Двоголовий орел - геральдичний символ Галицько-Волинської держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Двоголовий орел - геральдичний символ Галицько-Волинської держави

Олена Білик

Анотація

У статті на основі комплексного аналізу писемних, геральдичних, архітектурних і археологічних джерел розкрито використання символу двоголового орла на території Галицько-Волинської держави. Визначено, що його поширенню сприяли античне походження і почесне місце у візантійській традиції, а також надзвичайна популярність цього образу в давньоруському мистецтві. Охарактеризовано художньо-релігійний символ двоголового орла як невід'ємного елементу давньоруського декоративно-прикладного мистецтва.

Ключові слова: Галицько-Волинська Русь, геральдика, герб, орел, Холм.

Аннотация

В статье на основе комплексного анализа письменных, геральдических, архитектурных и археологических источников раскрыто использование символа двуглавого орла на территории Галицко-Волынского государства. Определено, что его распространению способствовали античное происхождение и почетное место в византийской традиции, а также чрезвычайная популярность этого образа в древнерусском искусстве. Охарактеризованы художественно-религиозный символ двуглавого орла как неотъемлемого элемента древнерусского декоративно-прикладного искусства.

Ключевые слова: Галицко-Волынская Русь, геральдика, герб, орел, Хелм.

Annotation

Equally rich in heraldic and history is a symbol of a double-headed eagle. Artistic-religious image of a double-headed eagle has Eastern origin. The most ancient images belong to the 12th century BC. In ancient Rome it was considered as the main emblem of the pagan god Jupiter and of the Roman Empire. The emblem of a bird of prey was personally used on their banners by outstanding military Roman leaders Pompey and Julius Caesar. In the Empire the image of double-headed eagle was used as a symbol of power and state emblem that had been started by Constantine the Great from 326 year. Archeological finds from the territory Ukraine argue that the leaders of tribal and military alliances in different periods of ancient history used the eagle as a symbol of power.

Key words: Galicia-Volym Rus, heraldry, emblem, eagle, Chelm.

Національна символіка має величну і неповторну історію. Учені з різних напрямків наукових досліджень геральдики Галицько-Волинської держави ведуть тривалу суперечку про те, яке зображення виконувало роль основного символа князівства. Сучасні дослідники одностайно сходяться на думці, що основними символами, котрі функціонували як територіальні знаки Галицько-Волинської Русі ХІІ-XIV ст., були: 1) двоголовий орел; 2) лев; 3) галка; 4) прямий хрест. Аналіз різних видів історичних джерел з використанням новітніх досягнень археологічної науки та спроби доведення, що в епоху, коли Галицько-Волинською державою правили Роман Мстиславич (1199-1205) і Данило Романович (1245-1264), головним геральдичним символом був двоголовий орел, є актуальною проблемою даного дослідження.

Згадану проблему в історіографії частково розкрито у працях В. Александровича [1], С. Висоцького [2], А. Гречила [4-5], які висвітлили ґенезу геральдичних символів, у тому числі двоголового орла. Також відповіді на дані питання наявні у монографічних дослідженнях І. Крип'якевича [11], Б. Томенчука [21], О. Майорова [13], М. Макаренка [14], Т. Ткачука [20] та ін., присвячених історії і мистецтвознавству Галицько-Волинської держави.

Мета статті - дослідити та висвітлити символ двоголового орла як невід'ємного елементу давньоруського декоративно-прикладного мистецтва.

Розповідаючи про храми, які князь Данило Романович спорудив у Холмі в 40-х роках ХІІІ ст., укладач холмської частини Галицько-Волинського літопису, зокрема, зазначив: “За поприще од города стоїть також башта кам'яна, і на ній - орел кам'яний вирізьблений; висота ж каменя - десять ліктів, а з верхівками і підніжжями - дванадцять ліктів” [12, с. 419].

Сучасні українські дослідники часто послуговуються цим перекладом Іпатіївського літопису, який зробив Леонідом Махновцем. Але в такому випадку зрозуміти мистецьку сутність унікального пам'ятника з орлом в околицях Холма буде неможливо. Слідуючи за буквою літопису, ми довідуємося: “Стоить же столпъ поприща ГО горо камень, а на н±мь шрелъ каменъ изваганъ, вгсота же камени дес#ти лакотъ, с головами же и с подножьками ві лакотъ” [8, стб. 845].

Російський історик Дмитро Іловайський першим з дослідників мистецтва Галицько-Волинської Русі висловив здогад, що князь Данило спорудив стовп (колону) або чотиригранну вежу, на верху якої стояв висічений з каменю двоголовий орел. Зображення орла мало би символізувати знамено чи герб держави [7, с. 4]. Версію про двоголового орла на холмському пам'ятникові повторив відомий галицький церковний історик Антон Петрушевич [16, с. 467].

На думку Михайла Грушевського, різьблене зображення двоголового орла прикрашало одну зі сторожових веж-замків, що захищали підступи до Холма. Визначний історик здогадувався, що від цієї вежі вціліли залишки оборонної мурованої споруди оборонного характеру біля села Білавина на р. Угорці [6, с. 384]. Іван Крип'якевич однозначно вважав літописну споруду поблизу Холма стовпом, а не вежею. “З цього опису виходить, що скульптура зображала двоголового орла, - роздумував учений. - Неясно, чи це була тільки архітектурна прикраса стовпа, чи герб. Якщо це княжий герб, то він належить Данилу, який побудував цей “стовп” разом з іншими холмськими укріпленнями. Цікаво було б з'ясувати, як цей герб знайшовся в Галицько-Волинському князівстві. В тому часі двоголовий орел був гербом візантійських імператорів” [11, с. 154]. Аналізуючи родові знаки і герби галицько-волинських князів, академік І. Крип'якевич мав усі підстави вважати зображення орла геральдичним символом Данила Романовича. Справа в тому, що український історик XVII ст. Феодосій Софонович, описуючи битву під Ярославом 1245 р., залишив цікаві спогади. Напередодні бою над княжими військами літали з криком орли і сумирне вороння, що Данилові дружинники сприйняли як добрий знак, бо орел був їхнім гербом [19, с. 146]. Більше того, в записах одного з останніх українських літописців знаходимо і власну інтерпретацію зображення холмського орла: “В тои же церкви олтаръ свтго Димитрия пред дверми вогоц^нными. Того олторя стоитъ тис, здалека принесенныи от города, поприще постановилъ, столпъ каменныи и на немъ орелъ каменный вывитыи. Высота того каменного юрла десятъ локти з головою и с подножкомъ двенатцатъ локтии. ” [19, с. 155].

Отже, автор “Хроніки” мав на увазі велетенський постамент орла, висота якого сягала п'яти метрів, а з головою та підніжками - шести метрів. Опис Ф. Софоновича розбурхував уяву новітніх істориків і вони, як, наприклад, Микола Котляр, поміщували літописну пам'ятку на башті одного із замків поблизу Холма [9, с. 240]. Ідентично мислили й історики мистецтва. Видатний російський мистецтвознавець Микола Воронін у серії публікацій післявоєнного періоду зосередив увагу на “величезній” скульптурі птаха. Український дослідник Микола Макаренко тлумачив голови з підніжками і скульптурне зображення орла на стовпі як річ звичайну в романському мистецтві [14, с. 90]. На наш погляд, найоптимальніше наблизився до розуміння образу орла в передмісті Холма радянський дослідник Олександр Некрасов. Він вбачав у холмській скульптурі візантійську емблематику чи її місцеву модифікацію. Подібні зображення в мистецтві ХІІ-ХІІІ ст. добре відомі завдяки пам'яткам візантійського кола [15, с. 136].

Нема нічого дивного, що візантійську емблематику запозичили володарі Галицько-Волинської держави, адже свого часу вона прийшла до Константинополя з Риму, де орла вважали символом Юпітера і самої Римської республіки. На хоругві Помпея містився срібний орел на блакитному полі, а в Юлія Цезаря - золотий орел на яскраво-червоному полі. Візантійські імператори у різні часи обирали своїм геральдичним символом одноголового або двоголового орла. У Візантії використання зображення двоголового орла як символу влади започаткував Костянтин Великий. Заснувавши нову столицю імперії Константинополь, він у 326 р. вибрав своїм гербом золотого двоголового орла на яскраво-червоному тлі.

Підвіски з геральдичною символікою Римської імперії були популярними як прикраси на українських землях в II-IV ст. На знайденій поблизу с. Городище Зборівського району на Тернопільщині свинцевій підвісці зображений орел з розкритими паралельно до тулуба крилами та головою, повернутою вліво (рис. 1.). На той час іконографія орла посіла почесне місце і в християнському мистецтві [17, с. 119].

Історик Володимир Пшик також вбачав у скульптурі орла її візантійський родовід. У світлі його концепції, така емблематика на Галицько-Волинській Русі могла з'явитися після вимушеної втечі сюди візантійського імператора Олексія ІІІ Ангела близько 1204 р., коли біля Холма споруджували вежі у Столп'є і Білавино [18, с. 53]. Геральдист Андрій Гречило запропонував оригінальну художню реконструкцію герба Данила Галицького: “Отже, можна припустити, що орла вирізьбили на великій плиті (можливо, вона мала форму щита), а її верхній і нижній краї й були отими, не зовсім зрозумілими, “головами й підніжками” [4, с. 81].

Проблема мистецького образу холмського орла належить до кола наукових зацікавлень львівського історика мистецтва Володимира Александровича. У ґрунтовній статті, присвяченій суто цій темі, він спробував відтворити художню структуру загадкового постаменту. За аналогіями, відомими з архітектурних пам'яток Боголюбово у Володимиро-Суздальській Русі, дослідник аргументовано довів, що зображення орла було на кам'яному стовпі під капітеллю зі скульптурами чотирьох облич, на якій вирізьблені небесні охоронці-ангели [1, с. 99-100].

Єдине, про що ми можемо з упевненістю говорити, намагаючись уявити зображення орла, це те, що воно було виконано у техніці рельєфного різьблення. Однак у літописному тексті немає жодного натяку на конкретну іконографію самого геральдичного символу. Загальний вигляд пам'ятки галицько-волинської геральдики був, очевидно, подібний до зображення орла на одній із секцій парапету хорів Софії Київської, в якому професор Сергій Висоцький бачив герб Давньоруської держави [2, с. 118-119]. Певні геральдичні традиції Галицького князівства відображені у творах декоративно-прикладного мистецтва епохи правління Ярослава Осмомисла (1153-1187). Серед керамічних плиток, якими прикрашали підлоги і стіни храмів Галицької Русі, трапляються два типи геральдичних зображень орлів: як на чотирикутних полив'яних керамічних виробах, так і введені у подвійний рельєфний круг [10, с. 131-141]. У християнській іконографії орел символізував образ Ісуса Христа.

Рельєфні керамічні плитки з фігурами орла археологи відкрили тільки в княжому Галичі (урочище “Золотий Тік”, біля фундаментів Успенського собору, на місці храму-квадрифолію ХІІ ст.), а також на одному з церквиськ літописного Василева на Буковині [20, с. 5] (рис. 2).

Орли у мозаїчному наборі значно більшого масштабу були зображені на керамічній підлозі в розкопаному археологом Богданом Томенчуком дерев'яному храмі-ротонді ХІІ ст. на давньоруському городищі в Олешкові, що на Покутті [21, с. 95].

Сучасні дослідники стверджують, що храми, прикрашені керамічною плиткою з геральдичними зображеннями орла, були побудовані у Василеві та Олешкові спеціально для візантійського цесаревича Андроніка І Комніна, який утік від переслідувань імператора Мануїла І Комніна і знайшов притулок у 1163-1165 роках при дворі свого двоюрідного брата князя Ярослава Осмомисла в Галичі. Від галицького князя цесаревич отримав “декілька городів для піддержки” [12, с. 286]. Передбачаючи можливість утворення союзу Галицького князівства, Угорщини і половців проти Візантії, імператор змушений був погодитися на примирення зі своїм родичем - претендентом на престол. Андронік І Комнін став спочатку правителем Кілікії, а в 1182 році підняв повстання проти імператора Олексія ІІ Комніна, захопив Константинополь і став правителем Візантії.

Відомий російський історик Олександр Майоров стверджує, що двоголовий орел як символ держави поширився у Галицько-Волинській Русі в період правління Романа Мстиславича (1199-1205), а також у час князювання його сина Данила після перемоги в Ярославській битві (1245-1264). Цей геральдичний знак Роман Мстиславич запозичив у Візантії, після його одруження з дочкою візантійського імператора Ісаака ІІ Ангела Єфросинією (Анною) [13, с. 605]. “Однозначно можна стверджувати, - доводить знавець геральдики А. Гречило, - що двоголовий орел на початку XV ст. був стабільним територіальним знаком на західноукраїнських землях: на прапорі Перемиської землі під час Грюнвальдської битви 1410 р. фігурував жовтий двоголовий орел під однією короною на синьому полотнищі” [5, с. 262].

Знак двоголового орла з Візантії поширився також на Болгарію, Сербію, Чорногорію, Албанію та Румунію. У зазначених країнах він став символом їх державності та незалежності.

Зображення двоголового орла можна побачити на монетах правителів турків-сельджуків і ханів Золотої Орди (рис. 3). У першій половині XV ст. двоголовий орел став геральдичним знаком священної Римської імперії, а з кінця того ж століття - символом влади московських правителів (рис. 4). За поширенішою версією, використання двоголового орла в геральдичній традиції московських царів пов'язане з одруженням великого князя Івана ІІІ із Зоєю (Софією) Палеолог, племінницею останнього візантійського імператора. двоголовий орел візантійський декоративний

Особисті знаки галицько-волинських князів (тамги, тотеми) та геральдичні символи держави, якою вони керували на цю пору вивчені недостатньо, і це пов'язано зі свідомим знищенням, приховуванням або втратою історичних пам'яток. Наш пошук артефактів у музейних зібраннях та приватних колекціях дав змогу знайти цікаві історичні пам'ятки княжої доби з цієї тематики. В одній з приватних колекцій ми виявили невеликий бронзовий рельєф із зображенням двоголового орла в класичній геральдичній позі. Чудовий взірець давньоруської металопластики (рис. 5) знайдено на городищі ХІІ-ХІІІ ст. у с. Шевченкове Галицького району Івано-Франківської області. Відкриття геральдичної пам'ятки поблизу церкви святого Пантелеймона є додатковим аргументом до твердження тих науковців (О. Головко, О.Мельничук, Б. Томенчук), які вважали, що фундатором цього храму був Роман Мстиславич Кігтями лап орел утримує крила паралельно до тулуба. Його голови повернуті відповідно вліво і направо. Поверхня тулуба орла вкрита круглою лускою. Оповиті кільцями шия та тулуб свідчать про його прирученість. Подібні зображення двоголового орла на інших пам'ятках того періоду (рис. 6) дають підставу стверджувати, що зображений на рельєфі птах і є геральдичним знаком Галицько-Волинської Русі.

Бронзову пластину з рельєфним зображенням двоголового орла (рис. 7), знайдену також на західноукраїнських землях, продано у 2015 р. на аукціоні “Віоліті”. Орел на пластині зображений у візантійському стилі. На його крилах є трипелюсткові лінії. Форму цієї квітки має і хвіст. У Візантії цей знак вважали символом влади імператора, яку правитель отримав від Бога. На прирученість орла вказує кільце на шиї, за яке він був підвішений. Тулуб птаха вкритий дещо дрібнішою лускою. Зображення геральдичного символа виконано жвавіше, з численними декоративними елементами на тулубі, крилах та хвості птаха, голови орла трактовано без схематизації, а із збереженням натурального виразу. Все це свідчить, що в першій половині ХІІІ ст. геральдична традиція Галицько-Волинської держави набула стійку мистецьку основу.

Таким чином, можна стверджувати, що бронзовий рельєф і бронзову пластину із зображенням двоголового орла використовували, відповідно, у Галицько-Волинській Русі та у Візантії як вірчий знак, котрим правителі делегували певним особам владні повноваження. Такий спосіб делегування влади посадовим особам практикували китайські імператори, монгольські і золотоординські хани. Владні знаки цих правителів містилися на дерев'яних дощечках, мідних, срібних або золотих пластинах. Тюркські народи називали вірчий знак пайза. Такі пластини-басми мали й мистецьку цінність, адже на їх поверхні були виконані зображення правителів і акуратний напис. Зокрема, в епоху правління Чингісхана чиновники найвищого рангу носили на поясі золоту пластину із зображенням тигрової голови. На ній ієрогліфами було виведено: “Наказ подарованого небом імператора Чінгіса - провадити справу на свій розсуд”.

Золотоординські хани (царі) видавали подібні пайзи разом із грамотами (ярликами) своїм васалам - руським князям та митрополитам, у такий спосіб делегуючи їм свої владні повноваження. На цю пору відомо шість таких золотоординських документів.

Ознакою державного посадовця в середні віки на Волині служила позолочена півовальна бронзова нашивка, на якій відкарбовані “розквітлий” хрест та двоголовий орел з розкритими крилами (рис. 8). Голови орла розміщені відповідно над лівим і правим раменами хреста, а нижній кінець хреста є ніби тулубом птаха. Композиційно хрест та орел розміщені в середині дугоподібного двозуба. Ще раніше, до запровадження цього символа, геральдичним знаком князівства на Волині служив хрест із видовженими раменами (рис. 9).

Художньо-релігійний символ двоголового орла має східне походження. Найдавніші зображення належать до VII ст. до н. е. Вони виявлені в Малій Азії на території Хеттської держави. Один з кам'яних рельєфів ІІ ст. до н. е. був відкритий в індійському місті Таксіла. Традиційне розміщення двоголових орлів над входами до східних храмів чи громадських споруд засвідчує те, що символіка пов'язана з ідеєю охорони правої і лівої сторін, яка зародилася в глибокій давнині та дожила до наших днів [3, с. 222].

Отже, культурне спілкування населення Галицько-Волинської Русі зі сусідніми народами й країнами сприяло утвердженню в державній символіці образу двоголового орла. Разом з тим, він став невід'ємним елементом різних галузей давньоруського декоративно-прикладного мистецтва, оскільки краса цього гордого птаха заворожувала мистецьку уяву місцевих художників, а для звичайних громадян орел був оберегом і захисником у всіх випадках життя.

Література

1. Александрович В. Літописний монумент з орлом поблизу Холма / В. Александрович // Фортеця: збірник заповідника “Тустань”: на пошану М. Рожка. - Львів : Камула, 2009. - Кн. І. - С. 90-102.

2. Висоцький С. О. Герб Київської Русі за часів Ярослава Мудрого / С. О. Висоцький // Старожитності Русі-України: збірник наукових праць. - К. : Наукова думка, 1994. - С. 115-119.

3. Галкин Л. Л. Символика джучидских монет / Л. Л. Галкин // Проблемы советской археологии. - М. : Наука, 1978. - С. 219-229.

4. Гречило А. До генези герба Перемишльської землі / А. Гречило // Дрогобицький краєзнавчий збірник. - Дрогобич, 2002. - Вип. 6. - С. 80-83.

5. Гречило А. Становлення символів Руського королівства (друга половина ХІІІ - початок XIV ст.): версії, міфи й традиція / А. Гречило // Доба короля Данила в науці, мистецтві, літературі. - Львів, 2008. - С. 260-276.

6. Грушевський М. Історія України-Руси / М. Грушевський. - К.: Наукова думка, 1992. - Т. ІІ. - 634 с.

7. Иловайский Д. Даниил Романович Галицкий и начало Холма / Д. Иловайский // Памятники русской старины в западных губерниях, издаваемые с высочайшего соизволения П.Н. Батюшковым. - С. Петербургъ, 1885. - Вып 7 : Холмская Русь : (Люблинская и Седлецкая губ., Варшавского Генерал-Губернаторства). - С. 1- 12.

8. Ипатиевская летопись / Полное собрание русских летописей, изданное по высочайшему повелению Императорскою археографическою комиссиею. - М., 1908. - Т. 2. - 936 стб.

9. Котляр М. Галицько-Волинська Русь / М. Котляр. - К. : Видавничий дім “Альтернативи”, 1998. - 336 с.

10. Крвавич Д. П. Українське мистецтво / Д. П. Крвавич, В. А. Овсійчук, С. О. Черепанова. - Львів : Світ, 2004. - Ч. 2. - 268 с.

11. Крип'якевич І. Галицько-Волинське князівство. Друге видання, із змінами і доповненнями / І. Крип'якевич. - Львів, 1999. - 220 с.

12. Літопис Руський / За Іпатським списком переклав Л. Махновець. - К. : Дніпро, 1990. - 591 с.

13. Майоров О. В. Галицько-волинський князь Роман Мстиславич. Володар, воїн, дипломат / О. В. Майоров. - Біла Церква, 2011. - Т. ІІ. - 778 с.

14. Макаренко М. Скульптура й різьбярство Київської Русі передмонгольських часів / М. Макаренко // Київські збірники історії і археології, побуту й мистецтва. - К., 1930. - Зб. І. - С. 88-92.

15. Некрасов А. И. Очерки по истории древнерусского зодчества XI-XVII века / А. И. Некрасов. - М., 1936. - 192 с.

16. Петрушевичъ А. О городі Галичі за Луквою / А. Петрушевичь // Вістникь Народного Дома. - Львовь, 1887. - Ч. 50. - 59 с.

17. Пуцько В. Г. Літописне оповідання про місто Холм / В. Г. Пуцько // Український історичний журнал. - 1997. - № 1. - С. 115-121.

18. Пшик В. Про перебування візантійського імператора Олексія ІІІ Ангела на Галицько- Волинських землях / В. Пшик // Республіканець. - 1994. - № 3-4. - С. 49-56.

19. Софонович Ф. Хроніка з літописців стародавніх / Ф. Софонович. - К. : Наукова думка, 1992. - 336 с.

20. Ткачук Т. М. Галицькі керамічні плитки із рельєфними зображеннями та гончарні клейма: каталог / Т. М. Ткачук, К. Л. Тимус. - Галич, 1997. - 60 с.

21. Томенчук Б. П. Дослідження дерев'яної ротонди на давньоруському городищі в Олешкові на Пруті / Б. П. Томенчук // Записки Наукового Товариства імені Шевченка. - Львів, 1993. - Т. CCXXV. - C. 87-96.

Размещено на Allbest.ru