Гедонізм та аскетизм у динаміці культури

- встановлення італійськими гуманістами епохи Відродження оновленого первісного античного паритету гедоністичних і аскетичних ідей зумовлене переосмисленням християнської аскетичної традиції (“гуманістичний аскетизм”), “реабілітацією” епікурейського гедонізму і формуванням своєрідного “фаустівського” гуманістичного гедонізму;

- визначена в епоху Відродження тенденція переосмислення і трансформації гедонізму й аскетизму була продовжена в культурі Нового часу. Синтез християнських і буржуазних цінностей сприяв виникненню нового типу аскетизму - “буржуазного”. Однак він поступово витіснявся активно домінуючими гедоністичними тенденціями. У результаті була сформульована концепція “утилітарного гедонізму”.

Спектр історичних варіацій гедонізму (арістіппівський і епікурейський гедонізм античності, “фаустівський” гуманістичний гедонізм епохи Відродження, “утилітарний гедонізм” Нового часу) й аскетизму (орфіко-піфагорійський аскетизм, християнська аскеза, “гуманістичний” і “буржуазний” аскетизм) у динаміці культури втілився в безлічі форм їх взаємних значеннєвих кореляцій: переплетення, відштовхування, конфлікт і взаємодоповнення.

9. Особливістю сучасних тенденцій гедонізму й аскетизму можна вважати переорієнтацію аскетичної мети на поцейбічне життя людини і послаблення гедоністичного індивідуалізму. Ситуація “тут і тепер” ініціює черговий виток переосмислення концепцій гедонізму й аскетизму, що набувають нового обґрунтування. У квазі-гедонізмі “постмодерністської чутливості” і “новому аскетизмі, що зароджується,” десакралізованої культури можна припускати відтворення споконвічної біполярності, у якій одна складова доповнює іншу. І сучасна аскеза, і сучасне задоволення позбавилися вищого смислу і виправдання. У ситуації, коли ціль підмінена засобами, аскетові залишається хіба що насолоджуватися гіпертрофованим стражданням, а гедоністові - страждати від надмірності задоволень. Якщо споконвічно ці дві системи характеризувалися загальною метою, то віднині, знаходячи загальні засоби, вони закладають основи нової аскетико-гедоністичної парадигми постсекулярної культури епохи “пост”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Жадан В.Б. Маргинальность: норма и исключение // Вiсн. Харк. нац. ун-ту iм. В. Н. Каразiна. Сер. Фiлософiя. - Х., 2003. - № 591: Філософські перипетії. - С. 101-105.

2. Жадан В.Б. Границы свободы // Проблема свободи у теоретичній та практичній філософії: В 2-х ч.: Матеріали Х Харківських міжнар. Сковородинівських читань. - Х., 2003. - Ч. 1. - С. 141-143.

3. Жадан В.Б. Феномен маргінальності: багатоваріантність визначень // Культура та інформаційне суспільство ХХI століття: Матеріали наук. конф. молодих учених, 16-18 квіт. 2003 р. / Харк. держ. акад. культури. - Х., 2003. - С. 8.

4. Жадан В.Б. К постановке проблемы онтологии культурных границ // Вiсн. Харк. нац. ун-ту iм. В.Н. Каразiна. Сер. Фiлософiя. - Х., 2004. - № 638: Філософські перипетії. - С. 154-160.

5. Жадан В.Б. Гедонизм и аскетизм в современной культуре // Культура та інформаційне суспільство ХХI століття: Матеріали наук. конф. молодих учених, 22-23 квіт. 2004 р. / Харк. держ. акад. культури. - Х., 2004. - С. 19.

6. Жадан В.Б. Элементы гедонизма и аскетизма в утопических построениях // Гуманітарний часопис: Зб. наук. пр. / Харк. аерокосм. ун-т ім. М.Є. Жуковськьго “ХАІ”. - Х., 2005. - № 2. - С. 16-20.

7. Жадан В.Б. Универсальные признаки гедонизма и аскетизма // Вiсн. Харк. нац. ун-ту iм. В. Н. Каразiна. Сер. Теорія культури і філософія науки. - Х., 2005. - № 708. - С. 56-62.

8. Жадан В.Б. Гедонистическая традиция в итальянском гуманизме эпохи Возрождения // Культура та інформаційне суспільство ХХI століття: Матеріали наук. конф. молодих учених, 20-22 квіт. 2005 р. / Харк. держ. акад. культури. - Х., 2005. - С. 15-16.

9. Жадан В.Б. Ідеї гедонізму та аскетизму в античній філософії // Культура України: Зб. наук. пр. / Харк. держ. акад. культури. - Х., 2006. - Вип. 17.: Мистецтвознавство. Філософія. - С. 80-86.

АНОТАЦІЯ

Жадан В. Б. Гедонізм та аскетизм у динаміці культури. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 17.00.01 - теорія та історія культури. - Харківська державна академія культури. - Харків, 2006.

Дисертація присвячена виявленню й аналізові взаємних кореляцій ідей гедонізму та аскетизму в культурно-історичній ретроспективі. У роботі здійснена спроба розглянути гедонізм та аскетизм як два полюси біполярного маргінального культурно-антропологічного феномену.

Виявлено, що традиційне протиставлення гедонізму та аскетизму в певному значенні є некоректним; доведено, що з погляду “маргінальної антропології” їх можна розглядати як культурні концепти із взаємно пересічними семантичними полями.

Розкрито характерні особливості становлення і розвитку ідей гедонізму та аскетизму в класично-елліністичний період античності, середньовіччя, епоху Відродження і Нового часу. Виявлено історичні варіації гедонізму та аскетизму, динаміка розвитку цих явищ і специфіка їх співвідношення.

Визначено взаємозв'язок гедоністичних та аскетичних ідей із принципами насолоди і страждання в контексті загальних світоглядних установок переломних культурно-історичних епох; виявлені заподій змін гедоністичних та аскетичних принципів; описана зумовлена ними динаміка явищ гедонізму та аскетизму в історії культури.

З'ясовано, з одного боку, концептуальні відмінності гедоністичних та аскетичних систем, з іншого - їх загальні цілі, принципи і методи, що дозволило розглядати гедонізм та аскетизм як два полюси єдиного маргінального культурно-антропологічного феномену.

Ключові слова: гедонізм, аскетизм, динаміка культури, насолода, страждання, душа, тіло, пристрасть, безпристрасність, помірність.

АННОТАЦИЯ

Жадан В. Б. Гедонизм и аскетизм в динамике культуры. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 17.00.01 - теория и история культуры. - Харьковская государственная академия культуры. - Харьков, 2006.

Диссертация посвящена выявлению взаимных корреляций идей гедонизма и аскетизма в культурно-исторической ретроспективе. В работе предпринята попытка рассмотрения гедонизма и аскетизма как двух полюсов биполярного маргинального культурно-антропологического феномена. Гедонизм и аскетизм рассматриваются не только как нравственные принципы, но и особые онтологические позиции, и аксиологические стратегии, и формы экзистенциального опыта, и способы индивидуального “осмысления бытия”, связанные с картиной мира и культурной традицией, что в целом определяет их понимание как базисных культурных концептов, взаимосвязанных в культурно-исторической динамике.

Выделены определяющие признаки гедонизма и аскетизма. Таковыми для гедонизма являются: отношение к наличному бытию как к реальному и позитивно значимому; ориентация на освобождение человека от страха перед бытием, что рассматривается как источник подлинного наслаждения. Определяющим признаком аскетических учений является декларируемое ими отношение к бытию как ко временному и потому не имеющему позитивной значимости. Снижение ценности “земных удовольствий” не означает, однако, отказа от идеи “вечного наслаждения” как цели аскетической практики. Понятие наслаждения является одним из ключевых в общепринятых определениях гедонизма и аскетизма. Аскетизм трактуется как отказ от жизненных благ и наслаждений, ради нравственного совершенствования и духовного возвышения. Гедонизм определяется как стремление к получению наслаждений и избеганию страданий; пренебрежение традиционными нравственными установлениями ради получения удовольствия.

Установлены концептуальные различия идей гедонизма и аскетизма как культурно-антропологических маргиналий, которые изначально коренились в трактовках соотношения души и тела человека. Аскетические учения исходили из представлений о смертности тела и бессмертии души, следствием чего являлось утверждение приоритета духовного начала и пренебрежение телесным. Концепции гедонизма были основаны на представлениях о смертности как тела, так и души. Диалектикой идей аскетизма и гедонизма у самых истоков их возникновения была поставлена проблема этических инверсий ценности действительного и иллюзорного бытия.

Трактовка принципов удовольствия и страдания в качестве культурно-антропологических универсалий позволила выявить общие черты гедонизма и аскетизма. Несмотря на расхождение в трактовках наслаждения и страдания, гедонизм и аскетизм предполагают в сущности идентичные цели - освобождение от страданий, которые испытывает человек, осознающий неудовлетворительность своего существования, и, в конечном счете, - достижение подлинного наслаждения. Можно выделить ряд общих средств реализации поставленных целей: соблюдение принципа умеренности образа жизни, стремление к преодолению разрушительного для человека влияния страстей, апелляция к принципам естественности и добродетели. Таким образом, коренное сходство гедониста и аскета состоит в том, что оба они пытаются достичь освобождения: как путем поиска наслаждений, так и путем избегания страданий.

Раскрыты характерные особенности возникновения и трансформации идей гедонизма и аскетизма в классическо-эллинистический период античности, средние века, эпоху Возрождения и Нового времени. Это позволило выявить исторические вариации гедонизма (аристипповский и эпикурейский гедонизм античности, “фаустовский” гуманистический гедонизм эпохи Возрождения, “утилитарный гедонизм” Нового времени) и аскетизма (орфико-пифагорейский аскетизм, христианская аскеза, “гуманистический” и “буржуазный” аскетизм), динамику развития этих явлений и специфику их соотношения.

Определена взаимосвязь гедонистических и аскетических идей с принципами наслаждения и страдания в контексте общих мировоззренческих установок переломных культурно-исторических эпох. Духовный кризис, сопровождающий смену мировоззрения, вызывает своеобразное сворачивание личности, на первый план выходят задачи личного спасения и стремление к индивидуальной независимости. Именно такие ситуации инициируют поиск выхода, вариантами которого становятся стремление к наслаждению или отказ от него.

Установлены современные тенденции гедонизма и аскетизма - переориентация аскетической цели на посюстороннюю жизнь человека и приглушение гедонистического индивидуализма, что позволяет предполагать воссоздание изначальной биполярности, в которой одна составляющая дополняет другую. Если изначально эти две системы характеризовались общей целью, то сейчас, обретая общие средства, они закладывают основы новой аскетико-гедонистической парадигмы постсекулярной культуры эпохи “пост”.

Ключевые слова: гедонизм, аскетизм, наслаждение, страдание, душа, тело, страсть, бесстрастие, умеренность, динамика культуры.

ANNOTATION

Zhadan V. B. Hedonism and ascetism in culture dynamics. - Manuscript.

Dissertation for scientific degree of philosophy science candidate on speciality 17.00.01 - theory and culture history. - Kharkiv State Academy of Culture. - Kharkiv, 2006.

The dissertation deals with exposure and analysis mutual concepts of hedonism and ascetism correlations in cultural-historical retrospective. The attempt to study hedonism and ascetism as two poles of bipolar marginal cultural-anthropological phenomenon was taken in the dissertation.

It is found out their traditional opposition is not correct to some extend; it is possible to consider them as cultural concepts with mutual crossing semantic fields from “marginal anthropology” point of view.

Characteristic features of hedonism and ascetism concepts formation and development in classical Hellenistic period of antiquity, the Middle Ages, Renaissance and New time are shown. Historical variations of hedonism and ascetism, dynamics of the phenomena development and specificity of their correlation are given.

Correlation of hedonism and ascetism concepts with principles of pleasure and sufferings in the context of common world outlook putting in turning-point cultural historical period is defined; the reasons for changing hedonism and ascetism principles are found out; dynamics of hedonism and ascetism phenomena in culture history caused by them is shown.

The concept differences of hedonism and ascetism systems on one hand and their common aims, principles and methods on the other hand are defined, it makes possible to show hedonism and ascetism as two poles of united marginal cultural-anthropological phenomenon.

Key words: hedonism, ascetism, culture dynamics, pleasure, suffering, soul, body, passion, impassivity, moderation. Размещено на Allbest.ru