Кінопедагогічна і наукова діяльність Г.О. Авенаріуса в Одесі та Києві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кінопедагогічна і наукова діяльність Г.О. Авенаріуса в Одесі та Києві

Олександр БЕЗРУЧКО

У статті досліджено одеський і київський періоди кінопедагогічної і наукової діяльності Георгія Олександровича Авенаріуса, який викладав в Одеському державному технікумі кінематографіїВУФКУ, Київському державному інституті кінематографії, Акторській школі та Режисерській лабораторії О. Довженка при Київській кінофабриці.

Ключові слова: Авенаріус, Одеський державний технікум кінематографії ВУФКУ, Київський державний інститут кінематографії, Акторська школа при Київській кінофабриці, режисерська лабораторія.

Актуальність цього дослідження зумовлена потребою вивчення наукової, творчої і педагогічної спадщини провідних українських митців, науковців та кінопедагогів, які зробили багато для становлення українського кінематографа, театру, літератури та розвитку кіноосвіти. Так, зокрема, вітчизняними кінознавцями ще недостатньо досліджено український період життя (у м. Одесі та м. Києві), кінопедагогічної і наукової діяльності відомого кінознавця, одного з перших українських педагогів екранних мистецтв Георгія (Юрія) Олександровича Авенаріуса (30.11.1903 - 18.07.1958). кінопедагогічний авенаріус акторський кінематографія

Наукові завдання цієї статті - дослідити кіно- педагогічну діяльність в Одесі та Києві відомого кінознавця Г. О. Авенаріуса; висвітлити період його навчання в Акторській студії Товариства друзів радянського фотокінематографа (ТДРФК) та на операторському відділі Одеського державного технікуму кінематографії (ОДТК) Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ); назвати його основні наукові праці київського періоду; реконструювати маловідомі сторінки кінопедагогіч- ної діяльності в Київському державному інституті кінематографії (КДІК), Акторській школі та Режисерській лабораторії (майстерні) кінорежисерів при Київській кінофабриці.

Для вирішення цих наукових завдань опрацьовані українські (Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, Центральний державний архів громадських об'єднань України, музей-архів Національної кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка тощо) та російські архіви (архів Всеросійського державного університету кінематографії ім. С. А. Герасимова, Держфільмофонду

РФ «Білі стовпи» тощо); тогочасні українські та загальносоюзні газети і журнали: «Кінокадри», «Кіно», «Радянське кіно», «Искусство кино» тощо.

Георгій Авенаріус народився в грудні 1903 року у м. Боровичі Новгородської губернії в дворянській родині, що в радянські часи був змушений приховувати, записуючи в анкетах, що він з сім'ї службовців.

Незважаючи на те, що Г. Авенаріус закінчив усього один курс Таганрозького комерційного училища (1912-1913 н. р.) та 7 класів Одеської третьої гімназії (1913-1920)¹, гарно знав, окрім української і російської, німецьку, французьку, польську мови і трохи гірше - білоруську, італійську та англійську².

Сімнадцятирічний Авенаріус на один рік (1920-1921) був призваний у Робітничо-селянську червону армію (рос. РККА), після демобілізації працював у їдальні АРА при Одеській джутовій фабриці (1922-1924), касиром в Одеському товаристві заохочення конярства, експедитором Радянського торгівельного флоту (1924-1926) ³.

Георгій Авенаріус роботу поєднував з навчанням в Одеській акторській студії ТДРФК (То - вариство друзів радянського фото й кіно), після закінчення якої у 1926 році поступив на технічний (операторський) факультет Одеського державного технікуму кінематографії (ОДТК) Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ), закінчивши його 2 грудня 1929 року дипломною роботою «Принципи побудови художнього фільму з точки зору кінооператора та їх психофізіологічні основи» з оцінкою «відмінно» ⁴.

Паралельно із навчанням Г. Авенаріус знімався як актор у фільмах Одеської кінофабрики у ролях: запорожця у фільмі Петра Чардиніна «Тарас Трясило» (1926), римського центуріона у фільмі Е. Мухсіна-Бея «Спартак» (1926), американського безробітного у стрічці Георгія Тасіна «Джіммі Гі- ґґінс» (1927) та інших.

Після отримання диплому ОДТК ВУФКУ працював стажистом-кінооператором на Одеській кінофабриці на ігрових та науково-популярних фільмах «Кармалюк» (1931, реж. Фавст Лопатин- ський), «Станція Пупки», «Гігієна жінки», «Звільнення» тощо.

У деяких виданнях зазначається, що Георгій Авенаріус працював асистентом оператора на фільмі О. П. Довженка «Звенигора», хоча в жодній автобіографії Авенаріуса із особової справи ВДІКу про це не зазначено, тому, скоріш за все, це або красива легенда, або ж така практика була настільки нетривала, що про неї забули згадати і Олександр Довженко, і Георгій Авенаріус.

Кінопедагогічну роботу Г. Авенаріус розпочав у своїй альма-матер - Одеському державному технікумі кінематографії ВУФКУ та на курсах кіносценаристів Одеської кінофабрики⁵.

Після організації у 1930 році Київського державного інституту кінематографії (КДІК) на базі ОДТК ВУФКУ та кінофакультету Київського художнього інституту (КХІ), Авенаріус був переведений до КДІКу. Перші два навчальні роки у Київському кіноінституті Авенаріус працював асистентом проф. Балла на кафедрі кінотехніки та лабораторії звукового кіно, де читав загальну кінотехніку, сенситометрію та кольорознавство; з 1931-го по 1934 рік, тобто до його закриття, був деканом художнього і операторського факультетів Київського кіноінституту⁶.

Хоча, як видно із гнівної статті «Ганьба зрива- чам марксо-ленінського виховання кадрів для кадрів!», вміщеної в газеті «Кінокадри», Авенаріус разом із іншими провідними викладачами КДІКу наприкінці 1931 р. проігнорував гурток діалектичного матеріалізму: «На 6 годину 8 грудня призначено було збори гуртка діамату. Група із 6 осіб чекала решту до 7 години, але, не дочекавшись, мусила розійтись, витративши дорогий час.

Не прийшли такі товариші, як Гавронський, Авенаріус...»⁷.

Георгій Авенаріус, перебуваючи з 1932-го по 1936 рр. на посаді доцента на чотирьох факультетах КДІКу, читав лекції зі «Сценарної справи»⁸ та «Історії зарубіжного кіномистецтва» й «Історії радянського кіномистецтва», які були чи не найулюбленішими після режисури предметами.

Треба зазначити, що курс історії кіномистецтва Авенаріус розробив самостійно - це був авторський курс справжнього енциклопедиста кіно. Один із студентів КДІКу Г. Григор'єв писав: «Спочатку він здався нам трохи прозаїчним, порівнюючи з Корнійчуком. Але чим далі, тим більше лектор притягував нашу увагу. Знав він не лише історію кіно, а й техніку, фотографію, складну роботу режисерів, знав безліч дрібниць про виробництво фільмів у Голівуді, на студіях Франції, Німеччини, Італії. Він щедрою рукою сипав зерна науки, а ми старанно записували фактичний матеріал. Височенний на зріст, Юрій Олександрович спокійно поглядав на нас, терпляче пояснював усе незрозуміле»⁹.

Майже через двадцять років Г. Григор'єв, який з 1937 року за абсурдними звинуваченнями відсидить багато років у сталінських таборах, а після реабілітації працюватиме вчителем в одній з київських шкіл, 22.12.1951 р. напише листа своєму вчителеві, котрий зберігатиметься у фонді Г О. Авенаріуса у «Білих стовпах»: «Шлю привет, Георгий Александрович! Время от времени слышу вести о Вас. В памяти встают воспоминания студенческих лет, так тесно связанные с Вами. Узнал Ваш адрес, и захотелось немного побеседовать. Уже свыше пяти лет я преподаю русский язык и литературу в старших классах средней школы, сначала в Киевской области, а последние два года в Киеве. Школа образцовая. Учатся преимущественно дети ответственных работников. Сохранил связь и с кинематографистами. Сдал недавно на студию учебных фильмов сценарий «Памятники культуры Киевской Руси», принятый к производству. Печатаю иногда статьи в педагогической прессе. Ряд моих музыкальных очерков передавал и передаёт Киевский радиокомитет. Москва дважды передавала мой «Музыкальный дневник радиослушателя». Был женат, но убедился, что наедине себя гораздо лучше чувствую. Слишком люблю свободу, а мне всё попадаются экземпляры, требующие полной рабской покорности. Живу в холостом положении в обществе неизменных книжных полок. Вот краткий очерк житобытия одного из Ваших беспутных учеников. Любопытно бы глянуть, как выглядите Вы. Ведь мы не виделись с 1936 года. Я еще держусь крепко. Правда, голова побелела, но разрушительных следов времени пока ещё нет, по крайней мере, заметных. Жизнерадостность не покидает. Стал немного поумнее. Что за прошедшие годы приобрел хорошего - так это огромную работоспособность. Сплю не более 5 часов в сутки, и чувствую себя отлично. Слышал, что и у Вас особенных перемен не видно. Завидую, что живёте в Москве, занимаетесь своеобразной интересной работой. Я так загружен, что только изредка посещаю кино и особенно выдающиеся концерты. При всей любви к оперному искусству, киевские спектакли не хочу смотреть и слушать. Слишком привык к операм на русском языке. Довольствуюсь слушанием московских передач. Напишите по свободе немного о себе, дорогой Георгий Александрович. Уцелели Ваши работы по эстетике или нет? Над каким кругом теоретических вопросов работаете? Удалось ли Вам издать те огромные материалы, какими Вы располагали по теории и особенно истории кино? Жива ли Ваша капитальная картотека? Рад буду получить от Вас весточку. Ваш Григорьев. Адрес: Киев, Бульонская, 72, кв. 1. Григорий Прокопиевич Григорьев»¹⁰.

Багатьох студентів Київського кіноінституту дивувала енциклопедична пам'ять учителя, деякі, як видно зі спогадів Г. Григор'єва, сумнівалися у точності дат і цитат, якими щедро сипав їхній педагог під час своїх лекцій, проте, як вони могли переконатися пізніше, все було саме так.

На початку тридцятих років розпочинається досить успішна наукова діяльність Г. О. Авенарі- уса. Так, зокрема, 1931 р. в «Пролетарском кино» з'явилася його перша стаття «К методологии определения киножанров»¹¹. У провідному українському журналі «Кіно» у 1932-му і 1933 роках науковець представив українською мовою цікаві статті «Монтажні теорійки Ейзенштейна» (у трьох подвійних номерах № 5-6¹², № 7-8¹³, № 11-12¹⁴) та «Експресіонізм в радянському кіно»¹⁵; в журналі «Фото соцбудівництву» декілька пізнавальних статей з фотографії: «До питання про творчий метод портретної фотографії»¹⁶, «Композиція реалістичного портрета»¹⁷, «Фотопейзаж, як проблема стилю»¹⁸.

Надзвичайно важливим у науковій і педагогічній діяльності Г. О. Авенаріуса було поєднання теоретичного і практичного начал. Так, зокрема, він читав лекції студентам Київського державного інституту кінематографії не лише в аудиторіях на бульварі Тараса Шевченка, 12, де до 1934 року розташовувався Київський кіноінститут, а й безпосередньо на Київській кінофабриці.

Зважаючи на уцілілі архівні документи, Г. Авенаріус впроваджував у педагогічний процес КДІКу нові форми навчання: «Питання ув'язки планів і переведення їх у життя слід проводити активним методом, причому суть останнього полягає в активізації як студентства, так і професури. Неправильно заміняти лекції викладачів доповіддю студента. Слід навчити працювати студента з книжкою. Навчання слід ув'язати з виробництвом»¹⁹.

Як досвідчений практик, Г. Авенаріус привчав своїх учнів дивитися на кінематограф з позиції не глядача, а професіонала: тобто не романтизувати кінопроцес, а підходити до нього, за образним висловом, з тверезою головою і гарячим серцем.

У рамках чергової радянської реформи кіно- освіти 1934 року художній факультет КДІКу майже закрили (окрім кінооператорів), замість цього на Київський кінофабриці було відкрито Акторську школу кіноакторів (АТТТККФ). якою до 1935 року керували викладачі КДІКу В. Юнаківський і декан художнього факультету Г. Авенаріус. Вони провели іспити, або так звані колоквіуми, серед колишніх студентів кіноакторського курсу КДІКу, які закінчили другий курс, і, як виняток, найтала- новитіших першокурсників.

Г Авенаріус, як секретар приймальної комісії, провів перші вступні іспити до Режисерської лабораторії О. Довженка при Київській кінофабриці (РЛККФ). Підтвердженням цьому може бути документ із приватного архіву О. Пазенко, онуки режисера-лаборанта В. Довбищенка: «До тов. Довбищенка. У зв'язку з тим, що керівник режисерської майстерні при Київській кінофабриці режисер О. П. Довженко до останнього часу був зайнятий у Москві на зйомках кінофільму «Аеро- град», вступні колоквіуми для осіб, що вступають до режмайстерні, перенесено на серпень місяць ц. р. Приїзд режисера О. П. Довженка чекаємо цими днями. Просимо бути напоготові, щоб після нашого телеграфного повідомлення негайно прибути до м. Києва. Ваша присутність для творчого ознайомлення з Вами в Києві обов'язкова під час перебування на Київській кінофабриці режисера О. П. Довженка. Усі витрати, що будуть пов'язані для Вас з переїздом до Києва, кінофабрика бере на себе. Секретар приймальної комісії Авенаріус»²⁰.

Через два роки В. Довбищенко разом з іншим режисером-лаборантом В. Галицьким в газеті «Комсомолець України» розповів, що «набір проводився дирекцією у відсутності т. Довженка»²¹, який був на зйомках «Аерограда».

Одночасно з адміністративною та педагогічною роботою в режисерській лабораторії та акторській школі при Київській кінофабриці Г. Авенаріус був науковим співробітником кабінету кінознавства Київського кіноінституту, де збирав і систематизував матеріал з історії кіно України²².

Після невдалих намагань відкрити Вищі курси режисерів кіно (ВКРК) при художньому факультеті КДІКу, або, як його стали називати останніми роками - Українського кіноінституту, деканом якого був Г. Авенаріус, частина педагогів восени 1935 року переїхала до Росії (І. Бохонов, В. Юнаківський та ін.), де більшість з них почала викладати у ВДІКу.

Г Авенаріус також 22. Х.1935 року подав заявку до цього московського навчального закладу, на що 16. ХІ. 1935 року отримав листа: «Доценту Киевского института кинематографии Г. А. Авенариусу, Киев, бульвар Шевченко, 10, кв. 4

Уважаемый Георгий Александрович! В ответ на Ваше письмо от 22. Х. - 1935 года кафедра киноведения ВГИК сообщает, что допустить Вас к чтению лекций на режиссерский факультет по курсу «История буржуазного киноискусства» в текущем учебном полугодии не представляется возможным. Вакансии откроются только с нового учебного года (1. ІІ. 1936 - 1.УП. 1936). Вышлите срочно программу и конспекты первых 6-ти лекций, кафедра их рассмотрит на [одном из] ближайших заседаний. Сообщите подробно, каким образом Вы представляете себе порядок ведения курса. Намерены ли Вы переехать в Москву или рассчитываете приезжать периодически? Как организована бытовая сторона Вашего пребывания в Москве (квартира и прочее)? Вопрос по Вашему привлечению к работе кафедры киноведения ВГИК может быть разрешен только после ознакомления с Вашей программой и выяснения всех организационных вопросов, связанных с Вашим приездом в Москву»²³.

У фонді Г. О. Авенаріуса Держфільмофонду РФ «Білі стовпи» зберігаються машинописи лекцій «Історія кіно в Німеччині» (1918-1932) із позначенням: «Стенограми лекцій на режисерському факультеті Київського інституту кінематографії, Київ, 1935 рік»²⁴. До цього тому відносяться три лекції: «Німецьке кіномистецтво епохи післявоєнної кризи» (С. 1-92), «Німецьке кіномистецтво періоду стабілізації» (С. 93-171), «Німецьке кіномистецтво після кінця стабілізації до фашистського перевороту» (С. 172-186).

Фахівці кафедри кінознавства Московського кіноінституту високо оцінили курс лекцій колеги із Києва, а тому на початку лютого 1936 року запросили викладати у столичному кіновузі.

Аспірант ВДІКу Венгеров стенографував лекції Авенаріуса на кафедрі загального кінознавства Вищого державного інституту кінематографії. Так, зокрема, перша лекція з 1 тому датована 22 лютого 1936 року²⁵.

До другого тому лекцій з курсу «Історії західного кіно» входило сім тем: «Німецьке кіно (19141918)» (С. 241-270), «Експресіонізм у німецькому кіно» (С. 271-323), «Німецький «Авангард»« (С. 324-332), «Неоромантизм у німецькому кіно» (С. 333-374), «Загальні висновки» (1918-1924) (С. 375-402), «Німецьке кіно» (1924-1929) (С. 403524), «Німецьке кіно при фашизмі» (С. 525-579)²⁶. Одна з лекцій датована 7 березня 1936 року.

Третій том складався з вісімнадцяти тем. Назвемо деякі з них: «Кіно в Америці після війни. Гріффіт» (С. 580-603), «Генрі Кінг» («Короткий Девід») (С. 604-606), «Чарлі Чаплін» (19191931) (С. 609-643), «Еріх фон Штрогейм» (19191932) (С. 644-679), «Бастер Кітон» (1916-1924) (С. 679-689), «Історичні фільми в США» (С. 699703), «Європейський вплив на американське кіно» (С. 732-749), «Розклад жанрів в кіно США» (С. 756-764), «Нові часи» (Чаплій) (С. 765-778), «Кіно з Італії» (1903-1926) (С. 779-832), «Кіно з Швеції» (1909-1923) (С. 833-909), «Заключна лекція» (С. 909-946) та ін. Лекція «Чарлі Чаплін» датована 25 квітня 1936 року.

У фонді Авенаріуса також зберігаються друковані картки до курсу лекцій «Кіно в Англії»²⁷.

Навесні та влітку 1936 р. Г. Авенаріус на деякий час приїздив до Києва, де читав курс лекцій з історії кіно в Українському кіноінституті (так на той час називався КДІК), на Київській кінофабриці у режисерів-лаборантів та в оновленій акторській школі вже під керівництвом А. Панкрише- ва. Як видно із особової справи Г О. Авенаріуса, директорові київського кіноінституту Д. М. Хмелю довелося відправляти телеграми керівникові ВДІК О. М. Лєбєдєву з приводу затримки педагога в Києві.

У фонді Г. О. Авенаріуса у «Білих стовпах» є «Матеріали до історії кіно на Заході», які були прочитані в Києві і Москві протягом 19351937 рр., що зазначено на першій сторінці. До цього тому увійшли лекції за такими темами: «Кіно в США Г 8» (34 с.), «Кіно в США Г 9» (31 с.), «Кіно в США Г 10» (29 с.); «Американська трюкова комедія» (39 с.), «Гарольд Ллойд про комедію» (23 с.), «Дойль. Національний гумор» (26 с.), «Фінансовий розвиток кіно в США» (19 с.), «Проспект Нью-Йоркської фільмотеки» (13 с.), «П'єр Бенуа про кіно» (3 с.), «Рене Клер і Ніколя Оттен» (8 с.), «Кіно в Англії» (54 с.), «Кінопромисловість у Китаї» (5 с.), «Інститут «Люче» в Римі» (21 с.). Відзначимо, що четверта лекція «Американська трюкова комедія» датована 1 листопада 1935 року.

Одеський і Київський періоди кінопедагогічної діяльності, особливо з 1934 по 1936 рік, Г. Авенаріус не приховував, проте й намагався не афішувати в офіційних документах. Однак у його автобіографії, яка зберігається в архіві ВДІКу, власноручно записано: «З 1934 по 1936 рік був завідувачем акторською студією і режисерською лабораторією на Київській кінофабриці «Україн- фільм»«²⁸. Можливо, це викликано не в останню чергу тим, що наступник Г. Авенаріуса на посаді керівника Акторської школи А. Панкришев та колишні учні повелися не досить чемно. Під час відкритого показу, який відбувся наприкінці березня 1936 р., студенти акторської школи, або, як їх тоді називали «студійці», показали себе не з найкращого боку: «Багато студійців не виділялися особливою вигадливістю у побудуванні етюдів. Досить сказати, що не без участі т. Панкришева деякі студійці показали етюди на тему <.. .> як навчалися при колишніх керівниках Юнаківському і Авенаріусі. Яка вбогість! Невже не можна було взяти теми з наших сценаріїв або епізоди з класичних творів? Цей факт вичерпно характеризує тривожний стан з навчанням майбутніх акторів»²⁹. На жаль, це звичайне зведення рахунків із більш успішним попередником.

Якби Г Авенаріус не переїхав до Москви, його могли б заарештувати у справі «троцькістського засилля» у головному журналі українського кінематографа «Радянське кіно», де він активно друкувався українською мовою протягом 19351936 років. У цьому журналі побачили світ його ґрунтовні розповіді про творчий шлях видатних закордонних і радянських кінематографістів: Чарлі Чапліна³⁰, Рене Клера³¹, Олександра Довженка³². Не менш цікавими були узагальнюючі статті Г. Авенаріуса до сорокаріччя світового кінематографа «Сорок років кінематографа»³³, аналіз кінокомедій («Кінокомедія режисера Шмайна»³⁴, «До історії розвитку української комедії»³⁵, «Елементи комедійного жанру у фільмі «Цирк»«³⁶) та приходу кольору в кінематограф («Кольорове кіно»³⁷, «Фільм «Соловей-соловушка»«³⁸).

Підсумовуючи вищевикладене, можна зазначити, що поставлені наукові завдання виконані: досліджено український період (у м. Одесі та Києві) життєвого, наукового і педагогічного шляху Г. О. Авенаріуса; висвітлено період його навчання в Акторській студії Товариства друзів радянського фотокінематографа (ТДРФК) та операторському відділі Одеського державного технікуму кінематографії (ОДТК) Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ); названо його основні наукові праці київського періоду; реконструйовано маловідомі сторінки кінопедагогічної діяльності у Київському державному інституті кінематографії (КДІК), Акторській школі та Режисерській лабораторії (майстерні) кінорежисерів при Київській кінофабриці.

Однак перспективи наукових розвідок залишаються великими, оскільки ще не всі документи з педагогічної роботи Г. О. Авенаріуса у Київському державному інституті кінематографії (КДІК), Акторській школі та Режисерській лабораторії (майстерні) кінорежисерів при Київській кінофабриці розсекречені або мають вільний доступ в українських і російських архівах.

Размещено на Allbest.ru