Дореволюційні газети як джерело вивчення історії музейної справи в Україні
Аналіз українських дореволюційних газетних видань як джерело вивчення історії музейної справи в Україні в період Російської імперії. Класифікація інформації з газетної періодики щодо музеєзнавства. Аналіз стану розвитку музеїв у досліджуваний період.
| Рубрика | Культура и искусство |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 25.09.2017 |
| Размер файла | 45,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Дореволюційні газети як джерело вивчення історії музейної справи в Україні
Андрій Бойко-Гагарін (м. Київ)
Анотація
У статті розглянуто українські дореволюційні газетні видання як джерело вивчення історії музейної справи в Україні в період Російської імперії. Подано класифікацію інформації з газетної періодики щодо музеєзнавства. Наведено найцікавіші приклади газетних заміток, що відображають найрізноманітніші аспекти у розвитку музейної галузі в Україні в дореволюційний період, а саме про: заснування нових музеїв, будівництво музейних споруд, нові виставки та колекції, що тимчасово експонуються в музеї, графік роботи та екскурсійне обслуговування, статистичні дані щодо кількості відвідувачів, щодо переданих громадянами предметів старовини до фондів музеїв, наукову та суспільну діяльність, відомих музейних працівників та керівників музейних установ тощо. Зроблені висновки щодо стану розвитку музеїв у досліджуваний період та окреслені перспективи вивчення архівних джерел для переосмислення стратегії розвитку музейної справи сьогодення та майбутнього. Наведені пропозиції щодо використання в музейній сфері газет як інформаційного ресурсу в умовах сьогодення.
Ключові слова: дореволюційні газети, газетна періодика, музеєзнавство, музейна справа, спеціальні історичні дисципліни, Національний музей історії України.
дореволюційний музейний газетний періодика
У даній статті розглянуто матеріали українських газет, виданих до 1917 року з фондів Національної бібліотеки України ім. В.І. Вер- надського, що мають відношення до музейної справи.
Українські газети у фондах бібліотеки представлені з 1818 року починаючи виданням Харківського університету - «Харьковские известия», російські - з 1732 року («Санкт-Петербургские губернские ведомости»), а також іноземні - з 1728 року («Gazeta Warszawska»). Сьогодні газетні фонди Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського нараховують більше 200 тис. річних комплектів. До 1917 року в Україні видавалось близько 1200 найменувань газет, з яких більше 320 найменувань збережено у фонді Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського та доступні для дослідниківОфіційний сайт Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. Відділ газетних фондів [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nbuv. gov.ua/node/70 Дата звернення: 04.02.2016 р..
Г азетна періодика є цінним історичним джерелом, що містить окрім інформації політичного, економічного та соціального характеру, також матеріали, що відносяться до археології, допоміжних історичних дисциплін, а також до музеєзнавства.
Ми розглянули матеріали газет, класифікувавши їх по типу наданої інформації на такі групи щодо:
- заснування музеїв;
- відомих музейних діячів та меценатів;
- формування музейних колекцій, експозиції та виставки;
- вартості вхідних квитків в музеї;
- нестандартні ситуації навколо музеїв;
- про закордонні музеї;
Метою статті є встановлення того, на скільки ефективними є українські дореволюційні газетні видання у фокусі використання їх в якості джерел у дослідженні проблем та стану розвитку музейної галузі за часів Російської імперії.
Головним недоліком інформації, що міститься в газетній періодиці є часто її неповнота та поверхневе відображення, інколи навіть із вмістом явно неправдивих свідчень і технологій «чорного піару». Причинами цього є основне спрямування газетної періодики в той час - поширення інформації серед широких мас населення, подання її у доступному вигляді, без поглиблення в деталі (часто дуже важливі для сучасних дослідників), не рідко використовуючи технології впливу, а також те, що серед редакторів та репортерів газет досить часто спостерігається відсутність спеціальних знань по відношенню до вузьких галузей суспільного життя та нехтування при цьому звернення до професіоналів. Нижче ми наведемо найцікавіші приклади заміток та статей в газетній періодиці, що відображають найрізноманітніші та цікаві моменти у розвитку музейної галузі в Україні в дореволюційний період.
Про заснування музеїв.
Повідомлення про заснування Буковинського краєзнавчого музею знаходимо у львівській газеті «Галичанинъ» від 23 лютого 1893 року. Ще у 1888 році професором Чернівецької промислової школи Каролем Ромстофером було висловлено твердження про необхідність створення краєзнавчого музею на Буковині. Цю ідею професором було втілено у життя та вже 21 лютого
1892 року відбулись перші збори засновників музею. Почесним головуючим зібрання було обрано тодішнього президента краю гр. Паче, а приміщення для музею виділено в Митрополичому палаціГаличанинъ. - Львовъ, 1893. - Ч. 41. - вторникъ, 23 лютого (7 марта). - С. 3. (сьогодні - Резиденція митрополитів Буковини і Далмації в Чернівцях, будівля Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича).
Про конкурс на будівництво будівлі історичного музею в Києві повідомляє газета «Г алича- нинъ» ще 1895 року, вказуючи на рішення комітету на чолі із генерал-губернатором графом М. П. Ігнатієвим про будівництво будівлі музею на площі навпроти Олександрівського паркуГаличанинъ. - Львовъ, 1895. - Ч. 110. - пятница, 19 (31) мая. - С. 3..
Щотижнева позапартійна газета «Юевъ» від 5 серпня 1910 року повідомляє про закладення 30 червня того ж року будівлі нового Педагогічного музею імені Цесаревича Олексія (нині Педагогічний музей України, м. Київ, вул. Володимир- ська, буд. 57), що відбулось на кошти радника комерції С. С. Могильовцева у сумі більше 300 000 рублів. Будівлю розраховано на близько 650 відвідувачів, будівництво заплановано на рік та приурочено до 50-ліття відміни кріпацтваКшвъ. - Кшвъ, 1910. - № 27-28. - 5 августа. - С. 11..
Процес заснування у Києві обласного історичного музею детально та поетапно висвітлено на сторінках газети «Кіевлянинь». Так 6 лютого 1916 року повідомляється про загальні збори засновників обласного музею в приміщенні обласного військово-промислового комітету на чолі із старшим спеціалістом департаменту землеволодіння: «А. Г Гаршинымъ будетъ оглашенъ докладъ о положеній вопроса организаціи музея. Будутъ разсмотрены указанія кіевскаго губернатора по поводу проекта устава музея, а затемъ состоится избраніе подготовительной комис- сиіи по разработке организаціи и смете музея»Юевлянинъ. - Юевъ, 1916. - № 37. - суббота, 6-го февраля. - С. 2..
У тому самому приміщенні 23 лютого того ж року відбулось друге засідання, на якому було досягнуто вагомих результатів: «Собранія единогласно признало, что въ виду того культурного значенія, какое должно иметь возникновеніе музея, вопросъ объ организаціи и подготовительные шаги в этомъ направленіи, считать вполне своевременными и неотложными. Обсуждая указанія по уставу кіевскаго губернатора, совещеніе постановило райономъ деятельности Кіевскаго областного музея считать восемь губерній: Кіевскую, Подольскую, Волынскую, Полтавскую, Черниговскую, Минскую, Бессарабскую и Херсонскую. После обмена мненій совещаніе решило избрать, впредь до оконча- тельнаго устава, особую временную организа- ціонную комиссію въ составе А. Г. Гаршина, П. Э. Бутенко, В. М. Артобеловскаго, проф. Ю. Н. Вагнера и Н. Ф. Беляшевскаго. Эту комиссію совещаніе уполномочило: 1) уставъ музея съ поправками подписать и представить к утвержденію, 2) вступить въ предварительные переговоры съ учрежденіями и лицами относительно предоставленія музею помещенія и средствъ, 3) вступить въ предварительные переговоры съ учрежденіями, заинтересованными организаціей въ Кіеве областного музея, при- нявъ меры въ смысле широкаго осведомленія различныхъ організацій съ целями, задачами музея и его конструкціей, 4) выяснить схему взаимо- отношеній между учрежденіями, имеющими въ будушемъ принимать участіе въ областномъ музее, 5) созвать, по утвержденіи устава, комитетъ музея, совместно съ его учредителями. Въ заключеніе совещаніе уполномочило
А.Г. Гаршина вступить въ личные переговоры въ Петрограде съ министерствомъ земледелія по вопросамъ, касающимся організацій музея»Юевлянинъ. - Юевъ, 1916. - № 54. - вторникъ, 23-го февраля. - С. 2..
Подальший розвиток подій навколо створення у Києві історичного музею опубліковано в газеті 13 березня, констатувавши успіхи А. Г. Гаршина в Петрограді: «А. Г Гаршинъ вы- яснилъ во время своего пребыватя въ столице, что идея основанія въ Кіеве областного музея встретила вполне сочувственное отношеніе со стороны департамента земледелія и министерства торговли и промышленности. Депар- таментъ земледелія отпускаетъ на організацію этого дела сначала 3,000 руб. а затемъ еще сталько же, министерство же торговли даетъ въ текущемъ году 2,000 руб. Въ дальнейшемъ оба ведомства дадуть более крупныя средства. Для библіотеки музея департаментъ земледеліядаетъ комплектъ всехъ своихъ изданій, а отделеніе по культуре кормовыхъ растеній - обширный матертлъ для соответствующаго подъ-отдела»1. Але 12 листопада 1916 року «Кіевлянинь» резюмуючи результати, яких було досягнуто засновниками музею у лютому та березні того ж року, повідомляє про відсутність погодження уставу музею міністерством землеволодіння, що значно затримує роботу комісії на чолі з А. Г. Гаршиним по створенню музею: «А. Г Гаршинъ вновь на дняхъ возбудилъ вопросъ передъ министерствомъ земледелія о скорейшемъразрешеніи вопроса въ (...) смысле утвержденія устава музея»8.
З метою збереження для нащадків свідчень про Першу світову війну, ті значні соціальні та військові потрясіння, які пережило населення, у суспільстві народилась ідея зібрати пам'ятки, пов'язані із війною та організації музею з експозицією відповідної тематики. 6 квітня 1916 року в газеті «Кіевлянинь» повідомляється: «Кіев- скимъ городскимъ головой вчера получено отъ председателя Императорскаго общества ревнителей исторіи герцога Г. Лейхтенбергскаго сообщеніе о томъ, что общество приступаетъ къ собранію предметовъ и документовъ для бу- дущаго музея великой войны. В заботахъ о возможной полноте этого музея комитетъ про- ситъ городского голову оказать содействіе этому патріотическому и культурному пред- пріятію и передать въ музей печатныя воззва- нія, исходившія отъ городской думы во время войны, журналы ея заседаній, посвященные во- просамъ о беженцахъ, борьбе съ дороговизной, попеченію о воинахъ и ихъ семьяхъ и проч., значки, марки и открытыя письма, изданныя думой по случаю войны, и вообще все то, что имеетъ отношеніе къ переживаемой исторической године»9. У цій самій газеті знаходимо повідомлення про відкриття Музею війни та революції у стінах Університету Св. Володимира вже у 1919 році: «Университетъ св. Владиміра при деятельномъ участіи общества Летописца Нестора и историко-литературнаго общества открываетъ въ своихъ стенахъ музей, посвященный войне и революціи. Въ музей уже пожертвовано несколько ценныхъ коллекцій. Организаторы музея очень просятъ доставлять афиши, документы, снимки и иные предметы, могущіе служить историческими памятникам пережитой эпохи. Пожертвованія съ благодарностью будутъ приниматься въ семинаріи историко-филологическаго факультета университета» Юевлянинъ. - Юевъ, 1916. - № 73. - воскресенье, 13-го марта. - С. 3. Юевлянинъ. - Юевъ, 1916. - № 1(??). - суббота, 12 ноября. - С. 3. Юевлянинъ. - Юевъ, 1916. - № 97. - среда, 6-го апреля. - С. 2. 19 Юевлянинъ. - Юевъ, 1919. - № 8. - четвергъ, 29-го августа. - С. 3. Днепровская молва. - Екатеринославъ, 1900. - № 29. - С. 921-923..
Про відомих музейних працівників
та засновників музейних установ.
У газетній періодиці зазначеного періоду нерідко публікуються цілі оглядові статті про музеї в рекламних цілях. У журналі «Дніпровская молва» за 1900 рік опублікована розгорнута стаття про музей ім. В. В. Тарновського у Чернігові, а також про краєзнавчу та наукову діяльність його засновника. Стаття із заголовком «Письма изъ Черниговской губерніи. Музей В. В. Тарнов- скаго» містить дані щодо біографії відомого мецената Василя Васильовича Тарновського, про колекціонування ним пам'яток української старовини, про заснування музею, його видавничу та експозиційну діяльність, про колекцію. Особливо цікавими є наведені в статті аргументи земства проти заснування музею, наголошуючи на тому, що окрім фінансових складнощів, ніби то: «... что крестьянинъ изъ отдаленнаго уезда не прій- детъ въ музей, что онъ нуженъ скорее для города, а не для населенія губерніи». Привертає увагу також той факт, що одним із ключових моментів у боротьбі В. В. Тарновського за відстоювання права Чернігівщини на створення власного краєзнавчого музею став його ж заповіт, в якому меценатом було подаровано музей Чернігівському губернському земству за умови не вивезення його колекції з Чернігова11.
Про надання хранителю музею старожитнос- тей Херсонського краю - Віктору Івановичу Гошкевичу права здійснення археологічних пошуків по всій території Херсонської губернії, надане Імператорською археологічною комісією в Петрограді і відповідно повідомлено губернатора міста Херсону повідомляє газета «ИзвістіяАлександрійскаго уізднаго земства» за 1916 рікИзвістія Александрійскаго уізднаго земства. - Александрія, 1916. - № 23. - 7 іюня. - С. 8. Дніпрові Хвилі. - Катеринослав, 1912. - №3. - 1-го февраля. - С. 48.. Цим самим кураторство над всіма археологічними пошуками в губернії було зосереджено в руках В. І. Гошкевича.
Лише з позитивної сторони тогочасні газетні видання характеризують діяльність директора Музею ім. А. Н. Поля в Катеринославі - професора Дмитра Івановича Яворницького (Евар- ницького). Увагу навколо музею сконцентрувала головним чином редакція популярного українського часопису «Дніпрові Хвилі». Від 1 лютого 1912 року в часописі повідомляється про значний успіх керівництва музею: «Директор музею проф. Д. І. Еварницький удався до губернського земського зібрання, що оце недавно відбулося, з проханням побільшити кошти на содержування музею а також, коли можна, призначити певну суму збудовання другого будинку для колєкцій музею. Збори віднеслись прихильно до цього і ухвалили дати гроші, коли зроблено буде обрахунок видатків. Місто також з свого боку пообіцяло відступити дурно плац поруч з теперішнім будинком. Новий будинок має бути двох-повер- ховий; окрім музейних зал у ньому міститиметься авдіторія для читання лекцій, бібліотека і читальня. Проф. Еварницький робе енергійні заходи коло цієї справи, і можна сподіватись, що Катеринослав збогатиться незабаром новим культурним огнищем»13. У часописі також приділено увагу новим надходженням до музею: «Скарб. Музей ім. А. Н. Поля збогатився дуже цінним скарбом, знайденим селянином
А.Середою в с. Василівці Новомосковського повіту. В тому скарбі є такі речі: срібний пояс, срібна печатка, вісім срібних чарок, срібна коробочка з французьким надписом, три золотих бельгийських монети, 56 срібних рублів (останній з року 17 74-го), три срібних брошки, троє срібних сережок, одна сережка з кульками для граната і один сердолік»Дніпрові Хвилі. - Катеринослав, 1912. - № 8. - 18-го апреля. - С. 127. Дніпрові Хвилі. - Катеринослав, 1912. - № 10. - 25-го мая. - С. 158. Дніпрові Хвилі. - Катеринослав, 1913. - № 1. - 1 января. - С. 13. Галичанинъ. - Львовъ, 1895. - Ч. 154. - четвергъ, 13 (25) іюля. - С. 3..
Не лишили поза увагою і викладацьку діяльність професора Д. І. Яворницького: «Проф. Д. І. Єварницький прочитав 5 мая лєкцію про За- порожжа в Новомосковську, в залі Ремісничої школи, на користь тієі школи. Зала була повна слухачів»15, а також заходи щодо збереження історичних пам'яток Катеринославщини: «...доручено було директорові музею Д. І. Єварниць- кому викупити нарешті могилу кошового отамана Івана Сірка, котру баба, що в іі огороді та могила, згодна продати за 600руб. »16.
Про поповнення колекцій музеїв.
Поповнення музейних зібрань відбувається головним чином через подарунки приватних колекцій чи випадкових знахідок місцевими мешканцями, а також за рахунок знахідок організованих археологічних пошуків. Всі перераховані типи передачі старожитностей до музеїв також публікувались в газетній періодиці, виключаючи лише передачі з митниць в ході затримання спроб незаконного вивезення культурних цінностей за межі держави. Активна та регулярна популяризація збереження національної культурної та історичної спадщини через поповнення колекції музеїв особливо яскраво спостерігається на сторінках газетної періодики Г аличини.
Археологічні знахідки в Галичині, зокрема відкриті професором Ісидорем Шараневичем (до речі, одним із засновників Львівського історичного музею та першопрохідцем археологічних пошуків в Галичині) в околицях Звенигорода старожитності княжих часів, а також відкрите в околицях Бродів старовинне кладовище, датоване фахівцями VI століттям нашої ери. Учнями професора в університеті замальовано знайдені під час розкопок скелети людей, урни, бронзові жіночі браслети та інше - повідомляє львівська газета «Г аличанинъ». Редакція газети висловлює клопотання про те, щоб знахідки було передано до музеїв Г аличини - Ставропігійського інституту та «Народного дому»17.
У львівській газеті «Галицька Русь» окрім інформації про поповнення колекції музею публікується також заклик до населення про збереження національних пам'яток: «Для музея Став- ропигійскаго Института прислалъ на-дняхъ о. Станиславъ Царь, экспонованный сотрудникъвъ Капустинцахъ, одну весьма хорошую бронзовую медаль изъ временъ римського императора Домитіяна (81-96 по Р Хр.) и одинъ старинный металевий крестикъ хорошаго издтлія. Было бы весьма полезнымъ, щоби наши патріоти па- мятали всегда о нашихъ музеяхъ, Ставропигій- скомъ и «Народнаго Дома», присылая для нихъ все, сохраненія достойное, щобы наши древніи или старинныи забытки не пропадали, или въ чужій руки не попадали...»118.
Імовірно, саме на подібні заклики відгукувались галичани, свідомо віддаючи випадково знайдені артефакти до музеїв. У газеті «Галичанинъ» за 31 січня 1893 року знаходимо повідомлення про те, що: «Для музея Ставропигійского Института прислалъ г. Иванъ М. Саноцкій, професоръ гимназіи въ Золочевт, хорошую колекцію старин- ныхъ монетъ, мтдныхъ и серебряныхъ, также одну золотую австрійскую монету изъ минувшого столттія и одну великую старогреческую изъ Си- ракузъ (въ Сициліи), три хорошіи старопольскіи документы, между ними одинъ на пергаментт князя Кароля Радзивилла Рате-Ко^апЫ, одну старинную польскую книгу, нтсколько цтнных древностей изъ извтстного городища Плтсниска (коло Подгорецъ) кусень старинного чорного мрамора изъ якой-то церковной посуды и прч. Ставропигійскій Институтъ ртшилъ выразити щедрому жертвователю письменно свое благо- дареніе и признательность»Галицкая Русь. - Львовъ, 1892. - № 195. - суббота, 29 августа (10 сентября). - С. 3. Галичанинъ. - Львовъ, 1893. - Ч. 22. - неділя, 21 січня (12 лютого). - С. 3..
Про регулярні дарунки музею від місцевих жителів майже щомісяця повідомляє «Волчан- скій Земскій Листокъ». Так, у травні 1914 року до Волчанського музею жителями села Захар'їв- ка передано мідні монети Російської імперії: І. П. Демидовим - дєньгу 1749 року, Д. М. Рябо- штановим -10 копійок 1776 року, карбовану в Сибіру (досить рідкісну за нумізматичними каталогамиБиткин В. В. Сводный каталог монет России. Часть ІІ. 1740-1917 / В. В. Биткин. - Киев: “Юнона-Мо- нета”, 2003. - С. 691.), Г. В. Грушка - 2 копійки 1812 рокуВолчанскій Земскій Листокъ. - Волчанскъ, 1914. - № 18. - май. - С. 14.. У червні того ж року в дар музею місцевими жителями передано вже не лише російські, а також іноземні монети: Я. П. Білецьким - дєньгу 1731 року та німецьку гральну марку (нім. Spiel Mark), В. Г. Колокольцовим - рубль, присвячений 300-літтю правлячої династії Романових,
В.П. Кравцовим - нікелеву персидську монету (точна ідентифікація монети не вказана) та І. С. Шаровкіним - французький срібний франк 1868 року та німецькі мідні 3 пфеніги 1851 рокуВолчанскій Земскій Листокъ. - Волчанскъ, 1914. - № 21. - іюнь. - С. 13..
Про колекції та тематичні виставки
в музеях.
Іноді газетна періодика знайомить читачів з колекціями музеїв, відомими та рідкісними артефактами, привертаючи таким чином увагу аудиторії до музею та збільшуючи кількість відвідувачів, підтримуючи музеї.
З метою популяризації національної культури український часопис «Дніпрові Хвилі» в Катеринославі повідомляє про колекцію мережаного дерева з народним орнаментом в збірці Київського міського музею: «При тому ж Київському городському музеєві одкрився одділ мережаного дерева. Зібрано велику колекцію деревьяних річей з взірцями украінськоі народ- ньоі орнаментики: ці зразки можуть бути корисні при різних роботах з дерева»Дніпрові Хвилі. - Катеринослав, 1913. - № 1. - 1 января. - С. 13..
Також щоденне видання Київського управління зі справ земського господарства «Газета» надає розширену інформацію про Педагогічний музей при Управлінні Київського Учбового Округу, описує наявні в музеї експонати - учбові посібники для дітей дошкільного та шкільного віку, навчальні матеріали для шкільної освіти: підручники з письма, арифметики, Закону Божого, малювання та багато іншого, а також розподілення їх залами музеюГазета. - Юевъ, 1910. - № 23. - пятница, 18 іюня. - С. 19-20..
Так само галицька преса широко інформує читачів і рекламує музеї у Львові. У 1896 році «Галичанинъ» детально описує зоологічний музей графа Володимира Дедушицького, що розташувався на вулиці Театральній у Львові.Редакція газети акцентує увагу на тому, що розміщені в музеї експонати допоможуть учням львівських навчальних закладів засвоїти та вивчити природні багатства краю швидше, аніж за допомогою підручників, а також надає позитивну оцінку музею: «Музей то пребогатый, устроенный умно и практитчно и помещенный въ нескольконадцати саляхъ и комнатахъ, за- слугуетъ на полнейшее вниманіе любителей природы нашего края»25.
Високу активність у відкритті найрізноманітніших тематичних виставок здійснював у дореволюційний період київський Міський музей старожитностей та мистецтв (нині - Національний музей історії України, вул. Володимирська, буд. 2). 1901 року в музеї відкрито чергову археологічну виставку, яку відвідало більше 400 відвідувачів, в тому числі учнівської молоді. Увагу відвідувачів привертають знайдені в Києві колекції первіснообщинного ладу Доби каменю, пам'ятки часів давніх слов'ян (зокрема ювелірні прикраси), колекції предметів скіфського часу - повідомляє «Кіевская газета»26. Журналістами газети акцентовано увагу на декілька кратному відвідуванні музейної виставки одними і тими самими гостями, які вивчали колекцію за допомогою друкованого короткого каталогу. Особливе місце серед експонатів виставки у музеї посіли представлені увазі відвідувачів археологічні зібрання часів Київської Русі з колекції Богдана та Варвари Ханенків, а також колекція В. В. Тар- новського, старожитності скіфського часу професора І. А. Лонниченко, скарб великокнязівської епохи, вислі печатки та енколпіони із зібрання В. Е. Гезе, знайдені в околицях стародавнього Переяславля (нині - м. Переяслав- Хмельницький, Київська обл.).
У дореволюційний період у музеї відбувались і етнографічні виставки, демонструючи традиційну національну культуру, окреслюючи і проблемні питання, що актуальні сьогодні. Популярний львівський часопис «Народне слово» повідомляє про відкриття 1909 року у Києві в приміщенні Міського музею всеукраїнської етнографічної виставки під назвою «Кустарная вистава».
На виставці представлені предмети побуду галичан: вишиванки, зразки різьби по дереву та ін. Привертає увагу висвітлена в часописі проблема: публікація в газетах «Нива» та «Труд» візерунків ніби українських вишивок, які на справді є російськими: «.видавала взори малоросійських вишивок, котрі як раз кожний і приймає на віру а вони є московські»21. Редакцією газети зроблено наголос на тому, що серед представлених на виставці старожитностей народного побуту є речі виключно українського походження, перевірені відомими фахівцями, такими як М. Ф. Біляшівський - директор музею, а також відомий архітектор В. Кри- чевський, що проектував в українському стилі будівлю Полтавського земства.
Київська газетна періодика неодноразово повідомляє про художні виставки в міських музеях. Так у 1901 році до Міського історичного музею прибула XXXV-та пересувна виставка картин організована Товариством пересувних художніх виставок, яка триватиме до 18 грудня того ж року - повідомляє газета «Кіевлянинь»Галичанинь. - Львовь, 1896. - Ч. 204. - четвергь, 12 (24) сентября. - С. 3. Кіевская газета. - Кіевь, 1901. - № 1. - С. 3. Народне слово. - Львів, 1909. - Ч. 184. - субота, 13 марта. - С. 5-6. Кіевлянинь. - Кіевь, 1901. - № 341. - С. 4. Кіевская мысль. - Кіевь, 1915. - № 198. - воскресенье, 19-го іюля. - С. 3..
Про планування, проведення та особливості виставки картин російських художників у київському Педагогічному музеї ім. Цесаревича Олексія протягом червня, липня та серпня 1915 року повідомляється у газеті «Кіевская мысль». 19 червня 1915 року в газеті було оголошено про відкриття о 13 годині виставки російських художників старої та нової школи, що відбулось: «...подъ Августейшимъ покровительствомъ Ея Императорскаго Высочества Великой Княгини Милицы Николаевны, по оказанію помощи раненымъ воинамъ русскимъ, черногорскимъ, сербскимъ и ихъ семействам и семействамъ убитыхъ воиновъ»29. Далі від 1 серпня знаходимо дані щодо придбання колекціонерами художніх творів з виставки (з прізвищами покупців, художників та назвами їх творів) на загальну суму більше 6000 рублів, відвідування виставки з моменту відкриття більше ніж 3 тисячами осіб із оплатою вартості входу. Редактори газети підкреслюють той цікавий факт, що серед київських колекціонерів лише О. Г. Гансен придбав такі художні твори: А. М. Васнєцова «Торг уВеликому Новгороді», С. А. Виноградова «Грає»,
С.А. Коровіна «Драгуни біля артельного котла», Ю. Я. Лемана «В майстерні художника»,
B. Д. Поленова «В монастирі» та «На Генісарет- ському озері», А. В. Срєдина «Зелена вітальня» та «Ввечері», а також два етюди Н. Д. КузнецоваЮевская мысль. - Юевь, 1915. - № 211. - суббота, 1-ого августа. - С. 2.. Наступного дня, 2 серпня, в газеті повідомляється про вартість вхідного квитка на виставку: для дорослих 50 копійок, для учнів - 25, для поранених воїнів у супроводі сестер милосердя - безкоштовноЮевская мысль. - Юевь, 1915. - № 212. - воскресенье, 2-го августа. - С. 2.. 9 серпня в газеті повідомляється про нові події виставки: черговий продаж художніх творів, серед яких: картина А. М. Васнецова «Руїни» та один з етюдів
C. А. Коровіна до картини «Сходка» (що зберігався до цього у Третьяковській галереї), а також картини В. Г. Перова «Народне гуляння в околицях Парижу», «Нутрощі балагану», придбаних вже московськими колекціонерами. За три тижні з моменту відкриття виставки чисельність її відвідування склала більше 4 тисяч осіб. Також наголошується на дозволі на безкоштовне відвідування виставки організованих груп учнів міських училищ у супроводі їх керівників, що було встановлено на прохання міської управиЮевская мысль. - Юевь, 1915. - № 219. - воскресенье, 9-го августа. - С. 2..
Благодійність на користь поранених воїнів та їх сімей шляхом організації художніх виставок та продажу картин продовжується у Педагогічному музеї ім. Цесаревича Олексія і у наступному 1916 році. Газета «Кіевлянинь» повідомляє про небувалий успіх VII виставки картин київських художників, проведеної у музеї, із подальшим аукціоном в день її закриття 24 січня. Виставку відвідало більше 4 тисяч осіб, продано більше 60 картин, пожертвуваних художниками зі стартової ціни в 5 рублів не залежно від розміру полотна та ім'я її автора. Після закриття виставки в Києві, організатори планують продовжити аналогічні благодійні аукціони у Харкові або Ростові-на-ДонуЮевлянинь. - Юевь, 1916. - № 21. - четвергъ, 21-го января. - С. 4..
9 лютого 1916 року редакцією газети «Кіевлянинь» публікується заклик до художників жертвувати твори на проведення наступної VIII благодійної виставки «художників-киян», що відбудеться 14 лютого в приміщенні міського музею. Виручені кошти спрямовуватимуться на потреби дитячого притулку імені її Імператорської Величності Княгині Тетяни МиколаївниЮевлянинь. - Юевь, 1916. - № 40. - вторникь, 9-го февраля. - С. 3. Екатеринославская земская газета. - Екатеринославь, 1916. - № 74. - вторник,20сентября.- С. 2..
Подібні практики в умовах війни характерні в Україні і сьогодні: в музеях проводяться благодійні виставки та аукціони, в ході яких збираються кошти на користь поранених та перебуваючи в зоні бойових дій, поширюється волонтерський рух та пільги.
Про відвідування музеїв.
Катеринославська земська газета майже щомісяця публікувала розширені відомості щодо деталізованої статистики відвідування музеїв уїзду. Наприклад, 20 вересня 1916 року в газеті подано таку статистику відвідування за серпень того ж року: «Маріупольскій районный музей въ теченіе августа открыт былъ 26 дней, посттили его за это время 74 ч.: учащихъ - 4, учащихся - 42, дттей дошкольнаго возраста - 13 и подростковь -15. Посттителями-учащими выражается крайнее сажалтніе объ отсут- ствіи при музет библіотеки съ научно-популярными журналами, вообще, и педагогическими - въ частности»35. А вже 11 жовтня в газеті подані дані щодо відвідування музею протягом вересня 1916 року, при цьому можна спостерігати суттєве збільшення кількості відвідувачів, та аналогічне побажання - створити бібліотеку при музеї: «Въ сентябрт Маріупольскій районный музей открытъ былъ для посттителей 24 дня, въ теченіе которыхъ его посттило 14 разныхъ группъ: единоличныхъ постещеній за то же время было 176; всего въ сентябрт посттителей было 365 ч.: 4 учащихъ, 287 учащихся, 34 дттей дошкольнаго возраста, 26 подростковъ и 14 взрос- лыхъ. Посттители указываютъ на необходимость имтть при музет библіотеку»Екатеринославская земская газета. - Екатеринославь, 1916. - № 80. - вторник,11октября.- С.3.. Побажання створити при музеї бібліотеку є вираженням потреби відвідувачів у доступі до актуальної інформації та новин.Житомирська газета «Жизнь Волыни» повідомляє про відвідування Волинського музею військовими 11-ого армійського корпусу під час проходження військ через місто. Деякі офіцери звернулись до Товариства дослідників Волині з проханням показати солдатам місцевий музей, на що члени товариства активно погодились. На особливу увагу в газетному повідомленні заслуговує факт домовленості між житомирськими краєзнавцями та військовими про співпрацю, що виражалась в обіцянці солдатів та офіцерів допомагати у зборі археологічних та етнографічних матеріалів для колекції музею в процесі маневрувань по містах Волині. На сторінках цього ж номеру газети повідомляється про можливість безкоштовного відвідування музею для широкої публіки з 13-- до 15-- в день відвідування музею військовими - 28 серпня 1911 рокуЖизнь Волыни. - Житомірь, 1911. - № 218. - воскресенье, 28 августа. - С. 3. Крьмскій вістникь. - Севастополь, 1916. - № 105 (8754). - вторникъ, 26-го апреля. - С. 3..
Високу соціальну значущість відвідування музеїв можна прослідкувати на прикладі організованих відвідувань музеїв групами студентської молоді, також в контексті включення музеїв в програму масових народних святкувань та гулянь, поєднання різних видів культурного дозвілля. Так сімферопольський «Крьімскій вТстникъ» повідомляє про участь студентів севастопольського комерційного училища в декілька денному народному гулянні в Сімферополі (23 та 24 квітня 1916 року), що передбачало обов'язкове відвідування історичного музею, супроводжуючи заходи благодійними спектаклями, відвідуваннями училищ та спортивними іграми: «Въ жскурсіи участвовали ученики четвертаго и двухъ третьихъ клас- совъ, а также футболисты и играющіе въ барры подъ главнымъ руководствомъ директора училища Н. И. Новикова. Въ Симферополе жскурсія была встречена симферопольскимъ коммерче- скимъ училишемъ въ полномъ составе съ орке- стромъ музыки»38. Це прямо свідчить про традиційний тісний зв'язок музеїв із іншими закладами в системі культурних індустрій, а також конвергенцію зі сферою туризму.
Про ціну на вхід у музеї
у дореволюційний час.
Інформація рекламного характеру щодо графіку роботи, ціни вхідного квитка та адреси київських музеїв майже кожного номера протягом 1911 року подається читачам на останній сторінці газети «Кіевское утро». З газети ми дізнаємося, що: Міський музей старожитностей та мистецтв (вул. Олександрівська навпроти Царської площі) відкритий з 10-- до 15-- з ціною вхідного квитка у 30 копійок; Церковно-археологічний музеї духовної академії відкритий по неділям з 1200 до 1400 з ціною вхідного квитка у 20 копійок; а також про функціонування в Києві Музею товарознавства при Київському комерційному інституті (б-р. БібіковськийСьогодні - бульвар Тараса Шевченка., буд. 22), Музею старожитностей В. В. Хвойко (пр. ІгорівськийСьогодні - вулиця Ігорівська, де з 1898 жив і працював видатний археолог Вікентій Вячеславович Хвойка., буд. 9), Педагогічний музей Київського учбового округу (вул. ФундуклеївськаСьогодні - вулиця Богдана Хмельницького., буд. 51)Кіевское утро. - Юевъ, 1911. - №2. - понедільникь, 3 января. - С. 4..
Під час проведення виставки картин російських художників у київському Педагогічному музеї ім. Цесаревича Олексія у 1915 році, що супроводжувалась продажем картин та спрямування отриманих коштів на допомогу пораненим воїнам, про що вже йшла мова вище, вартість вхідного квитка становила 50 копійок, для учнів - 25, а для поранених солдат у супроводі сестер милосердя встановлено безкоштовне відвідуванняКіевская мысль. - Юевъ, 1915. - № 212. - воскресенье, 2-го августа. - С. 2..
Відвідати художню виставку в музеї у Харкові (імовірно, мова в газеті йде про Харківський художній музей, заснований 1905 року) у 1906 році можна було за 25 копійок, а для студентів - за 10 копійок, повідомляє «Правда»: «Студенческая выставка. 20 ноября въ городскомъ музее открывается студенческая выставка картинъ, рису- новъ, этюдовъ, литографій и т.п. Плата за входъ 25 к., для студентовъ и учащихся 10 коп.»Правда. - Харьковъ, 1906. - № 1. - воскресенье, 19-го ноября (2-го дек.). - С. 3..Вважаємо за необхідне акцентувати увагу на той факт, що вищевказані ціни є досить високими, враховуючи рівень цін на товари та послуги в той самий час в Російській імперії. Це вказує на високу затребованість музейних послуг, цінування міської владою та адміністраціями музеїв, а також їх відвідувачами, соціальної значимості музейних колекції та важливості їх ролі у вихованні молоді та суспільному житті.
«Поринути у глибину віків» в деяких музеях можна було і безкоштовно. Керченські «Новости Юга» інформують про можливість безоплатного відвідування всіма категоріями населення Музею старожитностей при Імператорській Археологічній комісії, що знаходився по вул. Міщанській, буд. № 10 (нині Керченський істо- рико-археологічний музей, вул. Свердлова, буд. 16). Музей було відчинено з 900 до 17-- з перервою з 1200 до 1400. Також пропонувалося відвідати наступні визначні археологічні пам'ятки на окраїнах міста: Царський курган, Склеп Де- метри, Золотий курган та Грецьку церкву (нині церква Іоанна Предтечі). Цікавою є також приписка в повідомленні, щодо умов відвідування Царського кургану: «Желающіе осмотртть и получить объяснения, должны обращаться къ сторожамъ имтющимся при раскопкахъ на Митридатт, склепъ Деметры и Царскомъ Кур- гант. Христіанская гробница, Госпитальная улица №40. (Только подъ руководствомъ Директора Музея)»45.
Про курйозні ситуації навколо музеїв.
Як відомо, кожен музей має свої давні традиції, яких дотримуються кожні наступні «покоління» його керівників, хранителів та працівників.
Але зі сторінок газет ми дізнаємось про випадок втручання влади у традиції музейного життя. У 1916 році щоденна газета «Маленькія одесскія новости» повідомляє про існуючу вже 17 років на момент публікації традицію в Міському музеї витончених мистецтв (нині - Одеській художній музей, вул. Софіївська, буд. 5-А) обирати хранителем особу лише за погодженням із Товариством витончених мистецтв, хоча приміщення музею і належить місцевій громаді, видатки по утриманню музею покладені на вищезгадане Товариство. Але після смерті хранителя В. П. Куровського, міська управа без погодження із Товариством витончених мистецтв назначає на цю посаду викладача Рішельєвського ліцею та багатьох інших одеських гімназій Володимира Семеновича Курочкіна, в той час як Товариством було обрано хранителем художника Ки- ріака Костянтиновича Костанді. Дума погодила кандидатуру В. С. Курочкіна, не дивлячись на незгоду деяких гласних міської думиНовости Юга. - Керчъ, 1913. - воскресенье, 14 апреля. - С. 3. Маленьюя одессюя новости. - Одесса, 1916. - № 972. - вторникъ, 19 апреля. - С. 4..
Далеко не рідкість, що і сучасні музеї стають жертвами недобросовісного піару та втрачають аудиторію через публікацію у ЗМІ неправдивих та оманливих свідчень. Такі випадки знаходимо на сторінках газет і в досліджуваний період. Яскравий приклад цьому публікує київська «Вечерняя Газета» від 7 березня 1916 року. На сторінках газети з'являються наповнене сарказмом та іронією повідомлення про те, що ніби директор київського Музею старожитностей та мистецтв Микола Федотович Біляшівський надавав окрему кімнату у своїй квартирі навпроти музею військовому міністру Володимиру Олександровичу Сухомлінову для його таємних зустрічей Катериною Вікторівною Бутович під час свого перебування в Києві: «.. .директоръ музея Н. Ф. Беляшевскій считалъ «романъ» Сухомлинова съ госпожей Бутовичъ настолько безспорной исторической ртдкостью и драго- цтнностью, что счелъ возможным предоставить для амурныхъ рандеву этой пары отдтль- ную комнату въ своей квартирт при музет»Вечерняя Газета. - Юевь, 1916. - № 999. - понед^льникь, 7 марта. - С. 3.. Певна річ, подібні свідчення, безумовно, є прямим наклепом та інструментом «чорного піару», засобом недобросовісної конкуренції проти діяльності відомого вченого та громадського діяча М. Ф. Біляшівського. Газетна періодика протягом всього 1916 року публікує деталі щодо політичної та військової діяльності, а також обвинувачень, арешту, суду і винесеного вироку В. А. Сухомлінову. Імовірно, редакція вище цитованої газети вирішила опублікувати неправдиві свідчення проти директора музею на користь інших осіб, конкурентів чи заздрісників, скориставшись популярністю новин, пов'язаних зі справою міністра В. А. Сухомлінова.
Публікація пліток в газетній періодиці відома і навколо найбільшого музею Російської імперії - Імператорського Ермітажу. У 1907 році «Кіевля- нинъ» повідомляє про поширення в багатьох газетах чутки про викрадення з Ермітажу навершя від скіпетру імператора Петра І, а також підміни діамантів недорогоцінними каменями і рідкісних золотих монет на копії зі срібла та міді. Але адміністрація Ермітажу в особі директора обер-гофмейстера Івана Олександровича Всеволожського миттєво відреагувала на звинувачення в свою адресу офіційними коментарями і роз'ясненнями, що також подані в газеті для розвіювання чуток: «Превращеніе ртдчайшей коллекціи золотыхъ мо- нетъ в мтдную коллекцію сводится к тому, что въ виду тревожнаго времени дирекція Эрмитажа распорядилась вынуть большое количество рус- скихъ золотыхъ медалей из витринъ, доступныхъ публикт, и замтнить ихъ серебряными и бронзовими екземплярами, золотыя же медали держать въ несгораемыхъ шкафахъ. Не говоря уже о томъ, что для любителей художественной чеканки ма- тер^ъ медали вполнт безразличенъ, такая мтра предосторожности не представляетъ ничего не- обычнаго и примтняется сплошь да рядомъ; такъ, напримтръ, въ Лондонт, ртдчайшія и на- иболте цтнныя монеты всегда храняться въ кла- довыхъ музея, для обозртнія же публики выставляются точныя ихъ копіи»48.
Не оминули столичні музеї Російської імперії і явні викрадення експонатів, про що 10 грудня 1913 року повідомляє кременчуцька газета «Южанинъ»: «Произведенной провтркой Импе- раторскаго с.-х. музея обнаружено похищеніе цтлаго ряда дорогихъ экспонатовъ, чертежей и плановъ»49.
Про закордонні музеї
(поза межами Російської імперії)
Вітчизняна газетна преса відображала також і гучні події в музейному житті за кордонами Російської імперії.
Читачі газети «Аккерманское Слово» протягом кінця 1913 та майже протягом всього 1914 року мали змогу слідкувати за всіма деталями та новими епізодами у справі викрадення з Лувру, розслідуванням та знахідкою, а згодом повернення всесвітньо відомої картини пензля Леонардо да Вінчі - «Джоконди». 1 грудня 1913 року на сторінках газети знаходимо: «Укралъ «Джіо- конду» Перуджіо Винчинцо. Флоренція. «Джіо- конда» найдена у нткоего Перуджіо Винчинцо, привезшаго ее изъ Парижа во Флоренцію. Винчинцо предлагалъ купить картину флорентійському антикварію Джетти владтльцу магазина Джери, которій извтстилъ директора флорентшскихъ музеевъ Поджи. Винчинцо арестованъ. Онъ признался, что самъ похитилъ картину въ Луврт»Юевлянинъ. - Юевъ, 1907. - № 292. - С. 4. Южанинъ. - Кременчукъ, 1913. - № 176. - вторникъ, 10 декабря. - С. 2. Аккерманское Слово. - Аккерманъ, 1913. - воскресенье, 1 декабря. - С. 2..
Згодом кременчуцька газета «Южанинъ» повідомляє про підозру у плануванні викрадення світового шедевру і російських громадян, що могли знаходитись у змові з викрадачем картини - Він- ченцо Перуджиа: «Парижская прокуратура интересуется, гдт въ настоящее время находятся русскіе подданные Сергтй Бибковъ, Владимфъ Колоно-Валевскій, Иванъ Энгельгардъ и Левъ Лашкевичъ, которымъ извтстны нткоторыя детали похищенія «Джіокондьі»»Южанинъ. - Кременчукъ, 1913. - № 184. - четвергъ, 19-го декабря. - С. 3..
Звістка про довгоочікуване повернення картини Леонардо да Вінчі до Лувру та поява її в експозиції миттєво облетіла весь світ. Ця подія стала неймовірним святом для громадськості, про що повідомляє газета «Южанинъ»: «Изъ Парижа сообщаютъ, что «Джіоконда» выставлена въ Луврт на прежнемъ мтстт. Въ первый день в Луврт перебывало 100 тысячъ человткъ»Южанинъ. - Кременчукъ, 1913. - № 190. - воскресенье, 29-го декабря. - С. 2..
Вітчизняна газетна преса не відвертає увагу від Лувру та світових художніх шедеврів і у воєнні часи, висвітлюючи процеси їх порятунку та збереження: «Сокровища Лувра. Часть наи- болте драгоцтнныхъ коллекцій Лувра была вывезена (одновременно съ отътздомъ правительства въ Бордо) на югъ Францій, въ Тулузу. Въ настоящее время по ходатайству муниципалитета Тулузы эти колекціи будутъ выставлены въ мтстномъ музет, въ томъ числт Венера Милосская и Мона Лиза»Крымскш в^стникъ. - Севастополь, 1916. - № 178 (8827) . - среда, 13-го шля. - С. 3..Із наведених вище даних можна зробити висновки, що матеріали газетної періодики в українських губерніях за часів Російської імперії демонструють значний розвиток вітчизняних музеїв, висвітлюючи найрізноманітніші аспекти діяльності музейних установ і відповідно - є вагомим джерелом для вивчення історії музейної справи в Україні та за кордоном. Варто підкреслити, що газетні матеріали, що стосуються питань музейництва, часто також пов'язані із розвитком художнього мистецтва, археології, нумізматики, ювелірної справи, політики та архітектури, тощо. Матеріали зі сторінок дореволюційних українських газет яскраво демонструють процес зародження музеїв в різних регіонах України, з позитивної сторони характеризують діяльність відомих музейних працівників, археологів та вчених. Використовуючи газетні джерела в музеєзнавчих дослідженнях можна спостерігати закладення основ музейних традицій ще з кінця ХІХ століття. Вражає також розмаїття тематичного спрямування музеїв. Дані газетної періодики згадують про функціонування історичних, археологічних, педагогічних, військових, художніх, церковних, товарознавчих та зоологічних музеїв на території України, а також музеїв-квартир. Вітчизняні музеї зазначеного періоду за допомогою газет висвітлювали питання українського етносу та історії, акцентуючи увагу на багатому та героїчному минулому, що також є досить актуальним і сьогодні.
На особливу увагу заслуговують наявні дані щодо відвідування музеїв та вартості вхідного квитка, що вказують на високу культуру споживання музейних послуг у досліджуваний період. Як демонструють досліджені джерела - використання технологій «чорного шару» в музейній діяльності відоме ще з позаминулого століття, фактично з періоду зародження музейної справи.
Детально висвітлені також процеси, що характерні та є актуальними в музейній діяльності сьогодні: співпраця із військовослужбовцями у зборі історичних пам'яток, різноманітні тематичні виставки та виїзні екскурсії, конвергенція зі сферою туризму, долучення музеїв до благодійної діяльності на користь поранених в умовах війни, впровадження новітніх технологій в музейну діяльність тощо.
Вивчення вагомого досвіду засновників та попередників музейної справи в Україні черездослідження архівних джерел є особливо актуальним у вирішенні проблем музейної сфери сьогодні, в умовах економічної та політичної кризи. Детальний аналіз особливостей музейної діяльності минулого дозволить нам якісно переосмислити стратегії розвитку музейної справи сьогодення та майбутнього, допоможе обрати вірний шлях до відродження музеїв, популяризації національного культурного спадку та історичного надбання народу України.
Сьогодні ми спостерігаємо за стрімким та блискавичним розвитком інформаційних технологій, засобів поширення інформації. Сучасні музеї все більше віддають перевагу інформаційним ресурсам, соціальним мережам та стрічкам новин в мережі Інтернет, що є відносно дешевим та ефективним інструментом реклами та брен- дінгу, нехтуючи при цьому традиційні засоби масової інформації - радіо, газети та телебачення. Музеї вимушені відмовитись від поширення інформації про свою діяльність засобами газетної періодики через високу комерціалізацію більшості газет, високі тарифи на друк оголошень, незручності та довго тривалість фінансових розрахунків у сфері державних підприємств.
Вважаємо, що, враховуючи вищенаведені дані та висновки, усвідомлюючи традиційно сформовану високу ефективність використання газет як інструменту поширення інформації, музеї сьогодні потребують державної підтримки у сприянні використання ними вищезгаданого рекламного ресурсу. Вкрай необхідним є віднесення музейної реклами до пільгових категорій на розміщення її у газетах, закріплення на законодавчому рівні мінімального обсягу рекламної площі, яку видавці (державної та приватної форм власності) зобов'язуватимуться надавати місцевим музеям на безоплатній основі. Введення такої вимоги допоможе вітчизняним музеям підвищити ефективність своєї діяльності, лише позитивно відображатиметься на розвитку музейної сфери та сприятиме популяризації культури, традицій та історії українського Народу, підвищить рівень національної свідомості.
References
Bytkyn V.V. Svodnbii kataloh monet Rossyy. Chast II. 1740-1917 / V. V. Bytkyn. - Kyev: “Iunona-Moneta”, 2003. -691 s.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Музеєзнавство як наукова дисципліна. Поняття і визначення музейної галузі законодавством. Сучасний стан розвитку музейної галузі в Україні. Використання комп'ютерної технології в музейній справі. Проблеми охорони та зберігання музейних цінностей.
курсовая работа [40,2 K], добавлен 15.12.2010Музеєзнавство як наукова дисципліна. Етапи становлення музеєзнавства в Україні. Перші музеї на етнічній території України. Музеї радянської доби. Культурно-освітня, науково-дослідна діяльність музеїв, збереження пам'яток минулого для майбутніх поколінь.
контрольная работа [49,7 K], добавлен 20.04.2009"Календарі знаменних та пам’ятних дат" Національної парламентської бібліотеки України в системі бібліографічних ресурсів країни. Класифікація календарів за формою та призначення. Видання наукових бібліотек України в системі науково-технічної інформації.
дипломная работа [2,7 M], добавлен 25.05.2012Теоретичні передумови програмування соціальних комунікацій музею на базі виставки "Дух модерна". Програма введення музейної експозиції "Голодомор 1932-1933 років на Харківщині" в систему музейної комунікації та документальна основа її реалізації.
курсовая работа [52,1 K], добавлен 11.09.2014Зарубіжні джерела бібліотечної справи. Розвиток бібліотечної професії на Русі та у радянський період. Роль бібліотекаря у становленні бібліотечної справи. Особливості перебудови і модернізації бібліотечної справи. Сучасні вимоги до професії бібліотекаря.
курсовая работа [38,3 K], добавлен 28.03.2012Дослідження правових основ бібліотечно-бібліографічної справи в Україні. Аналіз, обговорення і рекомендації законодавчих документів про бібліотечну справу в періодичному друці України. Опис методичних, іменних і допоміжних бібліографічних покажчиків.
дипломная работа [118,9 K], добавлен 29.05.2013Повне розкриття біографії К.І. Рубинського, його участь в становленні і розвитку Центральної наукової бібліотеки Харківського державного університету та внесок в розробку проблем бібліотечної справи у започаткуванні Харківської бібліотечної школи.
курсовая работа [80,2 K], добавлен 16.05.2011Музеї як культурно-освітні та науково-дослідні заклади, їх типи та характеристика. Історія виникнення музейної справи. Опис Музею народної архітектури і побуту, Музею трипільської культури, Національного музею авіації, Музею суднобудування і флоту.
реферат [35,2 K], добавлен 03.12.2011Основні тенденції розвитку культури України в 20-ті рр. ХХ ст., політика українізації. Освіта і наука в Україні в період НЕПу. Літературне життя: вплив революції, пролеткульт, діяльність ВАПЛІТу. Українське мистецтво: розвиток живопису, течії і напрямки.
реферат [36,5 K], добавлен 25.02.2012Стан та розвиток культури в другій половині 90-х років ХХ ст. Українська книга доби незалежності. Розвиток театрального мистецтва, кінодраматургії та бібліотечної справи. Вплив засобів масової інформації та їх проблематика в культурній галузі України.
курсовая работа [50,7 K], добавлен 23.11.2014Історія виникнення бальних церемоній. Бали в Європі: етикет і роль придворних. Сутність і функції бальних церемоній Російської імперії, їх правила, традиції, закони, регламент. Вплив великосвітських і сімейних балів на розвиток культурних традицій Росії.
научная работа [13,5 M], добавлен 20.10.2014Вивчення документального потоку видань з мистецтва. Розкриття стану документозабезпечення публічних бібліотек виданнями з мистецтва. Аналіз кількісного і якісного складу бібліотечного фонду мистецтва ЦМБ Бориславської МЦБС, перспективи розширення.
дипломная работа [83,7 K], добавлен 14.05.2011Аналіз історії розвитку української народної витинанки. Класифікація паперових прикрас-"витинанок" середини ХІХ-першої чверті ХХ століття. Дослідження основних символів та знаків-оберегів, котрі використовувалися в орнаментальних мотивах витинанок.
курсовая работа [4,0 M], добавлен 13.05.2014Дослідження давньої історії українсько-болгарських зв'язків. Входження болгарських земель під вплив Київської держави. Просвітительська діяльність Кирила і Мефодія як джерело культурної спільності. Поширення Євтимієвого правопису та стилю плетіння словес.
реферат [26,9 K], добавлен 20.12.2011Історія становлення музеїв України. Особливості культурно-дозвіллєвої роботи в музеях під відкритим небом: Центру народознавства "Мамаєва Слобода" та Національного музею Народної архітектури і побуту Пирогово. Особливості їх та перспективи розвитку.
курсовая работа [55,3 K], добавлен 06.11.2014Палеоліт - початковий і найбільш тривалий період в історії людства. Ускладнення системи поведінки й культури первісної людини цього періоду. Сила звичаїв і племінних традицій, що регулювала життя і поведінку людини. Свідомість первісного суспільства.
реферат [26,7 K], добавлен 18.12.2009Особливості розвитку театрального мистецтва в Україні у другій половні ХІХ ст. Роль українського театру в історії українського відродження і формуванні української державності. Загальна характеристика виступів українського професійного театру за кордоном.
курсовая работа [51,9 K], добавлен 19.09.2010Побутування скомороства в Київській Русі і в Україні, згадки про них у билинах та літописах, зображення на фресках, пластинчатих браслетах. Розігрування комедійних імпровізованих сцен. Народна творчість, музичний фольклор як джерело мистецтва скоморохів.
доклад [16,5 K], добавлен 11.11.2010Дослідження портрету українського громадсько-політичного діяча, педагога і філолога В.П. Науменка невідомого автора з колекції Національного музею історії України. Трактування Науменка як буржуазного націоналіста. Аналіз автора портрету Ф.С. Красицького.
статья [27,6 K], добавлен 06.09.2017Релігійні, побутові, етнічні традиції індійської культури в період Могольської імперії. Загальна характеристика епохи: розвиток писемності та літератури; храмова архітектура; сцени історико-географічного змісту і портретний жанр індійської мініатюри.
реферат [15,9 K], добавлен 10.02.2013
