Особливості драматичного конфлікту та розвитку сценічної дії у п’єсі Г. Ібсена "Ляльковий дім (Нора)"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Особливості драматичного конфлікту та розвитку сценічної дії у п'єсі Г. Ібсена «Ляльковий дім (Нора)»

Вступ

Наприкінці ХІХ ст. письменники активно шукали шляхів оновлення літератури. Реалізм і натуралізм вже не задовольняли митців, які намагалися здійснити прорив зі світу буденного у світ Краси та Гармонії, де панує вічна Істина. Письменники мріяли про такі твори, які відображували б не об'єктивні предмети і життя людей, а духовне буття, що на їхню думку, має особливе значення. Ці прагнення знайшли втілення у теорії й практиці однієї з літературних течій модернізму - символізму, який виник і найяскравіше розвинувся у французькій поезії, справивши величезний вплив на всю світову літературу. Рубіж XX ст. в історії західноєвропейської літератури позначений потужним підйомом драматичного мистецтва. Драматургію цього періоду сучасники назвали «новою драмою», підкреслюючи радикальний характер змін, що стались у ній.

«Нова драма» виникла в атмосфері культу науки, викликаного надзвичайно бурхливим розвитком природознавства, філософії й психології, і, відкриваючи для себе нові сфери життя, всотала у себе дух всемогутнього й всепроникаючого наукового аналізу. Біля джерел нової драми стояли Ібсен, Б'єрнсон, Стріндберг, Золя, Гауптман, Шоу, Гамсун, Метерлінк й інші видатні письменники, кожен з яких вніс неповторний вклад у її розвиток. В історико-літературній перспективі «нова драма», що послужила корінній перебудові драматургії XIX ст., ознаменувала собою початок драматургії століття XX.

Основна тенденція «нової драми» - у її прагненні до достовірного зображення, правдивому показу внутрішнього світу, соціальних і побутових особливостей життя персонажів і навколишнього середовища. Точний колорит місця й часу дії - її характерна риса й важлива умова сценічного втілення. Таких принципів і дотримувався Ібсен у своїй драмі «Ляльковий дім». П'єса стала найяскравішим зразком «нової драми». П'єса є актуальною і по сьогоднішній день, адже в ній піднімаються важливі проблеми людини, сім?ї та суспільства в цілому.

1. Передісторія

Твір написаний у 1879 році. В основу драми Ібсен поклав реальну подію. Прототипом Нори стала норвезько-датська письменниця Лаура Кіллер (1849-1932). Під впливом п?єси Ібсена «Бранд» 19-річна дівчина написала книгу «Дочки Бранда», яка вийшла у світ у 1869 році під псевдонімом. З нею ознайомився драматург порадив Лаурі займатися літературою. Між ними зав?язалася дружба. Лаура вийшла заміж за кохану людину, але її чоловік, людина з хворою нервовою системою, болісно сприймав нестаток грошей. Тому дружина намагалася захистити його від матеріальних проблем і, коли він захворів, звернулася за допомогою до свого багатого батька, однак той відмовив. Тоді вона, таємно від усіх, взяла позику в одному з норвезьких банків, а поручився за неї впливовий друг. Коли знову стали потрібні гроші, Лаура зробила нову позику, але не змогла її повернути у визначений термін. У відчаї жінка хотіла видати фальшивий вексель, але вчасно зупинилася. Згодом про це дізнався чоловік, який спочатку співчував Лаурі, а потім під впливом родини, друзів, загальної думки жителів міста різко змінив своє ставлення до дружини і став вимагати розлучення. Дітей у неї відібрали, а її визнали психічно хворою. Згодом, на прохання чоловіка, Лаура повернулася і в сім?ю, і до літературної діяльності.

Про історію цієї жінки довідалася Сюзанна, дружина Ібсена, і, мабуть, пізніше розповіла про неї чоловікові. Нора і її прототип мали багато спільного, але була й істотна відмінність: Нора сама пішла з сім?ї, сама протиставила себе суспільству - це її свідоме рішення.

2. Особливості драматичного конфлікту

У п?єсі можна знайти найрізноманітніші види конфліктів. Класифікуючи за важливістю, конфлікти можна поділити на: основний, зовнішній та внутрішній.

Основний (соціальний) конфлікт покладений між прагненнями Нори та писаними законами суспільства, а також між уявним та реальним життям Нори. Нора щиро кохала свого чоловіка і намагалася робити все, що від неї залежало для того, щоб зберегти їх сім?ю. Вона пішла на ризик, а саме взяла позику у лихваря Крогстада. Зробила вона це тому, що її чоловіку необхідна була поїздка в Італію, адже той був важко хворий. Вона поступова виплачувала борг, приховуючи від чоловіка справжнє джерело такого фінансового надходження. Нора так сильно прагнула допомогти чоловікові, що допустила величезну помилку у правилах підписання векселя - підробила підпис свого померлого батька. На перший погляд може здатися, що це бездумний вчинок, що нічого хорошого він не принесе, але ж Нора робила це не задумуючись про закони чи догми суспільства, вона хотіла врятувати свою сім?ю. Дізнавшись з листа Крогстада про позику, під страхом суспільного осуду, Хельмер говорить дружині образливі, страшні речі. «Справу треба залагодити за всяку ціну. А щодо наших стосунків, то про людей - усе мусить бути, як і було, але, розуміється, це тільки про людське око. Отже, ти залишишся вдома, це річ зрозуміла. Але дітей ти не будеш виховувати. Я не можу довірити їх тобі… О-о! І це мені доводиться говорити тій, яку я так любив і яку ще… Але цьому кінець. Тепер уже немає мови про щастя, а тільки про врятування залишків, уламків, декоруму!», - так висловлюється Торвальд, дізнавшись про вчинок Нори. Хельмер виголосив нібито справедливі слова, але за ними крилася жорстокість. Він звик милуватися своїми чеснотами і тому проявляє своє зверхнє ставлення до дружини, нерозуміння її душевного стану. Дізнавшись про її вчинок, він сприйняв його як ганебний і навіть не задумався над тим, що саме змусило її так діяти. І нарешті вона не витримує - викликає чоловіка на єдину серйозну розмову за довгих вісім років, в якій зізнається чоловіку і самій собі, що вона не щаслива, що вона досі не стала сформованою особистістю - людиною, а не лялькою.

Зовнішній (сюжетний) конфлікт - це такий собі «бурхливий» конфлікт навколо Крогстада та його шантажу. Крогстад - людина не надто високих моральних якостей, починає шантажувати Нору. Він мріє шляхом шантажу зайняти високу посаду в банку Торвальда. Лист Крогстада Торвальду не тільки відкриває давню таємницю, але і визначає, хто є хто.

Внутрішній (психологічний) конфлікт полягає у духовній боротьбі Нори. Нора, на перший погляд, здається легковажною і несерйозною жінкою. Вона щебече, співає і насолоджуючись життям і любов'ю свого чоловіка Торвальда, тією затишною гармонією, яку вона створила у власному домі. Проте ми дізналися про таємницю жінки: вісім років змушена потай від чоловіка сплачувати великий борг, економлячи на собі і не втрачаючи при цьому природної життєрадісності і чарівної жіночності. На таке могла бути здатна лише сильна та вольова жінка, яка вміла по-справжньому кохати і захищати свою любов. Тому стало зрозумілим, що Нора не така вже й проста, якою видалася спочатку. Також стають відомими її поривання розлучитися зі своїм амплуа лялечки та співучої пташки і стати особистістю: «Я гадаю, що передусім я людина, так само, як і ти, - або принаймні повинна стати людиною. Знаю, що більшість буде на твоєму боці, Торвальде, і що в книжках пишуть у цьому ж дусі. Але я не можу більше заспокоїтись на тому, що говорить більшість і що пишуть у книжках. Я повинна сама подумати про ці речі і спробувати розібратися в них». Цими словами «птах» виривається зі своєї «золотої клітки».

Загалом, можна сказати, що всі три види конфлікту розвивалися таким чином, щоб показати шлях пробудження особистості Нори. Події в п?єсі розгортаються так, щоб глядач зміг повністю обдумувати слова і вчинки персонажів і робити певні висновки про сутність кожного з них.

3. Особливості розвитку сценічної дії

У «Ляльковому домі» можна помітити характерні ознаки ібсенівської драматургії: зокрема поєднання трагічного і комічного. Привертає увагу те, що жанр твору автором не визначається ні як трагедія, ні як драма, ні як комедія. Це просто «п'єса на три дії». Таке визначення є цілком виправданим, тому що «Ляльковий дім» - синтез першого, і другого, і третього. Наприклад, сцена з репетицією тарантели трагічна і комічна водночас. Набагато посилює трагіфарсове звучання і такий персонаж, як доктор Ранк.

Композиція п'єси має інтелектуально-аналітичний характер. Ще одна ознака, що проявляється у творах Ібсена - це те, що дія починається із зображення ілюзії щастя і закінчується повним його крахом та розумінням персонажами, що їхнє життя сповнене брехні. Саме так будується і «Ляльковий дім».

Передісторія п'єси: головна героїня Нора, щоб позичити гроші, які необхідні для лікування чоловіка Торвальда Хельмера, підробила підпис свого батька. Протягом 8 років вона зберігає цю таємницю, поступово виплачуючи борг лихварю Нільсу Крогстаду.

Експозиція: переддень Різдва, у будинку горить ялинка, панує радість: Хельмер призначений директором Акціонерного банку, що значно поліпшує добробут родини. Нора весела, безтурботна й щаслива.

Зав'язка: поява Христини (давньої подруги Нори), а потім Нільса Крогстада у Хельмерів. Христина за допомогою Нори одержує роботу в банку, а Крогстад з вини Торвальда її втрачає. Під загрозою викриття Крогстад вимагає, щоб Нора вплинула на чоловіка. Дія п'єси розгортається протягом 3-х днів.

Розвиток дії. Перший день Різдва. Конфлікт поступово наростає. Крогстад шантажує Нору, вона намагається знайти вихід, але всі проти неї. Самозакоханий, гордий власною чесністю і непідкупністю, Хельмер не піддається умовлянням Нори. Шляхетність Нори не дозволяє їй просити грошей у доктора Ранка, оскільки він освідчується їй в коханні. Щоб врятувати сім'ю, чоловіка від ганьби (адже якщо підробка відкриється, чесному імені Хельмера буде заподіяна непоправна втрата), Нора починає думати про самогубство. Ідеалізуючи чоловіка, вона сподівається на диво (цей мотив ще раз зазвучить у 3-й дії в дискусії між подружжями) і рахує, скільки годин їй залишилося жити. Розпач Нори автор передає в сцені тарантели, яку вона танцює на грані істерики. Її психологічний стан, на відміну від зайнятого собою Хельмера, помічає доктор Ранк.

«Ідеальному» подружньому життю, яке зображене на початку п'єси, приходить кінець: Хельмер одержує листа Крогстада. «Маскарадні костюми» зняті (деталь з підтекстом), і вперше за 8 років чоловік і дружина по-новому побачили й оцінили одне одного. Виявляється, клятва Хельмера віддати життя заради Нори - порожні слова. Відразу ж зникає принциповість і непідкупність «зразкового чиновника», як тільки він дізнається, що його кар'єрі і репутації загрожує небезпека. «Шляхетний» Хельмер перетворюється в слабкого лицеміра, що цілком залежить від суспільної думки. Коли ж Крогстад під впливом змін у своєму житті повертає боргове зобов'язання Нори, Хельмер робить широкий жест: «Я простив тебе, Норо». Але вона не має потреби в «прощені». Героїня розуміє, що 8 років жила с чужою людиною, яка у важки хвилини думала про власне благополуччя».

Кульмінація. Вперше внутрішнє життя Нори пробивається назовні після різдвяного балу і другого листа Крогстада. Це кульмінація драми. Нора показує себе самодостатньою особистістю, сильною жінкою, здатною на самостійні рішучі дії. Наступний діалог Нори з Хельмером підводить до розуміння конфлікту і розв'язки інтриги. Виникає ідейна дискусія, під час якої Нора наголошує на своїх правах. Героїня заявляє про своє право самостійно мислити, а не приймати усе на віру, робити вибір, а не жити за чиїмись правилами, вільно висловлювати свої погляди, а не залежати від чужих думок. Вона відкрито говорить про небажання підкорятися загальноприйнятим законам та істинам, у справедливості яких сумнівається.

У творі відбилася і така риса поетики «нової драми» Ібсена, як незавершеність кінцівки. Фінал п'єси є не закінченням колізії, що її організує, а початком нової, складнішої для Нори: одна річ - відкинути старе (завжди простіше сказати, чого я не хочу) і зовсім інша - збудувати власний світ, тим більше, коли невідомо, за якими принципами це робити, та ще у такому суспільстві, у якому живе героїня.

Висновки

У «Ляльковому домі» сміливість думки Ібсена-мислителя підкріплюється новаторством Ібсена-драматурга. На прикладі аналізованої вище п'єси можна побачити майже всі головні риси «нової драми» великого норвежця. Як і в багатьох інших творах, у ній драматург розглядає проблему «покликання». Атмосфера, розмова і вибір персонажів у «Ляльковому домі» цілком співзвучні духу новітнього світу. Письменник не побоявся заговорити про становище жінки у тогочасному суспільстві, про її право на власну точку зору, про її рівні права з чоловіком. Це було зовсім новим для норвезької та й для усієї світової драми. Ібсен почав будувати новий театр, куди глядач мав прийти не відпочивати, а думати. Про Ібсена говорили, що його п'єси починалися там, де раніше звичайно закінчувалися. Можна сказати й інакше: вони закінчувався там, де розпочиналася справжня, дійсна боротьба, де мало відбутися випробування сил героя, тобто там, де могла б початися нова п'єса. Тому фінал «Лялькового дому» називали відкритим. Своєю драмою Ібсен розкрив глибоку невідповідність між благопристойною видимістю і внутрішньою порочністю зображуваної дійсності, виразив протест проти всієї системи суспільних установ, вимагаючи максимальної емансипації жінки.

Таким чином, можна сміливо стверджувати, що Ібсен зробив велику послугу суспільству, показуючи права та обов?язки кожного, зокрема жінки. П?єса стала «ковтком свіжого повітря» для суспільства, яке досі утримувало старі догми і керувалося страхом осуду. На сьогодні існують такі ж проблеми, таких же людей, тому кожен може побачити і замислитись над своїм життям і над тим, яке воно є насправді і якими насправді є ми.

Список використаних джерел

1. Буряк С. А щастя було зовсім поруч… За драмою Г.Ібсена «Ляльковий дім». 10 кл. // Зарубіжна література. - 2007. - №10-11 (506-507). - С. 44-47.

2. Галка Л.Г. Ібсен «Ляльковий дім»: матеріали до вивчення. П'єса відкритого фіналу. Урок пошуку істини в діалозі // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2008. - №4. - С. 45-46.

3. Ревнівцева Є. Зіткнення мрії і дійсності. Матеріали до уроків з вивчення творчості Ібсена. 10 кл. // Зарубіжна література. - 2005. - №11 (411). - С. 9-10.

4. Ціко І. Г. Показ шляху становлення особистості в доля Нори. Урок за драмою Г. Ібсена «Ляльковий дім». 10 кл. // Зарубіжна література в навчальних закладах. - 2004. - №7. - С. 37-39.

5. Чередник Л.А. Світова література. 10 клас. Рівень стандарту: Авторські уроки/ Л.А. Чередник - Харків: Ранок, 2011 р. - 205 с.

Размещено на Allbest.ru