Атрибути ремісничих цехів Північного Лівобережжя другої половини XVII-XVIII ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Атрибути ремісничих цехів Північного Лівобережжя другої половини XVII - XVIII ст.

С.В. Щербина

Анотація

ремісничий корпорація декор лівобережжя

Ключові слова: Північне Лівобережжя, ремесло, цех, атрибут.

Аннотация

Щербина С.В. Атрибуты ремесленных цехов Северного Левобережья второй половины XVII - ХУШ вв.

В статье проанализирована символика и функции клейнодов ремесленных корпораций на територии Северного Левобережья во второй половине XVII - ХУІІІ вв.

Ключевые слова: Северное Левобережье, ремесло, цех, атрибут.

Annotation

Shcherbyna S.V. Guilds attributes of the North Left-Bank Ukraine in the XVII - XVIII centuries

The paper explores the symbolism and functions of handicraft corporations' kleinods on the territory of the North Left Bank Ukraine in the second half of the XVII - XVIII centuries.

Key words: North Left-Bank Ukraine, trade, guild, attribute.

Ремісничі корпорації являли собою своєрідне явище у соціально-економічному житті Північного Лівобережжя ранньомодерної доби. Їхня структура загалом відповідала внутрішній організації цехів, які функціонували у містах Західної Європи на підставі магдебурзького права. Цехи являли собою спільноти, що мали чітку ієрархічну структуру, відносно самостійний характер і поширювали вплив на всі сторони життя своїх членів. Користуючись правами і привілеями, закріпленими у цехових статутах, корпорації створювали необхідні умови для професійної діяльності своїх членів, забезпечували особисту свободу, права й збереження майна ремісників [1, 16].

Переважна більшість об'єднань ремісників мала свої цехові подвір'я. Сюди сходились на цехові збори, відзначали свята, тут відбувалась церемонія прийому нових майстрів і обряд поховання. Тут знаходилась цехова світлиця, в якій зберігалися основні клейноди корпорації:ікони, емблеми, прапор (хоругва, корогва), цехова печатка, статути і привілеї на заснування цеху, скринька з документами й грошима та нагайка, що використовувалась при посвяченні у майстри.

До цехових атрибутів належали спеціально написані на замовлення ремісничих корпорацій ікони. Так, у Вознесенській церкві м. Коропа зберігалась унікальна композиція «Явлення ікони Богоматері рибалкам», пов'язана з місцевим рибальським цехом. На ній були зображені рибалки у звичайному селянському одязі. Найстарший з них тримав риболовецьку сітку, другий - навколішки молився, третій стояв позад нього, а четвертий у човні тримав весло і хрестився. Погляди усіх були спрямовані на зображену у лівому куті ікону Божої Матері [2, 4].

Всі ремісничі корпорації регіону мали прапори, на яких зазвичай зображувались знаряддя праці, лики святих, зокрема покровителів об'єднання та міста, розміщували відповідні написи. О. Ковалевський вважав, що ця традиція була запозичена у німецьких містах, де міщани складали «свое городовое войско для защиты города от неприятелей» [3, 1].

В експозиції Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського нині знаходиться срібна позолочена корогва - «значик» Ніжинського золотарського цеху. Вона була виготовлена у формі прапора з двома косицями, прикрашеними металевими підвісками, схожими на китички або дзвіночки, з овальними накладними карбованими медальйонами з обох боків. На срібному медальйоні овальної форми викарбовано церковний престол із дарохранительницею, келихом і Євангелієм. Ліворуч від престолу зображено святого з хрестом у руці, нижче - годинник і напис «Преподобный отец наш Андроник златар Александрийский». Другий напис дата створення корогви - «1786 года месяца іюня 6 числа» [4, 27]. З іншого боку знаходилось зображення євангеліста Луки біля мольберта, ліворуч - рука з терезами, під якими в'язка ключів і скринька. Уздовж вузького боку прапора, який прилягав до деревка, розміщувався напис: «Сооружен сей значик от управы сребренической нежинской за управного старшины Федора Стефанова Шнурчевского и товарищей его Петра Карсакевича, Ивана Паливоды також и гласного Иосифа Конвисарева и всею управною братиею коштом и старанем ихъ 1786 году июня 6 числа» [5, 55]. Крім того, зверху на медальйоні викарбувана царська корона та велика літера «Н», яка означає «Ніжинський» [4, 28].

Цеховий прапор Ніжинського музицького цеху був малинового кольору «на середине написан с одной стороны образ святого Георгія, а с другой Ея Императорского Величества Государыни Екатерины Алексеевны Вторыя и над оным ньінешній городской герб. Около образа и вензеля подписано, за которой Императрицы и за какого цехмистра и ключника строено, и 1779 год, Сентября 20 дня. Края обшиты золотым позументом и по углам пришиты золотые кисти. На древке железная позолочення гелебарда» [6, 483].

Ніжинський перепечайський цех мав прапор малинового кольору, з одного боку якого «написан образ святых Бориса и Глеба», з іншого - «святый Георгій, на белом коне попирающий копіем змея. У 80-х рр. ХУІІІ ст. різницький цех Ніжина мав «знамя штофное малиновое, по краям голубым штофом и золотымпозументам обшитое. На середине написаны образа: с одной стороны Покрова Богородицы, с другой евангелиста Луки». На малиновому тлі було зображено «топор сребряной, а топорище золотое», а на голубому - ім'я цехмістра [6, 481].

Прапор Чернігівського об'єднаного цеху кравців, кушнірів і шапкарів було виготовлено з червоного штофу, «золотым позументом обложенное», посередині на блактитному штофі зображення - з одного боку - «Распятіе Христово, а по сторонам онаго Пресвятая Богородица, святый великомученик Евстафій, святый Іоанн Богослов и великомученик Прокопій», з іншого - «Пресвятая же Богородица Троицкая Ильинская Черниговская, да на одной стороне ножницы, имя цехмістра, при котором знамя строено, и 1781 год декабря 30 дня. На деревке точеная шишка, и в оной медній крест» [6, 298]. У калачницькому цеху м. Чернігова було «знамя гродетуровое желтое», виготовлене 1 травня 1752 р. за цехмістра Ігната Буглука, й містило «на одной стороне - образ Богоявления Господня, а около его калач, булка и четыре пасхи, или куличи, на другой стороне - образ Богоматери» [6, 301-302].

За свідченням О. Шафонського, Чернігівський «цех мясницкій» мав прапор зеленого кольору, на якому з одного боку розміщувався «образ Николая Чудотворца, Иліи пророка, по середине между разрезом бык; в подножіи образов подписано: 1787 месяца Марта 17 дня сооружися прапор сей цеху резницкаго за стараніем пана цехмистра тогож цеху Алексея Речицкаго и підскарбія Мирона Зенченка с братіею: Андрея Бочка, Василія Лопатня, Степана Молчановского, Исака Коломейченка, Степана Наболонского, Федора Семенова, Герасима Яковлева и молодшій Семена Стадника». З іншого боку - зображення Богоявленя Господнього, знизу між розрізами - баран [6, 300-301].

Калачницький цех Березного мав прапор «треугольный китайчатый темнозеленый, с железным копьем на одной стороне написано Богоявленіе Господне, а на другой образ Святых Жен Мироносиц; по краям кайма золотая писання и надпись: которым цехмістром и когда сооружена» та сукна «синего суконного с красною кумачною каймою; на середине нашит крест красный кумачный, белою тесьмою обложенный» [6, 385].

Наприкінці ХУШ - на початку ХІХ ст. ремісничі цехи мали власні печатки, які після ліквідації цехового устрою у 1902 р. були передані до Чернігівської губернської вченої архівної комісії.

Так, ніжинський міський голова І.Л. Дейкун передав до музею печатки тамтешніх ліквідованих ремісничих управ. У такий спосіб у зібранні Чернігівської архівної комісії опинилась, зокрема, кругла мідна печатка з написом «Печ[ать] Нежин[ской] Столярной Ремесл[енной] Управы» із зображенням циркуля і трикутника. На переданій до комісії печатці ковальської ремісничої управи м. Ніжина було зображено молоток і містився напис «Печ[ать] Нежин[ской] Кузнецкой Управы». Печатка Ніжинської гончарної ремісничої управи містила зображення гончарного виробу - глечика. Крім того, комісія отримала печатку «Нежин[ской] Портняжеской Управы» із зображенням праски і ножиць [7, 32-33].

Емблема із зображенням знаряддя праці мала назву ціха або цешка. Наприклад, емблема Ніжинського цеху музик являла собою невеличку скрипку з міді, Березнянського різницького цеху - мідну сокиру, Чернігівського ковальського цеху - мідний молоточок іт.д.[8,96-97]. ЦешкаНіжинського золотарського цеху являла собою бронзову фігурку, схожу на дзвоник з рукояткою [5, 55]. У гончарському цеху Ніжина ціхою слугувала «свинцовая дощечка, на которой по одной стороне вылит святый Георгий на коне, на другой вырезаны: кувшин, горшок и печной изразец» [6, 483]. За цешку у калачницьких цехах Ніжина і Березного правив мідний хрест [6, 385, 482]. У Чернігівському перепечайському цеху за цешку для скликання ремісників у цеху правила дерев'яна дощечка «с изображеніем образов Успенія Богородицы и Распятія Христова, а внизу написан гроб, 1782 год и имя цехмистра Евдокима Мороговскаго и подскарбія Федора Антоненка» [6, 302]. У Борзенському ткацькому цеху роль цешки виконував «деревянний маленкий челнок, выкрашенный красною краскою», у кравецькому - дерев'яна трикутна дощечка із зображенням з одного боку св. Миколи Чудотворця, а з іншого - «аршина, швайки, ножниц и утюга» [6, 423]. Чернігівський ткацький цех мав дві цешки: одну у вигляді мідної дощечки «с изображением Распятия, Богоматери и Иоанна Богослова», а іншу у вигляді дерев'яного ткацького човника [6, 299]. Ціха зазвичай знаходилася у цехмістра і використовувалась для скликання ремісників до цехового дому. О. Шафонський звернув увагу на факт існування двох цешок - одна являла собою зменшену копію знаряддя праці й слугувала сигналом до скликання цехової сходки, а інша мала вигляд маленького мідного або дерев'яного хреста, виконувала ритуальну функцію і сигналізувала про потребу з'явитись на похорон [6, 296]. Шляхом передачі майстрами із рук у руки цешки, членів цеху повідомляли про необхідність прийти на збори. Затримання і несвоєчасна передача ціхи суворо каралась штрафом.

Кожний ремісничий цех мав дерев'яні ноші, які використовувались при похованні, - так звані мари. На мари становили труну померлого, а над нею встановлювали покліт (круглу дерев'яну решітку) і накривали сукном [3, 1-2]. Покривало відігравало значну роль у поховальній обрядовості й вирізнялося особливою вишуканістю. Зазвичай, у центрі вишивали великий хрест (Голгофа), ім'я цехмістра та рік створення, по краях прикрашали галуном, бахромою.

Покривало Конотопського різницького і калачницького цеху було виготовлене з «сукна красного, с вырезками, придающими ему крестообразную форму». У центральній частині було розміщено текст: «Сіе сукно сооружено 1778 года месяца іюля 15 дня. Цеху рязацкого, и калачницкого, в городе Канотопе за цехмистра Феодора Корноуха, ключника Семена Резника, старшого брата Якова Булисги со всею братиею» [9, № 86].

Поховальне покривало перепечайського цеху Чернігова було синього кольору з нашитим хрестом, під яким містився напис «1759 год Марта 12 числа и имя цехмистра Дениса Лампія и подскарбия Савки Мовчана [6, 302]. Багатством декору і вишуканістю відзначалось сукно Чернігівського кравецького цеху, що збереглося у зібранні Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського [10, 4950]. Воно являло собою покривало синього кольору «с нашитым на середине золотой парчи крестом, серебряным кружевом обложенным; края его обшиты в два ряда каймою голевою разного цвета, а третій ряд зеленою китайкою; на самом крае пришита вокруг золотая бахрома» [6, 298]. На ньому було розміщено напис: «Це сукно старанням цеху кравецького чернігівського за цехмістра Івана Лазаревського за порадою всієї братії зроблене ... Блажени яж вибраний приняв єси їх гді у вічні селища» [10, 49-50].

У Ніжинського цеху музик у ХУІІІ ст. було поховальне покривало зеленого кольору «с нашытим крестом зеленого плису, узеньким позументиком обложенным; на краю малиновая шелковая бахрома» [6, 483]. Сукно Ніжинського різницького цеху було виготовлене з тканини червоного кольору «с штофными желтыми полами, золотым позументом обложенными, и на средине крест того же штофу» [6, 481]. Використання мар і прапорів під час похоронної процесії було звичним явищем. Якщо помирав «почетный майстер», усі міські ремісничі корпорації брали участь у процесії виносили мари й цехові прапори, утворюючи великий кортеж. Заможні люди могли замовити такі почесті, сплативши кошти на користь цеху [3, 2].

Отже, атрибути ремісничих цехів Північного Лівобережжя другої половини XVII - ХУІІІ ст. вирізнялись вишуканістю і розмаїттям декору, який виконував не лише естетичну роль, але й засвідчував специфіку ремісничих спеціальностей регіону.

Посилання

1. Балушок В.Г. Світ середньовіччя в обрядовості українських цехових ремісників / В.Г Балушок. - К.: Наукова думка, 1993. - 117 с.

2. Реліквія рибальського цеху // Літературна Україна. - 1970. - № 47 (2744). - 16 червня. - С. 4.

3. Ковалевский А. Цехи в г. Чернигове в конце прошлого столетия / А. Ковалевский // Черниговские губернские ведомости. - 1896. - № 726. - Часть неофициальная. - 2 марта.С. 1-2.

4. Петренко М.З. Українське золотарство ХУІ-ХУШ ст. / М.З. Петренко. - К.: Наукова думка, 1970. - 208 с.

5. Спаський І.Г Дукати і дукачі України: історико- нумізматичне дослідження / І.Г Спаський. - К.: Наукова думка, 1970. - 168 с.

6. Шафонский А. Черниговского наместничества топографическое описание / А. Шафонский. -К.: Университетская типография, 1851. - 697 с.

7. Журналы заседаний Черниговской губернской архивной комиссии // Труды Черниговской губернской архивной комиссии (1900-1902). - Чернигов, 1902. - Отд. 1. - С. 1-46.

8. Пляшко Л. А. Подорож до міста ХУІІІ століття / Л. А. Пляшко. - К.: Наукова думка, 1980. - 152 с.

9. Каталог выставки XIV Археологического съезда в г. Чернигове / [под редакцией П.М. Добровольского]. - Чернигов: Типография Губернского правления, 1908. - 556 с.

10. Зайченко В. Цехові сукна у збірці Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського / В. Зайченко // Скарбниця української культури. - Чернігів, 2007-2008. - Вип. 10. - С. 48-52.

Размещено на Allbest.ru