Прикраси з бісеру буковинської народної майстрині Настасії Марусик

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прикраси з бісеру буковинської народної майстрині Настасії Марусик

О.Б. Фединчук

У статті досліджуються бісерні народні та сучасні прикраси маловідомої, нині мешкаючої за кордоном майстрині традиційного народного мистецтва Буковини Настасії Марусик: шийні, нагрудні та поясні. Висвітлено типологію, художні особливості, цінність і значення прикрас народного майстра.

Ключові слова: прикраси, намисто, силянка-комір, зґарда, ґердан.

В статье исследуются бисерные украинские народные и современные украшения малоизвестной, ныне проживающей за границей мастерицы традиционного народного искусства Буковины Анастасии Марусик: шейные, нагрудные и поясные. Освещено типологию, художественные особенности, ценность и значение украшений народного мастера.

Ключевые слова: украшения, ожерелье, силянка-во- ротник, згарда, гердан.

The bead Ukrainian folk and modern decorations of the not very popular craftswoman Anastasia Marusyk are depicted in the article like neck decorations, chest and belt decorations which now lives abroad. The typology is reflected, artistic features (peculiarities) and value, and also the meaning of the decorations of the folk craftswoman.

Keywords: jewerlly, necklace, threading-collar, zgardy, gerdany.

Постановка проблеми. Аналіз літератури виявляє, що на сучасному етапі мистецтвознавчих досліджень досить важливим завданням є висвітлення здобутків митців, сучасників, які будують свою творчість на джерелах українського народного декоративно-прикладного мистецтва та створюють оригінальні прикраси за народними мотивами. У дослідженні маємо на меті розглянути та виокремити шийні, нагрудні та поясні прикраси маловідомої буковинської майстрині Настасії Мару- син та те як в діаспорі зберігаються та передаються традиції буковинського бісероплетіння.

Аналіз останніх публікацій та досліджень. Дослідження бісерних прикрас в ансамблі народного одягу України досліджували С. Колос, І. Гургула [19], К. Матейко [13], М. Костишина [9], Т. Ніколає- ва [15], З. Васіна [1], Гуцульщини - Д. Гоберман [3], Буковини - Е. Кольбенгаєр [8].

Окремо бісерні прикраси досліджувалися науковцями О. Врочинською [2] - всієї України, М. Сахро [17] - оздоби Гуцульщини, О. Федорчук [20] - західних областей та Г. Кожоляненком [6] - Буковини. Рослинні, геометричні, антропоморфні, зооморфні, ор- нітоморфні мотиви у видах українського народного мистецтва розглядали М. Селівачов [18], та Буковини Н. Марусик [14]. Рослинні, геометричні, антропоморфні, зооморфні, орнітоморфні мотиви у видах українського народного мистецтва розглядали М. Селівачов [18], Н. Марусик [14].

Метою даного дослідження є проаналізувати творчу колекцію бісерних оздоб маловідомої майстрині традиційного народного мистецтва Буковини Настасії Марусик: типологію, художні особливості та їхню мистецьку вартісність.

Виклад основного матеріалу дослідження. Сьогодні провідну роль у збереженні й розвитку народних традицій на Буковині відіграє національна спілка майстрів народного мистецтва України, членом якої є Настасія Марусик - майстер традиційного народного мистецтва (ручна вишивка, ґер- даноплетіння), етнограф, збирач старожитностей, дослідник української народної культури, лауреат обласної премії ім. Г. Гараса за збереження, відродження та розвиток народного мистецтва Буковини. У творчому доробку Настасії Марусик - книга- альбом «Барви Буковини» - 2006 р., побудована на власних експедиційних матеріалах Чернівецької області в яких були зібрані понад шість сотень зразків фрагментів вишивки та ткацтва, а також матеріалах музейної колекції Українського Національного музею в м. Чикаго (США). Публіцистичне видання «Буковинське вишиття і ткацтво. Знаки- символи» - 2011 р., є спробою авторки привернути увагу майстрів, дослідників та шанувальників народного мистецтва до символіки орнаментів, які передавалися від покоління до покоління нашими предками; воно ілюстроване фрагментами з приватної колекції Миколи Шкрібляка.

Настасія родом із с. Кадубівців Заставнівського району Чернівецької області. Закінчила Чернівецький національний університет і Вінницький політехнічний інститут. За фахом - майстриня інженер-електрик.

Іл. 1. Дводільна силянка-комір "Сварга". Матеріал: бісер, склярус, нитки. Техніка виконання: нанизування

Іл. 2. Ґердан стрічковий "Безкінечник". Матеріал: бісер, склярус, нитки. Техніка виконання: нанизування, ткання

А народне мистецтво - захоплення, любов до якого їй привила мама. Ще змалечку Настасія вчилася вишивати, переймаючи досвід від сестер, матері та бабусі. І незважаючи на те, що понад десять років майстриня проживає в м. Чикаго, любов до народного мистецтва вона передає молодому поколінню української діаспори Америки.

Настасія Марусик є авторкою численних публікацій на тему українських народних традицій та символіки народного орнаменту. Вона веде також мистецьку рубрику на сторінках американської української газети «Час і події», рубрику «Традиції рідного краю на українському громадському радіо «UKIEDRIVE», класи ґерданоплетіння в «Школі мистецтв» при катедрі святого Миколая (Чикаго). Доповнює згадані здобутки авторська колекція народних та сучасних бісерних прикрас. Джерелознавчою базою для створення бісерних оздоб стали рідне село Кадубівці, а також орнаменти Виж- ницького, Глибоцького, Кіцманського, Новосель- ського, Путильського, Сторожинецького та Хотинського районів Чернівецької області.

Колекція прикрас із бісеру Настасії Марусик невелика за кількістю - всього двадцять п'ять експонатів. Більша їх частина виконана на народній основі, а частина доповнена новаторськими авторськими ідеями. Опираючись на наукову розробку типології українських народних прикрас із бісеру мистецтвознавця Олени Федорчук [19:705], авторську колекцію Настасія Марусик можемо поділити на наступні типологічні групи, підгрупи та типи.

У нашийній типологічній групі представлено дванадцять бісерних прикрас. Дана типологічна група ділиться на підгрупи - ґердани та силянки- коміри. Більша частина прикрас представлена підгрупою силянки-коміри: дводільна силянка-комір «Сварга», однодільна силянка-комір з підвісками «Зиґзаг», однодільна силянка-комір з підвісками «Берегиня», силянка однодільна з підвісками (копія з книги Г. Врочинської), однодільна силянка- комірець «Дороги», прикраса «Плетінка», яка складається із мониста та дводільної силянки, одно- дільна силянка з кулоном і підвісками «Сонце», дводільна силянка з підвісками «Калина».

Типологічна підгрупа силянки-коміри ділиться на типи: однодільні та дводільні силянки. Виконані прикраси технікою нанизування (силяння, плетення) - одним із найдавніших методів виготовлення бісерних оздоб зразки яких датуються першою половиною ХІХ ст. [17:440]. Дані типи прикрас характерні всім районам Буковини. Зокрема про побутування шийних прикрас з круглого бісеру - силянки на Путильщині згадує у своїх дослідженнях М. В. Костишина [9:111]. Враховуючи особливості даної техніки, в орнаментах домінує геометричний характер мотивів. Кількість елементів покладених в основу візерунків, обмежена: це відрізки прямих, більші та менші трикутники, криві лінії, але варіювання їх у всіляких конфігураціях, неоднаковій послідовності, ритмі та масштабі дає практично необмежене розмаїття мотивів. Завершеності та цілісності силянкам-комірам додають тороки та підвіски, виготовленні з бісеру та стеклярусу (іл.1).

Типологічна підгрупа ґердани в свою чергу ділиться на такі типи, як стрічковий та стрічковий з підвісками. До складу даної підгрупи входять: ґердан стрічковий нашивний «Птахи», ґердан стрічковий з підвісками, ґердан стрічковий «Безкінечник». Для виготовлення цих прикрас майстриня задіяла інший спосіб виготовлення бісерних прикрас - ткання, схожий до техніки виготовлення полотна.

Іл. 3. Ґердан розетковий "Вінок", Матеріал: бісер, склярус, нитки. Техніка виконання: нанизування, ткання-швиїлтг Ґердан розетковий "Птахи".

Матеріал: бісер, склярус, нитки. Техніка виконання: ткання

Серед усіх технік ця техніка для виготовлення ґерданів застосовується найчастіше [17:441]. Прикраса ґердан стрічковий «Безкінечник» щільно прилягає до шиї та підшитий на стрічку «герасівку», яку майстриня підібрала під колір прикраси (іл. 2).

Типологічна група нагрудних прикрас представлена дев'ятьма прикрасами, які в свою чергу діляться на підгрупи - ґердани та силянки-коміри. Більшу частину групи складають ґердани: ґердан стрічковий, ґердан стрічковий «Меандр», ґердан розетковий «Дерево», ґердан розетковий «Вінок», ґердан розетковий «Дубок», ґердан стрічковий «Сварга 2», ґердан розетковий «Solo», ґердан розетковий «Зірка».

Ця типологічна підгрупа представлена ґерданами двох типів: ґердан стрічковий та ґердан розетковий. Техніка виконання - ткання на верстаті та нанизування. Переважає фітоморфний, орнітоморф- ний геометризований орнамент, наближений до природних реалій. Настасія задіяла орнаменти з буковинських вишитих сорочок міста Вашківці Виж- ницького району; села Кадубівці Заставнівського району, міста Путила та села Усть-Путила Путиль- ського району, в яких більш поширені були візерунки квітів, які на Буковині називали «цвіток-ро- машки», «відорвані-квіти», «головата квітка» (іл. 3). Для цих ґерданів характерні: мотив «вазони» - прототип міфологічного образу дерева життя [18:173179], та мотив дерева життя, в основі якого стоять два птахи (іл. 4). У народних буковинських орнаментах досить часто зустрічається пташина символіка, птахи сидять по обидва боки дерева життя при корені, всередині стовбура і на верхівці та символізують міцність роду [14:41]. марусик орнамент буковинський бісерний

Типологіча підгрупа силянки-коміри поділяються на типи - однодільна силянка та криза. До даної підгрупи належать: силянка з підвісками «Рушничок», силянка-криза з підвісками та дво- дільна силянка з підвісками «Лемко». В даній підгрупі авторкою використані геометричні орнаменти. Найбільш розповсюджений елемент орнаментів підгрупи силянки-коміри є ромб з видовженими сторонами та контурами, гладенькими або роздробленими виступами - «ріжками» та дрібними ромбами - «головками» [17:441]. Загалом всі елементи силянок дрібні, але в нижній частині вони дещо збільшуються, а завершеності прикрасам додають тороки та підвіски (іл. 5).

Типологічна група поясних прикрас із бісеру представлена лише одним експонатом: ґердан стрічковий «Безкінечник». Техніка виконання - ткання та нанизування. Застосований геометричний гуцульський орнамент поширений у гірських районах Буковини. В основі орнаментальної композиції - ромб, трикутник та криві лінії, які часто зустрічаються у вишивці цього регіону (іл. 6). Новаторськими щодо способу й декору є три авторські роботи: «Спіраль», «Коралі» та «Силянка» (остання робота визнана «Кращим твором року 2013» Всеукраїнської конкурсу-виставки народного мистецтва Спілки народних майстрів України у місті Києві).

У композиції прикраси «Спіраль» мисткиня поєднала композиційні ознаки намиста, «пацьорок», коралового намиста, «венеціанського» намиста з гранатовим, бірюзовим, агатовим намистом у восьмишарове комбінаторне намисто. Одна з найулюбленіших

Криза "Лемко". Матеріал: бісер, склярус, нитки. Техніка виконання: нанизування.

Оздоба, що складається з намиста та силянки-коміра. Матеріал: бісер, склярус, металеві хрестики, нитки. Техніка виконання: нанизування, набирання в разки. (учасниця Всеукраїнської виставки-конкурсу народного
мистецтва на кращий твір 2014 року)

Ґердан стрічковий "Безкінечник". Матеріал: бісер, склярус, нитки. Техніка виконання: нанизування, ткання

прикрас українських жінок (у селянок намисто було скромніше, у заможних жінок - часто з перлів, бурштину та низок срібних та золотих монет) [5:67]. Останній шар даної роботи доповнений підвісками круглої форми, що за художньо-стилістичними ознаками нагадує спіраль. Один із різновидів меандра, цей елемент орнаменту розповсюджений на буковинських та гуцульських вишивках (іл. 7).

У бісерній прикрасі «Силянка» Настасія поєднала ґердан шийний, намисто та металеві хрестики, послідовно розміщуючи їх на ґердані, що за композиційними ознаками дуже схоже на зґарду. Про прикраси-силянки червоних кораликів, розділених між собою металевими масяжними бляшками, у своїх дослідженнях згадує В. Шухевич [17:441]. Поєднання художньо-стильових ознак зґарди, намиста та шийного ґердана створює нову декоративно ефектнішу форму, витонченішу але одночасно зближену з народними традиціями оздобу (іл. 8).

Висновки і перспективи. Проаналізувавши творчість Настасії Марусик та детально розглянувши колекцію її творчих прикрас, відзначимо, що майстриня дотримується народних традицій виготовлення бісерних прикрас, наслідує народні буковинські орнаментальні мотиви, вдало творчо укладає їх у сучасні оздоби та вносить новаторські ідеї, які хоч і є нововведенням, але це не випадкове відхилення від традицій виготовлення народних бісерних прикрас цього краю.

ЛІТЕРАТУРА

1. Васіна З. О. Українське народне вбрання XVII-ХХ ст. // Український літопис вбрання: книга-альбом / З. О. Васіна - К., 2006. - Т. 2 - Розд. 5 - С. 280-285.

2. Врочинська Г. В. Українські народні жіночі прикраси ХІХ - початку ХХ століть / Г. В. Врочинська. - К.: Родовід, 2008. - 232 с. : іл.

3. Гоберман Д. Н. Искусство гуцулов / Д. Н. Гоберман. М.: Сов. художник, 1980 - С. 180: іл.

4. Декоративно-ужиткове мистецтво. Словник. Т. 1. / Запаско Я. П(кер. авт. кол.), Голод І. В. [та ін.] - Львів: Афіша. 2000. - 364 с.: 316 іл.

5. Декоративно-ужиткове мистецтво. Словник. Т. 2. / Запаско Я. П.(кер. авт. кол.), Голод І. В. [та ін.] - Львів: Афіша. 2000. - 400 с. : 279 іл.

6. Кожолянко Г. Доповнювальні елементи традиційного народного костюма українців Буковини // Народна творчість та етнографія. - К: Наук. думка, 2010. - № 1. - С. 57.

7. Колос С., Гургула І. Українське народне мистецтво. Вбрання / Колос С. Гургула І. - К.: 1961. - 325.с. : іл.

8. Кольбенгаєр Е. Взори вишиванок домашнього промислу на Буковині / Е. Кольбенгаєр - [б.м.]: СЕ Союзу українок в Канаді, 1974. - 98 с.

9. Костишина М. В. Український народний костюм північної Буковини: традиції і сучасність. - Чернівці: Рута, 1996. - 191с. : іл.

10. Кращий твір року. Всеукраїнська виставка-кон- курс народного мистецтва / Авт.-упоряд. Є. Шевченко, В. Корнієнко. - К.: Народні джерела, 2013. - 104 с. : іл.

11. Кращий твір року. Всеукраїнська виставка-кон- курс народного мистецтва / Авт.- упоряд. Є. Шевченко, В. Корнієнко. - К.: Народні джерела, 2010. - 84 с. : іл.

12. Кращий твір року. Всеукраїнська виставка-кон- курс народного мистецтва / Авт.-упоряд. Є. Шевченко, В. Корнієнко. - К.: Народні джерела, 2011. - 92 с. : іл.

13. Матейко К. І. Український народний одяг / К. І. Ма- тейко. - К.: Наук. думка, 1977. - 221с. : іл.

14. Марусик Настасія. Буковинське вишиття і ткацтво. Знаки-символи: [книга-альбом]. - Київ-Чернів- ці, 2011. - 80 с. : іл.

15. Марусик Настасія. Новини Чернівці: Інформаційний портал газети...[Електронний ресурс]. - Режим доступу: molbukua^gs/Настасія Марусик/

16. Ніколаєва Т. Історія українського костюма / Т. Ні- колаєва - К.: Либідь, 1996. - С. 105-109. : іл. - (З. Васіної, Л. Мінсико, Т. Ніколаєвої, О. Слінчак, М. Старовойт). - К.: Либідь, 1996. - 105 с.

17. Сахро М. П. Прикраси з бісеру // Гуцульщина: істо- рико-етнографічне дослідження. - К., 1987. - С. 440-441.

18. Селівачов М. Р. Лексикон української орнаментки (іконографія, номінація, стилістика, типологія). - К., 2005. - XVI, 400 с. : іл.

19. Федорчук О. Типологія українських народних прикрас із бісеру // Народознавчі зошити. - Львів, 2003.№ 5, № 6. - С. 706.

20. Федорчук О. Українські народні прикраси з бісеру / О. Федорчук. - Львів: Свічадо, 2007. - 120 с. : іл.

Размещено на Allbest.ru