Парадигма культури у філософській спадщині О.І. Реріх та М.К. Реріха

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ

Спеціальність 26.00.01 - Теорія та історія культури

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Парадигма культури у філософській спадщині О.І. Реріх та М.К. Реріха

Соколов Владислав Георгійович

Харків - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській державній академії культури

Міністерства культури і туризму України.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор

ДЯЧЕНКО Микола Васильович,

Харківська державна академія культури,

зав. кафедри філософії і політології

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

ЛЕВЧУК Лариса Тимофіївна,

Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка, професор

кафедри етики, естетики та культурології

доктор філософських наук, професор

ПРОЦЕНКО Ольга Петрівна,Національний аерокосмічний

університет ім. М.Є.Жуковського “ХАІ”, професор кафедри філософії (м. Харків)

Захист відбудеться “ 9 ” жовтня 2008 року о 13 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 64.807.01 у Харківській державній академії культури

за адресою: 61057, м. Харків, Бурсацький узвіз, 4, Мала зала.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської державної

академії культури за адресою: 61057, м. Харків, Бурсацький узвіз, 4.

Автореферат розісланий “ 4 ” вересня 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради С.В.Потрашков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На початку XXI ст. активізується процес формування нової наукової картини світу, і в цьому провідну роль відіграють розробки, що здійснюються в контексті ідей космічного мислення. У зв'язку з цим актуалізується подальше дослідження наукової та філософської спадщини двох видатних учених і мислителів - Олени Іванівни (1879-1955) та Миколи Костянтиновича (1874-1947) Реріхів, які зробили великий внесок у формування космічного мислення. Нині посилюється увага вчених до явища космізму, або космічного світогляду, який через масштабні зміни, що відбулися в науковій та філософській думці минулого століття, стає новим мисленням ХХI ст. Наукова картина світу, яка ґрунтується переважно на соціологічному світосприйнятті, зазнає значної трансформації через розроблення все більшої кількості концепцій, створених з урахуванням багатогранних зв'язків людини з космосом, і котрі розкривають механізми таких зв'язків. Серед цих підходів особливе місце належить концепції культури, яку сформулювали і розвивали М.К.Реріх та О.І.Реріх і яка є значним досягненням наукової і філософської думки XX ст. Ця концепція ґрунтується на методологічних положеннях філософської системи Живої Етики, над якою О.І.Реріх працювала понад тридцять років. Основні ідеї зазначеної концепції докладно розробив М.К.Реріх у філософсько-художніх нарисах про культуру; її важливі аспекти містяться в епістолярній спадщині О.І.Реріх. Значним дієвим вираженням цієї концепції став спеціальний міжнародний договір з охорони культури - Пакт Реріха.

Процес формування космічного мислення розпочався на межі XIX - XX ст., він є тривалим і охоплює сучасність. У ньому взяли участь видатні вчені-космісти, філософи, діячі мистецтва. Спадщина В.С.Соловйова, П.О.Флоренського, М.О.Бердяєва, В.І.Вернадського, К.Е.Ціолковського, О.Л.Чижевського, О.І.Реріх, М.К.Реріха, О.М.Скрябіна, М.К.Чюрльоніса та ін. містить принципово нові підходи до пізнання космосу і людини, їхньої еволюційної єдності та взаємопроникнення. Слід зазначити, що елементи космізму притаманні й українській ментальності, про що свідчать ідеї в працях видатних українських мислителів - Г.С.Сковороди, П.Д.Юркевича та інших. Чільне місце в процесі виникнення і розвитку космічного мислення, який відбувався в просторі наукового світорозуміння, посідає Жива Етика, що містить засади нової теорії пізнання і його методологію. На початку XXI ст. космічний світогляд розглядається як новий, синтетичний вид мислення, що охоплює науковий та філософський досвід людства, а також досягнення мистецтва. Нова наукова картина світу і, відповідно, нова парадигма людини, котрі формуються в просторі космічного світогляду, передбачають становлення особливої парадигми культури.

Серед підходів до осмислення культури, які активно вивчаються культурологією, ще не подано такої концепції, в якій культура розглядалася б у контексті еволюційного процесу, що відбувається в цілісній структурованій системі світобудови, а також розкривалися б конкретні механізми цього процесу. Такий підхід до культури застосовано в концепції О.І.Реріх та М.К.Реріха, а також у її подальшій розробці, яку здійснює нині видатний дослідник їхньої творчої спадщини академік Л.В.Шапошникова. Це дає підстави стверджувати про виникнення і розвиток якісно нової парадигми культури. Праці Реріхів містять струнку методологію вивчення чинників і механізмів, що зумовлюють єдність людини з космосом, підґрунтям якої є, насамперед, моральні, етичні принципи. Нині простір проблем космічного мислення охоплює практично всі наукові напрями, об'єднуючи їх у пошуку нових підходів до осмислення людини і світобудови.

Водночас концепція культури О.І.Реріх та М.К.Реріха донині ще не висвітлена в культурологічних словниках і практично не розкривається в навчальній літературі з філософії та культурології. Дисертаційне дослідження має на меті висвітлити деякі питання щодо вирішення цієї проблеми. Осмислення методологічних положень, які містяться у філософській системі Живої Етики - підґрунті нової парадигми культури, - безпосередньо пов'язане з важливими завданнями, котрі постають нині перед Україною, а саме: з її виходом на інноваційний шлях розвитку в науці й освіті, з припиненням процесу розкультурення особистості, що відбувається на тлі загальної соціокультурної кризи в країні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з тематичним планом наукових досліджень кафедр Харківської державної академії культури на період 2006-2010 рр., затвердженим ученою радою 27.02.2006 р. (протокол № 8), та є складовою теми “Проблеми історії та теорії культури”.

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є розкриття змісту і сутності парадигми культури у філософській спадщині О.І. Реріх та М.К. Реріха як прояву космічного мислення.

Основні завдання дослідження:

* сформулювати основні методологічні підходи до дослідження творчої спадщини О.І.Реріх та М.К.Реріха;

* проаналізувати поняття “космізм” у наукових виданнях; виявити характерні особливості зазначеного поняття, ґрунтуючись на визначеннях та підходах, що містяться в них;

* розкрити співвідношення наукового та метанаукового способів пізнання в контексті проблематики дисертаційного дослідження; простежити історичну динаміку теоретичного осмислення природи духу людини;

* висвітлити основні положення концепції культури М.К.Реріха;

* обґрунтувати постановку проблеми нової парадигми культури;

* осмислити явище культури з позиції ідей філософської системи Живої Етики;

* дослідити основні положення розробок Л.В.Шапошникової, яка розвиває ідеї концепції культури Реріхів;

* сформулювати основні функції культури в контексті її нової парадигми. культура реріх етика

Об'єкт дослідження - творча спадщина О.І.Реріх і М.К.Реріха в контексті становлення та розвитку космічного мислення.

Предмет дослідження - парадигма культури у філософській спадщині О.І.Реріх та М.К.Реріха.

Методи дослідження. У дисертації на різних етапах дослідження використовувався комплекс відповідних методів, а саме: джерелознавчий пошук та аналіз основних публікацій за темою дисертації і суміжними з нею темами; термінологічний метод - для аналізу та уточнення застосованих термінів і понять; історичний підхід - для дослідження формування та розвитку процесів і подій з метою виявлення певних зв'язків, закономірностей та протиріч; системний підхід - для комплексного дослідження системи - об'єкта дослідження; у межах зазначеного підходу використано структурно-функціональний аналіз - для визначення в системі основних структурних компонентів, підсистем, елементів, їхньої ролі в цій системі, а також внутрішніх та зовнішніх зв'язків; синергетичний підхід - для дослідження явища культури як системи людського духу, яка самоорганізується; культурологічний підхід - для розкриття сутності культури, її еволюційної ролі та закономірностей формування в контексті нової парадигми.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше філософсько-культурологічні ідеї та розробки, які містяться у творчій спадщині О.І.Реріх та М.К.Реріха, у працях послідовника їхньої концепції культури - Л.В.Шапошникової, - представлені й обґрунтовані як нова парадигма культури.

Дисертація містить такі складові наукової новизни:

- розкрито сутність культури з точки зору світоглядних засад Живої Етики;

- здійснено теоретичне узагальнення розгляду природи духу людини; розкрито історичний контекст проблемного шляху осмислення духу;

- уперше досліджено основні концептуальні ідеї Л.В.Шапошникової щодо культури й обґрунтовано як оригінальна теорія, яка розкриває це явище в контексті ідей космічного мислення і містить подальший розвиток положень концепції культури О.І. та М.К. Реріхів;

- сформульовано основні методологічні підходи до дослідження творчої спадщини О.І.Реріх та М.К.Реріха;

- здійснено дослідження внеску Л.В.Шапошникової в розробку концепції культури М.К.Реріха, а також у вивчення особливостей космічного мислення, чи космізму;

- в контексті нової парадигми культури уперше визначено та запропоновано до наукового обігу специфічні функції культури: зв'язку, перетворення, еволюційну та рятівну;

- виявлено характерні особливості поняття “космізм” на основі тих підходів до його осмислення, які містяться в наукових виданнях останніх десятиліть.

Практичне значення отриманих результатів. Результати здійсненого дослідження можна використовувати у конкретних галузях науки на теоретичному рівні та широко застосовувати на практиці. Наприклад: в лекційних курсах з теорії та історії культури, філософії культури, історії культурологічних учень, філософії; для збагачення навчальних посібників, наукових довідкових видань із зазначених навчальних дисциплін і наукових напрямів; для складання спеціальних курсів з космічного мислення, організації проблемних семінарів, симпозіумів, “круглих столів” за тематикою, яка стосується природи людини та світобудови; в екскурсійній і лекційній роботі.

Апробація результатів дисертаційного дослідження здійснена на: міжнародній науковій конференції, присвяченій 70-річчю Пакту Реріха “Культурное достояние человечества” (Сімферополь, 2005); конференції молодих учених ХДАК “Культура та інформаційне суспільство XXI століття” (Харків, 2005); міжнародній науковій конференції “Дев'яті слобожанські читання” (Харків, 2005); конференції молодих учених ХДАК “Культура та інформаційне суспільство XXI століття” (Харків, 2006); міжнародній науковій конференції “Десяті слобожанські читання” (Харків, 2006); VIII міжнародній науково-практичній конференції “Научный поиск в едином культурном пространстве” (Севастополь, 2007); міжнародній науково-практичній конференції “Наука и образование: история и современность” (Нижнєвартівськ, 2007); конференції молодих учених ХДАК “Культура та інформаційне суспільство XXI століття” (Харків, 2007); міжнародній науковій конференції “Одинадцяті Слобожанські читання” (Харків, 2007); міжнародній науковій конференції “Живая Этика и наука” (Москва, 2007); міжнародній науковій конференції “Дванадцяті Слобожанські читання” (Харків, 2008); IX міжнародній науково-практичній конференції “Научный поиск в едином культурном пространстве” (Севастополь, 2008); в авторському лекційному курсі, що висвітлює грані космічного світогляду, окремі лекції якого прочитані в Харківському Культурному Центрі ім. М.К.Реріха (2006, 2007), в Харківському художньому училищі (2006).

Текст дисертації, її основні наукові положення та висновки обговорені на засіданні кафедри культурології, а також на науково-методологічному міжкафедральному семінарі Харківської державної академії культури.

Публікації. Основні положення дисертації відображені в 16 публікаціях (вітчизняних та іноземних видань, зокрема, в 11 статтях та 5 тезах). Серед них - 4 статті опубліковані в наукових фахових виданнях з філософських наук, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (що містять 9 підрозділів), висновків і списку використаних джерел (242 найменування). Повний обсяг дисертації - 193 сторінки (основна частина - 169 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначені мета та завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна і практичне значення отриманих результатів; подано інформацію про апробацію дослідження, публікації, структуру дисертації.

Перший розділ “Теоретико-методологічні засади дослідження” розкриває основні аспекти вивчення філософської і наукової спадщини О.І.Реріх та М.К.Реріха, методологію дослідження, характерні особливості нового космічного мислення, а також співвідношення наукового та метанаукового способів пізнання.

У підрозділі 1.1. “Стан та специфіка вивчення філософської спадщини О.І.Реріх та М.К.Реріха” зазначено, що стрижневу основу всієї їхньої спадщини складає Жива Етика - відкрита система філософії, яка містить нову систему пізнання, репрезентовану синтезом наукового й метанаукового способів пізнання. Жива Етика розкриває грані енергетичного світогляду і містить розгорнуту концепцію космічної еволюції людства; її роль у формуванні нових наукових підходів до вивчення світобудови як цілісної системи дедалі зростає. Положення цієї філософської системи реалізуються науковим шляхом. Обґрунтовано, що ідеї, які містяться в Живій Етиці, мають співзвуччя з розробками видатних учених-космістів - В.І.Вернадського, К.Е.Ціолковського, О.Л.Чижевського, П.О.Флоренського. Виникнення зазначеної філософської системи пов'язано з формуванням нового космічного мислення, яке розпочалося як результат духовної революції, що відбулася в Росії наприкінці XIX - на початку ХХ ст. М.К.Реріх та О.І.Реріх зробили великий внесок у процес формування цього виду мислення і, особливо, - у нове наукове і філософське розуміння культури.

Концепцію культури М.К.Реріха, а також його історичну концепцію уперше ґрунтовно дослідила Л.В.Шапошникова. Серед українських учених, які звертаються до різних аспектів творчості Реріхів, зокрема до поглядів М.К.Реріха на культуру, варто відзначити В.К.Гаврилькевича, І.О.Ерметова, О.І.Каплуновську, С.Л.Крука, В.В.Крижанівську, Т.П.Сергєєву та ін. М.Є.Чайковський в одній зі своїх праць розкрив співзвуччя світогляду Г.С.Сковороди та ідей Живої Етики. Одним з перших досліджень зв'язків родини Реріхів з культурою України є праця Ю.О.Івакіна “Реріх і Шевченко” (1964 р.). А 2001 р. у збірці “Реріх і Шевченко” було опубліковано матеріали круглого столу “Шевченко і Реріх: спадкоємність, співзвуччя, сподвижництво духу у просторі духовно-культурної еволюції”, який відбувся в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві. Серед російських учених, які розглядають загалом філософську спадщину О.І.Реріх та М.К.Реріха, необхідно назвати А.Є.Акімова, Ш.О.Амонашвілі, Л.М.Гінділіса, А.В.Іванова, Т.О.Книжник, А.Г.Назарова, В.В.Фролова та ін.

Крім серйозних наукових досліджень творчості Реріхів, є публікації, автори яких, оцінюючи вищезгадану спадщину, зокрема Живу Етику, надають перекручену картину. Існують приклади, які демонструють поверхневий, спрощений, вульгаризований підхід, а іноді - відверті напади і наклепи на Реріхів. Серед таких авторів: Г.Горчаков, А.Кураєв, А.Берестов, Ю.Канигін, І.Мінутко, В.Росов, О.Шишкін та ін. Аргументований захист імені та спадщини Реріхів здійснено в дослідженнях таких російських авторів, як О.Владимиров, О.Лаврьонова, К.Мяло, С.Скородумов, О.Стеценко, В.Фролов, Л.Шапошникова та ін., а також українських - В.Гаврилькевич, П.Іванченко, С.Крук, Т.Сергєєва, М.Чайковський та ін.

Неодноразово виступав на захист імен Реріхів від спекуляцій та підмін відомий український діяч культури Л.С.Танюк, який високо оцінив як створений С.М.Реріхом Міжнародний Центр Реріхів, так і діяльність його генерального директора - Л.В.Шапошникової. Зазначимо, що й акад. НАН України І.М.Дзюба високо оцінив внесок Л.В.Шапошникової в науку, у розвиток культури саме в тому її розумінні, яке стверджував М.К.Реріх - як “шанування Світла”, що має, на думку українського вченого, важливе значення для майбутніх поколінь дослідників. Загалом, нині в Україні багатогранна спадщина Реріхів є популярною. З огляду на це одним із провідних напрямів громадського руху за культуру є культурно-просвітницька і наукова діяльність реріхівських організацій у багатьох регіонах України (Донецьк, Київ, Кременчук, Львів, Севастополь, Сімферополь, Харків, Хмельницький тощо).

Зазначено, що серед згадок про Реріхів, які є в нечисленних українських дисертаціях, присвячених космізму, творчість О.І.Реріх та М.К.Реріха зараховують до так званого “езотеричного” напряму в космізмі (М.Братерська-Дронь) чи - “езотерично-культурологічного” (І.Батіна). З цим не можна погодитися, адже філософська спадщина цих мислителів є відкритою системою, що принципово відрізняє її від езотерики. Наприклад, ідеї Живої Етики дедалі широко застосовуються у філософії, культурології, історії, фізиці, астрофізиці, педагогіці тощо.

Провідну роль у науковому дослідженні і популяризації творчої спадщини Реріхів відіграє Міжнародний Центр Реріхів (МЦР, м. Москва), який зробив великий внесок у становлення та розвиток такого нового наукового напряму, як реріхознавство. Крім того, МЦР спільно зі створеним на його базі Об'єднаним Науковим Центром проблем космічного мислення, до якого ввійшли відомі російські вчені, відіграє головну роль у вивченні та розвитку ідей космічного мислення на сучасному етапі.

У підрозділі 1.2. “Методологія дослідження” розглянуто комплекс використаних у роботі загальнонаукових методів: джерелознавчий пошук та аналіз основних публікацій за темою, термінологічний, історичний, системний, синергетичний, культурологічний. Методологічним підґрунтям дисертації є праці О.І.Реріх, М.К.Реріха та Л.В.Шапошникової. Досліджуючи тему, дисертант спирався й на праці М.О.Бердяєва, В.І.Вернадського, П.О.Флоренського, К.Е.Ціолковського, О.Л.Чижевського, А.Є.Акімова, Г.М.Дульнєва, О.М.Князєвої, С.П.Курдюмова, В.О.Лекторського та ін.

У підрозділі 1.3. “Поняття “космізм”: генеза смислів та значень. Характерні ознаки нового космічного мислення” на основі аналізу підходів до космізму, його визначень виявлені характерні особливості цього явища. Обґрунтовано, що істотно розширити межі розуміння космізму можна, звертаючись до праць Л.В.Шапошникової, яка в дослідженні багатьох питань, що стосуються вивчення космічного мислення, чи космізму, виявилася новатором. Зокрема, вона вперше у філософській думці визначила та проаналізувала методологічні положення Живої Етики, широко порушила питання про духовні революції, їх відмінність від революцій соціальних, виявила суттєві культурно-історичні особливості космічного мислення тощо.

Важливим положенням дисертації є ідея про те, що погляд на всесвіт як на чуже для людини середовище не має глибоких підстав, однак має конкретні історичні причини свого виникнення, які виражені у факті “відділення” людини від буття всесвіту, що сталося в Новий час. Такий поділ пізніше закріпився у спрощених матеріалістичних філософських та наукових теоріях, домінування котрих, посилене ідеологічними мотивами, затвердило лише той підхід у пізнанні, який сприймає тільки тривимірну реальність світу без припущення можливості існування інших станів матерії. Поняття духу не набуло пріоритету в системі пізнання. Тим часом, спрощене розуміння матерії не лише збіднює внутрішній світ людини і примітизує дух, який є його головною складовою, але і спричиняє відокремлення цього внутрішнього світу від космосу, котрий сучасні вчені розглядають як багатовимірну систему, що складається з різних станів матерії, зокрема того, який є підґрунтям людського духу. Проблема багатовимірності світу (макрокосму), його матерії привертає пильну увагу сучасної науки. Вивчення цієї проблеми відкриває нові перспективи для відповідного осмислення людини (мікрокосму). У роботі наведено деякі наукові гіпотези, автори яких розробляючи концепцію багатовимірності простору, ґрунтуються на визначному астрономічному відкритті так званої “темної” (прихованої) речовини всесвіту.

У підрозділі 1.4. “Співвідношення наукового та метанаукового способів пізнання” зазначено, що це дослідження ґрунтується на аналізі поняття “метанаука”, який зробила Л.В.Шапошникова в працях “Космическое мышление и новая система познания” та “Философия космической реальности”. Співвідношення наукового та метанаукового способів пізнання є однією з найважливіших наукових проблем сучасності. Відомо, що наукове мислення та емпірична наука виникли в XVII-XVIII ст. Метанауковий спосіб пізнання (умоглядний, інтуїтивний досвід, чуттєво-образне осягнення світу, що притаманне мистецтву тощо), який безпосередньо пов'язаний з космізмом, набагато давніший за науковий, він формувався протягом тисячоліть і розвивався через внутрішній світ людини. Він також має справу з матерією, але, з огляду на концепцію багатовимірності світу, з іншими її станами. Синтез же науки та метанауки сприяє цілісному осмисленню буття та є необхідним для становлення нового космічного мислення. Проблему такого синтезу порушили видатні вчені ХХ ст.: В.І.Вернадський, К.Е.Ціолковський, О.Л.Чижевський, П.О.Флоренський. Зокрема, В.І.Вернадський вважав інтуїцію і натхнення невід'ємними від визначних наукових відкриттів, а дух людини розглядав як пізнавальну силу. До осмислення пізнавальних здібностей цього духу, проблеми вивчення його енергетичної природи, до того, що космічність людини можна осмислити через осягнення його духу, звертаються такі сучасні вчені, як Ш.О.Амонашвілі, Г.М.Дульнєв, А.В.Іванов, Л.В.Шапошникова й інші. Багатогранний розгляд сутності духу міститься в Живій Етиці, положення якої дозволяють дійти висновку, що дух - це особливий вид енергії, який не слід розглядати відокремленим від матерії. Поняття “дух” і “матерія”, власне, означають лише різні стани матерії. Культура, згідно з Живою Етикою, співвідноситься з поняттям “дух”. Дух, котрий є пізнавальною силою та невід'ємний від серця (згідно з Живою Етикою - вмістища свідомості), зумовлює метанауковий спосіб пізнання, рівень якого залежить від ступеня розвитку культури.

У другому розділі “Актуалізація концепції культури Реріхів у контексті ідей космічного мислення” висвітлюються основні положення концепції культури М.К.Реріха, в контексті якої розкривається еволюційне значення міжнародного Пакту про захист культурних цінностей, який названо його ім'ям. Під час виявлення основних ідей деяких культурологічних теорій, акцентується увага на їхній принциповій змістовній відмінності від концепції залучення культури до загальної еволюційної схеми світобудови.

У підрозділі 2.1. “Основні положення концепції культури М.К.Реріха. Пакт Реріха як її дієве відбиття” зазначено, що, по-перше, і концепція культури, і історична концепція М.К.Реріха невіддільні від ідей Живої Етики. В історичній концепції положенням цієї філософської системи належить чільне місце поряд з матеріалами Центральноазіатської експедиції, яку організував і провів М.К.Реріх у 1924-1928 рр. і яка відіграла ключову роль у становленні його поглядів на історичний процес. По-друге, і положення концепції культури М.К.Реріха, і ідеї його історичної концепції відображені в його художній творчості. Наукове значення художніх робіт М.К.Реріха, яке свого часу відзначав О.П.Окладніков (“Рерих - исследователь Азии”), висвітлює у своїх працях Л.В.Шапошникова (“Ученый, мыслитель, художник” тощо).

У підрозділі наводяться найважливіші ідеї М.К.Реріха щодо осмислення культури. Зокрема, це: розмежування понять “культура” (сфера духу) і “цивілізація” (“суспільна побудова життя”), які, незважаючи на різну природу і призначення, водночас є цілісною структурою, в котрій пріоритет належить культурі (криза таких аспектів цивілізації, як економіка, політика тощо, є наслідком занепаду культури); взаємодія в парі “культура - цивілізація” дозволяє пояснити основні особливості культурно-історичного процесу, зокрема причини циклів розквіту і занепаду історичних періодів; епохи розквіту культури та зниження рівня її розвитку залежать від наближення чи віддалення від точки синтезу культури і цивілізації; у майбутньому синтезі цих явищ найважливіша роль належить науці, за умови, що вона ґрунтуватиметься на моральності й буде відкрита до широкого пізнання; досягнення цивілізації не мають відокремлюватися від культурного розвитку, але повинні бути цілеспрямовані в його контексті; еволюційний зв'язок культури з Учителями людства; зв'язок часів минулого, теперішнього, майбутнього, який необхідний для сталого розвитку соціуму, забезпечується культурною спадкоємністю, що ґрунтується на неминущих цінностях; незнищення культури, її духовного поля (незважаючи на схильність до руйнування її матеріальних носіїв), на відміну від цивілізацій, що минають тощо.

У роботі доведено, що видатний учений і художник М.К.Реріх втілював гуманістичні ідеї і як громадський діяч міжнародного масштабу. Разом з тим, він ніколи не був політичною фігурою, його зусилля спрямовувалися на роботу в ім'я культури. Завдяки М.К.Реріху у міжнародну практику було запроваджено спеціальний договір з охорони культурного надбання людства, символом якого став Стяг Миру (три сфери у колі - знак нескінченної спадкоємності культури минулого, теперішнього і майбутнього). Пакт Реріха став підґрунтям пізніше сформованої системи міжнародно-правової охорони культурного надбання. Серед відомих сучасних українських діячів культури всепланетне значення Пакту Реріха відзначали Л.С.Танюк, акад. НАН України П.П.Толочко та ін.

У підрозділі 2.2. “Обґрунтування нової парадигми культури” зроблено огляд деяких парадигм і концепцій, що утвердилися в науці про культуру; він довів, що ці різні підходи єдині в тому, що розглядають культуру в площині соціологічного світосприйняття, тому вона не вивчається в контексті еволюції усієї космічної структури. Осмислення культури як глибинної сутності людини-мікрокосму, залученої до загальної еволюційної схеми світобудови, розвинене в працях О.І.Реріх, М.К.Реріха та Л.В.Шапошникової, що надає підставу порушити питання про те, що ідеї цих мислителів складають підґрунтя якісно нової парадигми культури. У сучасній культурології підкреслюється, що питання про культуру - це, власне, питання про людину, її людський спосіб існування. Але водночас наука, за наявністю сотень визначень поняття культури, не може найповніше відповісти на запитання про її сутність. Вихід із цієї ситуації може полягати в необхідності нового бачення сутності людини. Він міститься в космічному мисленні.

У третьому розділі “Культура як чинник космічної еволюції людства” досліджені: культура в контексті ідей Живої Етики, головні положення розробок Л.В.Шапошникової щодо сутності культури; сформульовані й обґрунтовані її нові функції.

У підрозділі 3.1. “Концепція культури в системі пізнання Живої Етики”, в таких його пунктах, як “Всесвіт і людина”, “Культура - дух - серце”, “Психічна енергія - думка”, розкрито головні положення цієї концепції. Культура та її розвиток у Живій Етиці пов'язується з особливим видом енергії, яку в зазначеній філософській системі названо духом. О.І.Реріх розкриває його природу, приділяючи особливу увагу визначенню взаємовідношення духу і матерії; обґрунтовує існування єдиного явища - духо-матерії, яке має різні рівні прояву. О.І.Реріх наголошує, що дух - це енергія, й що ніяка енергія не може виявитися поза матерією; людство звертається як до вищих, так і до нижчих видів тієї ж матерії. Дух людини перебуває в енергообміні зі структурами всесвіту, духо-матерія яких знаходиться на вищому еволюційному щаблі, що є головною умовою його розвитку. У дослідженні обґрунтовано, що культура невід'ємна від деяких космічних законів, які пронизують усі сфери буття разом з життям людини-мікрокосму: двоїстості, енергоінформаційного обміну, космічної Ієрархії, відповідності, єдності всесвіту, духовного перетворення завдяки красі тощо. Вивчення культури з точки зору Живої Етики висвітлює смисл того, чому Етика названа Живою. По-перше, культура посідає головне місце в космічній еволюції людини. По-друге, сама можливість здійснення цієї еволюції в безконечності зумовлена розвитком саме культури, чи вдосконаленням духу людини, для якої всесвіт, вищі стани його матерії є природним середовищем. Постійний еволюційний рух визначається культурним рівнем людини, тобто, Етикою.

У підрозділі 3.2. “Теорія культури Л.В.Шапошникової в контексті нового космічного мислення” досліджено основні положення розробок Л.В.Шапошникової щодо культури і цивілізації, які обґрунтовано як оригінальну теорію, що розвиває концепцію культури Реріхів і загалом ідеї космічного мислення. Зважаючи на розробки в галузі синергетики, Л.В.Шапошникова визначає культуру як систему людського духу, яка самоорганізується, духу, в енергетичному полі якого відбуваються такі ж обмінні процеси, що становлять підґрунтя всіх космічних явищ.

Згідно з теорією Л.В.Шапошникової, існують дві основні закономірності формування культури, які тісно взаємопов'язані: це - об'єктивні закономірності, що діють на рівні регулярних процесів енергообміну, і суб'єктивні, тобто свідома дія суб'єктів космічної еволюції - Учителів людства, культурних героїв, видатних мислителів різних епох. Їхня діяльність виявляється, у першу чергу, у культурі, яка є серцем еволюції людства. З позиції Живої Етики космос вважається одухотвореною ієрархічною структурою, а явище учительства розглядається в широкому контексті космічних еволюційних процесів. У цьому, а також в енергетичній природі духу, тісно пов'язаного зі світобудовою, зосереджений космічний зміст культури, яка формується завдяки енергоінформаційному обміну між людиною і вищими духовними структурами, що утворюють ієрархію одухотвореного всесвіту. Відомо, що самоорганізація будь-якої системи відбувається під впливом складнішої (вищої) системи, чи йдеться про дух людини, у просторі якого формується і розвивається культура, чи про інші космічні явища. У космічних масштабах завдяки цій самоорганізації, живому ланцюгу систем, які самоорганізуються (тут виявляється принцип ієрархії), забезпечується упорядкування космосу, одним із значень якого є “порядок”. Очевидно, що антиентропійні сили і процеси, які розглядає синергетика, не можуть виникати через цілком випадкові механізми. Таким чином, принцип ієрархії є головним будівельним й еволюційним явищем в одухотвореній структурі всесвіту. Зазначимо, що сучасна теорія самоорганізації складних структур (синергетика) вже вивчає питання одухотвореності матерії, широкого спектра розуміння феномену життя, а також розвиває уявлення космістів про ієрархічний принцип у природі.

У роботі розкрито ще одну особливість космічності культури, яка виходить з теорії Л.В.Шапошникової і пов'язана з розглядом культури як енергетичного поля планети. Існуючі на планеті поля культури є джерелом подальшого культурного розвитку людства, яке взаємодіє з цінностями минулого, необхідними для його майбутнього розвитку. Енергетичне поле культури тісно пов'язане з високими енергоструктурами всесвіту, ритми яких найяскравіше виявляються саме в цьому полі. Порушення цих ритмів через зневажливе ставлення до культури негативно впливає на еволюцію людства. Це свідчить про особливу актуальність збереження пам'яток культури.

У зазначеній теорії розмежовано поняття “культура” і “цивілізація”, обґрунтовано їхню різну природу і призначення, але разом з тим акцентовано увагу на їхній глибокій взаємодії. Л.В.Шапошникова зазначає, що рівень взаємодії культури і цивілізації визначає і характер цивілізацій, які формувалися в історії людства саме в енергетичному полі культури.

У підрозділі 3.3. “Функції культури в її новій парадигмі” зазначено: якщо розглядати еволюцію людини в межах цілісної космічної структури, то усі відомі функції культури - адаптивна, інтегративна, регулятивна, комунікативна тощо - не можуть дати відповідну характеристику культурі, адже природа людини розглядається культурологією здебільшого з позиції соціологічного світовідчуття. У такому разі логічно буде сформулювати й обґрунтувати нові функції культури, які б відповідали новій парадигмі, що розглядає культуру як систему духу, яка самоорганізується. Такими новими функціями, на нашу думку, є наступні. Функція зв'язку. Культура - це найважливіша умова глибинного зв'язку людини з усесвітом, його високоорганізованими структурами, імпульс яких забезпечує самоорганізаційні процеси в енергетичному полі духу людини, отже, саме існування і розвиток культури. Тобто, еволюційний зв'язок людини зі світобудовою відбувається на рівні розвитку в ній етичних, моральних засад, чи культури. Матеріальні носії культури утворюють велике енергетичне поле, яке пов'язане з ритмами високих космічних структур, і на ґрунті якого плідно розвивається цивілізація. Функція перетворення. Культура як система духу, яка самоорганізується, перетворює навколишню матерію, сприяючи підвищенню рівня її енергетики. Еволюційна функція. Культура є основою космічної еволюції, оскільки невід'ємна від творчої сили духу, який перетворює матерію і бере участь у загальнокосмічному еволюційному процесі. Діючи в межах різних станів матерії, ця сила одухотворює й удосконалює останню, що сприяє досягненню головної мети еволюції. Рятівна функція. Осмислення сутності культури надасть можливість зрозуміти необхідність її захисту і розвитку як пріоритетної цінності, а також сприятиме формуванню чіткої стратегії виходу з численних криз сучасності, які зумовлені кризою культури і в результаті яких людство опинилося на межі винищення.

У роботі обґрунтовано, що для назви нової парадигми доцільніше використати визначення культури, яке належить Л.В.Шапошниковій, - “система духу, яка самоорганізується”. Таке визначення за своїм смислом невіддільне від суті тієї концепції культури, котру сформулювали і розвинули О.І.Реріх та М.К.Реріх. Отже, нову парадигму можна назвати парадигмою системи духу, яка самоорганізується.

ВИСНОВКИ

1. Значення дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні якісно нової парадигми культури, основні ідеї якої містяться у філософській спадщині О.І.Реріх та М.К.Реріха, у працях Л.В.Шапошникової. Згідно з цією парадигмою, культура є головним чинником еволюції людства, в її широкому, космічному, розумінні, вона також є найважливішою умовою глибинної єдності людини зі світобудовою. Звернення культурології та філософії до творчої спадщини Реріхів, особливо до Живої Етики, надасть цим дисциплінам нові можливості для розвитку в контексті осягнення багатоаспектних зв'язків, які існують у системі людина - планета - космос, що актуально в умовах космічного світогляду, котрий формується нині.

2. Набутий досвід у вивченні творчої спадщини О.І.Реріх та М.К.Реріха надає змогу сформулювати основні методологічні підходи до її дослідження:

- систему пізнання космічного мислення не можна пристосовувати до застарілих стереотипів і намагатися вмістити в колишні світоглядні й методологічні межі;

- осмислення зазначеної спадщини не повинно бути відірваним від широкого історико-культурного контексту;

- необхідно зважати на те, що зазначена спадщина існує поза релігійними конфесіями і поза езотеричним простором;

- дослідження має ґрунтуватися на глибокому й об'єктивному вивченні матеріалу, проникаючи в суть тих духовних засад, які стали провідними в усьому житті і творчості Реріхів;

- необхідно аналізувати матеріал з урахуванням тих історичних реалій і подій, які зумовили виникнення різних вигадок щодо імені і спадщини Реріхів.

3. Проведений порівняльний аналіз щодо поняття “космізм” дозволяє окреслити його характерні особливості. Космізм, або космічний світогляд, - це новий вид мислення, який широко відображений у науці, філософській думці, мистецтві. Під його впливом формується нова наукова картина світу, відбувається синтез природничих та гуманітарних наук. Однією з головних особливостей космічного мислення є формування нової системи пізнання на основі синтезу наукового та метанаукового способів пізнання. Її важливою характеристикою є невід'ємність від етики. Новий космічний світогляд розглядає світобудову як цілісну, одухотворену систему, що складається з різних видів матерії та енергії; всі її складові взаємодіють завдяки енергоінформаційному обміну. Частиною зазначеної системи є людина, яка віддзеркалює всесвіт у своїй структурі й певним чином впливає на нього. Одним з центральних понять у вивченні людини, її ролі в еволюції світобудови і глибинного зв'язку з нею є дух, який сучасні дослідники намагаються осмислити як енергетичну систему.

4. Однією з найважливіших наукових проблем сучасності є осмислення співвідношення наукового та метанаукового способів пізнання. Двоїстість природи людини як мікрокосму, яка виявляється в тому, що остання, згідно з космічним світоглядом, є носієм різних станів матерії, наділяє людину відповідними зв'язками зі світом, які зумовлюють різноманіття способів його пізнання. Синтез метанаукового осягнення явищ і об'єктів з науковим способом пізнання сприяє цілісному осмисленню буття та його законів.

5. Серед ідей щодо осмислення сутності культури, котрі широко вивчаються культурологією, не розроблено такої теорії, в якій культура розглядалася б з точки зору її долучення до загальнокосмічного еволюційного процесу. Водночас такий підхід існує в контексті космічного мислення. Зокрема він розвинутий у працях О.І.Реріх, М.К.Реріха й Л.В.Шапошникової, яка вперше в науці всебічно дослідила як концепцію культури М.К.Реріха, так і його історичну концепцію. Ґрунтуючись на цих розробках, на Живій Етиці як філософії космічної реальності, долучаючи синергетичну парадигму, Л.В.Шапошникова створила оригінальну теорію культури. Ідеї цих мислителів посідають одне з чільних місць в історії культурологічної думки, адже в них осмислюється явище культури на новому рівні. В їхніх працях міститься якісно нова парадигма культури, яку цілком справедливо можна назвати парадигмою системи духу, яка самоорганізуюється. Її відмітною ознакою є те, що культура розглядається як складова процесу космічної еволюції, і водночас розкриваються конкретні механізми цього процесу.

6. Пошук відповіді на запитання “що таке культура?” здійснюється переважно у сфері її проявів, тому він є нескінченним, як і грані виявів культури. Утім цей пошук можна здійснювати у сфері їхньої причини, у самій організації людини, яка віддзеркалює у своїй структурі складну реальність усесвіту, різноманітність буття його матерії. Сутність культури дуже важко осмислити, вивчаючи лише її прояви у формі артефактів і втілених у них смислів, осягаючи її як результат, рівень досягнень, як спосіб пізнання та упорядкування світу. Суть культури виявляється не в наслідках творчої діяльності людини, чи її духу, а в самій природі останнього. У просторі космічного мислення йдеться про культуру не в контексті визначень, які є різними її ознаками, а як про процес, що відбувається в людині, в системі її духу, до того ж про процес енергетичний, який спричиняє творчий акт, котрий породжує смисли. Сама ж творчість обумовлює еволюцію системи духу людини, яка самоорганізується.

7. Провідна роль у розкритті культури як головного чинника космічної еволюції людства належить Живій Етиці, яка містить систему пізнання нового космічного мислення. Космічність культури розкривається завдяки духові як творчій силі людини, через принцип цілісності структури світобудови, в якій цей дух відіграє еволюційну роль. Енергетика духу як системи, невід'ємної від поняття “культура”, долучена до енергоінформаційного обміну, який удосконалює матерію космічних структур, зокрема людини. Таке вдосконалення не може ґрунтуватися на випадковості. У структурованому всесвіті, котрий закономірно розвивається, існують принципи, які є підґрунтям космічної еволюції, що відображається в механізмі самоорганізаційних процесів, які досліджує синергетика. З огляду на те, що самоорганізація відбувається завдяки впливові вищої і складної системи, а також на те, що, згідно з Живою Етикою, основним у світобудові є принцип ієрархії, культура, чи система духу людини, яка самоорганізується, перебуває в ланцюгу тих взаємодій, що зумовлені зазначеним принципом, тобто ця система зазнає спрямованого впливу вищих систем, які самоорганізуються. Це, згідно з теорією Л.В.Шапошникової, є однією з головних закономірностей формування культури.

8. Нова парадигма культури дозволяє сформулювати відповідні функції культури - зв'язку, перетворення, еволюційну та рятівну, - котрі розкривають специфіку культури як системи людського духу, яка самоорганізується. У цій парадигмі саме етичні моменти складають підґрунтя зв'язку людини з усесвітом, його вищими структурами. Одним з головних висновків дослідження є положення, згідно з яким осмислити глибинну природу культури неможливо без розгляду людини в контексті еволюційних процесів космічної реальності. Жива Етика, надає широкі можливості для подібного осмислення культури, необхідність якого зумовлена нинішнім глобальним кризовим станом суспільства. Вихід з нього полягає в новому розумінні людини, невід'ємної від законів світобудови, у пізнанні сутності й підґрунтя космічної еволюції людини. Очевидно, що цим підґрунтям буде саме культура.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Соколов В. Г. Про методологічні засади дослідження філософської спадщини О. І. Реріх / В. Г. Соколов // Культура України : зб. наук. праць. -- Х. : ХДАК, 2005. -- С. 57-70. -- (Серія : Мистецтвознавство. Філософія ; вип. 15).

2. Соколов В. Г. Про культурологічний підхід до вивчення філософської спадщини О. І. Реріх / В. Г. Соколов // Культура України : зб. наук. праць. -- Х. : ХДАК, 2005. -- С. 96-111. -- (Серія : Мистецтвознавство. Філософія ; вип. 16).

3. Соколов В. Г. Теория Культуры Л. В. Шапошниковой и новое космическое мышление / В. Г. Соколов // Гуманітарний часопис : зб. наук. праць. -- Х. : ХАІ, 2006. -- № 1. -- С. 54-67.

4. Соколов В. Г. Про нову парадигму культури / В. Г. Соколов // Культура України : зб. наук. праць. -- Х. : ХДАК, 2007. -- С. 4-11. -- (Серія : Мистецтвознавство. Філософія ; вип. 19).

5. Соколов В. Г. Живая Этика и новая парадигма культуры / В. Г. Соколов // Культура и время. -- 2008. -- № 1. -- С. 4-17.

6. Соколов В. Г. Слово о Людмиле Васильевне Шапошниковой / В. Г. Соколов // Шапошникова Л. В. Держава Рерихов : сб. статей : в 2 т. Т. 2. -- М. : Международный Центр Рерихов, 2006. -- С. 443-464.

7. Соколов В. Г. У истоков космизма в науке. Проблема новых путей познания в свете исторического опыта / В. Г. Соколов // Космическое мировоззрение -- новое мышление XXI века : материалы междунар. науч. конф., июнь -- окт. 2003 г., Москва. Т. 3. -- М. : Международный Центр Рерихов, 2004. -- С. 473-492.

8. Соколов В. Г. Пакт Рериха -- щит Культуры и эволюции человечества / В. Г. Соколов // Культурна спадщина Слобожанщини : зб. наук.-поп. статей. -- Х. : Мачулін, 2007. -- С. 119-138. -- (Культура і мистецтво ; число 6).

9. Соколов В. Г. Возможна ли монополия на духовность? / В. Г. Соколов // Защитим имя и наследие Рерихов : в 4 т. Т. 4. Документы. Публикации в прессе. Очерки. -- М. : Международный Центр Рерихов, 2007. -- С. 439-447.

10. Соколов В. Г. На чьей совести “верстание” книг на скорую руку? [Анализ книги О.Р.Гофман о Е.И.Рерих] / В. Г. Соколов // Защитим имя и наследие Рерихов : в 4 т. Т. 4. Документы. Публикации в прессе. Очерки. -- М. : Международный Центр Рерихов, 2007. -- С. 628-647.

11. Соколов В. Г. Космическое мышление в последней четверти ХХ -- начале XXI века / В. Г. Соколов // Осознание культуры -- залог обновления общества. Научный поиск в едином культурном пространстве : материалы VIII междунар. науч.-практ. конф., 13--14 апр. 2007 г., Севастополь. -- Севастополь : СевНТУ, 2007. -- С. 224-230.

12. Соколов В. Г. Філософська спадщина О. І. Реріх та новий космічний світогляд : загальні питання в культурологічному вимірі / В. Г. Соколов // Культура та інформаційне суспільство XXI століття : матеріали наук. конф. молодих науковців, 20--22 квіт. 2005 р., Харків : тези доп. -- Х. : ХДАК, 2005. -- С. 24-25.

13. Соколов В. Г. Понятие “космизм” : генезис смыслов и значений / В. Г. Соколов // Культурное достояние человечества : материалы междунар. науч. конф., 14--15 апр. 2005 г., Симферополь : тези доп. -- Симферополь : Крымское отделение Международного Центра Рерихов, 2006. -- С. 208-209.

14. Соколов В. Г. Культура как “самоорганизующаяся система духа” / В. Г. Соколов // Культура та інформаційне суспільство XXI століття : матеріали наук. конф. молодих учених, 25--26 квіт. 2006 р., Харків : тези доп. -- Х. : ХДАК, 2006. -- С. 7-8.

15. Соколов В. Г. Актуальность концепции культуры Н. К. Рериха в контексте формирования нового космического мышления / В. Г. Соколов // Наука и образование : история и современность : материалы междунар. науч.-практ. конф., 13--14 апр. 2007 г., Нижневартовск. Ч.1 : тезисы докл. -- Нижневартовск : Нижневарт. гуманит. ун-т, 2008. -- С. 295-297.

16. Соколов В. Г. Актуальность методологических положений Живой Этики в осмыслении космической эволюции человечества / В. Г. Соколов // Культура та інформаційне суспільство XXI століття : матеріали наук. конф. молодих учених, 24--25 квіт. 2007 р., Харків : тези доп. -- Х. : ХДАК, 2007. -- С. 24-25.

АНОТАЦІЇ

Соколов В.Г. Парадигма культури у філософській спадщині О.І.Реріх та М.К.Реріха. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 26.00.01 -- теорія та історія культури. -- Харківська державна академія культури. -- Харків, 2008.

У дисертації репрезентовано і досліджено нову парадигму культури, що міститься у філософській спадщині О.І.Реріх та М.К.Реріха, а також у працях Л.В.Шапошникової, яка розвиває концепцію культури цих мислителів у сучасних умовах. Ця парадигма культури є яскравим проявом космічного мислення, яке набуває широкого поширення, і її по праву можна назвати парадигмою системи духу, що самоорганізується. Дослідження культури з позиції цього виду мислення сприятиме науковому осмисленню пріоритетної ролі культури в еволюції людини, в її широкому, космічному розумінні. Провідна роль у розкритті явища культури як головного фактора космічної еволюції людства належить Живій Етиці - філософії космічної реальності, актуальність наукового вивчення якої дедалі зростає.

Ключові слова: культура, всесвіт, космізм, космічне мислення, космічна еволюція, Жива Етика, спадщина Реріхів, система духу, яка самоорганізується, матерія, парадигма.

Соколов В.Г. Парадигма культуры в философском наследии Е.И.Рерих и Н.К.Рериха. -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 26.00.01 -- теория и история культуры. -- Харьковская государственная академия культуры. -- Харьков, 2008.

В диссертации репрезентирована и исследована новая парадигма культуры, которая содержится в философском наследии Е.И.Рерих и Н.К.Рериха, а также в трудах акад. Л.В.Шапошниковой, развивающей в наши дни концепцию культуры этих мыслителей. Данная парадигма является ярким проявлением космического мышления, которое ныне широко развивается, и ее по праву можно назвать парадигмой самоорганизующейся системы духа. Ведущая роль в раскрытии явления культуры как главного фактора космической эволюции человечества принадлежит философской системе Живой Этики, актуальность научного изучения которой все более возрастает. Космичность природы культуры раскрывается через дух как творческую силу человека, а также через принцип целостности всей структуры мироздания, в котором этот дух играет эволюционную роль. В диссертации сформулированы основные методологические подходы к исследованию творческого наследия Е.И.Рерих и Н.К.Рериха. Проблематика диссертации включает вопросы: культура как фактор космической эволюции человечества; основные положения концепции культуры Рерихов; роль этих мыслителей в развитии космического мышления; соотношение научного и метанаучного способов познания и др. В контексте новой парадигмы культуры определены основные функции культуры: связующая, преображающая, эволюционная и спасительная. Одним из важнейших выводов данного исследования является положение, согласно которому осмыслить глубинную природу культуры не представляется возможным без рассмотрения феномена человека в контексте эволюционных процессов космической реальности. В диссертации раскрывается новое понимание места и роли человека в русле познания космических процессов и законов, с которыми он как микрокосмос неразрывно связан.

Ключевые слова: культура, космос, космизм, космическое мышление, космическая эволюция, Живая Этика, наследие Рерихов, самоорганизующаяся система духа, материя, парадигма.

Sokolov V.G. Culture paradigm in the H. Roerich's and N. Roerich's philosophical heritage. -- Manuscript.

Thesis for a candidate of science degree in Philosophy, speciality 26.00.01 -- culture Theory and History. -- Kharkiv State Academy of Culture. -- Kharkiv, 2008.

In thesis is represented and researched the new culture paradigm, which is contained in the H.Roerich's and N.Roerich's philosophical heritage as well as in the L.Shaposhnikova's works investigating and developing the culture conception of these thinkers nowadays. This culture paradigm is the manifestation of the cosmic thinking, and it may be named as paradigm self organised system of spirit. Investigating of culture with point of view of this kind of thinking shall assist the scientific understanding of a prior culture role in the human evolution. The basic role in the opening of culture as factor of the cosmic humanity evolution pertain to Alive Ethics - philosophy of cosmic reality. The importance of the scientific researching of Alive Ethics more and more grow up.

Key words: culture, universe, cosmism, cosmic thinking, cosmic evolution, Alive Ethics, Roerich's heritage, self-organising system of a spirit, matter, paradigm.

Размещено на Allbest.ru