Сучасні комп’ютерні технології у дослідженні музичної культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна музична академія України імені П.І. Чайковського

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства

Спеціальність 17.00.03 - Музичне мистецтво

Сучасні комп'ютерні технології у дослідженні музичної культури

Фадєєва Катерина Володимирівна

Київ 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Київському національному університеті культури і мистецтв Міністерства культури і туризму України.

Офіційні опоненти:

доктор мистецтвознавства, професор Самойленко Олександра Іванівна, проректор з наукової роботи Одеської державної музичної академії імені А.В. Нежданової Міністерства культури і туризму України,

доктор мистецтвознавства, професор Терещенко Алла Костянтинівна, провідний науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т. Рильського НАН України (Київ),

доктор мистецтвознавства, професор Кияновська Любов Олександрівна, завідуюча кафедри історії музики Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка Міністерства культури і туризму України.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат мистецтвознавства, доцент І.М. Коханик.

Анотація

електроакустичний музика евристичний

Фадєєва К.В. Сучасні комп'ютерні технології у дослідженні музичної культури. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 - Музичне мистецтво. - Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського Міністерства культури і туризму України, Київ, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню музичної культури як якісно нового етапу формування художньої (музичної) культури в умовах задіяння новітніх комп'ютерних технологій. Прояви нових процесів в осмисленні художньої (зокрема музичної) культури в дисертації реалізовані з використанням принципу “двійковості” в дослідженні культурних феноменів і принципу дії комп'ютерних систем. Запропонована концепція, базуючись на зовнішній закономірній аналогії, насамперед, містить глибинний механізм регуляції процесів, які формують як розвиток культури, так і процеси природні, процеси художнього мислення та композиційні засади окремого твору мистецтва.

Відповідно до цього евристичні процеси в музичних комп'ютерних програмах подано в системному викладі, з панорамним висвітленням сфер застосування методів штучного інтелекту в проекції дослідження музичної творчості, які реалізовані в особливостях застосування фреймових структур в аналітичному дослідженні музичних творів, “марковських процесах” у комп'ютерному синтезі та аналізі музичних текстів.

Ключові слова: евристичні процеси, принцип віртуальної взаємодії, системи штучного інтелекту, принцип експертного зв'язку, алгоритмічне моделювання, фреймові структури, “марковські процеси”, фрактальна композиція, системи алгоритмічної композиції.

Аннотация

Фадеева Е.В. Современные компьютерные технологии в исследовании музыкальной культуры. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора искусствоведения по специальности 17.00.03 - Музыкальное искусство. - Национальная музыкальная академия Украины им. П.И. Чайковского Министерства культуры и туризма Украины, Киев, 2009.

Диссертация посвящена проблематике задействования современных компьютерных технологий в исследовании музыкальной культуры. Применение новейших компьютерных технологий привело к кардинальным изменениям человеческой культуры в целом, нашло отражение и в художественной (и, в частности, музыкальной) культуре. Проявление новых процессов в осмыслении художественной (музыкальной) культуры в диссертации реализовано посредством принципа “двоичности” в исследовании культурных феноменов и принципа функционирования компьютерных систем. Примененная внешняя закономерная аналогия содержит глубинный механизм регуляции процессов, которые формируют развитие культуры, процессы художественного мышления и композиционных основ отдельно взятого произведения искусства.

В исследовании художественной (музыкальной) культуры качественно новый подход проявился в том, что она стала рассматриваться как текст, определенным образом организованная и структурированная информация, которая составляет алфавит “опорных” элементов, комбинаторно представленных в метаязыковых структурах кодов культуры, ее “порождающей грамматики”. Этот новый взгляд на культуру объединил примененные в диссертации теоретико-информационные и символьно-математические подходы в ее анализе. Координационным центром в данном случае стали кибернетические подходы, специфика которых отражена в формировании качественно нового единства научно-теоретических и технических решений. Теоретическая плоскость “действия” компьютера сменилась его практическим техническим воплощением. Эти процессы нашли отражение в сфере музыкального искусства в практической реализации возможностями электронной техники поисков новейших средств звукового синтеза и композиторской техники, прослеженные в проведенном исследовании:

в динамике исторического развития музыкальных компьютерных технологий;

в анализе образцов основных направлений музыкальных компьютерных программ;

в панорамном освещении сфер применения методов искусственного интеллекта в проекции исследования музыкального творчества, которые реализовались в особенностях применения фреймовых структур в аналитическом исследовании музыкальных произведений, “марковских процессах” в компьютерном синтезе и анализе музыкальных текстов.

Тем самым новейшие компьютерные технологии значительно обогатили музыковедческую базу в разнообразных направлениях, начиная от музыкально-акустических и заканчивая более глубоким осознанием механизмов музыкального мышления, социально-коммуникативного функционирования музыкального искусства. Изложенные факторы определили системное изложение функционирования эвристических процессов в музыкальных компьютерных программах, специфику их проявления в музыкальном творчестве.

Ключевые слова: эвристические процессы, принцип виртуального взаимодействия, системы искусственного интеллекта, принцип экспертной связи, алгоритмическое моделирование, фреймовые структуры, “марковские процессы”, фрактальная композиция, системы алгоритмической композиции.

Annotation

Fadyeyeva K.V. Modern computer technologies in a research of musical culture. - Manuscript.

A thesis submitted in fulfillment of the requirements for the degree of doctor of arts in speciality 17.00.03. - Music Art. - P. I. Tchaikovsky National Music Academy of Ukraine Ministry of Culture and Tourism of Ukraine, Kyiv, 2009.

Dissertation is dedicated to the usage of modern computer technologies in the research of musical culture. Innovative computer technologies caused great changes in human culture in general and in art culture (musical one as well) in particular. The display of new processes in understanding of art (musical) culture in this dissertation is realized due to “duality” principle in the research of cultural phenomena and computer systems' action principle. The offered conception, based on external law in analogy, contains deep mechanism of processes regulation, which forms culture development, natural processes, the processes of art thinking and composed bases of definite piece of art.

The research novelty is presented in: systemic exposition of heuristic processes functioning in musical computer software, panoramic overview of artificial intelligence methods' application spheres while studying the musical art. They are realized in peculiarities of frame structures usage in analytical research of musical pieces, “markovskiy processes” in computer synthesis and musical texts' analyses (using author's heuristic computer software “MyAccord.exe.”).

Key words: heuristic processes, the principle of virtual interaction, the system of artificial intelligence, the principle of expert's connection, algorithmic design, frame structures, “markovskiy processes”, fractal composition, the system of algorithmic composition.

1. Загальна характеристика роботи

Останні десятиліття сучасні галузі науки відзначені тенденцією зближення традиційно віддалених сфер. Результативності наукових досліджень досягають саме шляхом використання та екстраполяції методів точних наук у мистецтвознавчі дисципліни, в сферу внутрішньотекстового аналізу. За принципової відмінності іманентної організації математичної “мови” та “мови” культури відбуваються процеси їх конструктивної взаємодії в плані побудови основ метамовного опису. Таким чином, математичні дисципліни виявляють себе як метамови для аналізу процесів розвитку культури та музичної культури зокрема.

Інтенсивний розвиток комп'ютерних технологій третього тисячоліття значно розширив межі нематематичних проблем, які передбачають відпрацювання алгоритму для вирішення поставленої задачі та розробки моделі на рівні інформаційних процесів, пов'язаних з творчою діяльністю (синтез і аналіз художніх, зокрема музичних текстів). Процес створення моделі наближено відтворює дослідження з відповідним урахуванням характерних та специфічних властивостей у вигляді логічних, кореляційних, а також теоретико-інформаційних та ймовірнісно-статистичних закономірностей. Методами формалізації здійснюється проникнення у внутрішню логічну сутність, у взаємозв'язки та закономірності творчого процесу. Комп'ютерні технології змінюють сталі стереотипи уявлень в дослідженні процесів мислення і впливають на формування алгоритмічного стилю мислення.

Одним із творчих напрямків у розвитку проблем штучного інтелекту постало моделювання творчості, яке набуло активного розвитку у 60-70-ті роки та інтенсифікувалося в останнє десятиліття минулого століття. При цьому фокус досліджень було спрямовано на вивчення найбільш складних питань, пов'язаних з процесами мислення. На сучасному етапі застосування комп'ютерних технологій у дослідженні музичної культури має різноманітне спрямування, оскільки програмне забезпечення створюють колективи, що складаються з програмістів світового рівня та спеціалістів-професіоналів певної предметної галузі. У програмах сконцентровані результати багаторічних наукових досліджень (маємо на увазі такі наукомісткі проблемні галузі, як, наприклад: штучний інтелект, теорія інформації, теорія алгоритмів). Так, теорія кодування інформації, репрезентація інформації як числової величини, створення загальної схеми процесу передачі повідомлень, введення поняття надмірності, запропоновані К. Шенноном для рішення технічних задач, стали продуктивно використовувати, окрім біології, в генетиці - для розшифровування кодів спадкоємної інформації, в психології, лінгвістиці, а також у дослідженні явищ культури, а саме “мови” культури.

Імпульсом до написання роботи стала спроба системного узагальнення функціонування евристичних процесів у музичних комп'ютерних програмах. Означена проблематика обумовила звернення до праць у галузі структурної лінгвістики, антропології, етнології, семіотики, структурного аналізу художніх та поетичних текстів, літературознавства у контексті принципів теорії кодування інформації, теорії множин, алгебри логіки (праці К. Леві-Строса, Р. Барта, У. Еко, М. Фуко, Г. Маркузе, А. Моля, Ю. Лотмана, В. Іванова, О. Фрейденберг, В. Проппа, О. Потебні та ін.). Запропонований контекст сфокусований на дослідженні віртуальної “взаємодії” принципів мислення, властивих різним етапам розвитку культури та принципах дії комп'ютерних систем.

Функціонування комп'ютерних систем, як і нейронів мозку, підпорядковано природничо-науковим законам, детерміновано з точки зору процесів історичного розвитку суспільства. У постановці задач програмного забезпечення пріоритетні позиції займають складні та різноманітні моделі, максимально наближені до функцій інтелекту. Очевидно, що можливості машинної імітації функцій людського мозку дозволяють її використовувати в галузях, що піддаються алгоритмізації або формалізації з подальшим програмуванням. Сучасна комп'ютерна система виконує не тільки сенсорні, але й розумові операції, як, наприклад: математичні обчислення, запам'ятовування, ретрансляцію, а також обчислювальні роботи з обробки значних масивів інформації. Така система програмного забезпечення є адаптивною, наближеною до відтворення функцій мозку людини, тобто містить ознаки інтелекту. Саме зв'язок з дослідницькою базою штучного інтелекту є ключовим в аналізі евристичних процесів. Завдяки проблематиці розробок штучного інтелекту виявляють способи аналізу складноорганізованих процесів, які базуються на алгоритмічному моделюванні досліджуваних явищ.

Важливим чинником в аналізі різнопланових явищ музичної культури, зокрема “механізмів” її організації та функціонування, принципів взаємозв'язку її складових частин, стає алгоритмічне моделювання.

Таким чином, актуальність теми дисертаційного дослідження полягає в наступних позиціях:

1) у якісно новому етапі формування художньої (музичної) культури, який потребує узагальнюючих підходів в осмисленні тенденцій її розвитку;

2) у здійсненні спроби панорамного висвітлення сфер застосування методів штучного інтелекту у дослідженні музичної творчості;

3) у системному викладі функціонування евристичних процесів у музичних комп'ютерних програмах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Київського національного університету культури і мистецтв (протокол засідання № 8 від 02 червня 1998 р.).

Тема дисертації відповідає цільовій комплексній програмі культурологічних досліджень КНУКіМ “Трансформаційні процеси в культурі та мистецтвах України” (державний реєстраційний №0107U009539).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в системному викладі теоретичних засад евристичного музичного програмування, що вплинуло на збагачення музикознавчої дослідницької бази в найрізноманітніших напрямках, починаючи від музично-акустичних аспектів і завершуючи більш глибоким усвідомленням механізмів музичного мислення. Означене коло проблематики обумовило і відповідні наукові завдання:

виявлення асимілюючих закономірностей в культурних феноменах (насамперед у художніх текстах різних періодів розвитку культури) та теорії кодування інформації, теоретико-множинних та алгебро- логічних принципах;

узагальнення спільних підходів, пов'язаних з методом опозицій в культурних феноменах (художніх текстах різних етапів розвитку культури);

загальна характеристика історії розвитку електронної та електроакустичної музики в аспекті осмислення принципів будови звуку;

характеристика основних етапів розвитку комп'ютерних технологій академічного напрямку в аспекті дослідження логіко- конструктивних механізмів музичного мислення;

визначення історичних тенденцій виникнення та розвитку звукових та музичних комп'ютерних програм;

аналіз структури та функцій програм-секвенсерів;

аналіз структури та функцій програм для запису та цифрової обробки звуку;

аналіз структури та функцій додаткових Plug-ins модулів обробки звуку;

аналіз структури та функцій програмних емуляторів синтезаторів та звукових модулів;

аналіз навчальних музичних комп'ютерних програм (за класифікацією - експертний та неекспертний тип);

аналіз евристичних музичних комп'ютерних програм;

аналіз системи алгоритмічної музики FractMus;

аналіз системи алгоритмічної музики PatchWork та OpenMusic;

створення авторської евристичної комп'ютерної програми для теоретичних музикознавчих досліджень;

узагальнення специфіки використання комп'ютерних технологій у теоретичному музикознавстві.

Об'єктом дослідження є музичні комп'ютерні програми (системи алгоритмічної музики, секвенсери, запис та цифрова обробка звуку, додаткові Plug-ins модулі обробки звуку, програмні емулятори синтезаторів та звукових модулів; навчальні, евристичні).

Предмет дослідження складають евристичні процеси в музичних комп'ютерних програмах.

Матеріалом дослідження слугували: системи алгоритмічної музики - FractMus, PatchWork, OpenMusic; секвенсери - Cakewalk Pro Audio, Cakewalk Express Gold, Cubase, Logic Audio Platinum, Digital Orchestrator Pro та Fruity Loops Pro; запис та цифрова обробка звуку - Sound Forge 4.5, WaveLab, Cool Edit Pro, Samplitude; аранжування - ACID PRO; багатоканальне зведення звукового матеріалу - Nuendo; plug-ins - модулі - Cakewalk Audio FX; програмні емулятори синтезаторів та звукових модулів - GigaSampler, ReBirth RB338; віртуальні синтезатори - Audio Architect, Reaktor - Classic 2 - VCO.ens, GigaStudio, Reason v1.0; віртуальний семплер - SAW Pro; навчальні (експертні) - “Music Lessons”, “Piano Professor”, Midisoft Play Piano, The Christmas Pianist, The New Orleans Pianist, The Gospel Pianist, The Jazz Pianist, The Ragtime Pianist, The Children's Pianist та The Latin Pianist, Claire, Miracle Piano Teaching System, Music Mentor, The Orchestra, Singing Tutor v.4.0, “Carry-А-Tune”; навчальні (неекспертні) - Keyboard Basics, MIBAC Music Lessons, Jazz Guitarist The Jazz Pianist, The Pianist, The Musical World of Professor Piccolo, Composer Quest, Musical Instruments, Guitar Teacher, Key Note Music Drills, Chord Wizard та Super Guitar Chord Finder (version 5.0), Cakewalk In Concert; евристична - Style Enhancer.

Методологія дослідження. Для досягнення поставленої мети та реалізації основних завдань дослідження застосовано комплекс наукових методів, а саме:

системний - зумовлений усебічним дослідженням евристичних процесів як прояву механізмів музичного мислення;

культурологічний - спираючись на теоретико-інформаційні, теоретико-множинні та алгебро-логічні закономірності дозволяє виявити “віртуальний” взаємозв'язок у механізмах мислення культурних феноменів (у їх конструктивному прояві) та принципах дії комп'ютерних систем;

музикознавчий - пов'язаний з аналізом історії розвитку електронної, електроакустичної та комп'ютерної музики та зі специфікою їх застосування, а також з аналізом гармонічних структур фортепіанних творів О. Скрябіна, К. Шимановського, М. Вериківського;

точний (теорія інформації, теорія ймовірностей) та суміжний (комбінаторика, математична логіка в галузі теорії множин та символічної логіки, структурна лінгвістика, семіотика) - пов'язані з аналізом логіко-конструктивних механізмів мислення, їх віртуальним взаємозв'язком з принципами дії комп'ютерних систем;

кібернетичний - пов'язаний з комп'ютерним моделюванням творчих процесів у їх евристичному прояві.

Ступінь розробки теми. Проблеми специфіки прояву евристичних процесів у музичній творчості в музикознавстві в системному вигляді не представлені. Зазначимо, що окремі спостереження, вислови та узагальнення виявилися важливими для розробки заявленої теми. Це науково-теоретична спадщина з проблем музичного мислення Н. Герасимової-Персидської, І. Котляревського, А. Мухи, Л. Кияновської, І. Пясковського, О. Самойленко, С. Шипа, Є. Назайкінського; дослідження з моделювання творчого процесу Б. Бірюкова та І. Гутчина, А. Моля, В. Фукса та М. Каслера, Р. Заріпова, М. Мінського, У. Рейтмана, О. Летичевського, І. Пясковського; теоретичні роботи композиторів Я. Ксенакіса, П. Булеза, Ж. Грізе, Е. Денисова, Е. Артем'єва.

Наукова новизна одержаних результатів полягає:

в обґрунтуванні та системному викладі функціонування евристичних процесів у музичних комп'ютерних програмах;

у виявленні віртуального взаємозв'язку між принципами мислення культурних феноменів різних етапів розвитку культури та принципами дії комп'ютерних систем;

у панорамному висвітленні сфер застосування методів штучного інтелекту у контексті дослідження музичної творчості.

У запропонованому дослідженні вперше:

виявлені та узагальнені спільні підходи при дослідженні механізмів мислення культурних феноменів різних етапів розвитку культури з точки зору принципів теорії кодування інформації, теорії множин та алгебри логіки;

визначено та охарактеризовано динаміку історичного розвитку музичних комп'ютерних технологій;

здійснено аналіз зразків основних напрямків у музичних комп'ютерних програмах ХХ ст. з точки зору їх структурних та функціональних особливостей (програм-секвенсерів, запису та цифрової обробки звуку, додаткових Plug-ins модулів обробки звуку, емуляторів синтезаторів та звукових модулів, навчальних, систем алгоритмічної композиції - FractMus, PatchWork та OpenMusic);

запропонована класифікація для навчальних музичних комп'ютерних програм на основі використання принципу експертних систем з відповідним поділом на експертні та неекспертні;

створена авторська евристична комп'ютерна програма “MyAccord.exe.” мовою програмування “С++” для музикознавчого аналізу;

розкрито специфіку прояву евристичних процесів у музичній творчості;

виявлено особливості застосування фреймових структур в аналітичному дослідженні музичних творів;

наведено особливості застосування “марковських процесів” у комп'ютерному синтезі та аналізі музичних текстів.

Практичне значення дисертації полягає: по-перше, у використанні результатів дослідження в методиках, пов'язаних з вивченням концепцій моделювання творчого процесу; по-друге, у впровадженні набутих евристичних принципів у науковий обіг мистецтвознавства; по-третє, у збагаченні поняттєвого апарату інших сфер музичної творчості (зокрема, композиції, виконавства). Матеріали дослідження були використані в спецкурсах КНУКіМ: “Основи наукових досліджень”, “Історія музики ХХ століття” та “Музичні комп'ютерні технології”, а також у курсах: “Гармонія, поліфонія та аналіз музичних творів”, “Комп'ютерний аналіз музичних текстів” Національної музичної академії імені П.І. Чайковського та інших мистецьких вищих навчальних закладів.

Апробація результатів дослідження проходила на міжнародних та всеукраїнських науково-теоретичних і науково-практичних конференціях: Міжнародна науково-практична конференція “Культурна політика в Україні у контексті світових трансформаційних процесів” - Київ, 2001; Перша міжнародна науково-практична конференція “Відкриті еволюціонуючі системи” - Київ, ВМУРоЛ, 2002; Міжнародна наукова конференція “Міфологічний простір і час у сучасній культурі” - Київ, ДАКККіМ, 2003; Міжнародна науково-практична конференція “Наука і освіта” - Дніпропетровськ, 2005; Міжнародна науково-практична конференція “Україна - Світ: від культурної своєрідності до спорідненості культур” - Київ, ДАКККіМ, 2006; Міжнародна науково-практична конференція “Українська культура в контексті сучасних наукових досліджень та практичних реалій” - Київ, ДАКККіМ, 2007; Міжнародна науково-практична конференція “Інформаційно-культурний простір: європейський вибір” - Київ, ДАКККіМ, 2007; Міжнародна науково-практична “Історичні метаморфози мистецтва як культурологічна проблема” - Київ, АМУ та ІПСМ, 2008; Міжнародна наукова конференція ім. проф. Сергія Бураго “Мова і культура” - Київ, КНУ ім. Т. Шевченка 2008; Науково-практична конференція професорсько-викладацького складу, докторантів, аспірантів - Київ, КНУКіМ, 1999; Всеукраїнська науково-практична конференція “Професійна мистецька освіта: діалог традицій та інновацій” - Київ, 2000; Науково-практична конференція професорсько-викладацького складу, докторантів, аспірантів - Київ, КНУКіМ, 2002; Науково-практична конференція професорсько-викладацького складу, докторантів, аспірантів - Київ, КНУКіМ, 2003; Науково-практична конференція професорсько-викладацького складу, докторантів, аспірантів - Київ, КНУКіМ, 2004; Науково-практична конференція професорсько-викладацького складу, докторантів, аспірантів - Київ, КНУКіМ, 2005; Всеукраїнська науково-практична конференція - Київ, ДАКККіМ, 2005; Науково-практична конференція професорсько-викладацького складу, докторантів, аспірантів - Київ, КНУКіМ, 2006; Всеукраїнська науково-практична конференція “Українська культура в контексті сучасних наукових досліджень та практичних реалій” - Київ, ДАКККіМ, 2006; Науково-практична конференція професорсько-викладацького складу, докторантів, аспірантів - Київ, КНУКіМ, 2007; Всеукраїнська науково-практична конференція “Трансформаційні процеси в сучасній українській культурі” - Київ, КНУКіМ, 2007; Всеукраїнська науково-теоретична конференція “Українські культурні індустрії: стан, проблеми, перспективи” - Київ, ДАКККіМ, 2008.

Основні положення дисертації. За темою дисертації опубліковано 1 монографію, 22 статті (з них - 20 в спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України), тези міжнародних конференцій (9). Структура дисертації. Робота складається із вступу, семи розділів, висновків та додатку. Список використаної літератури містить 434 покажчиків. Загальний обсяг дисертації без додатків - 424 с., у тому числі основного тексту - 380 с.

2. Основний зміст

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та його актуальність, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання, базову методологію, наукову новизну і практичне значення, подано відомості про апробацію результатів та публікації з теми дисертації, наведено структуру роботи. Здійснено огляд праць у галузях культурології, музикознавства, структурної лінгвістики, літературознавства, моделювання творчого процесу, дослідницької бази штучного інтелекту, теорії інформації, теорії ймовірностей та кібернетики, теоретичні роботи композиторів, матеріали та програмні розробки провідних закордонних центрів, які відображають ступінь розробленості зазначеної проблеми.

Робоча гіпотеза полягає у виявленні загальних структуроутворювальних принципів у функціонуванні культурних феноменів на різних етапах розвитку культури та принципах дії комп'ютерних систем. Наявність віртуального взаємозв'язку є свідченням прояву глибинного механізму регуляції процесів, які формують тенденції розвитку культури, природничі процеси (фізичні, біологічні, психічні, соціальні), процеси художнього мислення та композиційних засад окремого мистецького твору.

Розділ 1. - “структуралістичні концепції в дослідженні феномену культури” - репрезентує авторську концепцію загальних структурологічних підходів, основану на бінарній відповідності - функціонуванні культурних, художніх (зокрема музичних) феноменів з принципами дії комп'ютерних систем в контексті дослідницької бази теорії кодування інформації, теорії множин та алгебри логіки. Підрозділ 1.1 - “Теоретико-інформаційні принципи кодування у культурологічних та музикознавчих дослідженнях” - присвячений розгляду культурних феноменів та їх систематизації, властивих їм структурологічних принципів у контексті теорії кодування інформації. “Ім'я” виявляє себе як кодова одиниця в архаїчних текстах ведійської культури; у шумерських та вавілонських культурологічних уявленнях, які ототожнюють “ім'я” з живою істотою, актом її створення. У міфологічній літературі простежена кореляційна залежність між “ім'ям” як функціональною одиницею та ритуальними дійствами. Це виявилося у стародавній культурі в обрядах інвокації - називаннях по імені, викликаннях, вигукуваннях (О. Фрейденберг); “величаннях”, включених до весільного обряду (О. Потебня).

В антропологічних та етнологічних дослідженнях К. Леві-Стросом у процесі аналізу міфологічних уявлень як кодову одиницю введено поняття “атом спорідненості”. Запропонована вченим структурна модель системи спорідненості утворена певними “родинними” зв'язками (відношеннями між чотирма членами). Основою даної системи є “мова” - алгоритм, за допомогою якого репрезентована система значень, оскільки словникові форми функціонують як упорядковані множини значень. У цьому контексті К. Леві-Стросом висунуто припущення щодо протікання аналогічних процесів у суспільному житті (в тому числі й мистецтві) в процесі виникнення та становлення мови, можливої екстраполяції лінгвістичного апарату на сфери культури і мистецтва. Застосування метамовних форм у поєднанні з функціональним фактором мови (її словниковими формами) утворюють фундамент для дослідження механізмів мислення певної епохи розвитку культури.

Принципи метамовного “кодування” елементів залучені В. Проппом. Інваріантні елементи, утворюючи сюжетну побудову чарівної казки в константному вигляді, переходять із сюжету в сюжет в якості кодової одиниці та стають своєрідною алгоритмічною моделлю сюжетного розвитку, яка визначає послідовність дій персонажів. Системи кодів на множинній основі застосовані Ю. Лотманом при дослідженні текстових джерел з питань історії російської культури та літератури. Їх декодування здійснюється певним кодовим набором із встановленням кореляційної залежності між кодами автора та кодами дослідника. Міфологічні уявлення репрезентовані як закодована мова культури в дослідженнях Р. Барта та “декодуються” з використанням множинних кодів. Метод архівації, запропонований М. Фуко, надає можливість кодування культурологічної інформації. Архівацію різних культурологічних явищ здійснюють за допомогою мови, яку ототожнюють з мовою міфів. Будучи структурним дискурсом (“атомом”), вона проявляється в якості метамовних структур, що надає можливість подальшого аналізу. Поняття “атом культури” запропоноване та введене А. Молем як кодову одиницю для дослідження “складових” західної культури та створення їх каталогу.

Рекурсивні прийоми розв'язання задач, запропоновані А. Анісімовим, покладені в основу розробок по створенню систем штучного інтелекту. Ці системи спрямовані на розробку алгоритмів для моделювання творчих процесів. Використання мови алгоритмів дозволяє “дешифрувати” закономірності, логічні принципи процесів мислення, оскільки мова алгоритмів притаманна як точним наукам, так і гуманітарним галузям знань - філософії, літературі, музиці, живопису. Застосування принципів кодування інформації репрезентовано І. Рудем та І. Цукерманом. При створенні художнього тексту (поетичного твору, прози, твору живопису, музичного твору) закодовану інформацію в інформаційній системі мозку автор твору мистецтва використовує у вигляді апперцепційних кодів пам'яті, що, в свою чергу, утворює подальші рекурентні кодові послідовності в нових комбінаціях у реципієнта.

Принципи кодування інформації в музикознавстві запропоновані Пясковським у процесі створення паспортного каталогу про музичний твір за: стильовим напрямом; типом драматургії; формою музичного твору; засобами композиторської техніки. У проекції музикознавчого аналізу принципи кодування інформації сприяли виявленню сутнісної сторони логіко-розумового процесу у пізній період творчості О. Скрябіна. Саме цей період позначений конструктивною цілісністю музичних творів, складністю акордових структур, зумовлених поєднанням наукових ідей з ідеєю інформаційного ускладнення системи. Проведений аналіз фортепіанних творів пізнього періоду творчості композитора (Етюди ор. 56 № 4, ор. 65 № 1 та Прелюдії ор. 67 № 1) з використанням створеної автором дисертації евристичної комп'ютерної програми “MyAccord.exe.” виявив, що їх звуковий комплекс визначається семиступеневим і дев'ятиступеневим звукорядом, який відображає структуру “прометеївського акорду” та є своєрідним кодом фонізму пізньої гармонії О. Скрябіна. При значній різноманітності конструктивно-можливих багатозвучних акордів (порівняно з класичною та романтичною гармонією) відбувається достатньо обмежений відбір звукових елементів та акордів, їх конкретно-тематична реалізація. Це зумовило формування “прометеївського комплексу” не тільки на рівні окремих акордових структур, але й на рівні цілісної звукорядної побудови твору.

У результаті зроблено висновок щодо якості звукової системи: це складноорганізована упорядкована система з нерівноймовірнісним розподілом значень звукових подій, що виявляється у комбінаторній різноманітності, пермутаційних змінах акордових структур та інтонаційному доборі, формуванні інваріантного центру у вигляді “прометеївського комплексу”. Отже, в умовах “інформаційної” складності гармонічної мови пізнього періоду творчості О. Скрябіна комп'ютерні технології дозволили проникнути в механізми музичного мислення композитора, його логічні принципи, визначити прояви спонтанних та композиційно-усвідомлених процесів.

Аналогічні процеси простежені і у творчості М. Вериківського (Прелюдія №11), її розвиток позначений певною динамікою від звукоряду як вихідного “коду” з подальшою інтеграцією у вигляді звукорядного комплексу, який перетворюється в багатозвучні акорди, що утворюють симультанний комплекс. Синтетична інтеграція ладогармонічних звуковиразних засобів, що випливає з творчості К. Дебюссі та О. Скрябіна, відзначена в окремих фортепіанних творах К. Шимановського. Проведений аналіз виявив певні закономірності, властиві різним періодам творчості композитора. Наприклад, у циклі “Маски” ор. 34 відзначені конфігуративні зміни в багатозвучних акордових структурах з включенням підгальського звукоряду та чіткою диференціацією фактурних пластів. У Мазурці № 9 (з циклу “Двадцять мазурок” ор. 50) визначальним в організації музичного матеріалу виявляється фактурне розшарування, в якому органічно інтегровано модель “прометеївської структури” та ладову варіантність. У середній частині твору пріоритетного значення набувають фольклорні, ладові форми та поліструктурні утворення. Результати авторського дослідження фортепіанних творів О. Скрябіна, К. Шимановського, М. Вериківського, вивчення культурологічних, літературознавчих праць дають підстави стверджувати про наявність загальних логіко-структурних механізмів мислення, “дешифрування” яких здійснено логіко-математичними методами дії комп'ютерної системи.

У підрозділі 1.2 - “Бінарні опозиції у культурологічних та музикознавчих дослідженнях” - на основі принципу бінарної відповідності простежено віртуальний взаємозв'язок механізмів мислення культурних та музичних феноменів з механізмами функціонування комп'ютерних систем. У цьому контексті зазначимо, що принцип дії комп'ютерної системи ґрунтується на застосуванні бінарного (двійкового) коду, тобто мови, алфавіт якої складається зі “знаків” - 0 та 1. Зазначений “двійковий” код у залежності від напрямків досліджень і поставлених завдань можна трактувати як “+” - “-”, “так” - “ні”, “істина” - “неправильність”. Для уявлення чисел, а також літер, операцій у комп'ютерах застосована позиційна система числення за основою “2”. Таким чином, у мові програмування використовується двійкова система - “біти”, виконання операцій над даними відбувається за принципами алгебри Буля, що базується на аксіоматиці, яка відображає аналогію між поняттями “множини”, “події”, “висловлення”.

Наявність принципу бінарних опозицій відзначена у первісному мистецтві, яке протягом тисячоліть зберігало свою тематику та символіку у константному вигляді. Усі символи інтегруються в групи, утворені кількома двійковими протилежностями. Базовою бінарною опозицією стало протиставлення чоловічого та жіночого начал, що визначено особливостями соціальної організації та господарської діяльності первісної людини. Крім того, існує гіпотетичне припущення відповідності двійкових опозицій первісного мистецтва та організації дуалістичних міфологій ранніх етапів розвитку мислення людини. Опозиція “лівого” та “правого” в мистецтві епохи палеоліту пов'язана з протиставленням кольорів. Ліва, жіноча група - забарвлена в червоний колір; права, чоловіча - у чорний.

Наявність дуальних властивостей відзначена також у стародавній писемній культурі, такій як шумерська (репрезентовано явища, що співвіднесені з двома рядами полярних протилежностей: літо - зима, мідь - срібло, худоба - зерно, пастух - землероб). Старокитайські міфологічні уявлення пов'язані з ідеєю рівноваги двох початків - “інь” та “ян”. Міфологічний персонаж Сонце уособлює активну позитивну чоловічу енергію - ян, Місяць втілює жіночу енергію - інь, пов'язану з пасивністю, статикою. Ранньокитайська міфологія представлена міфами про Фу-сі та Нюй-ва (чудесні істоти з людським обличчям, хвостом змія та наявністю в кожного з них протилежного символу). Дослідники китайської культури диференціацію явищ на дві полярно протилежні групи - “ян” та “інь” пов'язують з процесом гадання, з необхідністю класифікації подій на сприятливі - несприятливі. Одержані при цьому результати мали бути як парними, так і непарними.

Крім того, бінарні опозиції зберігаються в системах, які передують раннім етапам розвитку науки. Так, наприклад, учення піфагорійців базується на протиставленнях непарний - парний, які співвіднесені за аналогією із стародавніми міфологіями, такими двійковими парами, як чоловіче - жіноче. Протиставлення в ученнях піфагорійців та ранніх грецьких філософів майже точно співпадає з такими ж аналогічними системами, зокрема з ученнями мислителів Сходу Азії, в яких здійснений перехід від міфології до натурфілософії та етики. У Стародавньому Китаї бінарні опозиції інь та ян переосмислюють у морально-філософському аспекті, а саме, “інь” - співвідносять з покаранням, а “ян” - з моральними критеріями (В. Іванов). Середньовічне сприйняття географічного простору за допомогою бінарних опозицій відзначено Ю. Лотманом у контексті оціночної функції земного життя на противагу небесному. Географічне поняття “земля” одночасно сприймається як центр земного життя. Відповідно до цього з'являється зв'язок “земля - небо”. За умови подальшого вибудовування ланцюгу наведена бінарна опозиція буде зміщуватися у русло релігійно-моральних цінностей і мати вигляд “землі праведні - грішні”; при поступовому сходженні за вертикальною шкалою виникає бінарний зв'язок “небо - пекло”, “земне життя - загробне життя” тощо.

Досліджуючи логіку міфологічного мислення К. Леві-Строс визначає її як своєрідний “калейдоскоп”, елементи якого практично незмінні, проявляють себе то як матеріал, то як інструмент. При цьому вони виконують функцію посередника між образними та змістовними сферами, а також репрезентовані у вигляді знака-оператора, який може бути транспортованим у будь-який міфологічний сюжет. Показовим у цьому плані є дослідження К. Леві-Строса “Міфологіки” (Том І. “Сире і приготоване”). Викладення та побудова міфологічного матеріалу відповідає формам-композиціям (ч. 1 Тема з варіаціями: “Пісня Бороро”, “Арія Руйнівника Гнізд”, “Речитатив”, “Кода”, “Варіації Же” (шість варіацій з речитативом); ч. 2 “Соната гарних манер”, “Коротка симфонія”; ч. 3 “Фуга п'яти почуттів”, “Кантата двоутробки”, “Арія у формі рондо”; ч. 4 “Добре темперована астрономія”, “Триголосна інвенція”, “Токата і фуга”, “Хроматична п'єса”; ч. 5 “Сільська симфонія у трьох частинах”, “Дивертисмент на народну тему”, “Пташиний концерт”).

“Взаємодію” музики і міфу здійснює Р. Вагнер, який аналізував міфологічні сюжети музичними засобами та був засновником структурного методу аналізу міфів. К. Леві-Строс проводить паралелі між міфом та музикою на рівні структурного вивчення міфологічного матеріалу, а саме, побудови логічного апарату для опису міфу, на основі принципів поліфонічної музики (хоча і з певною метафоричністю у наведених паралелях - Є. Мелетинський). Міфологічній думці іманентні різноманітні бінарні опозиції (за К. Леві-Стросом - Є. Мелетинським). Наведемо деякі з них: гучний - тихий, м'який - твердий, сухе - вологе, солодке - гірке, порожній - повний, круглий - подовжений, відкритий - закритий, горизонтальний - вертикальний, земний - небесний, фізичний - містичний, природний - неприродний, неперервний - дискретний, абсолютний - відносний та ін.

Фундаментом наведених опозицій є сенсорні властивості, які опановуються п'ятьма органами чуття, їх подальший розвиток відбувається за використанням пар “схожості та відмінності”, “сумісності та несумісності” почуттєвих властивостей. При дослідженні функцій діючих персонажів у казковій композиції В. Проппом відкрита бінарність функцій персонажів. Це: недостача - ліквідація недостачі, заборона - порушення заборони, боротьба - перемога, задача - вирішення задачі. У структурі чарівної казки існує певна константна сюжетна схема, в якій казкові сюжети утворюють ланцюг варіантів, відповідно до яких бінарні функції “боротьба - перемога”, “задача - вирішення задачі” одночасно не присутні в одному творі.

Теоретико-інформаційні підходи принципу бінарності використовує А. Колмогоров при дослідженні поетичних текстів точними кількісними методами. Диференціації підлягають дві величини, які складають ентропію мови: це інформаційна ємність мови, смислова інформація (тобто кількість думок у певній довжині тексту), та гнучкість мови - міра рівноцінних способів викладення конкретного змісту засобами даної мови. Автор, у процесі визначення ентропійних витрат на формальні обмеження віршованого рядка (враховуючи риму, метр, статику форм та їх варіантів, ритміко-синтаксичні незбіжності тощо) вводить одиницю інформації - “біт”.Принцип бінарних опозицій залучений У. Еко в сюжетній канві в якості причинно-наслідкових зв'язків подій. Зв'язок двох висловлювань на основі бінарності репрезентований операціями імплікації - “якщо …, то” і диз'юнкції - “або”. Перетворення висловлювань здійснено у відповідності до законів комутативності, асоціативності, поглинання, дистрибутивності та суперечності, які мають вигляд тотожностей.

При дослідженні музичної мови операція “еквівалентність” простежена в явищі “доповнюваності” (хроматичної комплементарності звуковисотних структур), що спостерігається у творчості Б. Бартока. У композиційному процесі принципи бінарних зв'язків (які базуються на основі операцій алгебри Буля) знаходять своєрідне відображення у теоретичному та практичному доробку Я. Ксенакіса. Композитор проектує музичну термінологію і музичні явища відповідно до властивостей алгебри Буля. Дія логічних операцій репрезентована на двох і більше елементах, які підпорядковані законам асоціативності та комутативності. Звуковий матеріал представлено у вигляді векторного простору, утворення інтервалів відбувається відповідно до бінарних зв'язків, які характеризуються певною висотою, транзитивністю і антисиметричністю. Таким чином, принцип бінарних опозицій є відображенням логіки розумових процедур, логіко-конструктивного начала у механізмах мислення.

Підрозділ 1.3 - “Принципи теорії множин та алгебри логіки в культурологічних та музикознавчих дослідженнях” - містить аналітичні сентенції та узагальнює спільні підходи при розгляді культурних та музичних феноменів з принципами дії комп'ютерних систем у контексті теоретико-множинних та алгебро-логічних закономірностей. Доцільність використання теоретико-множинної та алгебро-логічної дослідницької бази в проекції аналізу культурних феноменів та музичних явищ випливає з тези А. Пуанкаре: “Математиків цікавлять не предмети, а відношення між ними”.* Саме принцип відношень є визначальним у теорії множин, що дозволяє в контексті гуманітарних досліджень аналізувати різні культурологічні явища і виявляти важливі логічні закономірності в механізмах мислення за допомогою теоретико-множинної корелюючої властивості. Теорія множин пов'язана з іменами математиків Б. Больцано, П. Дюбуа-Реймона, Р. Дедекінда, Г. Кантора та ін. Одним з основних її понять є поняття належності елемента (а) множині (А), що відображається операціями об'єднання, перетину, доповнюваності, різниці, еквівалентності.

У міфах тропічної Америки операція об'єднання (диз'юнкції) функціонує у вигляді “шуму (в образі Змія), який поглинає шукачів меду”. Ця логічна закономірність іманентна природі та асоціюється з голодом або постом (у вигляді диких плодів та меду); об'єднання та перетин (диз'юнкція та кон'юнкція) виявляються у вигляді операцій “сонця і землі”, що утворюють “зони” перетину; “сонця і місяця”, “дня і ночі”; фольклорні зразкикаліфорнійських індійців відзначені внутрішньою трансформацією, еквівалентністю - міф про походження “вогню” за допомогою медіатора “духів” трансформується в міф про походження “дощу і бурі” (за К. Леві-Стросом - Є. Мелетинським, “Міфологіки”. Т. ІІ “Від меду до попелу”); функціонування маски репрезентує не зображення, а його трансформації, реально або віртуально залучені супутні маски. У багатоплановій репрезентації пластики масок теоретико-множинний принцип додатковості (компліментарності) виявився в інтеграції протилежних характеристик масок із взаємодоповненням та взаємозаміщенням елементів (К. Леві-Строс).

Принцип перетину множин виявляється при дослідженні проблеми текстового перекладу в різних його видах (при художньому перекладі залучаються різні коди з областями перетину); принцип еквівалентності є одним з основних принципів організації поетичного тексту та художньої структури, починаючи від початкових рівнів (тропи, ритміка) і закінчуючи вищими (композиційна організація тексту) (Ю. Лотман). У музикознавстві теоретико-множинні принципи виявляються у вигляді операції перетину у гетерофонному типі фактури, фольклорних зразках, ранньо-професійній музиці; операції доповнюваності простежуються у поліфонії Ренесансу, в умовах семиступеневої діатонічної системи вони виявляються в обмеженості октавних та унісонних дублювань для звукового збагачення вертикалі; у творчості Б. Бартока у вигляді хроматичної комплементарності звуковисотних структур. При створенні стохастичної музики відповідно до “марковських ланцюгів” закономірності теорії множин використовуються у вигляді “звукових хмар”, при цьому кожний стан звукового розвитку визначається попереднім. Звукові “хмари” і множини елементів, що їх утворюють, знаходяться в бієктивній відповідності до іншої множини - “звукової хмари”, які при перетині взаємодіють із загальними звукоелементами, при доповненні - сполучаються елементи однієї та іншої множини, при відніманні - зберігаються елементи, що не входять до складу іншої множини (Я. Ксенакіс).

Теоретико-множинні принципи виявляються продуктивними в композиційному процесі з використанням дванадцятитонової та серійної техніки. Музичний твір та закономірності його організації відповідають системі множин (Е. Денисов). У теоретичному музикознавстві на підставі проведеного автором дисертації аналізу акордових структур фортепіанних творів пізнього періоду творчості О. Скрябіна виявлено, що зв'язок деякого числа заданих множин (акордових структур) здійснюється за допомогою операцій: доповнюваності певної множини новими елементами, використання одного або декількох елементів у відповідності принципу перетину; повного об'єднання елементів та їх еквівалентності (Етюд ор. 65 №1 - перші чотири акордові структури); доповнюваність звукових структур виявлена в послідовності п'ятизвучних цілотонових гармонічних утворень в 5-6 тактах Дев'ятої сонати О. Скрябіна.

Алгебро-логічні закономірності простежені в застосуванні операції диз'юнкції до аналітичного розгляду багатоваріантного акордового комплексу (на рівні акордових структур та їх послідовностей - задіяні морфологічний та синтаксичний рівні); операції кон'юнкції, відзначеної в транспозиційній дорівненості акордів (явище арочності, модуляційного переміщення акордових ланок, яке називається переміщенням акордових утворень); операції імплікації - у чітко детермінованих зв'язках акордових структур (Етюд ор. 65 №1 О. Скрябіна); принципи диз'юнкції та кон'юнкції у сет-теорії М. Беббіта, у “серії” П. Булеза. Таким чином, розглянута аналогія принципу “двійковості” у дослідженні культурних феноменів і принципу дії комп'ютерних систем відображає глибинний механізм регуляції процесів, які формують розвиток культури, процеси природні (фізичні, біологічні, технічні, соціальні тощо), процеси художнього мислення та композиційних засад окремого мистецького твору. Започаткований в найстародавніших ученнях Китаю принцип “двійковості” відтворювався в часи ренесансу (Р. Луллій в передбаченні ідеї інтелектуальної обчислювальної машини) та бароко (Г. Лейбніц у пошуках універсальної мови), а також і в новітні часи (алгебра Буля, сучасні мови машинного програмування).

Розділ 2. - “Роль акустичних електронних систем і комп'ютерних технологій в дослідженні музичної культури” - містить огляд історії розвитку акустичних електронних систем і комп'ютерних технологій. Пріоритетним у розвитку електронної музики періоду середини 40-х-50-х років минулого століття виявився синтез природних і електронних звучань, магнітофонні перетворення звучань інструментів та голосів, більш різноманітні можливості засобів музичної виразності та форми структурної організації. Цей період відзначений впливом пуантилістичних та серіальних технік авангардистської музики. Тенденції початку 60-х до 80-х років ХХ століття пов'язані з пошуками нових виражальних можливостей інструментів, їх тембральних палітр, акустичних властивостей звуку, електронної трансформації широкого спектру звуків, які опрацьовуються та формуються безпосередньо в процесі виконання в режимі реального часу.

Поступове включення комп'ютерних технологій в процес композиції відкрило нові перспективи у створенні найрізноманітніших унікальних тембрів, у просторовому рішенні оркестрового звучання. Комп'ютерні технології в галузі цифрового синтезу звуку надали можливість композитору програмувати віртуальні інструменти. Для створення звуку з певним тембральним забарвленням використовують декілька видів звукового синтезу: адитивний, субтрактивний, мультиплікативний, репродуктивний та гранулярний. Переваги цифрових технологій виявилися продуктивними в аналізі реальних звуків, звуків традиційних музичних інструментів із здійсненням їх обробки, трансформації, необхідної модифікації із подальшим відтворенням. При комп'ютерному компонуванні твору відзначилися розробки та пошуки у сфері алгоритмічної композиції, важливу роль у формуванні якої відіграла серіальна техніка. Композитор створює тематичний матеріал і задає комп'ютеру типові алгоритми розвитку - варіювання, імітації, транспозиції, мотивний розвиток із необхідною корекцією та редагуванням. При цьому опрацьовуються не музичні фрагменти партитури, а алгоритми, які постійно поповнюються та утворюють індивідуальну мову.

Першим досвідом створення музики з використанням комп'ютерних програм була (стала) “ІЛЛІАК сюїта” Л. Хіллера та Л. Ісааксона із запрограмованими індивідуальними стилями Й. С. Баха, Б. Бартока та ін. До алгоритмічної моделі композиції належить метод Йозефа Маттіаса Хауера. Зважаючи на значну кількість умовностей алгоритмічного способу композиції Янісом Ксенакісом створено твір “Ахорипсис” для 21 інструменту, основою якого виявилися принципи стохастики з мінімальною кількістю логічних умов. Стохастичні методи в комп'ютерному компонуванні твору знайшли своє втілення в теоретичній праці композитора “Формалізовані напрямки музики”, творі “Пітопракта”. Розроблений Я. Ксенакісом синтаксис стохастичного та алгоритмічного підходів до опрацювання музики реалізувався в його комп'ютерній програмі “ST” (1971).

За аналогічною методикою створював та використовував комп'ютерні програми Рудольф Ружичка. Інтеграцією алгоритмічного та стохастичного принципів комп'ютерного опрацювання твору відзначені програми Project 1 (PR1) та її модифікації Project 2 (PR2) нідерландського композитора Готфрида Міхаеля Кьоніга. Стохастична методика за індивідуальною системою алгоритмів, основою якої виявилися числові комбінації, застосована Л. Грабовським у творах “Гомеоморфії І-ІІІ” для фортепіано (1969) та “Гомеоморфія ІУ” для симфонічного оркестру (1970). Подальше удосконалення авторського методу композиції реалізовано у творах “Concerto misterioso”, “На пам'ять Елізі”, камерній кантаті “Temnere mortem” на тексти Г. Сковороди. На алгоритмічній основі у 80-ті роки створена комп'ютерна програма “Common Lisp” американського композитора та програміста Генріха Таубе, яка інтегрує використання “випадкових” алгоритмів, основаних на стохастичному принципі та “запрограмованих” на передбачений результат, що виключає випадковість. Принцип запобігання одержання стохастичних результатів застосований в ідеології програми “Xcomposer” Д. Ліча і Д. Фіча та програми Маркуса Леппера “Пентапризма” (1996), створеної для російського композитора Олексія Розена.