Культурна спадщина Криму та Донбасу за сучасних умов

Размещено на http://www.allbest.ru/

Культурна спадщина Криму та Донбасу за сучасних умов: загрози, втрати, перспективи збереження

О. М. Титова

Немає потреби вкотре доводити значення культурної спадщини як чільної частини соціокультурного простору. Вона може виховувати та об'єднувати, забезпечувати тяглість і спадковість традицій, сприяти згуртуванню суспільства навколо спільних ідеалів і цінностей1. А може і роз'єднувати.

У нинішній період реформ постало багато проблем у пам'яткоохоронній сфері. Це і потреба доопрацювання законодавчо-нормативної бази, починаючи із змін і доповнень до так званого основного закону, а саме Закону України «Про охорону культурної спадщини»2. Важливе чітке розмежування повноважень центрального та місцевих органів охорони культурної спадщини з метою надання більших прав і обов'язків останнім. Такий процес може відбутися за наявності стрункої розгалуженої системи пам'яткоохоронних органів. Необхідне впровадження децентралізації, дерегуляції, демократизації, розширення повноважень дорадчих органів, ролі громадськості.

Одним з актуальних питань є полегшення і прискорення справи обліку об'єктів культурної спадщини. Відомо, що на сьогодні в Україні є близько 150 тисяч пам'яток, однак до Державного реєстру нерухомих пам'яток України включено всього 7 550. І це за 11 років -- з часу започаткування програми паспортизації. Невнесення до Реєстру призводить до юридичної і фактичної незахищеності культурної спадщини від руйнації.

На виконання законів про декомунізацію постали проблеми подальшої долі монументів та інших символів тоталітарної доби. Конче потрібна фахова експертиза, в першу чергу, зразків монументального мистецтва радянського часу.

Серйозне занепокоєння у суспільстві викликає ситуація з рухомою та нерухомою культурною спадщиною анексованого Криму, окупованого Донбасу. Десятки пам'яток, особливо археології, архітектури, зруйновані, пограбовані. Далі докладніше зупинимося саме на питаннях культурної спадщини Криму та Севастополя (частково), а також Донеччини. При цьому, у першу чергу, використовуємо матеріали ЗМІ, повідомлення з Інтернету, оскільки інша інформація, на жаль, досить фрагментарна.

Крим є справжнім «музеєм просто неба», в якому знаходяться яскраві пам'ятки різних народів, культур і цивілізацій3. Складні історичні процеси, по-

спадщина культурний крим донбас

¹ Пам'яткознавство: посібник для початківців / укл.: Л.О. Гріффен, О.М. Титова: Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК. -- К.: Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК, 2014. -- С. 7-15.

² Охорона культурної спадщини. Нормативна база: Збірник документів (3-тє видання, доповнене, перероблене) (авт.-упор.: Пархоменко М.Т., Титова О.М., Рудика Н.М., Левада М.Є.) / Українське товариство охорони пам'яток історії та культури, Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК. -- К., 2010.

³ Валерій Смолій. Передмова // Історія Криму в запитаннях та відповідях. -- Київ: «Наукова думка», 2015. -- С. 9-13.

ліетнічність, численні хвилі міграцій, масових переселень стали причиною дійсної унікальності даної території та матеріальних свідків цього -- пам'яток. У роки незалежності до загальнодержавних політичних та економічних негараздів у Криму додалися місцеві особливості: рухи за федералізацію чи навіть відокремлення, криміналізація, стихійна репатріація депортованих у 1941 і 1944 рр. кримських німців, болгар, вірменів, греків, татар, направленість населення на розвиток туризму. Все це опосередковано вплинуло на ставлення до вивчення та збереження рухомих і нерухомих пам'яток культурної спадщини на півострові.

Достеменної інформації щодо точної кількості пам'яток історії та культури у Криму на цей момент ми не маємо, однак згідно із опублікованими на офіційному сайті Міністерства культури України даними, до Державного реєстру нерухомих пам'яток України включено 63 пам'ятки національного, 1080 -- місцевого значення4. Серед них такі всесвітньо відомі пам'ятки як археологічні комплекси «Алустон», «Неаполь Скіфський», рештки античних міст Тірітака, Мірме- кій, Пантікапей, Німфей, Парфеній, генуезьких фортець, меморіальні будинки, поховання видатних діячів світової культури (І. Айвазовського, М. Волошина, О. Гріна, М. Самокиша, Лесі Українки, А. Чехова та ін.), печерні монастирі, палацово-паркові комплекси (Лівадійський, Масандра), караїмські, кримськотатарські, вірменські святині тощо.

Насправді ж, звичайно, об'єктів культурної спадщини у Криму набагато більше. За даними Кримської республіканської установи «Науково-дослідний центр пам'яткоохоронних досліджень Республіки Крим», станом на 2014 рік у Криму було відомо 10 757 пам'яток місцевого і національного значення, з урахуванням внутрішньокомплексних 12 612, за видами: історії -- 1279 (3 861), археології -- 2037 (7 227), монументального мистецтва -- 260 (520), архітектури та містобудування -- 519 (1 004)5. Причому відзначимо, що за роки незалежності відбулися позитивні зміни, які простежувалися у переусвідомленні критеріїв поцінування об'єктів культурної спадщини: якщо на початку 1990-х років на обліку переважали пам'ятки історії, а серед них споруди і поховання, пов'язані з революційними подіями, Другою Світовою (у кримських реаліях Великою Вітчизняною) війною, діяльністю комуністичних лідерів, то на початку 2000-х років більше уваги почали приділяти іншим видам нерухомої спадщини. Натомість із списків пам'яток вилучалися не відповідні критеріям об'єкти, зокрема до кінця 1990-х років було вилучено понад 150 споруд. Тобто більший наголос робився на об'єктивну історичну цінність.

На офіційному сайті Державного комітету по охороні культурної спадщини Республіки Крим було опубліковано Список пам'яток місцевого та національного значення (архітектура та містобудування, історія, монументальне мистецтво) та щойновиявлених об'єктів культурної спадщини, розміщених на території Республіки Крим, станом на 1 січня 2014 року6. Цей Список не має норматив-

⁴ Державний реєстр нерухомих пам'яток України // mincult.kmu.qov.ua/mincult/ukr/index

⁵ Манаєв О.Ю. Охорона та використання пам'яток історії та культури в Автономній Республіці Крим (1991-2006 рр.). Автореферат дис. канд. іст. наук. -- К., 2008. -- С. 13-14.

Общий список объектов культурного наследия // www.monuments-crimea.ru/ного характеру, однак саме списково його було включено до Єдиного державного реєстру об'єктів культурної спадщини (пам'яток історії та культури) народів Російської Федерації. Таким чином, деякі пам'ятки культурної спадщини стали складовою державних реєстрів двох країн.

20 жовтня 2015 р. уряд Російської Федерації прийняв рішення щодо включення 220 об'єктів культурної спадщини Криму і Севастополя до Єдиного списку пам'яток історії та культури федерального значення (народів Росії) (інформація за даними ЗМІ). Як зазначив Д. Медведєв, «це дозволить створити правові умови для збереження, популяризації та державної охорони кримських пам'яток культури». Насправді, це злочинні дії, які суперечать вітчизняному і міжнародному праву. Міністерство культури України виступило із заявою щодо незаконності таких дій. Воно зазначило, що всі вказані пам'ятки охороняються законами України, занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а відповідальність за їх збереження лежить на РФ.

Днями оприлюднено нову інформацію щодо зняття з 1 листопада позавідомчої охорони з Музеїв та інших закладів культури РФ. Залишили охорону тільки у музеях федерального значення -- їх 46 (жодного кримського!).

Після прийняття у 2000 році Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам'яткоохоронні органи України, в цілому, і Криму, зокрема, почали розвивати комплексний, територіальний підхід до організації охорони нерухомої культурної спадщини. Було затверджено «Список історичних населених місць України» (всього 401), за яким у Криму визначено 26 населених пунктів. Для них розроблялися історико-архітектурні опорні плани з визначенням меж історичних ареалів і режиму їх використання. До цього часу такі плани зроблено для Євпаторії, мережі містечок і селищ Південного берегу (від Фороса до Гурзуфа). Такі матеріали регламентують містобудівну ситуацію в історичних частинах міст, сприяють покращенню системи охорони нерухомої спадщини.

Вищою організаційною формою забезпечення збереження культурної спадщини є заповідник. На території Автономної республіки функціонує 5 державних історико-культурних заповідників, підпорядкованих Міністерству культури Криму: в м.Керч, м.Бахчисарай, палацово-парковий музей-заповідник в м. Алуп- ка, історико-археологічний «Калос Лімен» в м.Чорноморському, «Старий Крим». З літа 2014 р. філія «Музей «Судацька фортеця» Національного заповідника «Софія Київська» теж набув статусу Державного республіканського, тобто і тут спостерігаємо анексію культурного комплексу. В ніч з 16 на 17 листопада 2015 р. обвалилася частина давньої вежі № 19 Генуезької фортеці у Судаку. Це відбулося тому, що реставрація після анексії не проводилася. Є відомості щодо намірів несанкціонованого будівництва на території заповідника (інформація ЗМІ).

Окремо виділяються Кримські республіканські установи: «Еколого-істо- рико-культурний заповідник «Кіммерія М.О. Волошина», до якої входять Буди- нок-музей М.О. Волошина в Коктебелі, історико-літературний музей і Будинок- музей О.С. Гріна у Старому Криму, а також історико-археологічний заповідник «Неаполь Скіфський» (створено у 2011 р.).

Говорячи про кримські заповідники, не можна не згадати раніше Національний (тепер федеральний) заповідник «Херсонес Таврійський» у Севастополі28 (з філіями в Інкермані, Каламіті, Феодоро -- Балаклаві). Великим досягненням держави було включення цього заповідника до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 2013 р. на 37-й сесії Комітету Всесвітньої спадщини у Камбоджі. Цьому передувала багаторічна наукова робота фахівців як самої установи, так і НДІ пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури України, які спільно підготували номінаційне досьє на «Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хору (V ст. до н.е. -- Х^ ст. н.е.)», план організації території заповідника, провели низку міжнародних конференцій із залученням експертів, масштабні науково-популярні роботи7. Нині ситуація у заповіднику викликає занепокоєння, тому що виникла юридична колізія -- відповідальність за забезпечення збереження Херсонесу з його хорою брала на себе Україна, навесні 2014 р. так званий «уряд» Севастополя навіть висував ідею щодо створення єдиного музейного об'єднання, до якого би увійшли всі відповідні установи міста, що не сприяло би дотриманню належного рівня охорони. Комітет Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО виказує занепокоєння: на 196-й сесії виконавчої ради 16 квітня 2015 року було прийнято резолюцію про продовження мониторингу ситуації у Криму.

Ще одним проблемним моментом стосовно кримських заповідників є те, що пам'яткоохоронці України впевнені у необхідності і можливості включення до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Історичного середовища столиці кримських ханів у місті Бахчисараї» (засновано у ХVІ ст.)8. Відповідне номінаційне досьє підготовлено, проведені всі попередні роботи. Залишилося відрегулювати юридичні та адміністративні проблеми.

Цікаві ідеї у вітчизняних пам'яткознавців є і щодо деяких інших комплексів нерухомої спадщини Криму. До попереднього Списку номінантів на включення до Всесвітньої спадщини, крім Бахчисараю, внесені печерні міста (Мангуп-Кале, Ескі-Кермен), Торгові пости та укріплення на торгових шляхах генуезців від Середземного до Чорного моря, зокрема Судацька фортеця, Кримська астрофізична обсерваторія.

Оскільки історико-культурна спадщина нерозривно пов'язана з природною і є її чільною частиною (навіть Конвенція ЮНЕСКО 1972 р. називається «Про охорону культурної та природної спадщини»), не можемо не згадати природні заповідники Криму, які роблять півострів справді унікальним явищем. 6 державних заповідників займають площу майже 64 тис. га: Кримський у м. Алушті, Ялтинський гірсько-лісовий у м. Ялті, Мис Мартьян в смт Никита, Карадагський у Феодосії, Казантипський та Опукський. Поєднують природні та антропогенні чинники парки-пам'ятки та об'єкти культурної спадщини садово-паркового мистецтва (з 21 -- 11 національного чи загальнодержавного значення): Никитсь- кий ботанічний сад, Фороський, Алупкінський, Місхорський, Лівадійський, Ха- ракський, Массандрівський, Гурзуфський, Кипарисний на території «Артеку»,

⁶ Історико-культурні заповідники. Номінаційні досьє об'єктів культурної спадщини, що запропоновані Україною для занесення до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора. Історичне середовище столиці кримських ханів у місті Бахчисараї. Археологічна пам'ятка «Кам'яна Могила». -- К.: НДІ пам'яткоохоронних досліджень, 2015.

Галина Денисенко. Що являє собою історико-культурна спадщина Криму? // Історія Криму в запитаннях та відповідях. -- Київ: «Наукова думка», 2015. -- С. 95-98.

Карасанський парки, на території санаторію «Утес». У травні 2014 р. рішенням уряду Російської Федерації всі державні природні заповідники, заказники, національні парки було підпорядковано федеральним органам, тобто знову-таки анексовано.

Під загрозою вивезення за межі Криму знаходяться археологічні артефакти, які знаходять під час археологічних досліджень. На жаль, може повторитися ситуація ХІХ -- початку ХХ ст., коли безцінні скарби півострова поповнювали збірки російських музеїв.

Окремо коротко зупинимося на стані рухомої культурної спадщини у Криму. За підрахунками кримських фахівців-музеєзнавців, у 2014 р. діяло всього близько 400 музейних установ, з яких 17 державних з 26 філіями, майже 350 -- громадських музеїв, тобто таких, що не є юридичними особами, створюються і діють при підприємствах, установах, навчальних закладах9. У громадських музеях знаходилося понад 530 тис. музейних предметів (із загальної кількості близько 930 тис.), понад 220 тис. з яких становлять основний фонд, унікальний резервний потенціал поповнення Музейного фонду України. 75% усіх музеїв -- історичного, історико-краєзнавчого, етнографічного профілю. Суттєвою відмінністю цих установ є значне переважання музеїв бойової і трудової слави, в яких виставлялися, здебільшого, копії різних урядових і партійних документів. За роки незалежності у відборі матеріалів для експонування намітилися позитивні зміни на користь переважання автентичних речей, безпосередньо пов'язаних з профілем музею, відповідною місцевістю чи особистістю. Тому збільшилася кількість музеїв етнографічного, мистецтвознавчого, меморіального профілів. Головним методичним центром музейної справи у Криму була і залишається Кримська республіканська установа «Центральний музей Тавриди». Певним координаційним центром є Асоціація заповідників та музеїв Криму, до якої входить 25 установ і яка є колективним членом ICOM. Треба зазначити, що у діяльності цих установ в останні роки простежувалася цікава тенденція -- ностальгія за імперським минулим, зокрема, це позначилося у серії заходів щодо відзначення 400-річчя династії Романових.

У 2014 р. кримська частина Музейного фонду України ввійшла до Музейного фонду Російської Федерації. Музейні предмети деяких громадських музеїв були теж передані до російських фондів, зокрема, це стосується речей з Музейно-виставкового комплексу Міжнародного дитячого центру «Артек», одного з найкращих у Криму.

Існують й інші проблеми, зокрема стосовно речей з виставки «Крим. Золотий острів у Чорному морі» (Амстердам), на якій експонувалися речі з 4-х музеїв Криму і які, за міжнародними законодавчо-нормативними документами, повинні повернути до держави Україна.

Російською Федерацією незаконно привласнено також Музеї-філії Музею збройних сил України у Балаклаві та у батареї у Севастополі, а також приватний музей О. Шереметьєва у батареї в Севастополі.

⁷ Стельмах І.Ф. Розвиток громадського музейництва в Автономній Республіці Крим (1991-2011). Автореферат дис. канд. іст. наук. -- К., 2012. -- С. 12-13.

З метою підведення юридичних засад до тих процесів, які відбуваються у сфері культурної спадщини Криму, так звана «Державна рада» Республіки Крим у травні 2015 р. підготувала проект закону «Про внесення змін у Закон Республіки Крим «Про об'єкти культурної спадщини в Республіці Крим».

Окремо дуже коротко зупинимося на ситуації у Донеччині.

Донецька та Луганська області, як відомо, нині поділені на 2 частини -- тимчасово окуповану та підконтрольну Україні. Наведемо деякі дані по музеях:

- у Донецькій області всього нараховується 59 державних, з них на підконтрольній Україні території -- 30 з філіями та КЗ «Державний історико-куль- турний заповідник у м.Святогірське»;

- у Луганській області всього нараховується 34 державних музеї, з них на підконтрольній території - 14.

Однак найбільші музеї регіону із значною частиною Музейного фонду України залишилися на тимчасово окупованій частині -- в ДНР/ЛНР, зокрема у Донецьку до початку АТО було відомо всього 140 музеїв і музейних кімнат (державних, відомчих, громадських), наприклад: державні обласні краєзнавчий і художній; підприємств і організацій -- Музей історії і розвитку Донецької залізниці, де знаходилося 2000 експонатів, 25 поїздів; народні; природні.

Під час бойових дій у серпні 2014 р. особливо постраждав Донецький обласний краєзнавчий музей -- з 29 залів зберіглося 3, значно поруйнована археологічна частина (інформація із ЗМІ). До вказаних подій музей був одним з найбільших краєзнавчих, до його збірки входило 180 тис. предметів. Зберігалася відома колекція золотих і інших коштовних предметів. До складу музею входить Меморіальний комплекс «Савур-могила».

Тепер робота музею частково відновлена, йому надано назву Донецький республіканський краєзнавчий музей, який проводить псевдопатріотичні «виставки». Доля золотої колекції невідома.

Інша доля Донецького художнього музею. Ще в серпні 2014 р. була інформація про вимоги бойовиків до співробітників музею щодо видачі певних творів мистецтва. Варто зазначити, що це один з найбільших художніх музеїв України, до збірки якого входить понад 12 тис. творів -- ікони, що датуються часом, починаючи з XVI ст., українські, російські, західноєвропейські твори мистецтва, починаючи з XVII ст. Тепер музей функціонує на базі філії -- єдиного на Сході музею народної архітектури та побуту у с. Прелєсне Слов'янського району (на підконтрольній Україні території).

Цікаві матеріали зібрано у Горлівському художньому музеї. Це понад 3 тис. творів мистецтва, серед них, наприклад, 28 робіт М. Реріха.

У Горлівському музеї мініатюрної книги ім. В.О. Разумова зібрано 7 тис. міні, мікрокниг з 59 країн на 102 мовах. Це єдиний в Україні музей з такою збіркою. На жаль, вона знаходиться під загрозою знищення, оскільки не забезпечено контроль над схоронністю.

Луганський обласний краєзнавчий музей має колекцію з понад 50 тис. предметів. Багато раритетів: скіфський акінак з художньою рукояттю, унікальна половецька скульптура з дитиною-дівчинкою, прикраси з поховання половчанки, скарб з 35 срібних монет XVII ст., кубок роботи Фаберже, російська медаль 1904 р. машиніста крейсера «Варяг», перша луганська гармата «кріпосний єдинорог» 1814 р. Доля цих раритетів, як й інших предметів Музейного фонду України сьогодні невідома.

Наостанок зупинимося на деяких моментах стосовно нерухомої культурної спадщини Донеччини. Тут дуже чітко простежується певна тенденція щодо визначення та підходів до збереження окремих видів і типів пам'яток. До Державного реєстру нерухомих пам'яток України внесено:

по Донецькій області -- всього 88, серед них 75 історії і 4 монументального мистецтва, тобто переважна більшість;

по Луганській області -- всього 497: 403 історії і 28 монументального мистецтва.

Насправді об'єктів нерухомої культурної спадщини набагато більше, особливо археологічної. Погано досліджені пам'ятки архітектури, наприклад, за даними бахмутського пам'яткознавця С.Й. Татаринова, тільки у цьому старовинному історичному місті їх понад 200.

Певним символом нинішньої ситуації на Донбасі може, на наш погляд, слугувати пам'ятка національного значення Савур-могила. Комплекс знаходиться на висоті 277,9 м, за 12 км від м. Сніжне -- на стику Донецької, Луганської та Ростовської областей -- в межах регіонального ландшафтного парку «Донецький кряж». За легендою, тут знаходився скіфський курган, воював козак Савур, якого порубали татари, а побратими насипали шапками насип на його могилі, була сторожа Морозенка, про якого співали кобзарі; у 1941 -- 42 рр. тут знаходилася оборона радянських військ, а у 1943 році -- німецьких (6 тис. полягло); 1991 року тут збирався патріотично-історичний похід «Козацькими шляхами Донеччини»; щорічно 9 травня відбувалися урочистості; у липні-серпні 2014 р. цю висоту захищали українські сили, 21.08.14 впала центральна стела. Нині на висоті знаходяться братські могили воїнів різних часів і різних сил.

Що робити у нинішній надто скрутній ситуації з культурною спадщиною у Криму та на Донеччині?

- Проводити моніторинг стану збереження нерухомих об'єктів та предметів Музейного фонду, використовуючи, у першу чергу інформацію ЗМІ, інтер- нет-видань.

- Намагатися доносити цю інформацію до громадськості через публікації, конференції, круглі столи.

- Міністерство культури України створює базу даних музейних цінностей, зокрема і стосовно фондів музеїв на тимчасово окупованій території. Створюється Державний реєстр нерухомих пам'яток України.

- Міністерство культури України проводить цикл нарад з керівниками музеїв з метою їх підготовки до надзвичайних ситуацій, розробки методики визначення предметів, що потребують першочергової обов'язкової евакуації.

- Важливо використовувати вплив міжнародних організацій -- ІКОМ, ІКО- МОС, ЮНЕСКО.

- Необхідна підтримка світової спільноти щодо правового захисту, осуду незаконних дій, нехтування міжнародного пам'яткоохоронного права.

Хочеться згадати видатного громадського діяча, ученого, художника М. Ре- ріха, який саме Культурі (культурній спадщині) надавав провідну та рішучу роль у досягненні повного порозуміння між народами та вирішення всіх життєво важливих завдань: «Там, де Культура, там і Мир. Там і вірне рішення найскладніших соціальних проблем...».

Размещено на Allbest.ru