Театралізований тематичний концерт як синтетичний жанр сценічних мистецтв

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство культури і туризму України

Київський національний університет культури і мистецтв

УДК 792.78 М - 48

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Театралізований тематичний концерт як синтетичний жанр сценічних мистецтв

26.00.01 - теорія й історія культури

Мельник Мирослава Миколаївна

Київ 2009

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасна концертна діяльність є одним із найпопулярніших видів професійного естрадного виконавства. В системі видовищних мистецтв театралізований тематичний концерт сьогодні займає чільне місце, являється самостійним явищем художньої культури, набуваючи дедалі більшого поширення. Популярність концерту в самих широких та різноманітних глядацьких колах змушує звернути увагу на інколи доволі суперечливі естетичні вимоги різних груп населення соціального, вікового, освітнього та, навіть, національного складу. Масовість аудиторії, її різнорідність, необхідність поєднання в концертній творчості розважальної, пізнавальної, естетичної та виховної функцій, висуває специфічні вимоги до створення концертного дійства.

Специфіка дослідження театралізованого тематичного концерту, а також відпрацювання методологічних підходів до його створення, зумовлена тим, що такі концерти в цілому являють собою синтез різних мистецтв. У ньому поєднуються акторська майстерність, музичні та хореографічні жанри, спорт (акробатичні та гімнастичні номери) та багато інших. Безліч засобів виразності, їх незвичайні поєднання у різних синтетичних концертних формах іноді більш різноманітні, ніж в інших театралізованих дійствах.

Цілком природно, що він стає предметом дослідження. З'ясуванню його особливостей на практично-виконавському рівні присвячена діяльність радянських режисерів - постановників та мистецтвознавців, таких, як Д.Генкін, С.Клітін, А.Конович, І.Туманов, А.Чечетін, І.Шароєв та ін. Теоретико-методичні аспекти концерту висвітлені в працях Є.Вершковського, Б.Глан, М.Разовського, А.Рубба, А.Сіліна, Д.Тихомирова,. В незалежній Україні є теоретичні розробки щодо специфіки театралізованого концерту таких авторів, як А.Горбов, В.Зайцев, В.Кісін. Разом з тим, досліджень, які розкривали б специфіку постановки концертного дійства, на жаль, недостатньо. Відсутність в українському мистецтвознавстві системних теоретичних та методологічних досліджень в галузі специфіки постановки театралізованого тематичного концерту та його ідейно-естетичного впливу робить актуальним і науково виправданим обрання теми даного дослідження: «Театралізований тематичний концерт як синтетичний жанр сценічних мистецтв».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до комплексної програми наукових досліджень кафедри режисури естради та масових свят Київського національного університету культури і мистецтв «Режисура естради». Тема дослідження відповідає типовій та робочій програмам дисципліни «Режисура театралізованих концертів», яку автор читає для студентів кафедри. Дисертаційна робота виконана згідно з цільовою комплексною програмою культурологічних досліджень КНУКіМ «Трансформаційні процеси в культурі та мистецтвах України» (державний реєстраційний № 0107U009539).

Тему дисертації затверджено Головною вченою радою Київського національного університету культури і мистецтв (протокол № 3 від 16 березня 2000 р.).

Мета дослідження - визначити особливості театралізованого тематичного концерту як синтетичного жанру сценічних мистецтв.

Завдання дослідження:

- узагальнити літературу з досліджуваної проблеми;

- розкрити сутність, зміст і об'єм ключових понять: «театралізований концерт», «синтетичні жанри», «сценічні мистецтва»;

- простежити історичну еволюцію театралізованого тематичного концерту та визначити його особливості;

- провести типологізацію театралізованого тематичного концерту як синтетичного жанру;

- проаналізувати процес створення концертного дійства;

- визначити творчі особливості процесу створення театралізованого тематичного концерту;

- з'ясувати особливості трансформування театралізованого тематичного концерту в естрадні театралізовані шоу-програми.

Об'єкт дослідження - театралізований тематичний концерт.

Предмет дослідження - синтез сценічних мистецтв у театралізованому тематичному концерті.

Методи дослідження. На етапі збирання матеріалу, його систематизації та аналізу застосовано загальнонаукові теоретичні методи: аналітичний, логічний та метод синтезу. З метою визначення характеру еволюції та постановки театралізованого тематичного концерту в сучасних умовах використовувався порівняльно-історичний метод. Для здійснення класифікації концертних форм використовувався метод типологізації. Структурний метод дозволив виявити в системі сценічних мистецтв синтетичну природу театралізованого тематичного концерту.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше у вітчизняному мистецтвознавстві:

- визначено основні теоретичні положення, які існують в мистецтвознавчій літературі щодо специфіки та постановки театралізованого тематичного концерту;

- уточнено і конкретизовано сутність, зміст і структуру ключових понять: «театралізований концерт», «синтетичні жанри», «сценічні мистецтва»;

- простежено історичну еволюцію театралізованого тематичного концерту як синтетичного жанру естрадного мистецтва та визначено його особливості;

- запропоновано типологізацію театралізованого тематичного концерту та конкретизовано специфіку кожної концертної форми - збірного концерту, народної творчості, дитячого та сольного концертів, концертів-конкурсів, звітних концертів;

- уточнено і конкретизовано уявлення щодо процесу створення концертного дійства;

- визначено та удосконалено критерії творчих особливостей процесу створення театралізованого тематичного концерту;

- розкрито та обґрунтовано особливості трансформування театралізованого тематичного концерту в естрадні театралізовані шоу - програми.

Практичне значення. Одержані результати та матеріали дослідження можуть бути використані у підготовці навчальних посібників та підручників з теорії вітчизняного мистецтвознавства, у розвитку концертної творчості; підготовці спецкурсів та методичних посібників для студентів мистецьких навчальних закладів; у викладанні курсів «Режисура та акторська майстерність», «Режисура естради», «Режисура театралізованих концертів», «Сценарна майстерність»; як практичний матеріал у підготовці режисерів-постановників.

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи були висвітлені в матеріалах щорічних науково-практичних конференцій професорсько-викладацького складу, аспірантів, студентів, докторантів КНУКіМ «Сучасні тенденції розвитку режисури естради і масових свят» (Київ, 2002), «Дні науки КНУКіМ» (Київ, 2003), «Театральне і хореографічне мистецтво України в контексті світових соціокультурних процесів» (Київ, Науково-методичний центр вищої освіти МОН, 2004, 2005, 2006); міжнародних науково-практичних конференціях «Молодь в сучасному світі: морально-естетичні та культурологічні виміри» (Київ, 2001), «Міфологічний простір і час у сучасній культурі» (Київ, 2003), «Україна - Світ: від культурної своєрідності до спорідненості культур» (Київ, 2006); у методичних матеріалах для самостійної роботи студентів «Драматургічні особливості театралізованих концертів та тематичних вечорів» (КНУКіМ, 2004).

Матеріали дисертаційного дослідження апробовані автором на заняттях з навчальних дисциплін: «Режисура та акторська майстерність», «Режисура естради», «Режисура театралізованих концертів» та «Сценарна майстерність» на кафедрі режисури естради та масових свят Київського національного університету культури і мистецтв. Крім того, дисертант брала участь у постановці наступних заходів: «Український месія» - театралізований тематичний вечір, присвячений дню народження Т.Г.Шевченка (м.Канів, Черкаської обл.); церемонії нагородження «Людина року» (м.Київ); церемонії нагородження в області журналістики «Золоте перо» (м.Київ); «Київстарти - 2007»-концертно-конкурсна програма, присвячена 10-річчю компанії «Київстар» (м.Київ); ювілейному мега-шоу «Золота 10-ка Михайла Поплавського» (м.Київ); концертній програмі «Кохаймося» (м.Київ); концертах, присвячених Дню матері та Шевченківським дням (м.Київ); ювілейному концерті до Дня працівників міліції України (м.Херсон); благодійному концерті для дітей-сиріт школи-інтернату м.Умані (Черкаської обл.); концертній програмі для молоді в м.Біла Церква (Київська обл.); всеукраїнському телевізійному дитячому конкурсі «Крок до зірок» (м.Київ) та ін.

Публікації. Основні теоретичні положення, висновки та результати наукової роботи відображені у 7 одноосібних публікаціях, 3 з них - у наукових виданнях, затверджених ВАК України як фахових.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (217 найменувань) і додатків (14). Загальний обсяг дисертації становить 183 сторінки, основний текст - 164 стор.

Основний зміст дисертації

У Вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, вказується на зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета, завдання, предмет, об'єкт, методи дослідження, подаються наукова новизна та практичне значення результатів дослідження, відомості щодо їх апробації.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні засади досліджуваної проблеми» - викладаються результати аналізу історіографії та джерельної бази, визначаються концептуально-методологічні засади дослідження в контексті сценічних мистецтв.

Як і будь-яке мистецтво, естрада є художнім віддзеркаленням реальної дійсності і затвердження певної ідеї в певній формі. Природно, що вона, як і всі інші види мистецтва, емоційно впливаючи на людину, звертається до її духовного початку.

Про походження російської та української естради в театрознавстві існують декілька точок зору. Прихильники однієї так чи інакше стверджують, що витоки естрадного мистецтва лежать в скомороських ігрищах (Д.Генкин, А.Конович, Є.Уварова, А.Чечетін), інші - що наша естрада зародилася у народних святкових застіллях і, саме в ході проведення народних свят концертне дійство було виокремлено як особливий самостійний жанр (В.Кісін), треті - що естрада народилася у другій половині ХІХ століття під безпосереднім впливом західної естради, зокрема французької (Ю.Дмирієв, С.Клітін, Є.Кузнєцов, Л.Тихвинська). Звичайно, уже у середньовіччі та в епоху Відродження виникають концерти професійних акторів, які будують концерт із певним драматичним розвитком. Проте, саме у цей період широко проводяться ярмаркові гуляння, основним дійством яких є народний концерт. На основі ґрунтовного осмислення історичних матеріалів мистецтвознавцями-фахівцями було створено змістовні праці щодо виникнення та розвитку естрадної концертної творчості. Аналізу режисури театралізованих видовищ присвячена праця Д.Тихомирова; Є.Уварова акцентує увагу на складових естрадного театру, таких, як мініатюри, огляди, мюзік-холи; А.Чечетін досліджує основи драматургії театралізованих видовищ, розглядає їх теорію та історію; становленню української радянської режисури 20 - поч. 30-х років ХХ століття присвячена робота Н Кузякіної; С.Клітін розглядає проблеми теорії, історії та методики естради; В.Кісін аналізує режисуру як мистецтво та професію; специфіку втілення режисерського задуму та режисерське рішення вистави розкриває в своїй роботі П.Кравчук; вдосконаленню організації та проведення театралізованого тематичного концерту присвячена праця О.Рубба, антологію сучасної української естради розглядає у своїй роботі М. Поплавський; національну художню культуру як цілісну систему аналізує Ю.Афанасьєв; історико-теоретичні нариси української культури обгрунтовує С.Безклубенко та ін. Ці роботи стали теоретико-методологічною основою для багатьох досліджень з питань становлення естрадного мистецтва. Можна констатувати, що дослідницькі інтереси мистецтвознавців зосереджені на історичних напрямках і умовах, в яких починалось зародження концертної діяльності, як самостійної особливої форми сценічних мистецтв.

Важливим є вивчення театралізованого тематичного концерту саме в період його становлення як самостійного синтетичного жанру. Тому необхідним є звернення до досвіду видатних російських та українських режисерів - практиків таких, як В.Абрамович, Є.Вершковський, Б.Глан, В.Кісін, О.Немиро, О.Рубб, А.Сілін, А Г.Товстоногов, Д.Туманов, А.Чечетін, Б.Шарварко, І.Шароєв. Їх досвід є частиною всього естрадного мистецтва, адже це є узагальнений досвід всіх суміжних мистецтв - музикантів, хореографів, поетів, драматургів, художників тощо. Сценарні плани, різноманітні режисерські навики великих масштабних концертних видовищ розробляли та обґрунтовували такі великі режисери як Є.Вахтангов, В.Мейєрхольд, М.Охлопков. Їх праці є великим надбанням для сучасних мистецтвознавців, для кожного сучасного режисера-постановника, який працює з багатомільйонною аудиторією. Перший досвід постановок театралізованих масових дійств таких режисерів як К.Марджанов, С.Радлов знаходять продовження в масових видовищах, дають можливість аналізу сценарного та режисерського втілення постановок та стимулюють на творчі пошуки молодих режисерів - постановників.

Осмислення феномену театралізованого тематичного концерту як синтетичного жанру викликає інтерес у 60-х роках ХХ століття у радянських режисерів Д.Генкіна, А.Коновича, О.Рубба, В.Тріадського, І.Туманова, А.Чечетіна, І.Шароєва. Це був період становлення театралізованого тематичного концерту як самостійного жанру, в якому поєднувалися всі суміжні мистецтва. Вищеназваними режисерами було розроблено безліч теоретичних праць на основі власних концертних постановок, розроблено методичні рекомендації щодо створення та постановки масового театралізованого дійства.

Поряд з цими працями виникає потреба розгляду та обґрунтування поняття «театралізація». Значний інтерес становлять перші наукові доробки аналізу театралізації як творчого методу культурно-освітньої роботи - Д.Генкіна; визначенню подійно-образної методики театралізації - А.Коновича; доробки С.Массарського присвячені проблемам драматургії театралізації та шляхам стимулювання сценарної творчості; робота М.Баскіна визначає музику як виразний засіб театралізації; А.Конович та Д.Генкін аналізували можливості використання художніх виразних засобів в методиці театралізації; А.Бузуруков розглядав театралізацію як психолого - педагогічну проблему.

Але на сучасному етапі немає чіткого єдиного розуміння сутності, значення та функцій театралізації. Українські митці А.Горбов, В.Кісін дають своє визначення зародження та використання елементів театралізації. Та нерозуміння й недостатня розробленість теоретичних питань театралізації як творчого методу негативно впливає на практичну діяльність. Тому і виникає необхідність у переосмисленні та пристосуванні елементів театралізації відповідно до умов сучасності.

В контексті даного дослідження важливе значення має формування теоретичних основ української режисури, яке почалося саме з діяльності «театру корифеїв». Це був початок вдосконалення синтетичного жанру концертної творчості на українському ґрунті, який започаткувала діяльність українських митців кінця ХІХ століття: М.Садовського, М.Саксаганського, М.Кропивницького, І.Карпенка - Карого та ін., і їхні спроби синтезувати види мистецтва в одній театральній постановці.

В Україні новий крок до переосмислення основ режисури театралізованого тематичного концерту було розроблено такими митцями, як А.Горбов, В.Зайцев, В.Кісін тільки після прийняття українською державою незалежності. Проте такого аналізу замало, щоб уточнити теорію синтезу мистецтв, розкрити принципи використання багаточисельних видів різних художніх явищ, науково обґрунтувати закономірності їхнього поєднання. Адже сучасному театралізованому тематичному концерту притаманний певний дуалізм: з одного боку, він тяжіє до музичних концертів та відповідних їм засобів ідейно-емоційного впливу, з іншого - розвивається як самостійне естрадне мистецтво. Це дає нам право розглядати театралізований тематичний концерт як окремий синтетичний жанр сучасного естрадного мистецтва.

Специфічною ознакою праць радянських та українських режисерів-постановників, присвячених театралізованому тематичному концерту, є те, що в них замало акцентується увага на теоретичні розділи. Переважно, це приклади сценаріїв, репертуарні збірники.

Тому, на основі аналізу джерельної бази доходимо до висновку про відсутність комплексного наукового теоретичного дослідження театралізованого тематичного концерту як синтетичного жанру сценічних мистецтв. Представлене дисертаційне дослідження стане одним із перших кроків на шляху ґрунтовного осмислення методики роботи над театралізованим тематичним концертом, його сутності, специфіки та вдосконалення в національному сценічному мистецтві.

У другому розділі - «Типологія театралізованого тематичного концерту» - розглядаються передумови формування теорії режисури театралізованого тематичного концерту, визначаються професійні властивості та основні якості режисера як фахівця сценічного мистецтва, акцентується увага на головних різновидах концертів, які протягом розвитку та становлення набули своєї специфіки та індивідуального підходу до створення концертних програм.

Мистецтво режисури - здобуток другої половини ХІХ століття. Існують деякі розбіжності з приводу того, коли і з чого «все почалося». У театрознавців існує версія, що історія режисури почалася саме з герцога Мейнінгенського та його помічника Л.Кронека. В українському професійному театрі поняття «режисер» виникає у 80-ті роки ХІХ століття, в період його бурхливого самоствердження. На цьому етапі режисер ще не був відокремлений від антрепренера, актора і, навіть, драматурга. Так, М.Кропивницький був і антрепренером, і режисером, і драматургом, і актором широкого діапазону - від фарсу до трагедії; М.Старицький - керівником і режисером трупи, в якій ставилися, насамперед, написані ним же п'єси та інсценівки; М.Садовський - антрепренером, режисером і першим актором на героїчні та ліричні ролі. У «Товаристві русько-малоруських артистів під керівництвом П.Саксаганського» сам Сакса-ганський виступав і ролі актора, режисера та хазяїна трупи.

У 1880 - 1890-ті роки рідкісна єдність драматурга, режисера і актора визначила швидкий злет українського професійного театру. В ньому вражала геніальна Марія Заньковецька, в ньому приваблювали сценічна чарівність і культура Кропивницького, Садовського, Саксаганського та багато інших гідних уваги акторів. «Театром корифеїв» ще при житті їх творців були названі театральні трупи Кропивницького, Старицького, Садовського, Саксаганського вдячними глядачами. У реальній практиці єдиного в своїй естетиці театру корифеїв з кінця 80-х років визначаються розбіжності.

Очевидно, що найбільш плідним був шлях формування нової режисури у самому процесі розвитку українського театру, який повинен був увібрати в себе сучасні ідеї та форми, але переробити їх відповідно до своїх внутрішніх потреб. Молодий театр, створений Л.Курбасом у 1917 році, і став тією необхідною школою професійного навчання, яку проходили актори та майбутні режисери - В.Василько, М.Терещенко, Г.Юра та інші. Потім шляхи режисерів розійшлися, але у створених ними колективах (Г.Юра - театр ім. І.Франка, Л.Курбас - «Кійдрамте», «Березіль») продовжувався процес формування нової естетичної мови.

Тип березільського актора, професіонала високого класу, розвивався у часі. У першій половині 20-х років ХХ століття увага режисури була звернена на пластику актора, часом, зовнішня виразність виходила на перший план. Далі режисура «Березіля» пішла в глибини соціальної психології, піднялася до створення гротескових типів. Водночас йде плідний процес створення естрадних образів-масок (Лящ та Свинка), які згодом будуть використані популярним естрадним дуетом Ю.Тимошенко (Тарапунька) і Ю.Березіним (Штепсель).

Отже, кінець ХІХ століття визначив початок нового етапу театральної еволюції. Також, як у свій час на зміну авторському театру прийшов театр акторський, так на зміну акторському театру прийшов режисерський, який наслідував принцип роботи: автор - актор - режисер.

Такий новий і вельми рішучий поворот в історії театру був, звичайно ж, явищем закономірним і безповоротним. Така була органіка еволюції театрального мистецтва, логіка його історичного розвитку.

Проаналізувавши умови формування теорії театральної режисури, можна прослідити тісний зв'язок її з теорією режисури естради, де головним творчим методом є театралізація. А театралізація включає в себе всі елементи театру. Тому театралізований тематичний концерт є синтезом не тільки естрадного мистецтва, а і театрального.

Але вся теорія режисури театрального та естрадного мистецтв формувалася та стверджувалася у першій половині ХХ століття, а значить відображала ідеологію, смаки, потреби того часу. Режисер-постановник повинен розкривати потреби, смаки, погляди сьогодення у сучасній художньо-образній формі, постійно бути у вирі подій, повинен бути професійним фахівцем своєї справи, володіти знаннями щодо специфіки, яка притаманна естрадному мистецтву. Єдність, неповторність театралізованої дії і враження, справленого нею на глядача - головна особливість режисури театралізованого тематичного концерту.

Вирішуючи свої творчі завдання і намагаючись посилити вплив на глядача, режисер мобілізує виражальні засоби інших мистецтв: архітектури, скульптури, живопису, музики і танцю, дійову силу слова, широту літературних творів, багатоплановість кіно, вводячи їх не механічно, а відповідно до загального задуму. Всі ці елементи, у поєднанні з основою концерту - живою, діючою людиною, перестають бути додатками, об'єднуються, сплавляються, синтезуються.

Злиття, синтез - основне кредо режисури естради.

Отже, можна визначити, що концерт як естрадна форма, пройшов складний шлях розвитку, зазнав впливу іноземних естрадних форм, трансформувався, доповнювався новими сучасними прийомами і засобами та ствердився як самостійний жанр. На основі концертних програм виникло та сформувалося безліч інших форм концертної діяльності, такі як збірний концерт, концерт народної творчості, дитячі концерти, сольні концерти, концерти-конкурси, звітні концерти. Кожна з цих концертних форм має свої особливості режисури, свою специфіку побудови.

Також акцентується увага на головних різновидах концертів. Але на сьогодні слід відмітити такі форми концерту як ювілейні концерти або бенефіси, концерти-вистави, гранд-шоу, шоу-програми, телеконцерти та багато інших. Проводиться безліч фестивалів та конкурсів. Кожен різновид протягом розвитку та становлення набув своєї специфіки, свого індивідуального підходу до створення концертної програми. Тому саме сьогодні концерти набули такого широкого розмаху, досягли розквіту своїм вражаючим масштабом, образно-художнім підходом та потужними виразними технічними засобами. Необхідно вносити в концертну дію щось нове, емоційно підсилююче, потрібно порушувати традиційні, застійні форми концертних видовищ, використовувати життєво конкретний, актуальний елемент. Введення елементів життєвої правди в театралізовані тематичні концерти стає все більш дієвим і активним. Потрібно уміло поєднувати реальні факти з емоційними враженнями, з образним рішенням. У такому поєднанні правди і художньої уяви концертна дія легко переходить зі сцени в зал. Тут дуже дієвим є прийом активізації глядача. Але потрібно пам'ятати, що безпосереднє, активне спілкування з публікою може бути тільки в певних пропорціях з концертними номерами: піснями, танцями і т.д. Емоційно захоплювати, хвилювати можуть тільки ті номери концерту, які будуть вирішені режисером по-новому.

Оновлення форм полягає у тому числі і через звернення до старих традицій, до досвіду видатних діячів мистецтв, до зробленого ними і перевіреного на практиці, проте весь цей досвід необхідно переробити, переосмислити і пристосувати відповідно до умов сучасності. З цієї точки зору розгляд теоретичних основ режисури театралізованого тематичного концерту слід починати з постановок радянських часів, коли він набув найбільшого розквіту.

Справедливо вважати, що на межі минулого та нинішнього століття естрадне мистецтво розвивається за трьома основними напрямками: концертна естрада, дивертисментна естрада та естрада шансону. До поняття концертної естради відноситься концертна діяльність філармонічного плану (жанри серйозної музики), дивертисментною естрадою можна назвати збірні концерти та шоу-програми, де поєднані номери, які легко сприймаються за жанром, а естрада шансону - концертні виступи в умовах ресторану. Слід зазначити, що «естрадне мистецтво» достатньо широке поняття, і сьогодні може визначатися як концертна творчість або, навіть, концертне мистецтво.

Легкі концертні форми відрізняються, насамперед, більшою загальнодоступністю, легкістю художньої мови, що не вимагає особливої попередньої підготовки для його розуміння. Їм властива жанрова розкутість: утворюються нові синтетичні поєднання. Спів і драматичне мистецтво, з'єднавшись разом, утворили театралізований спів. Останній приєднав до себе мистецтво танцю, і сучасна естрада набула ще більшої складності за структурою. Завдяки легкому сприйняттю форми концертного мистецтва містять у собі велику частку розважальності і цікавості, відіграють важливу роль в естетичному, моральному, педагогічному вихованні через систему образів та емоційну форму.

У третьому розділі - «Особливості постановки театралізованого тематичного концерту» - розглядається режисерський задум як перший і головний етап у роботі над театралізованим тематичним концертом, етапи та рівні, на яких він здійснюється, основи та елементи театралізації як творчого методу, різноманітність мистецьких жанрів та їх специфіка на сучасному етапі.

Задум - початок будь-якої творчості. Творчий процес завжди розпочинається з пошуку його образно-художнього задуму. Процес цей складний, неоднозначний, дуже індивідуальний. Тому за доцільне було б виділити ті етапи, на яких здійснюється задум, це:

- пізнання та творча переробка вражень, знань дійсності;

- виникнення художнього задуму;

- реалізація задуму, його втілення у твір мистецтва.

Задум не відразу вимальовується в уяві режисера. Режисерський задум - це образне бачення ідеї, це концепція, уявлення про сценічну форму концерту.

І.Туманов приділяв величезну увагу літературній основі тематичного концерту, підкреслюючи, що саме літературна основа, створена драматургом, визначить великий масштабний образ - до чого, власне, й спрямований задум режисера-постановника. У літературному сценарії викладено детальний опис всіх епізодів, блоків концерту, розроблено матеріал для поєднання епізодів, яким можуть бути пісня, музика, хореографія, пантоміма, кінозаставки, діапозитивні слайди та інші. Тобто створюється не звичайний тематичний концерт, а театралізований. Тому на першому плані при постановці такого концерту повинна бути саме театралізація, як основний метод, який сприяє більш емоційній подачі матеріалу та підсилює виховний ефект усього дійства. Робота над сценарною театралізацією організовується за такими видами: оригінальний, компільований, змішаний.

Особлива увага в дисертаційному дослідженні звертається на виразні засоби театралізації, за допомогою яких створюється неповторне вражаюче дійство, таке, як театралізований тематичний концерт, де важливою і головною одиницею сценічної інформації є номер. Робота над номером має свою специфіку, жанрову різноманітність, видовищність та неповторність. Робота режисера над концертним номером має свої специфічні особливості: літературний або музичний матеріал за допомогою режисера повинен набути концертного характеру; особливий спосіб спілкування виконавця з глядачем; спільна робота режисера і виконавця над створенням внутрішнього життя образу та висока виконавська майстерність; пошук лаконічних і в той же час яскравих зовнішніх засобів виразності; зміна жанрів і ритмів, яка дає наростання, нагнітання дії.

Номери складаються в концертне дійство методом монтажу, який є творчим осмисленим процесом, основою дієвості. Принципи, види, технологію та прийоми монтажу як художнього способу мислення висвітлювали у своїх працях С.Ейзенштейн, В.Пудовкін, І.Шароєв, О.Рубб, В.Кісін, С.Безклубенко. Таким чином, доходимо висновку, що сюжет концерту, в якому головним є номер, будується на основі різноманітного життєвого матеріалу, де монтаж утворює символічну гру змісту, глибину ідеї всього театралізованого тематичного концерту.

Вдалий відбір номерів, висока якість виконання та продумана режисура роблять концертні виступи важливим засобом регулярного і ефективного ідейно-морального впливу, формування світогляду та високих художніх смаків. Тому одним із важливих засобів ідейно-емоційної виразності інтелектуального та духовного життя людей завдяки своїй ємності, образності, метафоричності є художнє, документальне, поетичне та публіцистичне слово. Саме таке живе слово створює потрібну атмосферу концерту, передає те, що не можливо виразити іншими засобами виразності. Слово повинно передавати почуття, настрій, хвилювання, радість. А цього можна досягти тільки в тому випадку, якщо слово буде емоційно підсилено музичним матеріалом.

Слово і музика - два основних і найяскравіших засобів емоційної виразності при постановці концертного дійства.

Справжня майстерність, вміння володіти засобами виразності сценічного мистецтва пов'язане і з іншими чинниками, які допомагають створити театралізований тематичний концерт на професійному рівні. Такі прийоми та засоби існують в єдиному контексті. Їх завдання полягає в тому, щоб налаштувати глядачів на тональність дії, задати певну емоційну атмосферу, завдяки якій організовується сприйняття концертного дійства. А таку емоційну атмосферу можна створити методом поєднання музичного матеріалу та хореографії, яка є одним із найважливіших видовищних мистецтв при створенні тематичного театралізованого концерту. Жодне театралізоване дійство не проходить без використання хореографічних номерів, які органічно вплітаються в сценарно-режисерський задум і виступають яскравим засобом ідейно-емоційної виразності театралізації. Танець у всіх його сценічних проявах та різновидах посідає чільне місце в естрадному дійстві, супроводжує й доповнює програму вокалістів, номери оригінальних та розмовних жанрів.

Аналізуючи театралізований тематичний концерт як жанр синтетичний, варто звернути увагу на використання такого важливого ідейно-емоційного засобу виразності як художнє і документальне кіно, в якому можуть органічно поєднуватись і слово, і музика, і танець.

У створенні виразної сценічної атмосфери важливу роль відіграють світло та різноманітні його спецефекти, художньо-декоративне оформлення сцени, театральні шуми, створення загального темпоритму, вдало підібрані костюми тощо. Отже, якщо вміло поєднувати всі засоби виразності, тримати увагу глядача при рівномірному темпоритмі, професійно використовувати світлові ефекти, то тільки тоді можна досягти художньої цілісності та естетичного впливу на глядача. Тільки правильний, професійний підбір художнього слова в умілому поєднанні з музикою, танцями, документальним і кіноматеріалом та іншими засобами ідейно-емоційного впливу приведуть режисера-постановника до бажаного результату. Але перш за все режисер повинен мати особисту позицію, яка і визначає його творче обличчя як художника-творця.

Аналіз стану сучасного мистецтва підтверджує, що саме естрада в усіх її проявах лідирує у вітчизняному шоу-бізнесі. Утвердилась практика проведення численних конкурсів, фестивалів, які беззаперечно стимулюють підвищення рівня художніх творів, майстерності акторів та режисерів. У рамках всесвітніх фестивалів молоді та студентства проводяться конкурси молодих естрадних виконавців різних жанрів. Зараз популярними є конкурси та фестивалі такі як: «Таврійські ігри», «Червона рута», «Словянський базар», «Євробачення» та ін. Серед дитячих та юнацьких - «Перлини сезону», «Шанс», «Крок до зірок», «Танцюють всі», «Фабрика зірок».

Нині концертна естрада невід'ємно пов'язана з політичними процесами в різних країнах світу.

Людина завжди бажала наситити свій святковий відпочинок новими емоціями, художніми відкриттями, новими враженнями. У такому разі глядач театралізованого тематичного концерту чекає від кожного номеру, епізоду, блоку новизни, неочікуваного повороту дій в сюжеті, у виконавських прийомах. Також сучасна техніка звукопідсилення, звукозапису, широкі можливості кіно і відео зйомок, використання екранів, піротехніки, лазерів, світлова апаратура - все це дає змогу значно підсилити емоційний вплів театралізованих концертів.

Сучасна електроніка наділена новими виразними прийомами в співі, в розмовних та інструментальних жанрах. Зокрема, в електроінструментах значно розширена палітра музичних звуків, з'явилась можливість синтетично імітувати звучання найрізноманітніших інструментів з новими оригінальними тембрами. театралізований тематичний концерт жанр

Всі особливості сучасного театралізованого тематичного концерту пробуджують у людей інтерес до його специфічного жанру, що найбільш відповідає особистим емоційним потребам різних вікових категорій. Танцювальна музика в сучасних ритмах, пісні різної тематики, що хвилюють людей будь-якого віку, поезія, різноманітні розважальні жанри - все це сьогодні знаходить живий відгук у людей.

Сучасний досвід естради показує, що іноді корисно не вилучати жанр, а, як би забувши про жанрові межі, будувати і створювати щось нове. Яскравий доказ тому - поява різних вокально-танцювальних номерів. Важливо тільки, щоб це нове було художньо переконливим. Автор акцентує увагу на тому, що новизна номера - це новизна не тільки його змісту, але і рішення. В останньому сьогоднішня естрада терпить помітні збитки, оскільки підміняє новизну рішення зовнішніми аксесуарами, безглуздо розкішними костюмами. При цьому, як правило, творці таких «видовищ» посилаються на зарубіжну естраду. Але якщо говорити про театралізовані тематичні концерти більшості провідних зарубіжних естрадних театрів, то в цих дійсно розкішних, надзвичайно ефектних сценічних костюмах завжди є надзавдання: не стільки вразити уяву публіки нестримною фантазією художника по костюмах, але в першу чергу підкреслити красу і граціозність людського тіла, розкрити внутрішню суть виконавця, зміст номера.

Пошук нового змісту точно осмисленої форми, а не бажання за будь-яку ціну приголомшити глядача - ось шлях, по якому повинна розвиватися сучасна естрада. Але сказане не означає, що пошук нового змісту, нових форм припускає забуття, знищення того, що було народжене раніше.

Але є й негативне ставлення людей до деяких сучасних концертних форм. Однією з причин негативного ставлення є поєднання концертних дійств з діяльністю ресторанів, нічних клубів, де мистецтво, навіть, найталановитіших виконавців, обезцінюється в атмосфері шуму. Концертні дійства, які проводяться у таких приміщеннях, прийнято називати шоу-програмами. Сама назва була запозичена із Сполучених Штатів Америки та Західної Європи. Слово «шоу», що лежить в основі цього поняття, в перекладі з англійської мови означає - показ, виставка, зовнішній вигляд і, навіть, вистава, або - показувати, демонструвати. Отже, якщо проникнути в суть поняття, то стане зрозуміло, що шоу можна називати все, що показується та демонструється: і театральну виставу, і концерт, і художню виставку, і показ мод, і циркову програму тощо. Якщо логічно розібратись у поєднанні слів «шоу» та «програма», то виникає асоціація з концертом, який за своїм визначенням являє собою публічний виступ артистів за певною заздалегідь складеною програмою. А так як сам виступ і полягає у показі та демонстрації свого таланту, вмінь та майстерності, то справедливо буде зазначити, що шоу-програма і концерт - це по суті одне і те саме. Особливо в тому вигляді, в якому шоу-програми на сучасному етапі влаштовуються в Україні, вони нічим не відрізняються від звичайних збірних концертів, окрім тенденції до більш активного використання технічно-творчих компонентів, що диктується часом, а саме підвищеного розвитку різноманітних технологій.

Окремого аналізу потребує розвиток шоу-програм в Україні, осмислення особливостей втілення і відображення в них ритуалів, звичаїв, традицій, вірувань наших предків. Саме такі театралізовані програми були однією з основ формування української культури і ментальності, особливостей українського національного характеру не лише як сукупності певних психологічних властивостей, а й неповторного і унікального поєднання природного і культурного, чуттєвого і раціонального, свідомого і несвідомого, особистісного і колективного.

Технічний прогрес зробив можливим специфічне обладнання виробництва і поширення естрадного виконавського продукту, сприяв тому, що естрада стала загальнодоступною для всіх верств населення. Саме це зумовило її популярність, особливо серед молоді. У дослідженні є рекомендації стосовно підготовки та проведення театралізованих тематичних концертів на сучасному етапі.

Висновки

Дослідження є теоретичним узагальненням класифікації концертних форм, особливостей постановки театралізованого тематичного концерту та виявлення синтетичної природи даного жанру в системі сценічних мистецтв, що дало підстави для відповідних висновків.

1. Аналіз мистецтвознавчої літератури з теми дисертаційного дослідження свідчить про недостатню розробленість питання щодо специфіки і нових форматів постановки театралізованого тематичного концерту як синтетичного жанру сценічних мистецтв, про відсутність в українському мистецтвознавстві системних теоретичних та методологічних досліджень в галузі специфіки постановки даного концерту. Особливо чітко це просліджується у зв'язку з новаціями, які було привнесено у цей жанр соціокультурними реаліями часів незалежності України, у зв'язку з виникненням нових перспектив у культурному житті українців.

2. Дослідження історії становлення і розвитку концертної творчості показує, що своїм корінням остання сягає в часи грецької античності, еволюціонує протягом античності римської, поширення набуває за часів Відродження і доби Просвітництва. Але саме за радянських часів театралізований тематичний концерт стає одним з найпопулярніших концертних форм і стверджується як самостійний жанр естрадного мистецтва. Проте, разом із цим набуває яскравого ідеологічного забарвлення, оскільки використовується як один з елементів комуністичної пропаганди.

3. Із прийняттям Україною незалежності і зміною її соціально-політичного устрою змінюється і роль театралізованого тематичного концерту. Цей жанр сценічних мистецтв набуває національного забарвленого змісту, зокрема відбувається звернення до етнічних джерел української культури і мистецтва.

З'являються і нові його формати, нові підходи до постановки і режисури театралізованого тематичного концерту. Він все більше набуває ознак видовищності, рекреаційно-розважального і, водночас, естетично розвиваючого характеру. Потребує мистецтвознавчого осмислення і творчість у цьому напрямі таких сучасних українських режисерів як В.Абрамович, В.Вовкун, С.Деркач, Д.Мухарський, Б.Шарварко та ін.

4. Проведене дослідження дозволяє дійти висновку, що театралізований тематичний концерт як синтетичний жанр сценічних мистецтв є самостійним явищем художньої культури, що поєднує у собі акторську гру, художнє слово, музику, пісні, хореографію, акробатичні та гімнастичні номери, і тому може бути визначений як складний комплекс театрального, естрадного, музичного, хореографічного, образотворчого, циркового та кінотелемистецтв.

Синтетичність жанру театралізованого тематичного концерту зумовлює і специфіку подачі літературного матеріалу в художньо-образній формі, яка, зокрема, полягає у все більшому перетворенні на естрадне театралізоване шоу з активним використанням технічно-творчих компонентів, все більше набуває ознак видовищності, рекреаційно-розважального та естетичного характеру.

5. Теорія та практика постановки театралізованого тематичного концерту доводить, що робота починається саме з режисерського задуму, який є першим і головним етапом при створенні такого дійства. Звідси можна виділити етапи, на яких здійснюється задум: знання дійсності, відбір та переробка документального матеріалу в художній, творча уява режисера. Професійне використання цих етапів знаходить потім втілення у сценарній основі майбутнього концерту.

6. Із проведеного аналізу роботи над режисерським задумом концертної діяльності можна зробити висновок, що основу концерту становлять елементи театралізації як творчого методу режисера. Театралізація організовується за такими видами: компілятивний, оригінальний, змішаний. Звідси можна виділити виразні засоби театралізації: символ, метафора, алегорія, за допомогою яких створюється неповторне яскраве концертне дійство, де важливою одиницею сценічної інформації є номер. Робота над постановкою естрадного номеру теж має свою специфіку, жанрову різноманітність, видовищність та неповторність.

7 Дослідження роботи над номером показує, що всі одиниці сценічної інформації складаються в концертне дійство методом монтажу, який є процесом творчого переосмислення. Таким чином, сюжетна основа концерту, стержнем якої є номер, будується на основі різноманітного життєвого матеріалу, монтаж якого утворює символічну гру змісту, глибину ідеї всього театралізованого тематичного концерту.

8. Узагальнюючи специфічні особливості створення та постановки театралізованого концерту, необхідно підкреслити синтетичність різножанрових номерів. Тут важливе місце посідають складові різних мистецтв: слово, музика, хореографія, а також світло, темпоритм, мізансцена, художньо-декоративне оформлення, шумове оформлення, піротехнічні засоби та ін.

Здійснене дослідження не вичерпує всіх аспектів досліджуваної проблеми. Подальшого наукового вивчення потребують дитячі театралізовані концерти, конкурси і фестивалі, які на сьогодні є популярними; необхідним є досконалий розгляд та аналіз різножанрових номерів як основної одиниці сценічної інформації.

Основні положення дисертації викладено в таких наукових публікаціях

1. Мельник М.М. Естетичні аспекти мистецтва створення театралізованого / М.М. Мельник // Вісник КНУКіМ : Зб. наук. праць. - Вип. 13 / Київський національний університет культури і мистецтв. - К., 2005. - С. 54 - 60.

2. Мельник М.М. Театралізація як творчий метод організації масового дійства / М.М. Мельник // Культура і сучасність : Альманах. - К. : ДАКККіМ, 2006. - № 1. - С. 48 - 53.

3. Мельник М. Концерт як особлива форма естрадного мистецтва / М. Мельник // Мистецтвознавчі записки : Зб. наук. праць. - Вип. 9. - К. : Міленіум, 2006. - С. 167 - 174.

4. Кучеренко (Мельник) М.М. До питання оволодіння мистецтвом створення театралізованого концерту / М.М. Кучеренко // Молодь у сучасному світі: морально - естетичні та культурологічні виміри / Матеріали наук.-практ. конференції / Гол. ред. М.М.Бровко, - К. : Вид. МІЛП, 2001. - С. 215 - 217.

5. Мельник М.М. Театралізований концерт на сучасній українській естраді / М.М. Мельник // Театральне і хореографічне мистецтво України в контексті світових соціокультурних процесів / Матеріали ІІ Всеукраїнської наук.- практ. Конференції / - К. : 2005. - С. 5.

6. Мельник М.М. Ідейно-тематичне звучання монтажу у театралізованому концерті / М.М. Мельник // Театральне і хореографічне мистецтво України в контексті світових соціокультурних процесів : Матеріали ІІІ Всеукраїнської наук.-практ. конференції. - К. : КНУКіМ, 2006. - С. 69 - 71.

7. Мельник М.М. Еквівалент поетичного слова в театралізованому тематичному концерті / М.М. Мельник // Україна - Світ : від культурної своєрідності до спорідненості культур : Зб. матеріалів Між народ. наук.-практ. конф. - К. : ДАКККіМ, 2006. - Ч. 2. - С. 239 - 241.

Анотація

Мельник М.М. «Театралізований тематичний концерт як синтетичний жанр сценічних мистецтв». - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01 - теорія та історія культури. Київський національний університет культури і мистецтв. - Київ, 2009.

Дисертація є одним з перших мистецтвознавчих досліджень театралізованого тематичного концерту як синтетичного жанру сценічних мистецтв. В роботі розглядається зародження та розвиток концертної діяльності як видовищного мистецтва та передумови формування професійної української режисури; узагальнено та обґрунтовано специфіку концертних форм, а саме: сольний та збірний концерти, дитячі, звітні та концерти-конкурси, розглянуто специфіку концерту народної творчості, сформовано нові підходи до постановки і режисури театралізованого тематичного концерту

Проблема відсутності системних теоретичних та методологічних доробок в галузі специфіки постановки театралізованого тематичного концерту та його ідейно-естетичного впливу набула в естрадному мистецтві особливої гостроти у зв'язку з загрозою негативного впливу непрофесійних, беззмістовних, бездуховних концертних постановок. Намітилася небезпечна тенденція формування в суспільній свідомості сприйняття новітніх технічних засобів як головних складових мистецтва, які набувають першочергового значення, що теж є негативним аспектом, оскільки всі ці технічні елементи виразності стають лише засобом прикраси, а не донесення певного змісту та ідеї концертного дійства.

Ключові слова: театралізований тематичний концерт, естрадне мистецтво, синтетичні жанри, театралізація, режисерський задум.

Аннотация

Мельник М.Н. «Театрализованный тематический концерт как синтетический жанр сценических искусств». - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 26.00.01 - теория и история культуры. Киевский национальный университет культуры и искусств. - Киев, 2009.

Диссертация является одним из первых в отечественном искусствоведении исследований театрализованного тематического концерта как синтетического жанра сценических искусств. В работе рассматривается зарождение и развитие концертной деятельности как зрелищного искусства и предпосылки формирования профессиональной украинской режиссуры; обобщена и обоснована специфика концертных форм, а именно: сольный и сборный концерты, детские, отчетные и концерты-конкурсы; рассмотрено специфику концерта народного творчества, сформулированы новые подходы к постановке и режиссуре театрализованного тематического концерта.

Проблема отсутствия системных теоретических и методологических разработок в области специфики постановки театрализованного тематического концерта, его идейно-эстетического влияния в эстрадном искусстве стала особенно актуальной в связи с угрозой негативного влияния непрофессиональных, бессодержательных, бездуховных концертных постановок. Возникла опасная тенденция формирования в общественном сознании восприятия новейших технических средств как главных составных искусства, которые приобретают главное значение, что тоже является негативным явлением, так как все эти технические элементы выразительности становятся только средством украшения, а не донесения определенного содержания и идеи концертного действия. Концертная постановка является художественным отображением реальной действительности и утверждения определенной идеи в определенной форме. Вполне естественно, что такая постановка эмоционально влияет на человека, обращаясь к его духовному началу. Поэтому важным моментом в работе над постановкой театрализованного тематического концерта являются не технические средства, которые должны быть дополнением к действию, а донесение идеи концерта в художественно-образной форме.

Массовость аудитории в прошлом и настоящем, ее разнородность, необходимость совмещения в концертном творчестве развлекательной, познавательной, эстетической и воспитательной функций - выдвигает специфические условия к созданию концертного зрелища.

Зарождение и усовершенствование театрализованных тематических концертов в современной культуре на протяжении длительного времени отображали особенности трудовой деятельности, образ жизни и быт человека. Безусловно, доминантой всего театрализованного концерта является эстетическая и рекреативная функции. Казалось бы, что сегодня человечество переживает игровой ренессанс: конкурсы, разнообразные шоу, казино, игровые программы на телеэкранах. Но символическое содержание игры деградирует, так как конкурсы, телешоу часто имеют формальный характер, служат коммерческим или социально-политическим целям, не способствуют росту духовности. Возникновение новых перспектив в культуре связано с тем, что театрализованные тематические концерты будут занимать важное место в утверждении духовности, поддерживая ценности, выражая возрождение национальной культуры. Именно театрализованные тематические концерты позволяют объединить массы людей на основании единых культурных ценностей. Новые потребности общества создают возможность постановки содержательного, серьезного, зрелищного концертного действия, в котором вместе с артистами сотрудничает каждый зритель. Такая культурная ситуация требует нового теоретического и практического подхода к постановкам театрализованного тематического концерта, который призван духовно и эстетически влиять на общество. Именно концертная эстрада становится все более популярной, все глубже внедряется в духовную жизнь общества.

Единство, неповторимость театрализованного действия и впечатлений, которое оно производит на зрителя, - главная особенность режиссуры театрализованного тематического концерта. Решая свои творческие задачи и пытаясь усилить влияние на зрителя, режиссер мобилизирует выразительные средства других искусств: архитектуры, скульптуры, живописи, музыки и танца, действенную силу слова, широту литературы, многоплановость кино, вводя их не механически, а соответственно к общему замыслу. Все эти элементы перестают быть дополнением, а объединяются, сплавляются, синтезируются.

Синтез - основное кредо режиссуры эстрады. Театр и эстрада отображают действительность в живом действии, имея протяженность и во времени, и в пространстве, что придает этим видам искусства особенную выразительность и силу влияния. Но, все-таки, первым шагом к созданию и постановке концерта является режиссерский замысел. Замысел - начало любого творчества. Творческий процесс всегда начинается с поиска его образно-художественного замысла. Режиссерский замысел - это зерно концерта, потому, что он не всегда выражается словами. Это образное видение идеи, это концепция, воображение о сценической форме концерта.