Скульптура у синтезі мистецтв комплексу Баальбек

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Харківська державна академія дизайну і мистецтв

УДК 73(569.3):7.031

Спеціальність 17.00.05 - образотворче мистецтво

автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства

СКУЛЬПТУРА У СИНТЕЗІ МИСТЕЦТВ КОМПЛЕКСУ БААЛЬБЕК

Сімон Антуан Тадрос

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Харківській державній академії дизайну і мистецтв Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор архітектури, професор Кравець Володимир Йосипович, Харківська державна академія дизайну і мистецтв, професор кафедри графічного дизайну

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор, академік Академії мистецтв України Федорук Олександр Касьянович, Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, завідувач кафедри теорії та історії мистецтва

кандидат мистецтвознавства, доцент Лупій Світлана Петрівна, Львівська національна академія мистецтв, доцент кафедри історії і теорії мистецтва

Захист відбудеться 12 березня 2009 р. о 13-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.109.01 при Харківській державній академії дизайну і мистецтв за адресою: 61002 м. Харків, вул. Червонопрапорна, 8

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської державної академії дизайну і мистецтв за адресою: 61002 м. Харків, вул. Червонопрапорна, 8

Автореферат розіслано 12 лютого 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Є.О. Котляр

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Заснований у XV - XIV ст. до н.е., в стародавньому світі Ліван бул відомий під назвою Геліополіс - Місто Сонця. Тут змішалися шари фінікійської, візантійської, перської, римської, оттоманської культури. Кожний камінь у Лівані говорить про вік і відродження, а його перлина Баальбек - місто-фенікс, зумів протистояти самим різним катаклізмам і залишається надбанням світової культури.

Різноманіття й унікальність культур стародавнього світу приводять до формування блискучих художніх пам'яток, які можливо розглядати як чудові зразки синтезу мистецтв, культур і стилів. Весь цей багатоплановий, складний синтез поєднує своєю гармонійністю стародавні культури й мистецтва. Цей синтез і дозволив сформувати у світі художньої культури його унікальний, грандіозний і чудовий феномен - Баальбек, що одержав ще одне поетичне ім'я «Міста Сонця». Найважливіше місце у гармонійному співзвуччі різних мистецтв, що з'єдналися в міській тканині Баальбеку, належить скульптурі, що була інтегрована в архітектурний простір у різноманітних типологічних та художніх формах. Сьогодні найважливішим завданням мистецтвознавців, архітекторів, істориків, археологів є відродження Лівану в ролі одного з головних культурних центрів і визначних туристичних пам'яток регіону.

Дослідженню ролі скульптури в синтезі мистецтв присвячені роботи М. Алпатова, Р. Арнхейма, Ж. Базена, Г. Башляра, Х. Бельтинга, В. Беньяміна, В. Божовича, Н. Брунова, Р. Вагнера, П. Валері, С. Ванеяна, Г. Вельфліна, Б. Віппера, Н. Волкова, О. Габричевского, В. Ґете, З. Гідеона, А. Гільдебранда, В. Гращенкова, Е. Громова, Е. Делакруа, Л. Іванової, Ю. Лотмана, Е. Муріної, А. Нєкрасова, Г. Соколова, В. Турчина, І. Тена, Б. Успенського, П. Флоренського, У. Хогарта, А. Чубової, Л. Шлюмберже, С. Ейзенштейна.

Серед досліджень храмових комплексів Баальбеку в першу чергу варто виділити праці Мішеля Алуфа по історії Баальбеку, а також Джона Эварда, Пауля Галанта й Пьера Купеля, Клемонта Ганне, Альфонса Госсета, Самуэля Джесапа, Генріха Коха, Даніеля Кренкеля, Дж. Лаффері, А. Лежендре, фундаментальні роботи Отто Пачстена, Соломона Рейнака, Л. Пайрота, Де Росселя, Фредрика Реджета, Оскара Реузера, Андре Паррота, Шарля Паскаля, Себастьяна Ронзевіля, Фрідріха Саре, Даніеля Шлюмбергера, Моріса Собермана, Германа Зерча, Чарльза Вароледа, Теодора Веганда, Гастона Віета, Германа Віннерфельда, Роберта Вуда, Шарля Клемонта-Жанне, Джорджа Франса Хіла, Джорджа Робінсона, Мішеля Сарафа, Ф. Сольсі, Крісто Вайрвакі.

На жаль, згадані вище дослідження здебільшого не містять глибокого мистецтвознавчого аналізу храмів Баальбеку, їхнього образно-художнього ладу, а переважно мають описовий характер. Серед загальних праць по історії Сирії, що мають відношення до даної теми - роботи Эмми Роберт, Ф. Ануса, Генрі Сейріга та інших дослідників.

Баальбек згадується в якості ілюстрації мистецтва й архітектури римських провінцій у працях таких учених як О.Ф. Вальдгауер, А.И. Вощіна, А.П. Іванова, Г.И. Соколов, А.П. Чубова, В.И. Кривченко, А. Боннар, П. Гіро, А.И. Немировский, Л.С. Ільїнська, В.И. Уколова, М. Алпатов, В.Д. Блаватский, Б.И. Рівкін, Н.Н. Брітова, М.М. Кобиліна, Н.М. Лосєва, А.В. Постернак та інших. Серед наукової літератури по Баальбеку є цілий ряд археологічних досліджень.

Весь комплекс «Міста Сонця» Баальбек створювався титанічними зусиллями сотень талановитих скульпторів і архітекторів Рима та римських провінцій більш ніж півтора століття. Неповторний по красі й цілісності ансамбль виражає своєрідність функціонального призначення, ідейного змісту, художньої цілісності. Незважаючи на унікальність цього пам'ятника як гармонічного цілого різних видів мистецтв, а також ту роль, що грала в цьому багатоликому синтезі скульптура, більшість із зазначених авторів цілісно не досліджували ні художніх прийомів синтезу мистецтв в образі «Міста Сонця», ні роль скульптури в ньому. Також багато в чому за рамками їхніх досліджень залишилися самі принципи гармонізації в системі синтезу образотворчих мистецтв і архітектури, які дозволили створити цей художній феномен. Без аналізу зазначених позицій неможливо пізнати культурно-художній феномен Баальбеку у всій його гармонійній єдності та цілісності. Тому, виявлення художньої своєрідності скульптури та її ролей у синтезі мистецтв у художньому образі «Міста Сонця» у Баальбеку на сьогодні є актуальною проблемою.

Зв'язок роботи з науковими планами й програмами. Тема дисертаційного дослідження пов'язана з основними положеннями документа ЮНЕСКО «Стратегія міжнародних компаній по захисту відомих пам'яток загальної культурної спадщини людства» (Париж, 10.09.1987 р.). Дослідження виконане відповідно до плану підготовки науково-педагогічних кадрів кафедри історії і теорії мистецтва Харківської державної академії дизайну і мистецтв і є складовою частиною держбюджетної програми досліджень «Схід і Захід у художньому просторі України: національна спадщина та інокультурний обмін», що була затверджена рішенням Вченої ради ХДАДМ (протокол №3 від 26.12.06) і Наказом МОН України (протокол № 732 від 27.10.06, реєстраційний номер 0107U002132).

Ціль дослідження полягає у виявленні художньої своєрідності скульптури та її ролі у синтезі мистецтв Баальбеку, що обумовлює й основні завдання дослідження:

- провести аналіз образотворчих, змістовно-семантичних, пластичних і композиційних особливостей скульптури в Баальбеку;

- досліджувати художні прийоми синтезу мистецтв у художньому образі «Міста Сонця» - Баальбеку;

- виявити функції зображальності художніх форм Баальбеку;

- визначити принципи гармонізації в системі синтезу образотворчих мистецтв і архітектури Баальбеку.

Об'єкт дослідження: скульптура в комплексі Баальбек.

Предмет дослідження: роль скульптури в синтезі мистецтв і цілісної гармонізації художнього образа Баальбеку.

Методи дослідження засновані на середовищному підході до аналізу об'єкта дослідження, а також на принципах системності, історизму й образно-стилістичного аналізу. Використання комплексного підходу передбачає поєднання традиційних для історії мистецтва методів іконографічного й порівняльно-типологічного аналізу пам'яток для дослідження художньої стилістики різних епох та її прояву в архітектурі й скульптурі комплексу Баальбек, а також їхнього синтезу в художньому образі міста. Також використовується метод історичної реконструкції.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в даній роботі вперше: баальбек образотворчий скульптура мистецтво

- виявлені принципи й форми синтезу мистецтв як образного діалогу різних художніх складових образу міста;

- уведено в науковий обіг поняття «зображальність» в архітектурі, уточнено поняття «художнього образу міста», засноване на принципах синтезу образотворчих мистецтв і архітектури, проаналізовані змістовно-семантичні й пластичні особливості скульптури та її функції в створенні художнього образу міста. На основі цього вперше:

- проведено аналіз храмового комплексу «Міста Сонця» (Геліополіса) у Баальбеку, як історико-художнього явища;

- виявлені основні риси «зображальності» його архітектурно-художніх форм, принципи гармонізації в системі синтезу образотворчих мистецтв і архітектури;

- виявлено художню своєрідність скульптури та її роль у синтезі мистецтв Баальбеку. Основні тенденції у формуванні художнього образу міста Баальбека виявилися в трьох рівнях синтезу: синтез культур - місцевої, єгипетської, грецької, римської, ранньохристиянської; синтез стилів, у яких і зазначився вплив цих культур, нарешті - синтез мистецтв;

- виявлені характеристики синтезу художніх культур на різних етапах розвитку культурного ареалу Лівану.

Практична цінність дослідження. Матеріали дисертації можуть використовуватися при комплексних дослідженнях усього близькосхідного регіону, у написанні навчальних посібників і викладанні спецкурсів по мистецтву Близького Сходу. Результати дослідження будуть сприяти роботі органів територіального керування Лівану, науково-дослідних і проектних організацій, які займаються археологічними та реставраційними роботами, освоєнням нових територій для об'єктів рекреаційного обслуговування населення, міжнародного туризму.

Публікації за темою дисертації. Основні наукові положення дисертації відбиті в 6-ти статтях, опублікованих у провідних наукових виданнях, затверджених ВАК України за фахом «мистецтвознавство».

Особистий внесок здобувача складається в комплексному дослідженні місця й ролі скульптури в художній єдності й синтезі мистецтв Баальбеку як міста-музею, що став унікальним об'єктом світового значення. Всі опубліковані статті були підготовлені автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації відбиті в доповідях на наукових конференціях Харківського державного технічного університету будівництва й архітектури (2002-2008 р.), постійно діючому семінарі при спеціалізованій вченій раді ХДТУБА із проблем дослідження інформативності архітектурної форми.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (174 позиції) і додатка - альбому ілюстрацій (184 позиції на 80 стор.). Загальний обсяг дисертації - 285 стор., у тому числі основної частини - 188 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Скульптурна пластика міста як основа його художнього образу» проведений огляд історичних і літературних джерел, що висвітлюють поставлену проблему; розглядається поняття «художній образ», а також змістовно-семантичні, пластичні й образотворчі характеристики пластичних мистецтв як методичної основи дослідження.

У дослідженні розглянуті основні засоби зображальності й пластичної виразності скульптури. Природа емоційного впливу скульптури заснована й на законах ритмічного зв'язку форм навколишнього середовища з формою самого твору мистецтва. Це ритмічна згода можлива тому, що будь-яка скульптура та середовище має особливу специфіку емоційного впливу на глядача. Скульптура має таку силу гармонійного звучання, що заповнює цією гармонією навколишній простір, надає йому певне емоційне забарвлення, а її зображальність завершує семантику ансамблю. Залежно від характеру пластичного твору структура статуї може бути організована так, що не дозволяє глядачеві вторгнутися в його межі, а іноді, навпаки, вона активно вимагає включення в нього глядача або як самотнього споглядальника, або як людську масу. Це життєвий простір скульптури задається скульптором, що повинен точно визначити, як поставити скульптуру в середовищі. Проаналізовано роль фактури в скульптурі, її декоративні ефекти й інформаційна властивості.

У цьому ж розділі вперше розглядаються образотворчі властивості архітектури. Характерним прикладом гармонійного синтезу скульптури й архітектури, де скульптурна композиція є гармонійною основою архітектурної композиції: «батьківщиною» середньовічної статуї був собор. Собор, затиснутий серед тісних вуличок середньовічного міста, стрімко рвався вгору всіма вежами, шпилями й стрілчастими зводами, прагнучи до ідеальної просторової волі, виносячи назовні свої опори - контрфорси й аркбутани, дематеріалізуючись у барвистих переливах вітражів. Архітектурна конструкція й просторова символіка тут гармонійно зливаються з окремою статуєю. Скульптура ніби приросла до конструкції й, не порушуючи гармонії величного вільного простору, притулилася на консолях, притискаючись спиною до рельєфних тяг, зігнулася в нішах, скорчилася на базах опор, стала визирати через візерунки капітелей, ніби навіки змирившись зі своїм «місцем проживання» і пристосувавшись до того простору, де приречена була жити. Всі рухи, жести й повороти фігур не виходили за рамки цього простору. Здавалося, фігури не насмілюються його порушити. Всі жести, повороти, погляди, якими перекидаються один з одним і із просторовим цілим готичні статуї, - це один величний хор, велична музика просторового цілого. Складна ієрархічна система ціннісної уяви відбилася не тільки в просторовій організації цілого, але й у пластичному «житті» кожної окремої скульптури.

У дослідженні наведена класифікація об'ємної пластики архітектури, уперше запропонована А. Тіцем. Вона виступає основним художнім засобом взаємозв'язку в архітектурі між простором, що організується і його матеріальною оболонкою. Вказується, що архітектурна пластика споруди може виступати в якості об'ємній та площинній. Пластику архітектурного об'єму підрозділяють на функціонально-конструктивну, художньо-тектонічну й декоративно-символічну. При функціонально-конструктивному характері архітектурної пластики об'єму вона повинна правдиво відображати закономірності структури внутрішнього простору й не приховувати основні конструктивні елементи. Художньо-тектонічна пластика є естетичним осмисленням конструктивно-просторової структури, ясним виразом її за допомогою образної мови, підкресленням художніми засобами несучої здатності основних конструктивних елементів. Саме ця пластика несе в собі елементи зображальності, зберігаючи подібність із реальними прототипами - об'єктами й процесами. Основним завданням декоративно-символічної пластики є емоційний вплив на людину, використання символів, ефектних форм для створення значного художнього враження, переживання у глядача. Символічні елементи часто також бувають образотворчими. Крім того, будь-яка архітектурна форма - це свого роду скульптурна форма, що має свою виразність.

У другому розділі «Особливості пластичних мистецтв храмового комплексу Баальбек» проаналізовані пластичні особливості рішення цього комплексу. Територія сучасного Лівану, на якій розташований комплекс - одне з найбільш давніх, історично визначних місць розвитку людства. Унікальне розташування країни - на стику Азії, Африки і Європи забезпечило місце Лівану в багатьох світових міфах і легендах. Стародавні єгиптяни, греки, римляни, після них византійці й араби, вважали ці землі священними й насиченими давньої мудрості.

Будівництво храмового комплексу «Міста Сонця» відбувалося у римську епоху. В історії мистецтва й архітектури Стародавнього Риму значне місце займає мистецтво провінцій, розквіт якого припадає на II - III ст. н.е. Діяльність скульпторів і архітекторів у цій частині Римської імперії була дуже активною. Потужний розмах архітектурного будівництва, що відповідає величі світової римської держави, мав особливу значність у Сирії. Архіектурні комплекси Баальбеку виникли у добу економічного підйому в результаті взаємодії давньосхідної, хетської, грецької й римської культур.

Відповідно до традиційних культів достатку, що існують на сході, у Баальбеку шанувалися Юпітер Геліополітанус, Венера й Гермес. Вони були невід'ємною частиною культу Юпітера Геліополітануса й зображувалися у вигляді бронзових і кам'яних статуеток, гравірованих пластин, а також зображувалися на стелах з вапняку. По описам мандрівників, деякі статуї Венери і Юпітера були зроблені із золота.

Проаналізовано художні особливості скульптури храмового комплексу Баальбеку, що становили римську скульптуру - портрет і рельєф. У круглій скульптурі це переважно портрети - статуї й погруддя, які до того ж часто призначалися для огляду з однієї або із трьох сторін. З іншого боку, на скульптурні образи Баальбекских скульптур вплинула місцева - хетська, фінікійська, а також ассірійська скульптура - одне із самих своєрідних явищ на Давньому Сході. Це мистецтво на перший погляд може здатися складним і загадковим: сюжети, прийоми зображення людей або подій, відображення просторово-тимчасових відносин - все це ґрунтувалося на специфічних поданнях і віруваннях. Будь-яке зображення містить у собі додатковий зміст, що виходить за рамки сюжету. За кожним персонажем скульптури приховується система абстрактних понять - добро й зло, життя й смерть і т.п. Для відображення цих понять художники використовували мову символів, розібратися в яких сучасній людині не так просто. Символікою наповнені не тільки сцени з життя богів, але й зображення історичних подій, які розумілися древніми як звіт людини перед богами за вчинені діяння. Давньоперські архітектурні ансамблі не можна уявити без обліку величезної ролі, що грала в них скульптура. Стіни палаців і сходів були багато прикрашені рельєфами; композицій було дуже багато, і вони повторювалися нескінченно, подібно килимовому візерунку.

Хетську скульптуру, вплив якої явно простежується в скульптурі Баальбеку, відрізняє особлива масштабність, ваговитість, величавість, відсутність дрібних деталей і подробиць. Зображення людей, виконані в умовній манері, з напруженими, схожими на маски обличчами - досить сильно впливають на глядача: здається, начебто якась сила схована у важкій, непроникній масі каменю. Часто в них порушені пропорції (нижня частина тіла занадто мала, руки - короткі, тулуби звірів витягнуті, або, навпаки вкорочені), і зовсім відсутня перспектива. Сухість і монотонність доходили до того, що навіть у цілому скульптурному ряді можна видалити окремі фігури без порушення враження. Статуї богів - статичні, приосадкуваті, вони мають непропорційно великі голови у високих уборах і створюють величне й страхітливе враження. Фінікійська скульптура - це статичні, відточені по формах статуетки богів з міді й бронзи, вироби зі слоновой кістки й золота.

Ассірійські статуї, що також залишили свій відбиток у розглянутій нами скульптурі, звичайно подані в строго фронтальних застиглих позах, вони одягнені в довгі одяги, що приховують форми тіла під ретельно орнаментованим костюмом, - риса, що ріднить ці статуї з багатьма фігурами на рельєфах, де одяг також служив поверхнею для вимальовування дрібних деталей вишивок і інших прикрас. Розповсюдженими сюжетами рельєфів були зображення левів і фантастичних тварин. Фризи із зображенням звірів, що рухаються, поміщені між смугами розеток і пальметок. Таким чином, у скульптурі Баальбеку злилися кілька стилів - римський і місцеві східні, які представлені хетами, Фінікією й почасти ассірійцями.

Говорячи про загальні риси «місцевої» скульптури Баальбеку, треба в першу чергу відзначити елементи умовності та стилізації. Це неправильні, укорочені пропорції фігур, майже квадратної форми голови, характерні підкреслено великі, орнаментальні очі, - риси, що насамперед привертають до себе увагу. Схематизм і абстрактність виконання поєднуються в цих зображеннях з урочистою репрезентативністю поз і жестів. У цих скульптурах порушені зв'язки з римським реалістичним мистецтвом, зображення перетворене у відверту схему, символ. Художники, що створювали ці твори мистецтва, не мають завдання передати подібність із оригіналом - завдання, яке довгий час було наріжним каменем розвитку римського скульптурного портрета. Вони прагнули висловити відчуття щиросердечної схвильованості, містичної екзальтації, що володіло людьми цієї епохи.

Як правило, Юпітер Геліополітанус є в цих композиціях центральною фігурою. Найчастіше він тримав у піднятій правій руці батіг, а в лівій - гіллясту блискавку, його шию прикрашає намисто. Найчастіше він носить каласос (головний убір - символ божественності, що має форму кошика), а також обладунок, понизу прикрашений плісированою тканиною. На обладунку іноді зображувалася голова лева, а вище її - барельєфи божеств. В осередках на різних сторонах збруї були розташовані чотирьохпелюсткові квіти. Праворуч, як правило, розташовувалася Венера з її традиційним головним убором і покривалом, а з лівого боку - Гермес. Іноді Юпітер Геліополітанус розташовується ліворуч між двох биків, а Венера зображується сидячою на троні між левів.

Паралельно із цим у храмах зустрічаються чисто римські скульптури богів - Юпітера, Венери й Аполлона, як правило, грецькі копії, а також портрети римських імператорів. Для римської скульптури II ст. надзвичайно показове захоплення грецьким мистецтвом. Римський скульптор у цьому випадку не йде далі поверхневої ідеалізації. Однак копії не були цілком точними, у них також позначилися смаки того часу: у змінених і перероблених деталях, у характері пластичного моделювання, у фактурі. Моделювання в римських копіях незрівнянно сухіше, ніж у грецьких оригіналах; крім того, в II ст. римляни застосовували в копіях полірування поверхні мармуру, що значною мірою позбавляло скульптуру життєвості й свіжості.

Проаналізовано художні й образотворчі особливості архітектурної пластики храмів Баальбеку. Головним в ансамблі був Великий храм, що разом зі стосовними до нього спорудженнями був зведений на штучній платформі. Його особливістю є уподібнення інтер'єра храму перистильному двору. Єдність різних частин ансамблю підкреслювалося тим самим декоративним прийомом - членуванням двома ярусами ніш і едикул, заповнених скульптурою, майже всіх внутрішніх поверхонь: стін пропілеїв, стін численних екседр, що виходили в портики дворів, і стін храму. Ордер трактований по-римські, хоча й з надмірно високими колонами. Він сполучався з напівфігурами биків і левів у рельєфному декорі антаблементу, що має скоріше східну традицію. Усередині храму стояла золота статуя бога. Античні автори писали, що був він безбородий, юний, одягнений у туніку колісничого, у правій руці тримав батіг грому, у лівій - блискавку й сніп пшениці. У дні щорічних свят статую виносили на руках найшляхетніші жителі Геліополіса. Ця статуя повторювала ті ж риси, що й маленькі зображення Юпітера Геліополітануса: це в першу чергу умовність і стилізація, неправильні, укорочені пропорції фігури, майже квадратна голова, надто великі, орнаментальні очі. Він тримає в піднятій правій руці батіг, а в лівій - гіллясту блискавку, шию прикрашає намисто. На голові обладунок, понизу прикрашений плісированою тканиною. На обладунку зображена голова лева, а вище її - барельєфи божеств. В осередках на різних сторонах збруї були розташовані чотирьохпелюсткові квіти.

Другий храм - храм Вакха, повторював ті ж композиційні й декоративні мотиви, що й храм Юпітера, але в меншому масштабі. Багатим оздобленням відрізнявся інтер'єр храму. Фриз, поміщений на події адитона й змальовуючий сцени діонісійського культу, як би підводив до статуї Вакха, що стояла в ніші в глибині адитона. Статуя, як і власне весь храм не збереглася. Але очевидно, вона була трактована в дусі римських традицій. В обробці храму були широко використані прийоми декоративної пластики - зображення рослин, тварин, богів, а так само фігурок людей, що веселяться. У художніх принципах храмів Вакха відбилися досить різноманітні, до того ж складні настрої й естетичні прагнення римлян.

Буйна рослинність зі стеблами, що в'ються, розпускаються квітами або щільними бутонами на рельєфах нижньої частини стіни сприймається дуже динамічно й вибагливо. У той же час тут прихована властива мистецтву тієї епохи алегоричність: з розквітаючих пагонів народжується представлене на рельєфах другого ярусу життя в різноманітних своїх проявах. Візерунки на кутових пілястрах, що кінчаються корінфськими капітелями, несуть інше художнє навантаження. Вони, поєднуючи верхній і нижній фризи, зміцнюють загальну архітектурну композицію, а декор їх виконує як би сполучну роль у спорудженні.

Гнучкі стебла, легкі та пружні, пагони, що завиваються в спіралі, ніжні вусики й щільні бутони спочивають на площині тла, не перевантажуючи його своїм достатком. Скульптор залишає між рослинами вільні ділянки, які, як і самі рослини, знаходять примхливі контури. Вишуканість і добірність, що пронизували майже всі художні форми того часу, - характеризують стиль декоративного рельєфу храму Вакха. Пагони рослин не відкидають глибоких і щільних тіней, як це буде в рельєфах наступного флавієвського періоду. Поруч із їх не сильно виступаючими над поверхнею стіни тонкими стеблами спокійні площини тла сприймаються приємно, даючи відпочинок оку. Живе, дихаюче тло перестає бути пласкою стіною, а стає як би простором, де вона існує. Занурена ж у товщу тла частина її тіла хоча й невидима, але відчутна.

Круглий храм, присвячений Венері, являв собою круглу споруду, спочатку перекриту кам'яним куполом і прикрашену в тім же стилі, що й акрополь. Рідка своєрідність вигляду храму відкривалася при його обході. Це - єдиний збережений свідок архітектурної революції. Вона породила так зване «адріанівське бароко», у якому відчувається деякий досить стриманий рух форм: пишна й вишукана по формах і пропорціям ордерна декорація будинків здобуває складність і ярусність, колони групуються, фронтони розриваються, над висунутими колонами висуваються розкріповки карнизів. Форми круглого храму скульптурні. Він організує навколо себе простір тим же способом, що й кругла скульптура: центрує його, стягаючи до себе вектори поглядів, створює кругову напрямну, підштовхуючи до обходу, під час якого людина порівнює себе з колонами, сприймаючи й приймаючи олюднений масштаб архітектури. У результаті споруда начебто стає агресивною скульптурою, також присутній ефект оживаючої скульптури, характерної для сходу.

В образі храмів Баальбеку принцип чергування храмових дворів, оточених колонадами, так само як і техніка тесаного каменю, сходить до східного, а також єгипетському зодчеству; багатство архітектурного й скульптурного декору, візерункова орнаментика, багатоплановість композиційної побудови, вільна пластичне ліплення фігур, що природно розташовуються в навколишньому просторі або тонко пов'язаних із площиною стіни складність і просторовість пейзажних фонів, багатство й вишуканість їхніх сполучень, також можна віднести до східних традицій. В інтер'єрах - легкі, графічні візерунки й невеликі сюжетні картини, що розташовувалися на тлі великих вільних просторів, а також «стиль фантастичної архітектури».

Місто Сонця в Баальбеку виражає своєрідність функціонального призначення й ідейного змісту. Увігнуті або опуклі поверхні, лінії, що вибагливо вигинаються або ламаються, достаток прикрас, нерідко складних, фантастичність форм, неспокійна пластика стін, пишні декоративні ефекти, підкреслена розкіш обробки, неспокійна пластика архітектурних форм. Все це справляє яскраве, цілісне й неповторне образне враження.

У третьому розділі «Синтез мистецтв у художньому образі «Міста Сонця» Баальбеку» проаналізовані принципи синтезу мистецтв як образного діалогу різних рівнів пластики міста. Загальна ознака синтезу в тім, що це складова структура образного цілoго, створена «діалогом» образів різних мистецтв. У дослідженні розглянуті наступні форми синтезу - синкретизм; супідрядність; колажна взаємодія окремих елементів різних мистецтв, симбіоз, концентрація. Синтез скульптури й архітектури при цьому припускає таку їхню взаємодію, при якій кожний з компонентів, виступаючи з певним ступенем самостійності, здобуває нові якості, що порівнюють його форму та зміст, і в той же час стає складовою частиною цілого. Розглянуто синтез архітектури й скульптури в історії мистецтв.

Колосальний комплекс храмів Баальбеку впливає на людину своїми величезними розмірами, створює відчуття таємничості, очікування чогось незвичайного, надприродного. Чергування священних статуй, що застигли в нішах на стражі вічності, немов метроном, відраховучий вічний час; гра масштабів направляє рух до входу. Кам'яна перешкода закриває півнеба, але в той же час дає можливість побачити внутрішні частини храму. Строго по осі руху розташований вхід, улаштований між набагато більшими за розмірами колонами. Між цими колонами розташовані мальовничі ніші зі скульптурою. Зі стін дивиться далеке минуле й незрозуміле майбутнє, реальність переплітається з вигадкою, історичні факти, відбиті в римських рельєфах, портретна точність римських скульптур з легендарними подіями й безсмертними богами.

Все це створюється не тільки синтезом мистецтв - скульптурним і архітектурно-пластичних, а також синтезом культур - приміром, принцип чергування храмових дворів, оточених колонадами, так само як і техніка тесаного каменю, сходить до єгипетського зодчества. Багатство архітектурного й скульптурного декору, прагнення до пишності й вишуканості, що заглушувало перекази класичної епохи, візерункова орнаментика близькі традиціям архітектури Сходу. Ці традиції помітні в мотивах орнаменту й, особливо, у реалістичному трактуванні тварин і рослин (приклад - храм Вакха). Якщо порівняти орнаменти Баальбеку, наприклад, з рельєфами Мшатти, то тут можна ясно простежити, як поступово, після Баальбеку з орнаменту стала зникати пластичність, трактування почало ставати більше площинним, більше килимовим, декоративним.

Важливої й потребуючої спокушеної майстерності у виконанні художні прийоми скульптури й архітектури вбудовані в єдиний процес наскрізної архітектурно-художньої дії, що створює й розв'язує драматичну колізію просторових вражень. У цьому спектаклі є головне - синтез співіснуючих зі скульптурою образотворчих архітектурних елементів. Таким чином, архітектура заглиблює людину в активну гру переживань і емоцій уже в перший момент контакту. У міру впровадження людини в архітектурне середовище поступово починає приєднуватися до емоційного впливу скульптурні групи.

Основні результати дослідження дозволили виявити тенденції формування художнього образа міста Баальбек. Це три рівні синтезу: синтез мистецтв; синтез стилів, у яких і виявився вплив художніх традицій, що історично домінували на даній території, нарешті - синтез культур - місцевої хетської й фінікійської, єгипетської, грецької, римської, ранньохристиянської. При цьому була виявлена така властивість у палітрі архітектурних засобів виразності як зображальність. У розглянутому пам'ятнику архітектури - храмовому комплексі Баальбек ця зображальність різна. Рим - це правдивість, чіткість, строгість як в архітектурі, так і в скульптурі. Римлянам належали неперевершені скульптурні портрети з винятково точною передачею індивідуальних особливостей зовнішності й характеру. Увагу східного художника зосереджено головним чином на одязі, різноманітне трактування якого створює чудовий декоративний ефект. Відсутність інтересу до конкретної людської особистості дуже характерно для східного мистецтва. У східних майстрів на відміну від римлян рельєфи сприймаються частково як візерунок, що покриває поверхню стін і трохи перевантажують око своїм повторним ритмом. Римський же рельєф - це що вірогідно фіксували історичні події, навіть в орнаменті - точне зображення рослин, що дозволяє ботанікам дізнаватися його вид. Всі ці характерні для Баальбека художні особливості й дозволили сформувати у світі художньої культури його унікальний синтезований феномен.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації вперше проведений мистецтвознавчий аналіз одного із самих унікальних пам'ятників Лівану - Міста Сонця (Геліополіса) у Баальбеку як артефакту. Аналіз проводився у декілька етапів і базувався на низці аспектів. Ці аспекти припускають виявлення основних складових, що формують художній образ міста: образотворчого й декоративного мистецтва й архітектури. Крім того, вивчення культурної історії Лівану дозволило виявити й інші аспекти культурного феномена художнього образу Геліополіса. Аналіз проводився на трьох рівнях взаємодії: мистецтв, стилів і культур.

2. Проаналізовано принципи гармонійного синтезу скульптури й декоративного мистецтва в художньому просторі міста, композиційних прийомів і особливостей сприйняття в різних його масштабах. Розглянуто різні типи цих масштабів, фактур, а також роль світла й кольору як найважливіших факторів у сприйнятті пластики скульптури. Проаналізовано зв'язок матеріалів фактур і форм всіх складових художнього феномена образу міста. Досліджено композиційну роль монумента в просторі міста. Виявлено рівні синтезу трьох елементів пластичних мистецтв: монумент, декоративне мистецтво й скульптура в архітектурі.

3. Проаналізовано художні особливості скульптури Баальбеку. При цьому відзначається, що для культури Древнього Рима характерні два найважливіших моменти: по-перше, найширше розповсюдження по всіх регіонах римського впливу, у результаті чого до кращих досягнень класичного мистецтва виявилися залученими народи й племена, що заселяли грандіозну по розмірах територію. Найважливіший момент - об'єднання елементів римської культури з місцевими, головним чином східними культурними традиціями, чим формується власна культура, що зливає ці елементи в новій якості.

Всі скульптури Баальбеку, що дійшли до нас, були або об'єктами поклоніння - статуями божества, або ставилися в храми як магічні представники правителя або іншої знатної особи, яка молиться в храмі. Прийоми, які спочатку використовували художники, з одного боку, були винятково римськими. У круглій скульптурі це переважно портрети - статуї та погруддя богів - Венери, Юпітера й Аполлона, які призначалися для огляду з однієї або із трьох сторін, або розташовувалися в нішах, а також портрети римських імператорів.

З іншого боку, як об'єкти поклоніння використовувалися скульптури, яким був властивий місцевий, як правило, хетський колорит. Хетську скульптуру відрізняє особлива масштабність, ваговитість, монументальність, відсутність дрібних деталей і подробиць. Зображення людей, виконані в умовній манері, з напруженими, схожими на маски обличчями, досить сильно впливають на глядача: здається, начебто якась сила схована у важкій, непроникній масі каменю. Часто в них порушені пропорції (нижня частина тіла занадто мала, руки - короткі, тулуби тварин витягнуті, або, навпаки вкорочені). Статуї богів надзвичайно своєрідні. Статичні, приосадкуваті, вони мають непропорційно великі голови у високих головних уборах і справляють величне й навіть страхітливе враження. Характерна риса цієї культової скульптури - умовність зображення. Фігуру покриває туніка, що доходить до ступні і повністю приховує тіло. Голова покритий волоссям, що спадає з обох боків незворушного обличчя. Пластика умовна та декоративна.

4. Проаналізовано художні особливості пластики просторової системи Баальбеку. Головним в ансамблі був Великий храм Юпітера. Його особливістю є єдність різних частин ансамблю, що підкреслювалася тим самим декоративним прийомом - членуванням двома ярусами ніш і едикул, заповнених скульптурою, майже всіх внутрішніх поверхонь: стін пропілеїв, стін численних екседр, що виходили в портики дворів, і стін храму. Ордер трактований по-римскі, хоча й з надмірно високими колонами. Він сполучався з напівфігурами биків і левів у рельєфному декорі антаблементу, що належить скоріше до східних традицій. Тут видно органічне злиття мистецтв, пластичних мов і стилів.

Другий храм - храм Вакха, повторював ті ж композиційні й декоративні мотиви, що й храм Юпітера, але в меншому масштабі. Багатим оздобленням відрізнявся інтер'єр храму. Фриз, поміщений на події адитона й змальовуючий сцени діонісійского культу, як би підводив до статуї Вакха, що стояла в ніші в глибині адитона. Статуя, як і власне весь храм не збереглася. Але очевидно, вона була трактована в римських традиціях. В обробці храму були широко використані прийоми декоративної пластики - зображення рослин, тварин, божеств, а так само фігурок людей, що веселяться. Риси синтезу тут також очевидні.

Храм, присвячений Венері, являв собою круглу споруду, спочатку перекриту кам'яним куполом і прикрашену в тім же стилі, що й акрополь. Тут відчувається деяке досить стриманий рух форм: пишна й вишукана по формах і пропорціям ордерна декорація будівель здобуває складність і ярусність, колони групуються, фронтони розриваються, над висунутими колонами висуваються розкріповки карнизів. Форми круглого храму скульптурні. Він організує навколо себе простір тим же способом, що й кругла скульптура: центрує його, привертаючи до себе погляди, створює кругову напрямну огляду, підштовхуючи до обходу, під час якого людина порівнює себе з колонами, сприймаючи й приймаючи олюднений масштаб архітектури. У результаті споруда начебто стає динамічною скульптурою й здобувається ефект оживаючої скульптури.

В образі храмів Баальбеку також важливим моментом є об'єднання елементів римської культури з місцевими, головним чином східними культурними традиціями. В храмах Баальбеку принцип чергування храмових дворів, оточених колонадами, так само як і техніка тесаного каменю, походить зі східного, а також єгипетського зодчества; багатство архітектурного й скульптурного декору, візерункова орнаментика, багатоплановість композиційної побудови, вільне пластичне ліплення фігур, що природно розташовуються в навколишньому просторі або тонко пов'язаних із площиною стіни, складність і просторовість пейзажних фонів, багатство й вишуканість їхніх сполучень, також можна віднести до східних традицій.

Все це створює неповторний ансамбль, основними рисами якого є їхня мальовнича скульптурність, що проявляється у вигадливій, майже барочній неспокійній грі чергування ввігнутих і опуклих поверхонь, ліній, які вигинаються або ламаються, численність прикрас нерідко вигадливих, фантастичних форм, неспокійній пластиці стін, пишних декоративних ефектів, підкресленою розкішшю обробки. Пластика храмів сама по собі фактично постає яскравим надбанням скульптури. Пластичне багатство самої архітектури храмів, викликане не функціональними й конструктивними вимогами, а художньою необхідністю, дійсно перетворює їх у скульптурний утвір.

5. Основні результати дослідження дозволили виявити головні риси художнього образу Баальбеку. Це три рівні синтезу: синтез мистецтв; синтез стилів, у яких і виявився вплив цих культур, нарешті - синтез культур - місцевої хетської й фінікійської, єгипетської, грецької, римської, ранньохристиянської.

При збереженні осьової спрямованості й урівноваженості цілого досягається вільне й гармонічне сполучення різних по розмірах і формі просторів, що переходять один в інший, або які видно крізь колонади та прорізи в стінах. Східний динамічний, синтезуючий початок, що проникнув і в композицію складних по наповненності й складу приміщень інтер'єрів римського стилю, поширився також і на скульптурні й архітектурно-пластичні форми. Легкі, графічні, близькі до східного візерунки й невеликі сюжетні картини, що розташовувалися на тлі великих вільних просторів а також «стиль фантастичної архітектури» (складні, ілюзорно-просторові архітектурні композиції), теж близькі до сходу. Багатоплановість композиційної побудови, вільне пластичне ліплення фігур, що природно розташовуються в навколишньому просторі або тонко пов'язаних із площиною стіни складність і просторовість архітектурних і пейзажних фонів, багатство й вишуканість сполучень говорить про схід. За кожним персонажем скульптури стоїть система абстрактних понять - добро й зло, життя й смерть і т.д.

Все це створюється не тільки синтезом мистецтв - скульптурним і архітектурно-пластичних, але й синтезом культур - принцип чергування храмових дворів, оточених колонадами, так само як і техніка тесаного каменю, сходить до єгипетського зодчества. Багатство скульптурного й архітектурного декору, прагнення до пихатості й вишуканості, що заглушало переказ класичної епохи, візерункова орнаментика близькі традиціям архітектури Сходу, що сяяла барвистою декорацією з кахельних плит і позолоттю деталей, багато прикрашена скульптурою, прославляла міць і велич імперії. Ці традиції помітні в мотивах орнаменту й, особливо, у реалістичному трактуванні тварин і рослин. Приклад - храм Вакха, що ріднить його із традиціями римського веризма. І це теж є синтезом стилів і культур.

6. Проведено аналіз феномена художнього образу міста, що формується на основі органічного синтезу знакових образів скульптури й архітектури. Виявлено яскраву характеристику архітектурної основи образу храмового комплексу Баальбек - зображальність. Ця характеристика відбиває невід'ємну властивість архітектурної форми - бути своєрідною скульптурою, багато деталей якої «зображують» тектонічні процеси усередині форми. Крім того, багато архітектурних деталей за рахунок елементів зображальності асоціативно також зв'язуються в сприйнятті зі скульптурою. Потрібно відзначити надзвичайну насиченість «поля» архітектури образотворчими мотивами - від рослинних елементів до зображення людей і тварин. Таким чином, зображальність є найважливішим чинником художньої мови комплексу Баальбек. Це тим більше справедливо через активне насичення цього середовища власне скульптурою, що грає найважливішу змістовну символічну роль у формуванні художнього образу унікального «Міста Сонця».

Композиційні особливості художнього простору середовища: метричні й ритмічні ряди, динаміка виразної аритмії, чергування масштабів, пластики деталей, що створює динамічну гру світла - все це створює емоційну підоснову сприйняття морфології середовища, який завершується потужним впливом змістовного потенціалу, що полягає в пластику скульптури. Саме вона - скульптура - є семантичним ядром структури феномена художнього образу міста. Однозначний зміст алегоричних статуй підтримується складним впливом асоціативних змістів, укладених у мові художнього ансамблю міста. Ці складові в органічній єдності формують основу культурологічного явища образу міста.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИССЕРТАЦИИ

1. Симон Тадрос. Синтез искусств как образный диалог пластики города / Симон Тадрос // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Харківська державна академія дизайну та мистецтв. - Харків: ХДАДМ, 2007. - №. 1. - С. 104-111.

2. Симон Тадрос. Храмовые комплексы «города солнца» в Баальбеке / Симон Тадрос // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Харківська державна академія дизайну та мистецтв. - Харків: ХДАДМ, 2007. - №. 2. - С. 129-139.

3. Симон Тадрос. Синтез архитектуры и скульптуры в истории искусств / Симон Тадрос // Збірка наукових праць вузів художньо-будівельного профілю України і Росії. Традиції і новації у вищій архітектурно-художній освіті. - Харків: ХДАДМ, 2007. - Вип. 1 - 2 - 3. - С. 87-89.

4. Симон Тадрос. Роль монумента в структуре города / Симон Тадрос // Збірка наукових праць вузів художньо-будівельного профілю України і Росії. Традиції і новації у вищій архітектурно-художній освіті. - Харків: ХДАДМ, 2006. - Вип. 4 - 5 - 6. - С. 108-110.

5. Симон Тадрос. «Пространство» и «среда» как основные компоненты синтеза архитектуры и скульптуры / Симон Тадрос // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Харківська державна академія дизайну та мистецтв. - Харків: ХДАДМ, 2007. - №. 4. - С. 166-173.

6. Симон Тадрос. Масштабы Баальбека / Симон Тадрос // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Харківська державна академія дизайну та мистецтв. - Харків: ХДАДМ, 2007. - №. 5. - С. 146-153.

АНОТАЦІЯ

Симон Антуан Тадрос. Скульптура в синтезі мистецтв комплексу Баальбек. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.05 - образотворче мистецтво. - Харківська державна академія дизайну і мистецтв. - Харків, 2008.

Визначено поняття «художнього образу міста», засноване на принципах синтезу образотворчих мистецтв і архітектури. Виявлено принципи й форми синтезу мистецтв як образного діалогу різних художніх складових образу міста. Проаналізовано художні прийоми формоутворення, гармонізації, а також принципи зображальності у пластиці середовища. Введено до наукового обігу поняття «зображальність» в архітектурі. Проаналізовано змістовно-семантичні й пластичні особливості скульптури й архітектури і їхньої функції в створенні художнього образу міста. На основі цього, у дослідженні вперше проведений комплексний мистецтвознавчий аналіз одного із самих унікальних пам'ятників Лівану - Міста Сонця (Геліополіса) у Баальбеку як артефакту. Виявлено основні риси «зображальності» його художніх форм, виявлені принципи гармонізації в системі синтезу образотворчих мистецтв і архітектури. Основні тенденції у формуванні художнього образу міста Баальбека виявилися в трьох рівня синтезу: синтез культур - місцевої, єгипетської, грецької, римської, ранньохристиянської; синтез стилів, у яких і висвітлився вплив цих культур, нарешті - синтез мистецтв.

Ключові слова: синтез мистецтв, скульптура, зображальність, гармонізація художніх форм.

АННОТАЦИЯ

Симон Антуан Тадрос. Скульптура в синтезе искусств комплекса Баальбек. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.05 - изобразительное искусство. - Харьковская государственная академия дизайна и искусств. - Харьков, 2008.

В диссертации впервые проведён искусствоведческий анализ одного из уникальных памятников Ливана - Города Солнца (Гелиополиса) в Баальбеке как артефакта. Проанализированы художественные особенности скульптуры Баальбека. Все дошедшие до нас скульптуры были либо объектами поклонения - статуями божеств, либо ставились в храмы в качестве магических представителей правителя или другого знатного лица, молящегося в храме. Приемы, которыми пользовались вначале художники, были с одной стороны исключительно римскими. С другой стороны - как объекты поклонения использовались скульптуры, которым присущ местный, как правило, хеттский колорит. Характерная особенность этой культовой скульптуры - условность изображения. Фигуру покрывает туника, доходящая до ступней и полностью скрывающая тело. Голова покрыта воловами, которые ниспадают по обе стороны невозмутимого лица. Пластический язык условен и декоративен.

Проанализированы художественные особенности пластики пространственной системы Баальбека. В образе храмов Баальбека также важнейший моментом является объединение элементов римской культуры с местными, главным образом восточными культурными традициями. В образе храмов Баальбека принцип чередования храмовых дворов, окруженных колоннадами, так же как и техника тесаного камня, восходит к восточному, а также египетскому зодчеству; богатство архитектурного и скульптурного декора, узорная орнаментика, многоплановость композиционного построения, свободная пластическая лепка фигур, естественно располагающихся в окружающем пространстве или тонко связанных с плоскостью стены сложность и пространственность пейзажных фонов, богатство и изысканность их сочетаний, также можно отнести к восточным традициям. В интерьерах - лёгкие, графичные узоры и небольшие сюжетные картины, располагавшиеся на фоне обширных свободных пространств а также «стиль фантастической архитектуры». Все это создает неповторимый ансамбль, основными чертами которого являются их живописная скульптурность, проявляющаяся в причудливой, почти барочной беспокойной игре чередования вогнутых и выпуклых поверхностей, изгибающихся или ломающихся линий, изобилии украшений нередко вычурных, фантастичных форм, беспокойной пластике стен, пышных декоративных эффектов, подчёркнутой роскошью отделки. Пластика храмов сама по себе фактически предстаёт ярким произведением скульптуры. Пластическое богатство самой архитектуры храмов, вызванное не функциональными и конструктивными требованиями, а художественной необходимостью, действительно превращает их в скульптурный артефакт.

Основные результаты исследования позволили выявить главные черты художественного образа Баальбека. Это три уровня синтеза: синтез искусств; синтез стилей, в которых и проявилось влияние этих культур, наконец - синтез культур - местной хеттской и финикийской, египетской, греческой, римской, раннехристианской.

Проведен анализ феномена художественного образа города, который формируется на основе органического синтеза знаковых образов скульптуры и архитектуры. Выявлена яркая характеристика архитектурной основы образа храмового комплекса Баальбека - изобразительность. Эта характеристика отражает неотъемлемое свойство архитектурной формы - быть своеобразной скульптурой, многие детали которой «изображают» тектонические процессы внутри формы. Кроме того, многие архитектурные детали за счет элементов изобразительности ассоциативно также связываются в восприятии со скульптурой. Нужно отметить чрезвычайную насыщенность «поля» архитектуры изобразительными мотивами - от растительных элементов до изображения людей и животных. Таким образом, изобразительность является важнейшим фактором художественного языка комплекса Баальбека. Это тем более справедливо из-за активного насыщения этой среды собственно скульптурой, играющей важнейшую содержательную символическую роль в формировании художественного образа уникального «Города Солнца».

Композиционные особенности художественного пространства среды: метрические и ритмические ряды, динамика выразительной аритмии, чередование масштабов, пластики деталей, создающая динамическую игру света - все это создает эмоциональную подоснову восприятия морфологии среды, которая завершается мощным воздействием содержательного потенциала, заключающегося в пластике именно скульптуры. Именно она - скульптура - является семантическим ядром структуры феномена художественного образа города. Однозначное содержание аллегорических статуй поддерживается сложным воздействием ассоциативных смыслов, заключенных в языке художественного ансамбля города. Именно эти слагаемые в органическом единстве формируют основу культурологического явления образа города. Все эти характерные для Баальбека художественные особенности и позволили сформировать в мире художественной культуры его уникальный феномен.

Ключевые слова: синтез искусств, скульптура, изобразительность, гармонизация художественных форм.