Мода як соціальна норма і цінність в суспільстві споживання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Звіт по самостійній роботі

з предмету "Філософія"

на тему

Мода як соціальна норма і цінність в суспільстві споживання

Київ, 2015

Зміст

Вступ

І. Суспільство споживання: соціально-філософський аспект

ІІ. Феномен моди і філософія споживання

2.1 Мода як ціннісна категорія сучасного суспільства

2.2 Особливості та функції моди як соціальної норми

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

У сучасному суспільстві, де активно розвивається соціально-орієнтована економіка, виходять на перший план проблеми споживання і споживацької поведінки. Споживання починає відігравати основну роль у процесі відтворення, підкоряючи інші його складові - виробництво, розподіл, обмін; виходить за межі економічної сфери, що виявляється у всіх соціокультурних практиках. Провідна роль споживання в соціальних відносинах призводить до зміни цих відносин, що дозволяє дослідникам описувати сучасне суспільство як суспільство споживання, найбільш значущою характеристикою якого є використання споживацьких практик для формування власної ідентичності, стилю, способу життя.

Активним агентом конструювання виступає суспільство, яке формує споживацькі орієнтації і задає визначені споживацькі стандарти. Поширення масової споживацької культури супроводжується ствердженням визначеного набору цінностей: культу насолоди, комфорту, статку, особистого егоїзму. Сучасне суспільство споживання сприяє тому, що людина стає залежною від моди, брендів, новинок, які з'являються на ринку, що, у свою чергу, призводить до формування пасивної, некритичної споживацької поведінки. У цьому процесі мода стає одним з провідних механізмів соціальної регуляції суспільної поведінки в структурі соціокультурних стосунків.

Мода як універсальний і багатогранний феномен привертає до себе увагу представників різних галузей гуманітарного знання: філософів, соціологів, економістів, культурологів, лінгвістів, психологів, істориків та ін. Вивчення особливостей моди як соціальної норми і цінності в суспільстві споживання набуває особливої актуальності, оскільки дозволяє виявити й описати загальні тенденції в життєдіяльності сучасної людини й перспективи розвитку людства загалом.

Вивчення соціальної природи моди, її залежності від колективних настроїв, норм та цінностей - одвічна проблема філософії та соціології (А.Б. Гофман, М.Н. Топалов, Р.Б. Фішман, З.Б. Елькина). Зокрема, в історії моди, костюма і модного одягу, виражена специфіка формування і розповсюдження модних тенденцій відповідно до особливостей розвитку суспільства і продуктивних сил (Н.М. Мерцалова, М.Н. Камінська). Дослідження моди як відособленого прояву ціннісного відношення людини до світу, а також як до сфери художньої діяльності людей здійснюється естетикою (І.В. Григорьєва).

У семіотиці мода, як правило, аналізується з позицій знакової системи, яка є засобом смислового виразу. Семіотичному аналізу піддається проблема виявлення взаємозв'язків між модою як знаковою системою і тими, хто її сприймає, інтерпретує та трансформує повідомлення, які в ній містяться (Ю.М. Лотман).

У психологічних і соціальних дослідженнях мода сприймається як один з дієвих засобів впливу в процесі комунікації (Г.М. Андрєєва, А.В. Коваленко, Б.Д. Паригин).

Проблеми споживання і споживацької поведінки є об'єктом вивчення відносно нової галузі соціологічного знання - соціології споживання. Також ці поняття продовжують досліджуватися у межах філософії, психології, економіки та інших дисциплін. Провідними вченими, які розглядають споживання з позиції соціології та філософії, є Л. Волочкова, О. Гофман, В. Ільїн, В. Козловський, Н. Лисиця, В. Мініна, В. Пилипенко, В. Радаєв, Я. Рощина, В. Тарасенко, Є. Суїменко та ін. До становлення соціології споживання як самостійної галузі основними темами досліджень споживання були: соціальна нерівність, соціальна стратифікація (П. Бурдьє, М. Вебер, Т. Веблен, В. Зомбарт), мода (Г. Зіммель), масова культура (Г. Маркузе), суспільство достатку (Д. Белл, Дж. Гелбрейт).

Така зацікавленість науковців свідчить, що пропонована проблема залишається цікавою і актуальною для подальшого дослідження.

Мета даної роботи - дослідження моди як соціальної норми і цінності в суспільстві споживання.

І. Суспільство споживання: соціально-філософський аспект

Суспільство споживання виникло в результаті розвитку капіталізму, супроводжуваного бурхливим економічним і технічним розвитком. Уперше термін «суспільство споживання» увів німецький соціальний філософ Е. Фромм. Подана ним метафора позначає сукупність суспільних відносин, організованих на основі принципу індивідуального споживання. Воно характеризується масовим споживанням матеріальних благ і формуванням відповідної системи цінностей і настанов [11].

Людина у суспільстві споживання прагне споживати так, аби, з одного боку, бути «не гірше за інших», а з другого - «не зливатися з натовпом». Індивідуальне споживання відображає не тільки соціальні характеристики споживача, а й є демонстрацією його соціального статусу, особливістю індивідуального способу життя.

Споживач сучасного світу відрізняється від споживача минулого. Сьогодні центральним питанням споживання стає питання про те, «чи повинна людина споживати, щоб жити, або ж людина живе, щоб споживати». Життя і споживання стають взаємозамінними поняттями. Людство вражає соціальна хвороба, яка отримала назву «афлюенца» (англ. affluenza) - термін, складений зі слів influenza (грип) і affluence (багатство). Позначає «епідемію» надмірної праці, зростання споживчої заборгованості, що подібна до хворобливого, заразного, соціально наслідуючого стану перевантаження, боргу, занепокоєння, непотрібності, викликаного впертим пошуком чогось більшого, наприклад, коли людина підробляє на додаток до основної роботи [1]. Бажання і потреби сучасної людини суспільства споживання не повинні й не можуть бути задоволені повністю. Сучасна людина постійно заклопотана своїм матеріальним становищем, що виявляється в деградації людей як особистостей, занепаді масової культури.

Людина сьогодні перетворюється на раба речей, при чому раба, який самостійно прирік себе на цю роль. Соціологи, психологи, філософи, економісти неодноразово наголошували, що з усього асортименту товарів, пропонованих споживачеві, лише близько 30 % відповідають базовим потребам людини. Під потребами, як правило, в науковій літературі розуміється потреба суб'єкта в чому-небудь, для задоволення якої необхідні ті чи інші форми активності, той чи інший предмет [12, с. 39-40]. Потреба - рушійна сила будь-якої діяльності індивіда. Існує безліч підходів та класифікацій потреб. Найбільш загальний підхід пов'язаний з виділенням життєво важливих базових та ідеальних духовних потреб. Базовими називаються ті потреби, які є найбільш обов'язковими з усіх людських потреб і пов'язані з фізичним виживанням: потреби в їжі, воді, житлі, одязі, статевому задоволенні, сні, пересуванні тощо. До основних духовних потреб можна віднести такі, як потреба в спілкуванні, пізнанні, праці, суспільно-політичній діяльності, а також естетичні, моральні потреби. Варто відзначити, що нині переважають потреби, породжені самим суспільством, більшість із них - це потреби в предметах споживання.

Головним генератором потреб у ХХ-ХХІ ст. стала реклама та масове виробництво, вектор яких спрямований на індивіда: люди впізнають себе в оточуючих їх предметах споживання, намагаються знайти себе через речі, якими вони володіють: автомобілі, квартири, ексклюзивний одяг тощо. Реклама допомагає втілитися в життя цінностям суспільства споживання, живить його, підміняє собою справжні соціальні цінності, стає «розкрученим» сурогатом культури - саме через свою масовість і поширеність [9, с. 12-13].

Цинізм постмодерну виявляється у відмові від багатьох колишніх моральних норм і цінностей. Етика в постмодерному суспільстві поступається місцем естетиці, яка приймає форму гедонізму, де на перший план виходить культ чуттєвих і фізичних насолод. У культурній сфері панівне становище займає масова культура, а в ній - мода і реклама. Деякі західні автори вважають моду визначальним ядром не тільки культури, а й усього постмодерного життя. Вона дійсно значною мірою виконує ту роль, яку раніше грали міфологія, релігія, філософія і наука. Мода все освячує, обґрунтовує та узаконює. Все, що не пройшло через моду, не визнано нею, не має права на існування, не може стати елементом культури. Навіть наукові теорії, щоб привернути до себе увагу і отримати визнання, спочатку повинні стати модними. Їх цінність залежить не стільки від внутрішніх достоїнств, скільки від зовнішньої ефектності і привабливості. Однак мода, як відомо, примхлива, швидкоплинна та непередбачувана. Ця її особливість залишає відбиток на всьому постмодерному житті, що робить її все більш нестійкою, невловимою та ефемерною. Тому французький соціолог Ж. Ліповецький називає постмодерн ерою порожнечі і імперією ефемерного [8]. У процес споживання вступила мода, що забезпечує моральне старіння речей і стимулює його за допомогою компаній «швидкої моди».

Слід відзначити, що суспільство споживання при більш пильному погляді на нього не є утворенням, де кожен отримує необхідний йому набір матеріальних благ і умиротворено живе, задоволений своїм становищем, а економіка забезпечує цей рівень життя, хоча теоретично цінності суспільства споживання можуть подаватися саме так. На практиці рівень бажань зазвичай не співпадає з рівнем потреб, а придбання певних речей, вихід на новий економічний рівень часто породжує бажання отримати ще більше. Потреби ніколи не залишають споживача у спокої.

Основними характеристиками сучасного соціуму виступають такі дефініції, як «речизм» - пристрасть до речей, матеріальних цінностей на противагу духовним. Духовний розвиток людини у суспільстві споживання є досить низьким, це свідоме досягнення економічних цілей господарів життя, ось вони і прагнуть не допустити культурності і освіченості (які, до того ж, заважають їм маніпулювати населенням як позбавленим інтелекту стадом). Річ у тім, що обізнана людина стає гіршим покупцем: вона менше купує і починає віддавати перевагу творінням мистецтва, літературі або ж досягненням науки. Від цього страждає економіка суспільства споживання. Люди, купуючи якусь річ, повинні радіти, товар має приносити задоволення своїм споживачам. А нестримне споживання нівелює цю радість [4, с. 80].

Цікаво, що багато релігійних організацій офіційно засуджують ідеали суспільства споживання, мотивуючи це тим, що вони розходяться з релігійними догмами і руйнують пристрастями душевний і фізичний стан людини.

Зрозуміло, що кількість громадян, для яких мають значення духовні та душевні потреби, взагалі-то в будь-якому соціумі не є домінуючим (так було в усі часи і до моделі суспільства споживання). Може бути так, що модель суспільства споживання - це спосіб влаштувати значну частину людей, які аж ніяк не хочуть брати участі у духовному житті, тобто гуманно облаштувати їх життя.

Так чи інакше, але людські цінності завжди змінювалися з плином часу. Як слушно зазначає, А.С. Дорошевич, має змінитися саме визначення «вигідна для себе», бо це залежить від уособлення людини себе і сприйняття себе як індивіда, особистості, громадянина своєї країни, громадянина світу або громадянина Всесвіту. Система «вигідна для себе» оцінюватиметься не тільки з особистісної позиції, а й з позиції особистості як частки Всесвіту. Можливо, людина замислиться про більш духовні речі, знову повернеться до джерел своєї віри або, навпаки, створюватиме нову віру. Адже зміни цінностей завжди приводять до змін у різних сферах діяльності людини. У багатих країнах моделі споживання призводять до такого виснаження світових ресурсів, яке ставить під загрозу майбутнє всього світу. Інтереси збереження живої природи вимагають негайного скорочення споживання в «найбільш розвинених країнах» за низкою позицій мінімум на порядок, оскільки багато природних ресурсів є не відновлюваними [4, с. 79].

ІІ. Феномен моди і філософія споживання

2.1 Мода як ціннісна категорія сучасного суспільства

Вивчати моду як особливий феномен людської культури почали ще з кінця XVIII ст., трактуючи її як естетичне явище, пов'язане насамперед зі зміною естетичного ідеалу і смаку в галузі мистецтва і в костюмі. Дослідники моди кінця XIX-XX ст., розглядали моду насамперед як соціальний і психологічний феномен, аналізуючи соціальні причини її походження і розвитку, а також соціальні, економічні та культурні наслідки її дії. Моду вивчали з самих різних точок зору - соціальної психології та психоаналізу, з позицій економіки ринкового капіталізму та культурології, і в кожному випадку мода поставала як найважливіший компонент сучасного людського суспільства, що визначає динаміку його розвитку.

Вивчення соціальної природи моди, її залежності від колективних настроїв, норм та цінностей - одвічна проблема філософії та соціології. Перші наукові роботи, в яких розглядалася мода, з'явилися у ХVI столітті. Тоді моду пов'язували з етикетом, аналізували естетичні характеристики модних об'єктів і стандартів (Мішель де Монтень, Ж. де Лабрюйєр, Джон Локк). Однак уже починаючи з ХVIІІ ст. здійснювались спроби визначати механізми її функціонування. 1759 року шотландський економіст і філософ Адам Сміт видав працю «Теорія моральних почуттів», в якій відзначав, що мода виявляється у сприйнятті краси, панує вона недовго і заснована не на розумі, а на упередженнях.

Про моду писали філософи Імануїл Кант, Георг Гегель, Теодор Адорно, Е. Фром, Ганс-Георг Гадамер, Ролан Барт, Жан Бодрійяр, соціологи Г. Зіммель, Г. Тард, П. Бурдьє), культурологи Е. Фукс, Б. Хюбнер, Дж. Рескін, Б. Гройс, Ю. Лотман, що свідчить про її багатовимірність та соціальне значення.

В Україні протягом 2000-их років з'явилися дослідження моди Ю. Легенького і Л. Ткаченко «Система моди: культурологія, естетика, дизайн», Ю. Легенького «Філософія моди ХХ століття». Побіжно прояви моди в костюмі розглядали Н. Камінська та С. Нікуленко в роботі «Костюм України від Київської Русі до ХХІ століття» (2004) і Т. Ніколаєва в монографії «Український костюм. Надія на ренесанс» (2005).

Ю.Легенький досліджує моду з точки зору філософії, розглядаючи її феноменологію, дискурс, граматологію, риторику, етос та ерос. Він називає моду креативним епіцентром культуротворчості, в якому зароджуються нові імпульси для оновлення художньої культури. Як рушійна сила оновлення, мода, на його думку, містить найактуальніші нормативні зразки і таким чином бере участь у створенні, розвитку та зміні базових художніх ідеалів.

У кожній європейській мові є слово, аналогічне українському «мода» (від лат. Modus - міра, правило, розпорядження, образ дії): французьке mode, італійське moda, німецьке Mode, англійське mode (хоча частіше вживається fashion).

Мода є однією з форм масової поведінки в сучасному суспільстві. Виходячи з цього можна навести наступні визначення поняття «мода», запропоновані різними дослідниками.

Мода - це одна з соціальних норм, характерних насамперед для індустріального і постіндустріального суспільств. В якості соціальної норми мода вказує членам даного суспільства певну модель споживчої поведінки. Мода як соціальна норма носить зовнішній по відношенню до індивіда характер. Мода перетворюється на цінність, коли зовнішня норма модної поведінки приймається індивідом (інтеріорізується), стає його внутрішньою потребою, бажанням. У цьому випадку мода виступає в якості внутрішнього компаса споживчої поведінки; люди добровільно прагнуть бути модними [5].

К.С. Шаров вважає, що мода як соціальний феномен раціональна і абсурдна одночасно. Глибоко раціональна, оскільки спонукала людей ставати модельєрами, обіцяючи і приносячи їм надалі великі прибутки. Але вона і безглузда, адже саме мода змусила французьку імператрицю Євгенію в 1869 р. узяти з собою на свято відкриття Суецького каналу весь свій гардероб [13, c 50].

Багато дослідників моди давали її тлумачення виходячи з того, що мода пов'язана з правилами масової поведінки. Російський психолог Л. Петров визначає моду як «особливий спосіб, образ, міра обробки соціальної інформації». Гофман зазначає, що «мода разом із звичаєм і соціальними інститутами (правом) є формою соціальної регуляції поведінки. Мода - специфічна регуляція, що обумовлює періодичну зміну і циклічний характер розвитку зразків масової поведінки». Жан Стебель відзначав, що мода утворює колективний феномен, який найбезпосереднішим чином відкриває у поведінці людей соціальний вміст, а Жак Лакан прямо трактував моду як прояв колективного несвідомого [13, c. 51].

За соціальним психологом Е. Богардусом: «Мода - тип реагування на нововведення, властивий значній кількості людей. Вона часто виявляється в періодичній зміні об'єктів вибору, як новий образ дії або мислення». Богардус розглядає моду як результат соціальної активності людини. В основі модних тенденцій будь то в одязі або філософських теоріях учений бачить прагнення людини до ризику і оновлення, прогресивного розвитку, задоволення потреби у вищому соціальному статусі. Тобто мода виявляється впливовішою за будь-яку ідеологію [6].

Сутність моди полягає в тому, що вона проникає в будь-які ланки суспільства. Тому слід зазначити, що мода за своїм характером глобальна. Сьогодні «тотальність панування моди безсумнівна», і універсальність її дії, її розповсюдженість виступає однією з форм її специфічної характеристики. Треба відзначити, що мода досить чітко відчуває та відображає як зміни умов людської життєдіяльності, особливо ріст предметно-виробничої активності людей, так і ріст їх внутрішніх, соціально-психологічних потреб. Мода як необхідний елемент культури є невід'ємною складовою частини способу життя людей, здатна адекватно репрезентувати зміни, що відбуваються в суспільстві, виступати своєрідним індикатором соціокультурних трансформацій і служити однією з тих мов, на якій кожна культура сама «говорить» про себе. Тому, мода як один з широко відомих феноменів соціального життя, незмінно користується живим інтересом не лише з боку вчених, але й з боку людей, що стикаються з ним в буденному житті. Предмети, які ми використовуємо, дома, в яких живемо, і навіть ідеї, домінуючі в той або інший період часу, - все підвладно моді.

Отже, мода - це специфічна і динамічна форма стандартизованої масової поведінки, яка виникає переважно стихійно під впливом домінуючого в суспільстві настрою і швидко мінливих смаків і захоплень.

2.2 Особливості та функції моди як соціальної норми

мода соціальний норма філософський

Мода як соціальна норма характеризується цілим рядом особливостей.

1. Мода носить конкретно-історичний характер. Це означає, що вона властива лише для конкретних типів суспільства і в часовому вимірі не носить універсального характеру. Паростки моди існували з незапам'ятних часів. Проте зазвичай вони були обмежені однією соціальною групою, станом однієї країни. Мода дворян ніяк не впливала на стиль споживання селян і слабо - на городян. Тому назвати ці зміни стилю споживання модою в сучасному сенсі слова не можливо. У цьому сенсі мода істотно відрізняється від таких норм, як право, релігія, мораль або звичай, які пронизують всі або майже всі історичні епохи.

Тільки в XIX ст. мода перетворилася на потужний регулятор суспільного життя. З цього часу можна говорити про появу моди не як норми окремого стану окремої країни, а як універсальної норми, обмеженої в часі, а не в соціальному просторі.

2. Одна з головних цінностей моди - її сучасність. Вона завжди сучасна, навіть якщо відроджує щось дуже старе. Мода не може не бути сучасною, вона є такою за визначенням. Сучасність негайна - це її головна перевага. Стара мода - це вже антимода. Чим мода свіжіша, тим вище її якість. У цьому її фундаментальна відмінність від звичаю, у якому стародавність виступає у якості мірила обґрунтованості.

3. Мода можлива тільки в суспільстві, де відсутні внутрішні жорсткі перегородки і яке відкрито зовнішньому світу. Їй за визначенням притаманна і така якість, як «дифузність, універсальність» (А.Б. Гофман), яка проявляється у двох основних вимірах: 1) мода не визнає регіональних і державних кордонів, етнічних перегородок; 2) мода ігнорує відмінності між класами і верствами суспільства. Однак універсальність моди обмежена лише рамками «нашого часу».

4. Демонстративність моди - її невід'ємна якість. У моді поняття «бути» і «здаватися» по суті співпадають (А.Б. Гофман). Модний об'єкт купується для показу, демонстрації оточуючим. Об'єкт споживання стає модним лише у відблиску захоплених очей публіки. Він не може в якості скарбу зберігатися в скрині або в тайнику. Правда, масштаб демонстрації може бути різний: він коливається від демонстрації модної поведінки за допомогою телебачення та періодики до показу у вузькому колі друзів і родичів, присутніх на вечірці [3].

Мода як соціокультурний феномен виконує (або повинна виконувати) певні важливі культурні та соціальні функції. Під соціальною функцією в соціології найчастіше розуміють вплив того чи іншого явища на соціальну систему, його наслідки для соціальної системи в цілому.

В кінці 60-х років ХХ ст. підсумок різних трактувань соціальних функцій моди підвів відомий американський соціолог і соціальний психолог Г. Блумер в «Міжнародній енциклопедії соціальних наук», і з тих пір у вивченні цього питання не відбулося радикальних змін. Відзначаючи в цілому, що питання про соціальну роль моди ще не отримало задовільної відповіді, Г. Блумер наступним чином резюмує найбільш типові трактування її соціальних функцій.

1. Функція створення і підтримки одноманітності і різноманітності в культурних зразках. Однаковість проявляється в тому, що завдяки моді один і той же культурний зразок засвоюється і приймається як свій безліччю індивідів, різними соціальними групами і глобальними товариствами. Саме за породжену модою однаковість її часто критикують, звинувачуючи у повсюдній стандартизації та затвердженні однакових смаків. Але без певної міри однаковості в культурних зразках, у способі життя, в повсякденній поведінці соціальне життя взагалі було б неможливе.

2. Інноваційна функція. Оскільки дія моди поширюється на дуже різні сфери соціально-економічного та культурного життя, остільки вона збільшує інноваційний потенціал суспільства, готовність до впровадження та прийняття нововведень у відповідних сферах. Мода - джерело, результат і показник високого ступеня інноваційності. Вона сприяє адаптації суспільства, груп, індивідів до мінливих умов їх існування, як внутрішніх, так і зовнішніх.

3. Комунікативна функція. Всі знакові системи, що функціонують у суспільстві, служать засобом комунікації між людьми; мода - одна з таких систем. Комунікація - одна з найважливіших функцій, без якої людське суспільство взагалі неможливо. Модна комунікація полягає у тому, що від одних людей до інших передаються модні стандарти, тобто певні культурні зразки, що наділяються модними значеннями. Разом з цими стандартами відбувається передача цінностей моди, що ними охоплюється.

4. Функція соціальної диференціації та нівелювання. Мода охоплює суспільство в цілому, а це означає, що її не можна вважати долею ні еліти, ні окремих соціальних класів і верств, демографічних груп тощо. Всі вони, так чи інакше, беруть у ній участь, хоча форми участі і ступінь її активності, зрозуміло, неоднакові.

5. Функція соціалізації. Мода - один із засобів залучення індивіда до соціального і культурного досвіду. Участь у моді пов'язана із засвоєнням певних соціальних норм і цінностей.

6. Функція престижу. Мода - один з факторів підвищення або зниження престижу тих чи інших явищ, цінностей, культурних зразків і под.

7. Функція психофізіологічної розрядки. У сучасних умовах ця функція моди особливо значима. Стомлюваність нервової системи та психіки людини в сучасному індустріальному і урбанізованому суспільстві надзвичайно висока. Одноманітність повсякденного життя посилюється тим, що житель сучасного міста, значною мірою відчужений від природи, власне кажучи, не піддається впливу різноманітності, наявного в природному середовищі існування. Мода - одна з відповідей на нагальну потребу в психофізіологічній розрядці. У цьому відношенні функціональне навантаження моди вельми велике.

Б.Д. Паригін і Г.Г. Шубін виділяють три найважливіші функції, виконувані модою: комунікативну, інтеракційну і компенсаторну.

1. Комунікативна функція проявляється в обміні інформацією. Мода виступає як особливий соціальний знак, символ престижу.

2. Інтеракційна функція - це засіб узгодження дій, спосіб взаємодії. Мода орієнтує на визнаних лідерів, об'єднує відповідно до певних способів поведінки, стимулює інтерес до нового.

3. Компенсаторна функція дозволяє заповнювати незадоволені або недостатньо задоволені потреби, виступаючи в якості регулятора соціальних потреб.

Отже, на сучасному етапі розвитку інтересу суспільства до проблем моди, виявляється, що вона охоплює не лише зачіски, костюми, машини чи інші матеріальні товари, але й втручається у такі області, як економіка, промисловість, наука, політика, соціологія, філософія тощо. Інакше кажучи, мода охопила не лише окремі сфери життя людини, а й намагається диктувати свої правила гри у всьому різноманітті суспільних відносин. Мода - це цілком конкретні соціальні відносини, породжені конкретними соціальними потребами.

Висновки

Однією з основ сучасної цивілізації стала ідеологія споживання. Епоха постмодерну сприяла перетворенню споживання з матеріальної практики на соціокультурну. У сукупності з філософією постмодернізму споживацтво істотно змінює систему цінностей і поведінку людей, впливає на моральну культуру та людяність суспільства. Нинішнім світом, подобається нам це чи ні, правлять не люди, а людські звички, потреби і невгамовні бажання. Але це, можливо, лише справа часу, а такий стан суспільства є перехідним на шляху до нового ступеню розвитку.

У культурній сфері суспільства споживання панівне становище займає масова культура, а в ній - мода і реклама. Деякі західні автори вважають моду визначальним ядром не тільки культури, а й усього постмодерного життя. Вона дійсно значною мірою виконує ту роль, яку раніше грали міфологія, релігія, філософія і наука.

Мода - це одна з соціальних норм, характерних насамперед для індустріального і постіндустріального суспільств. В якості соціальної норми мода вказує членам даного суспільства певну модель споживчої поведінки. Мода як соціальна норма носить зовнішній по відношенню до індивіда характер. Мода перетворюється на цінність, коли зовнішня норма модної поведінки приймається індивідом, стає його внутрішньою потребою, бажанням. У цьому випадку мода виступає в якості внутрішнього компаса споживчої поведінки.

Мода як соціальна норма має характерні особливості, що відрізняють її від всіх інших соціальних норм, які представляють її як невід'ємну частину суспільства, культури. Серед головних цінностей моди її конкретно-історичний характер, сучасність, демонстративність. Мода можлива тільки в суспільстві, де відсутні внутрішні жорсткі перегородки і яке відкрито зовнішнього світу.

Мода як соціокультурний феномен виконує (або повинна виконувати) певні важливі культурні та соціальні функції, серед яких: інноваційна комунікативна, функція соціальної диференціації та нівелювання, функція соціалізації, престижу, психофізіологічної розрядки та ін.

На сучасному етапі розвитку суспільства мода охопила усі сфери людського життя людини. Мода є відображенням своєї епохи, і виконує соціальне замовлення певного суспільства. Вона являє собою цілком конкретні соціальні відносини, породжені конкретними соціальними потребами.

Список використаної літератури

Бауман З. Текучая современность / З. Бауман. - СПб.: Питер, 2008. - 240 с.

Бодрийяр, Ж. Общество потребления. Его мифы и структуры / Ж. Бодрийяр. - М.: Республика; Культурная революция, 2006. - 269 с.

Гофман А. Б. Мода и люди. Новая теория моды и модного поведения / А.Б. Гофман. - СПб.: Питер, 2004. - 208 с.

Дорошкевич А. С. Суспільство споживання: морально-соціальні наслідки // Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». - Вып. № 4 (14). - 2012. - С. 76-86.

Ильин В. И. Поведение потребителей [Электронный ресурс]/ В. И. Ильин. - СПб: Питер, 2000. - Режим доступа: http://www.twirpx.com/file/92153/

Килошенко М. И. Психология моды: теоретический и прикладной аспекты / М.И. Килошенко. - СПб.: СПГУТ, 2001. - 192 с.

Кузнецова Т. В. Феномен моды: эстетика и диалектика / Т. В. Кузнецова // Философские науки. - 1991. - № 6 - С. 167.

Липовецки Ж. Эра пустоты. Эссе о современном индивидуализме / Ж. Липовецки. - СПб.: Владимир Даль, 2001. - 332 с.

Маркузе Г. Эрос и цивилизация. Одномерный человек. / Г. Маркузе; пер. с англ. А. А. Юдина. - М: ООО «Издательство ACT», 2002. - 526 с

Талалай Ю. С. Мода как социальный феномен [Электронный ресурс] / Ю.С. Талалай //Ломоносовские чтения - 2001. - № 1. - Режим доступа: http://lib.socio.msu.ru/l/library

Фромм Э. Иметь или быть / Э. Фромм. - М. : АСТ, 2000. - 448 с.

Чаплыгин А. К. Человек и творчество / А. К. Чаплыгин. - Х.: ХНАДУ, 2011. -604 с.

Шаров К. С. Гендерные аспекты семиотики моды / К. С. Шаров // Вопросы философии. - 2007. - № 12.

Размещено на Allbest.ru