Розвиток іспанської культури в умовах консолідації демократії: історіографічний огляд

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток іспанської культури в умовах консолідації демократії (1982-1996 рр.): історіографічний огляд

Годлевська В. Ю.,

доктор історичних наук,

професор кафедри суспільно-політичних наук

В останній чверті ХХ ст. Іспанія здійснила успішний перехід до демократичного суспільства. Крім змін у політичній та соціально-економічній сферах, суттєві перетворення торкнулися іспанської культури. Важливе значення для практики наукового історичного дослідження має окреслення й аналіз історіографічної літератури. Проаналізована наукова література, в якій висвітлюються загальні аспекти розвитку іспанської культури, особливості розвитку літератури, образотворчого мистецтва та архітектури, театру та кіномистецтва. Використані порівняльно-історичний, типологічний, історико-системний методи, що дозволило з достатньою повнотою, точністю та достовірністю опрацювати наявні зарубіжні наукові дослідження з проблеми розвитку іспанської культури.

Ключові слова: Іспанія, демократизація, історіографія, культурний розвиток.

Сучасна Іспанія демонструє унікальний історичний досвід - мирний перехід від авторитарного режиму до парламентської демократії. Увага науковців більшою мірою зосереджена на дослідженні модернізаційних процесів в політичній та соціально-економічній сферах. Однак варто зважати, що демократизація являє собою компоненти єдиного основоположного процесу: людського розвитку. Основою динаміки людського розвитку є розширення свободи вибору і особистої незалежності. Коли значення цього аспекту модернізації зростає, він породжує культурні зміни, чиїм логічним інституційним результатом стає утвердження демократії.

Важливе значення для практики наукового історичного дослідження має окреслення й аналіз історіографічної літератури. Запропонована стаття вмістила огляд найсуттєвіших досліджень зарубіжної історичної науки з проблеми розвитку іспанської культури в умовах консолідації демократичних засад.

Ґрунтовною, на наш погляд, роботою з зазначеної проблеми є колективна монографія російських дослідників «Культура сучасної Іспанії». Автори розмежували поняття творчого процесу, в основі якого лежать критерії естетично-філософської якості, та культурного життя як фактора суспільного життя в його різних формах, що є об'єктом політики держави. Н. С. Константинова зосередила свою увагу на питанні культурної ідентичності. Вона висвітлила особливості культурного розвитку в поліетнічному суспільстві, розкрила основні причини культурних конфліктів [1]. Н. С. Константинова є автором й окремого розділу «Мультикультуралізм в різних вимірах» в такій колективній монографії росіян «Іспанія. Анфас і профіль». Науковець стверджує, що мультикультуралізм не загрожує іспанській культурі, хоча візерунок культурного розмаїття ще довго залишатиметься домінантою її духовного життя [2].

Також загальні аспекти розвитку іспанської культури в поставторитарний період висвітлили Є. О. Гранцева та М. І. Кієня, автори відповідних розділів в монографії «Іспанія. Анфас і профіль» [3; 4].

В контексті дослідження культурного розвитку Іспанії було опрацьовано наукові роботи, присвячені в першу чергу іспанській літературі.

Знову ж таки, найновіші дослідження на пострадянському просторі містяться у вищезгаданих монографіях російських науковців. Розвитку іспанської літератури в досліджуваний період приділили свою увагу Б. Ю. Субічус, Н. О. Матяш, М. І. Кієня.

Так, Б. Ю. Субічус значну частину свого дослідження присвятив творчості Ф. Умбраля, називаючи його найбільш автобіографічним письменником сучасної Іспанії. Також автором виокремлено основні літературні та тематичні напрямки. Зупинившись на проблематиці Громадянської війни в Іспанії, Б. Ю. Субічус змальовує зміну трактування цієї теми з плином часу [5].

У книзі талановитого радянського літературознавця І. Тертерян представлений шлях сучасного іспанського роману від заснування франкістського режиму в 1939 р. до кінця 70-х років. Автор розповідає про духовні пошуки творчої і людської індивідуальності найбільш значних іспанських прозаїків. Перше видання книги (1972 р.) доповнено новою главою «Переломні сімдесяті» [6].

У статті Х. та М. Родрігес Пекеньо розглядається місце творчості Мігеля Делібеса і Франциско Умбраля як символів епохи в іспанській літературі другої половини XX століття. Проаналізовано, яким чином і з якою метою персонаж і конфлікт стають цінним інструментом для побудови сюжету тематичних романів у Делібеса і Умбраля [7].

Ґрунтовним дослідженням творчості нобелівського лауреата Х. К. Села є дисертація Д. Мендого Мінсонгі. Праця складається з двох частин. Перша частина присвячена аналізу основних творів письменника «Мазурка для двох покійників» та «Христос проти Арізони». Дослідник зробив спробу виділити подібні та відмінні риси в останніх новелах Х. К. Сели. До подібних ознак віднесено опис смерті, насилля, війни, релігійності, автобіографічність. Відмінними виявились лише структурування новел. В другій частині здійснено порівняльний аналіз «Подорожі до Алькаррії» (1943) та «Нової подорожі до Алькаррії» (1986). Завершується дисертація описом заслуг Х. М. Сели в контексті отримання ним Нобелівської премії з літератури в 1989 р. [8].

Творчості М. Делібеса, К. Хосе Села, А. Муньйос Моліни, Х. Маріаса присвячені роботи Х. М. Муньос Талавера, Д. Вільянуева Прієто, Е. Діас Наварро, С. Н. Гіла, Е. Мартінес Ріко [9; 10; 11; 12; 13].

Образотворче мистецтво та архітектура в іспанській культурі завжди посідали провідне місце. Вони можуть слугувати предметом особливої гордості іспанців. Особливий інтерес викликають праці російських науковців Н. А. Солодовнікової та М. І. Кієня.

Так, праці Н. А. Солодовнікової представляють огляд творів іспанських архітекторів (Р. Бофіль, С. Калатрава), художників та скульпторів останньої чверті ХХ - початку ХХІ століть (А. Альбасете, М. Барсело, Ф. Гарсіа Севілья, М. Вальдес, Р. Лопес Куенка, Х. М. Сісілья, Д. Берлін, Ч. Кобо та інші). Дослідниця зазначає, що у 80-ті роки багато іспанських художників, використовуючи досягнення пізнього модернізму, звернулись до творчості майстрів першої половини ХХ століття - Боннара, Вайюра, Матіса. Важливим моментом в роботі архітекторів, вказує Н. А. Солодовнікова, є здатність враховувати місцевість, обрану для споруди, що дозволяло вбудувати її у відповідний контекст [3; 14; 15].

Творчість С. Калатрави досліджується в праці Х. Ернандо, який змальовує гармонійне поєднання архітектурної креативності та інженерії в будівлях видатного архітектора [16]. Творчість А. Асебільо в контексті підготовки Барселони до Олімпіади 1992 р. розглядається в роботі М. Еухенії Ібаньєс [17].

Архітектурним преміям присвячені роботи Х. Р. Алонсо Перейри, М. де ла Алмудена Серрано Мота [18].

Дослідити розвиток іспанського театрального мистецтва дозволило використання в основному робіт іспанських науковців.

Ґрунтовна інформація міститься в дослідженні А. Віоли. В контексті вивчення театральної афіші Мадриду автором розглянуто театральну політику в епоху постмодерну. Здійснено історичний екскурс театрами Мадриду та сформовано перелік театральних постановок. Корисною виявилась інформація про офіційні сайти мадридських театрів та театральної документації [20].

Розвитку іспанського театру в останні тридцять років XX ст. присвятив увагу К. М. Аббас. Він зазначає, що іспанський театр пережив глибокий процес оновлення як стилістики, так і тематики, розрахований на більшу увагу громадськості. У роботі автор обмежився дослідженням основних театральних напрямків від сер. 70-х рр. ХХ ст. до XXI. Висвітлив становище іспанського театру, державного та приватного, а також торкнувся питань, що стосуються його реконструкції та еволюції протягом останніх десятиліть XX ст. [21].

Дисертаційне дослідження В. М. Ріти Ло Порто сфокусоване на описі всіх театральних вистав, які мали місце в період з 1990 по 1994 р. в Мадриді. Проте важливе місце займає розділ, присвячений огляду тенденцій розвитку театрального мистецтва в контексті перехідного періоду до демократії. Автор виокремила основних три тенденції в розвитку театру після ліквідації диктатури Ф. Франко: реставраційна (консервативна), інноваційна (впровадження формальних змін), тенденція оновлення (необхідність змін всіх сфер іспанської життя, що стосуються культурного життя) [22].

Деякі дослідники критично оцінили розвиток іспанського театру в досліджуваний період. Так, зокрема, А. Фернандес Торрес вважає, що трансформація театру була проведена тільки на поверхні. М. Перес Котерільо зазначив, що «Ілюзії зміни і модернізації іспанської сцени, які виникають на початку вісімдесятих років не є сьогодні більш ніж розчарування та скептицизм» [21, р. 23].

На основних проявах занепаду театрального мистецтва та факторах його відродження зосередився Х. Віда Аредондо. Автор дослідив розвиток театру в контексті появи конкурента - кіномистецтва в умовах існування суспільства «споживачів» [23].

В російській науці увагу розвитку іспанського театру частково приділила М. І. Кієня, яка зосередила її на мовному та тематичному аспектах [3].

Розвиток сучасної культури важко уявити без кінематографа. В дисертаційному дослідженні Е. Мондело Гонсалес досліджено особливості розвитку іспанського кіно протягом 60-90-х років ХХ ст. в контексті еволюції молодого покоління, зміни певних поглядів, норм поведінки, цінностей, і навіть історії [24].

З зазначеної проблематики є низка статей іспанських дослідників. Так, стаття М. Тренсадо Ромеро присвячена проблемі моральності протягом перехідного періоду, та зміцненню демократії. Окремо автор зупинився на дослідженні церкви та католицької релігії в контексті розвитку іспанського кіно, а також можливих конфліктів цих культурних інституцій (зокрема, конфлікт навколо контролю моральності в кіно і ЗМІ) [25].

Критично оцінює розвиток іспанського кіно в 90-ті рр. Х. Пена. Він зосередив увагу на «тривожних симптомах» щодо «засмічення» кіномистецтва низькопробною продукцією, якою «не цікавляться ні в Іспанії, ні за кордоном» [26].

У своїй роботі Ф. Х. Монтес Фернандес здійснив короткий історичний екскурс в розвиток іспанського кіно. Його еволюцію він прослідкував за основними етапи, яких виокремив вісім: 1) 1896-1929 (етап німого кіно); 2) 19301936 (поява звукового кіно та школи документалістів);

3) у 1936-1939 роках (період Громадянської війни, перевага документальних пропагандистських фільмів);

4) 1940-1950 (посередній рівень розвитку іспанського кіно); 5) 1951-1961 (створення Міністерства інформації та туризму, та дирекції кінематографії при ньому); 6) 19621967 (поява кіношкіл); 7) 1967-1975 (розширення свободи слова, зменшення цензури). 8) 1975-1988 (звільнення від пут цензури після Франко та прийняття Конституції) [27].

Окремо увагу було приділено вивченню освіти в сфері кіномистецтва. Так, зокрема. у статті Е. Родрігеса Меркана йдеться про еволюцію вищої освіти в сфері кіно в Іспанії, з моменту її створення в сорокових роках і до початку ХХІ століття. Незважаючи на те, що Іспанія є однією з перших країн Європи, де були розпочаті офіційні дослідження в сфері кінематографії в університетському середовищі, цей процес здійснювався дуже повільно від шістдесятих до вісімдесятих років [28].

Увага в науковій праці М. Руфете Андреу сфокусована на проблемі депресії, як однієї з важливих проблем кінця ХХ століття. Дослідження було виконане за допомогою перегляду серії іспанських драматичних фільмів, відзнятих в 1975-1995 роках. Автор стверджує, що кожна людина протягом життя в якийсь період відчувала депресію. А цей стан, переконаний дослідник, породжений самим суспільством і людині важко усвідомити цей вплив. Таким чином, кіно, вказує М. Руфете Андреу, може бути інструментом виявлення такого впливу і вирішенням проблеми депресії [29].

Особливості становлення іспанського кіно у цей період проаналізовано російською дослідницею Л. В. Ростоцькою. Нею висвітлено основні фактори стабілізації нового кіно, специфіку розвитку кіно в перехідний період, державні заходи щодо його підтримки, творчість відомих режисерів тощо [30]. іспанський мистецтво демократія модернізаційний

Однак розвиток іспанської культури протягом складного і багатогранного процесу переходу до демократії представлений науковцями поза проблем становлення громадянського суспільства, консолідації демократії, європейської інтеграції, відкриваючи простір для дискусій, нових поглядів, критичних позицій і предметів аналізу.

Список використаних джерел

1. Константинова Н. С. Проблема культурной идентичности в полиэтническом обществе / Н. С. Константинова // Культура современной Испании. Превратности обновления. - М., 2005. - С.9-34.

2. Константинова Н. С. Мультикультурализм в разных измерениях / Н. С. Константинова // Испания. Анфас и профиль / под ред. В. Л. Верникова. - М.: Весь Мир, 2007. - С.392-403.

3. Киеня М. И. Культурный плюрализм: динамика

разнообразия / М. И. Киеня // Испания. Анфас и профиль / под ред.

В. Л. Верникова. - М.: Весь Мир, 2007. - С.43-59.

4. Гранцева Е. О. Общецивилизационные основы «культурного взрыва» / Е. О. Гранцева // Испания. Анфас и профиль / под ред. В. Л. Верникова. - М.: Весь Мир, 2007. - С.385-392.

5. Субичус Б. Ю. Испанская литература в эпоху «пост» / Б. Ю. Субичус // Культура современной Испании. Превратности обновления. - М., 2005. - С.82-117.

6. Тертерян И. А. Современный испанский роман / И. А. Тертерян. - М.: Художественная литература, 1989. - 367 с.

7. Rodriguez Pequeno J. Leer el tiempo en el espacio la narrativa de Miguel Delibes y Francisco Umbral / Javier Rodriguez Pequeno, Mercedes Rodriguez Pequeno // Tonos digital: Revista electrфnica de estudios filolфgicos. - 2010. - N.20. - Режим доступу: http://www. tonosdigital. com/ojs/index.php/ tonos/article/view/603/461

8. Minsongui D. Mendogo. La ultima producciфn literaria de Camilo Josй Cela (1983-1988) / Dieudonnй Mendogo Minsongui. La Universidad Nacional de Educaciфn a Distancia (Espana) en 1990.

9. Talavera Munoz M. J. Delibes, creador de cuentos / Maria Josй Talavera Munoz // Garoza: revista de la Sociedad Espanola de Estudios Literarios de Cultura Popular. - 2010. - №10. - 229 р.

10. Villanueva Prieto D. Camilo Josй Cela / Dario Villanueva Prieto // Revista de la Fundaciфn Juan March. - 2003. - №330. - Р.3-12.

11. Diaz Navarro Е. El cuento espanol a finales del siglo XX: Antonio Munoz Molina y Enrique Vila-Matas / Epicteto Diaz Navarro // Tonos digital: Revista electrфnica de estudios filolфgicos. - 2007. - №14. - Режим доступу: http://www.um.es/tonosdigital/znum14/ secciones/estudios-7-cuento.htm.

12. Gil S. N. La voz del narrador en las novelas de Javier Marias / Sandra Navarro Gil // Revista de literatura. - Madrid, 2003. - T.65, №129. - P.199-210.

13. Martinez Rico E. La narrativa de Francisco Umbral 1965-2001. Una lectura / Eduardo Martinez Rico // Dicenda: Cuadernos de filologia hispanica. - 2003. - №21. - Р.157-184.

14. Шелешнева-Солодовникова H. A. Полистилизм постмодернизма / H. A. Шелешнева-Солодовникова // Культура современной Испании. Превратности обновления. - М., 2005. -С.117-147.

15. Солодовникова Н. А. Полифония форм и красок / Н. А. Солодовникова // Испания. Анфас и профиль / под ред. В. Л. Верникова. - М.: Весь Мир, 2007. - С.440-4б2.

16. Hernando J. El mestizaje creativo: Santiago Calatrava entre la arquitectura y la ingenieria / Javier Hernando // Espacio, tiempo y forma. Serie VII, Historia del arte. - 1998. - №11. - Р.481-503.

17. Ibanez M. Eugenia. El arquitecto Josй Antonio Acebillo reconstruye los Juegos OHmpicos / M. Eugenia Ibanez // Lamentable. - 2012. - 25 de enero. - Режим доступу: .

18. Pereira J. R. Alonso. Los premios de arquitectura en Espana / Josй Ramon Alonso Pereira // Revista anual de historia del arte. - 1985. - №5. - Р.247-256.

19. Almudena Serrano Mota M. de la. Archivo Historico Provincial de Cuenca, mejor obra de rehabilitacion de los premios Antologicos de Arquitectura Contemporanea, Territorio e Identidad en Castilla-La Mancha / Maria de la Almudena Serrano Mota // Anaquel: boletm de libros, archivos y bibliotecas de Castilla-La Mancha. - 2007. - №37. - Р.20.

20. Viola Anita. Cartelera teatral en ABC de Madrid (2000-2004): Tesis de doctorado / Anita Viola. - Madrid: Departamento de Literatura Espanola y Teoria de la Literatura Facultad de Filologia Universidad Nacional de Educacion a Distancia, 2012. - 3239 р.

21. Khaled M. Abbas. El teatro en la era democratica. (El auge del teatro Publico y el regreso al teatro de autor) / Khaled M. Abbas // Espiral. Cuadernos del Profesorado. - 2010. - V.3, №6. - Р.15-31.

22. Porto V. M. Rita Lo. Cartelera teatral en ABC de Madrid (1990-1994) / Valeria Maria Rita Lo Porto. - la Universidad Nacional de Educacion a Distancia (Espana) en 2013. - 3190 р.

23. Arredondo Vida J. El teatro en Espana: decadencia y criterios para su reactivacion / Joaquin Vida Arredondo. Documentos de trabajo. Laboratorio de alternativas. - 2007. - №105. - 46 р.

24. Mondelo Gonzalez E. Rasgos de identidad de los jovenes en el cine espanol de los anos 1.960 y 1.990-91: Tesis de doctorado / Edisa Mondelo Gonzalez. - Madrid: Universidad Complutense de Madrid, Facultad de Ciencias de la Informacion Departamento Sociologia, 1995. - 385 р.

25. Trenzado Romero M. Cine y poder: el cine espanol y la secularizacion del discurso pыblico sobre la moral durante la transicion y consolidacion democratica / Manuel Trenzado Romero // PoHtica y sociedad. - 2007. - V.44, №3. - Р71-87.

26. Pena J. Cine espanol de los noventa / Jaime Pena // Revista de historia del cine. - 2002. - №16. - Р.32-41.

27. Montes Fernandez Francisco J. Recordando la historia del cine espanol / Francisco Josй Montes Fernandez // Anuario juridico y economico escurialense. - 2011. - №44. - Р597-622.

28. Rodriguez Merchan E. La ensenanza del cine en Espana: perspectiva historica y panorama actual / Eduardo Rodriguez Merchan // Comunicar: Revista cienrifica iberoamericana de comunicacion y educacion. - 2007. - V. XV, №29. - Р13-20.

29. Rufete Andreu M. La depresion vista por el cine espanol (19751995) / Manuel Rufete Andreu // Cultura de los cuidados: Revista de enfermeria y humanidades. - 1998. - N.4. - Р15-20.

30. Ростоцкая Л. В. Линия восхождения нового кино / Л. В. Ростоцкая // Испания. Анфас и профиль / под ред. В. Л. Верникова. - М.: Весь Мир, 2007. - С.427-440.

Размещено на Allbest.ru