Державна політика України в сфері охорони культурної спадщини в АР Крим

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна політика України в сфері охорони культурної спадщини в АР Крим

Звіряка Анна

Стаття присвячена нерухомим об'єктам культурної спадщини, розташованим на території АР Крим, їх дослідженню, збереженню та забезпеченню державної політики України в сфері охорони культурної спадщини в АР Крим.

Ключові слова: культурна спадщина, охорона, дослідження, пам'ятка, АР Крим.

Серед важливих напрямів культурного будівництва в Україні є збереження та популяризація національних культурних надбань. Об'єкти культурної спадщини, що стали свідками багатовікової історії українського народу, відіграють важливу соціальну роль, вони є основою історичного й наукового пізнання минувшини. Але, щоб скористатись цим потенціалом, необхідно забезпечити належне збереження й утримання пам'яток. Тож охорона об'єктів культурної спадщини має стати пріоритетним напрямом культурного будівництва в державі. культурний спадщина охорона

Основним законом сфери охорони культурної спадщини є закон України "Про охорону культурної спадщини" № 1805-ІІІ від 08.06.2008 р., яким визначено, що державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини 1.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини

належать:

- центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини;

- органи охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, районних державних адміністрацій, місцевого самоврядування.

Міністерство культури України (далі - Мінкультури) здійснює повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. З метою здійснення покладених на Мінкультури завдань у його складі створений Департамент культурної спадщини та культурних цінностей, який здійснює: реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини; контроль і нагляд за дотриманням вимог законодавства з питань охорони культурної спадщини; забезпечення розвитку міжнародного співробітництва у зазначеній сфері.

В Автономній Республіці Крим в структурі органів виконавчої влади діє окремий орган, підпорядкований Раді Міністрів АРК - Республіканський комітет з охорони культурної спадщини.

З метою реалізації державної політики і забезпечення управління у сфері охорони культурної спадщини протягом останніх років відповідно до закону України "Про охорону культурної спадщини" прийнято ряд нормативно-правових документів, зокрема:

- Список історичних населених місць України (міста та селища) (постанова Кабінету Міністрів України від 26.07. 2001 р., № 878). Цей список включає 401 місто і селище міського типу;

- Порядок визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760). Цей акт встановлює порядок занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та визначає критерії, за якими ці об'єкти заносяться до Реєстру за категоріями національного та місцевого значення;

- Порядок укладання охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини (постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р., № 1768), Постанова Кабінету Міністрів України від 29.10.03 № 1699 "Про затвердження Типового договору про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю". Цими актами визначено порядок укладання охоронного договору на пам'ятку, яким встановлюється режим її використання та утримання;

- Постанова Кабінету Міністрів України від 14.02.02, № 137 "Про умови передачі культових будівель - визначних пам'яток архітектури релігійним організаціям";

- Порядок видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України (постанова Кабінету Міністрів України від 13.03.02, № 316);

- Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць (постанова Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р., № 318);

- Методика грошової оцінки пам'яток (постанова Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 р., № 1447). Ця методика визначає процедуру проведення грошової оцінки пам'яток;

- Порядок обліку об'єктів культурної спадщини (затверджено наказом Міністерства культури України від 11.03.2013, № 158, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.04.2013 р. за № 528/23060);

- спільними наказами Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Міністерства культури України затверджено Типове положення про консультативну раду з питань охорони культурної спадщини місцевих органів охорони культурної спадщини (від 26.02.01, № 42/94), Порядок встановлення та утримання охоронних дощок та охоронних знаків на нерухомих пам'ятках (від 27.01.04, № 30/10);

- наказом Держбуду України від 13 вересня 2004 року, за № 173 затверджені з 1 січня 2005 року ДБН В.3.2-1-2004 "Реставраційні, консерваційні та ремонтні роботи на пам'ятках культурної спадщини";

Наказом Мінрегіонбуду України введені в дію:

- від 23 червня 2008 р., за № 262 ДБН А.2.2-6-2008 "Склад, зміст, порядок розроблення, погодження і затвердження науково-проектної документації для реставрації об'єктів нерухомої культурної спадщини" (чинний з 1 січня 2009 року);

- від 11.06.2008, за № 249 ДБН Б.2.2-2-2008 "Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження науково-проектної документації щодо визначення меж та режимів використання зон охорони пам'яток архітектури та містобудування";

- від 12 березня 2012 р., за № 106 ДБН Б.2.2-3:2012 "Склад та зміст історико-архітектурного опорного плану населеного пункту" (чинний з 1 жовтня 2012 р.).

Наказами Мінкультури затверджені наступні нормативно-правові акти:

- Порядок видачі свідоцтва про реєстрацію об'єктів культурної спадщини як пам'ятки (від 05.12.05. № 900);

- Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері охорони культурної спадщини (від 04.08.06. № 636);

- форма звітності (адміністративні дані № 1-ПКС (річна) "Звіт про нерухомі пам'ятки та об'єкти культурної спадщини" та інструкція з її заповнення (від 20.08.07, № 48);

- Стандарт надання адміністративної послуги з видачі дозволу на проведення археологічних розвідок, розкопок, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України (від 01.09.2009, № 715/0/16-09).

Об'єкти культурної спадщини незалежно від форми власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Відповідно до державної статистичної звітності ("Звіт про нерухомі пам'ятки та об'єкти культурної спадщини за 2011 р.". Форма № 1-ПКС (річна) затверджена наказом Міністерства культури і туризму України № 48 від 20.08.2007 р. за погодженням з Держкомстатом України) станом на 01.01.2012 р. на державному обліку в АР Крим перебуває 8661 об'єкт культурної спадщини, враховуючи ті, що входять до складу комплексів (ансамблів). З них за видом: археологічні - 5190, історичні - 2582, монументального мистецтва - 227, архітектури - 661, садово-паркового мистецтва - 1.

До Державного реєстру нерухомих пам'яток України занесені 1003 пам'ятки, розташовані в АР Крим. З них за категоріями: національного значення - 63, місцевого значення - 940. З 63 пам'яток національного значення за видами: археологічні - 23, історичні - 26, архітектури - 14. З 940 пам'яток місцевого значення за видами: археологічні - 35, історичні - 570, монументального мистецтва - 20, архітектури - 309, містобудування - 2, садовопаркового мистецтва - 3, науки і техніки - 1.

З метою проведення наукової, науково-організаційної та науково-технічної діяльності, створення умов для проведення ефективних науково-дослідних робіт і використання їх результатів у сфері охорони культурної спадщини наказом Міністерства культури України від 24.05.1995 р., № 277 було створено Науково-дослідний інститут пам'яткоохоронних досліджень (далі - Інститут).

З метою збереження, охорони, популяризації та належного використання об'єктів культурної спадщини, які розташовані на території АР Крим, в 2010 р. в структурі Інституту створено регіональне відділення досліджень об'єктів культурної спадщини АР Крим. Науково-дослідна діяльність Інституту забезпечує практичне вирішення проблем охорони культурної спадщини, популяризацію національних надбань. Протягом останніх років Інститут виконує велику кількість робіт, пов'язаних із збереженням культурної спадщини АР Крим. Інститутом розроблено облікову документацію на об'єкти культурної спадщини АР Крим: Успенський печерний монастир в м. Бахчисарай АР Крим, Генуезьку фортецю у м. Судак, Національний заповідник Херсонес Таврійський.

Ансамблі і комплекси пам'яток, які становлять виняткову археологічну, естетичну, етнографічну, історичну, мистецьку, наукову чи художню цінність, можуть бути оголошені історико-культурними заповідниками. Рішення про оголошення комплексу (ансамблю) пам'яток історико-культурним заповідником державного значення приймає Кабінет Міністрів України, місцевого значення - Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласна, Київська і Севастопольська міські ради.

Основними завданнями заповідника є здійснення заходів з охорони і збереження об'єктів культурної спадщини, пов'язаних з ними територій та рухомих предметів, творів монументального, образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, а також проведення науково-дослідної, науково-методичної, інформаційної та культурно-освітньої роботи з метою популяризації культурної спадщини, духовного збагачення громадян.

На цей час в Україні функціонує 64 історико-культурних заповідників. Управління історико-культурними заповідниками здійснюють: Мінкультури (25 заповідників та Музей-заповідник українського гончарства в смт. Опішне), місцеві органи державної влади та інші організації (38 заповідників).

На території АР Крим діє 7 заповідників, а саме: Національний заповідник "Херсонес Таврійський" (м. Севастополь), Державний архітектурно-історичний заповідник "Судацька фортеця" (філія Національного заповідника "Софія Київська") (м. Судак), Державний історико-культурний заповідник у м. Бахчисараї, Державний історико-культурний заповідник у м. Керчі, Державний палацо-парковий музей-заповідник у м. Алупці, Республіканський історико-археологічний заповідник "Калос Лімен" (смт. Чорноморське), Історико-культурний заповідник "Старий Крим".

Співробітниками Інституту (за сприяння Національного заповідника "Херсонес Таврійський") впродовж 2011-2013 рр. за результатами багаторічних досліджень було розроблено повний обсяг номінаційної документації (досьє та план управління) на об'єкт культурної спадщини: "Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора". За результатами проведеної роботи об'єкт "Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора" на 37-й сесії ЮНЕСКО у Камбоджі у червні 2013 р. був внесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. При цьому на зазначеній сесії експертами кількох країн (Франції, Сербії, Малі та Об'єднаних Арабських Еміратів) було відзначено високий рівень підготовленої номінаційної документації.

Інститутом було розроблено дві програми: "Комплексну програму археологічних досліджень на території комплексної пам'ятки археології національного значення "Стародавнє місто Херсонес Таврійський" та "Комплексну програму консерваційно-реставраційних робіт на території комплексної пам'ятки археології національного значення "Стародавнє місто Херсонес Таврійський"", які визначили системний підхід до вивчення та збереження пам' яток археології, розташованих на території Херсонеського городища в межах Національного заповідника "Херсонес Таврійський". Наступним етапом була розробка аналогічних програм, які мали б передбачати загальні засади археологічного вивчення та технологічної концепції консервації залишків античних та середньовічних садиб, які збереглися на території хори давнього Херсонесу, з подальшою їх музеєфікацією у рамках створення Археологічного парку. Ця програма узагальнила усі напрацювання співробітників Інституту впродовж 2009-2012 рр., пропонуючи комплексний підхід до різночасових та різнохарактерних старожитностей стародавнього Херсонеса-Херсона та його хори.

Інститутом була розроблена науково-проектна документація з визначення зон охорони об'єктів Національного заповідника "Херсонес Таврійський" та розроблений план організації території заповідника. В роботі визначені межі та режими використання ділянок, межі та режими використання зон охорони заповідника, основні заходи з охорони та використання об'єктів. Здійснено функціональне зонування території заповідника, коригування схем туристичних маршрутів, надано пропозиції щодо організації під'їзних шляхів та збереження історичного середовища в межах охоронних зон. Надано пропозиції щодо вдосконалення структури управління заповідником. У рамках проекту розроблена Комплексна програма археологічних досліджень та реставраційно-консерваційних заходів на пам'ятках Національного заповідника "Херсонес Таврійський".

Залишки стародавнього міста Херсонеса Таврійського і його хори розташовані на території м. Севастополь, на Гераклейському півострові. Поліс і хора Херсонеса Таврійського є видатним зразком античного архітектурно-технологічного ансамблю, що складався з міста і його сільськогосподарської околиці, сформованих в результаті багатогранної господарчої та торговельної діяльності грецьких колоністів в ІУ-ІІІ ст. до н. е., які існували безперервно протягом близько 2000 років. Збережені ділянки хори Херсонеса Таврійського на території Гераклейського півострова являють собою фрагменти системно організованої в ІУ ст. до н. е. за системою Гіподама Мілетського сільської околиці міста площею 10000 га, розмежованої на більш ніж 400 однакових наділів.

Об'єкт номінації складається з кількох локальних ділянок, в тому числі заповідної території городища Херсонеса Таврійського та заповідних територій хор: в балці Юхариній, в балці Бермана, на висоті Безіменній, в балці Стрєлецькій, на перешийку півострова Маячного, на мисі Виноградному. Кожна з них має окрему територію та буферні (охоронні) зони. Крім того, додатково в межах Гераклейського півострова визначаються зони ландшафту, що охороняється, та регулювання забудови з різними режимами використання.

В рамках даного проекту надано: характеристику об'єкта номінації (площа номінації та запропонованої буферної зони, географічні координати; карти та плани розташування об'єктів); опис (складові, історія та розвиток території); підстави для включення об'єкта до Списку всесвітньої спадщини (критерії, за якими номінується об'єкт, обґрунтування видатної глобальної цінності об'єкта; порівняльний аналіз; аналіз автентичності/цілісності об'єкта); стан збереженості та фактори, що впливають на об'єкт (сучасний стан об'єкта; фактори, що впливають на об'єкт); охорона та управління територією, моніторинг.

У 2012 р. фахівцями Інституту була розроблена Концепція плану організації території Державного історико-культурного заповідника у м. Бахчисарай. Робота виконана на замовлення Кримської республіканської установи "Бахчисарайський історико-культурний заповідник". Метою розробки було забезпечення збереження та доцільного використання пам'яток та об'єктів культурної спадщини заповідника у контексті збереження культурного ландшафту, що включає природні складові долини річки Чурук-Су. В рамках розробки визначено межі та режими використання територій та зон охорони пам'яток заповідника, заходи щодо збереження пам'яток та традиційного характеру середовища, надано пропозиції щодо функціонального зонування, схеми руху транспорту та пішоходів у межах заповідника та його зон охорони.

У 2003 р. до Попереднього списку від України було включено об'єкт "Бахчисарайський палац Кримських ханів". Під час роботи групи міжнародних експертів з культурної спадщини професора Бернда фон Дросте та доктора Рікарди Шмідт за проектом Європейського Союзу "Визначення шляхів сприяння збереженню та розвитку культурної спадщини Криму" у 2011 р. було з'ясовано, що зазначена номінація має вади, пов'язані з автентичністю споруд Бахчисарайського ханського палацу. В зв'язку з цим, на виконання рекомендацій міжнародних експертів, було уточнено назву номінації та розширено її предмет за рахунок цілого ряду середньовічних пам'яток Бахчисараю, пов'язаних з історією формування столиці кримських ханів. Зокрема, до складу об'єкта, крім Бахчисарайського ханського палацу увійшли печерне місто Чуфут-Калє з прилеглою історичною місцевістю Салачик і 6 середньовічних гробниць-дюрбе в палацовому оточенні та в історичній місцевості Ескі-Юрт.

До її складових частин було включено наступні об'єкти: фортеця і печерне місто "Чуфут-Кале" та Салачик; ханський палац; гробниця "Ескі Дюрбе"; гробниця "Дюрбе великий восьмигранник" (Дюрбе Муххамед- Гирея-ІІ); гробниця "Дюрбе кубовидне" і "Мембер"; гробниця "Дюрбе малий восьмигранник"; гробниця "Старовинне Дюрбе" (Дюрбе Муххамед- шах-бея ("старовинне дюрбе").

Ханський палац розташований на території старого міста у Бахчисараї та історичні місцевості Чуфут-Кале, Салачик, Ескі-Юрт складають єдиний історичний простір столиці кримських ханів, що сформувався внаслідок розвитку цих поселень, що виникали в умовах різноманітного і неповторного ландшафту каньйону р. Чурук-Су з прилеглими до нього долинами і гірськими плато. Пам'ятки ханського палацу, Чуфут-Кале, Салачика та Ескі-Юрта - єдині у світі збережені до нашого часу палацові, культові і поховальні комплекси, в яких втілено архітектурні традиції кримських татар.

Бахчисарайський ханський палац є духовною святинею, символом державності, гордості та єдності кримських татар. Палац кримських ханів - це архітектурно-містобудівний комплекс, що будувався як головна резиденція монархів Кримського ханату - держави кримськотатарського народу. Архітектура палацу належить до загальної культурної традиції близького сходу, що гармонійно поєднані з оригінальною місцевою кримськотатарською традицією. Декорування споруд палацу, їх внутрішнє оздоблення носить риси різноманітних архітектурних та художніх стилів що в різні епохи (XVI- XVIII ст.) домінували у мистецтві Кримського ханату. Палац є єдиним, що зберігся, зразком кримськотатарського палацового будівництва.

Організуючим фактором, природним каркасом для історичного містобудівного комплексу Бахчисараю, який вміщував в собі такі складові як палац, мечеті, мавзолеї, фонтани, комплекс будівель Салачика, Успенський монастир та Чуфут-Калє, стала долина річки Чурук-Су. Всі пам'ятки знаходяться в органічному поєднанні з ландшафтом, що зберігає свої основні первинні риси.

У 2012 р. Інститутом була розроблена номінаційна документація - досьє та план управління на об'єкт "Історичне середовище столиці кримських ханів у м. Бахчисараї".

До Попереднього списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО внесено Комплекс пам'яток Судацької фортеці ^-Х^ ст. (2007 р.) (Національний заповідник "Софія Київська"). За спільною пропозицією Інституту та КРУ "Бахчисарайський історико-культурний заповідник", відповідно розробленим співробітниками Інституту науковим обґрунтуванням, до Попереднього списку ЮНЕСКО у 2012 р. було внесено унікальний об'єкт "Культурний ландшафт "печерних міст" Кримської Готії".

З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України. Цей список за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України. Список історичних населених місць України (міста та селища міського типу), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р., за № 878, містить 401 населене місце.

На території АР Крим розташовано 28, а саме: м. Сімферополь, м. Алупка, м. Алушта, м. Армянськ, м. Балаклава, м. Бахчисарай, м. Білогірськ, смт. Гаспра, смт. Гурзуф, м. Євпаторія, м. Інкерман, м. Керч, смт. Коктебель, смт. Кореїз, смт. Лівадія, смт. Масандра, смт. Новий Світ, смт. Ореанда, смт. Партеніт, м. Саки, смт. Сімеїз, м. Старий Крим, м. Судак, м. Феодосія, смт. Форос, смт. Чорноморське, смт. Щебетовка, м. Ялта.

Для кожного історичного населеного місця повинен бути розроблений історико-архітектурний опорний план. Із 401 населених місць (міст і смт.), включених до Списку історичних населених місць України, науково-проектною документацією, частина з яких перебуває в стадії доопрацювання та погодження, забезпечені 173 населених місця, що становить 43,1% від загальної кількості. Однак слід зауважити, що більшість із розроблених історико-архітектурних опорних планів на сьогодні застарілі і потребують коригування. Історичні ареали визначені для 58 таких міст та селищ.

Найкраще забезпечені історико-архітектурними опорними планами історичні населені місця АР КримМанаев А.Ю. Проблемы разработки исторических ареалов в Автономной Республике Крым // Праці Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень. - Вип. 8. - К., 2013. - С. 129-140., міста Київ і Севастополь, Миколаївська, Чернівецька і Сумська області. Найгірше забезпечені історико-архітектурними опорними планами історичні населені місця Волинської, Житомирської, Закарпатської, Кіровоградської, Луганської, Хмельницької областей.

Інститутом розроблено історико-архітектурні опорні плани історичних населених місць АР Крим - м. Керчі (2010 р.)Історико-містобудівні дослідження Керчі. - Чернігів, 2011. - 180 с., м. Євпаторії (2012 р.), смт. Сімеїза (2012 р.), смт. Кореїза (2013 р.), смт. Лівадії (2013 р.), смт. Ореанди (2013 р.). Актуальність розробки зумовлена проблемами, пов'язаними з подальшим розвитком населених пунктів, що може загрожувати цілісності та збереженню пам'яток та об'єктів культурної спадщини.

Було виконано значний обсяг історико-містобудівних досліджень, проаналізовано історико-культурну спадщину населених пунктів. У ході роботи визначено: території з цінним розплануванням і забудовою населених пунктів; межі та режими використання територій та зон охорони пам'яток; охоронні зони, в тому числі - зони регулювання забудови, зони ландшафту, який охороняється, археологічні охоронні зони, зони охорони археологічного культурного шару; межі та режими використання історичних ареалів. Результатом досліджень стали: історико-архітектурні опорні плани населених пунктів, проекти зон охорони пам'яток; визначені межі та режими використання території історичних ареалів; рекомендації щодо коригування місцевих правил забудови та збереження традиційного середовища.

На основі проведеної інвентаризації пам'яток та об'єктів культурної спадщини конкретизовані та уточнені переліки пам'яток в залежності від їх категорії та видової належності. За результатами інвентаризації підготовлено переліки об'єктів культурної спадщини, що пропонуються до внесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

У 2008 р. Інститутом розроблена науково-проектна документація з визначення меж і режимів використання зон охорони пам'ятки Бахчисарайський Свято-Успенський монастир, який займає територію давнього печерного Свято-Успенського монастиря, заснованого ще у УІІІ-ІХ ст. На території монастиря розташовані видатні пам'ятки історії, археології та архітектури національного та місцевого значення, а також щойно виявлені об'єкти культурної спадщини Зливкова О.О., Звіряка А.І. Некрополі Печерного Свято-Успенського чоловічого монастиря в м. Бахчисарай // Праці Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень. - Вип. 2. - Ч. 2. - К., 2007. - С. 118-127..

У 2013 р. Інститутом було розроблено науково-проектну документацію з визначення меж і режимів використання зон охорони пам'ятки "Гурзуфський парк" та науково-проектну документацію з визначення меж і режимів використання території та зон охорони пам'ятки архітектури національного значення "Колишня вілла М.Н. Водарської" (АР Крим, м. Ялта, вул. Щорса, 1).

Об'єкт культурної спадщини - пам'ятка садово-паркового мистецтва Гурзуфський парк знаходиться в південно-західній частині смт. Гурзуф, на березі моря, в гирлі гірської річки Авунди. Парк є невід'ємною складовою частиною садово-паркового комплексу, який формує узбережжя Південного берега Криму і має велике естетичне, культурне, наукове та історичне значення.

Пам'ятка архітектури національного значення "Колишня вілла М.Н. Водарської" розташована в історичній частині м. Ялта. Будівля є історичним акцентом в навколишньому середовищі пам'ятки. Вілла була споруджена впродовж 1902-1908 рр. в мавританському стилі, що був характерним для забудови кінця ХІХ ст., за проектом петербурзького архітектора Карла Шреттера. Згадані вище пам'ятки справили значний вплив на розвиток культури, архітектури і мистецтва як Криму, так і України в цілому.

Протягом останніх років Інститутом проводились дослідження щодо підготовки матеріалів до номінаційної документації на об'єкт культурної спадщини, що пропонується до внесення до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО "Торгові пости та фортифікаційні споруди на генуезьких торговельних шляхах від Середземномор'я до Чорного моря".

Таким чином, ми бачимо, що культурна спадщина України і Криму в її складі є невід'ємною частиною світового культурного надбання. Збереження і примноження культурних цінностей належить до пріоритетних напрямів політики держави у сфері культури. Передусім потрібно вивчати і популяризувати пам'ятки культурної спадщини, що стали певними віхами в історії України, визначили шляхи її розвитку. В час переосмислення надбань національної культури, визначення пріоритетів і нових шляхів її розвитку важливим є питання наукових досліджень. Через осмислення культурної спадщини ми усвідомлюємо історичну долю цілої нації, становлення її державності. Стаття 3, розділ ІІ закону України "Про охорону культурної спадщини", № 1805- ІІІ від 08.06.2008 р. 2 3 4

Размещено на Allbest.ru