Інформаційна діяльність музеїв України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ МУЗЕЇВ УКРАЇНИ

Г.І. Біличенко

У зв'язку зі всезростаючим інтересом народу до своєї історії виникає необхідність нагромаджувати, зберігати і транслювати її через матеріальні об'єкти: документальні джерела, твори живопису, знаряддя праці і так далі. Якнайповніше з цією місією може впоратися лише спеціалізована установа, яким і є Державний історичний музей. Сьогодні музеї є найбільшими в країні зборами матеріальних свідоцтв розвитку вітчизняній історії. Діяльність його співробітників дозволяє детально відновити хід історичних подій, дати можливість кожному громадянинові України і зарубіжжя дізнатися правду про далекі епохи.

Музей - науково-дослідний, культурно-освітній заклад, створений для вивчення, збереження, використання, популяризації музейних предметів та музейних колекцій з науково - освітньою метою, залучення громадян до надбань національної і світової культурної спадщини [2].

Інформаційна діяльність спрямована на оптимізацію прийняття управлінських рішень шляхом якісно-змістовного опрацювання інформації і розробки варіантів впливу на розладнання в системі базової діяльності користувача інформації.

Інформаційна діяльність полягає в узагальненні одержаної інформації, що добувається в результаті проведення оперативної діяльності, її оцінці, аналітичній обробці первинних інформаційних матеріалів і поданні кінцевої інформаційної продукції відповідним інстанціям-споживачам.

Результатом інформаційної діяльності будуть такі вторинні документи, що є інформаційною моделлю не первинного документа, а моделлю проблеми. Такі інформаційні документи містять так зване вивідне знання у вигляді висновків, рекомендацій, прогнозів. Це, насамперед, огляди, щорічні доповіді, аналітичні довідки.

Необхідність інформаційних досліджень обумовлена не тільки наявністю інформаційних бар'єрів, які перешкоджають одержанню потрібної інформації, а й дефіцитом часу в діяльності споживача інформації. Дефіцит часу суб'єктів управління як споживача інформації потребує перекладання на спеціальну інформаційну службу завдань постійного слідкування за інформацією щодо визначених інформаційних потреб, витягу необхідних інформативних фрагментів з усього масиву інформації, аналітико-синтетичного перетворення вихідної інформації у відповідності до потреб споживача. Виконання цих завдань потребує створення системи інформаційного забезпечення споживачів інформації, в якій вони виступатимуть визначальним чинником під час підготовки інформаційних документів.

Для розуміння суті та механізмів організації інформаційної діяльності у сфері управління різними соціальними системами (підприємствами, установами, громадськими організаціями та ін.) потрібно розглянути ключову ланку цієї форми діяльності - інформаційно-аналітичний процес у сфері підготовки та прийняття управлінських рішень.

Отже, інформаційний процес у сфері управління являє собою процес пошуку, збору, переробки та подання інформації у формі, придатній для її використання при прийнятті управлінських рішень.

Продукт, створений у результаті інформаційного процесу повинен бути придатним для використання замовником, корисним для нього вже в момент свого створення. Сам же результат інформаційної діяльності, як правило, матеріалізується у формі будь-якого документа.

Із всього наведеного випливають основні принципи організації інформаційного процесу, сформульовані ще кілька десятирічь тому фахівцем зі стратегічної розвідки американським генералом Вашингтоном Плетом: повідомляти достовірно, своєчасно та ясно. Достовірність повідомлення є ключовою ознакою при оцінці будь-якого інформаційного документа. Вона забезпечується завдяки правильному поєднанню ряду моментів, що визначають результативність роботи.

Другим основним принципом організації інформаційного процесу є своєчасна підготовка документів. Своєчасність отримання інформації багато в чому визначає її цінність для користувача. Значення своєчасного подання інформації особам, які приймають рішення, може бути настільки великим, що заради нього варто навіть дещо поступитися достовірністю повідомлень.

Третім основним принципом організації інформаційного процесу є ясність викладення матеріалу. Суть реалізації цього принципу полягає в тому, щоб зробити доступними для інших. Адже саме коректне сприйняття інформації робить її переконливою для споживача, а отже, забезпечує успіх справи. Іноді автор забуває про це. Інформаційний документ має бути лаконічним, зрозумілим (доступним) і переконливим [3, с. 12].

Інформаційний документ можна зробити зрозумілим, доступнішим для споживача, якщо дотримуватись ряду правил. Перш за все, він повинен мати чітку структуру. Кожну думку краще висловлювати кількома короткими простими реченнями. Викладати думку бажано простою (але не побутовою) мовою, намагаючись, уникати надмірного вживання спеціальних термінів. Не можна забувати, що єдине призначення спеціальних термінів у інформаційній роботі - точна та коректна передача споживачеві змісту повідомлення. Якщо ж постає дилема: дотримуватися літературного стилю, дещо знизивши точність і коректність висловлюваної думки, або ж заради досягнення максимальної точності та коректності викладення матеріалу пожертвувати якістю його літературного стилю, то треба віддати перевагу другому варіанту. Тільки так можна зберегти ясність і переконливість інформаційного документа, не поступаючись його достовірністю. Щоб викладене у документі повідомлення було достатньо переконливим, воно має відображати суттєві причинно-наслідкові зв'язки у доступній, зрозумілій для споживача формі. Обов'язковою умовою виконання цього правила є високий рівень кваліфікації аналітика, його вміння знаходити необхідні аргументи для доведення своєї точки зору на проблему, що розглядається.

Інформаційну діяльність краєзнавчих музеїв України можна простежити на прикладі Маріупольського краєзнавчого музею (далі - Музей). Цілями інформаційної діяльності Музею є:

- зберігання музейних предметів і музейних колекцій;

- виявлення й збирання музейних предметів і музейних колекцій; - вивчення музейних предметів і музейних колекцій;

- публікація музейних предметів і музейних колекцій;

- здійснення просвітницької й освітньої діяльності [3, с. 158].

У зв'язку із цим Музей реалізує культурні, освітні й наукові функції некомерційного характеру.

Предметом інформаційної діяльності Музею є зберігання, вивчення й популяризація музейних предметів і музейних колекцій, пам'ятників дерев'яного зодчества, відродження й розвиток ремесел і традиційних способів господарювання.

Відповідно до цілей й предметів діяльності Музей здійснює наступні основні види інформаційно-аналітичної діяльності:

- здійснює у встановленому порядку облік, зберігання, консервацію й реставрацію предметів, що перебувають у його музейних, архівних і бібліотечних фондах, у тому числі предметів, що містять дорогоцінні метали й дорогоцінні камені;

- здійснює комплектування музейних, архівних і бібліотечних фондів Музею, у тому числі шляхом придбання музейних предметів і музейних колекцій у встановленому порядку, одержання добровільних внесків і пожертвувань від юридичних і фізичних осіб, а також у порядку спадкування;

- проводить вивчення й 3истематизацію предметів фондів зберігання Музею, формує електронну базу даних, що містить відомості про ці предмети, веде роботу із впровадження сучасних технологій в усі сфери діяльності Музею;

- проводить вивчення українського дерев'яного зодчества й творів народного мистецтва, наукові конференції, симпозіуми, семінари, дослідження й бере участь у них, як в Україні, так і за рубежем;

- здійснює науково-дослідні роботи в рамках установлених цілей, завдань і предмета діяльності Музею згідно із планами науково-дослідних робіт, затверджених у встановленому порядку, розробляє наукові концепції й програми розвитку Музею, тематико-експозиційні плани постійних експозицій і тимчасових виставок;

- здійснює у встановленому порядку експозиційно-виставочну діяльність в Україні й за рубежем;

- забезпечує екскурсійне й лекційне обслуговування відвідувачів;

- здійснює у встановленому порядку рекламно-інформаційну, видавничу діяльність;

- проводить у встановленому порядку експертизу культурних цінностей по завданнях федеральних органів виконавчої влади, судових і правоохоронних органів;

- забезпечує підвищення кваліфікації своїх фахівців, організує стажування, спільну роботу, обмін фахівцями з музеями України й іноземних держав; розробляє у встановленому порядку режим змісту й використання пам'ятників історії й культури, що входять до складу Музею, зон їх охорони й території Музею й забезпечує його здійснення;

- розробляє програми реставрації пам'ятників історії й культури, що входять до складу Музею, погоджує реставраційні проекти, здійснює методичний, оперативний контроль і технічний нагляд за ходом проектних, реставраційних, ремонтних і інших робіт на об'єктах історико-культурної спадщини [1, с.211].

Отже, у сучасних умовах інформаційна діяльність стає необхідною складовою суспільства, одним із найважливіших і найвпливовіших факторів стабільності і життєдіяльності будь-якої держави. Для того, щоб надати споживачам потрібну кількість інформації про предмет, який їх цікавить, потрібно якось згрупувати та впорядкувати цю інформацію в окремий вид інформаційного документа.

На прикладі Маріупольського краєзнавчого музею дослідили інформаційну діяльність музеїв та виявили, що основними цілями інформаційної діяльності музею є: зберігання музейних предметів і музейних колекцій; виявлення й збирання музейних предметів і музейних колекцій; вивчення музейних предметів і музейних колекцій; публікація музейних предметів і музейних колекцій; здійснення просвітницької й освітньої діяльності.

На нашу думку тема дослідження є перспективною з огляду на розширення сфери використання досвіду інформаційно-аналітичної діяльності в Україні для визначення перспективних напрямків діяльності різних галузей суспільства.

Література

музей інформація документ історія

1. Довідник наукового працівника: Музеєзнавство, дослідження документів / Гросман Ю.М., Кутин В.Н. - Львів: Вища школа, 1979. - 218 с.

2. Про музеї та музейну справу: Закон України від 29 червня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 249/95-ВР - ст. 191.

3. Чупрій Л. В. Оптимізація державної політики у сфері музейної справи то збереження пам'яток [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:/archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sp/2012_4/031-035.pdf.

Размещено на Allbest.ru