bratkivsky, A. Manastyrsky and others should be regarded as its representatives. Among the features, which make the phenomenon unique, are typical plastic characteristics of the Galician landscapes. The realistic image of the Galician land served as the ideological foundation .

In the first decade of the XX cent., the landscape acquired some characteristics of the emotional image of the nature. In the basis of the contents there advanced human existence, public experiences and the epic image of the Ukrainian land. The scale of using imagery qualities of colours and artistic forms widens. The main representatives of the new interpretation of the landscape are O. Kul'chytska, I. Trush, I. Severyn, O. Kurylas and M. Sosenko.

The landscape during the First World War basically shows the image of Galician Ukraine with all corresponding characteristics of war ruins and social tension. The Galician tradition of showing the landscape gains new formal qualities: expressive and tense artistic form and exaggerated interpretation of the plastic characteristics of the objects in nature. The main changes in the tradition of painting the landscape during the First World War are illustrated by the works of O. Kurylas, O. Kul'chytska and O. Novakivsky.

The landscape in the art of artists in Galychyna in the 1920s illustrates a complex dialectics of coexistence of the traditional forms of depicting Galician landscapes and modern vanguard models of artistic expression.The formal components of image: colours, compositional structure and artistic form create a self-sufficient conception of the nature, independent of reality. The artistic language of landscape of that time reflects the peculiarities of the integrating processes of the artistic environment of Galychyna in the western-European cultural space.

The period of the 1930s in the art of Galychyna can be considered the time of intellectual reaction to drastic formal borrowings of the local artistic environment from western-European artistic centers. The main elements of the artistic form in depicting the nature acquire the features of imitating the old tradition.

In the thesis, the specific features of interpreting the landscape in the context of aesthetic conceptions, styles and trends have been analysed and the conditions that influenced the formation of the original regional peculiarities of the artistic image of landscape in the paintings of Halychyna in the 1^st third of the XX cent. have been determined.

Key Words: landscape, painting, Halychyna, traditions and innovations, artistic language, motif, image.

АННОТАЦИЯ

Мысюга Б. В. Пейзаж в живописи Галичины первой трети ХХ ст. (традиции и инновации образной речи). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.05 - изобразительное искусство. - Львовская национальная академия искусств, Львов, 2007.

Диссертация посвящена проблеме исследования пейзажа как составительной общей образной морфологии художественного произведения в живописи Галичины первой трети ХХ ст. Впервые очерчены границы понятия “галицкой традиции изображения пейзажа”, прослежен этап возникновения и эволюции явления. Выявлены эстетические предпосылки инноваций художественной речи в изображениях пейзажа. На основе комплексного анализа творчества художников Галичины первой трети ХХ ст. определена целостность образной речи в изображениях пейзажа, выраженная комплексом эстетических и формальных характеристик. В диссертации проанализирована специфика интерпретации пейзажа в контексте эстетических концепций, стилей и направлений, определены условия, которые повлияли на формирование самобытных региональных особенностей художественного образа пейзажа в искусстве Галичины первой трети ХХ ст.

Ключевые слова: пейзаж, живопись, Галичина, традиции и инновации, образная речь, мотив, изображение.

Размещено на Allbest.ru