Участь Григорія Павлуцького у мистецькому житті Києва кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Участь Григорія Павлуцького у мистецькому житті Києва кінця ХІХ - початку ХХ ст.

О.В. Богатікова

м. Маріуполь

В кінці ХІХ - на початку ХХ ст. в українському суспільстві відбувалися давно назрілі національні, економічні, соціальні дискусії полеміки, зміни, перетворення. Це своєю чергою обумовило суттєві зрушення у галузі науки, освіти, художньої культури тощо. Нові умови життя вимагали переосмислення старих і пошуку нових методів та підходів у вивченні культурного надбання українського народу.

Григорій Павлуцький не лише зробив значний внесок у справу дослідження вітчизняної культурної спадщини, але й сам був її творцем. Жвавою та дієвою була його участь у мистецтвознавчому житті Києва. Широко знаний у мистецьких колах як професіонал своєї справи, Григорій Григорович охоче став до створення Секції мистецтв при Українському науковому товаристві; був активним учасником виставок українських художників; став ініціатором та ідейним натхненником створення численних художніх товариств у Києві; виступав як художній критик тощо.

Мистецька діяльність Г. Павлуцького була тісно пов'язана з Рисувальною школою М. Мурашка (1875 - 1901), де він спочатку сам брав уроки живопису і рисунку, а з 1886 по 1901 рр. викладав загальну історію мистецтва. Як зазначає О. Сторчай, там він познайомився з художниками-викладачами М. Пимонененком, Х. Платоновим, І. Селезньовим, М. Врубелем, О. Троїцькою-Гусєвою та творчою учнівською молоддю: Г. Дяченком, М. Жуком, О. Мурашком, Ф. Красицьким, А. Крюгер (Прахова) та багатьма іншими. павлуцький мистецтво культурний

Рішення Г. Павлуцького спробувати себе в царині художньої критики, зокрема живопису, викликане, на думку дослідників, рядом факторів. По-перше, входження в нове, відмінне від університетського, середовище київських художників, по-друге, відвідування виставок, організованих зокрема Товариством пересувних виставок; по-третє, знання сучасного західноєвропейського мистецтва, з яким познайомився під час навчання за кордоном. Тож, від 1890-х рр. на сторінках газет та журналів Г. Павлуцький виступає з художньою критикою пересувних виставок та нових на той час кубізму та неофутуризму.

Слід відзначити, що Г. Павлуцьким сам мав неабиякий мистецький хист, добре малював і був обдарованим художником-аматором [1, с. 118 - 199].

Початок ХХ ст., за влучним висловом сучасників, став "золотою добою" для культурного Києва [2, с. 134]. І саме на цей період припадає пік виставкової діяльності Г. Павлуцького. Дебютував він з вернісажів художників-киян, а потім у різні роки брав участь у ІІІ пересувній виставці художників-киян (1911 р.), ІV пересувній виставці картин киян (1913 р.), VІ виставці картин київських художників (1913 р.), виставці картин в актовому залі Імператорського університету Св. Володимира, виставці "Художникам-воїнам" та виставці київських художників у П'ятигорську (1915 р.). На суд суворої критики та вибагливої публіки Григорій Григорович представляв свої етюди, портрети, пейзажі [1, с. 130].

Формуванню естетичних смаків киян, їх мистецьких вподобань сприяли різноманітні мистецькі товариства та організації, ініціаторами яких виступали мистецтвознавці, художники, архітектори тощо. Сучасні дослідники О. Сторчай та В. Афанасьєв відмічають активну роботу Г. Павлуцького по їх створенню та розвитку. Так, він був одним із перших членів Київського кустарного товариства (1906 - 1916), головою якого була обрана художниця Н. Давидова. Мета товариства була визначена у його статуті і полягала у "сприянні розвитку кустарних промислів у губерніях: Київській, Волинській, Подільській, Чернігівській, Полтавській та дотичних до них місцевостях" [1, с. 130 - 131; 3, с. 17].

1915 р. Г. Павлуцький був одним з ініціаторів організації Київського товариства художників (існувало до 1918 р.). Метою товариства було посилення зв'язків між художниками, організація виставок та популяризація мистецтва. На виставках, організованих 1916 р. Товариством у Києві, експонував свої роботи і Г. Павлуцький.

Навесні 1918 р. Г. Павлуцький став одним із засновників ще однієї мистецької організації - Товариства діячів українського пластичного мистецтва. У травні-червні товариство провело велику ретроспективну виставку, приурочену до першого в Україні з'їзду художників (проходив 9 - 16 червня 1918 р.). Будучи головою з'їзду, Г. Павлуцький виступив із доповіддю "Чим є національне мистецтво й чи воно повинно бути національним". Червоною ниткою крізь неї проходила головна ідея митця: "утворення справжнього, дійсного українського мистецтва, українського національного стилю" [3, с. 18]. Характеристика участі Г. Павлуцького у мистецькому житті Києва кінця ХІХ - початку ХХ ст. була б неповною без визначення його у заснуванні та подальшому розвитку Секції мистецтв Українського наукового товариства, юридичне оформлення якої відбулося у вересні 1918 р.

Як відмічає В. Афанасьєв, на організаційних зборах 20 вересня 1918 р. першим головою Секції було обрано Д. Антоновича, однак, на другому засіданні (13 жовтня) під його головуванням відбулись вибори президії Секції. Головою її став Г. Павлуцький, товаришем голови - В. Модзалевський, а обов'язки секретаря з самого початку виконував Д. Щербаківський. Вони й забезпечували керівництво секцією до травня 1919 р. На сьомому засіданні, яке відбулося 30 травня 1919 р. президія в повному складі склала з себе обов'язки, мотивуючи своє рішення надмірною зайнятістю. Зібрання обрало нового голову - М. Макаренка, проте Г. Павлуцький залишив за собою звання почесного голови. У такому складі президія працювала до кінця існування Секції, тобто до літа 1921 р.

З самого початку члени секції були налаштовані на довгу, дружню і плідну працю [4]. Можна сказати, що так воно і сталося. Через декілька десятків років, дослідники, вивчаючи діяльність секції за архівними матеріалами, дійшли висновку, що переважна більшість її засідань мала науковий характер, на них заслуховували й обговорювали доповіді членів Секції за результатами попередніх досліджень. Окрім цього при Секції було створено музей старовини й мистецтва. Її члени заснували бібліотеку, яку комплектували як новітніми виданнями з різних галузей мистецтвознавства, так і раритетними стародруками. В архіві Секції накопичувалися в оригіналах та копіях матеріали з історії українського мистецтва, неопубліковані рукописи наукових праць померлих мистецтвознавців, фотографії та малюнки пам'яток старовини тощо [5, с. 50].

Надзвичайно активною була участь у роботі секції Г. Павлуцького, і як голови її, і як доповідача та учасника засідань. В. Афанасьєв відмічає, що дослідник у різні роки прочитав низку своїх доповідей: "Українське будівництво домонгольської доби", "Замітки про походження та особливості стилю візантійсько-руського іконопису", "Деякі питання про народне мистецтво", "Нова книга проф. Шміта "Мистецтво старої Руси-України"" [4].

Таким чином, Г. Павлуцький разом з іншими мистецтвознавцями, митцями, науковцями брав активну участь у мистецькому житті Києва, а отже й України. Їх активна діяльність сприяла розвитку художнього смаку, формуванню мистецьких вподобань киян кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Література

1. Сторчай О. Художні твори Григорія Павлуцького на київських виставках 1910-х років / О. Сторчай // Образотворче мистецтво. - 2013. - №2. - С. 118 - 119; №3. - С. 130 - 133.

2. Малєєва Г. Мистецькі виставки наприкінці ХІХ - початку ХХ ст.: формування Києва як мистецького центру (до 100-річчя проведення у Київському міському музеї старожитностей та мистецтв "Посмертної виставки акварелей та малюнків М.О. Врубеля") [Електронний ресурс] / Г. Малєєва. - Доступний з: http://univ.riev.ua/ua/ calendar/calendar-2010/malyejeva.pdf.

3. Афанасьєв В. Дослідник українського мистецтва Григорій Павлуцький [Електронний ресурс] / В. Афанас? єв // Народна творчість та етнографія. - 2003. - №4. С. 13 - 22. - Доступний з: http://nte.ethnolog. org. ua/ zmist/ 2003/ N4/Art01.html.

4. Афанасьєв В. Секція мистецтв Українського наукового товариства в Києві [Електронний ресурс]. - Доступний з: http://librar.org.ua/sections_load.php?s=art&id= 889&start=2.

5. Щербань Т. Мистецтвознавці Українського наукового товариства та їхній внесок у науку, освіту, культуру [Електронний ресурс] / Т. Щербань // Вісник НАН України. - К., 2009. - №11. - С. 45 - 55. - Доступний з: http://dspase.nbuv.gov.ua/bistream/handle/ 123456789/27146/17_Shcherban.pdf?sequence=1.

Размещено на Allbest.ru