Приз отримує продюсер

Разм щ но на http://www.allbest.ru/

УДК 791.65.079(73)”1929/2015”

ПРИЗ ОТРИМУЄ ПРОДЮСЕР

Швидш за вс ви н пізнаєт людину або групу чоловіків чи жінок, які піднімаються сходами сц ни т атру «Долбі» для того, аби отримати останню з 24-х номінацій Ам риканської кіно- акад мії. Після того, як нагородять кращі головні і другорядні ролі, відзначать роботу р жис ра, сц наристів (оригінальний сц нарій й сц на- рій-адаптацію), оп ратора та художника-поста- новника, віддадуть нал жн монтажу, пісні, візуальним і звуковим ф ктам, костюмам та гриму, анонсують кращі іноз мний, докум нтальний та анімаційний (коротко- та повном тражні) фільми та проголосять щ низку нагород, ч рга дійд до останньої і найголовнішної з них, що, в п вному с нсі, акумулює в собі всі досягн ння: нагороду за найкращий фільм року.

Акад мію Кін матографічних Мист цтв і Наук, яка присуджує «Оскари», було засновано 1927 року, і на мом нт її виникн ння н йшлося про жодні призи чи нагородж ння. Акад мія формувалася радш як профспілка, що мала вирішувати проф сійні пробл ми своїх чл нів, слугувала б майданчиком для просування іміджу кіно, а також була би платформою для обговор ння нових т хнологій та засобів кіновиробництва. В р зультаті, з точки зору профспілки, Акад мія показала с б н дуж ф ктивною, і ч р з 10 років її діяльність було сконц нтровано виключно навколо культурних та освітніх мом нтів.

Ід я нагороджувати призами номінантів 12- ти кат горій (найвизначніш виробництво, най- артистичніш виробництво, досягн ння актора й актриси, драматична та ком дійна р жисури, оп раторськ мист цтво, художнє к рівництво, інж н рні ф кти, оригінальний та адаптований сц нарії та субтитри) з'являється лиш в травні 1928 року. І, починаючи від цього мом нту й аж до 1950 року, нагороду за найвидатнішу картину (назва змінювалася п'ять разів) присуджувалося студії, яка виробляла фільм.

Ц й п ріод -- золота доба ам риканського кіно -- був сам тим мом нтом, коли «балом правили» студії, а отж їх к рівники -- продюс ри. Хоча починалося вс в Ам риці, так само, як і в Європі, -- з р жис рів. Варто лиш пригадати такі особистості с р дини 1910-х років, як Д від Гріффіт, Томас Інс, С сіль д Міль, ріх фон Штрог йм та інших. Утім, вж в 1920-х роках на п рший план виходить постать продюс ра і сист ма студій. Цю структурну зміну привносить р жис р Томас Інс. Сам він, на своїй студії «К й Бі», запропонує «р жис рський сц нарій», в якому буд розписано всі зйомки до мінімальних д тал й. Такий сц нарій отримав назву «залізний». Він, з одного боку, н дозволяв жодного кр ативного «відходу в бік», ал з іншого -- давав змогу студії виробляти багато фільмів одночасно, парал лльно працюючи над д кількома про ктами. З цим підходом відійшли в дал к минул так звані сц нарії на манж тах, коли р жис р, п р д початком зйомки, лиш в дуж загальних рисах уявляв собі, що ж має відбуватися на знімальному майданчику. Вільні й н закінч ні імпровізації стали пр рогативою арт-кінм тографа, причому п р важно європ йського. Томас Інс залишав за собою право кінц вого монтажу, яким він володів настільки дов рш но, що його назвали «лікар м хворих фільмів».

Таким чином, завдяки діяльності Інса вималювалась ід альна сх ма ам риканського про- дюс рства тих років. Можна згадати щ одного зі знам нитих основоположників Голлівуду, засновника та к рівника студії MGM від мом нту створ ння у 1924-му й аж до 1951 року, «батька» Ам риканської кіноакад мії, Луїса Б. Майєра, якому нал жить слоган «Знам ниті актори в знам нитих історіях». Вважається, що сам Майєр створив у 1920/30 роках «сист му зірок», підписавши довгострокові контракти з найвидатншіми ам риканськими виконавцями тих часів. MGM навіть почали називати «кін матографічним Тіффані», бо на н босхилі компанії було стільки ж знам нитих зірок, скільки діамантів у відомої юв лірної фірми.

Домінування продюс рів та відсун ння р жис рів на другий план стан помітною й відчутною т нд нцією ам риканського кіно впродовж усіх 1920-х років. Разом з тим, було б п р більш нням ств рджувати, що р жис р -- «упослідж на» постать в ам риканському кіно. Просто т п р йому було значно складніш дов сти, що він має право на самостійн ріш ння, котр дасть р зультат. Р зультатом ж мав слугувати н зап р чний гля- дацький успіх фільму, тобто успіх ком рційний.

До р чі, історія «Оскара» показує нам, що нагорода за «найкращий фільм» та за «найкращу р жиссуру» були завжди міцно пов'язані між собою. Так, 62 з 86 фільмів, нагородж них за «кращу р жиссуру» також отримали приз за «найкращий фільм року». Тільки чотири картини отримали головний «Оскар» навіть б з номінації на цю нагороду р жис ра. Йд ться про «Крила» (1927/28), «Гранд От ль» (1931/32), «Шоф р міс Д йзі» (1989) та «Арго» (2012). З іншого боку, лиш двох р жис рів нагородили б з номінації їхніх картин на «найкращу картину року». Ц -- Льюїс Майлстоун («Два арабських лицарі», 1927/28) та Фр нк Ллойд («Бож ств нна л ді», 1928/29).

Сист ма, яка склалася в Голлівуді в « поху джазу», була дал кою від стабільності. Н стримний г донізм (викликаний надприбутками галузі), що панував як на кранах, так і в приватному житті кінозірок, н на жарт розхвилював щ досі пуританську Ам рику. Настільки, що постало питання про н обхідність вв д ння в кіно ц нзури на д ржавному рівні. К рівники в ликих кіностудій, так званих «м йджорів», хотіли ж залишити ц нзурні важ лі у своїх руках.

Для цього вони запросили до Голлівуду Вільяма Х йса, колишнього міністра пошти і зв'язку і одного з лід рів політичної партії р спубліканців. Х йсові було доруч но відст жувати всі поруш ння в сист мі голлівудського кіновиробництва і боротися з ними. Іншими словами, для того щоб запобігти ц нзурі д ржавній, продюс ри влаштували собі самоц нзуру.

У м муарах іншого могутнього голлівудсько- го магната тих часів Адольфа Цукора ми знаходимо такий опис створ ння цієї організації: «У ті часи з'являлося багато компаній-однод нок, що виробляли нашвидкуруч фільми, яким бракувало смаку. Ц , разом з н схвал нням нових т м кін матографа і моральною р волюцією загалом, зумовило прот сти з боку ц нзури. Ми д що стримали ф д ральну ц нзуру щ у 1916 році шляхом створ ння “National Association of the Motion Pictures Industry”, завдяки якій утримували порядок в кіно протягом кількох років. Маючи у власності чотирнадцять тисяч кінот атрів, що продавали п'ятд сят мільйонів квитків щотижн во, індустрія мала показувати пристойні фільми. З нашої точки зору, ц нзура ні ф д ральна, ні на рівні штату, н була відповіддю на питання, і ми почали шукати інші виходи.

Після ар шту актора Арбакла та щ кількох скандальних випадків лід ри індустрії створили “Motion Picture Producers and Distributors of America”. Основною причиною для створ ння цієї організації було формулювання к рівних принципів у виборах сюж тів фільмів. Тоді було також створ но н писаний тичний код для усіх працівників індустрії.

Найкращим адміністратором було визнач но Віллі Х йса -- тодішнього міністра пошти і т л графу, -- і ми написали йому п тицію з проханням прийняти цю посаду. Віллу Х йсу дісталася складна ситуація у кін матографі. Пр са згодом охр стила його цар м. Ал н було нічого більш віддал ного від правди. Він був досконалим дипломатом з проникливими судж ннями. Його н втомні зусилля прин сли багато важливого кіно- індустрії»1.

Радянськ кінознавство постать Х йса д - монізувало й малювало чорними фарбами, ал навряд чи такий підхід повністю відповідав дійсності. «Жорсткі обм ж ння і моральні стандарти “Код ксу” призв ли до виникн ння амбівал нтних ситуацій. З одного боку, втрати, завдані кіномист цтву цією акцією, оч видні. З іншого ж -- заборони стимулювали пошук нових і н очікуваних р жис рських ріш нь, акторська майст рність досягла піку своєї віртуозності» 2, -- захищають Код кс Х йса автори книги «Пр мия Оскар. Пр т нд нты и поб дит ли», виданої завдяки зусиллям студії «1+1», чий тогочасний к рівник, продюс р Ол ксандр Роднянський, н на словах був обізнаний з сист мою ам риканського кіновиробництва, аби мати можливість «підписуватися» під такими словами.

Отж наприкінці 1920-х років Голлівуд опиняється в доволі напруж ній ситуації. З одного боку, розгортаються конфлікти між продюс рами, р жис рами й зірками, з іншого -- виникає ціла низка питань, пов'язаних з ц нзурою та самоц н- зурою. І сам в ц й на л ктризований мом нт зі своїми ід ями щодо створ ння Кіноакад мії виступає к рівник компанії MGM Луїс Майєр.

Свої пропозиції він викладає в січні 1927 року, спочатку у вузькому, а потім у більш розшир ному колі кін матографістів. Кажуть, що спочатку ід ю створ ння Міжнародної акад мії кін матографічних мист цтв і наук Майєр озвучив у с б вдома, після в ч рі, палячи сигари з «кол гами по ц ху». Чл нство мало коштувати сто доларів і було відкритим для «визначних вкладників» -- тобто фактично для продюс рів та р жис рів (для різноманітності включалися й д які актори).

С р д завдань, що їх ставила п р д собою Акад мія, було вс бічн зміцн ння єдності в кін матографічному с р довищі, підтримка високої р путації кін матографістів. Ставився на м ті й активний розвиток науки про кіно, сприяння сили впливу кранних творів3. Всі ці зусилля мали щ один виразний напрям: н лиш прод монструвати, що Голлівуд -- могутнє ком рційн підприємство, а й дов сти, що тут творяться й мист цькі цінності. Мабуть, тому Акад мію очолили кіномитці, а пр зид нтом було обрано найпопу- лярнішого актора тих часів Дугласа Ф рб нкса, який до того ж устиг спробувати с б і в р жисурі («Арізона», 1918), і в продюс рстві («Чорний пірат», 1926, «Багдадський злодій», 1924, «Три мушк т ри», 1921 та інші). Віц -пр зид нтом стає другий автор ід ї створ ння Акад мії -- Фр д Нібло: р жис р, чий доробок відрізнявся, з одного боку, високим рівн м мист цької культури, а з іншого -- високим глядацьким попитом. С кр тар м стає журналіст, р дактор і сц нарист Фр нк Вудс, а казнач єм -- продюс р М. Л ві.

Акад мія складалася з п' яти відділів: продю- с рського, р жис рського, акторського, сц нарного й т хнічного. Згодом їх кількість значно зрост . Вона мала і свої видання, наприклад -- «Бюл т нь кінодосягн нь» і «Акторський відділ». Офіційн утв рдж ння Акад мії як н ком рційної організації з власними Уставом і д кларацією відбулося 11 травня 1927 року.

П рший пр зид нт Ф рб нкс пророкував цій організації важку роботу. І справді -- установа починає видавати, як уж зазначалося, п ріодику, проводить с мінари з провідними кін матографістами на актуальні т ми (наприклад, пробл ми звуку в кіно) і публікувати за їх р зультатами мат ріали, які згодом ставали важливими посібниками для навчання майбутніх кін матографістів. Функції Акад мії й по сьогодні включають у с б підтримку освіти та дослідж нь, спрямованих на розвиток кінот хнологій, зб р ж ння та докум нтування історії кінокартин, публікації вибраних мат ріалів, підтримку кіноосвіти, заохоч ння співпраці між кр ативними чл нами індустрії та пропагування пр стижу голлівудської кіноіндустрії.

Можна ств рджувати, що в мом нт свого створ ння Акад мія відіграла позитивну роль у розв'язанні внутрішніх ксц сів, що потрясали раз у раз Голлівуд. Одна із засновниць Акад мії, актриса та продюс р М рі Пікфорд, ств рджувала, що Акад мія, ц -- Ліга націй кіновиробництва, справжній відкритий форум, що вирішує будь-яку пробл му. Таким чином Акад мія досить природно постає п р д потр бою відзначати якимось чином успіх кін матографістів, які проявляли свій талант у різних галузях. Створюється сп ціальний коміт т з нагородж нь, до якого входять, с р д інших, і митці, які стояли біля витоків ам риканського кіно -- Д. Гріффіт та С. Бл ктон. Сам з цього коміт ту розвинулася та функція, завдяки якій Акад мію найліпш знають в усьому світі -- щорічна пр з нтація Акад мічних нагород (що їх всі традиційно називають «Оскарами»).

П рші нагороди, звісно, мали в собі й п рші амбівал нтності. С р д номінацій визначи- ли відзнач ння за «найвидатнішу продукцію» і за «найбільш художню або найбільш унікальну продукцію». П ршу нагороду отримав фільм У. В ллм на «Крила», а другу -- картина видатного нім цького р жис ра Ф. Мурнау, який на той час уж працював у Голівуді, -- «Схід сонця». Такий розподіл нагород виник тому, що комісії від початку було складно порівнювати між собою фільми різних жанрів. Утім, уж наступного року вона залишить лиш одну основну нагороду «За найвидатнішу продукцію». премія оскар кінематограф продюсер

Подальший хід історії прод монструє, що, як правило, нагороди отримують фільми, познач ні високим рівн м мист цької якості, ал дал кі від акц нтованих новацій й відхил ння від устал них традицій. Як приклад, можна взяти «Заколот на Баунті» -- масшатбна, видовищна картина Фр нка Ллойда. Вона п р могла стрічку «Інформатор» Джона Форда -- фільм, що залишився в історії кіно як приклад високої траг дії. Форд ж отримає свою нагороду 1941 року за фільм «Якою з л ною була тоді моя долина». І його суп рником на той час буд одна з найбільш новаторських картин ам риканського кіно -- фільм, п р д яким згодом схилятимуться всі кін матографісти, а у 1995 році, під час відзнач ння століття кін матографа, його визначать «найкращим фільмом усіх часів і народів». Ід ться, звичайно ж, про «Громадянина К йна» Орсона В ллса.

Типова критика «Оскара» -- ц т , що с р д номінантів та п р можців у номінації «найкраща картина» бачимо забагато історичних пічних фільмів, біографічних драм, романтичних трагіком дій та сім йних м лодрам, більшість з яких було випущ но в останні три місяці кал ндарного року. Однак загалом можна прост жити п вну т нд нцію: на початку 1940-х нагороджувалися фільми про війну, наприкінці цієї ж д кади, а також наприкінці 1960-х та в с р дині 2000-х -- соціальні драми, тоді як на початку і в с р дині 1960-х п р вага віддавалася мюзиклам та історичним картинам. Початок 1970-х та 1990-х -- ц «н типові» жанри, включно з тим, що раніш вважалося фільмами кат горії «Б». Кін ць 1990-х та початок 2000-х -- ц романтичні історичні пічні драми і так далі.

Для того аби ліпш зрозуміти, чому той чи інший фільм отримує нагороду, слід, нап вн , згадати, хто ж є чл нами Акад мії і як вони голосують. Кількість чл нів Ам риканської кіноа- кад мії, що мають право голосу, з 2012 року дорівнює 5 783 особам. Як правило, ц -- м шканці Лос-Андж л са, втім, д хто м шкає в Каліфорнії,

Нью-Йорку та Лондоні. Відомо, що с р д них -- Роб рт М рдок і П дро Альмодовар, Саша Барон Ко н і М ріл Стріп. Водночас Джордж Лукас і Вуді Ал н -- н чл ни Акад мії, і взагалі повний список н розголошується. Чл нство в Акад мії схвалює рада дир кторів, і воно є чинним на вс життя. Чл ни акад мії розділ ні по п'ятнадцяти гільдіях, з яких найбільша -- акторська (22 відсотки від загальної кількості учасників), а друга за кількістю -- продюс рська.

У 2012 році газ та «Лос-Андж л с Таймс» зробила спробу д мографічного розрізу чл нів Акад мії4 і подала такі цифри: 77 відсотків з них -- ц чоловіки, з яких понад 50 відсотків старші за 60 років. 33 відсотки колись самі номі- новувалися на Оскар, а 19 відсотків навіть його отримали. С р дній вік тих, хто голосує, -- 62 роки. Ц означає, що вони є так званим поколінням «б - бі-бум рів»: добр начитаними, освіч ними й такими, що виросли, швидш за вс , на кін матографі Годара.

Ц , б зп р чно, впливає на т , що останніми роками змінюється картина «типового» отримувача «Оскара». Якщо раніш Акад мія традиційно нагороджувала костюмовані фільми, що мали якийсь чіткий м сидж, то т п р с р д приз рів бачимо і нігілістичний в ст рн Ко нів «Старим тут н місц » (2007), і кримінальний кривавий трилл р Скорц з «Відступники» (2006), і воєнну драму К трін Біглоу «Володар бурі» (2008). У п вному с нсі ц спричин но змінами кономічного характ ру. Т п р, як ств рджують д які кінокри- тики, студії н дуж хочуть знімати пот нційних «оскароносців», оскільки такі фільми н вигідні з кономічної точки зору. Тому площину зайняли н зал жні продюс ри, які рік за роком і створюють досить пасіонарні про кти, що отримують головні нагороди. Також д які критики ств рджують, що фільм «Ф йсбук», наприклад, програв картині «Король говорить» виключно тому, що старш покоління н сприйняло фільму про соціальні м р жі.

За роки свого існування Акад мія дуж стрімко розросталася. Сьогодні вона коштує близько 200 мільйонів доларів, видає по 20 мільйонів щорічно на гранти, 35 тисяч -- на стип ндії і щ 750 мільойнів -- на ам риканські кіноф стивалі.

Кандидатом у її чл ни можна стати так: бути номінованим на «Оскар», або подати заявку на чл нство (підтриману р ком ндаціями двох чинних чл нів Акад мії), або бути запрош ним чл нським коміт том. Після цього відбувається голосування -- якщо за кандидата проголосувала проста більшість, він також стає чл ном Акад мії. До р чі, акторам нині тр ба мати три визнаних роботи, для того аби їх кандидатури розглянули, а продюс рам -- дві. Ц й крит рій, звісно, грає на руку тим людям, які мають трохи більш досвіду, ніж інші. З 2004 року Акад мія почала «зізнаватися» в тому, кого вона запрошує, ал продовжує тримати в таємниці ім на тих, хто погодився ц запрош ння прийняти.

Як уж зазначалося, в титрах фільмів-п - р можців стоять (особливо в «Золоту добу» Голлівуду) прізвища знам нитих продюс рів: Ірвіна Талб рга, Д рілла Занука, Д віда С лзніка та інших. П рші роки існування Акад мії збігаються з «продюс рським п ріодом» ам риканського кіно, і справді, сам продюс ри докладають найзначніших зусиль у просуванні стрічки на шляху до найвищої нагороди. Ц і пошук постановочних коштів, і залуч ння зірок, і активна р кламна кампанія, яка часом коштує стільки ж, скільки й сама постановка.

Продюс р наглядає за виробництвом від початку й до кінця. Як правило, він починає з того, що розвиває ід ю або сц нарій разом із автором, і закріплює за собою відповідні права. Він часто наймає р жис ра, спост рігає за кастингом та підбирає всю знімальну групу. Окрім цього, продюс р к рує бюдж том, а потім координує всю пост- продукцію -- від монтажу до музики і залуч ння зірок фільму аж до надання інт рв'ю на т л бач нні. Т , що продюс р займається всіма цими р чами і пояснює т , чому сам він виходить на сц ну отримувати головну нагороду -- позолоч ну стату тку лицаря з м ч м вагою в 3,8 кг та довжиною в 34,3 см, що стоїть на п'єд сталі з котушок з кіноплівкою.

Вважається, що дизайн стату тки розробив кр ативний дир ктор MGM С дрік Гіббонс. Потім малюнок Гіббонса віддали скульпторові Джорджу Ст нлі, аби він розробив саму стату тку. Протягом довгих років «Оскар» відливали з бронзи і золотили справжнім 24-каратним золотом. Під час Другої світової війни стату тки почали виробляти з глини, а зараз їх роблять із бриттаніуму. Дизайн ж залишається н змінним -- хіба що висоту п'єд сталу в 1945 році було збільш но. Що ж до самої назви, то тут існує кілька в рсій, ал всі вони нал жать швидш до голлівудських л г нд.

Дал ко н завжди «Оскаром» нагороджувалися фільми, які потім посіли місц с р д ш д врів світового кіно. Дал ко н всі класики світової р жисури були відзнач ні «Оскаром» сам за видатні досягн ння в своїй проф сії. Так, наприклад, один із найвидатніших майстрів світового кіно Альфр д Гічкок, жодного разу н отримав цю нагороду за р жисуру, як і ліа Казан. «Оскар» за фільм «Р б кка» (1940) отримав його продюс р С лзнік, а н р жис р Гічкок. Т ж сам стосувалося й картини «В порту» (1954): головну нагороду отримала компанія «Колумбія», д знімався фільм, а н р жис р ліа Казан.

Історія кіно знає багато знакових фільмів, які свого часу н отримали «Оскар», поступившись натомість картинам, про існування яких сьогодні пам'ятають хіба що історики кіно. Н вдачі зазнали і Чарлі Чаплін із «Вогнями міста» (1931) та «Новітніми часами» (1936), і Орсон В ллс із «Громадянином К йном» (1941) та «В личними мб рсонами» (1942), і Альфр д Гічкок із «Запамороч нням» (1958) та «Психо» (1960), і Д нніс Хопп р із «Синім оксамитом», а також Ст нлі Кубрик із «Сяйвом» (1980).

Хоча і Гічкока, і Казана, як і інших митців, було потім нагородж но «Оскаром» за визначний вклад в історію кіно, побутує цілком слушна думка, що цінним є н стільки отримування цієї стату тки, скільки номінація на нагороду (хоча, наприклад, ні «Новітні часи», ні «Вогні міста», ні «Запамороч ння» н були навіть заявл ними на номінацію «Кращий фільм»). Прихильники такого погляду доводять, що за окр мі номінації голосують відповідно р жис ри, сц наристи, актори, оп ратори й так далі. Ці проф сіонали прагнуть визначити суто мист цькі ч сноти роботи. Коли ж до голосування приступають всі чл ни Акад мії, цими людьми різних проф сій к рують різні принципи. Так і можуть виплисти на пов рхню проф сійні, ал н ш д вральні роботи, залишивши останні за кадром.

Номінації «Оскар» змінювалися, і продовжують змінюватися, від самого початку існування цієї нагороди. Так, до 1947 року ц була суто внутрішня ам риканська нагорода. Та в 1947 році сп ціальним «Оскаром» за «Кращий іномовний фільм» було нагородж но фільм Вітторіо д Сіка «Шуша», а ч р з рік відзначили його ж стрічку «Викрадачі в лосип дів». У п'ятд сятих роках ХХ ст. два роки поспіль цю нагороду отримує інший видатний італієць Ф д ріко Ф лліні за «Дорогу» (1956) та «Ночі Кабірії» (1957).

Поява іншомовних фільмів д що пожвавила конкурс. Почало з' являтися більш новаторських стрічок, які збагачували кіномову й торкалися гострих сюж тів та пробл м. У конкурсі англомовних фільмів д далі потужнішим стає доробок н лиш британських (загалом «Оскар» отримали одинадцять британських стрічок), а й австрійських кін матографістів, чиї картини мають оригінальн звучання. До р чі, сьогодні д в'ять іншомовних стрічок було номіновано в основній кат горії за найкращу картину -- ц «В лика Ілюзія» (Франція, 1938), «З» (Франція, 1969), « мігранти» (Шв ція, 1972), «Крики та ш поти» (Шв ція, 1973), «Листоноша» (Італія, Іспанія, 1995), «Життя пр красн » (Італія, 1998), «Тигр, що крад ться, Дракон, що ховається» (Китай, 2000), «Листи з Іводзіми» (Японія, 2006) та «Кохання» (Франція, 2012). окр мо слід сказати про щ одну нагороду продюс рів, яку вони отримають за вн сок у розвиток кін матографа. Нагорода «Пам'яті Ірвіна Тальб рга» хоч і вручається н обов' язково на щорічній основі, дорівнює за своїм знач нням «Оскару». Цю нагороду отримували і Д. Занук, і Д. С лзнік, Д. Ворн р і С. Шпіг ль -- одним словом, всі ті продюс ри, які н одноразово піднімалися на сц ну, аби отримати стату тку «Оскар» за найкращий фільм.

Літ ратура

1 Zukor A. The Public Is Never Wrong / Adolph Zukor [with Dale Kramer]. -- New York : G. P. Putman's Sons, Van Rees Press, 1953. -- 309 p.

2 Дуна вский А., Г н ралов Д. Пр мия «Оскар». Пр т нд нты и поб дит ли / А. Дуна вский, Д. Г н ралов, -- Винница : КОНТИН НТ-ПРИМ, 1997. -- С. 14.

Анотація

У статті йд ться про історію однієї з найпр стижніший пр мій у світовому кін матографі -- «Оскар», сист му й порядок її присудж ння. Акц нтовано роль продюс ра, як творчої особистості, що, н сучи основну відповідальність за художню якість фільму та його успіх у глядачів, отримує най- пр стижнішого «Оскара» за найкращий фільм року.

Ключові слова: «Оскар», продюс р, кіновиробництво, р жисура, глядацький успіх.

В стать ид т р чь об одной из самых пр стижных пр мий в мировом кин матограф -- «Оскар », о сист м и порядк присужд ния. Особо внимани уд л но роли продюс ра, как творч ской личности, который н с т отв тств нность за худож ств нно кач ство и зрит льский усп х фильма, получа т самый пр стижный «Оскар» за лучший фильм года.

Ключ вы слова: «Оскар», продюс р, кинопроизводство, р жиссура, зрит льский усп х.

The article is about the most prestigious awards in the world cinema, its history and the nomination system. The utmost attention is paid to producer, as a creative personality, who, being responsible for the artistic quality and public success, receives the most important award--for the Best picture.

Keywords: Oscar, producer, film production, directing, public success.

Разм щ но на Allbest.ru