Особливості життя Р. Санті

Размещено на http://www. allbest. ru/

Міністерство освіти і науки України

Вищий комунальний навчальний заклад Сумської обласної ради Лебединське педагогічне училище імені А. С. Макаренка

Реферат

Особливості життя Р. Санті

Підготувала

студентка 221 групи

Куцай Інна

Лебедин 2016

Творчість Рафаеля Санті всією своєю суттю пов'язане з духовною культурою Відродження, де втілювалися ідеали гуманізму, краси. Рафаель, як великий майстер, цікавий мистецтвознавцям і історикам мистецтва, його епосі присвячена велика дослідницька література. Рафаель був щасливим художником. Він працював багато і напружено, але ніколи творчість не було для нього гіркою мукою, ніколи не прагнув він в своєму мистецтві до недосяжною мети. Бистря піднімаючись сходами художньої досконалості, він щоразу вмів майже безпомилково поставити собі завдання, б його творчим можливостям, -і коли він був зовсім юним живописцем, і коли його геній досяг вищої зрілості. Все що він хотів сказати людям, він встиг перетворити в своїх творах, хоча прожив зовсім недовго-тільки 37 років. Його мистецтво по всьому своєму строю було ясним, спокійним, піднесене і ідеальним. Воно було воістину класичним.

У творах Рафаеля яскраво втілилися уявлення ренесансного гуманізму про вільну людину, про його винятковому місці в навколишньому світі. У картинах і фресках Рафаеля перед нами постає ідеально піднесене зображення церковної легенди, античного міфу і людської історії. В його портретах зображені образи сучасників, повні спокою і величавого гідності, відмічені печаткою проникливою натхненності.. Рафаель в своєму мистецтві пов'язав в одне ціле два різних світи-світ християнський і світ класичний.

Видатний майстер бароко Л. Берніні вважав Рафаеля першим серед великих і уподібнював його «великому морю, яке вбирає в себе воду всіх річок». «Природа зробила світу цей дар, коли, будучи переможена мистецтвом Мікеланджело Буонарроті, вона захотіла бути переможеною одночасно мистецтвом і люб'язністю Рафаеля. Він всіх перемагав своєю привітністю і мистецтвом, - писав Джорджо Вазарі, - але найбільше своїм генієм доброї натури, виконаної благородства і милосердя. Рафаель народився в Урбіно в квітні 1483 в сім'ї живописця Джованні Санті. Джованні Санті був придворним художником і очолював найвідомішу в Урбіно художню майстерню. Майже всю свою юність художник провів у Чітта дель Кастелло, розташованому у верхній частині долини Тібру. Збереглися фрагменти великого вівтарного образу (в музеях Неаполя і Брешії), написаного Рафаелем ок. 1500 для цього міста. У контракті згадується й інший, менш відомий художник, але очевидно, що головна роль належала сімнадцятирічному Рафаелю, який названий в цьому документі майстром. Близько 1503 Рафаель написав великий вівтарний образ - Коронування Марії (Рим, Ватиканська пінакотека). Мабуть, до цього часу він вже працював в майстерні Перуджіно. Цей ранній період творчості Рафаеля завершує картина Заручини Марії (1504, Мілан, галерея Брера). Талант Сальвадора до живопису проявився у досить юному віці. У чотири роки він, з дивними для такої маленької дитини стараннями, намагався малювати. Першу свою картину Сальвадор Далі намалював, коли йому було 10 років. Це був невеликий імпресіоністський пейзаж, написаний на дерев'яній дошці олійними фарбами. Талант генія рвався назовні. Далі цілими днями просиджував у маленькій, спеціально виділеній йому кімнаті, малюючи картини. У містечку Фігерасе Далі брав уроки малюнка у професора Жоана Нуньєса. У 1504 Рафаель вперше приїхав у Флоренцію. У наступні чотири роки він поперемінно жив у Флоренції, Перуджі і Урбіно. Сталося так, що в перше десятиліття 16 в. у Флоренції одночасно з Рафаелем працювали два великих майстри Високого Відродження: Мікеланджело і Леонардо да Вінчі.

З творів Мікеланджело Рафаель сприйняв нову скульптурну трактування форм людського тіла, а з робіт Леонардо - монументальність композиції і інтерес до технічних експериментів. За чотири роки, проведені у Флоренції, художник створив величезну кількість картин. Протягом флорентійського періоду творчості колорит у творах Рафаеля стає більш стриманим і набуває більшого тональний єдність, у порівнянні з яскравими інтенсивними квітами його ранніх робіт, виконаних під впливом Перуджіно. Наприкінці 1508 Рафаель отримав запрошення папи Юлія II до Риму. Рафаелю було доручено прикрасити фресками кабінет тата. Спочатку передбачалося, що ця робота буде поділена між кількома майстрами (Рафаель мав розписати звід), але Юлію II настільки сподобалася складена Рафаелем програма розписів, що він зробив художника єдиним виконавцем проекту. По закінченні цієї роботи тато доручив Рафаелю прикраса Станці д "Еліодоро (1511-1514) і станція дель Інчендіо (1514-1517). Під фресковом циклі першої з них Рафаель представив драматичні епізоди з християнської історії, що містили алюзії на сучасні політичні події. Люнети займають чотири композиції: Вигнання Еліодора, Меса в Больсене, Зустріч Лева I з Аттілою і Звільнення апостола Петра з темниці. Тему Божественного втручання в події людської історії представляють і фрески зводу: Неопалима Купина, Попередження листопада про потоп, Сон Якова, Жертвоприношення Авраама. Фрески третьої станці були майже повністю виконані учнями Рафаеля. З ростом його слави кількість одержуваних замовлень стало настільки величезним, що перевершувало реальні можливості майстра, і він був змушений передоручати роботу над деякими з них своїм помічникам. Тільки композиція “Пожежа в Борго» була написана по картоні Рафаеля і, можливо, їм самим. Це драматична подія зображено так, наче глядач спостерігає його, перебуваючи всередині палаючого міста; фігури набувають ваговитість і міць античних статуй. В кінці цього десятиліття Рафаель і його учні приступили до здійснення ще двох мистецьких проектів у Ватикані - розписів Лоджій (фігури апостолів, старозавітні сюжети, і орнаменти, виконані в техніці гризайль, тобто монохромно) і Зали Костянтина. Одночасно з роботою над фресками останньою з ватиканських станц Рафаель отримав замовлення на створення картонів для десяти гобеленів для прикраси Сікстинської капели (1515-1516, сім з них зберігаються в музеї Вікторії і Альберта в Лондоні). Крім того, Рафаель виконав розписи капели Кіджі в церкві Санта Марія делла Паче (Пророки і Сивіли, ок. 1514), а також побудував похоронну капелу Кіджі в церкві Санта Марія дель Пополо. Вклад Рафаеля в портретну живопис епохи Відродження може зрівнятися тільки з спадщиною Тиціана. Портрети Рафаеля пройшли ту ж еволюцію, що і його релігійний живопис. Одними з кращих робіт у цьому жанрі, що відносяться до раннього періоду творчості, є парні портрети подружжя Анджело і Маддалени Доні (бл. 1507, Флоренція, галерея Пітті). Вілла Мадама, розпочата Рафаелем незадовго до смерті і так і не закінчена, по складності плану може зрівнятися тільки з античними спорудами. Використані тут декоративні мотиви (декорація виконана Джованні да Удіне після 1520, ймовірно, за малюнками Рафаеля) є унаслідуваннями античним гротеск і зроблені з позолоченого і розфарбованого стуку в техніці низького рельєфу. У живопис і архітектуру твору Рафаеля останніх років його життя послужили базою для майстрів наступного етапу розвитку італійського мистецтва - маньєризму. Помер Рафаель у Римі 6 квітня 1520.

Всього про Рафаеля не розкажеш. Мені дивним здається той факт, що автори робіт про життя і творчість художника так, на мій погляд, одностайні в оцінках його життєвого шляху: «Рафаель був щасливим художником», «Світлий геній Рафаеля ні схильний до психологічної заглибленості», «В Римі Рафаель знайшов сильних і могутніх покровителів ». У нього був великий круг знайомих, але мало справжніх друзів ». «Не дивлячись на зовнішню крихкість, він був дуже мужньою людиною, Рафаель. Не слід забувати, в рік перекладу в Рим йому ледь виповнилося двадцять п'ять років. Раз прийнявши рішення, він не зверне з обраного шляху, і доводиться просто дивуватися, як швидко міцніє його геній »(Варшавський). Під час перебування в Римі, він так багато встиг! «... Частково розписав ватиканські станці, керував живописними роботами в віллі Фарнезина і Лоджіях Ватикану, створив картони для замовлених Львом Х килимів, виконував численні замовлення приватних осіб і релігійних громад... » (Дажін).

Стилем життя, суспільної поведінки і характером творчості Рафаель втілив риси нового соціального типу художника - організатора, керівника великих живописних робіт, що веде спосіб життя придворного, що володіє світським лоском, умінням лавірувати і підлаштовуватися під смаки замовника.. В портреті художник відчував себе як і раніше вільно творив. Творчість Рафаеля Санті належить до тих явищ європейської культури, які не тільки овіяні світовою славою, а й здобули особливе значення - вищих орієнтирів в духовному житті людства. Протягом п'яти століть його мистецтво сприймається як один із зразків естетичного досконалості. Рафаель був не тільки неперевершеним майстром ідеально врівноваженою композиції: колорит його, яскравий і блискучий і одночасно прозорий і легкий, чудово поєднується з його малюнком.

Використана література

санті художник живопис фреска

1. Рафаель і його час. Відп. редактор Л. С. Чиколини. М. : Наука, 1986.

2. Долі шедеврів. А. Варшавський. М. : 1984.

3. Алтаєв А. «Зірка Італії» СПб 1980р.

4. Боженкова М. І. «Рафаель Санті» СПб 1994р.

5. Гращенков В. Н. «Рафаель» М: «Мистецтво» 1975 р.

6. Дажін В. Д. «Рафаель і його час» М: Знання 1983р.

Размещено на Allbest. ru