Дрогобицький архітектор та редактор "Gazety Naddniestrzanskiej" Едмунд Леон Остоя Солецький - сучасник і приятель Івана Франка

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 72.03+070.421(477.83/.86)(092):821.161.2.09

Дрогобицький архітектор та редактор “Gazety Naddniestrzanskiej” Едмунд Леон Остоя Солецький - сучасник і приятель Івана Франка (до історії взаємин й співробітництва)

Володимир Галик

Володимир Галик.

Дрогобицький архітектор та редактор “Gazety Naddniestrzanskiej” Едмунд Леон Остоя Солецький - сучасник і приятель Івана Франка (до історії взаємин й співробітництва).

У статті, на основі численної історіографії та великої кількості джерельного матеріалу, максимально повно подано основні віхи з життя і діяльності малознаного дрогобицького архітектора та редактора місцевої “Gazety Naddniestrzanskiej” - Едмунда Леона Солецького. В контексті акцентовано на його різногранній діяльності (громадсько-політичній, публіцистичній, редакторській, перекладацькій тощо). Простежено процес зародження відносин та співпраці Едмунда Солецького із Іваном Франком. Представлені у статті ілюстрації, в тій чи іншій мірі слугують доповненням до тексту. Назагал визначено, що Едмунд Солецький полишив після себе великий слід у процесі розвитку культурно- освітнього та громадсько-політичного життя Дрогобича в другій половині ХІХ ст.

солецький культурний франко громадський

In the article, on the basis of rich historiography and a considerable scope of source material, the main landmarks of the life and activity of Edmund Leon Soleckh a little-known Drohobych architect and editor of the local newpaper “Gazeta Naddmestrzanska” are presented as fully as possible. Due accent - depending on contexts - is paid to Soleckfs many-sided activities (social-political, publisistic, editorial, translational, etc.). The establishment and evolution of relations and cooperation between Edmund Solecki and Ivan Franko also is investigated. The illustrations inserted into the article in some way or other serve as supplements to the text. On the whole, it is ascertained that Edmund Solecki left a memorable trace in the development of cultural-educational and political life of Drohobych in the second half of the ХІХ century.

Нині місто Дрогобич широко відоме як в Україні, так і за її межами через своє природне багатство - соляний промисл та нафту, а також й тим, що у ньому народилися, проживали, навчалися та працювали чимало визначних постатей, котрі своєю діяльністю, полишеною спадщиною популяризували й продовжують популяризувати згаданий край у світі. Завдяки таким здобуткам знаних дрогобичан, уже в другій половині XV ст. Дрогобич став відомим культурним центром. Звісно, що заслуга цьому в першу чергу належить Юрію Котермаку-Дрогобичу (бл. 1450-1494 рр.), який став першим українським доктором медицини, доктором філософії, ректором Болонського університету та автором першої друкованої слов'янської книги. Так само у Дрогобичі прожив значну частину свого життя великий український вчений і письменник Іван Франко: тут він навчався у школі отців Василіян, тут проходили і його гімназійні роки, звідси разом з гуртом своїх товаришів-однодумців розпочинав він свою славнозвісну культурно-просвітницьку “мандрівку” Галицьким Підгір'ям та упродовж усього свого життя ніколи не оминав нагоди завітати до міста свого дитинства та юності, побувати у знайомих людей, ще раз окинути оком місця, у яких йому доводилося жити в минулому.

З історією Дрогобича пов'язані також біографії багатьох інших відомих людей - Кор- нила Устияновича, Модеста Менцинського, Степана Витвицького, Андрія Мельника, Дмитра Грицая, Петра Карманського, Василя Стефаника, Леся Мартовича, Стефана Коваліва, Остапа Нижанківського, Григорій Коссака, Бруна Шульца та ін. Зокрема, на сьогодні вважається, що саме Бруно Шульц зробив Дрогобич центром Європи.

Тому сьогодні, украй необхідним є вивчення життя і діяльності забутих та майже незнаних для сучасності постатей з Дрогобича, які залишили вагомий слід у культурно-освітньому та громадсько-політичному минулому міста. З-поміж таких малозна- них, цікавою постатю є мешканець Дрогобича - Едмунд Леон Солецький - видавець і редактор дрогобицької “Gazety Naddmestrzanskiej”, публіцист, який за фахом був інже- нером-архітектором та будівничим.

З огляду на актуальність теми, ставимо собі за мету зробити глибокий аліз найбільш ґрунтовних праць та спеціальних досліджень з порушеної нами проблеми; у максимально повному обсясі подати основні віхи з життя і діяльності Е. Л. Солецького; на основі широкого джерельного матеріалу (епістолярій, газетна публіцистика, мемуари тощо) проаналізувати процес налагоження взаємин і співпраці Едмунда Леона Солець- кого з Іваном Франком.

Зазначимо, що на сьогодні уже нагромадилася значна кількість вітчизняних і зарубіжних досліджень про Е. Л. Солецького, що дозволяє у максимально повному обсязі зреалізувати поставлену перед нами мету запропонованого дослідження.

Е. Л. Солецького. Автор Г. Кохн (1 березня 1896 р.)*

Розпочнемо з того, що найпершою, немало ґрунтовною розповіддю про Едмунда Солецького став, нажаль, некролог, написаний Готхілвом Кохнаном, опублікований на сторінках журналу “Rocznik Samborski” за 1895-1896 рр. У своїх спогадах про Е. Л. Солецького Г. Кохн оглядово простежив його автобіографічні дані, здобутки на ниві краєзнавства та архітекторській роботі. Найбільше уваги автор приділив висвітленню питання редакторської роботи Е. Л. Солецького в часописі “Gazeta Naddniestrzanska”. Побіжно зак- центуємо на тому, що посмертні згадки про Е. Л. Солецького також були опубліковані на сторінках часописів “Kurjer Lwowski” та “Галичанинъ”.

Дещо пізніше, у 1916 р. про Е. Л. Солець- кого згадав Кароль Естрайхер у четвертому томі своєї праці “Bibliografia polska. XIX stulecia”. Тут подано відомості про реєстрацію документу, який стосувався ув'язнення Е. Л. Солецького через гостру критику маєстату цісаря.

У 1915 р., польський політичний і державний діяч Ігнацій Дашинський, який впродовж 1880-х роках проживав у Дрогобичі, в своїх спогадах також згадав про діяльність Е. Л. Солецького. Зокрема, він зупинився на своїй співпраці з редактором “Gazety Naddniestrzanskiej”, оскільки там друкував свої статті. Характеризуючи головного редактора часопису І. Дашинський вважав Е. Л. Солецького оригінальною людиною, оскільки той вів активну боротьбу з тогочасною дрогобицькою мафією. Цікавим є той факт, що багатії Дрогобицько-Бори- славського нафтового басейну намагалися привабити Е. Л. Солецького, але той відмовився від співробітництва і у відповідь на сторінках своєї газети часто друкував матеріали про злидні робітників у Бориславі та про нещасні випадки з ними на промислах “boryslawskiej mordowni”, подаючи дані про вбитих і покалічених.

Побіжно згадаємо дослідження Збігнєва Хаусера “Подорожі цвинтарями України - колишньої Східної Малопольщі. Львівське воєводство (східна частина). Т. Ш.”, у якому польський дослідник торкнувся опису католицького цвинтаря в Дрогобичі на вулиці Трускавецькій. Автору праці вдалося віднайти могилу з надгробком Е. Л. Солецького, зробити її світлину та детально описати. Важливість даної розвідки полягає в тому, що саме із написів на обеліску можемо дізнатися про точну дату народження і смерті дрогобицького архітектора.

Заслуговують уваги і дослідження, у яких аналізується багатогранна діяльність Е. Л. Солецького. Так, львівський історик Ярослав Грицак у своїй праці торкнувся проблеми перекладацької діяльності Е. Л. Солецького. Акцент зроблений на перекладах Е. Л. Солецьким творів Т. Г. Шевченка. Побіжно автор зачепив і його редакторську роботу в часописі “Gazeta Naddniestrzanska”, а на основі нових архівних матеріалів доповнив біографічні редактора газети.

Чимало наукових досліджень присвячено вивченню матеріалів дрогобицького часопису “Gazeta Naddniestrzanska”, де автори в контексті аналізу змістової наповненості газети охарактеризували світоглядні орієнтири її редактора та авторів. В цілому ж дослідники акцентують на важливості розміщених у газеті матеріалів для реконструкції історії Дрогобича та його околиць упродовж 1884-1889 рр.

Робилися спроби аналізу взаємин та співробітництва Еедмунда Леона Солецького з Іваном Франком. Ще у 1989 р. Франкознавець Мирослав Мороз у журналі “Жовтень” опублікував коротеньке повідомлення, де подав окремі сюжети із взаємин Е. Л. Солецького з І. Франком. Згодом, стаття була доповнена автором та надрукована на сторінках збірника “Дрогобиччина - земля Івана Франка”. В доповненій статті М. Мороз торкнувся різних спектрів життя і діяльності Е. Л. Солецького в контексті чого акцентував на Франкових поглядах щодо “Gazety Naddniestrzanskiej” та його головного редактора.

При кінці наголосимо, що ряд аспектів із історії налагодження взаємовідносин та співпраці Івана Франка з Едмундом Леоном Солецьким були уже предметом зацікавлення автора даної статті. Наприклад, аналізуючи листи з поштової скриньки Дрогобича до І. Франка дослідник вивчив, опублікував та прокоментував дві невідомі кореспонденції, які були відправлені вченому редактором “Gazety Naddniestrzanskiej”. Дещо згодом, в окремій публікації, ним було простежено основні періоди життя і діяльності Франкового приятеля Едмунда Леона Солецького і в контексті цього охарактерезовано процес налагодження та формування відносин й співробітництва між ними. У підсумку дослідником акцентується, що постать І. Франка мала значний вплив на формування кругозору та інтересів Е. Солецького, а сама багатогранна діяльність другого, посіла значне місце у громадсько-політичному та культурно-освітньому житті Дрогобича та краю у другій половині ХІХ ст.

Пороналізована вище історіографія проблеми, дає підстави стверджувати, що на сьогодні існує значний різносторонній та різноаспектний обсяг досліджень із заторкнутого нами питання. Проте, дані матеріали про життя й діяльність Е. Л. Солецького та його співпрацю з І. Франком не є повністю систематизованими та узагальненими, а розпорошеність вищезгаданих праць у різних виданнях (більшість з них малодоступні й раритетні), не сприяє широкому кругозору до більш детального ознайомлення з повною біографією дрогобицького архітектора та редактора “Gazety Naddniestrzanskiej” Едмунда Леона Остої Солецького в контексті його взаємин та співробітництва з Іваном Франком.

Едмунд Леон Остоя Солецький - маловідомий інженер-архітектор, перекладач, краєзнавець та редактор, народився 11 квітня 1842 р. Із його прізвища видно, що походив із розгалуженого шляхетського роду гербу “ОСТОЯ”, яким користувалися понад 200 шля- хетськіх родів не лише на теренах України, а й Білорусі, Литви і Польщі. Закінчивши технічну школу, Е. Л. Солецький обійняв посаду службовця на Львівсько-Чернівецікій залізниці у місті Станіславі. Г. Кохн у некролозі про Е. Л. Солецького стверджує, що той був удостоєний звання почесного громадянина міста, проте не вказує за які заслуги.

Згодом обставини склалися так, що у Е. Л. Солецького виник конфлікт із керівництвом залізниці, і той, у проміжку 1876-1877 рр. переїхав до Дрогобича. Перебуваючи в місті Е. Л. Солецький зайнявся активною громадською, краєзнавчою та інженерно-архітектурною діяльністю. Він став активним дописувачем до журналу “Rocznik Samborski”. Так, у ньому він помістив ряд статей: “Obecne nasze mieszczanstwo (skreslit z natury)” (1881-1882 pp.), “Cerkiew sw. Jura w Drohobyczu, z litodrafiq wykonanq podtug fotografii Zygmunta Freya w Drohobyczu” (1882-1883 pp.), “Kosciolparafialny rz. k. w Drohobyczu (z 2 ma litografiami)” (1884-1885 pp.) та ін. З публікацій видно, що Е. Л. Солецький займався в Дрогобичі реставрацією місцевого парафіяльного костелу та церкви Святого Юра. Статті Е. Л. Солецього про церкву Святого Юра та парафіяльний костел, а також уміщені до них ілюстрації є знахідкою для дрогобицьких краєзнавців, оскільки уміщують у собі історичні довідки про архітектурні пам'ятки та описи зовнішності й реставраційних робіт, які проводилися під його наглядом. Зокрема, упродовж 18811883 р. Едмунд Леон Солецький на парафіяльному костелі надбудував третій ярус в стилі неоромантизму. З огляду на це вважаємо за доречне переопублікувати ілюстративний матеріал, використаний у своїх публікаціях Е. Л. Солецьким.

Окрім цього Е. Л. Солецький був активним кореспондентом газети “Straznica”. Я. Грицак відзначає, що упродовж 1878-1883 рр. Е. Л. Солецьким у згаданому часописі був надрукований цілий цикл статей про фінансові шахрайства дрогобицьких і бори- славських підприємців.

Z Utoprafii ЇЬшагХ: Jjt/иш Podluy fv/oijru/ti Zy(/n>: freyc* U> Prohofiifew.

Одночасно Е. Л. Солецький критикує і політичне життя міста. Так, під час виборів 1877 р. та 1883 р. у місцеві органи влади та галицький сейм Е. Л. Солецький виступає з гострою критикою щодо місцевих політичних органів влади. Вочевидь така активна громадська позиція Е. Л. Солецького спонукала дрогобицькі власті та підприємців

CERKIEW St JURA W DROHOBYCZU.

Подається за: Solecki E. L. Cerkiew sw. Jura w Drohobyczu, z litodrafiq wykonanq podlug fotografii Zygmunta Freya w Drohobyczu //Rocznik Samborski: nowa serja illustrowana: wydawnictwo na cele dobroczynne samborskie. 1882-1883. - R. VI. - Przemysl: Nakl. Gothilfa робити на нього доноси до Галицького намісництва з обвинуваченням його у створенні підпільного соціалістичного товариства, проте він заявляв, що не є прихильником соціалістичних ідей, хоча й не має нічого проти щодо їх існування. Через такі обставини Е. Л. Солецький попадає під “опіку” влади. Будучи уже засновником та головним редактором дрогобицького часопису “Gazeta Naddniestrzanska” (заснував 16 лютого 1884 р.) його редакцію неодноразово трусили, наприклад у березні 1886 р., але завжди безрезультатно.