Лялька-мотанка

Історія та магічно-обрядове значення ляльки-мотанки в українських традиціях. Види ляльок-мотанок та особливості поєднання кольорів. Символіка кольорів та вишивки в одязі ляльки. Технологія та санітарно-гігієнічні вимоги при виготовленні ляльки-мотанки.

Рубрика Культура и искусство
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 29.09.2016
Размер файла 5,0 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

лялька мотанка обрядовий символіка

Вступ

1. Традиційна лялька-мотанка

1.1 Традиційна народна лялька

1.2 Історія ляльки мотанки

1.3 Магічно- обрядове призначення ляльки

1.4 Види ляльок-мотанок

1.5 Поєднання кольорів

1.6 Символіка кольорів «мотанки»

1.7 Символіка вишивки в одязі ляльки

2. Технологія виготовлення ляльки-мотанки

2.1 Інструменти та матеріали

2.2 Технологія виготовлення ляльки-мотанки

2.3 Санітарно-гігієнічні вимоги при виготовленні ляльки-мотанки

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Останнім часом ми часто чуємо про відродження народної традиції, її збереження та передачу наступним поколінням. У молодіжному середовищі набувають популярності вечорниці, різноманітні майстер-класи з декоративно-ужиткового мистецтва, танцю, пісні. Починають відроджуватися давні містерії, які черпають свої витоки у язичницькому світогляді наших пращурів.

Одним із таких видів декоративно-ужиткового мистецтва є творення ляльок-мотанок. Лялька-мотанка - не просто лялька. Наші пращури вважали, що це магічна істота, яка має тісний зв'язок з потойбіччям, тому і виготовлення її було певною містичною дією. Можливо, саме з мотанки пішов вислів, що кожна жінка - відьма, бо тільки майстриня відає, яку думку «намотала» в мотанку, що та лялька буде дарувати і символізувати.

“Навчальними програмами трудового навчання для загально освітніх закладів 5-9 класи”(автор В.Сидоренко та інші), затвердженими МОН України 29.05.2015 №585 передбачино вивчиння розділу “Технологія виготовлення та проектування ляльки мотанки” у варіативній частині.

Мені як майбутньому учителю технологій потрібно глибоко оволодіти технологією виготовлення ляльок-мотанок різних видів, історія виникнення ляльок-мотанок,їх сакральне значення, щоб передати свої вміння та знання вихованцям. Враховуючи актуальність і сучасність ляльок-мотанок, захоплення дітей цим видом діяльності, при виборі теми курсової роботи я зупинила свій вибір на тему: ”Лялька-мотанка - оберіг душі ”.

Метою моєї курсової роботи є глибоке дослідження історії виникнення ляльки мотанки, особливості поєднання кольорів у її виготовленні, символіки української вишивки на одязі ляльки, орнаментів.

1. Загальна характеристика ляльки-мотанки

1.1 Традиційність народна лялька

Лялька, як дитяча іграшка і оберіг родини й роду, як могутній магічний талісман га символ зв'язку між поколіннями, знана в багатьох традиційних культурах земної кулі від Аляски до Австралії, від Африки до України.

Головне призначення ляльки - берегти душу свого власника від зла й нечистих помислів. Іноді з рук майстра народжувалися ляльки, про які складалися легенди, і передавалися від матері до дочки, як священний переказ.

Також у традиційних обрядах народів Європи прослідковується тісний зв'язок процесу виготовлення ляльки з продовженням роду га ритуалами родючості. Колись на всій території, що її нині вчені-дослідники називають «Старою Європою» - від Карпат до Північної Італії - існував культ Великої Праматері, яка народила все суще, яка береже життя і оновлює його. Образ Богині ми зустрічаємо на критських амфорах, і при розкопках Трипільської культури, в священних космогонічних піснях, які дійшли до нас під назвою «колядок» і у веселих новорічно-маланкових переодя! аннях. Все це - відгомін древнього праєвропейського культу Великої Богині, єдиної в трьох лицях - Діви, Матері і Баби - прародительки.всього живого на Землі і матері всіх людей.

Наприклад, у деяких місцевостях Європи раніше - а подекуди й дотепер - здійснювали на честь закінчення жнив такий обряд: виготовляли спеціальну ляльку, закладали у неї останній зрізаний колос або останній сніп з поля, і потім цю ляльку зберігали на почесному місці в домі, до наступного урожаю.

В деяких регіонах України теж зберігся подібний обряд. «Куклою» на_ Черкащині та Київщині називали"в народі жмут стиглого колосся, останній, який залишають на вижатому полі і закручують за рухом сонця. Це робиться, аби наступного року теж був добрий врожай. '

Але є лялька, яку в тій чи іншій формі знали на всіх континентах. Це мотана, або вузлова лялька, виготовлена з м'якого матеріалу - шкіри або тканини і з ниток Очевидно, перші такі ляльки робили з трави або соломи, а згодом, з поширенням ткацтва, почали використовувати тканину і прядиво.

В Україні її знають, як ляльку-мотанку, і тут вона відома з незапам'ятних часів; своїми витоками сягає чи не в добу Трипільської цивілізації.

1.2 Історія ляльки - мотанки

Лялька-мотанка (або вузликова лялька) є прадавнім сакральним оберегом.

Їй вже майже 5000 років, вона з'явилася з тих пір, як почали вирощувати льон. Перша лялька-мотанка була виготовлена більше 5 тисяч років тому. Такі ляльки можна знайти в будь-якій країні.

Це була не просто іграшка. Вважалося, що вона захищала людину від неприємностей та бід.

Ляльку часто використовували у ритуалах. При виготовленні ритуальної ляльки в неї вплітали все те, від чого людина хотіла позбутися (біди, хвороби), і спалювали на вогнищі, або топили у воді.

При розкопках Помпей були виявлені численні лялькові лавки із збереженим товаром. Ляльковим ремеслом займалися не тільки гончарі, але і знамениті скульптори й різьбярі по дереву.

У Єгипті знайдена римська ганчір'яна набивна лялька: виконана з грубого полотна та набита клаптиками і папірусом. Дітки часів Римської імперії грали не тільки ляльками.

Достеменно відомо, що в Древньому Римі були лялькові будиночки з мініатюрними меблями, іграшкові звірики, солдатики, вовчки (дзига по-нашому), кульки і холо-хупи... Виготовлялися ляльки з обпаленої глини (найдешевший варіант), а також з кістки, дерева, воску, бурштину, бронзи, міді і навіть срібла з золотом.

Подібно грецьким лялькам, римські робилися голенькими, без одягу.

Дана ганчір'яна лялька чудово складена - подивіться на пропорції!

Руки зроблені з скрученого лляного полотна (нагадує стародавні слов'янські), кольорова вовняна тканина, нині майже втрачена, покривала обличчя і тіло.

До кінця не ясно, жінка це або чоловік, але синя намистина (праворуч), швидше за все, частина прикраси - можна припустити, що це жінка.

Лялька збереглася тільки завдяки посушливому єгипетському клімату, на підставі єгипетських знахідок епохи Стародавнього Риму ми можемо зробити висновок, що лялька була дуже популярна, ця популярність притаманна їй до сих пір на території сучасної Італії.

Ляльок можна було бачити в будь-якій селянській хаті. Вони виконували різні функції - охороняли житло, дітей, сон, берегли господарство.

Діти любили ними бавитися.

Мотанка відрізняється від звичайної іграшки відсутністю обличчя. За уявленнями язичників через обличчя в ляльку вселяється душа. А душа буває доброю чи поганою.

Матеріалами для виготовлення служать натуральні матеріали (сіно, солома, дерево, трави, сухе листя, насіння, зерна). Прикрашали мотанку народними орнаментами та вишивкою.

Народ вірив, що в мотанці знаходиться дух предків і що вона може передавати досвід з покоління в покоління. Українці вважали, що цей символ приносить їм багатство та успіх.

Секрети виготовлення ляльок передавалися в родині від матері до дочки. Коли дівчина виходила заміж, мати дарувала їй ляльку-мотанку, як оберіг для нової домівки.

Хворій дитині давали пограти з лялькою. Після чого її знищували. У народі вірили, що вона вбере в себе її недугу. Коли дитина виростала, її місце в колисці займала лялька. Вона охороняла це місце від нечистої сили до народження наступної дитини.

На Різдво виготовляли спеціальних ляльок із зерна. Вони символізували добрий урожай.

Існувало три типи ляльок-мотанок: немовля, баба-берегиня, наречена.

При народженні дитини українці виготовляли ляльку-немовляти. Лялька виконана у вигляді немовляти в пелюшках. Її укладали в ліжечко поряд з дитиною для охорони її сну та здоров'я.

Баба-берегиня допомагала оберігати достаток сім'ї. У середину ляльки вкладали монети, зерно, вовну для збереження домашнього тепла, отримання хорошої вовни овець та грошового достатку.

Лялька-наречена захищала дівчат від пристріту і підтримувала їх. Цю ляльку багато одягали і прикрашали, так як вона символізувала придане нареченої і привертала багатого нареченого.

В Україні народну ляльку робили з соломи, тканини, шматочків старого одягу, ниток. Спосіб простий - перекручування й перев'язування тканини.

На обличчі такої ляльки різними нитками намотується хрест.

Ляльок-мотанок або не одягали або шили їм одяг. Іноді це були мініатюрні народні костюми, традиційні для тієї чи іншої місцевості.

Колись такі ляльки робили всюди: наші прапрабабусі інших ляльок і не знали.

Мотанка виготовляється з доступного дешевого матеріалу і без будь-яких інструментів. Може бути сплетена з соломи або зовсім без застосування нитки. Голова називається «лялькою». Для неї шматочок тканини складається вузькою смужкою, а потім загортається «рулетиком» і обмотується тканиною.

«Лялькою» називається і перший обжинковий сніп, закручений особливим способом. Голова приєднується дуже просто: до колодки, до трісці, до кукурудзяного початку та ін. Мотанка навіть може не мати рук, тільки обгортається тканиною. І тут вже годиться все, що знайдеться в господарстві. Раніше найціннішою прикрасою для ляльки ставали шматки старих вишитих сорочок, іншого одягу.

Мотанки не мали обличчя, а замість очей, рота - хрест з ниток. Хрест у колі - це солярний знак *, таким чином, лялька з таким обличчям несе в собі сонячну енергетику. У голівку мотанки часто зав'язували зерна пшениці. Це також додавало їй сакральне значення, так як зерно пов'язане з померлими або ненародженими душами. Коли його «ховають», воно оживає, проростає і знову починає вічний кругообіг життя.

Тому мотанку пов'язують з уявленнями про життя і небуття, з досвідом минулих поколінь та їх зв'язком з майбутніми поколіннями. Мотанка пов'язана з усіма аграрними святами. Її роблять на Колодія, наприкінці Масниці (як уособлення зими, яку спалюють), на Івана Купала (лялька Марена). Її сакральне значення збереглося.

Обов'язкова умова - іграшка повинна бути хрестоподібної форми, щоб не нагадувати собою реальної людини.

Існує теорія, за якою українська народна лялька з'явилася внаслідок побутових змін, матеріалів і образів виготовлення культових жіночих зображень.

Після прийняття християнства язичницька міфологія тривалий час залишалася актуальною, оскільки була пов'язана з природою (обряди Масляна, Купала тощо). Це вплинуло на ляльку - іграшку для дітей, змінило її сюжетний зміст, наповнило новим змістом. Матеріалом для таких ляльок служили солома, трава, тканина, гілки дерев, глина, дерево, очерет тощо.Превалювання жіночих зображень над чоловічими пояснюється тим, що з жіночим образом з давніх часів асоціювалися уявлення про богиню родючості, берегиню домашнього вогнища та захисницю.Образ молодої дівчини, "увінчаний квітами дівчини", "княгині і дружки" в окремих селах Полтавщини, Черкащини та Київщини символізує родючість та життя. Тоді як в інших селах цих областей переважає образ ляльки-матері "Богородиці".

Ляльки Середньої Наддніпрянщини своєрідні за образом виготовлення та складні за декоративною палітрою. Таку ляльку виготовляли методом зв'язування і накручування вузлів без голки та ножиць. Тому вона і називається "вузликова лялька". Існувало ще поняття "мотанки" - ляльки візуально схожою з "вузликовою", але виконаної шляхом намотування окремих шматочків тканини на основу.

Хрест на обличчі-символ веселки, тому він робиться з яскравих ниток. Обличчя-солярний знак сонця. Всі вертикальні лінії-це чоловіче начало, всі горизонтальні лінії - жіноче.

Так вже склалося, що ляльки Середньої Наддніпрянщини мають найбільш обрядовий вигляд. Вони декоративні, яскраві, строкаті, мають язичницький трохи таємничий вигляд...

Оскільки народні ляльки з тканини були невід'ємною частиною селянського побутового середовища, пов'язаної з землеробською роботою та домашнім вогнищем, тому вони і в давні часи, і сьогодні є символом родючості, материнства й своєрідним оберегом.

Ляльки виготовлялися або на швидку руку, щоб заспокоїти і зайняти дитину, або старанно як подарунок на свято, весілля, чи на день народження.

Майстерно зроблена, пишно вдягнена лялька є цінним предметом домашнього майна, разом з тим виступаючи посередницею між старшим і молодшим поколіннями, запорукою добробуту, щасливого родинного життя, й захисту від злих сил!

І сьогодні серед розмаїття сучасних ляльок народні ляльки з тканини є особливим видом з неосяжною енергетикою, які цілюще впливають на психіку й здоровий розвиток дитини. Саме тому в наші дні вони стають все більш і більш популярними!

1.3 Магічно - обрядове призначення ляльки

Лялька-мотанка - українська народна лялька, символ жіночої мудрості, родинний оберіг.

Здавен у кожній родині лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом мудрості, берегинею роду, символом матері-прародительниці та зв'язку між поколіннями, одна із найдревніших іграшок і сакральних (священних) істот нашого народу, якій тисячі й тисячі років. Скільки існує людство, стільки років цій іграшці, яка повинна була дитину заспокоїти, нагодувати і зберегти. Бо мати, залишаючи дитя, замотувала фрукти чи хліб у шматочок тканини, прив'язувала паличку і давала, як іграшку, тому в основі ляльки -- хрест. Людина вигадувала ляльку-мотанку, подібну собі, як забавку для дитини, як оберіг дому. Виготовляючи цей сакральний предмет, жінки вкладали у неї свою енергію, певні думки і побажання. Ляльку-мотанку передавала мати дочці, коли віддавала до іншого роду, а дочка, у свою чергу, своїй дитині. Це ніби ниточка, яка зв'язувала увесь рід.

Наші пращури вірили, що лялька є посередником між живими та тими, хто ще народиться. Тому на заміжжя дівчини разом із рушниками і сорочками в скриню до приданого клали ляльки. Робили їх дуже ретельно: одягали в українське народне вбрання як наречену, плели вінок на голову і обов'язково «додавали» нареченого -- мусила бути пара. Відразу після одруження тими ляльками бавилися -- вважалося, що так швидше народяться діти.

Обличчя у «плодоносних» ляльок немає -- невідомо ж, хто прийде на світ.

Берегиням -- іншому різновиду -- на обличчі намотували хрести. І виготовляли їх на різні потреби: аби людина одужала, аби пішов дощ чи навпаки -- припинилася злива, вщух буревій...

Усі елементи одягу мотанки є символічними: спідниця уособлює землю; сорочка -- три часи: минулий, теперішній і майбутній; головний убір -- очіпок, стрічка чи хустка -- зв'язок із небом...Українська лялька тим унікальна, що вона -- така ж, яка була тисячі років тому! Найдавніші -- глиняні -- сягають доби Трипілля!

Лялька-мотанка не випадково не має обличчя. Адже вона виникла не як іграшка, а як сакральна річ. Вона мала прикликати дух померлої або ще не народженої людини до живих, запросити її в коло сім'ї, до столу чи до тієї дитини, яку виховувала. ВОНА виховувала. Бо уособлювала дух прадавнього Предка, а відтак не дівчинка гралася лялькою, а лялька, як стара баба, передавала досвід минулого новому поколінню.

Сакральна істота з хрестом замість обличчя, символізує гармонію вертикалі (духовності) і горизонталі (земного розвитку людини), тобто допомагає гармонізувати простір. Такі іграшки повинні знаходитися на покуті зі сторони сходу сонця, над ліжечком дітей (оберігає дитину), над дверима (зустрічає і проводжає гостей)...

Ляльку робили, коли викликали духа. Іноді її знищували, спалювали, щоб ця річ забрала, наприклад, недугу. Якщо писанкою «викочували» хворобу, то ляльку виготовляли тоді, коли треба було про щось швидко попросити або подія була значна. Знищували її, коли намагалися вилікувати людину чи прикликати дощ. Тобто її віддавали богам -- вона ставала жертвою й могла заміщати собою живу істоту. Тому її обличчя було відокремлене від будь-якої особи, щоб ніхто не постраждав під час знищення мотанки -- аби не зашкодити живим. Наші предки вважали, що лялька з певними вираженими рисами обличчя - будь то очі чи ротик - може прив'язувати до себе душу того, хто нею грається, що може понести за собою небажані наслідки. Окрім того, за таким хрестоподібним личком можна уявити собі яке завгодно. І, зрештою, хрест у колі -- це солярний знак, тож лялька із таким обличчям несе в собі сонячну енергетику. Ну, а в голівку мотанки часто зав'язували зернятка пшениці. Це теж надавало їй сакрального значення, бо зерно пов'язане з померлими чи ненародженими душами. Коли його «ховають», воно оживає, проростає і знову розпочинає одвічний коловорот життя. Тому мотанку пов'язують із уявленнями про життя й небуття, із досвідом минулих поколінь та їхнім зв'язком із поколіннями наступними.

Лялька-мотанка приходить у наш світ у якомусь образі, створюється з певною ціллю. Її виготовляли із різними побажаннями, наділяли різними символічними значеннями: на щасливу долю, сприяння потаємним бажанням, гармонії людини з природою, на успіх і здоров'я, на добро і злагоду. І обов'язково, ці обереги несуть у собі позитивну енергетику.

Мотанка виконується виключно шляхом намотування, не має обличчя і несе в собі тепло людських рук, любов і турботу, з якою створена… Вона може бути плетена із соломи чи зовсім без застосування нитки, коли всі вузли закріплюються архітектонічно за рахунок того матеріалу, з якого робиться мотанка. Голова називається «куклою». Для неї шматочок тканини складається вузенько (як пасок або крайка), а тоді згортається «рулетиком» і обмотується тканиною.

«Куклою» величають і перший обжинковий сніп, закручений в особливий спосіб. Таке ж наймення у дитячої «пустушки» -- хліба, загорнутого в полотнинку (її раніше давали до ротика немовляті). Тобто шматочок хліба чи тканини або зерно, загорнуте в полотнину, -- це голова, що уособлює дух істоти. Приєднується вона дуже просто: до колодки, до трісочки, до кукурудзяного стебельця -- будь-чого. Мотанка навіть може не мати рук -- тільки обгортається тканиною. І тут уже годиться все, що знайдеться в господі. Раніше найкоштовнішим убранням для ляльки ставали клапті старих вишитих сорочок, іншого одягу. Власне, тому українська мотанка позначена регіональними ознаками тієї місцини, де її виготовлено.

Лялька-мотанка ні в якому разі не шиється, не проколюється голками чи шпильками - виключно мотається. Звідси і назва - МОТАНКИ. Голку можна застосовувати лише при виготовленні одягу для ляльки і ні в якому разі не пришивати нічого до самої лялі! І Не колоти її!

Оскільки робилась лялька-мотанка з тих матеріалів, які були під руками - чи то солома, чи старі непотрібні речі, а одягалась в клаптики матерії зі старого одягу матусь і бабусь, то й не дивно, що така лялька, зроблена власноруч, оспівана піснями, обласкана казками, одягнена в усе своє, домашнє, рідне - вважалась оберегом у родині. Якщо в сім'ї хворіла дитина, то їй робили спеціальну ляльку-мотанку, яку змотували з тієї трави, яка допоможе при хворобі, її давали дитині - і забавка, і цілющий ефект.

1.4 Види ляльок-мотанок

Великодні ляльки

Ляльки - Спасівки

Лялька-мотанка - захисниця

Згідно давніх вірувань, безлика лялька не зможе стати чиїм-небудь двійником, а отже - ніколи не принесе шкоди людині. Причому ні навмисно, ні випадково.

Слав'яни були впевнені: лялькам-оберегам не можна малювати обличчя ще й тому, що через очі ляльки в її господаря може вселитися злий дух.

Для того, щоб наділити маленьку ляльку-мотанку великою магічною силою, на ляльковому обличчі нитками чи стрічками виплітали кольоровий хрест - давній могутній символ Сонця.

Під час створення ляльки-мотанки кожна дрібниця має своє значення. Так, нитки намотували по ходу Сонця (із сходу на захід), по спіралі (символ безкінечності духовного життя). При цьому бажали людині для якої робився оберіг добра і щастя, міцного здоров'я, начитували молитви.

Доречі, робити ляльку-мотанку як оберіг треба було тільки в "хороший" період (краще взимку). Невдалим часом були свята і вихідні дні, а також середа і п'ятниця (в ці дні займатися рукоділлям вважалося за гріх).

Не можна було мотати ляльку-оберіг вночі, коли відьми і русалки виходять на прогулянку.

Дуже строго дотримувалися ще одного правила: змайструвати ляльку-мотанку так, щоб вона стала оберегом потрібно було за один раз, не відкладаючи роботу на потім, чи на завтра. Вважалося, що зроблене вдруге перекреслює те, що було створено вперше, і таким чином оберіг втрачає свою силу.

Для виготовлення мотанки-оберегу брали клаптики ношеного одягу, до того ж "щасливого" - того, який носили в найкращі періоди життя, не затьмареного ні бідами, ні хворобами чи бідністю, ви чи ваші родичі.

"Пеленашка" - перша лялька-оберіг для дитини.

Ляльки - це, свого роду, історія життя людини. Перша лялька вважалась для дитини найважливішою. Вона є основою для виготовлення багатьох інших ляльок, вона проста у виготовленні, її можна зробити за декілька хвилин.

Ця лялька-оберіг має багато різних назв: немовля, пеленашка (від слова пеленка, спеленати), дитинка, дитятко та ін.

Немовля (пеленашка) і на вигляд дуже проста лялька: дитинка в хусточці, запеленана і обвита звивальником. Раніше одягом новонародженого були пеленки, і до року на пеленки накладали хрест-навхрест перев,язки. Їх робили із м,якеньких баєвих та бавовняних тканин. В народі їх називали верчами або звивальниками.

У ляльки-немовлятка ковдра робилася з відворотом, на вушках куточки підвернті, хустинкою закрите чоло і тім,ячко рівненьке.

Ляльку-пеленашку клали в колиску до дитини як оберіг від злих духів. Також цю ляльку використовували як оберіг при народженні.

Часто старші діти робили немовля-пеленашку як ігрову ляльку - для себе, та для молодших братів і сестер.

У різних регіонах цю ляльку робили по-різному - є деякі особливості у виготовленні основи ляльки-пеленашки, у замотуванні в сповивальник та наявність чи відсутність сакрального хреста на обличчі ляльки.

Для того, щоб лялька-мотанка "Пеленашка" стала оберегом для майбутньої дитини, вагітна жінка майструвала її при запаленій свічці читаючи молитву. Закрутку із тканини потрібно було шість разів скрутити-розкрутити, і, тільки скрутивши сьомий раз ляльку можна було обмотати, тримаючи її в лівій руці, а обмотуючи обов,язково правою.

Лялька - наречена

Лялька - наречена захищала дівчат від пристріту і підтримувала їх. Цю ляльку багато одягали і прикрашали, так як вона символізувала придане нареченої і привертала багатого нареченого.

Лялька-Веснянка

«Веснянка» - лялечка, яку традиційно робили дівчата і жінки на прихід весни. Особливістю цієї ляльки є довге волосся незвичного кольору.

«Веснянка» є оберегом молодості та краси. Вона символізує закінчення холодів і перемогу сонця, тепла, світла й добра. Ця лялька-мотанка має особливе призначення - прикликати весну не тільки в дім господарів, а й у їхні душі - щоб і назовні, і всередині панували тепло і гармонія.

Дарунок такої ляльки чоловіку означав побажання йому довго залишатись молодим та життєрадісним, жінці -- бути завжди чарівною і привабливою.

Лялька-Травниця

Травниця - ганчір'яна лялечка, наповнена духм'яними лікарськими травами. Наші предки вірили, що вона є оберегом здоров'я та довголіття. Хвороби колись вбачалися злими духами, а трави та дерева наділялися магічною силою, яка здатна захистити від цих духів оселю. Тому травничка була чи не у кожній сім'ї. Її вішали біля ліжка, давали гратися дітям чи просто мнули в руках, вдихаючи цілющі запахи трав. Наповнити травничку можна на свій смак та в залежності від того, якого ефекту Ви очікуєте від лялечки. Так, травниця з мелісою чи материнкою - заспокоїть, з м'ятою - зніме втому, з ромашкою та чебрецем - знищить шкідливі мікроби.. Окрім того, таку лялечку можна наповнити травами, що відлякують комах.

Лялька-Зернушка

Зернушка - ще один вид народних ляльок-оберегів. Традиційно таких лялечок наповнювали зерном або крупою, звідти й походить її назва. В давнину такі обереги виготовляли восени, використовуючи зерно із зібраного урожаю. По тому, наскільки повненькою виходила лялька, робили висновок про достаток в сім'ї. У скрутні часи, коли запаси їжі вичерпувалися, лялечку розв'язували і варили з крупи кашу. Якщо ж зерно в зернушці залишалося, весною його додавали у новий посів. Люди вірили, що це принесе їм хороший урожай. Лялька-крупеничка була чи не найважливішим оберегом у кожній хаті. Вважалося, що вона приносить у дім достаток, добробут, урожай та поповнення в сім'ї.

1.5 Поєднання кольорів

Досі мова йшла про психофізіологічному і емоційному впливі окремого кольору. Та в інтер'єрі людина вкрай рідко бачить тільки один колір. Зазвичай він сприймає складну кольорову гаму середовища, тобто на нього впливають не окремі кольори, а їх поєднання.

Для практичного використання можна застосовувати сталі колірні поєднання, умовно названі за якістю їх емоційного сприйняття в інтер'єрі.

Ось деякі з них:

Багаті

Для того, щоб створити враження роскоші, досить поєднати емоційно насичений колір з темними відтінками. Наприклад, колір бургундського вина, що виникає в результаті змішування червоного з чорним, асоціюється з цим дорогим французьким напоєм, символізуючи багатство. Якщо до кольору бургундського вина додати насичений зелений і королівський золотий, то відчуття розкоші буде гарантовано.

Темні кольори, так часто зустрічаються в дорогих виробах зі шкіри та оксамиту, створюють незабутній ефект, демонструючи розкіш і впливовість.

М'які

Ніжні, не контрастні тони - ідеальне рішення для передачі тепла і м'якості. Персиковий колір відноситься до пастельної колірної гами. Його ненав'язлива привабливість буде доречна скрізь: починаючи з інтер'єру ресторану і закінчуючи модною спальнею. Прекрасно виглядає, наприклад, поєднання персикового з відтінками фіолетового і зеленого. Ці ніжні, розслаблюючі кольорb відмінно підійдуть для оформлення будинку, де разом із заспокійливим ефектом вони створять атмосферу доброзичливості.

Гостинні

Кольорові комбінації, в яких присутній жовто-оранжевий бурштиновий колір, славляться настроєм привітності. Жовтий у поєднанні з невеликою кількістю червоного сяє і привертає увагу. У людині ці відтінки викликають асоціації з золотом і шафраном. Монохроматична палітра, що складається з шафранових відтінків з білим, служить класичним прикладом доброзичливості і краси. Комбінації з блідим бурштиновим кольором прості і геніальні. Цей колір з усіма своїми відтінками будить у глядачеві відчуття тепла і комфорту.

Динамічні

Найяскравішими вважаються комбінації кольорів, що несуть в основі жовтий колір. Жовтий колір символізує сонячну енергію, активність і постійний рух. У поєднанні з білим якості жовтого кольору посилюються, що створює ефект неймовірної яскравості.

Контрастні кольорові сполучення (наприклад, жовтогарячий з блакитним або жовтий з фіолетовим) створюють відчуття руху. Особливо доречні вони бувають у тісному, закритому приміщенні. У кімнаті, оформленої в жовтих тонах, практично неможливо відчути себе пригніченим.

Стильні

Те, що модно сьогодні, завтра може виявитися позбавленим смаку. Стильні комбінації кольорів часто шокують глядача. Зеленувато-жовтий колір - прекрасний приклад яскравого кольору, такого улюбленого молоддю. Цей що кидається в очі колір в незліченній безлічі комбінацій широко використовується в модному одязі, починаючи з тенісних туфель і закінчуючи светрами. Найбільш незвичайного ефекту можна досягти, поєднавши жовто-зелений колір з додатковим йому кольором фуксії.

Нові

Зелений колір, що складається з рівних частин синього і жовтого, символізує здоров'я і процвітання. Доповніть ніжний салатовий сильним, владним червоним, щоб пожвавити композицію. Використання зеленого та споріднених йому відтінків допоможе вам створити живі, свіжі комбінації. Подібно молодий травичці на тлі безхмарного неба, зелений відмінно поєднується з блакитним. Такі колірні палітри виглядають ефектно і природно.

Традиційні

Традиційні кольорові комбінації формувалися століттями і несуть в собі історичне значення. Такі консервативні кольору, як насичений синій, бордовий, жовто-коричневий і зелений символізують владу. Темно-зелений колір у поєднанні з червоним золотом, бордовим або чорним говорить про впливовість і стабільності. Темно-зелений колір нерідко використовується в оформленні банків або юридичних контор, маючи на увазі стабільність і надійність закладу.

Освіжаючі

Освіжаюча колірна гама, як правило, складається з прохолодного синьо-зеленого кольору в поєднанні з додатковим йому червоно-помаранчевим. Синьо-зелений колір освіжає, заряджає бадьорістю й енергією. Часто до його допомоги вдаються туристичні фірми, рекламуючи активний відпочинок. Це свіжі, легкі колірні комбінації несуть в собі відчуття свободи і спокою.

Ностальгічні

Кольорові комбінації, до яких входять відтінки лаванди, носять ностальгічний характер.Вони нагадують нам про Вікторіанської епохи, романтичних ідеалах, поезії. Більш тонкий і не такий пристрасний, як рожевий, лавандовий колір представляє собою суміш червоного та синього, розбавлену білим. У сполученнях з іншими квітами лавандовий колір займає провідну позицію, навіть не дивлячись на свою ніжність.

Професійні

У світі бізнесу прийнято не демонструвати себе без особливої потреби. Одяг сірого кольору нейтральна, не привертає уваги і не видає особистих якостей господаря. Однак теплі сірі тони можуть послужити відмінним тлом для яскраво-червоних, зелених та помаранчевих вкраплень. Кольорові комбінації з ахроматичні сірим завжди гармонійні, а також практичні висловлюють тверезий погляд на життя.

1.6 Символіка кольорів «мотанки»

БІЛИЙ

Білий - символ невинності, чистоти й радості. Він - нейтральний: в ньому - чарівна сила денного сонячного світла, що виражає спорідненість із Божественною силою.Білий колір багатий своєю чистотою, бо несе в собі всю гамму веселкових кольорів, на які розпадається, коли зустрічається з чистими краплями небесної води. Тож у його небесно-світлій чистоті - гармонія всіх кольорів, як в Богові - гармонія цілого світу.В білих кольорах служиться Служба Божа на Різдво Христове, Вознесіння і Переображення Господнє, а також на Благовіщення і ранкова Служба на Великдень.У знак того, що людина приходить у світ для світлих справ, обряд хрещення здійснює священик, одягнутий в білі ризи... Тож білий колір - то символ створеного Богом світу, в якому - розмаїття явищ, як розмаїття кольорів-у кольорі білому...З ним пов'язане все видиме, осяяне небесним світлом. В давнину - це колір Білобога, а також колір ангелів, святих і праведників. Білий колір і небесне світло - поняття символічно однозначні, бо з ними пов'язані: сторона світу - Схід, пора року -весна, пора доби - ранок, а напрям руху -тільки вперед, бо попереду чекає світле і радісне, що нам приносить Сонце. Білий колір - осереддя світлого «правого» світу...

ЧЕРВОНИЙ

Червоний-символ крові й вогню, бо це - гарячий колір. У ньому - всі сторони життя: з однієї - повнота життя, свобода та енергія; з іншої - ворожнеча, помста й агресивність.З однієї сторони - це символ любові, а з іншої - символ страждань.Червоний колір - символ Божої любові до людей, до людського роду, бо Син Божий заради спасіння людства пролив свою святу кров, а після нього - інші мученики за віру Христову.В ризах червоного кольору правлять священики Службу Божу на Великдень і на честь святих великомучеників....Стихія червоного кольору - вогонь, а планета - Марс, планета бога війни, для кого проливати червону кров - звичайне явище. Його день - вівторок, бо тоді треба багато енергії для початку і звершення нових справ. А також і четвер, бо цього дня було видано Ісуса Христа на хресні страждання...Він - колір гарячий, тому його сторона світу - Південь, а пора року - літо, пора доби - день, навіть полудень, а напрям -тільки вверх і вправо, тобто - за палюче-спекотним Сонцем. Туди, де гаряче, де грає-кипить кров..

ОРАНЖЕВИЙ

Оранжевий - символ слави, величі та гідності. В ризах такого кольору священики правлять Службу Божу в усі недільні дні, що приурочені Господеві....Його стихія - вогонь і Земля, а небесне світило-Сонце. День - неділя, яка приурочена Богу.

ЖОВТИЙ

Жовтий - символ тепла, радощів і поваги. Це - колір золота і стиглого колоса, через які він уособлює Сонячне світло.Він - колір Божественної величі та слави, тому в жовтих або золотих ризах правлять Службу Божу не тільки по неділях, але й в дні, приурочені пророкам, апостолам і великим святим.Його стихія - земля, бо на землі він золотить хлібні лани для блага і достатку людей і над Землею піднімає палахке Сонце, як знак Божественної турботи про людей. Його планета - Венера, а день - п'ятниця, бо цього дня від великої любові до людей помер на хресті Син Божий і Людський - Христос, котрого зрадили і віддали на страждання. Так через Венеру і п'ятницю переплелись любов і страждання, зрада і розлука - в усьому цьому проглядається жовтий фон...Він може мати і суперечливе значення: з однієї сторони, це - колір Сонця і золота, як застиглого сонячного променя, а з другої - колір опалого листя та достиглих хлібів, що означає завершення, кінець, а інколи і загибель. Тому, знаходячись біля золотого кольору, він разом з ним посідає центр світу, але схиляється до Заходу, де осінь; його напрям - вверх, як кольору Сонця, і, водночас, вниз і назад, як кольору стиглості; його стихія - вогонь, як кольору Сонця і золота, і, разом з тим, земля, як основа стиглих хлібів.

ЗОЛОТИЙ

Золотий - символ святості, свідчення Божественної Сили, світлого подвигу Сина Божого та чистоти Пресвятої Богородиці.Він також символізує Сонце і багатство. Та золотий колір має бути чистим, а багатство - духовним.Золотий колір символізує святість, поки золото - тільки символ; коли ж золото перестає бути символом багатства, а само стає багатством, воно втрачає символіку святості й стає символікою тлінної наживи...Стихія золотого кольору - вогонь, а світило небесне - Сонце: саме вони вимагають вогненно-сонячної чистоти від усього золотого.Як колір Сонця і вираз живого, але застиглого, сонячного променя, посідає особливе місце у світовій гармонії кольорів: його місце - тільки центр, його напрям - лише вверх, до Сонця; його стихія - тільки вогонь, бо наймогутніший і найсвятіший вогонь -Сонце, яке ще називається золотом…

ЗЕЛЕНИЙ

Зелений - символ природи і молодості; він -«міст» між двома протилежними кольорами веселкового спектру -гарячим червоним і холодним синім. А тому виступає кольором надії на злагоду, мир і спокій.Однак його перебування на межі протилежних кольорів свідчить також і про його недовершеність, недозрілість. Але це - вже плюси та мінуси молодості...... Сам він - це синтез жовтого і голубого, через які на ньому сходяться червоний і синій. Через це саме в зелених ризах правлять Службу священики на честь праведників, котрі здійснили подвиги в ім'я Господа, віри і церкви, а також на Вербну Неділю і на Трійцю....Зеленим кольором, як поєднанням жовтого і голубого, стверджується, що людська вірність і відданість Богу (жовтий колір) підносить людину до Небес (голубий колір), що приносить в її душу спокій (зелений колір)....Його дні - понеділок і субота, які так сходяться до неділі, як протилежні спектрові кольори - до зеленого. Його стихії -- вода і повітря, без яких не буває зеленого світу і зеленого кольору...Він - колір «компромісний», тобто колір злагоди між «червоним» теплом та «синім» холодом. Зелений колір опановує широкий простір між спекотним Півднем та прохолодним Заходом, а в часі - від весни до осені, коли поступається жовто-золотим барвам осіннього листя...

ГОЛУБИЙ

Голубий - близький за духом синьому кольору, символізує благородство, ніжність і вірність, і легкий сум через розуміння конечності прекрасного і неповторного в людському житті та недосяжності вічного, як недосяжна небесна блакить...Він - символ Божественних Небес, куди возносяться праведники Христової віри, і - найперша серед них - Пресвята Богородиця, яка носила в своїй непорочній утробі Небожителя -Ісуса Христа. В ризах голубого кольору правлять священики Божу Службу, приурочену Пречистій Діві Марії - Матері Божій....Його стихія - повітря, бо воно - і сама блакить, і шлях до голубого неба.

СИНІЙ

Синій - символ вірності, довір'я і безконечності. Як безконечними бачиться морська далечінь і небесна глибина. Він настільки серйозний, що аж холодний. Його серйозна холодність зближується з Божественною Істиною, яка вічна і непорушна.Як і голубий, він символізує Святі Небеса, людську праведність і чисту духовну відданість людини своєму Творцю і Судді, Владиці Небес і Світу....Його стихія - вода, котра не тільки сама синя, але й змикається із синім небом...В ньому - і фарби моря, і прохолода землі. То його стихії - і вода, і земля. Його сторона світу - Захід, бо там Сонце перестає бути спекотним; пора року - осінь, бо саме вона припиняє «ненависну» червону спеку; пора доби - вечір, коли синьо-сиві тумани вистуджують нагріту протягом дня землю; а напрям - назад, до неквапливого спокою...

ФІОЛЕТОВИЙ

Фіолетовий - особливий символ, бо поєднує в собі два протилежних кольори - гарячий червоний і холодний синій. Червоний - символ Христової крові й Воскресіння; синій - символ Небес. В загальному: пролита на розп'ятті червона кров відкриває шлях до праведних Небес.Саме тому Службу Божу, приурочену Хресту Господньому, правлять священики у фіолетових ризах...

ЧОРНИЙ

Чорний - символ темряви, зла і смерті. Взагалі, всіх злих сил, процесів гниття і затемнення.Однаково приховує і робить подібними Істину і Хибу, Красу і Потворність, Правду і Кривду. Для нього немає між ними відмінностей, бо в темряві - всі предмети темні..Він - володар темного «Лівого» світу, де не лише прохолодно, а навіть і дуже холодно. Тому його сторона світу - Північ, а пора року - зима; пора доби, зрозуміло, ніч; а напрям - вліво і вниз, тобто в протилежну сторону від руху яскравого Сонця.Він - ознака загибелі всього живого, бо живе любить і прагне світла, а він світло «ненавидить», тому постійно по-своєму знищує його - поглинає. Виступає символом глибокого трауру і тяжкого горя. В давнину - слуга Чорнобога і Мари та інших чорних демонічних і хтонічних (тобто підземних) лихих сил.

1.7 Символіка вишивки в одязі ляльки

У наряді будь-якої ляльки був завжди присутній червоний колір і вишивка (це колір сонця, тепла, здоров'я, радості, за старих часів вважали, що вони оберігають від непріємностей і травм.)

- Узор вишивки теж був не випадковий, кожен малюнок вишивки мав своє значення.

Символи води зображували в формі букви S, а символи сонця - в формі квітки.

Символи води і сонця здавна символізували найважливіше - життєдайну силу, необхідну для земного життя та процвітання.

Вишиті символи калини благословляють на продовження роду.

Листя хмелю також використовують у весільній тематиці - це символ буяння молодості.

Мак здавна використовується в українських оберегах - він має чарівну силу і захищає від зла.

Лілея - це жіночий символ. Символ чистоти, цнотливості, дівочої вроди.

Дуб символізує чоловічу енергію та силу.

Квіти чи зорі, які вишиють нескінченним узором-смужкою символізують постійне оновлення, безкінечність.

2. Технологія виготовлення ляльки-мотанки

2.1 Інструменти та матеріали при виготовленні мотанки

Лялька мотанка виготовляється без будь-яких інструментів з доступного дешевого матеріалі:

-Ниток різного кольору;

-Тканини;

- Паклів;

-Шматочків старого одягу;

-Стрічки, мережки, намиста, тощо;

-Сіно, солома;

-Кукурудза.

Спосіб простий- змотування, перекручування й перев'язування тканини. Відповідно ляльки бувають вузлові та мотані.

Ляльки робили з великим старанням, оскільки по ній судили про смак і майстерність господині. Лялька -оберіг зображала людину, вона була партнером у грі, вчила розуміти внутрішній світ людини.

Наряд ляльки мав не тільки естетичне, декоративне значення, але і глибоке духовне коріння. Саме у ляльковому платті простежуються стародавні форми українського одягу. Весь одяг жінка споконвіку робила сама.

2.2 Вимоги, яких слід дотримуватися пра вишивці бісером

Санітарно-гігієнічні вимоги при виготовленні мотанки.

1. Виготовляти мотанку потрібно при добре провітреному приміщенні при достатньому денному або електричному освітленні. Світло повинно падати з лівого боку або спереду.

2. Сидіти прямо, притулившись до спинки стільця, не нахиляти низько голову.

3. Роботу слід тримати на відстані 25-30см від очей.

4. Через кожні 40-50 хвилин роботи необхідно робити перерву на 10-15 хв. 5. Перед початком і періодично в процесі роботи руки миють з милом, бо пітні руки забруднюють виріб.

Правила безпечної роботи.

- з НОЖИЦЯМИ

1.Користуйся ножицями із заокругленими краями.

2.Клади ножиці на стіл так, щоб вони не виступали за край стола.

З.Не працюй тупими ножицями і ножицями з ослабленим шарнірним кріпленням.

4.Під час роботи слідкуй за лінією розрізу.

5.Під час різання притримуй матеріал лівою рукою так, щоб пальці були в стороні від леза.

6.Не тримай ножиці кінцями вверх.

7.Не залишай ножиці розкритими,

8.Не ріж ножицями на ходу.

9.Не підходь до товариша під час різання.

10.Передавай ножиці товаришу тільки в закритому вигляді, тримаючи їх за робочу частину.

- з ГОЛКОЮ

1. Голку тримай тільки з протягнутою ниткою в гольнику або футлярі.

2. Не вколюй голку в свій одяг.

3. Не бери голку в рот.

4. Запасні голки зберігай у футлярі або гольнику.

5. Не використовуй голку замість булавки.

6. Під час зшивання цупких матеріалів (шкіра, штучне хутро, картон) попередньо в місці зшивання зроби отвори шилом.

7. Під час шиття користуйся наперстком.

- Після закінчення роботи прибрати робоче місце, інструменти сховати в робочу коробку.

Висновки

Традиційна лялька - це пам'ять культури, яка втілена в ній набагато яскравіше, ніж у будь-якій іншій іграшці. У ній збережені традиціі в одязі, вишивці. А ще домашня лялька, зроблена власноруч мамою чи бабусею, несе у собі потужний заряд духовної енергії роду, і її зовсім не порівняти із сучасною масовою іграшкою з пластиків! Рукотворна клаптикова фігурка виконує тепер провідникову функцію між минулим і майбутнім. На зорі існування людства лялька-мотанка носила ритуальний характер, брала участь у різних обрядах і святах. Але з плином часу такі її функції були втрачені і вона зайняла повноправне місце серед дитячих забавок. Як іграшка така лялька цінна своїми виховними властивостями. Це унікальний приклад, на якому дитина ще змалку привчається до художньої праці, декоративно-прикладного мистецтва і текстильного дизайну.

У минулому маленькі дівчатка під час виготовлення ляльок для себе чи молодших сестричок вчилися шити, ткати, прясти, плести, що потім цінувалося в них як у добрих господинях. А граючи в рольові ігри, готувалися до майбутнього материнства. Український народ вірив, що в мотанці знаходиться дух предків і що вона може передавати досвід з покоління в покоління. Мотанку пов'язують з уявленнями про життя і небуття, з досвідом минулих поколінь та їх зв'язком з майбутніми поколіннями...

Ляльку - мотанку, яка є елементом народної культури, уже починають відроджувати в Україні. Виготовлені сучасними народними майстрами ляльки зі збереженими традиціями дають змогу не загубити прадавню лялькову культуру нашої землі та залишити її для майбутніх ' поколінь.

В ляльках - мотанках - ціла вічність!

Майстерно зроблена, пишно вдягнена лялька є цінним предметом домашнього майна, водночас виступаючи посередницею між старшим і молодшим поколіннями, запорукою добробуту, щасливого родинного життя, та захисту від злих сил.

У наш час майстри, які працюють з традиційною народною лялькою відзначають позитивний вплив, який має процес виготовлення такої ляльки на психіку людини.

Виготовлення ляльки-мотанки - це свого роду психотерапія; яка бере свої витоки в глибокій давнині, яка допомагає зняти певні психологічні травми. Наприклад, помічено, що діти-сироти, які пройшли майстер-класи по виготовленню ляльки, стають врівноваженішими, і разом з тим, вони роблячи свою лялечку, формують образ своєї майбутньої матері. Так само, жінки, які в період вагітності, проходять майстер- клас, формують для своєї дитини щастя, здоров'я, успіх.

Лялька-мотанка - це один із найдревніших архетипічних символів, який єднає культури і традиції. Українська народна лялька є втіленням добра і лагідності. Це оберіг людської душі й долі, символ предків. Це символ Великої Матері, яка сотворила все суще і береже дотепер народжені нею душі.

Список використаної літератури

1. http://www.svit-rosy.net.ua/lyalka-motanka-beregin...

2.http://rukotvory.com.ua/info/majster-klas-z-vyhoto...

3. http://zolotapalanka.blogspot.com/2012/09/blog-pos...

4. Данченко О. С. Народні майстри.-К.: Рад. шк., 1982.

5. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. К. 1993. 531 с.

6. Шкода М. Н. Свята, традиції, звичаї українського народу. Донецьк, 2008

7.Фіголь Д.І.Українська народна дитяча іграшка. Київ,1956. 145 с.

8. Лялька-мотанка від Трипільської цивілізації:(Електронний ресурс).

9. Антонович Є. Декоративно-прикладне мистецтво. Львів,1992. 180 с.

10. Найден О. С. Українська народна лялька / О. С. Найден. К.: ВД «Стилос», 2007. 240 с.

11. Напиткіна Г. П. Українська лялька-оберіг/ Галина Напиткіна.-Тернопіль: Підручники і посібники,2007. 32 с.

12. Антонович С.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є. “Декоративно-прикладне мистецтво”. Львів: Світ, 1999.

13. Л. Репіленко, М.Цепенюк “Обслуговуюча праця”. Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. 256 с.

14. http://likatar.livejournal.com/2875.html.

15. http://parad-vyshyvanok.com.ua/ua/news/art/1120.

Додатки

Різновиди ляльок-мотанок

(Типи хатніх українських національних ляльок)

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Історія дослідження мистецтва писанкарства. Духовна культура українського народу у писанковій обрядовості. Змістові особливості писанки на Дніпропетровщині, поєднання в них як геометричного, так тваринного і рослинного мотивів; значення кольорів.

    творческая работа [5,9 M], добавлен 25.10.2016

  • Традиції народної сорочки Поділля. Символіка кольорів та особливості орнаментів вишивки. Технічні і технологічні прийоми крою, орнаментування, пошиття українського традиційного костюму. Виробнича собівартість дівочої сорочки. Оформлення вирізу горловини.

    дипломная работа [1,3 M], добавлен 25.11.2014

  • Технологія української народної вишивки. Геометричний, рослинний та зооморфний орнамент. Символіка малюнка та види швів. Регіональні особливості вишивки. Етнографічні регіони України. Вишивка Слобожанщини, Полісся, Волині, Середньої Наддніпрянщини.

    презентация [7,7 M], добавлен 18.06.2017

  • Історія виникнення та поширення писанкарства на Україні. Ознайомлення із розмаїттям орнаментики та кольорів у виготовленні писанок в різних регіонах України. Технічні та художні особливості оздоблювання яєць. Вивчення семантики народних символів.

    курсовая работа [74,6 K], добавлен 07.10.2010

  • Розгляд іконографічного канону як способу передачі божественності земних образів у християнському мистецтві. Розробка християнської символіки кольорів візантійським письменником Діонісієм Ареопагітом. Особливості іконографії Христа і Богоматері.

    реферат [22,1 K], добавлен 16.10.2010

  • Історія і традиції української народної вишивки, її сучасне застосування. Класифікація швів за технікою вишивання. Правила безпечної роботи при вишиванні. Композиція і технологія виконання швів гладдю. Професійні вимоги до майстра народної вишивки.

    презентация [7,5 M], добавлен 01.10.2013

  • Декоративно-ужиткове мистецтво як один із видів художньої діяльності, твори якого поєднують естетичні та практичні якості. Поняття та технологія підготовки писанки, використовувані методи та прийоми, обладнання. Символіка кольорів. Типи писанок.

    презентация [3,3 M], добавлен 27.03.2019

  • Теоретичні основи дослідження кольорів. Основні категорії та проблеми вчення про колір. Характеристика особливостей використання кольорів в мистецтві та дизайні. Аналіз впливу кольору на моду, на емоційний стан, настрій, самопочуття жінок та чоловіків.

    курсовая работа [64,0 K], добавлен 07.10.2012

  • Вертепне дійство в близькосхідних та європейських традиціях. Історія походження словесних текстів. Традиційний сюжет і характерні образи вертепного дійства (у виконанні ляльок і живих акторів). Архітектура й драматургія українського вертепу, добір пісень.

    реферат [51,9 K], добавлен 10.04.2015

  • Вишитий рушник на стіні як український народний звичай. Рушник - супутник і оберіг. Символіка українського орнаменту. Вишивка як мистецтво особливого бачення світу, яке втілюється за допомогою художніх засобів. Регіональні особливості вишивки в Україні.

    реферат [49,7 K], добавлен 30.11.2013

  • Історія виникнення української народної вишивки. Особливості народного мистецтва вишивання в Україні. Різноманітні техніки та орнаменти вишивок, її територіальні особливості. Роль та вплив вишивання у процесі родинного виховання майбутніх поколінь.

    реферат [36,3 K], добавлен 22.01.2013

  • Історія розвитку Трипільської культури, її загальна характеристика та значення як виняткової етнокультурної цінності. Особливості Трипільської кераміки, її види, форми та технологія виготовлення. Орнаментальні елементи та малюнки на гончарних виробах.

    реферат [7,2 M], добавлен 26.01.2011

  • Ікона "Старозавiтна Триiця" з колекцiї харкiвського художнього музею. Образно–стилiстичний та iконографiчний аналiз iкони. Традиції та новації в інтерпретації сюжету. Персоналізація Христа та Триєдинство. Символіка поз, жестів, кольорів та кола в іконі.

    курсовая работа [62,0 K], добавлен 13.11.2008

  • Визначення спільних рис подіумної сценографії із театральною. Аналіз особливостей сприйняття кольорів на основі психічних характеристик людини. Дослідження ролі освітлення та кольорової гами оформлення подіуму в успішності організації показу мод.

    курсовая работа [36,4 K], добавлен 09.12.2010

  • Історія та сучасність основних академічних українських драматичних театрів. Київський та Херсонський театри ляльок. Діяльність Одеського національного театру опери та балету. Найвидатніші представники театрального мистецтва України, їх творчий шлях.

    курсовая работа [7,5 M], добавлен 14.12.2013

  • Філософські, міфологічні, релігійні, історичні та екзотичні версії щодо інтерпретації картини Сандро Боттічеллі. Рухи, погляди та жести в картині "Весна". Символічне значення інтенсивності кольорів в глибину, своєрідний ефект "зворотної перспективи".

    реферат [20,7 K], добавлен 11.11.2013

  • Історія іконопису України та його стилів в ХІІІ-ХVI ст. Особливості написання ікон Нового часу. Значення фарби, символіка в сакральному мистецтві. Перлина українського монументально-декоративного мистецтва. Вплив середовища на сюжет роботи "Страшний суд".

    курсовая работа [57,4 K], добавлен 10.11.2013

  • Історія розвитку та регіональні особливості чоловічого народного костюма в різні періоди. Вишивка на козацькій сорочці та елементи декору різних частин костюму. Технологія вишивки декору чоловічих костюмів (вишивка козацької старшини XVII-XVIII століть).

    курсовая работа [4,1 M], добавлен 16.12.2014

  • Епоха модерну проіснувала недовго: 20-30 років у різних країнах, але вплив модерну на всі види мистецтва вражаючий. Сліди модерну ми знаходимо в усьому: в архітектурі й живопису, монументальному мистецтві, графіці, плакаті, рекламі, дизайні та одязі.

    контрольная работа [31,8 K], добавлен 28.04.2008

  • Вишивання як народний вид мистецтва. Історія розвитку і використання вишитого рушника у обрядах українського народу. Вагоме значення кольорової символіки та зображення геометричних (абстрактних), рослинних, зооморфних (тваринних) фігур на рушнику.

    презентация [2,6 M], добавлен 13.04.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.