Український мистецький авангард
Історія українського авангардного мистецтва. Французькі художники П. Пікассо та Ж. Брак як основоположники кубізму в живописі. Відображення загостреного суб'єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське "Я" в творчому принципі експресіонізму.
| Рубрика | Культура и искусство |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.06.2017 |
| Размер файла | 595,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕАТРУ, КІНО І ТЕЛЕБАЧЕННЯ ІМЕНІ І.К. КАРПЕНКА-КАРОГО
РЕФЕРАТ
З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
НА ТЕМУ: «Український мистецький авангард»
Студента
Шпагіної Анастасії
Науковий керівник
Кушинська С. В.
Київ - 2016/2017
План
Вступ
1. Авангард
2. Авангардизм у живопису
3. Авангард в Українській культурі
3.1 «Український авангард»
3.2 Історія українського авангардного живопису
3.3 Кубізм
3.4 Футуризм
3.5 Експресіонізм
3.6 Конструктивізм
3.7 Абстракціонізм
3.8 Сюрреалізм
Висновок
Додаток
Вступ
У мистецтві ХХ ст. важко, напевно, знайти інше явище, яке б викликало стільки неоднозначних суджень і дискусій, як авангард. І хоча сьогодні він вже став своєрідним фактом, тісно пов'язаним сааме з першою половиною минулого століття, інтерес до нього не зменшується, вимагаючи уточнень його концептуально-художніх вимірів, аналізу особливостей і впливу на загальний мистецький розвиток. У цьому плані, незважаючи на досить велику кількість публікацій, мистецтво авангарду залишається чи не найменш дослідженим в Україні, хоча, як відомо, часто саме вітчизняні художники прокреслювали в ньому важливі та креативно потужні спрямування. Одна з найбільш адекватних моделей мистецтва ХХ ст. набула показової досконалості в художній культурі України 1910 -- 1920-х рр. Український примітив: народна картина, ікона, твори художників-аматорів -- саме в цей час досягає певної кондиції, що потребувала відповідної структурної зміни, а це входило у змістовні та формальні параметри авангарду.
Український авангард -- мистецтво, яке створювалося в Україні та за її межами вихідцями з України, будучи важливим компонентом європейського та світового авангарду, мав притаманні лише йому риси. Творчо сприймаючи й враховуючи принципи і форми мислення того фольклору, що побутував під час його формування від народної ікони, писанки, настінних розписів до «базарних» виробів наївно-кітчевого характеру, український авангард саме завдяки своїм потужним фольклорним резервам посів почесне місце в мистецтві ХХ ст.
Художній авангард українських митців, знавців фольклору, міфології, обрядових витоків мистецтва, теоретиків та практиків художньої культури О. Архипенка, О. Богомазова, М. Бойчука, В. Пальмова, К. Малевича, Д. Бурлюка, О. Екстер, А. Петрицького містить у собі примітивізм як фактор своєї причетності до народної культури.
Опозиційне ціле «авангард -- примітив» свідчить про те, що звернення до скарбниці колективного несвідомого, до архетипів, які відкривали глибинний смисл подій і допомагали зрозуміти єдність національного та загальнолюдського, було актуальним на початку ХХ ст. з його соціально-політичними катаклізмами.
Цей процес авангардистського перетлумачення культурно-стильових здобутків мистецтва неоліту, Єгипту, Візантії, Середньовіччя, бароко, Ренесансу, європейського модернізму і національного народного мистецтва найбільш талановито і яскраво втілився у творчості М. Бойчука і його учнів і однодумців І. Падалки, В. Седляра, О. Павленко, Т. Бойчука, О. Білюкова та ін.
1. Авангард
АВАНГАРДИЗМ (з фр. avant-gardisme - передовий загін) - узагальнений термін для позначення новаторських напрямів у художій культурі XX ст., для яких характерний пошук нових, нетрадиційних засобів вираження. Комплекс явищ у мистецтві першої третини XX ст., якому притаманне прагнення до радикального оновлення змістовних та формальних принципів творчості. Авангардистські тенденції виявились у мистецтві Західної Європи, США, Росії, Латинської Америки, хоча в кожному регіоні мали свої специфічні найхарактерніші особливості (наприклад, російський авангардизм початку XX століття]. Авангардизм проявився у цілій низці течій та шкіл (фовізм, кубізм, футуризм, абстракціонізм, дадаїзм, сюрреалізм, експресіонізм, конструктивізм, імажизм) - стосувався різних царин мистецва (живопис, скульптура, архітектура, література, музика, кіно). Мистецтво авангардизму складне і суперечливе, воно містить продуктивні пошуки нових художніх форм і бачення світу. виконавця.
На початку XX ст. Париж живе надзвичайно бурхливим життям, притягує до себе митців, які шукають нових шляхів у мистецтві. Атмосферу цього часу чудово змалювали І. Еренбург у своєму творі "Люди. Роки. Життя" та Е. Хемінгуей у романі "Свято, яке завжди з тобою" (так він назвав Париж початку століття).
Особливо значним був приплив художників з Іспанії та Росії: П. Пікассо, X. Гріс, С Далі, О. ІДадкін, О. Архипенко, О. Екстер, Б. Лівшиць, X. Сутін, М. Шагал та ін. Всі вони легко асимілювалися в художньому середовищі, утворили певну спілку представників художнього авангарду, який прийнято називати "паризькою школою" (Ecole de Paris).
Улюбленими місцями, де представники паризької школи жили й любили проводити час, були дві вельми дивні споруди. Перша -- "плавуча пральня" (Bateau Lavoir) на Монмартрі -- стара будівля, яка продувається всіма вітрами, де мешкав бідний люд. На початку XX ст. тут з'явилися нові мешканці: художники Ван Донен, П. Пікассо, X. Гріс, Ж. Міро, письменники Д. Сальмон, М. Жакоб. Постійними відвідувачами були А. Матісс, Ж. Брак, А. Дерен, Р. Дюфі, А. Модільяні, М. Утрилло, Ж. Метценже, А. Руссо тощо. Поступово художники посунули інших мешканців і навіть "окупували" сусіднє кафе. Робота, а також суперечки і дискусії не припинялись ні вдень, ні вночі і незабаром дали паростки, що мали важливі наслідки для мистецтва.
Другим осередком паризької школи стала будівля в лівобережній частині Парижа, прозвана "Вуликом" (La Ruche). Тут за низьку плату можна було найняти приміщення без будь-яких зручностей (навіть без води і світла) для життя і роботи. На початку першого десятиріччя XX ст. тимчасовими або постійними мешканцями "Вулика" стали Ф. Леже, М. Шагал, X. Сутін, О. Архипенко, А. Модільяні, Р. Делоне. їх відвідували поети на чолі з Г. Аполлінером. Тут у процесі особистого і творчого спілкування виникали ідеї виставок, маніфести групи, обговорювалися програми, які становитимуть основу течій авангарду.
Авангард завжди молодий, антиакадємічний, антибуржуазний. Він заперечує всілякі авторитети.. Авангард народився на зламі епох (XIX--XX ст.) і увібрав у себе біль і відчай цього часу. Він виявився аполітичним і революційним, "кусючим" і скандальним. До нього можна по-різному ставитися, але без нього неможливо уявити собі культуру XX ст.
Мистецтво авангарду зруйнувало традиційні засади художньої творчості. Якщо стиль модерн був викликаний неприйняттям індустріалізації та урбанізації, то авангард пов'язаний з цими процесами органічно -- він є прямим породженням нових ритмів життя, прискорених темпів змін, величезних, емоційних та психологічних перевантажень -- і загалом світу, в якому панують катаклізми, а людина втрачає узвичаєну точку опори.
2. Авангардизм у живопису
Це різні напрями, які виступали щоразу з позицій відкриття нових ідей. Однак у всіх авангардних течій є спільне, що дає підстави єднати їх в одну художню епоху.
Передусім, це принципова установка на новаторство, яке не просто заперечує попередні стилі -- воно їх повністю ігнорує.
По-друге, художники-авангардисти свідомо відмовляються від буквалізму -- від зображення предметного світу таким, яким його бачить око художника. І кожна нова авангардна течія відкриває свій спосіб проникнення у сутність речей та явищ. Тому важливою рисою авангарду є його аналітичність.
Авангардне мистецтво -- і це теж його особливість -- несе в собі специфіку світовідчуття людини XX століття. Художники увібрали в себе шалений темперамент своєї доби, відчуття історичного зсуву, всесвітності змін, які відбуваються зрушенням всіх традиційних координат життя. Невипадково одним з найпоширеніших сюжетів авангардного живопису 10--20-х років стала "Композиція", де зсунуті з місця всі форми, де розколоті слова, де площини наче плавають чи насуваються одна на одну у неспокійному, вібруючому середовищі. Ці картини відбивають всю збентеженість, все сум'яття і невпорядкованість свого часу. І вони ж виявляють пристрасні пошуки нової точки опори для людини у розбурханому й нестабільному світі.
3. Авангард в Українській культурі
3.1 «Український авангард»
В історії українського мистецтва 1910-1930-ті роки посідають особливе місце. У вирі світового художнього процесу починається активна діяльність групи митців, яким французький мистецтвознавець А. Наков після виставки 1973 р. , присвяченої В. Татліну, дав назву «український авангард». Цей стильовий напрям докорінно змінює принципи взаємодії між живим безпосереднім враженням від об'єкта і художньою образністю. Його поява в Україні була закономірною не тільки з огляду на історичну, а й художню ситуації. Авангардне мистецтво в Україні формувалося в процесі синтезу європейського модернізму з традиціями народного мистецтва і спирався водночас на народну естетику, звертався до національного мистецтва, зрослий інтерес до якого був очевидним.
. Твори кубістів, футуристів, фовістів були представлені на виставках "Салону Іздебського" вже в 1909-10 роках в Одесі, Києві, Херсоні, Миколаєві. Своєрідними "агентами" по імпорту передових ідей модернізму стали Олександра Екстер, Давид Бурлюк, Михайло Бойчук, Вадим Меллер. На цьому тлі в Україні виникають авангардні художні студії, об'єднання митців, новаторська сценографія.
За 20 років існування українського авангарду зачепив усі види художньої творчості і сформувалися течії кубофутуризму, конструктивізму, панфутуризму, спектралізму. Виникли перші українські вищі художні заклади в Києві, Одесі, Харкові. Серед авторів теоретичних досліджень такі майстри як Олександр Богомазов і Казимир Малевич. Художній авангард отримав розгалужену структуру і набув справді державного значення. Його вплив став одним з основних джерел мистецтва нонконформізму 1960-х і відродження модернізму 1990-х років. Унікальною рисою українського авангарду є численні приклади співробітництва народних майстрів і художників-авангардистів. Твори селянських майстрів, виконані за ескізами Олександри Екстер, Ніни Генке, Василя Кричевського мали успіх на виставках в Києві, Москві, Парижі
3.2 Історія українського авангардного живопису
Історію авангардного живопису в Україні (як і в усьому світі) можна умовно поділити на два періоди. Перший охоплює 1907--1914 роки. Світова і громадянська війни перервали певною мірою цей процес. Другий період починається з 1920 року, коли знову вибухнули творчі сили у всіх видах мистецтва: літературі, театрі, живопису, архітектурі. Цьому бурхливому бажанню осягати нові форми було покладено кінець у 30-х роках у Радянському Союзі, Німеччині, Італії та ін. -- тих державах, де перемогли тоталітарні чи фашистські режими. Причиною нищення авангарду була монополія однієї ідеології, що виявлялося несумісним з мистецтвом, розрахованим не стільки на почуттєве, скільки на інтелектуальне сприймання, що активізує прагнення істини, формує критичність. Додалося й те, що складність мови нового мистецтва унеможливлює офіційний контроль над інакомисленням.
Та в 10-ті роки -- ще у спокійній атмосфері лише інтелектуально вируючої Європи -- українські художники мали змогу знайомитися з європейськими школами і течіями. Найбільше притягувала атмосфера французької столиці з її музеями, виставками, майстернями, а також Краків, Мюнхен, де також існували мистецькі осередки. Михайло Бойчук, наприклад, вчився в Кракові, Мюнхені, в Італії, протягом трьох років мав свою майстерню в Парижі, яку організував для втілення ідей, висунутих львівськими майстрами Панькевичем і Сосенком, котрі мріяли поєднати живописні форми візантійських ікон з традиційним народним мистецтвом.
Молоді майстри, що відчули за кордоном смак вільного вибору засобів естетичного вираження, стали в Україні першим загоном авангарду, підтриманим більшістю студентства Києва і Харкова.
Український живописний авангард, як кожний великий стиль, має наднаціональний характер. Однак такі його риси, як колористичне багатство (чого ми не знайдемо ні у французькому кубізмі, ні в німецькому експресіонізмі, де колір використовували здебільшого для підкреслення фактури, матеріальності предмета, стану людини), як присутність у фарбах, у формах елементів середньовічної ікони (чергування кутів і овалів, які мали священне символічне значення), а також колориту київських мозаїк (з їх шляхетними рубіновими, смарагдовими, золотистими гамами, що перериваються темними згустками фарб) і, нарешті, декоративність (запозичена з українського селянського побуту, взята від хати-мазанки) -- вся вітальна сила селянського мистецтва надають йому певної національної специфіки.
3.3 Кубізм
Чи не найпоширенішою модерністською течією в образотворчому мистецтві першої чверті XX ст. був кубізм. (від фр. cube -- кур (геом. фіг) -- стилістичний напрям в образотворчому мистецтві першої чверті XX ст. у Франції, Росїї та у деяких інших країнах; один з різновидів мистецького модернізму. Найяскравіші представники -- П. Пікассо, Ж. Брак, X. Гріс, А. Гльоз (Франція), В. Татлін, В. Баранов-Росіне (Росія), О. Архипенко, І. Кавалерідзе (Україна). На перший погляд, це мистецтво абстрактне та геометричне. Проте насправді воно по-новому відображує реальні об'єкти, які нібито «розплющені» на площині полотна так, що різні грані того самого предмета можна спостерігати під різним кутом зору. На продовження розпочатих імпресіоністами і продовжених постімпресіоністами, фовіс-таш, футуристами, експресіоністами експериментів з нетрадиційного створення ілюзії тривимірності зображуваних на площині предметів деякі художники розпочали пошук у напрямі уявного розкладу природних форм на найпростіші геометричні (конус, циліндр, куб) з тим, щоб уже з них, за допомогою живописних засобів (ліній та барв), конструювати на площині об'ємні форми як нібито адекватні реальним. З огляду на це скептично налаштовані критики й «охрестили» новоявлений стиль іронічним іменем «кубізм», подібно як попередній -- прізвиськом фовізм. Однак, внаслідок всевладного процесу естетизащі, зокрема зусиллями російських митців перших десятиліть XX ст., термін набув цілком серйозного і навіть поважного мистецтвознавчого звучання.
Основоположниками кубізму в живопису були французькі художники Пабло Пікассо та Жорж Брак, у скульптурі - українець Олександр Архипенко (1887-1964). Творчість цього митця має всесвітнє значення. Він створив понад тисячу скульптур, чимало з яких виходять за стилістичні межі кубізму. Широковідомі твори видатного скульптора - «Мати й дитина», «Карусель П'єро», «Білий торс», «Мадонна», портрети Т. Шевченка, І. Франка та ін. О. Архипенко запровадив у мистецтві скульптури багато новацій, які досі використовують скульптори всього світу. Він винайшов рухому скульптуру, що складалася з різноманітних елементів, став використовувати колір, розширив пластичні можливості скульптури введенням наскрізних отворів та увігнутих поверхонь. Творам майстра притаманні бездоганне відчуття форми, виразність силуетів, вишуканість і гармонія. О. Архипенко - одна з найвагоміших постатей у мистецтві української діаспори.
Кубізмом у 10-20-х роках XX ст. захоплювалося багато українських митців: Олександра Екстер («Місто»), Олександр Богомазов («Портрет дружини»), Володимир Бурдюк («Портрет батька»), Лазар Лисицький («Композиція»), Казимир Малевич («Авіатор» Іван Кавалерідзе (пам'ятники Артему в Артемівську і Слов'янську) та ін.
3.4 Футуризм
Близьким до кубізму був футуризм (лат, futurum -- майбутнє) --стилістична течія в мистецтві ряду європейських країн на початку XX ст. започаткована італійським поетом Філіппо Марінетті (італійські живописці У Боччоні, Дж. Северіні, російські К. Малевич, О. Розанова, І. Пуні, українські О. Архипенко, І. Кавалерідзе), яка на початку 20-х рр., водночас із поширенням на інші сфери художньої творчості, зокрема літературу, набрала гострополітичного забарвлення. Футуристична концепція мистецтва зародилася як відповідь на урбанізацію суспільства внаслідок бурхливого розвитку промисловості (чорна та кольорова металургія, хімія), енергетики (перехід на використання рідинних паливних матеріалів, розвиток електромереж), машинобудування (паровози, автомобілі, літаки, дирижаблі), засобів зв'язку (залізниці, телефон, телеграф, радіо, винайдення телебачення) і сформувалася під впливом авангардних шкіл традиційних галузей художньої творчості та вражень від новонародженого мистецтва кіно. Послідовники цього напряму вбачали своє завдання у звільненні від тягаря минулого й уславленні сучасності.
Щодо змісту творчості футуристів, то для них було характерним звернення в уявне, часто-густо фантастичне, майбутнє («Літаючий пролетарій», «Клоп», «Містерія-Буф» В. Маяковського, «Перемога над Сонцем» та «Вселенськая війна» О. Кручених), щодо художніх засобів зображення та вираження, то найулюбленішими були технічні повтори мотивів, «напливи» форм, їхні перетини, зсуви та злами, що мало викликати враження прудкого руху часу, машин, життя; у літературі це набирало форм «зауму» -- вигадування нових слів та уживання сполучень і складів, які нічого не означають (т. зв. слова на свободі), що споріднювало Ф. із дадаїзмом.
Футуризм швидко набув популярності в Україні, як у літературі, так і в образотворчому мистецтві (пригадаймо футуристичний період творчості українського поета-футуриста Михайли Семенка та ін.). Футуристи були у захваті від техніки, нових засобів пересування та зв'язку й прагнули передати ілюзію руху та швидкості. Для досягнення ефекту динамічності вони використовували кутасті форми та різкі контури, поєднували зображення одного предмета в різних положеннях. Футуристи вважали, що під впливом світла й руху тіла втрачають свою матеріальність. Тому вони намагалися створити ілюзію одно-моментності дій, які насправді відбуваються послідовно. авангардний живопис кубізм експресіонізм
В Україні цей напрям знайшов розвиток у творчості Олександри Екстер («Київ, Фундуклеївська уночі», «Рух кольорів»), Олександра Богомазова («Київ, Львівська вулиця», «Потяг»), Вадима Меллера («Композиція»), Давида Бурлюка («Час») та ін.
У поглядах на завдання мистецтва й творчі методи кубісти й футуристи мали багато спільного. Тому вони швидко об'єдналися, утворивши єдиний напрям - кубофутуризм. Звільняючись від прямого наслідування натури, художники одержали певну свободу по-своєму інтерпретувати світ.
Першу виставку нового мистецтва в Україні, названу "Ланкою", за спогадами художника Д. Бурлюка, громадськість не сприйняла, а критика "зухвало обілляла брудом". 1914 року новоутворена група "Кільце" влаштувала свою (через світову війну першу і останню) виставку, в якій взяв участь 21 художник. У передмові до каталогу виставки, крім маніфестації основних теоретичних положень, було сказано: "Ми доводимо існування в нашому місті творчих сил".
3.5 Експресіонізм
Один із провідних мистецьких напрямів сучасного образотворчого мистецтва минулого століття, що захопив і Україну, -- експресіонізм. (від франц. expression -- вираження, виразність) -- літературно-мистецький потік авангардизму, що сформувався в Німеччині на початку ХХ століття. Мав своїх прихильників у Франції, Австрії, Польщі, німецькомовній Швейцарії.
Основний творчий принцип експресіонізму -- відображення загостреного суб'єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності, засвідчений катаклізмами світового масштабу початку XX ст. З усіх напрямків нового мистецтва 20 ст. експресіонізм гостро відобразив конфлікт художньої особи, людини взагалі з трагічною й антигуманною дійсністю. В творах одних майстрів експресіонізм приводив до надзвичайного загострення трагічного світосприйняття, у інших -- до художніх утопій, елітарності, замкненого середовища, котре сприймалося острівцем порятунку духовних та гуманістичних цінностей. Цей конфлікт призводив до радикальності художніх рішень, до бунтівного протиставлення і розриву з академічними традиціями. Часом руйнація старих форм виводила художників на межу абстрактного експресіонізму.
Художники-експресіоністи намагалися втілити в явищах зовнішнього світу внутрішні душевні поривання. їхнім творам притаманні пристрасність, напруженість, загострена емоційність. Джерелом натхнення для багатьох представників цього напряму було мистецтво великого голландського живописця Вінсента ван Гога.
Яскраве емоційне враження справляють твори українських експресіоністів Василя Седляра (ілюстрації до « Кобзаря » ), Олександра Д овгаля («Розподіл пайка»), Мойсея Фрадкіна («Похорон»), Марії Котляревської («Оплакування»), Леопольда Левицького («В'язниця»). Великою енергетичною силою просякнуті абстрактні експресіоністичні твори видатних українських авангардистів Віктора Пальмова («Спогад про Японію»), Василя Єрмилова («Знамення»).
Експресіонізм залишався одним із провідних художніх напрямів упродовж усього століття. Розвивається він і в наші дні.
3.6 Конструктивізм
В образотворчому мистецтві та архітектурі України 10-х початку років 30-х років XX ст. вагоме місце посідав конструктивізм (від лат. constructio -- побудова) -- авангардистський метод (стиль, напрямок) в образотворчому мистецтві, архітектурі, художньому конструюванні, літературі , фотографії, оформлювальні на декоративно-прикладному мистецтві, що отримав розвиток в 1920 -- початку 1930 років. Характеризується суворістю, геометризмом, лаконічністю форм і монолітністю зовнішнього вигляду.
В архітектурі конструктивізм обстоює раціональну доцільність, економність, лаконізм у засобах вираження. Прагнучи поєднати мистецьку творчість з виробництвом, конструктивізм відкидає практично не вмотивовану декоративність, схематизує мову мистецтва. В образотворчому мистецтві та літературі прихильники конструктивізму надавали великого значення техніцизму, штучним конструктивним формам, абстракціям тощо. Його прихильники - під гаслом «конструювання навколишнього середовища» - намагалися досягти підкресленої простоти, зверталися до імітації форм і методів сучасного технологічного процесу. Конструктивістська скульптура створювалася безпосередньо з продуктів промислового виробництва. У живопису аналогічного ефекту досягали використанням абстрактних форм і несподіваних фактур. Значного поширення конструктивізм набув у декоративно-ужитковому, театрально-декораційному мистецтві, книжковій графіці та дизайні. Яскравим представником українського конструктивізму був Василь Єрмилов (1894--1967) -- талановитий майстер композиції. Його сміливі новаторські твори «Арлекін», «Портретхудожника О. Почтенного», «Гітара», « Композиція з літерами» приваблюють довершеною гармонійністю побудови.
3.7 Абстракціонізм
Відмітною ознакою модернізму стало виникнення та поширення нового творчого методу - абстракціонізму (від лат abstractus -- «абстрактний»). Філософсько-естетична основа абстракціонізму -- ірраціоналізм, відхід від ілюзорно-предметного зображення, абсолютизація чистого враження та самовираження митця засобами геометричних фігур, ліній, кольорових плям, звуків. Напрям сучасного абстрактного мистецтва в скульптурі і живописі виник в Європі та Північній Америці в 1910 -- 1920. Його ще називають «безпредметним», або «нефігуративним», мистецтвом. Основна ознака абстракціонізму - принципова відмова від зображення реальних предметів і явищ. Принцип композиційної побудови може бути як імпульсивно-стихійним, так і раціонально впорядкованим.
Для цього слід відкинути стереотипи, зрозуміти, що мистецький твір не обов'язково має містити конкретну інформацію. Абстрактні твори стимулюють фантазію, викликають певний настрій, емоції, асоціації. їх потрібно сприймати як музику - почуттям. Адже музика - це також абстрактне мистецтво. Якщо музика твориться за допомогою впорядкування першоелементів - звуків, то в живопису цими першоелементами є кольори, форми, лінії.
Одним із перших абстракціоністів був всесвітньовідомий художник Казимир Малевич (1878-1935). Його творчість однаковою мірою належить як українському, так і російському мистецтву. К. Малевич -- основоположник принципово нового мистецького напряму - супрематизму (від лат. найвищий). Для цього напряму характерне поєднання найпростіших геометричних фігур різних кольорів і розмірів, що складають урівноважені асиметричні композиції, сповнені внутрішнього руху. Метою його були пошуки певних формальних першооснов світобудови. Найвідоміший твір К. Малевича -- знаменитий «Чорний квадрат», однак символом цього напряму і програмним твором митця вважають картину «Білий квадрат», в якій поєдналися універсальні, на погляд художника, колір і форма.
У своїй творчості К. Малевич не обмежувався абстракціонізмом. Його пензлю належать цікаві фігуративні картини («Червона кіннота», «Селянський спас», «Автопортрет» та ін.). У них художник також шукав виразні, ефектні поєднання форми й кольору.
3.8 Сюрреалізм
Від франц. surrealisme -- надреалізм-- авангардистський напрям, який зародився у 20-х роках XX століття у Франції. Вперше термін "сюрреалізм" використав французький поет Гійом Аполлінер. Свою п'єсу "Груди Тирезія" (1918 р.) він називав "сюрреалістичною драмою". Стилю сюрреалізму передувала школа ідеореалізму, заснована французьким поетом Сен Полем Ру в 1893 році. Вона базувалася на філософії платонізму. Філософським підґрунтям сюрреалізму були інтуїтивізм А. Бергсона, психоаналіз Фройда, аналітична психологія К.Ґ. Юнга.
Теоретиком сюрреалізму став англієць Андре Бретон, який з Філіппом Супо створив програмний твір сюрреалізму -- "автоматичний" текст "Магнітні поля". У 1924 році А. Бретон опублікував "Маніфест сюрреалізму". За визначенням А. Бретона, сюрреалізм -- "психічний автоматизм", що нехтує раціональністю, намагаючись вирватися з-під контролю розуму. Поет критикував реалізм, який вважав "ворожим будь-якому інтелектуальному та моральному пориву". У розвитку сюрреалізму значну роль відіграв дадаїзм. Припинивши своє існування на початку 1920 року, він знайшов продовження у сюрреалізмі. Дадаїсти Бретон, Арагон, Тцара, Супо заклали фундамент сюрреалістичного напряму. Дадаїзм пропагував бунт, деструкцію, був антимистецтвом, сюрреалізм заявляв, що ставить за мету глибоко проникнути в суть життя, переробити його і змінити. Сюрреалісти прагнули створити нову художню реальність, реальнішу (надреальнішу) за існуючу засобами "автоматичного письма" з парадоксальним, випадковим зіткненням думок та образів. Вони вважали, що образ може з'явитися внаслідок зближення віддалених одна від одної реальностей і чим віддаленішими будуть ці реальності, тим сильнішим буде образ, тим більше буде в ньому "емоційної сили й поетичної реальності". Моделлю сюрреалістичного образу є "зустріч на операційному столі швейної машинки з парасолькою".
У сюрреалістичних картинах часто зустрічаються дивовижні скелети, поруч з ними - мікроскопічні постаті людей, на їх очах згорає розірване жіноче тіло, біля нього - кістки і черепи. Такий хворобливий світ художньої фантазії Сальвадора Далі, який ілюструє фройдівську філософію про приреченість людини на самотнє існування. Цей мотив провідний у творах М. Ернста, Е. Іонеско, С. Беккета. У них людина приречена, пригнічена, живе передчуттям смерті. Символом приреченості часто виступає "мертвий годинник", не здатний показувати час.
Сюрреалізм чи не найяскравіше представлений у творах Б.-І. Антонича. Він писав, що прагне замкнути в коло океанічну первинність, технізовану постприроду, спотворений людиною "зелений світ". У його віршах "Апокаліпсис", "Сурми останнього дня" -- ускладнені образи, асоціативні зв'язки. Місто постає як приречена антиприрода. Кохання, яке у сільських умовах є окрасою життя, у місті перетворюється на "корчі болю й насолоди, людина тут виродніє і спотворюється". Прикметний з цього погляду вірш Б.-І. Антонича "Концерт з Меркурія":
Сюрреалістичні елементи наявні у творах Галі Мазуренко, Емми Андієвської, Ю. Тарнавського, Б. Бойчука, Василя Барки, П. Тичини, В. Голобородька, М. Воробйова.Творча молодь гуртувалася навколо художника (пізніше професора Київського художнього інституту) Олександра Богомазова і його соратниці Олександри Екстер -- апостолів українського кубофутуризму.
Авангард В Кіномистецтві
Напрямок в кіно 1920-х рр., Пов'язаний з пошуками специфічних засобів кіновиразності. Найвиразніше Авангардизм проявився у французькому і німецькому кіно.
Французький Авангардизм розділяється на два етапи. Теоретиком експресіонізму «першого Авангардизму» був Л. Деллюка, який створив теорію фотогенія (від грец. «Світло» і «походження») - властивості людини і предметів виглядати на екрані інакше, ніж в житті. Теорія фотогенія протистоїть штучним хитрощів в спробах досягнення виразності. Нові тенденції в кіномистецтві висловили режисери А. Ганс, Ж. Епштейн, Ж. Ренуар і ін. Їхні фільми поетичні, насичені зоровими метафорами і алегоріями, натурними зйомками. У «другому Авангардизмі» відчутно вплив абстракціонізму, дадаїзму, сюрреалізму і конструктивізму. У створенні фільмів брали участь художники Ф. Леже, Далі й ін.
Ньому. авангардисти прагнули позбавити кінообраз подібності з конкретними предметами, а кіномистецтво обмежити грою світла, форм і ліній. Їх мальовані стрічки надали влиття на розвиток анімаційного кіно
Кіноавангард в радянському кінематографі вирізнявся різноплановістю своїх художніх пошуків, передусім наративних форм і конструкцій кінообразу, характерними рисами яких є деформації кінопростору та прискорення екранного часу.
Основні тенденції в розвитку радянського кіноавангарду:
* Документальне кіно -- Дзига Вертов, Михайло Кауфман.
* Ігрове кіно -- ФЕКС, фільми Григорія Козінцева и Леоніда Трауберга. Характерною особливістю є значний вплив театру.
* Політично ангажований кінематограф -- Сергій Ейзенштейн, Олександр Довженко, Лев Кулєшов.
* Наукове кіно -- Володимир Кобрин.
Висновок
Український мистецький авангард творив справді високе мистецтво. 10--20-ті роки становлять собою цілу епоху в житті України. В цей період істинно ренесансного злету Україна показала, яке багатство талантів і обдарувань має наш народ. Митці й науковці натхненно, наполегливо працювали у різних умовах -- і колоніального існування в останні імперські роки, і в суворі, жорстокі часи війни й революції, і в перші -- ще сприятливі для розбудови національної культури -- пореволюційні роки; творили надзвичайно інтенсивно і плідно (наче передчуваючи нетривалість цих умов) науку і мистецтво найвищого рівня. Тому таким вагомим став тогочасний вітчизняний доробок і такий значний його внесок у світову культуру. Прихильники цього напряму довели, мистецтво може і має право бути під. ним, що творчий пошук не знає обмежень. І хоч український авангард ш початку 30-х років було заборонено він залишив яскравий слід у вітчизняному мистецтві. Його ідеї та знахідки використовують сучасні українські художники, які працюють в умовах повної свободи творчості
Додаток
Авангардизм.
Д Бурлюк. Час
Кубізм
Кавалерідзе Іван. Пам'ятник Шевченкові у Сумах
Сюрреалізм
Олег Шупляк
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
КОНЦЕРТ З МЕРКУРІЯ
Як віко скриню, ніч прикрила муравлисько міста, в долинах забуття ростуть гіркі мигдалі сну.
На голови міщан злітають зорі, наче листя, у скорчах болю і багатства людський вир заснув.
Бур'ян дахів, співуче зілля, міцний кущ -- антени.
На ніч сплітаються коханці, мов гарячий хміль.
Червоні раки ламп повзуть по меблях і по стінах, холоне тіло в сні, душа гниє й сріблиться цвіль.
Руда коханка в теплім ліжку і зоря в портфелі, старі перини, мокрі рожі і черва з книжок.
В радіостанції натхненний спікер накладає на ночі грамофон холодний місяця кружок.
20 травня 1935
Футуризм
О. Архипенко
Афіша до фільму Дзиги Вертова «Людина з кіноапаратом»
Конструктивізм
Будівля Держпрому у Харкові.
Експресіонізм Михайло Демцю
Футуризм К.Малевич - «Авіатор»
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Виникнення кубізму як модерністської течії в образотворчому мистецтві. Вираження його основних принципів: конструювання об'ємної форми на площині, розчленування реального обсягу на геометризований тіла. Творчість засновників течії Пікассо та Жоржа Брака.
реферат [1,6 M], добавлен 25.11.2010Експресіонізм, модернізм, реалізм та сюрреалізм як напрямки розвитку мистецтва XX ст. Найвидатніші художники епохи, факти їх біографії й твори (Пабло Пікассо, Сальвадор Далі). Зарубіжний театр XX ст. Історія розвитку та діяльності театру Бертольда Брехта.
презентация [2,4 M], добавлен 17.05.2014Розквіт авангардного мистецтва в Україні. Творча діяльність Олександри Екстер. Давид Бурлюк як український художник-футурист, поет, теоретик мистецтва, літературний критик, видавець. Роботи Казимира Малевича. Олександр Довженко та Майк Йогансен.
презентация [14,5 M], добавлен 07.09.2016Авангардизм – напрямок у художній культурі 20 століття. Його батьківщина та основні школи. Нове в художній мові авангарду. Модернізм - мистецтво, яке виникло на початку XX століття. Історія українського авангарду, доля мистецтва та видатні діячі.
курсовая работа [48,8 K], добавлен 20.02.2009Коротка біографічна довідка з життя Жоржа Брака. Картини "Бокал, скрипка і нотний зошит", "Кларнет і пляшка рому на каміні". Цикл "Майстерні" як вершина творчості художника. Натюрморти з атрибутами мистецтв. Ж. Брак як один з основоположників кубізму.
презентация [6,5 M], добавлен 23.11.2017Особливості розвитку театрального мистецтва в Україні у другій половні ХІХ ст. Роль українського театру в історії українського відродження і формуванні української державності. Загальна характеристика виступів українського професійного театру за кордоном.
курсовая работа [51,9 K], добавлен 19.09.2010Зародження і становлення кобзарства. Кобзарі й лірники – особлива елітна частина українського народу. Особливості звичаїв і традицій, кобзарського середовища. Особливе ставлення до музичного інструменту. Творчість Т. Шевченка. Історія знищення мистецтва.
методичка [32,8 K], добавлен 15.10.2014Розгляд футуризму як авангардного напряму у літературі й мистецтві, що розвинувся на початку ХХ ст. Творчість італійського письменника Ф. Марінетті. Головні художні принципи футуризму у живописі та архітектурі. Проголошення пафосу руйнування і вибуху.
презентация [8,2 M], добавлен 25.09.2014Виникнення кубізму. Формулювання основних цілей і принципів. Творчість Пабло Пікасо та Жоржа Брака. Розгляд трьох періодів кубізму, що відображають різні естетичні концепції: африканський (1907-1909), аналітичний (1909-1912) та синтетичний (1912-1917).
реферат [3,6 M], добавлен 22.11.2014Загальна характеристика поняття "авангардизм" як творчої течії ХХ століття. Дослідження творчості О. Архипенка – засновника авангардного мистецтва у скульптурі. Міфологічні образи в основі авангардного мислення. Міфопоетичні образи в роботах скульптора.
курсовая работа [1,4 M], добавлен 18.02.2012Бароко як стиль європейського мистецтва та архітектури XVII–XVIII століть, історія його становлення та розвитку. Характерні риси доби бароко в архітектурі і живописі Іспанії і Італії. Риси європейського бароко в декоративному українському мистецтві.
реферат [48,3 K], добавлен 07.04.2011Становище українського мистецтва в ХVІІ-ХVІІІ століттях. Класифікація основних портретних типів в мистецькій практиці. Портретний живопис Західної та Східної України, його загальна характеристика, художні особливості та традиції в образотворенні.
дипломная работа [166,9 K], добавлен 25.06.2011Характеристика матеріалів, що використовується при вишивці. Техніка виконання вишитих виробів. Мотиви українського народного орнаменту. Особливості кольорової гами вишивок та їх технік за регіонами. Місце декоративного мистецтва у вихованні особистості.
курсовая работа [56,1 K], добавлен 02.08.2015Зародження і становлення театрального мистецтва в Україні. Розвиток класичної драматургії. Корифеї українського театру. Аматорський рух, його особливості та цікаві сторони. Заснування драматичної школи в Києві. Український театр в часи незалежності.
реферат [31,3 K], добавлен 09.03.2016Вишивання як народний вид мистецтва. Історія розвитку і використання вишитого рушника у обрядах українського народу. Вагоме значення кольорової символіки та зображення геометричних (абстрактних), рослинних, зооморфних (тваринних) фігур на рушнику.
презентация [2,6 M], добавлен 13.04.2014Історія дослідження мистецтва писанкарства. Духовна культура українського народу у писанковій обрядовості. Змістові особливості писанки на Дніпропетровщині, поєднання в них як геометричного, так тваринного і рослинного мотивів; значення кольорів.
творческая работа [5,9 M], добавлен 25.10.2016Вертепне дійство в близькосхідних та європейських традиціях. Історія походження словесних текстів. Традиційний сюжет і характерні образи вертепного дійства (у виконанні ляльок і живих акторів). Архітектура й драматургія українського вертепу, добір пісень.
реферат [51,9 K], добавлен 10.04.2015Розгляд еволюції розвитку мистецтва від експериментів імпресіоністів, крізь постімпресіонізм, кубізм, неопримітивізм, алогізм і, нарешті, безпредметне мистецтво. Характеристика напрямів сучасного мистецтва, філософське обгрунтування contemporary-art.
статья [23,9 K], добавлен 24.04.2018Авангард как течение в искусстве. Особенности возникновения супрематизма. Основоположники и мастера авангарда в России. Научная и педагогическая деятельность Казимира Малевича. Суть инсталляций, акционнизма и поп-арта. Появление авангарда в России.
контрольная работа [31,6 K], добавлен 28.01.2010Основоположники декоративно-ужиткового мистецтва. Народні художні промисли. Історія виникнення петриківського розпису. Техніка виконання та прийоми нанесення окремих мазків. Створення барвистих декоративних композицій. Основні фарбувальні матеріали.
презентация [3,5 M], добавлен 13.05.2014
