Українська мілітарна культура XVI - початку XVIII століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Військова академія

Одеський коледж комп'ютерних технологій

Українська мілітарна культура XVI -- початку XVIII ст.

А.В. Королюк, доцент кафедри гуманітарних та соціально-економічних дисциплін, підполковник, e-mail: a.korolyk@ gmail.com

О.В. Королюк, методист, викладач вищої категорії, e-mail: cherep.fobos@gmail.com

Аннотация

Украинская милитарная культура XVI -- начала XVIII вв.

Королюк Андрей Васильевич, доцент кафедры гуманитарных и социально-экономических дисциплин, подполковник, e-mail: a.korolyk@gmail.com

Королюк Александр Васильевич, методист, преподаватель высшей категории, e-mail: cherep.fobos@gmail.com

В предложенной статье рассматриваются некоторые аспекты украинской милитарной культуры, в частности униформы, вооружения и организации военного дела, связь украинской милитарной культуры с милитарными культурами соседних стран. Рассмотрены все составные части украинской армии XVI -- начала XVIII вв. -- реестровое казачество, запорожское казачье войско и наемные части. Делается попытка развенчания некоторых мифов и предубеждений -- в частности, использования казаками XVII в. унифицированной военной формы вследствие поставок польским правительством сукна для реестровых казаков. Исследование проведено на основе анализа документальных источников и трудов украинских и польских историков, а также собственного опыта создания реконструкции внешнего вида казака середины XVII в. Статья ориентирована на преподавателей истории Украины и студентов, желающих углубить свои знания по темам, которые непосредственно касаются литовско-польской эпохи в истории Украины, возникновения и развития украинского казачества, национально-освободительной революции 1648-1676 гг.

Ключевые слова: история Украины; военная культура; украинская военная униформа; вооружение и организация; военное дело; реестровое казачество; запорожское казачье войско; наемные части.

Abstract

Ukrainian military culture in XVI -- early XVIII century

Korolyuk Andriy Vasyliovich, Associate Professor of the Department of humanitarian and socio-economic disciplines, Colonel, e-mail: a.korolyk@gmail.com

Korolyuk Oleksandr Vasyliovich, Teaching methods specialist, Teacher of higher category, e-mail: cherep.fobos@gmail.com

In this article we discuss certain aspects of Ukrainian culture, particularly, military uniforms, weapons and organization of military affairs, as well as connection of Ukrainian military culture with military cultures of neighboring countries. We consider all the components of the Ukrainian Army of the XVI -- early XVIII centuries -- Registered Cossacks, Zaporozhian Cossack army and mercenary troops. The authors make an attempt to debunk some of the myths and discredit prejudices, particularly, the use of unified military uniforms by the Cossacks of the XVII century due to supply of cloth for registered Cossacks by the Polish Government. The study is based on the analysis of documentary sources and works of Ukrainian and Polish historians, as well as authors' own experience in reconstruction of the appearance of a middle XVII century Cossack. The article is intended for teachers and students of the history of Ukraine who wish to deepen their knowledge of the Lithuanian -- Polish era in the history of Ukraine, emergence and development of Ukrainian Cossacks, national liberation revolution of 1648-1676.

Key words: history of Ukraine; military culture; Ukrainian military uniforms; weapons and organization; military science; Registered Cossacks; Zaporozhian Cossacks; mercenary troops.

Викладаючи навчальну дисципліну «Історія України», в першу чергу ті теми, що стосуються історії України у литовсько-польську добу, виникнення та розвитку козацтва, національно-визвольної революції 1648-1676 рр., викладачі та студенти стикаються із великою кількістю міфів та відсутністю чіткої інформації щодо витоків української козацької мілітарної культури та зовнішнього вигляду одягу та спорядження українського козацтва, його озброєння та хорогв. У більшості випадків ілюстрації, що надаються у підручника та навчальних посібниках, жодного відношення не мають до того історичного періоду, про який йдеться у тексті підручника, або у якості ілюстрацій використовуються звичайні художні картини, які не несуть жодного історичного навантаження. У найгіршому випадку -- подаються сучасні зображення виконані у стилі так званої «шароварщини», тобто повністю спотворюють уявлення про історичне минуле нашої країни. Отже на сучасному етапі є досить актуальним, вивчивши наявну джерельну базу та узагальнивши досвід історичних реконструкцій, які здійснюються чисельними військово-історичними клубами України, зробити спробу узагальнити інформацію з історії української мілітарної культури, зробивши таким чином вивчення навчальної дисципліни «Історія України» більш інформативним для студентства.

Незважаючи на значну увагу, яка завжди приділялась українському козацтву, кількість наукових та науково-популярних праць, присвячених питанню зовнішнього вигляду одягу та спорядження українського козацтва, як одного з проявів української мілітарної культури, є досить незначною. Крім фундаментальної праці І. Крип'якевича «Історія українського війська», яка узагальнює інформацію з військової справи за весь період історії України, це питання також висвітлено в роботі

О. Сокирко «Лицарі другого сорту. Наймене військо Лівобережної Гетьмнщини 1669-1726 рр.» та С. Шаменкова «Піхота українських гетьманів XVII -- поч. XVIII ст.» та фото-альбом науково-популярного книжкового проекту «Жива історія», видавництва «Наш час» -- «Військо Богдана Хмельницького». Роботи О. Сокирко «Лицарі другого сорту. Наймене військо Лівобережної Гетьмнщини 1669-1726 рр.» та С. Шаменкова «Піхота українських гетьманів XVII -- поч. XVIII ст.» заслуговують лише позитивних відгуків, але кожна з них стосується окремих елементів українського війська, так С. Шаменков розглядає міліарну культуру реєстрового козацтва та найманих підрозділів, а О. Сокирко -- найманих підрозділів Лівобережної України. До науково-популярного видання «Військо Богдана Хмельницького» згодом з'явилось багато зауважень навіть у самих авторів. Мілітарна культура ж запорізьких козаків частково досліджена у фундаментальній 3-томній праці

Д. І. Яворницького «Історія запорозьких козаків». Крім того, досить мало уваги приділяється культурологічним аспектам, зв'язку української мілітарної культури із мілітарними культурами сусідніх країн.

Головною метою запропонованої статті є надання можливості викладачам та студентам уявити та максимально реалістично відтворити образ реєстрових козаків в процесі вивчення періоду історії України, пов'язаного із виникненням та розвитком українського козацтва.

Основною метою статті є дослідження питання зовнішнього вигляду запорізьких козаків та їхньої мілітарної культури.

В першу чергу бажано зробити спробу розвінчання деяких міфів та упереджень -- зокрема щодо використання козаками XVII ст. уніфікованого одягу внаслідок поставок польським урядом сукна для реєстрових та запорізьких козаків. Джерела не подають жодної інформації про бодай якусь уніформованість хоча б одного з козацьких реєстрових підрозділів часів Хмельниччини, а перші формування з ознаками уніформи -- це охот- ницькі сердюцькі полки.

Проаналізовані доступні джерела свідчать, що сукно від польського уряду в першій половині XVII ст. козаки-реєстров- ці отримали лише один раз -- у 1600 р. Фактично це була єдина можливість пошити всім 2000 реєстровцям однаковий одяг. Але жодних відомостей про це немає, бо обіцяні поставки сукна (каразеї) для козаків існували лише на папері. Зарплатня (жолд) за службу в коронному війську виплачувалася козакам нерегулярно і зі значними запізненнями, особливо в мирні часи, коли польський уряд не мав гострої потреби у найманому війську. А угода 1619 р. взагалі не передбачала більше поставок сукон -- оплата мала відбуватися грошима і кожен козак міг би сам справити собі одяг залежно від своїх смаків та статків. Проте гроші так само повністю не виплачувалися -- на момент повстання 1648 р. польський уряд мав п'ятирічну заборгованість перед козаками-реєстровцями за їхню службу Речі Посполитій. У 1654 р. згідно з Переяславським договором простий козак мав одержувати платню в 30 польських злотих або 3 царських рублі. Від гетьманського уряду реєстровець мав отримати зброю, чоботи, кожух, а решту -- придбати за власний кошт.

Одяг та спорядження вояків-найманців німецького строю відрізнялися від того, що носили козаки-реєстровці та сердюки. Це питання детально розглянуто в книзі О. Сокирка «Лицарі другого сорту», де автор, зокрема, описує одяг («барву») найманих («охочих») полків у контексті еволюції військового спорядження XVII-XVIII ст. Реєстрове ж козацтво, яке не відносилося до найманих військових формувань і чий правовий статус визначався окремими угодами між козаками та коронним або царським урядами, apriori не могло мати уніформо- ваних строїв, оскільки не були регулярним військом, не одержували а ні регулярної зарплатні, а ні однакового сукна для пошиття одягу. До середини XVII ст. у правовому розумінні козацький стан не був визнаний у Речі Посполитій, тож і говорити про існування станового козацького одягу неможливо.

Значна частина козаків наслідувала річпосполитську мілітарну моду -- носили жупани, делії, манти тощо. Цей одяг шився з недорогого сукна, а підчас війни -- переважно з домотканої сірячини, що цілком зрозуміло, бо такий жупан був дешевий і зручніший у походах (у ньому можна і траншеї копати, і під возами повзати). Натомість коштовний одяг зберігали для свят і передавали у спадок.

Частина козаків, в першу чергу січовики-запорожці, одягаючись підкреслено просто, навмисно демонстрували свою байдужість до коштовного вбрання. Більш того, саме січовики-запорожці мали найбільшу змогу впроваджувати у власну мілітарну культуру досягнення мілітарних культур сусідніх держав -- Османської імперії, Московського царства, Річі Посполитої та інших. І тут, на нашу думку, необхідно виділити такі ключові моменти зв'язку української мілітарної культури із мілітарними культурами сусідніх країн:

реєстровці та сердюки значно трансформували річпосполитську мілітарну моду, створивши на її основі власну суто українську;

запорожці поєднували елементи національного одягу із отаманською мілітарною модою;

вояки-найманці так званого «німецького строю», дотримуючись західноєвропейської мілітарної моди, в питанні озброєння в більшості випадків обирали звичні їм місцеві зразки, використовуючи, наприклад, замість шпаг шаблі;

запозичень із мілітарної культури Московського царства фактично немає, за винятком схожості деяких тактичних прийомів;

реєстровці, сердюки, запорожці та навіть вояки-найманці майже не використовували захисних обладунків, на відміну від військ сусідніх держав;

на озброєнні козаки мали тогочасні найкращі зразки вогнепальної зброї. За зразками археологічних знахідок на полі Берестецької битви можна стверджувати, що в козаків були кременеві та коліщаті самопали й мушкети. Варто нагадати, що європейські армії та військо Московської держави того часу переважно користувалися ґнотовими мушкетами. Якщо на початку XVII ст. лише окремі козаки мали шаблі, то на середину -- під час повстання Хмельницького -- кількість козаків, озброєних шаблями, значно зросла.

Отже, у висновку нашої статті за тогочасними документами ми можемо уявити образ козака на війні у XVII -- на початку XVIII ст. Жупани та сіряки шилися з білого або сірого домотканого чи привозного недорогого сукна жовтуватих, зеленуватих та брунатних відтінків. Дехто міг носити сіро- сині шати, згадуються й синій та червоний кольори вбрання, найімовірніше, козацької старшини. У другій половині XVII ст. у джерелах трапляються згадки про, крім звичного білого та сірого, зелені, жовті, сині та червоні козацькі жупани -- наприклад, у недорогу червону простьобану мальву були вдягнені охотницькі частини (сердюцька піхота). Озброєнні вогнепальною зброєю, переважна більшість із шаблями, меншого розповсюдження набули чекани, топорці, бердиші. Списи використовувались за необхідністю до конкретних тактичних потреб.

В подальшій перспективі ми маємо бажання продовжити дослідження у цьому напрямку, приділивши увагу тактичним особливостям українського козацького війська.

Література та джерела

1. Крип'якевич I. Історія українського війська / Крип'якевич I. та ін. -- 5-те вид., змін. і доп. -- К. : Варта, 1994. -- 384 с.

2. Липа К. А., Руденко О. В. Військо Богдана Хмельницького / К. Липа, О. Руденко ; фото А. Шарапа. -- К. : Наш час, 2010. -- 63 с. : фото. кольор.

3. Сокирко О. Лицарі другого сорту. Наймене військо Лівобережної Гетьмнщини 1669-1726 рр. / О. Г. Сокирко. -- Київ : Темпора, 2006. -- 279 с. : іл.

4. Славутич Є. Озброєння козацького війська Гетьманщини у XVIII ст. // Військово-історичний альманах. -- 2008. -- № 1(16). -- С. 132.

5. Черкас Б. В. Козацьке військо до середини XVII ст. / Б. В. Черкас // Історія українського козацтва: нариси: у 2 т. -- К. : видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2006. -- Т.1. -- С.472-485.

6. Шаменков С. Піхота українських гетьманів XVII -- поч. XVIII ст. / С. Шаменков. -- К.: Темпора, 2010. -- 145 с.

7. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків: у 3 т. / Д. І. Явор- ницький. -- К. : Наукова думка, 1990. -- Т.1. -- 592 с.

8. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків: у 3 т. / Д. І. Яворницький. -- К. : Наукова думка, 1990. -- Т.2. -- 560 с.

9. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків: у 3 т. / Д. І. Яворницький. -- К. : Наукова думка, 1991. -- Т.3. -- 560 с.

References

1. KRIPIYAKEVICH, I. (1994) Istoriya ukrayinskogo viyska -- History of Ukrainian army. Kiev: Varta. (in Ukrainian).

2. LIPA, K. A. & RUDENKO, O. V. (2010) Viysko Bogdana Hmelnitsk- ogo -- Army of Bogdan Hmelnitskiy. Kyiv: Nash chas. (in Ukrainian).

3. SOKIRKO, O. (2006) Litsari drugogo sortu. Naymene viysko Livober- ezhnoyi Getmanschini 1669-1726 rr. -- The «second class» knights. Hired army of the Left-bank Getmanschina 1669-1726. Kyiv: Tem- pora. (in Ukrainian).

4. SLAvUtICH, E. (2008) Ozbrounnya kozatskogo viyska Getmanschini u XVIII -- The kossak's army of Getmanschina in XVIII century armour. Viyskovo-Istorichniy almanah. 1(16) p. 132. (in Ukrainian).

5. CHERKAS, B. V. (2006) Kozatske viysko do seredini XVII st. -- Kossak's army up to the middle of XVII century. In: Istoriya ukrayinskogo kozatstva: narisi u dvoh tomah -- History of Ukrainian kossaks: Essays in two volumes. Vol. 1. Kyiv: Publishing house «Kievo-Mogi- lyanska Akademiya». (in Ukrainian).

6. SHAMENKOV, S. (2010) Pihota ukrayinskih getmaniv XVII -- poch. XVIII st. -- The Ukrainians Hetmans' infantry in the XVII -- beginning of the XVIII centuries. Kyiv: Tempora. (in Ukrainian).

7. YAVORNITSKIY, D. I. (1990) Istoriya zaporozkih kozakiv -- History of Zaporozhye kossaks. Vol. 1. Kyiv: Naukova dumka. (in Ukrainian).

8. YAVORNITSKIY, D. I. (1990) Istoriya zaporozkih kozakiv -- History of Zaporozhye kossaks. Vol. 2. Kyiv: Naukova dumka. (in Ukrainian).

9. YAVORNITSKIY, D. I. (1991) Istoriya zaporozkih kozakiv -- History of Zaporozhye kossaks. Vol. 3. Kyiv: Naukova dumka. (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru