Фестивальне життя Луцька на зламі тисячоліть: як це відбувалося

Зрештою, більшість відомих фестивалів, такі як "Червона рута", "Оберіг", "Берегиня", теж виникли в найкризовіші часи зламу старої системи цінностей на межі 80-90 років минулого століття. Умираюча радянська система не шкодувала коштів на те, щоб відволікти своїх "трудящих", здебільшого молодь, від насущних проблем буття, і вкладала в ці масові дійства немалі кошти. Настільки немалі, що дуже швидко фестивалі стали прибутковою справою для їхніх організаторів і спричинили справжні "гладіаторські бої" за їх проведення. Досить згадати дві "Червоні рути", два "Обереги".

Коли ж фестивалі почали збільшуватися, а кошти ділитися не на кілька, а на кількадесят "кошиків", інтерес до організації таких дійств дещо підупав. Витримали конкуренцію лише ті, на які державні кошти перераховували управління культури, які й виступали їхніми безпосередніми організаторами. Та принцип "увечері гроші - вранці стільці" залишився в силі. Часто фестивалі переносили з літа на осінь тільки тому, що не надійшли кошти з міністерства. Не пощастило тим організаторам фестивалів, де в місті систематично проводили кілька таких заходів. Доводилось або шукати спонсорів, або ж згортати свою діяльність.

Мета статті - висвітлити фестивальне життя Луцька на зламі тисячоліть.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Найбільшою фестивальною активністю в Україні відзначалися, крім столиці, Львів, Харків, Чернівці, Тернопіль. До розряду фестивальних міст від початку 90-х увійшов і Луцьк. Спочатку - через фестиваль співаної поезії "Оберіг", згодом - через "Берегиню", "Різдвяну містерію". Дещо меншого розголосу, незважаючи на екзотичність учасників із різних країн Європи, Азії, Африки, Америки, Австралії, набув фестиваль "Поліське літо з фольклором". І все ж, очевидно, саме через фінансові питання й адміністративну підпорядкованість із часом вижив лише один - "Берегиня". Власне, вижив і не більше. У цьому легко переконатися з відеозвітів, де як на відкритті фестивалю, так і на галла-концерті глядацькі місця по черзі займають самі учасники.

Для багатьох лучан молодшого покоління фестивальне життя Луцька на межі тисячоліть - це вже історія, тому на сьогодні існує нагальна потреба висвітлити основні його віхи, проаналізувати головні тенденції поступу, спрогнозувати, які форми й види превалюватимуть у майбутньому та як правильно спрямувати творчу енергію культорганізаторів. Межі однієї статті затісні для осмислення всієї цієї низки проблем. Тож наразі почнемо з першої - історичного розвитку фестивальних традицій Луцька. Адже навіть це питання ще не досліджувалося. На сьогодні переважно існує скупа медійна інформація, яка лише частково проливає світло на історію цього сегменту фестивального руху в Україні, та жодним чином не спонукає до узагальнень чи навіть аналізу ефективності зробленого. Дещо опосередковано висвітлюють проблеми фестивальної роботи й матеріали конференцій, які проводилися в рамках деяких фестивалів.

Загальні тенденції фестивальної роботи в Україні з часів незалежності висвітлено в працях Сергія Зуєва, Михайла Шведа, Олени Дячкової, Юлії Москвічової та інших українських науковців. Фестивалі Луцька в плані історії створення, розвитку й трансформації охарактеризовано лише побіжно. Зокрема, історію фестивалю співаної поезії та авторської пісні "Оберіг" висвітлює Лариса Ігнатова в статтях "Музичний салон як феномен сучасної культури", "Фрески у Zaleski" як рецепція салонної культури". Дослідниця Світлана Чернецька в розвідці "Роль Василя Скуратівського у становленні та розвитку фольклорно-фестивального руху незалежної України (1991-2005 рр.)" аналізує внесок В. Скуратівського в організаційну підготовку Міжнародного фестивалю фольклору "Берегиня". Проте на сьогодні відсутні комплексні наукові розвідки про фестивальний рух Луцька 1990-х років.

Луцьк зажив репутації фестивального міста ще у 80-х роках минулого століття. Із 25 червня до 3 липня 1983 р. в місті відбувся Перший республіканський фестиваль театрів ляльок. Другий проходив із 26 червня по 4 липня 1986 р. У ньому брали участь творчі колективи України, Росії, Білорусі, Грузії, Вірменії, Азербайджану, Латвії, Молдови, Туркменії. Третій фестиваль розпочався 23 червня 1989 р. [2, с. 24].

Для відзначення 75-ї річниці з дня смерті Лесі Українки, популяризації її творчості 1988 р. проведено студентський фестиваль "Лесина пісня", організаторами якого виступили Мінмолодьспорт, управління у справах молодіжної політики, фізкультури, спорту та туризму облдержадміністрації, Луцький міськвиконком, Федерація профспілок Волині й профком студентів Волинського державного університету імені Лесі Українки. Зініціював дійство тодішній ректор Луцького педінституту Нестор Бурчак. Відомості в пресі свідчать, що фестиваль проводився в 1989, 1991, 1994, 1995, 1996, 1998 рр., а в 1995 р. він став міжнародним. Крім українських учасників, були колективи з Югославії, Польщі, Білорусі [14]. "Обов'язкова умова для співаного жанру, - як зазначав голова студентського профкому Олександр Федь, - твір мусить бути або на вірші Лесі Українки, або про неї" [14]. Крім концерту, програма фестивалю передбачала парад колективів, виступи на відкритих майданчиках міста, круглий стіл за участю керівників колективів та журналістів, відвідання Музею-садиби в Колодяжному, виступи в Ковелі та селах району. Студентський фестиваль "Лесина пісня", як відзвітували організатори, відіграв значну роль у популяризації творчості Лесі Українки та розвитку студентського самодіяльного мистецтва.

До 120-ї річниці від дня народження Лесі Українки (1991 р.), "волиняни, - за свідченням Володимира Денисюка, - були ініціаторами проведення в Луцьку Першого республіканського фестивалю вистав за творами Лесі Українки" [2, с. 43]. Відкриття дійства відбулось у лютому того ж року. За інформацією сайта Волинського академічного обласного театру ляльок, фестиваль був першим із часу функціонування в Луцьку професійного театру [6]. Окрім Волинського театру ляльок та Волинського музично-драматичного театру імені Шевченка, які презентували глядачам "Лісову пісню" й "Бояриню", учасниками були театральні колективи з Києва та Львова. Засновники фестивалю мали надію, що "захід матиме продовження, оживатиме на сценах Луцька щороку або хоча б раз на два роки" [6]. Але лише через 20 років, до відзначення 140-ї річниці з дня народження Лесі Українки, удалося провести Другий всеукраїнський фестиваль за творами поетеси. Дійство відбувалося 17-22 вересня 2011 р., презентувало 20 вистав від 16 театрів з 11 областей.

Наприкінці 80-х років місто озвалося регіональним рок-фестивалем. "Перший західноукраїнський фестиваль проведено в Луцьку 1988 р. та названо "Рок-культура-88" [11]. Хоча преса іменувала дійство "початком живого фестивального руху в Україні" [10], немає достатньо інформації про нього. Учасники змагались у трьох номінаціях: "авторська пісня та співана поезія", "рок музика", "поп-музика". "Вся програма фестивалю, - як зазначає Василь Ворон, - будувалась на матеріалі західноукраїнських груп, який відштовхувався та популяризувався за допомогою радіо" [11]. На жаль, дійство не стало щорічним і не проводилося до жовтня 2001 р. Лише через 13 років, "Рок-культура" знову зібрала в Луцьку самобутні рок-гурти. Проте організатори фестивалю 1988 р. поділилися досвідом для проведення першої "Червоної рути" й "вирішили: оскільки три "наші" номінації перебирає Всеукраїнський фестиваль "Червона рута", то наступного року ми скликаємо до Луцька співців!" [11].

Так, у 1989 р. Луцьк став місцем проведення першого в Україні фестивалю сучасної української авторської пісні (УАП) - "Оберіг", організаторами якого були Василь Ворон, Олексій Левченко, Олександр Смик, Володимир Мазур, Олег Покальчук [7, с. 17]. "Волинь, - як зазначає Л. Ігнатова в статті "Музичний салон як феномен сучасної культури", - можна назвати початківцем, адже "Оберіг-89" був проведений... за чотири місяці до першої "Червоної рути" і сколихнув всю Україну" [3, с. 86]. Другий фестиваль, 1990 р., набуває міжнародного розголосу, оскільки учасники "Оберегу" були з Німеччини, Югославії, ЧСФР. 1991 р. фестиваль відбувся втретє, а 1992 р. фестиваль набуває статусу телевізійного (Всеукраїнський телевізійний фестиваль співаної поезії та авторської пісні). Саме цього року відбулися два "Обереги" через непорозуміння в команді організаторів дійства. Причину цього ми вже згадували.

Кульмінація розвитку припадає на "Оберіг-93", а наступний - 1994-й - був останнім роком проведення дійства. Згодом фестиваль змінив формат на більш камерний [4, с. 284] й отримав "оновлену" назву - "Обереги". Фестиваль відіграв значну роль у популяризації української музики та, зокрема, авторської пісні

У 1991 р. пройшов "Солом'яний дзвін" - Фестиваль сучасної молодої генерації, організований Василем Вороном та Володимиром Мазуром. Дійство мало свою особливість, В. Ворон зазначає, що "Солом'яний дзвін" перший фестиваль для виконавців до 18 років, який проведено в 1991 році" [11]. Учасниками були вокально-інструментальні ансамблі дітей та молоді зі східної та західної України. Відбувався фестиваль ще в 1992 р., а нині не проходить, проте ідею співпраці з юними учасниками підхопив і продовжив київський фестиваль "Веселад".

У Луцьку у 1991 р. пройшов один із перших міжнародних фестивалів українського фольклору країни "Берегиня", який започаткував фольклорний рух в Україні [9]. Як зазначає С. Чернецька, "програма фестивалю привертає увагу насамперед своєю продуманістю, глибокою осмисленістю, й цілісністю концепції національного відродження, базуючись, в основному, на виступах фольклорних колективів, троїстих музик, виробах майстрів народної творчості Волині. До участі в акції щороку залучаються понад 1000 осіб різних вікових категорій, "у репертуарі" яких залишилися обрядові пісні річного циклу" [13, с. 65]. Упродовж усього часу у фестивалі брали участь представники українських громад із Литви, Латвії, Естонії, Білорусі, Польщі, Молдови, Словаччини, Югославії, Румунії, Казахстану, Росії.

"Берегиня" започаткувала фольклорний рух в Україні [9]. Так, у різних регіонах виникли фестивалі "Коляда", "Покуть", "Родослав", "Буковинські зустрічі", "Калинова сопілка", а у Волинській області - "Поліське літо з фольклором", "Мальованка", "Сніп".

"Благовіст Волині" - Всеукраїнський фестиваль дзвонарного мистецтва, започаткований у 1992 р. Луцьким музеєм дзвонів. Його мета - збереження рідкісного виду мистецтва - дзвонарного. Спочатку дійства традиційно відбувалися другого великоднього дня. Потім, оскільки більшість учасників задіяна в пасхальних богослужіннях, організаторам довелося перенести свято й приурочити до святкування Дня міста Луцька - 25 серпня. Програма фестивалю передбачає демонстрування учасниками гри на дзвонах, майстер-класи, читання віршів та виконання пісень, присвячених дзвонарному мистецтву, концерти карильйонної музики. Учасниками фестивалю є професійні дзвонарі з усієї країни, проте у 2012 р. відбулися певні зміни, організатори обмежились лише майстер-класами. "Ми відійшли від звичної традиції і пробували дати можливість тим людям, які хочуть подзвонити, відчути себе у ритмі музики. Шкода, що на майстер-класи зголосилися діти, а хотілося, аби дорослі спробували себе", - зазначила одна з дзвонарів, Галина Марчук [12]. Починаючи з 1992 р., тут проведено 21 фестиваль дзвонарного мистецтва.

Ще одним фестивалем, який мав постійну "прописку" в Луцьку, був Міжнародний фестиваль театрів ляльок "Різдвяна містерія". Перший фестиваль і симпозіум "Традиції різдвяної драми в театрі ляльок" відбулися 8-11 січня 1993 р. Свої версії вертепу презентували представники з Канади, Іспанії, Франції, Німеччини, Польщі, Білорусі й, звісно, України. Наступні фестивалі відбувались у 1996 р., 1999 р., 2001 р., 2003 р, VI фестиваль - 2006 р. В. Денисюк, у книзі "Творці дива" зазначає, що це перший у світі фестиваль лялькових театрів на різдвяну тематику й саме завдяки "Різдвяній містерії" Луцьк названий журналом "Український театр" столицею фестивалів [2, с. 57]. За всі фестивальні роки 15 країн-учасниць із Західної та Східної Європи, Південної Африки й Північної Америки презентували "56 вистав - найрізноманітніших версій лялькового Різдва - традиційних, експериментальних, канонічних і модерних" [6]. 2013 р. за матеріалами симпозіуму "Традиції різдвяної драми в театрі ляльок" видано книгу "Різдвяна містерія".

Міжнародний фестиваль "Поліське літо з фольклором" започаткований у 1994 році в Луцьку. Дійство проходить під егідою Міжнародної ради організацій фестивалів фольклору і традиційних мистецтв (CIOFF), що діє при ЮНЕСКО. Завдяки "Поліському літу з фольклором" Україну в 1996 р. на засіданні Генеральної асамблеї CIOFF прийнято 69 повноправним членом цієї авторитетної організації. Створено Українську національну секцію CIOFF, офіс якої розміщено в Луцьку [5].

Завдяки фестивалю, лучани та гості міста мали змогу ознайомитися з фольклорним мистецтвом колективів з Аргентини, Заїру, Ізраїлю, Філіппін, Фінляндії, Чехії, Польщі, Індії, Росії, Македонії, Болгарії, Румунії, Молдови, Угорщини, Німеччини, Білорусі, Греції й багатьох інших країн. Щороку у фестивалі брали участь фольклорні ансамблі з різних областей України. Обов'язковою умовою фестивалю є участь у ньому молодіжних колективів, що забезпечує виховання естетичних смаків у молодого покоління. Також залучаються учні, студенти в ролі перекладачів, гідів. Основна глядацька аудиторія фестивальних заходів, як правило, молодіжна. За словами організаторів, для них у рамках фестивалю проводяться свята дружби, організовуються вечори знайомств [8]. За тринадцять фестивальних років у фестивалі взяли участь понад 6700 осіб, із них понад 80 зарубіжних колективів із 43-х країн світу і 88 колективів з України.

Перший фестиваль єврейського мистецтва під назвою "Шолом, Україно!" відбувся в Луцьку в 1996 р. Його організаторами були Луцька міська рада, єврейський фонд України, Всеукраїнський єврейський конгрес, Американський єврейський розподільчий комітет "Джойнт", Волинська єврейська громада. Глядачів різнобічно ознайомили із самобутньою єврейською культурою - свою творчість презентували камерний оркестр, солісти, артисти естради, ансамблі танцю, театральні студії, читці та музиканти. "Географія" фестивалю теж широка, оскільки учасники були з Хмельницька, Ужгорода, Івано-Франківська, Кіровограда, Новограда-Волинського, Києва, Дніпропетровська, Вінниці, Чернігова, Донецька, Харкова, Львова, Луцька, Рівного, Черкаської області, Польщі, Литви, Ізраїлю. "Загальний рівень фестивалю, - за словами Якова Цегляра, народного артиста України, - дуже високий, прекрасна його організація. ... Цікавий фестиваль тим, що відкрив нові імена як співаків, так і танцюристів" [1]. Перший фестиваль не містив у собі конкурсного елементу, але під час Другого (1997р.) і Третього (1998 р.) фестивалів журі визначали лауреатів і переможців. Із кожним роком проведення дійство викликало все більший інтерес серед єврейської та української громадськості. Варто відзначити, що серед учасників фестивалю були не лише євреї, а й представники інших національностей.

"Мій маленький театр" фестиваль дитячих театрів ляльок. Заснований 1998 з метою урізноманітнення та популяризація творів дитячої літератури, залучення дітей до роботи в лялькових гуртках що діють при бібліотеках, розвитку творчих здібностей та урізноманітнення дозвілля дітей. Організаторами заходу були управління культури Луцької міської ради, Луцька міська централізована бібліотечна система. Традиційно фестиваль відбувається щорічно в травні. У 2014 р. фестиваль став "мандрівним", оскільки учасники презентували свої творчі доробки на дитячих майданчиках, у дитячих садочках та літніх таборах.

Висновки й перспективи подальших досліджень

Фестивальне життя Луцька в 1990-х роках представлено двома видами фестивалів - музичними та театральними. Фестивалі в Луцьку були важливою частиною культурного життя міста й країни загалом. Дійства такого типу розвивали музичне та театральне мистецтво, фольклорну традицію, дзвонарне мистецтво, авторську пісню й співану поезію. В. Ворон зазначає, що "співці були першими, хто зніс залізну пелену страху перед тодішньою системою" [11]. Фестивалі 1990-х років сприяли українському національному відродженню. На жаль, частина з них - це вже тільки історія. Та вічного нічого не буває.

Джерела та література

1. Балик Н. Шолом, Україно // Волинь. - 1996. - 10 верес.

2. Денисюк В. Творці дива. Нариси з історії Волинського театру ляльок і Міжнародних фестивалів "Різдвяна містерія" / Володимир Денисюк. - Луцьк: Надстир'я, 2002. - 160 с.

3. Ігнатова, Л.П. Музичний салон як феномен сучасної культури / Л.П. Ігнатова // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. - Серія "Мистецтвознавство" / редкол. : М. Є. Станкевич, О.М. Голубець, Л.А. Кондрацька [та ін.] ; голов. ред. О.С. Смоляк. - Тернопіль: ТНПУ, 2013. - Вип. 1. - С. 84-90.

4. Ігнатова, Л.П. Фрески у Zaleski" як рецепція салонної культури. / Л.П. Ігнатова // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку: зб. наук. праць: наук. зап. Рівнен. держ. гуманіт. ун-ту. - Вип. 19. - Т. 2 / упоряд. В. Виткалов; редкол. : А.Г. Баканурський, В.Г. Горпенко, С.В. Виткалов та ін. - Рівне: РДГУ, 2013. - С. 281-286.

5. Міжнародний фестиваль "Поліське літо з фольклором" [Електронний ресурс] // Луцьк. Приємне відкриття!: [сайт]. - Режим доступу: http://visitlutsk.com/institution/ua/ mizhnarodnij-festival-poliske-lito-z-folklorom/

6. Міжнародний фестиваль "Різдвяна містерія" [Електронний ресурс] // Волинський академічний обласний театр ляльок. - Режим доступу: http://www.volynpuppet.com/ фестивалі/міжнародний-фестиваль-різдвяна- містерія/

7. Картавий П.В. Сучасна українська авторська пісня / П. В Картавий. - Суми: МакДен, 2009. - 76 с.

8. Поліське літо з фольклором [Електронний ресурс] // Палац культури м. Луцьк. - Режим доступу: http://culture.lutsk.ua/festyvali/poliske-lito-z-folklorom/

9. Прес-реліз до Міжнародного фестивалю українського фольклору "Берегиня" [Електронний ресурс] // Обласний науково-методичний центр культури. - Режим доступу: http://www.nmck-volyn.com.ua/ news_detail.php?id= 18

10. "Рок-культура" - друга редакція? // Волинські губернські відомості. - 2001. - №41(56). - С. 2.

11. "Слова хвилюють, приклади надихають". Люди-іскорки [Електронний ресурс] // В гостях у осені. - Режим доступу: http://notes-of-the-fall.blogspot.com/

12. Фестиваль дзвонарів у Луцьку [Електронний ресурс] // ВолиньPost. - Режим доступу: http://www.volynpost.com/news/38388-festyval-dzvonariv-u-lucku-foto

13. Чернецька С.Ю. Роль Василя Скуратівського у становленні й розвитку фольклорно-фестивального руху незалежної України (1991-2005 рр.) / С. Ю.Чернецька // Актуальні питання культурології : альманах наук. тов-а "Афіна" каф. культурології: мат. ІУ Всеукр. наук.-практ. конф. "Культура ХХІ століття: стан, проблеми, перспективи": у 2-х т. / РДГУ. - Вип. 7. - Рівне, 2009. - Т. 2 - С. 64-68

14. Чуб І. Склавши заліки, студенти затягнуть пісню... / І. Чуб // Віче. - 1996. - 3 трав. - С. 16.

Размещено на Allbest.ru