Розвиток світової культури в другій половині XX ст. - на початку XXI ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток світової культури в другій половині XX ст. - на початку XXI ст.

За останні сто років промислове виробництво планети зросло більш як у 50 разів, при цьому 4/5 усього приросту одержано з 1950 р. Сьогодні світова економіка створює валової продукції на суму близько 13 трлн доларів і може в найближчі півстоліття збільшитися в 5-10 разів. Якщо дотримуватися принципу "буття визначає свідомість", то можна було б очікувати і такого самого рівня розвитку культури в XX ст. Звичайно, дати більш-менш об'єктивну оцінку культурного життя другої половини усього століття- це справа майбутнього. Проте спеціалісти вже нині роблять деякі висновки з приводу стану культури, в якому опинилося людство у новому тисячолітті своєї історії.

Різноманітність сучасної культури з погляду расової, етнічної, релігійної, мовної, соціально-економічної розмаїтості сучасних народів зовсім не суперечить вживанню категорії "світова культура". Йдеться про становлення єдиної загальнолюдської культури, яка розвивається через взаємодію і взаємозбагачення її національних форм.

Які основні тенденції розвитку сучасної культури?

Насамперед зростаюча інтернаціоналізація народногосподарських зв'язків привела до того, що на частку транснаціональних компаній припадає більше третини промислового виробництва, понад половини торгівлі, майже 80 % нової техніки і технологій. Таким чином, в усі куточки земної кулі передаються передові методи виробничої культури. Про зростання інтернаціоналізації життя сучасності свідчать всеохопний характер науково-технічної революції, принципово нова роль засобів масової інформації та комунікації.

Рівність, братство, свобода, єднання всіх людей є насамперед не морально-культурною вимогою, а життєвою потребою, природним фактором. Виникає загальнолюдська культура. Сучасні засоби пересування і передачі інформації зближають людей, а наукова і технічна думка все більше інтернаціоналізується.

Проте культура XX ст. повністю виявила обмеженість, однобічність технологічної цивілізації. Культура цієї цивілізації складалася на основі особливих відносин людини і природи. Людина намагалася вирватися із залежності від природи і вищими її цінностями визнавалося панування над природою, прогрес, нарощування технологічних і наукових знань. Природа стає об'єктом людської діяльності, експлуатації, до того ж необмеженої. Мета діяльності людини полягала в тому, щоб накопичувати все більше матеріальних благ і багатств і на цій основі вирішувати всі проблеми.

Техногенній цивілізації притаманне уявлення, що природа для експлуатації є невичерпною. Проте такій психології настає кінець. Ідейні й науково-технічні рухи останніх десятиріч мають на меті створення нової екологічної культури. Екологічна криза окреслює межі наявного типу економічного розвитку. Йдеться про нові відносини з природою і між людьми.

Насамперед, Земля, як і людина, як показали останні знання про Всесвіт, не є його центром. Людство лише порошинка у світі буття. Радикально змінюється уявлення про поступовість і необоротність суспільного прогресу. З появою атомної, хімічної, біологічної зброї масового знищення цінність науки і науково-технічного прогресу поставлена під сумнів. Людство відчуло безсилля перед некерованими силами науково-технічного прогресу.

У XX ст. перед людиною постали проблеми, від вирішення яких залежить майбутнє цивілізації. Ці проблеми отримали назву глобальних (фр. global - всезагальний, від. лат. globus - куля). До них належать: запобігання війні із застосуванням зброї масового ураження; боротьба із забрудненням навколишнього середовища; подолання голоду, зубожіння; пошуки нових джерел сировини. Людство сподівається на вирішення цих глобальних проблем. Хоча є песимістичні моделі майбутнього. Набули поширення дослідження футурологів (від лат. futurum - майбутнє), окремі з яких вважають, що суть нової культури виростає зі зруйнування характерних для класичного індустріального суспільства систем, які зовні детермінують життя особи. На їхню думку, виникає нова ситуація, коли людина, а не виробництво, її інтелектуальні та творчі здібності стають головним фактором суспільного прогресу. Розвиток особистих якостей, творчих здібностей і можливостей, виховання висококваліфікованої робочої сили стає найбільш вигідним вкладенням капіталу.

У сучасних умовах дуже поширена масова культура. Здебільшого вона поширюється за допомогою сучасних засобів комунікативної техніки (телебачення, відео- та звукозаписів, кіно, преси, книгодрукування тощо). Індустріалізація культури є однією із закономірностей сучасності. Проте цей процес має дві сторони. З одного боку, індустріалізація культури робить її доступною для широкої аудиторії, з іншого - загальнодоступність мистецтва, полегшеність та спрощеність сприйняття різко знижує позитивний вплив мистецтва на розвиток особистості. Якщо висока, елітарна культура орієнтується на інтелектуальну, думаючу публіку, то масова культура - на "усереднену" аудиторію. Людина втрачає свою індивідуальність і потребу в духовному самовдосконаленні за допомогою культури. Людина-конформіст, пристосуванець в основному споживає культуру.

Поглиблення відчуження в суспільстві та криза традиційних релігійних і моральних цінностей на зламі 50-60-х років викликали появу рок-культури. Рок висловив світосприйняття повоєнного покоління, де музика - це не все, що становить його зміст. Головне в рок-культурі - моральна позиція. Молоде повоєнне покоління було розчароване в цінностях довоєнної епохи, на яких спекулювали всі тоталітарні режими, що розв'язали Другу світову війну та ядерне протистояння. Свій протест молодь прагнула висловити політично й ідеологічно нейтральною поведінкою, надати мистецтву і моральності простий, людський зміст, звільнити їх з-під диктату держави, церкви, політичних партій. Прихильники рок-культури зовнішнім виглядом, манерами поведінки, музикою і співами підкреслювали свій зв'язок з масами, відчуття свободи, людської солідарності тощо.

Еволюція рок-культури відбувалася в бік втрати нею соціальної орієнтації ("панк", "метал'*). Сучасний рок має велику кількість стильових форм. У цілому складність та суперечливість рок-культури свідчить не просто про значну фазу світової культури, а саме про кризову.

Отже, сучасна культура, яка об'єднує людство, ґрунтується на загальнолюдських цінностях, захисті прав людини, гуманізмі, поширенні наукових знань і передових технологій, взаємозбагаченні національних культур, екологічному ставленні до життя і навколишнього середовища. Попри всі суперечності та конфлікти, кризові явища, діяльність представників різних художніх течій і напрямків, різних національних культур формується багатолика, суперечлива, проте єдина загальнолюдська культура на основі цілісності світу.

Світ на початку ІІІ тисячоліття

З XX століттям в історію відійшли воєнно-політичне протистояння двох систем - капіталістичної і соціалістичної" США і СРСР, Заходу і Сходу. Отже, двополюсна картина світової політики, яка склалася після Другої світової війни, відійшла в минуле. США залишилися єдиною наддержавою. Одним словом, на межі двох тисячоліть людство пережило величезні, якщо не сказати епохальні, зміни. Світ вступив у XXI століття - III тисячоліття - як з величезними попередніми надбаннями, так і проблемами.

Теперішній світ стає все більше взаємозв'язаним і взаємозалежним. Кінець XX - початок XXI століття характеризується лібералізацією торгівлі та процесом глобалізації усіх сфер суспільного життя: економічного, політичного, культурного, інформаційного тощо. Прихильники глобалізації вважають, що цей процес сприяє підвищенню загального добробуту окремих індивідуумів, суспільств і держав та допомагає менш розвиненим країнам забезпечити сталий економічний розвиток і соціально-політичну стабільність. Світова торгівля перетворилася на провідний фактор міжнародно-правової системи, що забезпечує стабільний розвиток міжнародної торгівлі та світової економіки загалом.

Сьогодні немає моно-, або однополярного, світу і глобалізм треба використовувати на благо всіх народів світу чи то для економічного розвитку, чи для боротьби з голодом, чи для подолання наслідків техногенних та екологічних катастроф, чи для боротьби з міжнародним тероризмом тощо. Глобалізація є новою, більш провідною стадією розвитку давно відомого процесу інтернаціоналізації різних аспектів суспільного життя. Глобальні масштаби взаємозв'язків і взаємозалежностей різних країн (національних господарств, політик, культур, правових систем і т. ін.) надають цим зв'язкам нову силу, як благотворну, так і руйнівну. Тому у прихильників глобалізації є досить численні та впливові противники, які під "глобалізацією" розуміють такий розвиток капіталістичної системи, за котрого вплив транснаціональних компаній, міжнародних концернів і міжнародного капіталу набуває наддержавного характеру. Негативним, шкідливим, на їхню думку, є те, що необмежена концентрація економічної влади і капіталу цих компаній та концернів суперечить інтересам окремих держав, бо останні стають інструментами панівної капіталістичної еліти. Процес глобалізації означає знищення місцевих компаній фінансово більш могутніми міжнародними, які контролюються насамперед США, і внаслідок цього відбувається загальна американізація суспільних відносин на економічному, соціальному, культурно-інформаційному рівнях. В умовах глобалізації та прозорості національних кордонів державні структури значною мірою втрачають частину владних повноважень.

В умовах глобалізації складно контролювати національну економіку, фінансові системи, навіть політику. Прозорими стають не лише кордони, а й доступність інформації, що породжує ще одну проблему - інформаційний тероризм. Загроза кібертероризму стає для людства небезпекою, яку можна порівняти з ядерною, хімічною, бактеріологічною війною.

В умовах протистояння двох систем два воєнно-політичні альянси контролювали передові технології, озброєння, інформацію, переміщення людей. За останні 10-15 років у світі відбулися докорінні зміни в бік свободи і демократії. Але це зовсім не означає, що зменшилася відповідальність людства за своє майбутнє. Навпаки, кінець XX - початок XXI ст. засвідчив нагальну необхідність активної діяльності саме глобального, планетарного масштабу, спрямованої на турботу за майбутнє людства в XXI ст. Як показують останні соціологічні дослідження, значна частина людей розвинутих країн живуть сьогодні з почуттям страху. Це страх втратити роботу, майно, залишитися без засобів до існування тощо. Ініціатори трагедії 11 вересня 2001 р. у США зі звірячим цинізмом і тонкістю розраховували саме на можливість маніпуляції громадською свідомістю. А якщо до трагедії 11 вересня ще додати наступну бактеріологічну війну, то можна з упевненістю сказати, що людський організм перебуває на критичній межі зриву. Страх пронизав усю світову фінансову систему. Активно розкручується ідея конфлікту цивілізацій, передусім мусульманської та християнської. Глобальний страх перед тероризмом може підштовхнути низку країн до тоталітарних форм правління тощо.

США, звинувативши в терористичних акціях 11 вересня ісламську організацію "Аль-Каїда" та її лідера Усаму Бін-Ладена, завдали удар у відповідь в Афганістані, який перебував під владою партії "Талібан" (представників ортодоксально-військового мусульманського крила) і де були розташовані основні бази "Аль-Каїди". У збройних діях в Афганістані взяли участь США, Велика Британія та деякі інші союзники, які увійшли до антитерористич-ної коаліції. Режим талібів було повалено, але США не змогли ані повністю знищити всі бойові осередки "Аль-Каїди", ані захопити в полон Бін-Ладена. їхні війська продовжують брати участь у численних сутичках, зазнаючи великих військових втрат.

Під приводом боротьби з міжнародним тероризмом США зробили спробу ствердити себе як одноосібного лідера світового співтовариства, який має "право" виконувати роль міжнародного поліцейського. Про це свідчить розпочата в березні 2003 р. агресія США проти режиму Саддама Хусейна в Іраку. Незважаючи на брак доказів про підтримку Іраком міжнародного тероризму і наявність зброї масового ураження, США продовжують окупувати країну, втративши на початок 2009 р. понад 4 тис. військовослужбовців. Проте очевидно, якщо США не змогли попередити факт безпрецедентного терору, то мабуть жодна з інших країн самостійно зробити цього не зможе. Вступ у перше століття третього тисячоліття показав необхідність єдиних дій усіх цивілізованих держав у боротьбі з міжнародним тероризмом та іншими викликами, що загрожують сучасній цивілізації.

Одним із таких викликів стала глобальна фінансова криза. Вона розпочалася у 2006 р. у США, а її виникнення було пов'язано:

з обвалом цін на ринку житла;

зниженням прибутковості іпотечного1 бізнесу й підвищенням ризиків іпотечних операцій;

відсутністю власних коштів у кредиторів для покриття збитків;

загостренням проблем кредитоспроможності домогосподарств.

У 2007 р. у США вповільнилося зростання споживчих витрат населення. Надзвичайно переплетена взаємопов'язаність фінансових установ на ринку призвела до того, що криза, яка б мала стосуватися лише кредитних установ, вплинула спочатку на американську, а потім і на загальносвітову фінансову систему. Іпотечна криза в США спровокувала такі ж кризи в Європі та країнах Азії, де застосовувалися схожі схеми кредитування. її зазнали як високорозвинені країни, на зразок Великої Британії, Іспанії, Японії, так і країни, що розвиваються. Відповідно почали потерпати банки не лише світового масштабу, а й локальні. Фінансові установи всього світу втратили за 2 роки кризи 1, 2 трлн дол., при цьому тільки американські установи - 460 млрд дол.

Значні збитки призвели до обвалу фінансових ринків світу. За 2007 р. цінні папери на світовому фінансовому ринку подешевшали на 5 трлн дол. США. Як наслідок, інвестори переключили свою увагу з фондового ринку на товарний, що спричинило зростання цін на золото та нафту. Це у свою чергу спровокувало зростання загальносвітової інфляції та сповільнення темпів зростання світової економіки.

Отже, світова фінансова криза, що розпочалася з руйнування ринку іпотечних кредитів у США, призвела:

до обвалу ринку нерухомості;

стрімкого зростання кількості неповернених кредитів;

банкрутства кредитних фондів;

списання світовими банками сотень мільярдів доларів збитків;

обвалу фондових ринків;

зростання цін на енергоносії;

прискорення темпів світової інфляції тощо.

Криза такого масштабу не могла не зачепити економіку України. По-перше, банки зіштовхнулися з кризою ліквідності внаслідок обмеження доступу до закордонних кредитів. По-друге, скорочення іпотечного кредитування спричинило кризу в житловому будівництві. По-третє, підвищення цін на енергоносії надзвичайно серйозно вплинуло на всю економіку України, оскільки автоматично призвело до зростання цін на більшість товарів та послуг. По-четверте, зростання рівня світової інфляції суттєво вплинуло на зростання інфляції в Україні.

Отже, перед людством на початку XXI ст. постали такі глобальні проблеми: збереження миру; зміцнення безпеки світу; охорона навколишнього середовища; раціональне використання сировинних ресурсів; боротьба з голодом, хворобами, наркоманією; подолання світової фінансової кризи тощо.

Кожна з них важлива, але раніше чи пізніше будь-яка може стати першочерговою, як це трапилося з міжнародним тероризмом. Прогнозів щодо того, яким буде світ у новому столітті, достатньо: від песимістичних про крах цивілізації до оптимістичних. Проте вся історія людства свідчить про те, що можна боротися з будь-якими конфліктами й успішно вирішувати навіть глобальні проблеми. Разом з тим історія показала і те, що низка конфліктів і, особливо, війн, у тому числі й дві світові, розпочиналися виключно внаслідок помилок людей, які відповідали за зовнішню політику своїх країн, прорахунків їх урядів. Майбутнє людства Залежить від нього самого і, насамперед, від політиків, їхнього розуміння відповідальності за глобальні світові проблеми й об'єднання зусиль заради їх подолання.

Размещено на Allbest.ru