Твори монументально-декоративного мистецтва в дизайні інтер’єрів готелів Києва: до проблеми збереження мистецьких пам’яток 1960-1980-х років

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет культури і мистецтв

Твори монументально-декоративного мистецтва в дизайні інтер'єрів готелів Києва: до проблеми збереження мистецьких пам'яток 1960-1980-х років

Смоляр О.В.

Анотація

У статті досліджуються існуючі твори монументально-декоративного мистецтва в дизайні інтер'єрів готелів Києва 1960-1980-х рр. Визначаються особливі риси притаманні композиціям Радянської України. Актуалізується апеляція мистецьких праць громадських інтер'єрів через діалог з глядачами, що проживають в готелях. Набуття історично-мистецьких аспектів творів шляхом усвідомлення цінності композиційних пам'яток в історичній забудові столиці нашої Батьківщини. Вивчення і збереження монументально-декоративних творів є, безумовно, одним із головних завдань для презентації оригінальних концептуально-стильових пропозицій дизайнерського оформлення нового бачення ХХІ ст. у поєднанні з досвідченими взірцями професійного мистецтва минулих десятиліть.

Ключові слова: монументально-декоративне мистецтво, готелі Києва, громадський інтер'єр, дизайн, композиція, концептуальний зміст твору.

Вступ

Постановка проблеми. Готельне забезпечення м. Києва 2010-х рр. сягає широкого спектру будівель з різноманітними рівнями комфортності, хоча цей показник не являється достатнім проявом до підвищення економічного рівня держави, при якому наша столиця була в період радянської доби, коли мистецький почерк наповнював громадські будівлі як інтер'єрів, так і екстер'єрів. На сьогодні проблема торкається масового знищення мистецьких творів монументально-декоративного мистецтва, створених впродовж 1960-1980-х років в готелях Києва. Велика кількість визначних панно талановитих художників України вже лишилася тільки в архівних матеріалах, хоча могла б мати історично-мистецтвознавчий наявний характер презентації у піднесенні архітектурних пам'ятників готельного спрямування. Ті твори, що лишилися в сучасних інтер'єрах, вже є ексклюзивними одиницями художньої організації, вписуючись в дизайнерські новації модних тенденцій. Негативною рисою є вандалізм монументальних творів, коли після знищення не відбувається удосконалення інтер'єру шляхом створення нового дизайну з елементами декоративного оздоблення, а йде трансформація в збіднілу порожність через низький рівень дизайнерського проектування.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Монументальне і декоративне мистецтво громадських приміщень загалом СРСР і зокрема України характеризує Л. Жоголь [2]. Проблему архітектурно-художнього ансамблю описувала в дисертаційному дослідженні і монографіях Г. Скляренко [5, 6]. С. Бортніков і В. Толстой розглядають монументально-декоративне мистецтво, як діалог людини з мистецтвом архітектури [1, 7]. А. Кантор по філософськи обґрунтовує монументальність в глобалізації простору [3]. Б. Мисюга в монографії про Галину Севрук висвітлює її творчість [4]. О. Чепелик дає оцінку засобів образотворчого мистецтва у формуванні виразності інтер'єрів [8]. Проте досить мало уваги приділяється розгляду творів монументально-декоративного мистецтва 1960-1980-х рр. готелів Києва в мистецькому вивченні сьогодення.

Невирішені частини загальної проблеми. Сучасний мистецький погляд на твори монументально-декоративного мистецтва в дизайні інтер'єрів готелів 1960-1980-х років. Вплив історичних панно монументального декорування на створення «обличчя міста» столиці України. Подача естетично-концептуальної моделі у зв'язку із функціональною, яка створює досвідчений образ ціннісно-символічного простору інтер'єрів з визначальними характеристиками подальших візитів до готелю для приїжджих гостей чи корінних киян. Саме через такий підхід готельні заклади Києва набудуть довершеної узгодженості в сенсі підняття рейтингів відвідувачів, досягнувши підвищення економічного рівня країни.

Зв'язок із науковими чи практичними завданнями. Написання статті пов'язане з вирішенням практичного завдання збереження готельних будівель України, що є архітектурними пам'ятниками з мистецтвознавчою спадщиною в громадських інтер'єрах. Монументально-декоративні твори відомих майстрів іще часів УРСР існують до сьогодні в готелях, лишаючись неповторними шедеврами в історії. Таким чином, стаття закликає до підтримки стану композицій художниками реставраторами і збереження історичних, етнографічних, концептуально-стилістичних засад творів архітекторами, мистецтвознавцями і дизайнерами, що є актуальним науково-теоретичним завданням.

Мета статті. Головною метою цієї роботи являється характеристика та дослідження сучасного стану і наявності існуючих творів монументально-декоративного мистецтва в дизайні інтер'єрів готелів Києва, створених 1960-1980-х років. Виклад проблеми збереження мистецьких пам'яток України, котрі широко піддаються знищенню. З'ясувати художньо-образні особливості монументально-декоративного мистецтва інтер'єрів готелів Києва.

Опрацьовано матеріал 2017 р. шляхом методології натурного обстеження готелів, порівняльного аналізу і композиційності, який демонструє у більшості випадків -- знищення, та в мінімальній кількості -- існування мистецьких творів.

Наповнення готельних інтер'єрів м. Києва засобами монументально-декоративного мистецтва завжди було актуальним завданням художників і архітекторів при створенні досвідченого дизайнерського проекту. Починаючи з 1960-х років громадські інтер'єри готелів набували оригінального «обличчя міста», розповідаючи історичні мотиви, традиції, культуру у своїх довершених, масштабних панно. Охоплюючи періодизацію 1960-1980-х років, було досліджено архівні матеріали, по яких можна визначити готельні об'єкти, в яких були присутні монументальні твори. Такі готелі Києва як: «Прем'єр-Палац» (1909 р.), «Золотий колос» (1961 р.), «Мир» (1963 р.), «Дніпро» (1964 р.), «Пролісок» (1968 р.), «Либідь» (1970 р.), «Славутич» (1972 р.), «Київ» (1972 р.), «Русь» (1978 р.), «Національний» (раніше «Жовтневий» -- 1982 р.), «Турист» (1984 р.), «Братислава» (1980 р.) «Президент-готель» (раніше «Інтурист» -- 1988-1990 рр.) включали монументальне оформлення громадських інтер'єрів.

Нині все змінилося, столиця України приймаючи гостей з інших країн, з кожним роком доповнюється новими об'єктами готельного забезпечення. Такі значні події як Євро-2012 по футболу, Євробачення-2016 (пісенний конкурс) і багато інших європейських заходів приваблюють іноземців і самих українців з інших міст до перебування в готелях столиці.

Створюючи новий образ дизайнерської презентації інтер'єрів, спричинило до швидкого облаштування старих готелів новими оздоблювальними матеріалами. Велика кількість радянських творів знищується без розуміння вагомості історичного змісту і цінності стилістики декоративних панно. В більшості готелів середнього класу можна спостерігати одноманітне, без концепції і стилю, нове прочитання збіднілого дизайну. Для мистецтвознавців це складний період споглядання того, що було раніше, і що ми маємо в 2010-х роках. Оригінальний, неординарний дизайн прочитується в готелях 4-зіркових і 5-зіркових, інші -- в більшості, просто зроблений ремонт, без запам'ятовуючих елементів.

Жоголь Л. стверджувала, що найбільш вдалими слід вважати ті інтер'єри, в яких забезпечується співпідпорядкованість елементів, тобто виявлений основний елемент в композиції інтер'єру, а йому вміло підпорядковані всі інші [2, с. 8]. Така думка є висвітлено вірною у практичному застосуванні головного елементу (монументального панно) з іншими доповнюючими складовими дизайну. Саме тоді буде чіткий образ, який базується на сучасних уявленнях про дійсність професійного дизайну.

Досліджуючи готелі Києва методом натурного обстеження, було виявлено в існуванні творів монументально-декоративного мистецтва 19 60-19 80-х років не багато. Це ті громадські будівлі, які нині -- 2017 р., постають зберігаючими історично-мистецтвознавчу спадщину культури України. Готелі: «Дніпро» (1964 р.; архітект. В. Єлізаров, Н. Чмутіна, І. Красний, М. Сенін), «Пролісок» (1968 р.; архітект.: В. Лен- ченко, І. Мезенцев, Л. Залогіна, В. Приходько і ін.), «Либідь» (1970 р.; архітект.: Н. Чмутіна, В. Єлізаров, А. Аніщенко, О. Стукалов), «Русь» (1978 р.; архітект.: С. Павловський, М. Гречина, А. Сенцова), «Турист» (1984 р.; архітект.: В. Гречина, В. Гопкало, В. Коломієць, Н. Стасюк) є власниками музейних експонатів радянської доби, що неординарно розкривають складне художньо-професійне, високе мистецтво.

«В традиційному розумінні монументально-декоративне мистецтво -- це особливий розділ художньої творчості, безпосередньо пов'язаний як з монументальним мистецтвом, так і з декоративним, але він не існує окремо від архітектури, з якою створює найбільш тісне єднання і завданнями якої безперечно підкорений» [1, с. 285].

Прикладом синтезу мистецтв на сьогодні відноситься готель «Дніпро», де історично-мистецтвознавчою спадщиною з 1964 р. постає декоративна стіна в ресторані «Дніпро», оздоблена керамічними тарілками (рис. 1). Художники: Г. Зубченко, С. Отрощенко, А. Шарай, Н. Федорова розмалювали безліч тарілок, які архітектор Н. Чмутіна перетворила в довершений монументальний взірець народного мистецтва України. Якщо в оформленні радянського дизайну можна було бачити масштабну, насиченого червоного кольору стіну з різними за розмірами тарілками, то в 2017 р. -- це зовсім новий дизайнерський підхід. Інтер'єр вирішений у біло-бузковому кольорі з пастельними тонами. Багато доповнюючих колон, які в деякій мірі перекривають композицію з тарілками, надають сучасних тенденцій у планувальному формотворенні стелі з точкових ламп. Стіна пофарбована в насичено бузковий колір, але це не дає втрати образу музейних експонатів, якими являються самі тарілки. Дуже цікавою пам'яткою для відвідувачів з інших країн є така презентація, що підсилює захоплення українським мистецтвом, ознайомлюючи з орнаментальними традиціями розпису кераміки. монументальний інтер'єр київ мистецтво

Рис. 1. Декоративна стіна оздоблена керамічними тарілками 1964 р. Г. Зубченко, С. Отрощенко, А. Шарам, Н. Федорова (фрагмент)

Рис. 2. Декоративне панно з гобеленів «Великокняже полювання» 1980 р. Т. Дмитренко, Л. Дмитренко

«Роль монументально-декоративного мистецтва в громадських будівлях, як пише А. Кантор, -- це не абстраговане фантазування на вигадані і актуальні теми, не віртуозні варіації об'ємно-просторових побудов, а чи не сама важлива функція -- знаходження шляху до людських сердець [3, с. 14]. Таким діалогом людини з мистецтвом є твори в готелі «Пролісок». В ресторані «Пролісок» з 1980 р. до сьогодні розміщені художньо-декоративні гобелени, виконані художниками Т. Дмитренко і Л. Дмитренко. На одній стіні декоративний текстиль зображує динаміку їзди верхи на конях вояків, біг собак і погоню за оленями в творі «Великокняже полювання» (1980 р.) (рис. 2). Стримані кольори надають в деякій мірі казковості цим творам, огортаючи відвідувачів роллю персонажів. На іншій стіні закомпонований твір з двох гобеленів -- «Відпочинок» (1982 р.). Перший гобелен демонструє дівчину з палітрою, яка дивлячись на скульптуру, починає обмірковувати свій творчий мотив, а на другому -- дівчата з юнаками відпочивають у парку, де хлопець грає на гітарі, налаштовуючи дівчат до танцю. Стилістика цих творів оригінальна в концепції смаків і поглядів того часу, коли люди відчували радісні емоції в перспективі на майбутнє.

«Специфіка монументально-декоративного мистецтва полягає в тому, що воно покликане бути своєрідним літописом свого часу, будучи так само, як архітектура, звернене до найбільш загальних, визначних ідей своєї епохи, орієнтовано на віддзеркалення ідеалів суспільства» [5, с. 130].

Оригінальний своїм оформленням екстер'єру і інтер'єрів являється визначний готель «Либідь». Багато різноманітних монументальних панно були виконані в цій історично-мистецькій будівлі. На сьогодні тут можна зустріти майже все нове, але один інтер'єр має музейну спадщину з 1970-х років. В період радянської доби в інтер'єрі на першому поверсі розміщувалося кафе з естетично-функціональним продуманим дизайном, а тепер -- це конференц-зала під назвою «Слов'янська». В огляді цього приміщення відразу постає велич аристократизму, коли на вході можна споглядати неперевершені різьбленні двері в матеріалі червоного дерева під назвою «Пращури», створені художником О. І. Хівренко (1977 р.). З коридору малюнок різьблення відображує образи Кия і Либіді з декоративною стилістикою Київської Русі, а зсередини на дверях зображені брати Щек та Хорив. Двері створюють образ воріт фортеці, що надає особливого шарму інтер'єру.

Домінантою монументалізму з дерева є різьблена композиція-подіум під назвою «Слов'янська гостинність» (1978-1979 рр.) -- автор О. І. Хівренко Стародавньо-історичні мотиви, переносять в часи Київської Русі, де формальний лад цільний та пластично об'єднаний в презентації свята. Персонажі грають на музичних інструментах, інші танцюють, підсилюючи рефлексивно відчуття на радість (рис. 3).

Одна із стін конференц-зали складається з п'яти сюжетів, де колористично зображені настрої історичного Києва подані художницею Кириченко О. С. в мозаїчному оздобленні: «Козак бандрист», «Свято врожаю», «Рибалки», «Троїсті музики», «Козак-оборонець» (1977 р.). В зображеннях мозаїк молоді хлопці грають на музичних інструментах, файна дівчина стоїть на тлі родючої ниви, юнак на коні концептуально доносить мужність та захист своєї Батьківщини, чоловіки в човні пливуть по Дніпрі, козак з бандурою іллюзорно доносить пісенний мотив.

Рис. 3. Різьблене панно «Слов'янська гостинність» (червоне дерево) 1978-1980 рр. О. І. Хівренко

Центральна стіна має композиційну характеристику тла в інтер'єрі, де мозаїкою дуже деталізовано по сюжетності, кольору, рисами викладення самого матеріалу, пастельно ілюструються широкі хвилі Дніпра серед просторів Києва. Тематика мозаїчної композиції має назву «Стародавній Київ» (1980 р.), втілена в життя О. С. Кириченко.

Монументальне мистецтво по своїй природі призначене жити постійно поряд з людьми у своїй множині індивідуальностей, і, послідовно, воно не може орієнтуватися тільки на одномоментне сприйняття, не враховуючи багатства і різноманіття духовного життя людини, -- так доносив характеристику поняття В. Толстой [7, с. 10]. Звичайно, композиції в інтер'єрах громадських споруд повинні не тільки прикрашати, але і, обов'язково, мати концептуальний зміст в тематиці, стилізації і самому стильовому узгодженні.

Готель «Русь» зараз має тільки одну значиму радянську композицію, яка плинно і наполегливо зберігається персоналом самого готелю. В 1978 р. Мешкова Л. І. вирішила дизайн ресторанної зали «Русь» монументальним твором -- «Давньоруське зодчество» (рис. 4). Дві декоративні стіни, розташовані кутовим плануванням і оздоблені керамічними розмальованими плитками. В період 1970-1980-х рр. це було оригінальне співвідношення матеріалів: кераміки і металу. Металом були рельєфно окреслені контури архітектури Староданьої Русі, стилізовано демонструючи образ за назвою самої праці. В 2000-х рр. метал зі стін зняли і тепер композиція виглядає як яскраве, декоративно-колористичне панно, яке сприймається оригінально презентованим, унікальним зразком мистецтва Києва, блискуче вписуючись в сучасний дизайн. Споглядаючи розмальвані плитки, можна довго лишатися під впливом різнобарвної пастельно-перламутрової гами з глибинним філософським уявленням для кожного особисто по різному. Такий твір сприяє до захоплення в розробках нових художніх праць і наштовхує на унікальність в майстерності, яка дає приклад на майбутні покоління.

Рис. 4. Монументальне панно «Древньоруське зодчество» (розпис по плитці) 1978 р. Л. І. Мешкова (фрагмент)

Вчений Чепелик О. у своїй статті пише, що важливою часткою сучасної культури України є професійне монументально-декоративне мистецтво, у складі якого розвиваються такі види, як художня кераміка, художній розпис, текстиль, скло, метал, дерево, емаль. Воно є однією з галузей пластичних мистецтв, яке разом з архітектурою визначають навколишнє середовище людини, формуючи її естетичні смаки [8, с. 119]. Прикладом великої майстерності в часи 2010-х рр. постає композиція вестибюлю готелю «Турист», де розкриваються глибинні мотиви історії Київської Русі: її персонажі, архітектура та діяння того часу. Художниця Севрук Г. С. в 1985-1987 рр. зразково втілила в життя монументально-декоративне панно «Місто на семи горбах» (рис. 5). Цей твір є довершеною багатоплановою за змістом та просторовим тлумаченням тематичною композицією. «Праця -- наче епічне узагальнення всіх образнопластичних пошуків художниці на тему «княжої доби». Духовно пережиті долі знакових персонажів київської історії, глибоке осмислення позачасових зв'язків поколінь давньоруських сподвижників -- роблять тематичну розповідь у глині своєрідним одкровенням митця-філософа. З-посеред усіх ідейно-змістових та формальних винаходів доби «тоталітаризму» монументальний твір можна назвати одним з небагатьох гідних пам'ятників української духовної культури в нашому мистецтві» [4, с. 47].

Рис. 5. Керамічне панно «Місто на семи горбах» 1985-1987 рр. Г. С. Севрук (фрагмент композиції)

«Дякуючи художньому наповненню інтер'єрів, глибині і активності використаних в них монументально-декороративних творів, архітектурно-художній комплекс набуває змістовну, стильову, емоційну індивідуальність, яка відповідає значущості його містобудівного положення і складності об'ємно-просторового вирішення» [6, с. 64].

Висновки

Відповідно до проведеного дослідження можна визначити невелику кількість радянських творів, яка має життя в архітектурних будівлях готелів столиці України. Ці твори необхідно зберегти, підтримуючи реконструктивно. В наш час 2010-х років майже весь історичний матеріал знищується без усвідомлених наслідків для порівняльної оцінки історичного надбання мистецтвознавцями, істориками мистецтва і дизайнерами.

Таким чином, можна висвітлити художньо-образні особливості збережених творів 1960-1980-х рр. в готелях Києва:

— досвідчено виражений синтез мистецтв;

— різноманітність поєднання матеріалів в засобах монументально-декоративного мистецтва;

— чітке тематично-концептуальне вирішення творів даного періоду;

— донесення традицій і культурологічних засад;

— розкриття ідейно-перспективного оформлення, що впливає на настрій;

-- декоративно-колористична модель творів у наданні святковості інтер'єру.

Перспективи подальших досліджень включають огляд готелів Києва з монументально-декоративними працями 1990-2000-х рр., які презентують бачення дизайну ХХІ ст. у стильовому вирішенні культурологічних засад, формуючих українсько-європейські мотиви в історії мистецтва.

Список літератури

1. Бортников С. Монументально-декоративное искусство в контексте трансформации его функций / С. Д. Бортников, Т. В. Пойдина. - Горно-Алтайск: Редакц. международн. науч. журнала «Мир науки, культуры, образования», 2011 - Выпуск 2. - С. 284-287.

2. Жоголь Л. Е. Декоративное искусство в интерьерах общественных зданий / Л. Е. Жоголь. - К.: «Будівельник», 1978. - 104 с.

3. Кантор А. Самоценность искусства и переживание пространства / А. Кантор // М.: Декоративное искусство СССР. - 1980. - № 12. - С. 16-20.

4. Мисюга Б. В. Галина Севрук. Альбом-монографія / Б. В. Мисюга. - Л., К.: «Смолоскип», 2011. - 240 с.

5. Скляренко Г. Я. Монументально-декоративное искусство в обществен-ных зданиях Украины 1970-х годов (к проблеме архитектурно-художественного ансамбля в городской среде): диссертация на соискание науч. степеня канд. исусствоведения: спец. 17.00.04 «Изобразительное искусство» / Г. Я. Скляренко. - К., 1984. - 211 с.

6. Скляренко Г. Я. Художник і місто: Проблеми формування архітектурно-художнього ансамблю / Г. Я. Скляренко. - К.: «Наукова думка», 1990. - 104 с.

7. Толстой В. П. Монументальное искусство СССР / В. П. Толстой. - Москва: «Советский художник», 1978. - 380 с.

8. Чепелик О. Художня виразність при формуванні інтер'єрів засобами образотворчого мистецтва, і зокрема скульптури / О. Чепелик // К.: Українська академія мистецтва. 2013. - Вип. 21. - С. 118-124.

Размещено на Allbest.ru