Творчість Михайла Бойчука

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відновлення національної самобутності українського мистецтва та виникнення творчого об'єднання художників-монументалістів, відомих як "бойчуківці" пов'язане з визначною постаттю Михайла Бойчука . І в своєму есе я розгляну мистецьку діяльність талановитого митця М. Бойчука , його протистояння політиці тоталітаризму, і «бойчукізм» в національній та світовій культурі.

Видатний художник народився 30 жовтня 1882 р. у с. Романівка на Тернопільщині у селянській родині. Художню освіту здобув у Віденській (1899), Краківській та Мюнхенській академіях мистецтв (1906--1907).Опинившись у 1908 році в Парижi - столицi тодiшнього мистецького життя Європи ,Михайло відкрив для себе низку стильових форм: академізм, імпресіонізм, експресіонізм, кубізм. І Саме в Парижi у нього виникла думка зробити мистецтво «надбанням народних масс», що спонукала його замислюватись над вагою колективностi в мистецтвi. М. Бойчук виробив концепцію монументального стилю, в якому органічно поєднано орнаментальну площинність, притаманну фресковому візантійському живопису, із колірною гармонією народного іконопису та української народної картини. Простота рисунка, граційна ритмічність композицій, розуміння площини й кольору, раціональне розташування мас і ліній у творі - саме цього домагався Бойчук у власній творчості. Монументалізм у його розумінні - це поєднання усіх художніх засобів, уникнення усього зайвого, випадкового. Найбільш яскравими прикладами у творчості Михайла Бойчука, на мою думку, видалася його темперна робота "Під яблунею" (1912-1914 рр.) зроблена у вигляді ікони. На картині під Деревом - символом плодючості, зображені мати із сином, як втілення продовження українського роду та життя; і картина «Молочниця» (1910), яка має важливі стильові прикмети - символічність, контурні лінії, витягнуті, видовжені тіла та іконний лик мадонни. бойчук шехтман художник творчий

Творчість Бойчука була природною і послідовною. Митець вбирав у себе різні надбання не через наслідування когось, а через власний діалог з культурою минулого й сучасного, через філософське ставлення до оточуючого світу й гармонії свого внутрішнього духовного життя.

Наприкінці 1925 в Києві було засновано Асоціацію революційного мистецтва України (АРМУ), де художник виховав нове покоління - «Бойчуківці» (Т. Бойчук, К. Гвоздик, А. Іванова, С. Колос, О. Мизін, О. Павленко, М. Рокицький, І. Падалка, В. Сідляр).Своє мистецтво бойчукісти адресували народові і саме тому український образотворчий фольклор з його різноманітними нашаруваннями дуже давніх культур став основою їхньої художньої творчості. М.Бойчук вважав, що учні повинні навчитися змальовувати зразки, орнаменти з усього світу, тому відчувається в манері бойчуківців і Стародавній Єгипет (профільне зображення рук і ніг), і Месопотамія (великі очі), і Візантія, і італійський Ренесанс ( сад небесний.). Картина «У яблуні»(1919-1920 р.р.) Тимофія Бойчука яскраво демонструє ці архетипи та символіку : дерево життя; яблуко; жінка; Сад -- сад небесний.

Представники школи, спираючись на досягнення світової художньої думки і практики, разом із своїм вчителєм М.Бойчуом виконали кілька великих розписів: Луцькі казарми в Києві (1919), санаторій ім. ВУЦВК в Одесі (1928, збереглися фрагменти), театр у Харкові (1933--1935); а також низку графічних робіт -- ілюстрації, плакати тощо.

На мій погляд, найталановитішими представниками «бойчукізму» є В.Седляр , І.Падалка, Е.Шехтман та Т.Бойчук, творчість яких є неповторною і відображає усю сутність українського мистецтва. Активну педагогічну роботу поєднував з творчістю Василь Седляр, якій закінчив навчання у Бойчука у 1922 році. Лаконізм і статичність придають його полотнам витонченість і монументальність. Яскравим прикладом може служити «Портрет Оксани Павленко» (1926-1927р.р), виконаний у техніці темперного живопису, але дуже нагадує фрагмент фрескового розпису.

Іван Падалка у 1917 році вступив до Української академії мистецтв.«Коли я вперше познайомився з Бойчуком і методами його роботи, мене осяйнула думка, що він і є той самий майстер, якій навчить мене робити картини - прекрасні, як килими матусі». В картині «Фотограф»(1927р.), Падалка показав жанрову сцену 20-х років, але декоративне бачення і майстерність художника змушують побачити ще і красу життя селян України.

Тимофій Бойчук , молодший брат Михайла Бойчука, являє собою окрему течею бойчукізму. Він створив оригінальний ліричний стиль, де виразно проступають народні традиції. Художній спадок Тимофія періоду 1916-1922 років складається із ліричних камерних картин, багато яких не збереглося і дійшли до нас тільки у фотографіях і репродукціях. Їм притаманний розмірений ритм побудови композиції, лаконічність форм, різноманіття колористичних рішень. В композиції «Торговки насінням» 1916р., домінують охристі, зелені і коричневі кольори - типова гама українського примітивізму.

Яскравим прикладом ренесансу єврейського образотворчого мистецтва в Україні є творчість Емануїла Шехтмана (1890-1941). Геніальність Бойчука як викладача складалася в тому, що його методи аналізу світового художнього спадку допомогли його учню поєднати класичні і сучасні європейські традиції живопису, створивши свій неповторний національний стиль, який, нажаль, не отримав подальшого розвитку в мистецтві. В портреті «Мати» 1929р. показаний узагальнений образ єврейської жінки, яка начебто скам'яніла від горя і страждання.

Бойчукізм як явище за своїм масштабом не мав рівних у художньому розвитку України першої третини XX століття. Для світового мистецтва -- це одне з найбільш яскравих національно самобутніх явищ, що виникло у зв'язку із світовим художним процесом XX століття, так і з відродженням українського мистецтва.

Концепція розвитку українського мистецтва Михайла Бойчука на той час ішла врозріз зі сталінською концепцією «соціалістичної культури». Відомий митець у європейських художніх колах, М.Бойчук, був неугодний владі. І було дуже зручно представити його, особливо після перебування за кордоном, та представників його школи як «шпигунів фашистської терористичної організації».У 1936 році у Києві його заарештували, а 13 серпня 1937 року Михайло Львович Бойчук разом з його талановитими учнями Іваном Падалкою, Василем Седляром та Іваном Липківським були розстріляні під Києвом в Биковнянському лісі. Bci фрески були терміново заштукатурені після арешту художника, а вже в 1952 році згідно з наказом Комітету у справах мистецтв фрески були вилучені з Національного музею Львова і знищені. У підвалі Львівської бібліотеки АН УРСР серед « ідейно шкідливих » експонатів загинуло і 14 творів М. Бойчука : «Милосердя» , «Сон» , «Богородиця з дитиною» , « Біля криниці » , «Письменниця » та інші. Проте вдалося зберегти деякі твори Михайла Бойчука завдяки львівській художниці Ярославі Музиці , яка з 1914 року зберігала твори митця та його невеликий архів

Десятиліття заборони згадування творчості митців - викреслили ім'я М. Бойчука та його учнів із мистецької пам'яті, що завдало шкоди всій культурі та пригальмувало розвиток українського мистецтва. Страта М. Бойчука та провідних представників його школи стала акцією тоталітаризму з його політикою репресивних заходів. Втім, це не привело до знищення бойчукізму, який широко поширився у світі, особливо у своїй первісній неовізантіській концепції. Монументальне мистецтво України в особі Михайла Бойчука та його школи заявило про себе як про велике надбання ХХ ст.

Я вважаю, що зараз в сучасних умовах у формуванні нових орієнтирів майбутніх митців, їхнього світобачення, творчого мислення та розуміння надбань світової культури та цінностей власного народу - досвід школи М. Бойчука набуває особливого значення. І концепція розвитку українського мистецтва, створена свого часу М. Бойчуком, може стати основою для вибору українським мистецтвом сучасного шляху при входженні у світову культуру та визначенні у ньому свого місця.

Размещено на Allbest.ru