П’ять об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО на Шрі-Ланці

Полоннарува - середньовічна столиця Шрі-Ланки, один з найважливіших центрів культурної спадщини країни. Сігірія — стародавня кам'яна фортеця, що оточена залишками унікального архітектурно-ландшафтного комплексу. Архітектурні особливості Анурадхапури.

Рубрика Культура и искусство
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 06.10.2015
Размер файла 21,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Полоннарува (англ. Polonnaruwa) - середньовічна столиця Шрі-Ланки (1070-1293 рр.), один з найважливіших центрів культурної спадщини країни.

Розташований за 214 км на північний схід від Коломбо.

Найбільший інтерес представляє Кам'яний Храм, найвідоміший храм на Шрі-Ланці. Чотири статуї Будди в різних позах висічені в гранітній скелі і датуються XII століттям. Незважаючи на колосальні розміри, скульптури дуже реалістичні. Великий інтерес представляє третя статуя, що зображає Будду в незвичайній позі зі схрещеними руками на грудях. Ця поза широко поширена в Індії. Вважають, що скульптор бажав применшити божественну натуру Будди і підкреслити його людяність.

Протягом багатьох років Полоннарува була резиденцією правителів Анурадхапури, де вони любили відпочивати, а так само ховатися за часів тамільських навал, одна з яких завершилася захопленням північної частині острова. За іронією долі, окупанти надали Полоннаруві статус столиці. У 1070 ланкійський король Віджаябаху I з успіхом звільнив Полоннаруву, вигнав загарбників з острову і відновив сингальський суверенітет. У 1073 р. він формально зайшов на престол в Анурадхапурі, але затвердив Полоннаруву адміністративною столицею острова. За правління короля Паракрамабаху Великого (1153-1186 рр..) Шрі Ланка стала відома як одна з найбагатших країн сходу. Його філософією було: жодна крапля, що впала з неба, не повинна потрапити в море, не принісши користі людині. Величезні сили та засоби король направив на будівництво складної іригаційної системи в посушливому районі Полоннаруви і місцевість стала сприятливою для життя людей. Досі збереглися штучне озеро, канали, басейни.

Археологічні розкопки, що ведуться з початку XX століття, допомогли побачити залишки стародавнього міста. Незабутнє враження справляють руїни будівель, палаців і монастирів. Але головною визначною пам'яткою Полоннаруви є кам'яний храм Гал Віхарайя (англ. Gal Viharaya)- найвідоміший храм Шрі-Ланки. Чотири статуї Будди в різних позах висічені в гранітній скелі і датуються XII століттям. Незважаючи на колосальні розміри, скульптури дуже реалістичні. Великий інтерес представляє третя статуя, що зображає 7-ми метрового Будду в незвичайній позі зі схрещеними руками на грудях. Вважають, що метою скульптора було бажання підкреслити людяністьБудди. В Археологічному музеї Полоннаруви зібрана колекція прикрас, предметів побуту, старовинних монет, культових статуй.

2. Сігірія -- стародавня кам'яна фортеця і палац, побудовані на гранітній 183-метровій скелі, що оточена залишками унікального архітектурно-ландшафтного комплексу, створеному в п'ятому столітті нашої ери. Сігірія також славиться своїм стародавнім живописом (фресками), які нагадують печери Аджанта (Індія). Розташована в центральній частині Шрі-Ланки в районі Матале. Фортеця, сади та палац Сігірія були побудовані під час правління короля Кашапи (477 -- 495 роки нашої ери).

Розташування і основні відомості.

Одна з основних визначних пам'яток Шрі-Ланкі, знаходиться за 169 км від Коломбо. Зручно розташувана посередині між іншими культурно-туристськими центрами острову (Канді, Анурадхапура і Полонарува). В 1982 році Сігірія включена до Списку об'єктів світової спадщини ЮНЕСКО. Сігірія -- найцінніше надбання Шрі-Ланки, і уряд всіляко його оберігає.

Назва походить від сингальського «Сінха-Гирі», тобто Левова Скеля.

Скеля Сігірія -- потужне формування з магми згаслого вулкана, що довго руйнується. Скеля підноситься високо над навколишньою рівниною, видимої на безліч километрів у всіх напрямках. Скеля спирається на крутий насип, який різко піднімається над плоскою навколишньою рівниною. Висота скелі -- 370 метрів над рівнем моря.

Навколо Сігірії розташований парк з алеями і ставками, що займає 130 гектарів. Він на багато століть старший не лише за французьський Версаль, але і знамений Ангкор в Камбоджі. Сади Сігірії є центральною частиною цієї місцевості, оскільки це одні з самих упорядкованих давніх садів у світі. Сади розділені на три окремі ділянки: водні сади, сади з каменів, і сади-тераси. Вода до басейнів, фонтанів і ставків надходила по підземних водоводах.

Парк переходить в руїни стародавнього міста, а на скелі височіє неприступна фортеця, яка звалася -- Фортеця в Небесах. Всередені фортеці знаходився королівський палац і кілька водних садів. Фрагменти древнього палацу і фортеці, побудованих Кашапою, зберіглися на вершині пагорбу до наших днів. Чудово зберігся величезний королівський трон. Незважаючи на вік, деякі рішення будівельників палацу все ще вражають своєю винахідливістю -- вирубані в скелі цистерни для зберігання води все ще накопичують і утримують у собі воду, а рови і стіни навколо палацу все ще витончені і красиві.

На середній терасі знаходився вхід до фортеці через Левові ворота. Величезний лев, вирубаний в скелі, через пащу якого йшла дорога, був зруйнований, але за збереженими великими кам'янами лапами лева все ще можна судити про його пишність. На цьому ж рівні знаходиться галерея, на стінах якої було зображено 500 прекрасних напіводягнених жінок, чиє волосся і тіла прикрашені коштовностями, а в руках вони тримають квіти. На жаль, уціліло лише 18 фресок, але вони чудово збереглися. Нижче стояв ще один палац, а навколо скелі на кілька сотень метрів простягався ландшафт, створений руками людини -- сади, тераси, рови і стіни. Незважаючи на солідний вік і століття занепаду, залишки палацу та околиці все ще вишукано красиві.

Зараз тут проводяться реставраційні роботи.

Фрески.

На скелі зберіглася частина галереї з фресками, які розташовані на оштукатуреній скельній стіні природного хмарочосу короля Кашапи. Знамениті фрески із зображенням сігірійських красунь -- апсар, ще частково збереглися, є однією з нерозгаданих і великих таємниць творіння мистецтва давнини. Зроблені на основі яєчного білка та вапна з медом диких бджіл, фрески зберегли свої яскраві кольори. З 500 фресок збереглися тільки 18. За однією з версій, деякі фрески були знищені буддійськими монахами, коли палац знову став монастирем, щоб вони не заважали медитації. Древній храм на вершині скелі являв собою гігантську картинну галерею, фрески покривали більшу частину західного схилу скелі, займаючи область у 140 метрів завдовжки і 40 метрів заввишки. Більшість з фресок Сігірії загублені назавжди, але стиль цього живопису вважається унікальним і неповторним, вони являють собою справжній шедевр декоративного і портретного мистецтва світового значення.

Фрески, які немовби ширяють у повітрі, зображують натуральної величини процесію принцес, дам палацу або танцівниць. Чоловічих портретів тут нема, лише жіночі. Моделі були обрані за їхню рідкісну красу. Лише кольорові пов'язки на стегнах покривають напівоголені тіла спокусниць, чиї пишні бюсти і вузькі талії і зараз можуть забезпечити їм перші місця на будь-якому конкурсі краси. Огороджувальна стінка навпроти фресок рясніла пізнішими написами сингальскою мовою, що вихваляють красу молодих жінок. Більшість віршів залишено відвідувачами в період з VII по XI століття. Один чоловік дивувався, як це король Кашапа зважився виставити напоказ своїх найдорожчий подруг. І тільки одна глядачка тієї далекої пори написала критичний відгук: «Зображення юної жінки з очима лані на гірському схилі викликає в мені обурення. Вона тримає в руці намисто і всім своїм виглядом кидає нам виклик». У графіті є посилання на 500 дам з цих картин.

Дві юні красуні тримають у руці квіти лотосу, а другою рукою чи то розправляють, чи то обривають пелюстки. Інші несуть великі букети яскравих квітів на тацях. Шкіра у всіх світла, профілі майже грецькі, хоча розріз очей швидше східний. Стрункі постаті, граціозні вигини тонких рук, довгі пальці з вузькими нігтями, дорогоцінні прикраси і пишні високі зачіски видають представниць знаті. Про це говорить і загальна для всіх них риса, всі красуні -- довговухі. Продірявлені мочки вух сильно розтягнуті, і в отвори вставлені великі диски, так що вуха звисають майже до плечей.

Крім вишуканих намист і браслетів, у кожної красуні розкішний, весь у коштовних каменях головний убір. Яскраві самоцвіти, такі, як червоний агат і зелений нефрит, у майстерно виконаній золотій оправі символізують сонце і квіти лотосу.

Хоча фрески класифікуються періодом Анурадхапура, стиль живопису вважається унікальним, лінії і композиція картин відрізняються від картин Анурадхапура. Лінії пофарбовані в такій формі, яка підсилює почуття об'ємності фігур. Фарба наносилася широкими рухами, із більшим тиском на один бік, даючи ефект глибокого колірного тону відносно краю. Інші картини періоду Анурадхапура містять аналогічні підходи до живопису, але не мають поверхневих ліній стилю Сігірії.

Пам'ятки. полоннарува культурний архітектурний сігірія

Про існування фортеці європейцям стало відомо лише в 1907 році, коли британський дослідник Джон Стіл описав «величезну картинну галерею» Сігірія -- «можливо, найбільшу картину у світі». Мова йде про дзеркальну залу, колись облицьовану порцеляною, з численними фресками, які простягаються на 140 метрів в довжину і 40 метрів у висоту. Улюблений мотив сігірійского стінопису -- оголені жінки-танцівниці.

Водні сади можна побачити в центральній частині західної діляноки. Три основних сади знаходяться тут. Перший сад складається з острова, оточеного водою. Він пов'язаний з основною територією чотирма мостовими, зі шлюзами вбудованими в кожну дамбу. Цей сад побудований відповідно до давніх садових форм, відомих якchar bhag, і є однією з найстаріших моделей цієї форми, збереглися.

Від гігантської висіченої у скелі фігури лева, паща якого колись служила входом у фортецю, вціліли лише лапи.

Знаменитою частиною Сігірії є дзеркальна стіна, яка розташована вздовж галереї фресок. Спочатку ця стіна була так добре відполірована, що король міг бачити себе, поки йшов поруч з нею. Стіна зроблена з особливої порцеляни, і частково покрита віршами, накиданими відвідувачами Левиної скелі. Найдавніші з віршів Сігірія датуються 8-м сторіччям. Безліч відвідувачів писали на стіні про любов, іронії та різні події.

3. Анурадхапура -- місто в Шрі-Ланці, столиця Північної Центральної провінції. Розташоване за 208 км на північ від Коломбо на р. Аруві. Мешканці -- понад 50 тис. чол. (2002 р.).

Перше поселення на місці сучасного міста виникло в VI сторіччі до н. е. 377 р. до н.е. місто (під назвою Анурадха) стає столицею першого сингальського королівства на острові. Воно мало чітке планування, на околицях існувала розгалужена система зрошувальних каналів. Анурадха динамічно розвивалася як торговий центр; відзначена на картах Клавдія Птолемея. У XI сторіччі н. е. місто було зруйноване правителями південноіндійської тамільської держави Чола, які захопили острів; згодом столиця сингальської держави була перенесена до Полонаруви.

У центрі та околицях сучасної Анурадхапури збереглися численні пам'ятки старовини (внесені до списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО) -- дзвоноподібні ступи (дагоби) Тхупарама (III століття до н. е.), Руанвелі (II-I століття до н. е.) з кам'яними статуями Будди (V століття до н. е.); скельний монастир Ісурумунія, палаци, штучні водойми.

Дерево Бо можна знайти в багатьох місцях Шрі-Ланки, але в Анурадхапурі воно унікальне. В буддизмі це цілком реальне дерево, що росло в Бодх-Гая (східна Індія). Під ним принц Гаутама досяг просвітління та став Буддою. Оригінальне дерево не збереглося, але з його насіння було вирощене дерево в Анурадхапурі у III ст. до н.е. Цікаво, що дерево, яке зараз є місцем паломництва в Бодх-Гая, виросло з паростка, привезеного зі Шрі-Ланки, тому що оригінальне індійське дерево декілька разів знищувалося.

Найбільша зі збережених ступ - ступа Джетавана висотою 122 метри, найвища цегляна споруда в історії людства. У 4 ст. н.е., коли вона була побудована, ступа була третьою за величиною спорудою у світі після пірамід у Гізі. Цікаво, що всі ступи, навіть побудовані в наш час, мають у собі маленькі частинки фізичних останків Будди чи збудовані на місці, де сталися важливі релігійні події.

Об'єкти в Анурадхапурі розкидані по досить великій території, тому оглянути їх пішки буде не так просто. Якщо ви без машини, то шукайте й домовляйтеся з тук-тукером, головне не переплатити. Причому іноді тук-тукери можуть провести вас навіть без квитка, оскільки територія просто величезна й зайти можна з різних місць. Вхідний квиток у 2012 році коштував $25. Раніше були загальні квитки для декількох місць, але зараз їх уже немає.

Точна дата заснування міста невідома. Археологічні розкопки на Шрі-Ланці свідчать, що перші поселення людини в районі Анурадхапури належать до V сторіччя до н. е. Згідно з індоарійською астрологічною традицією, місто було названо на честь зірки в сузір'ї Скорпіона -- Антареса.

Участь у будівництві та розвитку міста взяли генерал принца Віджая (основоположника сингальською раси) і племінник Віджая. 380 р. до н. е. король Пандукабьхая затвердив Анурадхапуру столицею першого сингальської держави. На захід від міста він побудував резервуар Басава Кулам для постачання водою зростаючого населення міста. У період свого розквіту, місто розташовувалося на площі 52 кмІ., а населення становило кілька десятків тисяч чоловік. У добре спланованованому місті двоповерхові будинки були звичайним явищем. Були побудовані водопровід (1 ст. н. е.), дороги і мости, палаци, монастирі, храми, лікарні і кладовище. Анурадхапура, місто монастирів і ступ, залишалася столицею протягом 1400 років. Історія Анурадхапури -- це історія правління 113 королів, багато з яких внесли величезний внесок у розвиток міста і держави. Але постійні інтервенції держав південної Індії призвели до того, що місто було зруйновано і спалено 993 року, а столицю перенесено до Полонаруви. І хоча наступні правителі відновили багато великих монументи Анурадхапури, місто не змогло повернути свою колишню велич, занепало і заросло джунглями. Англійські мисливці виявили руїни міста 1820 року, але тільки 1912 року розпочалися перші серйозні археологічні розкопки.

Анурадхапура -- це не тільки стародавня столиця Шрі-Ланки, але й святе місто. Щороку тисячі віруючих здійснюють паломництво до святих місць, яких на території міста вісім: дерево-Бо та сім дагоб. Руїни кількох монастирських комплексів знайдено в древньому місті. Два з них -- Джетавана і Абхаягірія -- включено до плану реставрації фонду Культурного Трикутника. Монастир Абхаягірія розташований у північній частині древнього міста на площі близько 235 гектарів. З хронік Махавамса відомо, що монастир був побудований у I сторіччі до н. е. королем Валагамбаху(Vattagamini Abhaya) за часів його другого правління (89 -- 77 рр. до н. е.) Валагамба I став королем 103 року до н.е., але був позбавлений влади через 5 місяців інтервентами з Індії. Вдруге він зійшов на трон 89 до н. е. і правив протягом 12 років. Монастир був побудований для групи ченців, вигнаних за єресь з монастиря Махавіхара (Анурадхапура), які створили нову течію буддизму Махаяна (ліберальніший напрямок буддизму, не заперечує богів). Незабаром популярність вчення та монастиря поширилася далеко за межі Щрі-Ланки, включаю Індію, Китай та Індонезію, залучаючи науковців з усього всього світу. На жаль, монастирські записи не збереглися, а хроніки Махавамса, що писалися в монастирі Махавхара, не приділили значної уваги конкуруючій секті, тому історія північного монастиря здебільшого невідома. Одним із завдань проекту фонду Культурного Трикутника і є заповненням білих плям в історії Шрі-Ланки.

4. Стара частина та укріплення міста Галле. На відстані ста кілометрів від Коломбо знаходиться місто Галле, стара частина і форт якого стали об'єктами всесвітньої спадщини і були внесені до списків ЮНЕСКО.

Насамперед, це місце відоме як унікальний приклад міської забудови, в якій відбилися риси різних культур. Адже Галле, заснований португальцями в XVI столітті, придбав від своїх господарів європеїзований характер, помітний в ретельно продуманому плануванню вулиць, величних будівлях, храмах і житлових будинках, кожен з яких має відкриті веранди з колонами. Але не одні лише португальці внесли лепту у вигляд старої частини міста. Панували після них голландці також зводили власні споруди та частково добудовували вже наявні. Зокрема, це стосується кріпосної стіни, унікальність якої полягає ще й у тому, що зводилася вона з декількох матеріалів: граніту і чорного базальту, привезеного з Африки. Також вони замість зруйнованої фортеці звели гранітний форт, який став не просто зміцненням, а справжнім містом. А вже після, в кінці XVIII століття, місто захопили англійці, і після цього Галле став втрачати роль важливого торговельного центру.

Крім європейських привнесених стилів на архітектуру міста вплинула і місцева культура, яка тонко вплела східну екзотику в споруди і разом з ними породила особливий колоніальний дух, ясно відчувається в численних будівлях. І на сьогоднішній день це чудово збереглася фортеця, є практично єдиною в Азії, з тих, що побудували колонізатори, що дійшла до наших днів.

5. Канді - місто в центральній частині Шрі-Ланки, стародавня столиця Цейлону. Відоме також, як Сенкадагалапура (англ.Senkadagalapura). Канда в перекладі означає "гора", а місцева назва міста Маха Нувара - Велике Місто.

У 1988 місто включене до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Розташоване серед пагорбів, за 115 км від Коломбо, на висоті 500 м над рівнем моря. У центрі міста розташовано штучне озеро, через місто протікає широка річка Махавелі Гангу. Населення - 161 тис. чоловік (2001). За економічним становищем місто Канді займає друге місце на Шрі-Ланка після Коломбо.

Місто засноване в XIV ст. королем Вікрамабаху III (1357-1375 рр..). У 1590 році, коли португальці захопили південно-західне і північне узбережжя острову, сингальські правителі пішли в гори і заснували державу зі столицею в Канді. Протягом 225 років держава була незалежною, і лише в 1815 році англійці зуміли захопити місто. Безліч самих важливих історичних подій пов'язано з цим містом, а жителі Канді досі зберігають самобутню культуру, традиції та мистецтвосингальського народу. Кандійські танцюристи захоплюють мандрівників з усього світу самобутністю рухів, незвичайною пластикою, красою костюмів, а «поглинателі вогню», які танцюють на розпеченому вугіллі, просто вражають глядачів своїм незвичайним мистецтвом.

Відоме, як одне зі священних буддійських міст, місце знаходження Храму Зуба Будди (Далада Малігава). З храмом пов'язане саме урочисте буддійське свято Перехера. У Канді знаходиться один з найбільших в Азії ботанічних садів Піраденія - в якому є величезна колекція тропічних дерев і рослин.

У районі Канді на відстані 15-20 хвилин їзди знаходяться кілька буддійських храмів XIV-XVII століть, знаменитих фресками і різьбленням по дереву. Канді це так само центр народних промислів, який славиться своїми умільцями. Майстри плетіння з соломки і бамбука з Думбари, срібних справ майстри з Наттарапоти, умільці різьблення по дереву з Ембеккепродовжують традиції майстрів минулого, виготовляючи чудові вироби, одні з найкращих в Шрі Ланці.

У самому центрі міста знаходиться штучно створене озеро, на березі якого велично стоїть Палац сингальських правителів. В даний час це музей, зазивають туристів розгадати загадку чудового озера.

Також в Канді є Храм Далада Малігава. Його головною особливістю є знаменита реліквія - Священний Зуб Будди, завдяки якому тепер в Канді є чудовий храм з мальовничою розписом стель і дверей і дивовижним різьбленням по дереву. Один раз на рік Священний Зуб виносять на вулицю і несуть через усе місто. Всю цю процесію супроводжує хід слонів, прикрашених шикарними попонами. Десятки танцюристів з факелами і безліч музикантів беруть участь у цьому святі. Дивні танці нагадують шаманські обряди, а костюми на танцюристах є священним шатами. Всі одягу, правда, є жіночими, але танець танцювати їм не можна, тому в цьому одязі танцюють тільки чоловіки.

Главою свята є слон, який везе сам Зуб. Він прикрашений набагато краще, ніж інші слони, а головне - пишніше всіх танцюристів. Орнамент на попоні розшитий блискітками і складається з фігурок лебедя і лотоса, так як лебідь символізує непорочність, а лотос - символ просвітління.

Всі торжество починається з вибору «капурала» - головної особи свята, яке знаходить дерево Ескален, обвеівает його пахощами і обприскує приємно пахне водою. Після цього поруч із деревом запалюють дев'ятисвічник і кладуть дев'ять красивих і зовсім різних кольорів. Ці квіти символізують небесні тіла. Після цього Купарала надягає білий одяг і спилює дерево. Розділивши його на чотири частини, витесує стовпи, які в подальшому ставляться в кожному з храмів.

В це місто люди з різних віддалених місць приїжджають, щоб подивитися на торжество. У цей час не вистачає місць навіть для того, щоб поспостерігати за всім стоячи. Сидячі місця на трибунах стоять більше 20 доларів і не по кишені багатьом жителям, зате туристи влаштовуються дуже зручно. Самим прекрасним місцем для огляду є балкон готелю «Квінс», побудованого англійцями. Щоб зуміти виявитися під час свята на балконі потрібно замовляти номер як мінімум за місяць наперед.

В інший час на Священний Зуб дозволено дивитися тільки особливим служителям культу. Сам Зуб знаходиться в цей час в «Залі прекрасного виду», куди одного разу дозволили зайти Валентині Терешкової і королеві Єлизаветі.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.