Розвиток Давньоіндійської цивілізації

Імперія Маур'їв - загальна характеристика. Кушансько-Гуптське царство. Досягнення давньоіндійської цивілізації у сфері культури. Індуїзм - національна релігія Індії. Дхарма. Ненанесення шкоди живим істотам - особливість і головний принцип етики джайнізму.

Рубрика Культура и искусство
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 06.04.2016
Размер файла 28,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Імперія Маур'їв загальна характеристика

Імперія Маур'їв -- староіндійська держава, що встановилася на території Індостану в 4 столітті до нової доби і досягла найбільшого розквіту при правлінні Ашоки.

Початок становленню імперії поклали завоювання царства Маґадга. 322 року до н.д. Чандрагупта Маур'я скинув династію Нанда за сприяння свого радника Чанак'ї. Він швидко розширив свої володіння, скориставшись відсутністю місцевої влади після відступу грецьких та перських військ Александра Македонського. Чандрагупта приєднав до Магадхи Північно-Західну Індію, Східний Афганістан та ряд інших територій.

Історики відзначають, що Чандрагупта був найзначнішим державним діячем в історії Індії того часу. При ньому імперія мала високо розвинуту систему державної адміністрації, яка управляла всім економічним життям імперії, досить досконалу організацію державної служби, сфера діяльності якої охоплювала всі стани, починаючи з вищих міністрів і закінчуючи найбіднішою частиною міського населення. Цар жив у великій розкоші у величезному палаці в Паталіптурі, який хоч і був побудований цілком із дерева, відрізнявся надзвичайною красою. Столиця була великим гарним містом, обнесеним дерев'яною стіною. Управляла нею адміністративна рада з 30 осіб, яка ретельно регулювала соціальне і економічне життя міста. Внук Чандрагупти Ашока отримав у спадщину велику державу, а за час свого царювання він приєднав ще одну державу Південної Індії - Калингу. З підкоренням Калинги Ашока став царювати над всією Індією крім крайньої, південної частини півострова. Слава про імперію рознеслась далеко за межі Індії. Про Ашоку і його діяння створювали легенди, в деяких особливо прославлялась його заслуга в поширенні буддизму.

Народне господарство того часу отримало подальший розвиток. Застосування заліза для виготовлення знарядь виробництва ставало в Індії явищем цілком звичайним, і залізо зовсім витіснило інші матеріали. Сільське господарство досягло високого рівня, причім землеробство вже явно переважало, а скотарство мало підсобне значення. Поряд з запровадженням нових культур - рису, пшениці, ячменю, проса, бобових, цукрової тростини, бавовни, кунжуту, - великого значення набуває садівництво і городництво. В ту пору досить розвиненим було іригаційне будівництво, оскільки потреба в штучному зрошуванні зросла. Звичайним явищем стало збирання двох урожаїв з одного поля.

Ремесло переважно розвивалось в містах. Однак і мешканці села у своїй більшості у вільний від польових робіт час займались яким-небудь ремеслом, найчастіше - прядінням і ткацтвом. Крім того, були й інші сільські ремісники, тобто професіонали - ковалі, гончари, столяри тощо.

В імперії торгівля стала спеціалізованою. Кожна область займалась продажем якогось певного товару. Розширюються зв'язки між областями, будуються дороги, спеціальні торгівельні шляхи зв'язують столиці різних держав. Найвідомішими були Північна і Південна дороги. Крім сухопутної отримала розвиток морська і річкова торгівля. Імперія Маур'їв проіснувала порівняно недовго. Різниця в природних умовах різних регіонів приводила до нерівномірного розвитку економіки. Саме тоді, незважаючи на всі зусилля, Ашока не зміг укріпити державу. Надто сильними були відміни в рівні економічного і суспільного розвитку окремих регіонів Індії, надто великою була різноплемінність. Скоро після смерті Ашоки - у 236 р. до н.е. - почався розпад імперії Маур'їв. А спадкоємцям Ашоки не вдалося зберегти єдність імперії. Маур'ї утримувались на престолі 137 років. Це був період великих звершень, знаменних явищ у соціальній і культурній областях, який залишив глибокий слід в розвитку давньоіндійського суспільства і держави.

Створення об'єднаної індійської держави привело до спілкування різних народів, взаємодії їх культур і традицій, до стирання вузьких часових рамок; укріпились контакти із зарубіжними країнами, у тому числі й культурні.

Кушансько-Гуптське царство

давньоіндійський цивілізація джайнізм індуїзм

Кушанське царство спочатку займало області Бактрії в Середній Азії. Але в період його розвитку воно включало значну частину території Середньої Азії, Афганістану, нинішнього Пакистану, Північної Індії, Центральної Азії і навіть Синцьзяну. Про могутність цієї держави можна судити по торговим і дипломатичним зв'язкам з іншими державами: Китаєм, Парфією, Римом, Сирією, Єгиптом та ін.

Найбільшої могутності Кушанська імперія досягла в добу, в яку правив Канішка - один із найвидатніших правителів Давньої Індії. Він прийняв буддизм і був його ревносним покровителем. Канішка заснував багато монастирів, побудував ступи і буддійські храми, підтримував місіонерську діяльність буддійських монахів. Саме при ньому буддизм став поширюватись в Середній Азії й Китаї.

У період правління царя Канішки розвивалось і міське господарство, інтенсивно розвивалось ремесло. Ремісничі гільдії, як і торгівля, приймали грошові вклади, здійснювали банківську діяльність. Існувала і окрема корпорація банкірів-мінял. Держава старалась встановити контроль за діяльністю ремісничих організацій, вимагала від них реєстрації, забороняла без відома влади переселятися в інші області.

Держава Гуптів - остання велика держава в Стародавній Індії, яка поширила свою владу на більшу частину Північної Індії. Найбільшої могутності ця держава досягла при Чандрагупті ІІ. В сучасній науці період Чандрагупти ІІ часто-густо називають „золотим віком Гуптів”.

Проіснувала ця держава, однак, недовго. У V ст. посилився союз гуннів-ефталітів, який став грізним суперником спочатку Сасанідського Іраку, а потім і останніх правителів Кушанської династії. В імперії в цей час відбуваються сильні сепаратистські хвилювання, окремі провінції стали добиватися незалежності від центральної влади.

Все це послаблювало імперію, погіршувало її воєнну могутність. Війни з Гуннами принесли Гуптам фінансові ускладнення. Вони змушені були зменшити місткість золота в своїх золотих монетах, а також скоротити число варіантів монет, що випускались.

В кінці Vст. до н.е. гуннам вдалось просунутися в глибину Індії, захопивши Сінд, райони Раджастану і Західної Індії. Скориставшись послабленням Гуптської держави, стали незалежними ряд областей. Так закінчила своє існування одна з найбільших імперій Стародавнього Сходу.

Кушансько-гуптський період був відзначений прогресом у розвитку сільського господарства, особливо землеробства. Розчищались нові земельні ділянки, висушувались болота, роль землеробського господарства постійно зростала. У першому столітті нашої ери індійці навчились розрізняти і класифікувати ґрунти, застосовувати добрива; були освоєні нові сільськогосподарські культури, наприклад, індиго, поширилось виробництво шовку. Все частіше застосовувалось штучне зрошування, причім з'явились вже дуже великі зрошувальні споруди. Держава намагалась зацікавити землеробів в освоєнні необроблених земель, лісових масивів.

В Бенгалії, Ассамі, лівобережжі Південної Індії, тобто в багатих вологою областях, стали широко практикувати вирощування рису. Знали індійці бобові, чечевицю, огірки, цибулю, часник, гарбуз. Широко практикувалась посадка цукрової тростини. Південь славився перцем і спеціями. Крім перцю з прянощів вирощували кардамон, імбир, корицю: їх поставляли в інші райони Індії і Європу. В підніжжі Гімалаїв вирощували дорогоцінний шафран.

Із фруктів перше місце належало манго, яке цінилось дуже високо. У більш вологих районах росли також маленькі індійські банани. В прибережних районах вирощували пальми пальміра і тампот, які давали сировину для основного писемного матеріалу, що застосовувався в Індії, а також для виробництва алкогольних напоїв. Високо цінилась і аракова пальма. Фінікову пальму вирощують в засушливих районах країни, переважно на Заході. Виноград, вивезений з Іраку разом з мигдалем і грецьким горіхом, розводили в Західних Гімалаях.

Основою життя селянина була велика рогата худоба; на ній не тільки орали, вона давала молоко і м'ясо. Важливими продуктами харчування були молоко і сир, а також гхі - топлене вершкове масло, яке не псувалося навіть у жаркому кліматі. Буйволи, кози, вівці грали значну роль у сільському господарстві. Ще в часи Будди індійці приручили слона. Великі ділянки лісу мали призначення слонових заповідників, де жили слідопити, мисливці, дресирувальники, які були на службі в царя. Зазвичай слонами володіли тільки царі і вожді, а селяни, що жили по сусідству від заповідника, без сумніву, проклинали спустошення, які чинили ці тварини, які часто-густо виходили з джунглів і здійснювали набіги на розчищені селянські ділянки. Є згадка в джерелах про домашню кішку, про гепарда, а виведена в індійських горах особлива порода великих собак була відома в Єгипті, Вавилоні, Персії.

Досягнення давньоіндійської цивілізації у сфері культури

Релігія. Цей компонент культури і атрибут цивілізації для Сходу взагалі і для Індії зокрема має значно більше значення, ніж в європейських цивілізаціях.

Першою вивченою ідеологією Індії являється релігія Вед, яку принесли з собою завойовники арії у ХІІІ ст. до н.е. Тексти „вед” являються основним джерелом для вивчення ранньої історії Індії. Наприклад, в текстах „Рігведи” міститься багато історичного матеріалу про політичне і громадське життя Давньої Індії, про мораль і звичаї її мешканців. Основний зміст „Вед” - релігійно-філософські твори, збірки етико-правових приписань і ритуальні тексти.

Вірші ведичного знання прославляють Агні, бога вогню, а також Індру, бога дощу і неба. „Самаведа” складається із 1549 віршів. Тут містяться інструкції про проведення жертвоприношень, зібрані також обряди, причім в „Атхарваведі” обряди в основному призначені для лікування хвороб. Знанню „Вед”, їх вивченню придбавалось винятково важливе значення і прирівнювалось до непохитних моральних норм: принесенню жертв богам, годівлі тварин і птахів.

В „Рігведі” основними об'єктами поклоніння були деви. Давні боги аріїв які асоціювались головним чином з небом, і переважно це були чоловічі божества. Богинь в „Рігведі” було дуже мало. Головним богом в аріїв вважався Дьяус. Великим богом для аріїв був Індра, одночасно бог війни і бог грози.

В основі релігії брахманізму лежало уявлення про трійцю (богів: творець світу - Брахма, бог добра - Вішну і бог зла - Шива. Розвиток цієї релігії був тісно зв'язаний зі створенням касти жерців- брахманів, які тільки й мали право тлумачити Святе Письмо - „Веди”.

Період брахманізму - надзвичайно важливий етап в духовному житті Стародавньої Індії. Брахманізм, сформувавшись у певних соціально-політичних умовах і в певній інтелектуальній атмосфері, не міг, звичайно, не змінюватись з часом під впливом нових соціально-економічних реалій. На нього здійснили вплив також нові релігійно-філософські вчення, серед яких слід назвати джайнізм, буддизм, сикізм і т.д. Ці зміни привели до становлення індуїзму.

Індуїзм - національна релігія Індії. Індуїзмом називається сукупність релігійно-міфологічних поглядів та культів, яка сформувалась в Азії насамперед в Індії. Індуїзм успадкував традиції ведичної релігії та брахманізму.

Найбільш універсальним поняттям з тих, якими оперує індуїзм, являється дхарма. Його багатозначність виражає специфічний погляд на людину. З одного боку дхарма - це комплекс етичних заповідей, які відображають загальнолюдські, точніше надлюдські цінності: прагнення до істини, правильну поведінку, добросовісність, чистоту, незлобливість, незаподіяння шкоди живим істотам. З іншого боку дхарма це норми і правила, яких людина повинна дотримуватися, являючись членом певної соціальної групи - варни чи касти. Існує, далі, дхарма індивіда, зв'язана з певною стадією його життя, яка дуже міцно зв'язує з соціальною структурою, що поділяє суспільство на жорстко закріплені рівні та осередки; ці рівні та осередки взаємодіють на основі дихотомії: чистота-нечистота. У цьому смислі індуїзм виступає не тільки як сукупність поглядів, а й як „образ життя”, як система норм і ритуалів, які цілком регламентують життя людини.

Дослідники відзначають, що нелегко виявити в індуїзмі чітку організаційно-ідеологічну структуру, тому він здається мозаїчним, безсистемним. У ньому відсутня церква як центральний соціальний інститут, що об'єднує своїх членів; немає „сект” і „єресей”; по різному трактується смисл священних текстів; немає універсальних догматів і об'єктів культу; відсутня практика проведення соборів для вирішення богословських питань тощо. Непросто також однозначно віднести індуїзм до монотеїстичних чи до політеїстичних релігій, хоча він у більшій мірі все-таки тяжіє до останніх. Деякі дослідники схильні вбачати в індуїзмі не одну релігію, а комплекс релігій, або сприймати індуїзм як свого роду цивілізацію, одним із багатьох компонентів якої являється релігія.

Гілкою індуїзму являється кришнаїзм, але ця релігія набула самостійного релігійного значення. Як би не було, а індуїзм найбільша за числом віруючих національна релігія в світі.

Найбільш ранньою неортодоксальною релігією Індії був джайнізм. Джайнізм не знає протиставлення матеріального і духовного; здатність людей почувати і мислити - таке ж природне проявлення життя, як і процеси в навколишній природі. Архаїчне учення про душу доводиться в джайнізмі до своєї крайньої точки. Душа є присутньою у всіх речах, її мають рослини і навіть каміння. Душі існують вічно і не були створені богами.

Джайнізм виник в Індії в VІ ст. до н.е. і зобов'язаний своєю назвою засновнику Махавірі Джині.

Сутнісною особливістю і головним принципом етики джайнізму являється ненанесення шкоди живим істотам. Щоправда, цей принцип і правило поведінки людини пронизує всю культуру Стародавньої Індії. Джайнський монах не тільки не вбивав тварин, а й приймав обачні заходи, щоб випадково не роздавити яку-небудь дрібну живу істоту. Правила поведінки монахів були потім ретельно розроблені і зафіксовані в джайнських текстах.

Джайнізм поширився в Індії, але витримати конкуренцію з буддизмом та індуїзмом він так і не зміг. Але слід відзначити, що релігія джайнізму внесла чималий вклад у розвиток духовної культури Індії, вплинувши, зокрема, на етичні погляди індійців.

Буддизм виник в VI ст. до н.е. Це найбільш рання за часом виникнення світова релігія. Засновник цієї релігії - реальна історична особа, Сідхартха Гаутама із царського роду племені Шак'їв. Буддизм вважає, що божественне вже з самого початку присутнє в основі всього живого і в його пам'яті про себе, і навіть собака в буддійському космосі наділена природою Будди. Вважається, всі буддійські учення одвічно присутні в свідомості кожної людини. Таким чином, слід вибрати одне з буддійських учень і тільки згадати витоки свого родства.

Авторитетні буддійські мислителі настоюють на тому, що досягнення просвітлення - це у першу чергу результат великої і важкої внутрішньої роботи, яку неможливо перекласти на плечі церкви чи релігійної общини.

Завдяки підтримці імператора Ашоки буддизм поширився на всю Індію і проник на Цейлон. У пригнобленої бідноти буддизм користувався успіхом завдяки проповіді духовної рівності всіх вільних, а також внаслідок демократичності буддійської сангхи. Заможних громадян буддизм притягував тим, що не вимагав ні жертвоприношень, ні обов'язкового вступу в сангху, ні істотних змін в образі життя. Буддійський культ був простим, зрозумілим, проповідь висловлювалась на звичайних розмовних мовах.

Філософія в Індії тісно перепліталася з міфами та релігійним віруваннями, яким правлячі кола прагнули надати закінчений систематичний характер. Власне, філософія в Індії, як і в Греції, виросла з міфології та релігії.

Індійська філософія виникає на основі багатої культурної традиції численних народностей Давньої Індії, або, як ще кажуть індологи - Великої Бхарата-Варші. Безпосередньо основою багатьох філософських систем Давньої Індії явився корпус ведичної літератури. Чимало гімнів в ведах за масштабом питань, що піднімаються, і по методах їх вирішення мають філософський характер. Значний вплив на індійську культуру здійснили пурани, ітихаси і епічні поеми Махабхарата і Рамаяна. Особливе значення для наступного розвитку філософії мала одна із частин Махабхарати - Бхагаватгіта. В ній аватар Бога Вішну Крішна пояснює своєму товаришу і учню полководцю Арджуні найважливіші положення духовної філософії і принципи йоги.

Дійсно, розвиток філософських шкіл Давньої Індії тісно зв'язаний з еволюцією релігійного світогляду індійців.

Для давньої індійської філософії характерною є широта кругозору і глибина думки. Оскільки метою філософії являється пізнання істини, вона й називається в індійській літературі даршана, тобто „бачення істини”. Індійська філософія розглядає різні проблеми і метафізики, і етики, і логіки, і психології, і теорії пізнання, але вона не розглядає їх окремо одна від одної. Будь-яка проблема досліджується індійськими філософами з усіх боків - з точки зору метафізики, логіки, психології і теорії пізнання. Цю тенденцію деякі вчені називають синтетичною точкою зору індійської філософії.

Індійській філософії притаманна терпимість одних її філософських шкіл по відношенню до інших. Це мало те позитивне значення, що кожна філософська система прийняла обґрунтований і завершений вигляд. Якщо ми відкриємо великі праці ведантистів, то знайдемо там ретельний і продуманий розгляд поглядів всіх інших систем: чарвака, буддійської, джайнської, санкх'я, йога, міманса, вайшешика; таким же чином в працях буддійських або джайнських філософів розглядаються погляди інших філософських систем. Тому кожна система стає енциклопедичною за своїм підходом до тих чи тих ідей. Тому не дивно, що чимало проблем сучасної західної філософії вже були розглянуті в індійській філософії.

Що ж хвилювало перших „східних філософів”, роздуми над якими проблемами викликали в їх середовищі не тільки дискусії, але й досить гостру боротьбу? Напевне, над тими самими, які залишаються вічними, бо, поки живе на Землі мисляча людина, вона неодмінно буде задумуватись, що є цей світ, який сенс його власного існування в ньому.

Ще одна важлива риса відрізняє індійську філософію: індійська філософська традиція відрізняється багатоваріантністю відповідей на онтологічні питання. Тут склалися принаймні три варіанти основних підходів - філософський монізм, дуалізм і плюралізм. Останній, зокрема, представлений системою вайшешка, яка спробувала визначити логічну структуру буття, використовуючи при цьому категоріальну філософську мову.

Досягнення в науках. Давні індійці добились значних успіхів у розвитку наукових знань. Видатним досягненням давньоіндійської науки було створення десятинної системи рахунку, якою сьогодні користується увесь світ. Відмінною рисою давньоіндійської культури є шанобливе ставлення до знань. В Індії вперше був застосований нуль. Цифри, які сьогодні називаються арабськими, спочатку винайшли індійці, і тільки потім вони перейшли до арабів. Незалежно від інших народів давні індійці заклали основи алгебри і стали у цьому відношенні вчителями арабів та народів Середньої Азії, а, як відомо, середньовічні європейські математики запозичили основи алгебри в арабів. У Давній Індії вперше була відкрита таблиця синусів для вирахування знаходження планет. Видатному давньоіндійському математику Арібхаті належить одне з перших рішень в цілих позитивних числах лінійного рівняння з двома невідомими способом, який, по суті, не відрізняється від сучасного способу рішення способом неперервних дробів. Значним інтелектуальним надбанням давньоіндійської цивілізації стало винайдення на початку нашої ери гри в шахи.

Борг західного світу перед Індією у цьому відношенні неможливо переоцінити. Більша частина великих відкриттів і винаходів, якими так гордиться Європа, була б неможлива без розвитку математичних наук в Індії, де уже в давнину знали і вміли рішати квадратні і деякі типи невизначених рівнянь. Знали тут і число П, рівне 3,1416. Про те, що вже в V ст. до н.е. індійці були знайомі з основами тригонометрії і алгебри, знали про емпіричні правила сумування арифметичних рядів, геометричних прогресіях, засвідчують трактати видатних давньоіндійських астрономів і математиків Араб'яхати та Варахаміхіри. В той же час була відкрита і теорема, відома нам як теорема Піфагора.

Заняття хімією і медициною носили релігійно-практичний характер. Давньоіндійським хімікам була відома термічна обробка металів, виготовлення кислот, фарб, парфумів, ліків, препаратів із ртуті. Змістовними роботами з хірургії, терапії, фармакології збагатили світову медицину давньоіндійські медики. Хоча релігійні забобони трактували хвороби як кару за гріховність в житті, видатні давньоіндійські медики Джавака, Чарока вміли діагнозувати і виліковувати різні хвороби і славились далеко за межами країни. При хірургічних втручаннях використовувались майже двісті різних інструментів, застосовувалось обезболювання. Існували вже тоді такі спеціальні розділи медицини, як педіатрія, невропатологія, фармакологія, отоларингологія. Особливе значення надавалось водним процедурам, застосуванню трав, дієти. В текстах згадується про такі складні операції, як трепанація черепа, ампутація рук і ніг, вилучення катаракти.

Хімія в Індії була служницею не технології, а медицини, індійські хіміки не поділяли захоплення середньовічної Європи ідеєю перетворення простих металів в золото. Вони присвячували свої пошуки головним чином виготовленню ліків, засобів для продовження життя або для продовження статевої активності. Ці хіміки-фармацевти досягли значних успіхів у виробництві багатьох важливих препаратів, кислот і солей металів, є свідчення, що вони винайшли своєрідний порох. Значно нижче за рівнем свого розвитку від галузей науки були географічні пізнання давніх індійців. Не збереглось ні однієї географічної праці, ні однієї географічної карти; невідомо навіть, чи існували вони взагалі в Давній Індії.

Розвинута писемність існувала в Давній Індії вже в період царювання Ашоки. Один із шрифтів писемності - брахмі - ліг в основну шрифту девангарі, який в наслідок своєї простоти і зручності отримав широке поширення в давнину і зберігся у багатьох народів Індії до сьогодення.

При характеристиці духовної культури не можна обминути такий оригінальний феномен, як школа йога; йдеться, нагадаємо, не тільки про практику йога, досить добре відому європейській свідомості, а й про теоретичні загадки філософії йога. Йога вчить тому, як стати господарем думок і дій, навчитися їх контролювати і постійно знаходитися у сфері духовності. Духовна традиція переконує, що від самої людини залежить, щаслива вона чи незадоволена, радісна чи песимістична. Якщо свідомість людини належить їй самій, якщо вона володіє своєю свідомістю, то ніщо не може завадити їй бути натхненною, світлою і радісною. Усвідомлення своєї духовної сутності зумовлює щастя людини, оскільки воно є її внутрішнім станом.

Стосовно освіти, то в Давній Індії у період розквіту освіту давали тільки синам брахманів, каста яких вважалась найбільш почесною. Учні на протязі багатьох років повинні були вивчати давні тексти, запам'ятовуючи їх напам'ять. Священні тексти вед, записані за три століття до н.е., до цього передавались виключно в усній традиції. У читанні напам'ять не повинно було бути помилок, які розцінювались не тільки як гріх, а й як катастрофа для ритуалу.

Про архітектуру давньої доби індійської цивілізації можна судити тільки починаючи з епохи царювання династії Ашоки, за велінням якого почалося інтенсивне будівництво буддійських храмів і ступ, а в епоху Гуптів вже склалася практика храмового будівництва з каменю. З'являються також печерні храми з внутрішніми розписами. В цей час успіхи в архітектурі були настільки значними, що цей період справедливо вважають золотим віком індійського мистецтва. Найбільш відомим печерним храмом є комплекс Анджанти в Махарашірі.

З історією індійського народу та його повсякденним побутом було зв'язане декоративно-прикладне мистецтво Індії. Вироби індійських ремісників: ювелірні прикраси і зброя, тканини та ковдри, статуетки і посуд - вражають своєю художньою майстерністю, в них виражені уявлення індійців про красу і гармонію.

Індія по праву має славу одного з найдавніших центрів світової цивілізації, яка зробила значний вклад в будову фундаменту світової культури.

Література

1. Стародавні цивілізації / Під загальною редакцією Г.М. Бонгард-Левіна: У 2-х т. М. 1989.

2. Моїсеєва Л.А. Історія цивілізацій. Ростов-на-Дону. 2000.

3. Гумільов Л.М. Ритми Євразії: Епохи і цивілізації. М. 1993.

4. Ємельянов Ю. Народження і загибель цивілізацій. М.1999.

5. Єрасов Б.С. Культура, релігія і цивілізація на Сході. М. 1990.

6. Шегута М.А. Нариси історії культури світової цивілізації: Навчальний посібник. Л. 2009

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Найстаріша культура світу. Вірування й релігії Індії і їх значна роль для Південної та Південно-Східної Азії. Специфіка та культурні особливості Індії. Планування якнайдавніших міських поселень Індськой цивілізації. Образотворче мистецтво та архітектура.

    реферат [29,7 K], добавлен 26.02.2012

  • Латинська мова як носій культури римської цивілізації. Особливості матеріальної культури Римської імперії в I-II століттях нашої ери. Соціальний устрій суспільства, сім'я, освіта, економіка, військова справа, мова, релігія, мистецтво, музика, театр.

    реферат [402,2 K], добавлен 10.06.2010

  • Цивілізація як щабель розвитку людства, коли власні соціальні зв'язки починають домінувати над природними. Ґенеза і співвідношення культури з цивілізацією. Проблеми протилежності і несумісності культури та цивілізації в умовах сучасного суспільства.

    контрольная работа [26,3 K], добавлен 19.10.2012

  • Релігійні, побутові, етнічні традиції індійської культури в період Могольської імперії. Загальна характеристика епохи: розвиток писемності та літератури; храмова архітектура; сцени історико-географічного змісту і портретний жанр індійської мініатюри.

    реферат [15,9 K], добавлен 10.02.2013

  • Нерозривність культури і цивілізації. Цивілізація - спосіб виживання людини у світі. Культура як підтримка стабільності суспільства, зміна особи і її мислення про світ. Характеристика міфу, релігії, мистецтва, філософії, науки, ідеології, моральності.

    контрольная работа [52,2 K], добавлен 20.11.2010

  • Дослідження особливостей культури Стародавнього Сходу, як одного з найважливіших етапів історії людства, в якому з океану первісних культур виникають перші цивілізації. Культурні надбання Месопотамії, Стародавнього Єгипту, Індії, Давнього Ізраїлю і Китаю.

    реферат [53,3 K], добавлен 26.02.2015

  • Поняття "філософія культури" з погляду мислителів ХХ ст. Культурологічні особливості різних епох європейської цивілізації. Теорії виникнення і розвитку культури. Цивілізація та явище масової культури у сучасному суспільстві. Етнографічне обличчя культури.

    реферат [51,0 K], добавлен 05.02.2012

  • Загальна характеристика та архітектурні особливості пам’ятників древньогрецької цивілізації. Історія їх створення та значення для світової культури: Кноський палац, Парфенон, театр Епідавра, монастир Святого Петра, Ерехтейон і храм Ніки Аптерос.

    презентация [1,7 M], добавлен 11.11.2013

  • Загальна характеристика Індії. Священні місця країни: буддійські і індуїсти храми, монастирі, вівтарі, гомпи, ашрами. Характеристика ознак, відмінностей заміжньої індійки. Традиції в їжі в Індії. Шлюб як священний обов'язок. Проведення сікхського моління.

    реферат [25,3 K], добавлен 01.12.2009

  • Унікальність мистецтва Стародавньої Індії та соціально-економічні чинники, які вплинули на розвиток цього мистецтва: архітектуру, живопис, музику. Економіка і суспільний лад. Розвиток ремісничого виробництва та сільського господарства в Стародавній Індії.

    реферат [1,3 M], добавлен 03.10.2014

  • Філософський наратив постмодернізму. Глобалізаційні трансформації у становленні постмодерного суспільства. Соціокультурні наслідки формування нової цивілізації. Особливості розвитку живопису і драми в другій половині ХХ ст. Виникнення масової культури.

    дипломная работа [131,1 K], добавлен 04.11.2010

  • Географія зародження та історія розвитку найдавнішої Шумерської цивілізації. Періоди становлення шумерської культури, її відмінні риси та фактори, що впливали на неї. Перші держави Південної Месопотамії, особливості економічного та соціального життя.

    реферат [35,8 K], добавлен 10.09.2009

  • Суспільний лад Візантійської імперії. Поєднання християнської релігійності і пізньоантичних архаїчних рис у повсякденному житті візантійського суспільства. Специфіка свят та обрядів. Внесок звичаїв і традицій візантійської культури у інших країнах.

    курсовая работа [1,2 M], добавлен 10.04.2015

  • Початок художнього розвитку Європи з мистецтва Стародавньої Греції. Розгляд змісту давньогрецького міфу "Викрадення Європи". Вплив мистецтва Давньої Греції на культурний розвиток наступних поколінь. Розвиток архітектури та театру у Стародавній Греції.

    презентация [3,8 M], добавлен 31.08.2019

  • Співставлення культури і цивілізації, гармонізації протиріч людини і природи. Теорії культурно-історичних типів та локальних цивілізацій: неолітична, раннєрабовласницька, антична, раннєфеодальна, пізньофеодальна, індустріальна, постіндустріальна.

    реферат [20,4 K], добавлен 09.11.2009

  • Побут, звичаї, релігія у давніх слов’ян. Християнство і розвиток просвітництва у Київській Русі. Суспільно-політичні й історичні обставини розвитку української культури XIV-ХХ ст. Ідеї ренессансу в Україні, музика та театр. Кирило-Мефодіївське товариство.

    шпаргалка [348,4 K], добавлен 02.01.2012

  • Сутність культурної еволюції як процесу формування поведінки людини та її генезис. Елементарний засіб передавання досвіду, які мають тварини. Мистецтво як самосвідомість культури. Етапи культурної еволюції людства. Дослідження цивілізації Тойнбі.

    реферат [17,8 K], добавлен 18.03.2009

  • Генезис писемної справи в Київській Русі. "Світ як книга" як культ премудрості. Освіта в Київській Русі під знаком візантійської цивілізації. Філософська думка в межах духовної культури Київської Русі. Символіка як частина філософського світобачення.

    курсовая работа [48,6 K], добавлен 18.12.2012

  • Розгляд поняття та практичної задачі милосердя як основної проблеми етики та сучасного життя суспільства. Характеристика ключових етапів розвитку української культури. Особливості розвитку театрального, образотворчого та кіномистецтва в післявоєнні роки.

    контрольная работа [21,7 K], добавлен 20.10.2010

  • Антропологічна концепція. Теорія суперсистем культури. Локальний розвиток культур. Розвиток науки, філософії, моралі, релігії, мистецтва. Криза сучасної культури. Суперечливість між високою і низькою культурами. Особливісті марксистської концепції.

    реферат [21,6 K], добавлен 17.03.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.