Формування бібліотечного фонду

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Особливості формування бібліотечного фонду

1.1 Властивості бібліотечного фонду

Розділ 2. Формування бібліотечного фонду як технічний цикл

2.1 Технологічна структура циклу формування бібліотечного фонду

2.2 Автоматизована технологія формування бібліотечного фонду. Вимоги до технологій формування бібліотечного фонду

2.3 Моделювання бібліотечного фонду

Розділ 3. Комплектування бібліотечного фонду

3.1 Сутність комплектування фондів бібліотек

3.2 Принципи комплектування фондів бібліотек

3.3 Проблеми та перспективи при комплектуванні

бібліотечних фондів

Розділ 4. . Планування бібліотечного фонду. Плани розвитку

4.1 Поняття планування бібліотечного фонду

4.2 Особливості тематико-типологічного та поточного(оперативного) плану

Висновки

Список джерел і літератури

Додаток 1

Вступ

Актуальність дослідження. Бібліотечні фонди - національне надбання народу, важливий показник його культурного рівня. Вони мають велику матеріальну і духовну цінність.

У фондах бібліотек України налічується близько мільярда примірників. 40 відсотків загального бібліотечного фонду зосереджено у державних масових бібліотеках. Тут зібрані кращі книги, періодичні видання, кінофотофонодокументи, інші документи, що несуть інформацію про факти, події, явища об'єктивної дійсності і розумової діяльності людини, а також високохудожні твори, спроможні задовольнити найрізноманітніші читацькі потреби і запити.

Отже, актуальність дослідження полягає в необхідності вивчення проблеми формування бібліотечного фонду, оскільки саме це є основним у справі функціонування бібліотеки. Виняткове значення цієї теми полягає в тому, що книги ( ширше - документи, їх систематизоване зібрання в бібліотеці ) виконують роль основи, фундаменту діяльності бібліотеки. Такі види діяльності, як обслуговування читачів, організація каталогів тощо, існують лише за умови надійності фонду. Завдяки йому бібліотека спроможна виконувати всі суспільні функції які покладені на неї.

Об'єктом дослідження даної курсової роботи є формування бібліотечного фонду і процеси які його супроводжують.

Предметом дослідження виступають особливості формування бібліотечного фонду.

Мета дослідження полягає в теоретичному розгляді вивчення проблеми я таких формування бібліотечного фонду.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

n вивчення формування бібліотечного фонду як технологічного циклу;

n вивчення проблеми комплектування бібліотечного фонду;

n вивчення планування бібліотечного фонду.

Враховуючи соціальне значення бібліотечних фондів, держава гарантує кожному громадянину безкоштовне користування ними, зобов'язує бібліотечні установи піклуватися про охорону, примноження і широке використання духовних цінностей для морального і естетичного виховання громадян незалежної України.

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ БІБЛІОТЕЧНОГО ФОНДУ

1.1 Властивості бібліотечного фонду

Поняття "формування бібліотечних фондів" ввів у науковий обіг проф. Ю.В. Григор'єв, який визначив три фази даного процесу - комплектування, організацію та управління роботою бібліотеки з комплектування і організації фондів на підставі даних про їх використання та необхідності забезпечення постійної відповідності їх новим вимогам, що висуваються суспільством [1]. Це положення увійшло в вузівський підручник [2] і значний час вважалося непорушним.

Найважливіша властивість бібліотечного фонду, що характеризує ймовірність повноцінно та оперативно обслужити читача - надійність. Термін «надійність фонду» запропонований Володимиром Івановичем Терешиним в 1973 р. [8].

У систему “бібліотека” обов'язково входять наступні підсистеми: бібліотечний фонд (БФ), користувачі бібліотеки (контингент читачів) (КЧ), бібліотечний персонал (БП), матеріально-технічна база (МТБ). (Рис.1) Випадання хоча б однієї з них руйнує всю систему. Тому з погляду життєздатності бібліотеки ролі всіх її підсистем і їхніх функцій рівноправні і рівнозначні.

Бібліотечний фонд є основою роботи будь-якої бібліотеки і являє собою зібрання різних документів, підібране відповідно до профілю бібліотеки, її завдань, інтересів і запитів читачів, організоване певним чином, таке, що зберігається тривалий час для повного, якісного й оперативного використання. Для того, щоб сформувати БФ, необхідно здійснити 8 процесів:

1. моделювання БФ;

2. комплектування БФ;

3. облік БФ;

4. обробка БФ;

5. розміщення документів БФ;

6. забезпечення збереженості документів БФ;

7. доставка документів БФ;

8. аналіз інформації.

Своєю назвою бібліотека зобов'язана саме фонду (лат. biblion - книга, theke - сховище).[2]

Без урахування надійності всі характеристики фонду втрачають сенс. Вона проявляється в його повноті, готовності до експлуатації, безвідмовності функціонування, довговічності, ремонтопридатності. Показником надійності фонду є коефіцієнт задоволення запитів за аналізований період (місяць, квартал, рік), який визначається відношенням числа задоволених запитів до загального числа запитів що надійшли. Від надійності фонду багато в чому залежить репутація бібліотеки в очах її читачів. Часті відмови, непродуктивна витрата часу в очікуванні замовленого документа призводять до втрати бібліотекою свого авторитету. Надійність фонду забезпечується наявністю досить великого запасу документів у фонді, набагато перекриває фактичні потреби кожного окремо взятого читача бібліотеки. Так, за 70 середньостатистичних років перебування індивіда як читача у фонді навіть невеликої бібліотеки зміниться близько 70 тис. примірників облікових одиниць, тоді як протягом усього життя освоюється лише 2-3 тис. облікових одиниць [8, с.36]. Властивість надійності суперечлива в своїй основі. Чим менше фонд, тим точніше і швидше може бути виконано замовлення читача. Зате для такого фонду зазвичай характерна недостатня повнота. Разом з тим прагнення до великої повноти призводить до ускладнення його організації, подовженню комунікацій і - як наслідок - до зниження оперативності обслуговування. Тому вивчення надійності і пошуки можливостей її підвищення складають одну з актуальних проблем сучасного фондоведння, і значення цієї проблеми неухильно зростає. Одним із властивостей бібліотечного фонду є властивість стохастичності. Формування фонду відноситься до числа процесів, дію яких не можна розрахувати жорстко, з абсолютною точністю. І відбір документів, та організація фонду, і його використання за самою своєю суттю носять імовірнісний характер. Дану властивість БФ - стохастичність зазначив Ю. В. Григор 'єв у 1960-х рр.. [8, с.34].

Відбір і замовлення по часу зазвичай передує не тільки запитам читачів, але навіть виходу у світ нових документів. У момент придбання документів комплектатор ще не має сигналу зворотного зв'язку - перевірка якості підібраних книг їх фактичним використанням поки відсутня. Тому при формуванні бібліотечного фонду можливі помилки. Більш того, безпомилкове комплектування неоптимальне: воно може бути результатом аналізу всіляких варіантів відбору, що негативно позначається на оперативності придбання документів, якщо через втрати часу робота з комплектування взагалі стає можливою.

Безвідмовність задоволення запитів як показник безпомилковості комплектування може бути досягнута лише в результаті надмірно надлишкової і, отже, вкрай неекономічної надійності фонду. Тому бібліотеку характеризують як систему з відмовами, і завдання фахівця - оптимізувати їх кількість, характер і способи ліквідації. Максимальна ймовірність того, що придбані в фонд документи будуть користуватися активним попитом протягом заздалегідь запланованого часу, досягається прогнозуванням інформаційних запитів. Інший спосіб досягнення безвідмовності обслуговування - застосування логістики як «стратегії оптимізації управління потоковими процесами» [7, с. 96].

Це і застосування маркетингових досліджень, перш за все, ретельного моніторингу документного потоку, вивчення динаміки потреб користувачів і зовнішнього середовища, методик формування привабливого іміджу бібліотек на інформаційному ринку. Бібліотека -- складне поняття. Виявити її сутність безпосередньо, тобто шляхом спостережень за різноманітними проявами в реальній практиці, надзвичайно важко, а без знання сутності неможливо правильно організовувати роботу, формувати бібліотечний фонд і керувати його розвитком. Ця задача звужується за допомогою системного підходу, що почав використовуватися у бібліотекознавстві на рубежі 1960-1970-х рр. (Г.В. Тараченко, Ленінград)[1, с.66]. Системний підхід дозволяє вичленувати найбільш загальні і стійкі моменти у формуванні бібліотечного фонду, і, завдяки цьому, науково обґрунтувати найважливіші етапи роботи бібліотеки.

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ БІБЛІОТЕЧНОГО ФОНДУ ЯК ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЦИКЛ

2.1 Технологічна структура циклу формування бібліотечного фонду

Уявлення про бібліотечний фонд як систему, теорія його формування реалізовується в практичній роботі бібліотекаря по створенню і розвитку фонду. Ця робота інакше називається технологією формування бібліотечного фонду ( ФБФ ). (див. додат. 1)

З системної точки зору технологію ФБФ можна визначити як реалізацію системних зв'язків між елементами фонду. По суті технологія ФБФ являє собою цикл, що складається з послідовних процесів, направлених на перетворення хаотичної безлічі документів у впорядковану сукупність ( тобто бібліотечний фонд ), а також зберігання і експлуатацію цієї сукупності [13, с.114]

ФБФ правомірно розглядати як цикл тому, що всі процеси по його створенню періодично повторяються. Технологічно структура циклу ФБФ має ієрархічний вигляд. Вона ділиться на процеси. Найбільш складні з них розчленовуються на етапи, а етапи - на стадії та операції. Прості процеси зразу розділяються на операції. Робочою операцією називають технічно однорідний і організаційно неподільний елемент того чи іншого процесу. Для неї характерні незмінність складу виконавців, засобів і знарядь праці. Кожна операція розпадається на тісно пов'язані між собою робочі дії, прийоми, які, в свою чергу, складаються з окремих рухів ( рис. 1.1 ) [13, с. 115]

Для того щоб сформувати БФ необхідно здійснити 8 процесів (рис.1.2). Вони мають прямий і зворотній зв'язки, що дозволяє бібліотекареві управляти фондом.

З метою спрощення і уніфікації виробничої діяльності технологічні процеси алгоритмуються. Алгоритм дає універсальну можливість рішення задач на основі стандартної методики. Ним називають точне розпорядження послідовності виконання елементарних операцій і дій, гарантуючих досягнення поставленої мети. Більш за все він виправдовує себе там, де не потрібна творчість, але де необхідно суворо виконувати одного разу встановлений порядок дій, що неодноразово повторяється. Алгоритми в найбільшій мірі виправдовують своє призначення в операціях із застосуванням ЕОМ.

Поки ще робота по створенню алгоритмів технології ФБФ бібліотек різних типів і видів розгорнена недостатньо, що призводить до суб'єктивізму, невисокої міри професіоналізму цього циклу, стримує застосування в ньому сучасних засобів інформатики і обчислювальної техніки [13, с. 116]

Разом з тим ще далеко не все в технології ФБФ піддається жорсткій формалізації. У процесі діяльності фонду є ряд зовні розумових операцій, що не спостерігаються ( постійний аналіз даних про документ, прийняття рішення про його відбір та систематизацію, кодування і декодування знаків, символів. Є методи технології ФБФ які вимагають від фондовика ерудиції і аналітичного мислення.

2.2 Автоматизована технологія формування бібліотечного фонду. Вимоги до технологій формування бібліотечного фонду

При формуванні фонду в більшості бібліотек використовуються традиційні методи, засновані на особистих якостях керівників і фахівців, на професійному досвіді, традиціях, емпіричних висновках і думках. У умовах постійного ускладнення всередині і зовні системних зв'язків бібліотеки, зростання об'єму файлів, інформаційних потреб і інших чинників такі методи все більше зживають себе. На допомогу приходять автоматизовані системи.

Поки поширена часткова автоматизація, тобто окремих процесів ФБФ. Наприклад, ряд наукових бібліотек багато років автоматизує облік літератури, що висилається по МБА, що дозволяє їм позбутися ручної праці при контролі за термінами її повернення. У деяких бібліотеках автоматизований облік загальної кількості і різних параметрів задоволених і не задоволених вимог. Однак всі ці системи поки ще діють в окремо взятих розрізнених установах і мережах, мають різне програмне забезпечення і обмежений набір можливостей. Тим часом автоматизація виправдовує себе, тим більше, чим більше процесів вона охоплює. Найбільш раціональна комплексна автоматизація, що проводиться до того ж в широких масштабах. Правильна політика автоматизації полягає в тому щоб технологію ФБФ будувати або перебудовувати що до цілей бібліотечної діяльності. Інший шлях пристосування технічних засобів до існуючої технології ФБФ - це явно не спроможна спроба нав'язати високоякісній системі властивості системи низької якості.

Нинішні методи автоматизації процесів і операцій ФБФ торкаються головним чином репродукційної ( рутинної ) сторони технології ФБФ, хоч і самої важкої, але все ж порівняно простої. Стратегічний шлях створення автоматизованих систем складається в передачі ЕОМ головної - інтелектуальної складаючої діяльності фондовика. Вона включає в себе логічні ( 28 % ) і творчі ( 4 % ) процеси ФБФ. До логічних відноситься, наприклад, шифровка документів у відділі обробки. Творчими є постановка і коректування мети ФБФ, прогнозування, моделювання, відбір документів.

Суть автоматизації логічних і творчих процесів ФБФ принципово зводиться до наступного. Сьогодні існує технічна можливість закласти в пам'ять ЕОМ зведення про кожний конкретний або виданий документ, що видається,що має номер ISSN, ISBN або аналогічний причому з вказівкою всіх істотних параметрів ( типу, вигляду, віку, теми, мови, ціни документа і т. д. ). Ці відомості можуть бути узгоджені з рубриками ББК, УДК і ін., а також з позиціями тематико-типологічного плану комплектування бібліотечного фонду [13, с. 117]

Технологія ФБФ, будь то автоматизована або мануальна, повинна бути побудована таким чином, щоб своєчасно і повноцінно задовольняти інформаційні запити при найменшій витраті часу і сил бібліотекаря і абонента, а також забезпечувати збереження документів, що містяться в фонді протягом всього часу, поки вони представляють реальний або потенційний інтерес для абонентів як даної, так і інших бібліотек. При цьому самому бібліотекареві, працюючому з фондами, повинні бути забезпечені нормальні санітарні умови і оптимальний режим роботи [13, с. 117].

2.3 Моделювання бібліотечного фонду

Одним з важливих процесів формування бібліотечного фонду є моделювання. На його підставі в бібліотеці здійснюється вся робота з фондом. Мета моделювання - створення моделі (образу, зразка, еталона), що відтворює бажані кількісні та якісні параметри фонду і є орієнтиром щодо подальшої його оптимізації.

Досі ще відсутня модель, яка б водночас відтворювала всі параметри бібліотечного фонду, його обсяг, тематичний, типологічний, мовний склад, хронологічну глибину та територіальний діапазон. Її розробка - справа майбутнього. Найбільшого поширення в бібліотечній практиці набули описова, математична, бібліографічна та тематико-типологічна моделі [7, с. 22].

Описова модель - це словесна характеристика основних параметрів фонду бібліотеки. У практиці роботи бібліотек такий зразок трапляється в пояснювальній записці до планів, у методичних розробках та практичних посібниках.

Математична модель - кількісна характеристика фонду. Вона відтворює його оптимальний обсяг, відповідність читачів і можливості використання, галузеву структуру, співвідношення нових надходжень та вибуття літератури тощо. Для масових бібліотек методичними центрами розробляються умовно-нормативні показники, орієнтуючись на які кожна бібліотека створює свій математичний зразок. Серед цих показників є галузева структура фонду, книгозабезпеченість читачів, обертаність видань тощо.

Під бібліографічною моделлю розуміють перелік конкретних книг чи інших видів документів, наявність яких обов'язкова для бібліотеки певного типу чи виду. Такий еталон може реалізовуватися у формі типових каталогів, бібліографічних покажчиків та ін.. Першою спробою утворити бібліографічну модель був покажчик М.О. Рубакіна «Серед книжок» (1905 р.). Найбільш поширений у практиці роботи масових бібліотек бібліографічний зразок періодичних видань (газет, журналів). Деякі ЦБС останнім часом створюють бібліографічні еталони найцінніших краєзнавчих видань, котрі складають ядро краєзнавчого фонду і які бажано мати в усіх структурних підрозділах системи. Модель цього типу найбільш конкретна.

Серед відомих моделей тематико-типологічна посідає особливе місце. Тривалий час вона вважалася основним документом, що визначає тематико-типологічний склад фонду всієї бібліотеки в цілому чи окремих її підрозділів. Модель містить перелік галузей і тем різного ступеня деталізації і типів видань, а в межах окремої тематико-типологічної групи - бажану кількість примірників для придбання творів друку. В практиці такий еталон втілений в тематико-типологічному плані комплектування бібліотеки. Нею зручно користуватися при замовлення видань і при вивченні складу фонду. Тому деякі масові бібліотеки розробляють тематико-типологічних зразок тільки профільної частини документів. При замовленні ж видань для його типової частини вони використовують відповідні класифікаційні ділення таблиць ББК для масових бібліотек. Існують і інші способи спрощення цього еталона.

Поєднання описової, математичної , бібліографічної та тематико-типологічної моделей дає повне уявлення про обсяг і зміст фонду. Доповнюючи одна одну, вони створюють такий образ бібліотечного фонду, в якому відтворені усі необхідні його характеристики. Це дає змогу не тільки з'ясувати основні напрямки комплектування, а й заздалегідь передбачити структуру фонду, обсяг та послідовність процесів обліку, обробки, потурбуватися про необхідні приміщення для його розміщення, розстановки та створення умов для збереження усіх документів, що надійшли до бібліотеки [7, с.87].

Розділ 3. КОМПЛЕКТУВАННЯ БІБЛІОТЕЧНОГО ФОНДУ

3.1 Сутність комплектування фондів бібліотек

Бібліотечні фонди є найважливішою документальною та інформаційною основою в житті суспільства, тому вдосконалення якості їх формування - це основний принцип комплектування. Комплектування бібліотечного фонду повинне забезпечувати і динамічно розвивати читацькі потреби, забезпечити максимальне використання видань, які поступають.

Важливе значення у формуванні бібліотечного фонду належить питанню комплектування. Документозабезпечення - це забезпечення бібліотек необхідними їм документами за допомогою книжкової торгівлі та інших джерел комплектування.

Під комплектуванням бібліотечних фондів розуміється один з основних елементів формування фондів - складного, поліопераційного процесу, що включає поповнення фондів (комплектування та доукомплектування), очищення фондів від морально і фізично застарілої літератури, поділ фондів за призначенням, видами видань або іншою ознакою. Комплектування фондів являє собою процес, що полягає у відборі нових документів, заповненні фондів, їх доукомплектування. З метою оптимізації процесу комплектування бібліотекарі орієнтуються на наступні принципи: профілювання та координування; систематичність і плановість; наукова обґрунтованість відбору документів.

Комплектування - це планомірний відбір і придбання творів друку та інших документів, а також постійне оновлення фонду бібліотеки відповідно до її завдань та потреб читачів. Комплектування - один з найважливіших процесів формування фондів, завдяки якому створюється можливість виконувати функції, властиві бібліотеці як соціальному інститут, сприяти освіті та вихованню читачів [4, с. 24].

Виходячи з визначення, основу комплектування становить відбір документів до фонду. Дійсно, бібліотека не має на меті придбання всіх видань, що друкуються у світі. До фонду мають потрапляти книги, журнали, грамплатівки та інші документи, необхідні для, обслуговування читачів, задоволення їх потреб.

Досягти необхідного складу фондів можна лише за допомогою ретельного відбору. Він передбачає виявлення твору друку чи іншого документа та його оцінку з метою визначення доцільності придбання і зберігання у фонді для активного використання читачами. Відбір ґрунтується на оцінці змісту, форми та інших властивостей документа, що потребує знань критеріїв ( міра оцінки ): наукова, історична, художня цінність документа, ступінь відповідності профілю фонду, завданням бібліотеки та потребам її читачів.

Розрізняють два види відбору: первинний та вторинний. Первинний відбір слід розрізняти як відбір документів, що підлягають включенню до фонду в разі їх відсутності в бібліотеці. Здебільшого первинний відбір відбувається до знайомства бібліотекаря безпосередньо з документом. Передбачити значимість кожного твору друку або іншого документа для читачів і вирішити питання про його придбання - це складна і відповідальна справа. Допомагає бібліотекарю в цьому питанні знання критеріїв відбору,складу фонду, потреб та запитів читачів.

Практика роботи бібліотек свідчить, що активне використання фонду можливе тільки завдяки своєчасному виявленню та вилученню з фонду мало використовуваних видань. Досягається це вторинним відбором, який здійснюється в існуючому фонді в наслідок вивчення його складу, розвитку та використання. Його мета - з'ясувати документи, необхідні даному фонду і, отже мають лишитися в ньому, та ті, що підлягають вилученню. Своєчасне і систематичне проведення вторинного відбору створює можливість поліпшити склад фонду певної бібліотеки, а також окреслити державну політику фонду, книговидавничої справи, досягти відповідності складу фонду бібліотеки потребам жителів країни [4, с. 25]

Таким чином, унаслідок первинного та вторинного відбору комплектування є двостороннім процесом, який передбачає одночасно поповнення та вилучення документів, що дає змогу створити якісні фонди бібліотек, спроможні задовольнити різноманітні запити читачів. Комплектування - безперервний процес. Він починається з утворення бібліотеки й існує доки функціонує сама бібліотека.

3.2 Принципи комплектування фондів бібліотек

Здійснювати цілеспрямований відбір документів бібліотекар може лише на підставі певних принципів. Принцип - це головне вихідне положення, яким слід керуватися в практичній діяльності,щоб вона не суперечила об'єктивним законам розвитку суспільства, в певний період.

На необхідність розробки принципів комплектування бібліотечного фонду бібліотекознавці звернули увагу ще на початку 20ст. у зв'язку з тим, що комплектування фонду є одним з процесів бібліотечної діяльності, принципи комплектування фонду основані на загальних принципах бібліотечного обслуговування населення.

Принцип систематичності і плановості комплектування - припускає досягнення пропорційного співвідношення друкованих видань у фонді по профілю даної бібліотеки у всіх істотних для неї аспектах, а також регулярність отримання і виключення видань на основі планування комплектування, надання по кожній профільній темі всьому зацікавленому контингенту читачів інформацію щодо закінченого комплекту творів[1, с.70].

Теоретичну розробку цього принципу почав В. В. Стасов, який розумів систематичність як регулярність отримання літератури. Інакше підходив до змісту цього принципу Н. А. Рубакін. «Систематичність, заокругленість, закінченість» бібліотечного фонду, вважав він, потрібна для того, щоб бібліотека була «книжковим відображенням Всесвіту »[1, с.7].

За даним принципом комплектування бібліотечного фонду найбільш важливо досягти у фонді раціонального співвідношення літератури з різних галузей знання. Цей принцип передбачає пропорційне розподіл видань по структурним підрозділам бібліотеки. Систематичність і плановість базуються на профілюванні і координуванні комплектування фондів. Правильно вирішити питання про співвідношенні друкованих видань різних галузей знання у фонді можна лише виходячи з точного визначення місця бібліотеки в системі координації [1, с.12].

Всі принципи комплектування, тісно взаємодіючи між собою, утворюють нероздільне єдність. Порушення одного з них означає порушення і інших. Принципи поширюються не тільки на первинний, а й на вторинний відбір. У результаті правильного їх застосування домагаються оптимальних в якісному і в кількісному відношенні змісту і структури бібліотечного фонду [1, с.12].

3.3 Проблеми та перспективи при комплектуванні бібліотечних фондів

В силу значно збільшених масштабів книговидання та одночасного зменшення фінансових коштів на придбання книг комплектування наукових бібліотек здійснюється з великими труднощами і у вирішальній мірі визначається ефективністю діючої системи забезпечення літературою та іншими документами.

Накопичення матеріалів у бібліотеці здійснюється відповідно до пріоритетів, позначеними підприємством. Іншими істотними чинниками, що впливають на обсяг і зміст бібліотечного фонду, є кількість споживачів.

Незважаючи на значне зростання масштабів книговидання в Україну і пов'язане з ним захопленням інформаційного та документального потоку, бібліотеки стикаються з необхідністю вирішення складних проблем при поповненні та оновленні фондів. Результати найрізноманітніших досліджень переконливо показують, що бібліотечні фонди поступово зменшуються. Бібліотеки не можуть придбати всі необхідні їм книги та інші документи в потрібній кількості. В останні роки бібліотечні фонди часто комплектуються окремими виданнями в обмеженій кількості примірників, що уповільнює швидкість росту та оновлення фондів. Все це змушує наших бібліотекарів більш ретельно підходити до відбору документів у фонд бібліотеки та їх збереження, активніше використовувати нетрадиційні способи придбання видань.

До особливостей формування та використання фондів бібліотеки слід віднести тривалі терміни комплектування та накопичення видань, повільні темпи відновлення фондів, продовження термінів зберігання окремих документів, дбайливе ставлення до книг. У силу цього їх фонди досить різноманітні, але це розмаїття досягається в основному за рахунок старих книг і матеріалів, які часто виявляються непотрібними. Через відсутність регулярного і достатнього фінансування, фонди бібліотеки постійно старіють і скорочуються, зношення і скорочення в останні роки перевищує надходження нової літератури.

Таким чином, динамізм та різноманітність процесів, що відносяться до сфери комплектування фонду бібліотеки, підтверджують важливість розробки методики систематичного обстеження їх стану і створення на цій базі системи моніторингу бібліотечних фондів.

У зв'язку з розпадом союзу, комплектування бібліотечних фондів, в загальному їх наповнюваність різко впала. Адже велика частина видавництв по технічній літературі належала Росії. Але, маючи достатньо змістовний бібліотечний фонд, накопичений більш ніж за 40 років, ми не відчували нестачі в нових надходженнях. Тільки, починаючи з 2001 року, стабілізувалася економіка, і почали виділятися гроші на придбання літератури[8, с.54].

Розділ 4. ПЛАНУВАННЯ БІБЛІОТЕЧНОГО ФОНДУ. ПЛАНИ РОЗВИТКУ

4.1 Поняття планування бібліотечного фонду

бібліотечний фонд комплектування типологічний

Планування -- одна з важливих функцій управління розвитком бібліотечних фондів. Воно є частиною планової роботи бібліотеки щодо визначення мети, засобів її реалізації і відповідних показників розвитку на певний період. Розрізнюють перспективне і точне планування розвитку бібліотечного фонду.

Планування бібліотечного фонду створює можливість: бачити перспективу, тобто прогнозувати розвиток бібліотечного фонду визначити склад (галузеві, типологічні, хронологічні, мовні) межі розвитку фонду; рівномірно поновлювати і очищати бібліотечний фонд за час його функціонування; сприяти пропорціональному розвитку складових частин бібліотечного фонду; запобігти придбанню непотрібних для бібліотеки творів друку та інших документів; ефективно використовувати асигнування на придбання книг періодичних видань та інших документів тощо.

Планування тісно пов'язане із статистикою і звітністю бібліотеки, що дає змогу планувати розвиток її фонду.

У процесі планування здійснюється копітка підготовча робота, що включає урахування основних напрямків розвитку економіки, політики, науки, культури країни чи конкретного регіону, тобто знання найважливіших державних документів, що визначають основні напрямки економічного і соціального розвитку країни; знання профілю району діяльності бібліотек, закладів культури і народної освіти, змісту їхньої роботи і перспективи розвитку.

Особливу увагу при цьому важливо звернути на:

а) спрямованість і місце промислового та сільськогосподарського виробництва, види і призначення продукції, що ними виготовляється;

б) характер, види і рівень технічних засобів, що застосовуються у народному господарстві;

в) тематику науково-дослідної і раціоналізаторської роботи.

Не менш важливе знання складу читачів за професіями, спеціальностями, рівнем кваліфікації, віком, їхньої загальноосвітньої підготовки, а також запитів і потреб у різноманітних виданнях та інших документах[2, с.186].

Для планування фонду конкретної бібліотеки треба знати повноту і зміст фонду не лише своєї, а й інших бібліотек, а також власних бібліотек своїх читачів; фондів інших подібних установ, що функціонують у районі її діяльності для здійснення узгодженого комплектування. Обсяг цієї інформації, а також знання ряду інших умов є найважливішою передумовою в роботі бібліотеки щодо наукового планування.

У бібліотеках нашої країни передбачається наявність трьох видів планів розвитку бібліотечного фонду: перспективного, тематико-типологічного і оперативного.

У невеликих бібліотеках і в ЦБС перспективний план на 5-річний, 10-річний і більший період є складовою частиною «Перспективного плану розвитку бібліотеки». У великих -- це може бути самостійний план. У структурному відношенні він включає вступ, показники і основні заходи, щодо розвитку бібліотечних фондів. У вступі або пояснювальній записці зумовлюються цілі, завдання, а також директивні матеріали, якими керуються в роботі з фондом, у показниках розвитку якого вказують контрольні цифри на увесь плановий період; а також за роками. Ці дані диференційовані щодо параметрів фонду відповідно до типологічного складу (книжковий фонд, періодичні видання, кінофотофонодокументи, нормативно-технічна документація та ін.), показників руху (надходження,вибуття, приріст), використання (обертаність, читаність, видача). Вказуються також витрати на придбання книг та інших документів до фонду бібліотеки. Основні заходи щодо розвитку фонду передбачають шляхи його оптимізації, удосконалення структури, стабілізації, зростання обігу, мініатюризації (переведення на мікроплівку), впровадження сучасної технології зберігання, участь у науково-дослідній роботі з проблем формування, збереження і використання бібліотечних фондів, впровадження передового досвіду тощо [4, с.95].

4.2 Особливості тематико-типологічного та поточного (оперативного) плану

Тематико-типологічний план комплектування (ТТПК) бібліотечного фонду за своєю спрямованістю також є перспективним і передбачається у середньому на п'ять років. ТТПК у значній мірі -- тематико-типологічна модель фонду. Він має вступну частину (пояснювальну записку), схему плану і додатки.

У вступі наводяться загальні відомості про бібліотеку (її завдання, структуру, склад читачів, особливості формування фонду), коротка характеристика соціально-економічного та культурного профілю регіону, мовно-національні особливості населення, що мешкає в мікрорайоні, який вона обслуговує, наявність інших бібліотек і профіль їхнього комплектування, координацію комплектування її фонду тощо.

Схема плану містить основні параметри фонду -- тематику (перелік тем за всіма галузями знань, що плануються), типологію видань і кількість примірників у межах конкретної тематики і типології документів, мовний склад, належність до структурних підрозділів бібліотеки.

У додатку наводять перелік періодичних видань та видань, що продовжуються, намічених до придбання у фонд, основні бібліографічні видання, за якими здійснюється відбір документів у бібліотечний фонд тощо.

Складання ТТПК здійснюється в два етапи: підготовчий і основний. У підготовчий період вивчаються керівні документи, господарський, культурний профіль і національні особливості мікрорайону, що обслуговується бібліотекою, склад читачів, їхні потреби і запити. Важливо також провести аналіз фонду і його використання, визначити можливості координації комплектування і взаємовикористання фондів бібліотек, що містяться в регіоні.

Другий і основний етап макета ТТПК. У ЦБС його складає відділ комплектування та обробки. Потім цей макет, передається в структурні підрозділи системи для уточнення окремих параметрів, що визначаються місцевими особливостями.

Працівники структурних підрозділів ЦБ, ЦДБ та бібліотек-філіалів конкретизують або уточнюють тематику, типи і види видань, їх мову та кількість примірників і передають у відділ комплектування і обробки ЦБ. Після остаточного обговорення коригування і узгодження ТТПК затверджується директором ЦБС.

Розробка змісту плану розпочинається з визначення тематики (тем). При цьому доцільно використати таблиці ББК та найновіші бібліографічні покажчики з тієї чи іншої теми. Деталізація рубрик плану для різних галузей неоднакова. Теми, що відображають загальне в інтересах читачів, детально не конкретизуються. З кожної галузі визначаються теми, підтеми , а також питання , які найбільше відповідають потребам читачів виробничо-економічному та культурному профілю мікрорайону обслуговування бібліотекою. Деталізація тематики необхідна в тих випадках коли в окремих темах чи питаннях виявлені значні прогалини у фонді, а також у випадку коли в мікрорайоні побудовані нові підприємства або змінивсь їх профіль, відкрито учбові заклади чи змінився їх напрямок підготовки спеціалістів. У тематиці виділяється краєзнавчий аспект. Наприклад, «Металургія Харківщини», «Громадські організації… області» та ін. [13, с.41].

Типологія видань залежить від профілю бібліотеки і запитів читачів. Так, для масових бібліотек наукова література не деталізується а для наукових її доцільно поділити на групи: монографії, праці та збірники інститутів і інших організацій, наукових конгресів, конференцій, симпозіумів дисертацій і авторефератів.

Необхідно мати на увазі, що видання краєзнавчого змісту замовляють у більшій кількості, ніж інші. Кількість примірників є постійною величиною, а перевіряється і уточнюється в залежності від різних чинників (наявності дублетних чи схожих видань у фонді його структури, способів обслуговування, фінансових можливостей) і, в першу чергу, від запитів читачів, використання бібліотечного фонду.

ТТПК складається в бібліотеках на аркушах або у вигляді картотеки. Більш зручнішим вважається ТТПК у формі картотеки, оскільки в нього можна оперативніше вносити необхідні зміни і доповнення.

Підготовлений план обговорюється на засіданні Ради з комплектування і після необхідної доробки і коригування затверджується директором бібліотеки чи системи. У ході використання ТТПК здійснюється періодичне його комплектування [3, с.38].

У ЦБС оперативний план є розділом річного плану роботи і має назву «Комплектування, обробка та організація єдиного книжкового фонду».

Оперативний план комплектування має три частини: заходи бібліотеки щодо формування, збереження і використання фонду на поточний рік, кількісні показники його розвитку та кошторис витрат на комплектування.

Заходи бібліотеки щодо формування, збереження і використання бібліотечного фонду включають:

а) вивчення складу і використання окремих його частин або структурних підрозділів, виявлення і вилучення застарілих, зайвих, дублетних і непрофільних документів та видань, що не використовуються. Плануючи цю роботу, необхідно вказати методи вивчення фондів ЦБ і філіалів, способи визначення пасивної частини фондів, підготовку рекомендацій щодо інтенсифікації використання єдиного фонду, поліпшення його складу;

б) поточне і ретроспективне комплектування єдиного фонду, робота з довідковим апаратом та бібліографічними посібниками. Тут зазначають заходи з найповнішого відбору і своєчасного придбання як документів що вийдуть у поточному році, так і видань що вже вийшли з друку. Планується також робота пов'язана з переглядом і коригуванням тематико-типологічного плану комплектування єдиного бібліотечного фонду ЦБС, перегляду і редакції карток відділу тощо;

в) координація комплектування єдиного бібліотечного фонду ЦБС і фондів інших бібліотек регіону, намічається складання і перегляд зведеного координаційного плану комплектування між бібліотеками;

г) облік, централізована обробка бібліотечного фонду системи, організація каталогів. Передбачається також комплекс технологічних процесів, які пов'язані з прийомом, сумарним та індивідуальним обліком, описом, систематизацією та технічною обробкою документів.

Ці та інші заходи плануються, виходячи з потреб бібліотеки і існуючих нормативів роботи для певного типу бібліотек.

Кількісні показники розвитку бібліотечного фонду передбачають розрахунок надходжень, вибуття і планового зростання галузевих розділів фонду у порівнянні з минулим роком[8, с.109].

Висновки

БФ є частиною (підсистемою) більш загальної, чим він сам, системи -- бібліотеки в цілому, бібліотекознавство прийшло не відразу. Протягом багатьох століть поняття “бібліотека” і “бібліотечний фонд” не розрізнялися. Під бібліотекою малося на увазі “більш-менш велике зібрання книг” (Л.Б.Хавкіна, 1904)[1, с.45]. Емпіричні погляди на бібліотеку як на зібрання книг у сполученні з головним, як тоді здавалося, її призначенням -- зберігати ці книги -- позитивно впливали на теорію і практику бібліотечної справи. Вони сприяли багатобічній розробці питань, пов'язаних з відбором і, особливо, схоронністю фондів. Значною мірою завдяки представленням про те, що покликання бібліотеки -- дбайливо зберігати всі книги, які потрапляють до неї, наші сучасники стали власниками культурної спадщини минулого.

Однак, незважаючи на виняткову важливість фонду для функціонування буквально всіх частин будь-якої бібліотеки, ставити знак рівності між фондом і бібліотекою в цілому неправомірно: це все-таки перебільшує його роль у системі “бібліотека” і, одночасно, звужує представлення про бібліотеку як соціальний інститут. Як відзначив Ю.М. Столяров, “збирання книг і їхнє збереження як самоціль бібліотечної діяльності привело до книгосховищної кризи в бібліотечній справі, до недооцінки бібліотеками головного змісту своєї діяльності -- обслуговування своїх абонентів”.

Неважко помітити, що поняття "відповідність" неодноразово зустрічалося в тексті даної роботи. І це не випадково. Закон "відповідності", сформульований Ю.В. Григор'євим є основою сучасної теорії формування бібліотечного фонду, який свідчить, що склад і величина фонду повинні відповідати завданням, що вирішуються бібліотекою в суспільстві в даний момент часу і в даному місці, які конкретизуються в інформаційних потребах. У своїй праці "Теоретичні основи формування бібліотечних фондів" вчений-бібліотекознавець Григор'єв звертав увагу на те, що: "Завдання бібліотек у їх роботі з формування та задоволення попиту можуть бути сформульовані наступним чином". Розвивати, стимулювати інтереси читачів шляхом відповідної пропозиції (тут на перший план виступає активність бібліотеки в справі підбору і пропаганди книг) Задовольняти розвинений певний попит на бібліотечні книги (тут на перший план виступає активність читачів). Враховувати потенційні потреби суспільства (для потенційного читача і потенційних запитів), тобто зробити нормою випередження попиту (прогнозоване комплектування [3, с.27] ). Одним словом, суть закону полягає в тому, що при формуванні бібліотечних фондів необхідно враховувати всі фактори, що впливають на його зміст, призначення і використання. А ми знаємо, що на формування бібліотечних фондів впливає багато внутрішніх і зовнішніх факторів. До перших відносяться кваліфікація бібліотечних працівників, кошторис на утримання і розвиток фонду, наявність приміщень для його зберігання, засобів для механізації процесів обробки фондів та ін. Контингент читачів, потік запитів, економічний і соціальний профіль обслуговуючої зони, стан інформаційних потоків та ринків, прилеглих фондів бібліотек і т.д. відносяться до другої групи факторів впливу на формування бібліотечних фондів. Соціальний критерій якості формування фондів повністю залежить від повноти обліку цих чинників.

Найраціональніший шлях вивчення складних явищ -- послідовний поділ їх до такої межі, за яким вони утрачають свою якість. Такою граничною одиницею поділу є елемент. Вивчення системи полягає у виявленні її елементів, підсистем, зв'язків між елементами і підсистемами, тобто у виявленні її структури. Встановлюються ознаки і параметри, що характеризують систему. Визначаються функції, виконувані елементами (підсистемами) усередині цієї системи і поза нею (у зовнішнім середовищі), її властивості, тобто якісні відмінності, що обумовлюють відносну самостійність даної системи. Бібліотека як система є результатом нерозривного зв'язку утворюючих її елементів і виникаючих з їх безлічі підсистем, а також виконуваних ними функцій.

Список джерел і літератури

1. Архипчук Ю.В. Модель обігу фондів на основі закону Бредфорда // Реєстрація, зберігання і обробка даних. - 2001 р. - 3, №4. - С.7-58

2. Бібліотечна справа: Термінологічний словник / сост. І. М. Суслова, Л. Н. Уланова; ГБЛ ім. В. І. Леніна. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Книга, 1986. - 224 с.

3. Васильченко, Н. П. Формування бібліотечних фондів / Н. П. Васильченко / / Наук. і техн. б-ки. - 1996. - № 5. - С. 22-62.

4. Воронько, К. Л. Бібліотечні фонди: підручник / К. Л. Воронько. - М.: Книжкова палата, 1992. - 200 с.

5. Жданова, Т. А. Проблематика наукових досліджень в галузі формування фондів бібліотек: деякі акценти / Т. А. Жданова / / Наук. і техн. б-ки. - 2001. - № 6. - С. 13-77

6. Збірник основних російських стандартів з бібліотечно-інформаційної діяльності / сост. Т. В. Захарчук, О. М. Зусьман. - СПб. : Професія, 2005. - 547 с.

7. Маркіна, А. Моделювання фонду як спосіб управління комплектуванням / А. Маркіна / / Бібліотека. - 1997. - № 1. - С. 22-91

8. Мотылев В.М. Основы количественных исследований в библиотечной теории и практике / АН СССР. Б-ка. - Л.: Наука. ЛО, 1988. - 197 с.

9. Солтон, Дж. Динамические библиографические системы: Пер. с англ. / Под ред. В.Р.Хисамутдинова. - М.: Мир, 1979. - 557 с.

10. Соляник, А. А. Документоснабженіе бібліотечних фондів: навчально-методичний посібник / А. А. Соляник. - М.: Ліберея-Бібінформ, 2007. - 128 с.

11. Столяров Ю.Н. Критерий эффективности библиотечного обслуживания: Учеб. пособие / Моск. гос. ин-т культуры. - М.: 1982. - 80 с.

12. Столяров Ю. Н. Библиотечный фонд. М.: Книжная палата, 1991. - 270 с.

Столяров, Ю. Н. Бібліотечний фонд: навч. вид. / Ю. М. Столяров. - М.: Кн. палата, 1991. - 281 с.

13. Тихонова, Н. Оптимальний розмір поточного комплектування / М. Тихонова / / Бібліотека. - 2002. - № 11. - С. 13-56



Додаток 1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на Allbest.ru

...