Культурологічний вимір досліджень В.М. Перетца

Размещено на http://www.allbest.ru/

Культурологічний вимір досліджень В.М. Перетца

Н.В. Стахієва

Зростаючий процес вивчення динаміки функціонування культур в суспільстві, формування духовних цінностей людини стимулюють інтерес дослідників і практиків до ідей і теорій, що поєднують науковість, культурно-історичну значимість та духовну цінність. У цьому контексті актуального значення набуває вивчення історії культурологічної думки, внеску вчених, які сприяли дослідженню культурного надбання, тим більше, що проблема особистості є однією з фундаментальних в культурологічному знанні. Так, значний внесок у розвиток творчого потенціалу та наукового середовища кінця XIX - початку ХХ століття зробив доктор російської словесності, академік, видатний вчений, дослідник і педагог Володимир Миколайович Перетц.

Вивчення творчої спадщини В. М. Перетца є значущим для більшості гуманітарних наук, що пояснюється як універсальним характером діяльності вченого, так і процесом інтеграції сучасної науки. У наукове поле діяльності дослідника входили філологія, літературознавство, джерелознавство, текстологія, палеографія, археографія, фольклористика, мистецтвознавство. Так, перебуваючи на стику дисциплін, наукове знання розвивалося різнопланово. Праці В. М. Перетца та його наукових вихованців представляють зразок міждисциплінарного підходу до вивчення культурного надбання. В. М. Перетц постає перед нами як учений, що вільно працює практично в усіх, актуальних для його часу, галузях гуманітарного знання.

Дослідивши праці Володимира Миколайовича, можна виділити головну особливість його наукового стилю, яка проявлялася в умінні гармонійно поєднувати літературознавчий, історичний, філософський, мистецтвознавчий та інші підходи і методи досліджень. Такий академічний універсалізм дозволив вченому вийти за рамки філології і розвиватися в руслі суміжних наукових досліджень гуманітарної сфери, що призвели у кінці XX століття до формування нової галузі знання - культурології. Окреслюючи предмет вивчення гуманітарних наук, В. М. Перетц писав: «Галузь гуманітарних наук має своїм предметом вивчення життя і творчості людини, що виявляються у створенні нових явищ, не даних природою. У той час як науки природні вивчають людину, як одине із проявів творчості природи, як зоологічну особину, - науки гуманітарні досліджують те, що створено їм самим, як в області проявів його життя, так і думки, почуття, фантазії, тобто вчинки людини і його думки, виражені у слові» [1, с. 9]. Таким чином, виходячи із наведеного, можна говорити про судження автора з приводу культурної складової людського буття і судити про міждисциплінарний характер культурології, як різновиду універсального гуманітарного знання. Базисом національного розвитку при цьому є культура, складовими частинами якої є писемність і мова, мистецтво. Саме різноманіття форм прояву людської свідомості лягло в основу дослідницької роботи видатного вченого. Тобто мистецтво, мову, релігійно- філософські погляди, побут і звичаї, традиції - все, що створено руками й розумом людини і що, в свою чергу, є предметом культурології.

Володимир Миколайович писав: «Таким чином, ми розрізняємо і вивчаємо історію, тобто прояв думки у діянні, в зовнішньому світі (створення форм побуту, державних організацій, економічних відносин і т. п.) і філологію, тобто прояв людської творчості у слові, як такій (мова, література)» [1, с. 9]. У цьому контексті змісту поняття «філологія» відповідає визначення, наведене у роботі Рижової С. В. «філологія» - це сукупність гуманітарних дисциплін - лінгвістичних, літературознавчих, історичних та інших, які вивчають історію і сутність духовної культури людства через мовний та стилістичний аналіз письмових текстів [3, с. 102]. Вчений наголошував на необхідності поглибленого розуміння природи тексту як загальнокультурної цінності, що несе на собі печать людської думки, включає його у світ соціальних комунікацій, визначаючи суб'єктом міжкультурного діалогу. Так, безпосереднім об'єктом його аналізу є тексти - джерела, що відображають цілісність культурно-історичного, етнокультурного, духовно-морального, соціального та ментального аспекту культури. Отже, виходячи із наведеного, основоположними ставали вихідні категорії культурологічного аналізу: «смисл» як певний зміст, «текст» як зовнішня форма його вираження та «інтерпретація» як засіб пізнання першого і другого [4, с. 20].

Даний культурологічний аспект проявлявся у вивченні закономірностей розвитку культури через грунтовне дослідження давніх літературних пам'яток.

Метод, застосовуваний вченим, «вивчає факти, що виникли як результат творчості людини в слові, і полягає в ретельному і всебічному вивченні пам'яток літератури з боку їхньої мови, способу передачі, походження, часу і місця виникнення, способу проникнення ззовні в це літературне середовище» [1, с. 51-52]. Можна казати про те, що В. М. Перетц, досліджуючи джерела стародавньої писемності, застосовував основи культурної семантики для «дешифрування» та реконструкції культурних об'єктів як текстів, що несуть смислове навантаження. Оскільки «Слово, наділене функцією символа, вже не просто фіксує щось існуюче, але позначає його ідею, глибинний задум, який самим фактом позначення наближається до свого втілення» [2, с. 27-28].

Вивчаючи літературні пам'ятки, вчений застосовував культурологічний підхід, досліджуючи такі питання, як системний характер і своєрідність давньої писемності, простір і час художнього, загальноестетичні характеристики давньоруської творчості. «Інтерпретуючи літературний твір, вчений особливого значення надавав вивченню мови твору та її історії, розумінню не тільки букви, але й її духу. Дослідник вивчав різноманітні спеціальні значення та відтінки мови відповідної епохи і місця, значення зворотів, технічних назв, утворень у звя'зку з поглядами і звичаями часу і місця» [5, с. 35].

В. М. Перетц розглядав літературу в її культурно-історичному контексті. Виходячи з цього, можна говорити про те, що культурологічна складова досліджень В. М. Перетца полягає в історичному вивченні культурної динаміки та культури людської нації, перетвореної в духовних цінностях (мова, література, мистецтво) і вираженої за допомогою символів і форм. Учений творчо актуалізував проблему формального аналізу знакових явищ літературного мистецтва. Витоки якої беруть початок із часів Платона й Аристотеля та їх міркувань про види, роди і жанри поезії (епос, лірику, драму); авторів ренесансних та барокових поетик (до кінця ХVІІІ ст.). Активно дискутувала цю проблему західноєвропейська наука, очевидність якої в період символізму та декадансу не викликала заперечень. Із плином часу й появою модерністських форм художнього мислення формотворче розуміння мистецьких явищ набуло актуальності в ідеях німецького естетика О. Г. Баумгартена (друга половина ХVІІІ ст.), французького письменника, вченого Сент-Бева (40-ві рр. ХІХ ст.), французького дослідника літератури Е. Еннекена, віденського музикознавця Е. Гансліка, мюнхенського гуртка формалістів - А. Фідлера, Г. Маре, А. фон Гільдербрандта (кінець ХІХ ст.), російського теоретика літератури О. М. Веселовського. Так, своєрідного перетворення ця проблематика на початку ХХ століття набула завдяки ідеям В. М. Перетца, викладеним у працях методологічного характеру [6; с. 13].

Дослідник, продовжуючи ідеї О. М. Веселовського, наголошував на тому, що в літературі, як загалом у мистецтві, важливе не «що», а «як», і літературна історія має своїм предметом вивчення не цього «що» (змісту), а «як» (форми) [4, 149]. У формі, за В. М. Перетцем, відбивалася думка творця. Так, сформувався погляд на «формальну» історію літератури, як духовну діяльність людини, що заснована на образному узагальненні явищ дійсності з метою художнього проникнення в її суть [7, с. 50]. Такий метод професора виводив літературу на певне місце в системі мистецтвознавства й дозволяв добути її значення виходячи з естетичної значущості. Найбільшої реалізації цей метод знайшов під час досліджень вченого та його вихованців барокових творів ХVІІ-ХVІІІ століть. Оскільки сам матеріал спонукав до такого підходу, коли форма ставала автономною, а формальна довершеність цінувалась понад усе.

Досягнення формалізму стали підґрунтям естетичних теорій ХХ століття. Взагалі змістом досліджень й роботи семінару під керівництвом професора В. М. Перетца були проблеми методології й теорії літератури як феномена естетики у розумінні краси художнього явища від часів Аристотеля. Розуміння прекрасного випливає не зі змісту, а з форми предмету, сприймаючи яку людина проймається естетичним хвилюванням внаслідок її переживання. Однак, естетичний аналіз твору повинен здійснюватись у контексті сучасної історичної дійсності, оскільки критерії прекрасного історично змінюються. У текстах пам'яток цілісність культурного світу відображено в різноманітті явищ, що включені у поняття культури в контексті їх взаємозв'язків і взаємовпливів. Використовуючи об'єктивні методи, В. М. Перетц вивчав пам'ятки у зв'язку із фактами культури та мистецтва.

Таким чином, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що В. М. Перетц долучав культурну творчість до джерел світової культури, вносив в її скарбницю нові цінності, що, у свою чергу, призвело до розуміння культури, як прояву творчості, яка знаходила вияв у різноманітних творах мистецтва, літератури, естетичних смаках. Саме цей напрям став визначальним на ранньому етапі вивчення української культури. Так, наукова обдарованість та енциклопедична освіченість вченого сприяли розвитку гуманітарних наук, а його праці залишили вагомий внесок у розуміння культури і формування нової галузі знання.

перетц культура літературний творчий

ЛІТЕРАТУРА

1. Перетц В. Н. Краткий очерк методологии истории русской литературы. Пособие и справочник для преподавателей, студентов и для самообразования / В. Н. Перетц. - Петроград : Академия, 1922. - 164 с.

2. Запесоцкий А. С. Философия и социология культуры : избранные научные труды. - СПб. : СПбГУП : Наука, 2011. - 816 с.

3. Рыжова С. В. Культурологическое наследие Дмитрия Сергеевича Лихачева : диссертация ... кандидата культурологии : 24.00.01 / Рыжова Светлана Валерьевна; [Место защиты: Вост.-Сиб. гос. акад. культуры и искусств]. - Красноярск, 2009. - 154 с.

4. Культурологія: українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / М. М. Закович, І. А. Зязюн, О. Л. Шевнюк та ін.; За ред. М. М. Заковича.4-те ви - д., випр. і допов. - К.: Знання, 2009. - 589 с.

5. Гнатюк М. Формальна методологія В. Перетца в концепції І. Франка / Київський національний університет ім.Тараса Шевченка, Інститут фіології // Філологічні семінари. - К., 2005. - Вип. 8 : Художня форма. Присвячується 100-літтю філологічного семінару та його засновнику - професору Перетцу В.М. - С. 33 - 39.

6. Перетц В. Н. Из лекций по методологии истории русской литературы. История изучения. Методы. Источники. Корректурное издание на правах рукописи. / В. Н. Перетц. - К., 1914. - 496 с.

7. Наєнко М. Початок століття: пошук методології : (літературні рушення 90-х та модернізм, постмодернізм, авангард, молодь) / Наєнко М. // Слово і час. - 1997. - 10. - С.47 - 51.

Размещено на Allbest.ru