Особливості архітектури бароко в Італії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості архітектури бароко в Італії

Архітектура бароко раніше за все почала визначатися як окремий стиль в Італії. На той час (XVI-XVIII століттях) країна являла собою дрібні окремі держави які відрізнялися між собою економічним та політичним становищем. За розвиток архітектури відповідала католицька церква, а саме Ватикан, який шукав нові шляхи підтримання власного престижу. Таким чином було зведено багато храмів, які не так вражали розмірами, як розкішним обрамленням.

Перші споруди у стилі бароко почали з'являтися в Італії ще за часів пізнього Ренесансу. Римські архітектори почали спрямовувати розвиток та формування нового стилю у XVI ст. Згодом почали виникати більш складні споруди, панські маєтки здобули певних характеристик, зазвичай являючи собою чотирибічні будівлі з вежами або еркерами у кутах.

Лоренцо Берніні, Франческо Борроміні, Джакомо делла Порта, Карло Мадерно є головними фігурами італійського бароко, адже сами вони вважалися найталановитішими майстрами які створили найяскравіші пам'ятки цього стилю.

Міста та ландшафтна архітектура бароко

У зв'язку зі стрімким розвитком господарської діяльності міста почали зростати. Таким чином з'явилися можливості для втілення нових задумів у мистецтві та архітектурі, що фінансово підтримувалися католицькою церквою. Прагнення перетворити сучасний Рим на шедевр, що затьмарив би античний Рим все більше приваблювало найкращих майстрів країни.

Більшого значення почала набувати композиційна основа міста, яка обов'язково включала монументальні церковні та світські споруди. Також виникали нові площі для релігійних процесій, існуючий рельєф перетворювався на тераси та сходи, формувалися нові вулиці, що з часом наповнювалися пам'ятниками та фонтанами. Палаци, собори та монастирі набувають нових масштабів, що помітно перевищують існуючі споруди.

Римська архітектура XVII-XVIII століть до цих пір вражає своєю красою та визначає художній вигляд міста.

Церква Іль-Джезу, Рим

Першою спорудою в стилі бароко вважається римська церква Іль-Джезу - церква ордена єзуїтів. Вона є прикладом завершального етапу розвитку храмів доби Відродження. На той час типовим для церкви вважався центричний план, але на початку розвитку бароко, ідея такої композиції стала викликати контроверсії у віруючих щодо традиційного католицького планування церкви. У 1577 р. Св. Карло Борромео почав рекомендувати план у формі латинського хреста аби позбутися будь яких символів язичництва та грецької церкви. Не зважаючи на це багато архітекторів продовжували будувати невеликі церкви з центрованим планом. Віньола (1507-1573) став одним із перших хто знов заклав форму латинського хреста в основу церкви, саме він спроектував Іль-Джезу в Римі (1568-1575).

Віньола взяв за зразок для планування Іль-Джезу церкву Сант Андреа у Мату. Він так само об'єднав склепічний неф з куполом на трансепті, а завдяки високим вікнам внутрішний простір здається менш обмеженим і крізь усю будівлю добре видно вівтар. Проходи було віднесено до бічних сторін, що дозволило звести широкий неф для богослужінь. Після спорудження Іль-Джезу, багато архітекторів почали брати таку модель в основу будування церкви.

В Іль-Джезу об'єднано центрований, організований навколо великого купола простір з подовженим нефом. Цей синтез поздовжнього та центрованого планів виявився одним з найважливіших архітектурних ідей бароко. бароко італія берніні мадерно

Віньола помер ще до завершення будівництва церкви, а його роботу продовжував його учень Джакомо делла Порта не відступаючи від основного плану. Ідея фасаду церкви виникла відповідно до теми Санта-Марії Новели у Флоренції. Цей фасад надав можливість різноманітних варіацій та використання колон різних ордерів. Він являє собою два горизонтальних яруси, кожен з яких прикрашено орденом, а верхній ярус обрамлено з'єднувальними деталями: волютами. Саме таке оформлення фасаду стало типовим для стилю бароко, що досить швидко почало розповсюдження по всій Європі.

Собор Св. Петра. Карло Мадерно. Карло Мадерно на прикладі римської церкви Санта-Сусанна остаточно сформував тип католицького храму з подовженим планом і фасадом. Завдяки цьому проекту після смерті Делла Порта у 1603 р. Мадерно був призначений головним архітектором добудови собору Святого Петра, у Римі, будівництво якого було розпочато ще у 1607 році.

Оригінальна споруда, що була побудована Мікеланджело, мала в основі центричний грецький хрест, але за наполяганням Папи Павла V її довелося перебудувати у формі традиційної католицької церкви, тобто витягнуту у плані.

Карло Мадерно прибудував три довгих нефа у 1607-1614 рр. До підкупольної частини храму, існуюча базиліка стала вівтарною частиною нової споруди, набагато грандіознішої за попередню.

Новий фасад з массивними групами колон став основною частиною панорами, що відкривається з площі. Вийшло так, що потужний фасад переважив вертикаль собору й надав йому більш земного горизонтального вигляду. Довжина собору становить 212 метрів, а висота 142, що підтверджує той факт що купол зведений Мікеланджело вже не є найпотужнішою частиною собору у порівнянні з новим фасадом Мадерно.

Єдина споруда, що побудував Мадерно від початку до кінця церква Санта-Марія делла Вітторія (1608-1620). Решта споруд він тільки спроектував і почав, а добудовували інші зодчі (такі як церква Сан Андреа делла Валле і палаццо Берберин), або завершував проекти інших архітекторів. Спроектована ним для сім'ї тата Урбана VIII Барберіні палаццо було добудовано архітекторами Франческо Борроміні і Лоренцо Берніні, на творчість яких він справив значний вплив.

Лоренцо Берніні. Джованні Лоренцо Берніні (1598-1680) - найвизначніший майстер бароко - архітектор, скульптор, а також художник і драматург. Першою архітектурної роботою Берніні стала перебудова римської церкви Санта-Бібіана (1624) спільно з П'єро да Кортона.
Але прославився він завдяки проекту головного вівтаря у соборі Св. Петра (1624-1633), створеним спільно з Франческо Борроміні. Він розташований у центрі відкритого внутрішнього простору собору, під куполом Мікеланджело. Відповідно до проекту Берніні, над вівтарем мала бути зведена додаткова споруда: величезні 26-метрові бронзові колони які підтримують розкішний позолочений бронзовий балдахін. Це являло собою монументальний навіс над могилою Св. Петра, який традиційно підтримується над папою під час служб. Зверху розташовано хрест на кулі, що підтримується чотирма янголами. Ідея кручених колон, використана Берніні, походить ще з готичних мотивів. Він модифікував та оздобив їх золотом і рослинними мотивами. Саме у соборі св. Петра, колони набули потужного декоративного значення, та стали одним з основних елементів бароко.

Після смерті Карло Мадерно у 1629 р. Берніні був призначений головним архітектором собору Св. Петра і палаццо Барберіні, де також працювали П'єро да Кортона і молодий Борроміні. Берніні створив легендарну колонаду і площу перед собором Св. Петра - найбільший архітектурний ансамбль Італії XVII століття. Але авторитет Берніні сильно постраждав, коли під вагою дзвіниць, які він почав встановлювати на фасаді собору, будівля почала просідати, а дзвіниці довелося знести.

Однією з найкрасивіших церкв Італії XVII ст. Вважають римську церкву Сант Андреа, побудовану Берніні у 1653р. Її оздоблено вражаючими релігійно-художніми декораціями, виконаними Берніні - “Трон Святого Петра” (1657-1666) - позолочене бронзове покриття середньовічного деревфнного трону понтифіка.

Площа собору Св. Петра. Лоренцо Берніні

Берніні проектує дві площі, що доповнюють комплекс собору. Одна з них овальна, а друга має форму трапеції, що обмежена стінами, які об'єднують обидві площі з фасадом Мадерно. Площі обрамляють 284 колони розташовані у 4 ряди залишаючи широкий проїзд поперед фасаду що знаходиться у глибині ансамблю.

Еліптична форма площі, що часто застосовувалася зодчими бароко, створювала відчуття рухливості: ракурси змінювалися залежно від положення глядача. Разом з тим самі колонади, створені шляхом застосування тосканського ордера, надзвичайно монументальні: величезні стовбури підтримують пружно зігнуту стрічку антаблемента, вище якої в чіткому ритмі розташовані статуї святих. У центрі площі розташовано єгипетський обеліск, а у центрі її бічних секторів знаходяться два чудових фонтани.

З допомогою прийому ілюзорної перспективи, з наближенням до собору можна помітити що він досить довго здається набагато менше ніж він є насправді, до певного моменту коли він раптово перетворюється на величезну будівлю, тобто така зміна не є поступовою, що надає вражаючого ефекту.

Цей ансамбль відділив існуючі навколо невпорядковані будівлі й одночасно створив монументальний «фон» для урочистих процесій, для з'їзду знаті до урочистого богослужіння в соборі та для людей.

Висновок

Стиль бароко з'явився під час розквіту економіки та господарства у Європі. Церква надавала великих коштів та заохочувала розвиток мистецтва й архітектури у той час. Бароко вперше було визнане як архітектурний стиль в Італії. Найвидатніші майстри прагнули бути частиною цього періоду та проектували легендарні споруди, які й сьогодні являються найприваблюючими пам'ятками архітектури та мистецтва.

Размещено на Allbest.ru