Архівна україніка: сучасний стан та проблеми повернення

Размещено на http://www.allbest.ru/

АРХІВНА УКРАЇНІКА: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПРОБЛЕМИ ПОВЕРНЕННЯ

Т.С. Головня /м. Маріуполь/

Запорукою активного розвитку та функціонування модерної держави є рівень розвиненості її культури, формування національної самобутності, усвідомлення унікальності свого історичного шляху та збереження неоціненної багатовікової спадщини минулих поколінь. Актуальність дослідження проблеми повернення культурних цінностей зумовлена інтересом громадськості, зацікавленістю науковців та дослідників і, звичайно, державними ініціативами, спрямованими на підвищення рівня міжнародного престижу країни.

Архівна україніка визначається як «документи історико-культурної спадщини України, які знаходяться за кордоном, та документи іноземного походження, що стосуються історії України» [6, с. 38]. У складі Національного архівного фонду України архівна україніка є одним із базових інформаційних масивів, який представлено двома монолітними корпусами: український, що складають документи, створені українськими урядовими установами або окремими особами, та зарубіжний - документи, створені іноземцями [5]. архівний україніка документ

Активні дослідження у даному напрямку розпочалися з кінця 1990-х рр., хоча перші теоретичні засади було обґрунтовано на міжвідомчій нараді 1991 р. [6, с. 38]. Висвітленню реституційного процесу в Україні було присвячено низку статей дослідника О.Федорука [8]. Правові аспекти міжнародного співробітництва у галузі реституції архівних фондів та документів досліджував відомий історик та архівіст, член науково-координаційної ради Національної комісії В.Лозицький [7]. Проблеми виявлення архівних документів, вивезених під час Другої світової війни, а також переміщених архівів і спільної культурної спадщини України та Польщі у контексті дослідження зарубіжної архівної україніки висвітлював у своїх публікаціях український історик, архівіст Г.Боряк [4].

Згідно з Законом України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» держава вживає заходів для поповнення Національного архівного фонду документами культурної спадщини України, що знаходяться за кордоном, та документами іноземного походження, що стосуються історії України, у пріоритетному порядку фінансує їх виявлення, взяття на облік, передавання, придбання або відтворення в копіях. Реалізація цього завдання передбачає укладання спеціального реєстру - комплексного масиву відомостей вторинної інформації про місця зберігання (країни, міста, інституції, приватні власники), склад і зміст архівної україніки. Так, співробітниками УНДІАСД (Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства) в рамках програми «Архівна україніка» була підготовлена серія довідково-інформаційних оглядів щодо архівної україніки в архівах Білорусії, Росії; 19 квітня 2010 року відбулася презентація фундаментального довідника «Архівна україніка в Канаді».

Важливим моментом є налагодження міжнародної співпраці з українською спільнотою. Одним із кроків до вирішення цього питання стало створення у 2007 р. Центрального державного архіву зарубіжної україніки (ЦДАЗУ) (розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 р. № 279-р.). Зокрема ЦДАЗУ було визначено, як координаційний центр з питань роботи з документами архівної україніки, що зберігаються в інших державних архівах та архівних підрозділах організацій та громадських об'єднань, в інших юридичних осіб України, а також у громадян України, іноземців та осіб без громадянства.

Першочерговими заходами керівництва архівною системою України, з моменту юридичного створення ЦДАЗУ, стала підготовка до практичного втілення розпорядження Кабінету Міністрів України, а зокрема - забезпечення належного кадрового потенціалу, пошук приміщень для розташування установи, налагодження співпраці з центральними органами виконавчої влади України щодо здійснення покладених на архів повноважень та установами й організаціями української діаспори.

Поглиблення взаємодії із закордонним українством - один із ключових пріоритетів у міжнародній діяльності ЦДАЗУ, спрямований на проведення заходів із поповнення Національного архівного фонду документами, що належать до культурної спадщини української нації та перебувають за кордоном. Працівниками архіву здійснюється робота по формуванню Національного архівного фонду, його упорядкуванню та збереженню, створенню довідкового апарату до документів; реєстрації архівної україніки, що зберігається в зарубіжних та українських установах; інтенсивному використанню документальної інформації в науково-дослідній та просвітницькій діяльності та ін. Ці та інші напрямки роботи архіву не лише дають змогу внести свій доробок у документування та створення повноцінної картини розвитку української нації, а й сприяють активізації міжнародного співробітництва у сфері архівної справи.

Одним із перших результатів міжнародного співробітництва у архівній сфері стало підписання між ЦДАЗУ та Державним літературно-меморіальним музеєм-заповідником М. О. Некрасова «Карабиха» (с. Карабиха Ярославської обл., Ярославского району) договору про наміри щодо співробітництва з опрацювання документів відомого поета та перекладача М. М. Ушакова. ЦДАЗУ тісно співпрацює з Міністерством закордонних справ України, з Державною службою контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон при Міністерстві культури і туризму України, бере участь в організаційних заходах міжнародних українських організацій. Разом з Комітетом Верховної Ради України з питань культури і духовності та Дипломатичною академією України МЗС України, ЦДАЗУ прийняв участь у організації та проведенні круглого столу «Повернення культурних цінностей в Україну» (11 лютого 2009 р.). Центральний державний архів зарубіжної україніки продовжує співпрацю з Українським музеєм-архівом у Клівленді, який передав до ЦДАЗУ на постійне зберігання цінні періодичні та неперіодичні видання української еміграції США, Канади, Франції, Німеччини за 1918-2010 рр. 27 серпня 2013 р. співробітники ЦДАЗУ беруть участь у Міжнародному науково-практичному симпозіумі «Закордонне українство: осередки, архіви, бібліотеки», організатором якого виступив Інститут досліджень української діаспори при Національному університеті «Острозька Академія» [9].

За даними веб-сайту Державної архівної служби України, а саме архівних матеріалів, повернутих та переданих до України, у 2014 року Павло Маскалик (актор та режисер зі Східної Словаччини, культурно-освітній діяч, автор художніх творів, публіцист, перекладач) передав до ЦДАЗУ свій особистий архів, до якого ввійшли документи його творчої діяльності. Цього ж року на постійне зберігання до Центрального державного архіву зарубіжної україніки надійшли понад 3000 книг та періодичних видань від Ульяни Климишин (Монт Плезант, США) та Маргарити Бжеської-Андраде (Сальвадор, Бразилія), переданих через Українсько-Американську Фундацію «Воля». 15 вересня 2014 р. голова Об'єднання українців «Закерзоння» в Торонто Мирослав Іваник передав до ЦДАЗУ номери провідного українського еміграційного журналу в Чехословаччині «Нова Україна» за 1923- 1927 рр. Авторами та постійними співробітниками «Нової України» були такі талановиті письменники, публіцисти, відомі громадські діячі: Дмитро Антонович, Володимир Винниченко, Ольга Кобилянська, Олександр Олесь, Микола Вороний, Дмитро Дорошенко та багато інших. Ці журнали поповнили багату колекцію періодичних видань архіву [1].

З метою пошуку та повернення архівної спадщини в Україну створено низку міжурядових комісій, які безпосередньо займаються пошуком та поверненням культурних цінностей України. Нині з цього приводу ведуться переговори з Росією, Польщею, Угорщиною, США, Канадою, Францією. Безумовно, що повернення документальної спадщини вимагає значного фінансування, зокрема для оцифровування документів, створення якісних копій. На жаль, українські архіви не можуть організувати їх термінове та масове виготовлення, що значно затримує процес повернення документів.

На сьогодні, існує певний комплекс проблем формування архівної україніки. Труднощі виявлення та повернення документів архівної україніки в значній мірі пов'язані із розпорошеністю їх між різними країнами, державними архівами, громадськими організаціями та приватними власниками. Невизнання приватної власності та масштаби націоналізації в Радянському Союзі, це також одна із основних проблем формування архівної україніки. Багато пов'язаних з Україною матеріалів залишаються у володінні окремих осіб і законно утворюють приватну власність у країнах, де вони тепер перебувають, яка не може підлягати якому-небудь контролю з боку урядових архівних установ [2, с. 98].

Поряд з проблемами формування та комплектування архівної україніки, колосальну проблему становить забезпеченням збереженості документів та підготовки для доступу широких кіл громадськості та дослідників. Дана проблема, з однієї сторони, пов'язана з необхідністю застосування специфічних умов збереження архівних документів, а зокрема, наявності спеціально обладнаних архівосховищ та підготовленого персоналу, а з іншої сторони, обумовлюється наявністю ресурсів для підготовки документів до використання (наявність не лише коштів на реставрування документів, але й наявність спеціалізованих приміщень для роботи дослідників).

Отже, підсумовуючи, слід зазначити, що в умовах сьогодення лише державні архівні установи можуть забезпечити повноцінне збереження та доступ до документів архівної україніки. Разом з тим, наявність значної кількості проблем пов'язаних, в першу чергу, з комплектуванням державних архівів профільними документами є однією з основних причин обмежень щодо інформування широкої громадськості про життя, діяльність та традиції зарубіжного українства [3].

Таким чином, для українського народу отримання або повернення національної історико-культурної спадщини не є її переміщенням з однієї країну в іншу, а є підґрунтям до відродження національної культури, мистецтва, духовності та подальшого їх розвитку. І саме ці позиції визначають досягнення та перспективи діяльності Центрального державного архіву зарубіжної україніки як головного архівосховища української діаспори та зарубіжного українства.

ЛІТЕРАТУРА

1. Архівні матеріали, повернуті та передані в Україну у 1993-2014 рр. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.archives.gov.ua/Archives/Returned_fonds_arkhiv.php.

2. Архівознавство: Підручник для студентів іст. ф-тів вищ. навч. закладів України / За заг. ред. Я.С. Калакури та І.Б. Матяш. - К.: Видавн. Дім «КМ Академія», 2002. - 356 с.

3. Берковський В. Архівна україніка: проблеми формування та забезпечення збереженості [Електронний ресурс] / В. Берковський // Наукові записки [Національного університету «Острозька академія»]. Історичні науки . - 2010. - Вип. 15. - С. 238-244. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Nznuoai_2010_15_19.pdf.

4. Боряк Г. В. Архівна україніка // Архівознавство: Підручник для студентів іст. ф-тів вищ. навч. закладів. - К.: Видавн. дім «КМ Академія», 2002.

5. Боряк Т. Г. Документальна спадщина української еміграції в Європі: Празький архів (1945-2010): [монографія] / Тетяна Боряк ; Нац. акад. кер. кадрів культури і мистец. - Ніжин : Вид-во НДУ ім. Миколи Гоголя, 2011. - 542 с.

6. Боряк Т. Г. Концепт «україніки» у практичній діяльності з розшуку та повернення архівної україніки з Росії (1917 - сер. 1930-х рр.) / Т. Г. Боряк // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики : зб. наук. пр. - К., 2011. - С. 38-43.

7. Лозицький В. С. Правові засади міжнародного співробітництва в галузі реституції архівних фондів і документів: історія, проблеми, перспективи // Арх. України. - 1997. - № 1-6. - С. 15-21.

8. Федорук О. Повернення культурних цінностей в Україну - збагачення культурно-мистецької спадщини держави // Особисті книжкові колекції та особові фонди діячів української діаспори в бібліотеках та архівах України: Зб. матеріалів конференції. - К., 2004. - С. 8-13.

9. Центральний державний архів зарубіжної україніки [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://tsdazu.gov.ua/.

Размещено на Allbest.ru