Українсько-німецькі кінематографічні зв’язки на сучасному етапі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українсько-німецькі кінематографічні зв'язки на сучасному етапі

Мельничук О. В.,

аспірантка кафедри всесвітньої історії, Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки (Україна, Луцьк)

Розглядається співпраця України та Німеччини у галузі кінематографу впродовж 90--х рр. ХХ ст. -- на початку ХХІ ст. Метою роботи є дослідження форм та напрямків співпраці у цій сфері. Автор дійшов висновків, що українсько- німецькі кінематографічні зв'язки розвиваються завдяки різноманітним культурним заходам, зокрема міжнародним кінофестивалям. Складовими елементами цього співробітництва стали спільне кіновиробництво, реалізація міжнародних проектів, дослідження історії українсько-німецьких контактів і т.д. Традиційно такі ініціативи підтримують українські та німецькі державні структури, культурні й громадські організації. Спостерігається збільшення кількості спільних українсько-німецьких кінопроектів упродовж досліджуваного періоду.

Ключові слова: Україна, Німеччина, співробітництво, кінематограф, міжнародні кінофестивалі, спільні проекти.

кіновиробництво культурний співпраця німеччина

Українсько-німецькі кінематографічні зв'язки мають давню історичну традицію. Упродовж ХХ ст інтенсивність цих контактів була різною. Особливо потужний імпульс ці відносини отримали після проголошення незалежності України. Проте, ця сторінка українсько-німецьких відносин й досі залишається малодослідженою. Окрім того, вивчення цього аспекту культурних взаємовпливів має й важливе практичне значення. Адже кіно - це один із засобів популяризації української культури та кінематографу за кордоном. Тому виникає необхідність об'єктивно дослідити співробітництво обох держав у вказаній сфері.

Дослідженням історії кіно займався Г.-Й. Шлегель [25]. Автором численних розвідок з історії українського кіно, а також українсько-німецьких кінематографічних зв'язків є С. Тримбач [21]. Частково українсько-німецькі зв'язки у цій сфері висвітлювала І. Зубавіна [12; 13].

Мета роботи полягає у розкритті змісту та особливостей співпраці між Україною та Німеччиною у галузі кінематографу упродовж 90-х рр. ХХ ст. - на початку ХХІ ст.

Головною платформою для дискусій, обміну досвідом між кіномитцями України та Німеччини на сьогодні є міжнародні кінофестивалі (далі: МКФ). Кінофестивалі - це насамперед конкурси фільмів, де обирають найкращих. Такі заходи не завжди мають характер гучних фестивальних імпрез (на зразок Канського чи Венеціанського), однак вирізняються вузькожанровою спрямованістю, цільовою глядацькою аудиторією тощо.

На МКФ, незалежно від того, проходять вони в Україні чи Німеччині, представляються фільми з обох країн. Завдяки таким заходам усьому світові стали відомі імена українських режисерів К. Муратової, І. Парфьонова, О. Сенцова, Ю. Іллєнка, Д. Онищенко, С. Лозниці, О. Саніна та інших.

Серед відомих українських кінофорумів насамперед відзначимо МКФ «Молодість», який був заснований ще у 1970 р. (поновив свою діяльність у 1993 р.). Щорічно на фестивалі демонструється близько 300 кінокартин з усього світу [1, с. 3]. Це, головним чином, професійні та аматорські фільми молодих митців. У позаконкурсних програмах МКФ традиційно відбуваються покази скандинавського, франкомовного та німецькомовного кіно, здійснюється ретроспективний показ фільмів. Німецький кінематограф зазвичай представлений стрічками з Німеччини та Австрії, а також у копродукції з іншими країнами [4, с. 1-2; 15, с. 2].

Одним із найстаріших в Україні є Фестиваль «Нове німецьке кіно». У 2014 р. він святкував свій 20-літній ювілей. Особливістю фестивалю є те, що програмні фільми тут демонструються мовою оригіналу з українськими субтитрами. Відповідно, глядачі мають унікальну можливість не тільки зануритися в світ європейського кіно, а й удосконалити німецьку мову. Покази відбуваються у кінотеатрах Києва, Львова, Одеси, Харкова та інших міст за підтримки Гете- Інституту та Посольства ФРН в Україні [5, с. 1-2].

Серед інших українських фестивалів варто назвати такі: Міжнародний кінофестиваль православного кіно «Покров», Фестиваль короткометражного кіно «Wiz-Art», Міжнародний фестиваль «LINOLEUM», Дитячі МКФ «Рожеві вітрила» та «Чілдрен кінофест», Міжнародний ВІННИЦіанський фестиваль комедійного та пародійного кіно, Київський міжнародний фестиваль короткометражних фільмів та ін. [15, с. 2].

У 2003 р. уперше відбувся фестиваль під назвою «Дні кіно про права людини». У 2008 р. його було перейменовано на «Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини «Docudays UA». Після показів у Києві «Docudays UA» традиційно презентує найкращі фільми в регіонах України у рамках Мандрівного фестивалю. Щороку МКФ відвідують пересічно 140 тисяч глядачів. Традиційними учасниками «Docudays UA» є кіновиробники з таких країн як Австрія, Данія, Ізраїль, Польща, Україна та ін. Звичним став показ німецьких стрічок на фестивалі. Тематика кінофільмів різноманітна: це документальні стрічки, які розповідають про історію Німеччини, фільми про Україну тощо.

У 2010 р. у рамках цього МКФ відбувся спеціальний показ дитячих документальних фільмів з добірки «Юні герої». Це стало можливим завдяки співпраці Гете-Інституту в Мюнхені та проекту «doxs!» у рамках Дуйсбурзького кінотижня. Відбулися також ретроспективні покази відомих режисерів [3, с. 1-3].

Міжнародний фестиваль короткометражного кіно «Wiz-Art» засновано у Львові у 2008 р. На МКФ щороку демонструється понад 100 нових робіт короткого метру. Також глядачі мають змогу переглянути фільми позаконкурсної програми. У 2012 р. в рамках останньої вперше була представлена секція сучасного українського короткометражного кіно під гаслом «Плачте, але знімайте!». На таку назву організаторів надихнула цитата видатного українського режисера О. Довженка.

Спеціальні заходи проводилися в рамках днів показів німецького кіно. Так, у 2008 р. під час Першого МКФ «Wiz- Art» відбулася презентація фільмів Ф. Шрайнера (Німеччина). У 2009 р. спеціальними гостями фестивалю з ФРН були режисери М. Зульцер та К. Кірхенбавер. Відбувся ретроспективний показ фільмів кіношкіл у Гамбурзі (Німеччина), Зліні (Чехія) та ін. [14, с. 5-7].

У 2010 р. було започатковано Одеський міжнародний кінофестиваль. В «українській Пальмірі» він проходить щороку в середині липня. Спочатку Одеський МКФ позиціонував себе як фестиваль гумористичного кіно. Проте згодом організатори розширили тематичну спрямованість кінофоруму. Традиційними стали покази кінострічок під відкритим небом - на Потьомкінських сходах та Ланжероновському узвозі [6, с. 1].

У грудні 2012 р. в Україні відбувся Молодіжний фестиваль короткометражних фільмів «Brьder Grimm Film Festival». Форум було приурочено 200-річчю з дня виходу першого тому «Дитячих та домашніх казок» братів Грімм. Ідея кінофестивалю - сучасна кіноінтерпретація казок братів Грім. Організація заходу відбулася за підтримки Асоціації українських германістів, Всеукраїнського об'єднання «Німецька молодь в Україні», Гете-Інституту в Україні та Посольства ФРН в Україні [19, с. 1].

Одним з найбільших в Україні у галузі актуальної анімації та медіа-мистецтва є Міжнародний фестиваль «LINOLEUM», який починаючи з 2006 р. проходив у Москві, а у 2013 р. переїхав до Києва. Метою цього фестивалю є презентація робіт талановитих художників, ілюстраторів, режисерів. Його організаторами виступили «Michael Tsarev Art Projects» (Німеччина), Муніципальна галерея мистецтв «ЛАВРА» та Група «FILM.UA» (Україна). У 2014 р. на конкурс надійшла рекордна кількість робіт - 187 анімаційних фільмів з 36 країн світу (з Франції, Німеччини, України та ін.). На Фестивалі влаштовують також ретроспективні покази картин відомих міжнародних режисерів та аніматорів [22, с. 4].

У 2014 році в Україні засновано Міжнародний кінофестиваль для дітей та підлітків «Чілдрен кінофест». Дебютний форум проходив 28 травня - 1 червня у багатьох містах України. У 2014 р. у конкурсній програмі фестивалю брали участь сім стрічок з Великої Британії, Франції, Данії, Німеччини та Нідерландів. Від України було представлено фільм «Трубач» А. Матешка, який став бронзовим призером МКФ [9, с. 1-2].

Показ відреставрованої класики відбувається не лише у рамках окремих програм МКФ в Україні та Німеччині. Одним із найбільших у Центрально-Східній Європі є Міжнародний фестиваль німого кіно та сучасної музики «Німі ночі», який започатковано у 2010 р. в м. Одеса. У рамках цього фестивалю відбуваються покази як відреставрованих німих фільмів, так і світові репрем'єри заборонених свого часу стрічок. Ці фільми демонструються у супроводі спеціально написаних саундтреків у виконанні музичних колективів з України, Італії, Польщі, Німеччини та ін. [20, с. 1-3].

Слід відзначити, що проблемою східноєвропейського, в т.ч. українського кіно, є відсутність належного фінансування та кваліфікованих кадрів. Окрім того, у кіно існує потужний «суперник» - телебачення. З метою «просування» українського кіно у Європі наприкінці 1990-х рр. Європейським інститутом кіномистецтва у Карлсруе (ЄЖК) було організовано «Трансфест» («трансфер фестивалів»). ЄІКК запрошує до Німеччини кращих українських кіномитців, проводить тут виїзні фестивалі. Так, у грудні 1998 р. у Карлсруе побував МКФ «Молодість». В свою чергу, німецькі кіномитці представляють свої картини в Україні, чим певною мірою реалізовують ідею «Трансфесту» [10, с. 34].

Географія фестивалів, на яких представлена наша країна, на разі є досить широкою. Українські кінокартини чи не найбільш активно презентуються на німецьких МКФ.

Відомим не лише у Німеччині, а й в усьому світі є Берлінський МКФ - «Берлінале». Не завжди українські фільми входять до основних конкурсних програм кінофестивалю, як наприклад цьогоріч. Тим не менше вітчизняна продукція була широко представлена на українських стендах у рамках престижного Міжнародного Європейського кіноринку (далі: МЄК), відбувалися презентації дисків та каталогів української кінопродукції.

Уперше кінематограф нашої країни було представлено в рамках МЄК на «Берлінале-58» у 2008 р. Український національний стенд «Ukranian Film Corner» (далі: «UFC») є платформою для міжнародних переговорів. Тут проводяться зустрічі українських продюсерів та режисерів з учасниками фестивалю, міжнародними дистриб'юторами та продюсерами, німецькі глядачі знайомляться з доробком сучасного українського кіно [13, с. 177, 220].

Серед українських режисерів, які отримували відзнаки на Берлінському МКФ, були: С. Коваль, Т. Томенко, Ю. Іллєнко, К. Муратова. Остання є постійним учасником «Берлінале». 1990 р. її фільм «Астенічний синдром» отримав «Срібного ведмедя» за найкращу режисуру. У 1999 р. Кіра Муратова стала лауреатом Головної премії Берлінської Академії мистецтв «за мужню та креативну боротьбу проти рутини в образах та мисленні». У 2000 р. також у рамках «Берлінале-50» К. Муратова стала першим лауреатом премії Анджея Вайди-Філіпа Моріса «за кінематографічну творчість і безпрецедентний вклад у боротьбу за свободу і демократію». У рамках «Берлінале» Україна бере активну участь у роботі «Кампусу» - студентського містечка кіноталантів [7, арк. 15-22; 16, с. 31; 25, с. 42].

Українське кіно презентується у Німеччині також у рамках МКФ документального кіно та анімації «DOK Leipzig», Міжнародного фестивалю короткометражного кіно у Гамбурзі та Оберхаузені. У 2000 р. Німецький Інститут Кіно DIF заснував щорічний МКФ «GoEast» у м. Вісбадені. Подією особливої ваги в рамках 1-го МКФ, що відбувся у квітні 2001 р., став ретроспективний показ фільмів українських режисерів - О. Довженка, І. Кавалерідзе та А. Кордюма [8, арк. 74].

У 2015 р. відбувся 15-й МКФ «GoEast», на якому було представлено низку українських стрічок. У конкурсній програмі взяли участь документальні фільми Ї. Стейскала «Яма», О. Германа-молодшого «Під електричними хмарами» та ін. Прем'єра останнього відбулася на Берлінському МКФ, де кінооператори стрічки С. Михальчук і Є. Прівін отримали «Срібного ведмедя» за вагомі досягнення в галузі кіномистецтва [24, с. 1-2].

У 2009 р. у Берліні засновується Український Кіноклуб - некомерційна та незалежна організація, метою якої є популяризація досягнень сучасного українського кіно в столиці Німеччини. Покази фільмів відбуваються щомісяця [26].

20-24 березня 2009 р. Фестиваль українського кіно уперше відбувся у Кьольні. Захід організовано Українською кінофундацією, компанією «Nemiroff» та МКФ «Молодість» за підтримки Будинку кіно у Кьольні. Перший український кінофестиваль започаткував «Дні українського кіно» в інших містах ФРН, зокрема у Вісбадені та Мюнхені в рамках реалізації спільного проекту «Українське кіно у світі». На фестивалі презентують кращі класичні та сучасні українські фільми останніх років [23, с. 5].

29 червня - 2 липня 2015 р. «Дні українського кіно» вперше відбулися у Берліні. Цей захід проходив під патронатом МЗС ФРН. «Дні...» були організовані у співпраці з Посольством України в Німеччині, Державним агентством України з питань кіно, Європейською кіноакадемією, Київським діалогом, а також за підтримки Берлінського та Одеського МКФ, фонду «Medienboard Berlin Brandenburg» та компанії «Rapid Eye Movies GmbH» [17, с. 1].

Однією з форм співпраці України та Німеччини у сфері кіноіндустрії є спільне кіновиробництво. Йдеться як про безпосередні домовленості між фахівцями у галузі кіно, так і про співпрацю між кінокомпаніями. Копродукція залишається практично єдиним можливим шляхом виходу нашого кіно у кінематографічний простір Європи.

Експерти визнають, що увага до українського кіно за кордоном зазвичай вища, ніж в самій Україні. Фільми, створені нашими режисерами і кінооператорами нерідко здобувають вищі нагороди на фестивалях. Проте, крім престижу, Україна та її глядач не отримали обіцяних дивідендів від цієї копродукції [15, с. 10].

Спостерігається зацікавленість українськими фільмами не лише з боку авторитетних МКФ, а також міжнародних телеканалів. Зокрема франко-німецький канал «ARTE» виявляє великий інтерес до українських документальних фільмів, присвячених подіям Голодомору 1932-1933 рр. Перспективною в цьому плані є співпраця українських кіномитців з одним з провідних телеканалів Німеччини - «ZDF» [13, с. 233].

В останні два десятиліття активно реалізуються спільні українсько-німецькі кінопроекти. Так, ще у 1990 р. було знято німецько-український фільм «Гадини», над створенням якого працювали відділ документальних фільмів студії «ДЕФА» (НДР) та робоча група «Криниця» Української студії хронікально-документальних фільмів [25, с. 34]. У 1990-х рр. вийшло кілька копродукційних кінострічок, зокрема: «Колискова для хору» (1996 р., реж. М. Панкова); «Черевики з Америки» (2001 р., реж. А. Яхніс); «Білявка помирає двічі» (2004 р., реж. В. Яковенко) та ін. [18, с. 38].

Низку спільних проектів реалізовано у 2014 р. Цього року відбулася прем'єра фільму «Вій» у 3D-форматі, до виробництва якого долучилися Україна, Росія, Чехія, Німеччина, Великобританія та США (реж. О. Степченко). Водночас українські й німецькі кінопродюсери започаткували два масштабні кінопроекти. Зйомки фільмів, які мають робочі назви «Урсус» й «Любов убивці», заплановані в Україні й Німеччині [2, с. 1-2].

Зауважимо, що в рамках дослідження історії українсько- німецьких кінематографічних контактів проводяться різні наукові заходи (міждисциплінарні симпозіуми, круглі столи, конференції з історії кіно, створення анотованих каталогів фільмів). Традиційно такі заходи відбуваються за підтримки німецьких та українських фахівців та культурних інституцій, зокрема Гете-Інституту в Україні, Національної спілки кінематографістів тощо [21, с. 3; 25, с. 34].

В останні роки значно розширився доступ до вітчизняних архівів кіно-фотодокументів іноземних громадян. Так, у 2000 р. творча група німецької телекомпанії «Girce - Film Gmbh» на замовлення телевізійного каналу ФРН «ARD» та французько- німецького каналу «ARTE» працювала над створенням фільму «Війна і кохання». Для цього співробітниками Центрального кінофотофоноархіву ім. Г. С. Пшеничного були виготовлені відеокопії з кінодокументів 1941-1943 рр. Німецька телекомпанія «Tele.Factory» працювала з кінодокументами для створення документального фільму «Війна після війни» [11, с. 73].

Після успіху ряду українських стрічок на МКФ про Україну заговорили у світі як про кінематографічну державу з потужною кіношколою і талановитою творчою молоддю. Водночас сучасний український кінематограф стикається із цілою низкою складних проблем. Серед них - відсутність центрального виконавчого органу в галузі кінематографії та відповідних регіональних структур; здійснення державного фінансування кіно за залишковим принципом; застаріла матеріально-технічна база кінематографії тощо [15, с. 11].

Фахівці вважають, що вирішення цих питань можливе через вдосконалення законодавчої бази в Україні, налагодження власного кіновиробництва та прокату, збільшення фінансування галузі, покращення якості підготовки фахівців у сфері кіномистецтва. Важливим є пошук іноземних партнерів для реалізації спільних кінопроектів.

Висновки і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Українсько-німецькі кінематографічні зв'язки розвиваються насамперед завдяки міжнародним кінофорумам та іншим культурним заходам, які проводяться в Україні та Німеччині. Українське кіно все активніше займає свою нішу у європейському кінопросторі. Важливим елементом співпраці у цій галузі стало спільне кіновиробництво. Дана тематика потребує подальших наукових розвідок. Актуальним залишається пошук шляхів вдосконалення українсько-німецького діалогу у галузі кінематографу.

Список використаних джерел

В Одесі пройде Фестиваль німого кіно і сучасної музики // Кореспондент. - 2010. - 14 червня. - С.3.

Веснянка О. Кіновиробництво: ведмідь українців до Берліна доведе [Електронний ресурс] / О. Веснянка // Deutsche Welle. - 2012. - 24 липня. - 3 с. - Режим доступу: www.dw.de/p/15e4k

Веснянка О. Правозахисне кіно на «Docudays UA» [Електронний ресурс] / О. Веснянка // Deutsche Welle. - 2010. - 23 березня. - 4 с. - Режим доступу: www.dw.com/p/MZox

Веснянка О. Українсько-німецьке кіно на фестивалі «Молодість» [Електронний ресурс] / О. Веснянка // Deutsche Welle. - 2012. - 19 жовтня. - 2 с. - Режим доступу: www.dw.de/p/16Sqy

Веснянка О. Фестиваль нового німецького кіно в Україні: суворі соціальні драми [Електронний ресурс] / О. Веснянка // Deutsche Welle. - 2012. - 11 жовтня. - 2 с. - Режим доступу: www. dw.de/p/16NS5

Ветрук В. Одеський міжнародний кінофестиваль розпочався! [Електронний ресурс] / В. Ветрук // Преса України. - 2014. - 11 липня. - 3 с. - Режим доступу: www.uapress.info/uk/news/show/30915

Галузевий державний архів Міністерства закордонних справ України. - Індекс 800. Питання культурних зв'язків з закордоном (12 січня-27 липня 2000 р.), т.1. - 138 арк.

Там само. - Індекс 800. Питання культурних зв'язків з закордоном (15 січня 2001 р. - 12 грудня 2001 р.). - 156 арк.

Головні нагороди «Чілдрен кінофеста» здобули французький фільм «Белль і Себастьян» й український «Трубач» [Електронний ресурс] // Телекритика. - 2014. - 2 червня. - 2 с. - Режим доступу: www.telekritika.ua/kontekst/2014-06-02/94319

Гундольф М. Українське кіно, німецьке кіно, європейське кіно... / М. Гундольф // Deutschland. - 1999. - №2. - С.34.

Ємельянова Т. Використання архівної інформації кінодокументів періоду Другої світової війни у ЦДКФФДА України імені Г. С. Пшеничного / Т. Ємельянова // Студії з архівної справи та документознавства. - 2004. - Т.11. - С.71-74.

Зубавіна І. Берлінські паралелі / І. Зубавіна // Сучасне мистецтво. - 2014. - Вип.10. - С.78-86.

Зубавіна І. Кінематограф незалежної України: тенденції, фільми, постаті / І. Зубавіна. - К.: Фенікс, 2007. - 292 с.

Історія фестивалю «Lviv International short Film Festival «Wiz-Art» [Електронний ресурс] // Офіційний сайт «Wiz-Art». - 2015. - 7 с. - Режим доступу: www.wiz-art.ua/festival

Кінофестивалі в Україні та проблеми розвитку вітчизняного кіно (оглядова довідка за матеріалами преси 2009 р.) [Електронний ресурс] / Підгот. Бурнашов Ю. І. - 2009. - 14 с. - Режим доступу: www.mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/192176.

Кіра Георгіївна Муратова нагороджена премією «Берлін 1999» // Deutschland. - 1999. - №3. - С.31.

Корольова Н. У Берліні проходить кінофестиваль на підтримку Олега Сенцова [Електронний ресурс] / Н. Корольова, Н. Соколовська // Deutsche Welle. - 2015. - 30 червня. - 7 с. - Режим доступу: www.dw.com/p/1Fq2Y

Нариси з історії кіномистецтва України / Редкол.: В. Сидоренко та ін. - К.: Інтертехнологія, 2006. - 864 с.

Невмержицька Р. Казки Братів Грімм на сучасний лад [Електронний ресурс] / Р. Невмержицька // Ключ. - 2013. - 22 лютого. - 3 с. - Режим доступу: www.klyuch.com.ua/articles/society/ kazky-brativ-grimm-na-suchasnyy-lad

Офіційне відео та програма фестивалю Німі ночі 2014 [Електронний ресурс] // Веб-сайт Національного центру О. Довженка. - 2014. - 19 червня. - 6 с. - Режим доступу: www. dovzhenkocentre.org/news/115/

Тримбач С. У Києві відбувся українсько-німецький семінар «Взаємозв'язки українського та німецького кіно (30-80-ті роки ХХ століття)» / С. Тримбач // Україна молода. - 2006. - 10 листопада. -

С.3.

У Києві відбудеться фестиваль актуальної анімації та медіа- мистецтва «LINOLEUM» // День. - 2014. - 19 серпня. - С.4.

У Німеччині покажуть найкращі українські фільми // День. - 2014. - 18 листопада. - С.5.

Українське кіно на МКФ «goEast» у Вісбадені [Електронний ресурс] // Веб-сайт НСКУ - 2015. - 21 квітня. - 2 с. - Режим доступу: www.ukrkino.com.ua/kinotext/news/?id=1828

Шлегель Г.-Й. Віхи німецько-українських контактів у галузі кінематографа / Г.-Й. Шлегель // Україна-Німеччина: кінематографічні зв'язки. - К.: Глобус-Прес, 2009. - C.25-44.

Ukrainischer Kinoklub in Berlin [Електронний ресурс] // Сайт UKB. - Режим доступу: https://ukkb.wordpress.com

Размещено на Allbest.ru