Українська книжкова культура козацької доби у висвітленні вітчизняних книгознавців

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКА КНИЖКОВА КУЛЬТУРА КОЗАЦЬКОЇ ДОБИ У ВИСВІТЛЕННІ ВІТЧИЗНЯНИХ КНИГОЗНАВЦІВ

Н.М.Шалашна

Черкаси

В перші десятиліття XVII століття українське козацтво виростає в могутню військово-політичну силу й починає грати значну роль в розвитку культури. З часу заснування у 1615 році Київського Богоявленського братства, до якого цілим кошем записалося запорозьке козацтво, на чолі з гетьманом П.Сагайдачним, Київ стає головним осередком, в якому творилася українська культура.

Величезну роль в боротьбі за православну віру, на чолі якої з 1620 року стоїть козацтво, відігравала друкарська справа. Друкарство стало наймогутнішою зброєю в боротьбі проти унії, а здійснити цю видатну справу у Києві стало можливим лише за дієвої підтримки козацтва. Видатну роль у цьому поряд з Київським Богоявленським братством відігравала Києво-Печерська лавра на чолі з архімандритом Єлисеєм Плетенецьким. Його керівництво Лаврою тривало з 1599 до 1624 року. Він зумів розгледіти в козацтві визначну політичну силу, і, спираючись на підтримку козаків, повернути конфісковані у Лаври польським королем маєтки, накопичити значні багатства і використати ці кошти на справу просвіти народу України..

Є.Плетенецький придбав "ціною срібла" занедбану друкарню Балабанів у Стрятині. Існувала ця друкарня з 1604 по 1606 рік і мала неабияке значення для розвитку книжної культури України. Заснував її єпископ Гедеон Балабан з метою "книги для церкви потребны и на свет издати". Разом з ним працював його племінник Федір Балабан, славетний Памва Беринда та інші друкарі. Було видано "Служебник" (1604 р.) і "Требник" (1606 р.), обидва з високим рівнем редакційної підготовки і друкарської техніки. Однак обидва Балабани невдовзі помирають, і з 1607 року друкарня не працює, припадаючи пилом.

Всі автори, які займалися вивченням історії української книжності,-- М. Максимович [1], Ф. Тітов [2], Є. Болховітінов [3], І. Огієнко [4], С. Маслов [5], М. Михайловський [6], П. Попов [7], М. Возняк [8] визнають величезне значення друкарні Києво-Печерської лаври для української культури, значну участь козацтва у її заснуванні, її походження від друкарні Балабанів у Стрятині. Однак, стосовно її придбання існують деякі суперечності. Так, Ф. Тітов доводить, іцо Плетенецький міг купити Стрятинську друкарню ще у 1606 році [2,72-77]. І. Огієнко рішуче відкидає таку думку, доводячи, що "у такого діяльного адміністратора, яким був Плетенецький, куплена друкарня не вакувала б даремно аж до 1616 року" [4, 258]. Так само вважає і М. Максимович: "Достоверно то, что основанием Печерской типографии послужила типография Стрятинская" (1, 692], і друкування почалося "не ранее 1616 года" [1, 692]. За часів

М. Максимовича та Є.Болховітінова (20-80-ті роки XIX ст.) в книгознавстві побутувала легенда, нібито друкарня Києво-Печерської лаври бере початок від подарованого князем Костянтином Острозьким друкарського обладнання у 1551 році. І Максимович, і Болховітінов [3, 313] доводять безпідставність такого твердження, однак вже саме виникнення такої легенди свідчить про бажання українських книгознавців підкреслити спорідненість двох центрів української книжкової культури -- Києва й Львова. В сучасному українському книгознавстві факт походження типографії Києво-Печерської лаври від типографії Балабанів вважається остаточно доведеним П. Поповим [7, 85]. Слід відзначити вивчення книги, як частини культурного процесу своєрідного жанру письменства XVI- XVIII століть -- книжних передмов, післямов та посвят. В цих творах, писаних власне друкарнями, змальовується історія виникнення тої чи іншої друкарні, обставини видання певної книги, участь різних осіб у її створенні, а також робляться спроби оцінити роль книги в культурі й освіті. Тому можна без перебільшень сказати, що українська книгознавча думка бере свій початок ще з кінця XVI століття. Ось, наприклад, як розповідається про історію створення Києво-Печерської друкарні в передмові до одного з перших її видань -- "Анфологіона" (1619): "Яко и не можти рукописными буквами многорачительному и люботрудному человеческому, паче же и в лепоту, ленивому уму, нищеты ради, тех достизати и навыкати, приложи божественное промысление, ежи вся к спасенно человеческому строящее... печатарским дилом изображати и написоватися книгами и подаватися писменем, многим убо везде Типографіа или Друкарни ставлыдим, и книги различных ученій издавшим, и христіанскій род ползевавшим, в многих различных родах, и самим тем нашем Россійстем", і далі: "Тою ж ревносгію подвижен з мимошедпгіє памяти, благочестивый и христолюбивый блаженн на памяти благородный муж господ™ Феодор Юрієвич Балабан на Хорохорине, сію сооружие и в дило произведе, и печаторстом молитвословых книг, сиреч Требников, церковному исплненію полезно без зазора и потребно сприобщи. Сему же тлиннаа на вичная изменшу и блаженных места достигну, и ту праздну оставлыду, Преподобнейший в отцях кир Єлисей Плетенецькій, волею Божією Архімандрит Монастиря Печерскаго Кієвскаго, к иним єже о Церкви тщанієм, общего иноческаго житіа исправленієм, яже о утвержденіи єдиньїя святыя соборныа апостолскіа Веточного Православіа Церкве, преданій отеческих и догмат трудом, хотяй приложит и ТО єдино, єже бы вично и непорушно отеческое сблюсти Благочестіє и церковное правило, ценою сребра от дому того стяжа сію; и принес в обитель святую Печерскую ". Не можна не відзначити у зв'язку з цим великої історіографічної ваги праці Ф. Титова "Всезбірку передмов" [9], завдяки якій багато поколінь українських науковців оперують цінним фактичним матеріалом.

Отже, у 1616 році постала Києво-Печерська друкарня. Було вирішено першою книгою випустиш "Анфологіон" (Мінею святкову).

Однак (це підкреслює П. Попов), більш начальною потребою було забезпечення Київської братської школи, якою також опікувалося козацтво, підручниками для навчання. "Часослов" став першим київським друкованим виданням у 1616 році. Це досить проста за оформленням книга, без гравюр, однак з багатьма заставками та ініціалами із зображеннями птахів, тварин, дітей. Другою вийшла книга "Візерунок цнот" (1618) -- віршований панегірик на честь Є. Плетенецького, і, нарешті, в 1619 році монументальний, на 1064 сторінки, "Анфологіон". Переклад з грецької та тлумачення виконані І. Борецьким, 3. Копистенським, та П. Бериндою -- членами Печерського друкарського гуртка. Книга підкреслювала, що Україна має свої традиції, свою віру, своїх святих і засуджує католицьку церкву. Крім того, книга має 20 гравюр та прикрас, виконаних у специфічному художньому стилі. Це видання було результатом духовно-культурного підйому України під егідою козацтва.

Фактом культурної ваги, найвищим проявом козацького духу в друкарській діяльності Лаври стало видання "Върпгь на жалосный погреб зацного рыцеря Петра Конашевича-Сагайдачного, гетмана его кор милости Запорозкого" (1622 р., 10 квітня). На звороті заглавної сторінки зображено герб Війська Запорозького. В середині надруковано портрет гетьмана П.Сагайдачного верхи, з булавою в руці. Ще одна гравюра зображує взяття військом П.Сагайдачного Кафи у 1616 році. Зміст книги присвячено військовим подвигам та громадянським чеснотам гетьмана. Це є своєрідна промова в жанрі панегірика, виголошена студентами київської братської школи в день поховання гетьмана. Автором книги є талановитий полеміст і поет Касіян Сакович, на той час ректор братської шкоХЙг. Ця книга була найзначнішим виданням козацької доби, з огляду тодішньої української культури книги.

Як видатний твір полемічної літератури, слід згадати київське видання "Книга о вере" (1620-1621), автором якої П. Попов вважає З.Копистенського. Книга була поширена в Україні і спрямована проти релігійної експансії католицизму. Значним надбанням української книжкової культури козацької доби стали "Лексикон" П. Беринди (1627), "Беседы Іоана Златоуста на 14 посланій ап. Павла" (1623), "Беседы Іоана Златоуста на деяния апостолов" (1624), "Толкование на Апокалипсис" Андрея Кесарійського (1625). Всі видання Лаври того часу вирізнялися науковістю, народним колоритом оформлення, якісним друкарським виконанням, близькою до народної мовою. Це стало можливим завдяки вищезгадуваному гуртку друкарів, який складався з найкращих тогочасних українських інтелектуалів. До цього варто додати значний вплив козацтва на культурні процеси в Україні. Саме тому стає зрозумілою характеристика І. Огієнка: "Доба Плетенецького -- це осібна ціла доба печерського друкарства, якого виразною рисою все був національний, український характер, що відбивалося й на мові видань, і на їх прикрасах 14, 263].

За часів козацької держави друкарня Києво-Печерської лаври випустила видань більше, ніж Львівська і Острозька друкарні за всі роки свого існування. Лише за перші 8 років своєї діяльності, за життя Плетенецького, Лавра видала 11 книг, з яких 9 мають досить великий обсяг [7, 364]. Така активна й плідна діяльність мала причиною духовно- культурний підйом, одним з головних факторів якого було козацтво.

Література

український козацтво друкарський православний

1. Максимович М. Книжная старина южнорусская // Собрание сочинений М.А. Максимовича. - К, 1880. - Т.З. - С. 661-716.

2. Титов Ф. Типография Киево-Печерской Лавры. - К., 1918. - Т.І.

3. Болховітінов Є. Вибрані праці з історії Києва. - К, 1995. - С. 311- 316.

4. Огієнко І. Історія українського друкарства. -К, 1994. - С. 254-320.

5. Маслов С. Друкарство на Україні в ХУІ-ХУІІІ ст. //Бібліографічні вісті. - 1924. -№1-3. - с. 31-67.

6. Михайленко М. Про київські стародруки ХУІІ і початку XVIII ст. (1616-1721 рр.) //Бібліологічпі вісті. - 1924. - С. 83-93.

7. Попов П. Книгопечатание в Киеве XVII в. // 400 лет русского книгопечатания. Русское книгопечатание до 1917 г. - М.у 1965. - С. 85-99.

8. ВознякМ. Історія української літератури: У2-хкн. -Кн. 1. - Львів,

9. 1992.-с. 364-370.

10. Тітов X. Матеріяли для історії книжкової справи на Вкраїні в ХУІ- ХУІІІ вв. Всезбірка передмов до українських стародруків // Укр. А Н. Збірник істор.-філол. відділу. - №17. - К, 1924.

Размещено на Allbest.ru