Мала пластика Полтавського фарфорового заводу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мала пластика Полтавського фарфорового заводу

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Дослідження історії вітчизняного фарфоро-фаянсового виробництва сьогодні набуло актуальності у зв'язку із занепадом заводів наприкінці ХХ століття, їх почерговим закриттям протягом років незалежності та нещодавнім остаточним знищенням достатньо могутньої в минулому галузі, що має в Україні більш ніж двохсотлітню традицію. Полтавський фарфоровий завод (далі -- ПФЗ) був одним із чотирьох фарфорових заводів, що постали на Лівобережній Україні у другій половині ХХ століття з метою задовольнити попит місцевого населення у господарському посуді. Підприємство спеціалізувалося на виготовленні високоякісних столових та чайних сервізів. Скульптура була допоміжною частиною асортименту та складала незначний сегмент сувенірної продукції. З-поміж її авторів немає тих, що уславили свої імена у галузі створення скульптури малих форм із фарфору. Твори цих авторів лише зрідка експонувалися на республіканських та всесоюзних виставках, тому недостатньо відомі широкому загалу поціновувачів малої пластики, на відміну від творів художників Київського експериментального керамі- ко-художнього заводу або Коростенського фарфорового заводу. Однак задля створення цілісної картини розвитку малої пластики протягом другої половини ХХ століття в Україні в цілому і в даному регіоні зокрема, існує необхідність узагальнення відомостей про малу пластику, визначення її завдань та специфіки, представлення її як явища художньої культури краю. Дослідження може бути використане як довідковий матеріал музейниками, для атрибуції творів колекціонерами та для вивчення історії вітчизняного мистецтва у ВНЗ.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Літератури про малу пластику ПФЗ обмаль. Відомості про перше десятиліття діяльності підприємства у вигляді звітів зберігаються в архіві Республіканського тресту «Укрфарфорфаянс» [1]. Повідомлення про випуск заводом скульптури та сувенірів міститься у марочнику Насонових [5]. П'ять скульптур без зазначення авторства репродуковано у каталозі виробів підприємства [6]. Наразі найбільш послідовним і ґрунтовним дослідженням з історії Полтавського фарфорового заводу є праця Тетяни Зіненко [3], яка, живучи та працюючи у Полтаві, дослідила всі досяжні джерела: архів заводу (зберігається в Державному архіві Полтавської області), музейні збірки, публікації в місцевій періодиці. І результати своїх досліджень оприлюднила 2011 року на Міжнародному керамологічному симпозіумі «Фарфор-фаянс в світовому та локальному вимірах», що відбувся в Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному Полтавської обл. Т. Зіненко систематизувала біографічні відомості про митців полтавського фарфору, склала орієнтовний перелік творів, однак не вдавалася до характеристики такого явища, як мала пластика. Дослідженням мистецької спадщини Полтавщини та випускників Миргородського керамічного технікуму ім. М. В. Гоголя займається Віталій Ханко. Він теж систематизував біографічні дані про художників підприємства [9, с. 23, 40-41, 115], уклав каталог виставки творів провідного митця заводу -- Івана Віцька ¹ [2], де зазначено кілька скульптурних творів. На жаль, в останньому за часом виходу виданні з історії українського фарфору -- монографії Ольги Школьної -- огляду історії ПФЗ відведено пів- сторінки, з репродукованих п'яти фігур дві подано без атрибуції, а дві атрибутовано з помилками [10]. Отже, існує необхідність узагальнення даних про випуск на ПФЗ малої пластики, визначення її місця у розвитку української фарфорової скульптури в цілому. Актуальним залишається уточнення даних про неї та виявлення її художньої специфіки.

Метою статті є визначення етапів розвитку малої пластики ПФЗ, її різновидів, художніх особливостей та місця в історії українського фарфору другої половини ХХ століття, уточнення атрибуції творів.

Виклад основного матеріалу дослідження

Полтавський фарфоровий завод був із числа наймолодших у фарфоровій галузі України. Він розташований в адміністративному центрі Полтавської області, що розкинувся на берегах річки Ворскла. Завод введено в експлуатацію 30 червня 1964 року. Останній випал виробів відбувся у травні 2002 року.

Завод працював на привізній сировині: каолін просянівський, пісок новоселівський, глина часов'ярська. Збуту продукції сприяла розташована поряд із територією заводу залізнична станція.

Розрахункова проектна потужність підприємства складала 3 млн одиниць на рік. 1966 року воно вийшло на випуск 7,5 млн фарфорових виробів на рік, а 1973 року -- на 14 млн. У 1990-х роках цей показник вже сягав 13,5 млн одиниць на рік.

Протягом своєї 38-річної історії підприємство неодноразово змінювало свої назву та форму власності. У 1964-1976 роках це був «Полтавський фарфоровий завод». У 1976-1988 -- «Полтавський фарфоровий завод імені XXV з'їзду КПРС». 1993 року він став відкритим акціонерним товариством -- ВАТ «Полтавафарфор».

Спочатку завод випускав лише тарілки. У 1970- ті роки відбулося його технічне переоснащення, було побудовано дільницю для лиття, що дозволило розширити асортимент та виготовляти столовий посуд, чайно-кавові сервізи і скульптуру. Після модернізації обладнання, якість продукції покращилася, її відмінними ознаками стали висока білизна черепка та глазурі, тому багато виробів ішло з превалюванням білого тла та мінімальним оздобленням живописним декором фарбами або золотом.

Віцько Іван Михайлович (1930-2011) - художник по фарфору. Заслужений художник УРСР. Навчався в Миргородському керамічному технікумі ім. М. В. Гоголя (1948-1951) та у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва (1953-1959). Працював на Баранівському (1951-1953, 1959-1964), Полтавському ФЗ (1964-1984), на останньому обіймав посаду головного художника, створював моделі побутового посуду, унікальних виробів. Останні роки життя присвятив викладацькій діяльності в освітніх закладах Полтавщини.

Розвиток скульптури на ПФЗ розподіляється на два етапи: «радянський» (1970-1980-ті) та «пострадянський» (1990-ті). Поки що виявлено приблизно три десятки моделей малої пластики ПФЗ. Її розробкою для тиражування на заводі займалися Володимир Білоус Білоус Володимир Іванович (1948-2003) - скульптор. Член НСХУ (1979), заслужений художник України (2001), лауреат обласної молодіжної премії ім. П. Артеменка. Закінчив Миргородський керамічний технікум ім. М. В. Гоголя (1968), Львівський інститут декоративно-прикладного мистецтва (1973). З 1975 року роботи В. Білоуса експонувалися на республіканських і всесоюзних, зарубіжних виставках. Був заступником голови обласної організації Спілки художників, членом правління, головою обласної художньої ради; членом правління Полтавського обласного відділення Українського фонду культури. Працював у малій пластиці, монументальній та декоративній скульптурі, медальєрному мистецтві. Автор більше ста пам'ятників, декоративних скульптур та меморіальних дошок, музейних експозицій у Полтавському регіоні. В останні роки свого життя викладав у Полтавському технічному університеті на кафедрі архітектури., Євгенія Гулько (в заміжжі -- Андрєєва) Гулько (Андрєєва) Євгенія Григорівна (нар. 1937р.) - художник по склу та фарфору. Навчалася у Львівському училищі прикладного мистецтва ім. І. І. Труша (19691974), Ленінградському вищому художньо-промисловому училищі ім. В. І. Мухіної (1974-1979). Після навчання тривалий час працювала на ПФЗ, де була головним художником. Автор форм виробів, розписів, малюнків для деколі. та Ніна Ромашова Ромашова (дівоче прізвище - Сиваєва) Ніна Володимирівна (нар. 1958 р.) - художник по фарфору, скульптор. Закінчила Миргородський керамічний технікум ім. М. В. Гоголя (1979), Полтавський державний педагогічний університет. Працювала у творчій лабораторії ПФЗ з перервою з 1980 по 2002 р. Розробляла форми та декор сервізів, малюнки для деколі, малу пластику.. Скульптуру для виставок створив Іван Віцько, сувенірні мініатюри -- Ніна Луганько Місюна (дівоче прізвище - Луганько) Ніна Пилипівна (нар. 1937 р.) - художник по фарфору. Закінчила Миргородський керамічний технікум ім. М. В. Гоголя (1959). Працювала на Довбиському фарфоровому заводі (1959-1969), на ПФЗ (1969-1992). Створювала сувеніри, розпис на фарфорових виробах, малюнки для деколі..

У 1964-1984 роках провідним художником ПФЗ був видатний український фарфорист Іван Віцько. Із його ім'ям пов'язане формування стилістики виробів ПФЗ: митець розробляв переважну кількість асортиментних форм: сервізів, наборів, кухлів, ваз. Протягом його праці на заводі мала пластика не входила у коло творчих інтересів майстра. Ті кілька виставкових творів, що увійшли до каталогу його персональної виставки 1983 року, -- «Лтава», «Енейці», «Сестрички», «Дівчина з куманцем» (усі -- Полтавський краєзнавчий музей) [2] -- виготовлені з кераміки, тому залишилися поза нашим оглядом.

Одним із провідних майстрів підприємства був В. Білоус. Уперше як художник творчої лабораторії він працював на заводі в 1975-1977 роках. Саме тоді він розпочав активну виставкову діяльність, відбувся, за визначенням В. Зінченка, розквіт його таланту. У ці роки він створив свої найкращі твори у фарфорі: парні скульптури «Псьол» та «Ворскла» (1977) (іл. 1). Потім В. Білоус полишив підприємство задля роботи над монументальною скульптурою на Полтавському художньо-виробничому комбінаті. Однак 1991 року знову повернувся на завод, де працював іще сім років (по 1998 рік), протягом яких обіймав посаду головного художника. У тогочасному доробку митця -- наступні твори малої пластики: «Віночок» (1992), «Івана-Купала» (1992), «Пісня» (1992). У літературі зустрічається ще твір під назвою «Журавка». На нашу думку, ним є вказана композиція «Пісня», яка зображає дівчину з лелекою. Усі композиції розвивають фольклорну та краєзнавчу теми.

Алегоричні фігури «Псла» та «Ворскли», що уособлюють головні річки Полтавської області, можна вважати візитівкою скульптури ПФЗ. Вони вражають довершеною, декоративною, суто фарфоровою пластикою. Скульптури пов'язані між собою сюжетно та пластично: Псьол ніби перекидає потоки своєї ріки у води іншої -- Ворскли, а вона, спіймавши їх, одразу відправляє назад разом із золотою рибкою на хвилі. У цих мелодійних образах яскраво виражено притаманне художнику гостре відчуття специфіки роботи з фарфоровою масою, здатною плавно відливатися у форму. Заокруглені хвилясті ритми фігур, неквапливі та обережні рухи персонажів добре узгоджуються із матеріалом та відповідають обраній темі.

Зазначена особливість фігур В. Білоуса -- зображення персонажів в уповільненому, ніби мрійливому русі -- властива і композиціям «Віночок» та «Івана-Купала», присвяченим стародавньому народному обряду, коли в ніч на Івана-Купала незаміжні дівчата відпускають у річку вінки з квітів у сподіваннях знайти судженого. Щоправда, стилізована дівоча пластика в цих композиціях сприймається менш органічно, ніж у парній композиції: даються взнаки анатомічні огріхи. Мелодійність пластичних ритмів ми спостерігаємо і в скульптурній композиції «Пісня» (іл. 2), де інтерпретовано традиційний для українського фольклору образ журавля -- символ журби за рідною землею.

Разом із Є. Гулько (що розробила розпис) В. Білоус створив сувенір «Полтава» (1977), в котрому місто Полтаву символічно уособлює дівчина в національному вбранні (вишиванці і плахті), яка тримає над головою квітку соняшника [3, с. 71].

Євгенія Гулько, яка деякий час була головним художником заводу, є автором сувенірів до визначних культурних подій, що відбулися у Москві: XXII літніх олімпійських ігор (1980) та XII Всесвітнього фестивалю молоді та студентів (1985). До Олімпіади-80 вона розробила декор подарункових чайних пар (автор форми І. Віцько) [там само], двох голубок -- символів миру (іл. 3) і талісманів московської олімпіади -- ведмедиків [11], створених за відомим малюнком Віктора Чижикова (1977). Полтавський ведмідь відрізняється від сувенірів інших заводів червоним ремінцем із п'ятьма олімпійськими кільцями. Олімпійських ведмедиків завод випустив 26 тисяч у двох розмірах: 13 і 22 см. Оригінальними полтавськими сувенірами до олімпіади, що на відміну від ведмедиків не повторювали інші фарфорові заводи, є дві голубки (самець та самочка). Авторка творчо підійшла до розкриття теми спортивних змагань: звернулася до їх стародавньої історії. Євгенія Гулько ототожнила традиційний публіцистичний образ голуба як символу миру на землі із олімпійськими іграми, під час проведення яких, згідно давньогрецьких правил, усі війни мали зупинитися. Незважаючи на використання прийомів стилізації у відображенні форми породистих білих голубок, художниця підкреслила притаманні їх зовнішності рисі: чубчик, оперення на лапах, широкий пишний хвіст. Водночас вона змоделювала фігурки пташок у притаманній заводським виробам естетиці: підкреслила чіткість силуету та ліній крил, лаконічно позначила характерні елементи золотом, додавши їм остаточної декоративності. Враховуючи те, що в 1985 році Іван Віцько вже не працював на заводі, а автор найбільш відомих полтавських скульптур, В. Білоус, іще не повернувся на завод, можна припустити, що Є. Гулько розробила для втілення у фарфорі модель фігурки «Катюши» з голубом -- емблеми XII фестивалю молоді та студентів (за ескізом автора ідеї -- Михайла Веременка, 1985). Вирішення статуетки лаконічне: на відміну від традиційного для її образу яскравого поліхромного розпису із застосуванням червоного, жовтого, синього, зеленого кольорів, полтавську розписано лише блакитним (голубка) та золотом (кокошник).

Ніна Луганько (в заміжжі -- Місюна) працювала на ПФЗ у 1969-1992 роках. Маючи досвід створення мініатюрної пластики на Довбиському фарфоровому заводі (Житомирська обл.), 1974 року до 800-річчя Полтави вона створила мініатюрні сувеніри у вигляді антропоморфних вазочок-куманців, розписаних характерними для народного мистецтва Полтавщини барвистими орнаментами [9] (іл. 5).

У 1990-х роках великим попитом користувалися фігурки у вигляді тварин -- символів року за східним календарем. На ПФЗ автором малої пластики на дану тему була Ніна Ромашова, що працювала на заводі з перервою в 1980-2002 роках. Вироби створювалися як подарункові для тих, чий рік народження відповідає певній тварині-символу східного гороскопу (іл. 6, 7). Для втілення міфічних тварин автор обрала умовне моделювання та яскравий розпис, уподібнюючи їх до мальованих героїв дитячих мультфільмів. На нашу думку, авторству Н. Ромашової належать також фігурки олюднених (зайнятих людськими справами) Містера та Місіс Миші (кінець 1990-х років). Ці шаржовані, виконані лаконічно, елегантно, з тонким гумором персонажі є чудовими зразками настільної малої пластики.

Із виробів ПФЗ суто анімалістичного жанру відоме реалістичне зображення трясогузки [6, іл. 45], авторство якого встановлюється.

Висновки з даного дослідження

Випуск малої пластики на ПФЗ здійснювався протягом двох періодів: наприкінці 1970-х -- у 1980-ті та в другій половині 1990-х -- на початку 2000-х років. Асортимент робіт першого періоду досить вузький, їх призначенням були презентаційні функції. Частина з них була покликана представити своєрідність місцевого полтавського колориту. Жанрово вони підрозділяються на тематичні композиції та анімалістику. У художньому відношенні полтавська фарфорова скульптура характеризується пошуком засобів утілення найбільшої пластичної виразності матеріалу, прагненням підкреслити його декоративні можливості і властивості.

Іл. 1. В. Білоус. Парні скульптури «Псьол» та «Ворскла». ПФЗ. 1977. Приватна збірка

Іл. 2. В. Білоус. Пісня. ПФЗ. 1992. Приватна збірка

Іл. 3. Є. Гулько. Голуб миру. ПФЗ. 1980. Приватна збірка

Іл. 4. Є. Гулько. Олімпійський ведмедик (1980) і Катюша (1985). ПФЗ. Приватна збірка

Іл. 5. Н. Луганько. Сувенір до 800-річчя Іл. 6. Н. Ромашова. Серія «Тварини Іл. 7. Н. Ромашова. Серія «Тварини Полтави (авторський варіант). ПФЗ. східного гороскопу». Змія (2001). східного гороскопу». Дракон (2000). 1974. Приватна збіркаПФЗ. Приватна збіркаПФЗ. Приватна збірка

Призначенням іншої частини було задовольнити потребу в сувенірах-емблемах до резонансних культурних подій часу, що мали типовий для епохи суспільно-політичний, ідеологізований підтекст. У наступний період зламу радянської епохи, коли мала пластика звільнилася від ідеологічних нашарувань, її асортимент пристосовувався до відкритих усьому новому тенденцій часу, з'явилися речі розважального плану, пластичні пошуки, щоправда, припинилися, моделювання скульптури стало невиразним та млявим.

Резюмуючи викладене, зазначимо, що скульптура малих форм на ПФЗ розвивалася в руслі пластичних пошуків, що велися художниками на інших фарфорових підприємствах країни в означені періоди.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Пошук нових зразків та їх атрибуція мають бути продовжені задля створення більш об'єктивної картини розвитку фарфорової пластики полтавського регіону.

Література

1. Доклад о работе основного бизнеса Полтавского фарфорового завода // ЦДАВОУ України. Ф. 5187. Оп. 1. Спр. 63.

2. Заслужений художник Української РСР Іван Михайлович Віцько : каталог виставки творів / упоряд. В. М. Ханко ; Полтавський краєзнавчий музей, Полтавська обласна організація спілки художників України. Полтава : Облполіграфвидав, 1983. 15 с. : фото.

3. Зіненко Т. М. Полтавська порцеляна останньої третини ХХ століття у культуро-творчому становленні регіону : постаті, здобутки, асортимент (за серіалами архівних, періодичних та музейних джерел) // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв / за ред. В. Я. Даниленка. 2012. № 6. С. 65-73.

4. Зінченко В. Життєве кредо митця [про творчість В. Білоуса]. Семенівські вісті - Регіональний розважальний портал. URL : http://semenivkaxom.ua/%D 0%B6%D0%B8%D1%82%D 1%82%D 1%8F-%D1%80%D 0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%D1%83/10507-%D0 %B 6 %D0%B 8 %D 1 %82%D 1 %82%D 1 %94%D0%B2%D 0%B5-%D0%BA%D 1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BE- %D0%BC%D0%B8%D 1 %82%D 1 %86%D 1 %8F (дата звернення : 25.12. 2016).

5. Марки советского фарфора, фаянса и майолики. 19171991 : в 2-х тт. / сост.: Насонова И. С., Насонов С. М., Гольский И. А., Дворкин Г. Л. М. : Среди коллекционеров, 2009. Т. 2. 320 с. : ил.

6. Полтавський фарфор. Каталог виробів. Полтава : [б.в.], 1996. 25 с. : кол. іл.

7. Ханко В. Білоус Володимир Іванович // Енциклопедія Сучасної України/ за ред.. І. М. Дзюби, А. І. Жуковського,

О.М. Романіва. Київ, 2003. Т. 2 : Б-Біо. С. 834.

8. Ханко В. Визначний художник порцеляни сучасної України // Миргородський керамічний технікум : історія, діячі, навчальний процес : матеріали ювілейної наукової конференції. Миргород, 1996. С. 59-63.

9. Ханко В. Словник мистців Полтавщини. Архітектори, будівничі, гравери, графіки, декоратори, дослідники й популяризатори мистецтва, керамісти, майстри народного мистецтва, інономалярі, живописці, мистці гобелена, порцеляни й фаянсу, скульптури). Середина XVII -- початок XXI ст. -- Полтава: ВАТ «Видавництво «Полтава», 2002. 232 с.

10Школьна О. В. Фарфор-фаянс України ХХ ст. : інфраструктура галузі, промислова та економічна політика, організаційно-творчі процеси : в 2 кн. К. : Інтертехнологія, 2011. Кн. 1.400 с. : іл.

11.Юхно В. Про кожен фарфоровий виріб і кожного працівника можна навіть книгу писати // Полтавський вісник. 2015, 29 січня. URL : http://www.visnyk.poltava.ua/ artides/1422531924/ (дата звернення : 25.12. 2016).

References

1. Doklad o rabote osnovnogo biznesa Poltavskoyfarforovogo za- voda [Report on the core business of Poltava porcelain factory]. TsDAVOU Ukraine. F. 5187, inv. 1, f. 63.

2. Zasluzheniy khudozhnik Ukrains'koi RSR Ivan Mikhaylovich Vits'ko [Ivan M. Vitsko the honored artist of the Ukrainian SSR: the exhibition' catalog ofworks]. V M. Khanko (Compl.); Poltavs'kiy kraieznavchiy muzey, Poltavs'ka oblasna organіzatsіya spilki khudozhnikіv Ukraini. (1983). Poltava : Oblpohgrafvidav. [In Ukrainian].

3. Zmenko, T. M. (2012). Poltavs'ka portselyana ostann'oi tretini XXstolittya u kul 'turo-tvorchomu stanovlenni regionu : postati, zdobutki, asortiment (za serialami arkhivnikh, periodichnikh ta muzeynikh dzherel) [Poltava porcelain last third of the twentieth century in the culture of the creative development of the region: the personality, achievements and range (based on the archival, periodicals and museum sources)].Visnyk Kharkivs'koyi derzhavnoyi akademiyi dyzaynu i mystetstv -- Bulletin of the Kharkiv State Academy of Arts and Design. V Ya. Danylenko (Ed.). 6, 65-73. [In Ukrainian].

4. Zmchenko, V Zhittieve kredo mittsya [Artist's Life Credo] : (pro Ivor^st' V Bfiousa). In Semenivs'ki visti--Regional'niy rozvazhal'niy portal -- Semenovski news - Regional entertainment portal. Available at : http://semenivka.com.ua/%D 0%B6%D0%B8%D1%82%D 1%82%D 1%8F-%D1%80%D 0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%D1%83/10507-%D0 %B 6 %D0%B 8 %D 1 %82%D 1 %82%D 1 %94%D0%B2%D 0%B5-%D0%BA%D 1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BE- %D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%86%D1%8F. [In Ukrainian].

5. Nasonova, I. S., Nasonov, S. M., Golskij, I. А., Dworkin, G. L. (2009). Marki sovetskogofarfora, faiansa i maioliki [Stamps of Soviet porcelain, faience and maiolica. 1917-1991]. (Vols. 1-2, Vol. 2). Moscow : Among Collectors. [In Russian].

6. Poltavs'kiyfarfor. Katalogvyrobiv [Poltava porcelain. Product catalog]. (1996). Poltava : n.d. [In Ukrainian].

7. Khanko, V. (2003). Bilous Volodimir Ivanovich [Bfious Volodimir !vanovich]. Entsiklopediya Suchasnoi Ukraini -- Encyclopedia of Contemporary Ukraine. I. M. Dzyuba, A. I. Zhukovs'kyi, O. M. Romaniv (Eds.) (Vol. 2, p. 219). Kyiv. [In Ukrainian].

8. Khanko,V (1996). Viznachniy khudozhnik portselyani suchasnoi Ukraini [The prominent artist of contemporary porcelain of Ukraine]. Proceeding of the Anniversary Scientific Conference Mirgorods'kiy keramichniy tekhnikum : istoriya, diyachi, navchal'niy protses -- Myrhorod Ceramic Technical School: history, personalities, learning process (pp. 59-63). Mirgorod. [In Ukrainian].

9. Khanko, V. (2002). Slovnik misttsiv Poltavshchini: seredyny XVII -- pochatku XXI st. [Poltava artists' Dictionary : mid XVII -- beginning of the XXI century]. Poltava: VAT "Vy- davnytstvo `Poltava". [In Ukrainian].

10.Shkolna, O.V. (2011). Farfor-faians Ukrainy ХХ st. : in- frastruktura galuzi, promyslova ta ekonomichna polityka, organizatsiyno-tvorchi protsesy [Porcelain and faience of Ukraine of twentieth century : Industry infrastructure, industrial and economic policy, organizational and creative processes] Kyiv : Іntertehnologiya, 1, 400. [In Ukrainian].

11.Yukhno, V (2015). Pro kozhen farforoviy vyrib i kozhnogo pratsivnyka mozhna navit' knygu pysaty [About each Porcelain product and each employee one even can write a book]. Poltavs'kiyvisnik--Poltava'sBulleten. 7 (January 29). Available at : http://www.visnyk.poltava.ua/articles/1422531924/. [In Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru