Книгознавча характеристика видань української діаспори та їх роль у консолідації українства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Книгознавча характеристика видань української діаспори та їх роль у консолідації українства

Тетяна Антонюк

Дослідження чинників консолідації українства в умовах боротьби за утвердження України як правової, демократичної держави є надзвичайно важливою проблемою сьогодення. Одним із помітних чинників у справі консолідації світового українства була і залишається книжкова культура української діаспори, яка є важливою складовою вітчизняної книжкової культури. Вона потребує особливої уваги дослідників, адже велика кількість видань українського зарубіжжя тривалий час не була доступна широкому колу читачів в Україні з причин ідеологічного і політичного протистояння двох систем: радянської, авторитарної, і західної, демократичної.

Історію книжкової культури України досліджують Л. А. Дубровіна [4], Г. І. Ковальчук [5-7], О. С. Онищенко [4], В. І. Попик [11] та інші науковці. Книжковій культурі української діаспори останніми роками присвятили свої наукові розвідки Т. Д. Антонюк [1; 2], Н. Г. Солонська [13], О. К. Супронюк [14]. Проте вперше предметом дослідження виступають замасковані видання української діаспори як складник книжкової культури та засіб консолідації світового українства.

Мета статті - дослідити замасковані видання фонду відділу зарубіжної україніки Інституту книгознавства НБУВ, які були поширені у культурному просторі України у другій половині ХХ ст.

У відділі зарубіжної україніки Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (далі ВЗУ ІК НБУВ) серед понад 34, 5 тисячі одиниць зберігання невелику частку становлять замасковані видання. Термін «замасковане видання» розглядається як твір друку, котрий з якихось причин, зазвичай політичних, був випущений в світ зі свідомо неправдивою інформацією про автора, видання, дату чи місце видання [7, с. 343, 575.].

На нашу думку, їх можна називати також видавничими фальсифікатами, адже очевидно, що видавництва діаспори свідомо подавали на палітурці і титулі книжок неправдиву інформацію щодо авторства, видавництва, місця видання з метою обійти офіційну цензуру в Україні і досягти мети видання цих творів. Такими виданнями намагалися донести до читачів у радянській Україні правду про діяльність діаспори, пробудження національної свідомості, розкрити авторитарний характер політичного режиму СРСР, посилити віру наших громадян у правомірність боротьби за незалежну соборну Україну.

У фонді ВЗУ ІК НБУВ ці книжкові пам'ятки розглядаються як рідкісні та цінні видання, що викликають підвищений інтерес у читачів, екскурсантів, усіх, хто дізнається про існування таких документів. Їх примірники були нелегальними на території колишнього Радянського Союзу виданнями, забороненими цензурою. За оформленими, традиційно для часів СРСР, палітуркою, титулом, а в деяких книгах двома-трьома сторінками тексту в дусі ідеології та політики радянської держави, в основній частині таких книг йдеться про ідеологічно нетерпимі для офіційної радянської пропаганди події та факти.

До НБУВ замасковані видання потрапили внаслідок їх конфіскації на митниці та при обшуках опозиційно налаштованих до радянської влади громадян України. Спочатку ці видання зберігалися у спецфонді, а з відкриттям відділу зарубіжної україніки НБУВ у 1991 р. були передані до фонду ВЗУ. На всіх книгах проставлені один або два шестигранники, що свідчить про їх особливу секретність і недоступність для звичайних користувачів. На окремих виданнях один із шестигранників вирізаний або перекреслений. Це було зроблено наприкінці 80-х років ХХ ст., коли керівники бібліотек і організацій отримали розпорядження від Головного управління з охорони державних таємниць і друку при Раді Міністрів СРСР (Головліт СРСР) щодо зменшення ступеня обмеження іноземних видань на два знаки «шестигранник». У зв'язку з цим всі раніше обмежені на два знаки «шестигранник» періодичні та неперіодичні іноземні видання (у т. ч. російською мовою і мовами народів СРСР) підлягали переведенню на звичайний режим зберігання в спецфондах видань, обмежених на один знак «шестигранник».

Книжкова характеристика таких видань досить скромна. Це, переважно, видання малого формату. Їхнє оформлення невибагливе, дуже економне. Книги надруковані класичним шрифтом, вони мають м'яку палітурку, друк творів виконаний на папері низької якості. Не всі примірники, наявні у фонді, містять авантитул. У декількох книгах на форзаці подані вихідні дані, які нібито стосуються всього видання, хоча, насправді, це не відповідає дійсності. У деяких книгах без титулу і авантитулу на першій сторінці вгорі подається коротка назва твору, автор, а нижче під цими даними друкується текст твору. Вихідні дані подані на палітурці і форзаці.

Палітурку і титул цих книжок як за кольоровою гамою, так і за назвою заголовка, підзаголовка оформлено за зразками радянських видань. Візуально видання не відрізняються від тих, що виходили того часу в УРСР. Додаткові титули в таких книгах відсутні. Більшість книг не мають автора. Назви видавництв чи організацій, котрі випустили книгу, відповідають тим назвам, що існували в радянську добу в материковій Україні, зокрема, «Наукова думка», «Радянський письменник», «Політвидав України» та ін. Поодинокі видання містять автора, на нашу думку, переважно замаскованого. Місцем видань, як правило, зазначено Київ, також зберігається одна книжка, де місцем видання на палітурці вказано Відень. Примірники книг, що зберігаються у фонді зарубіжної україніки, були видані у 1959-1982 рр. Поодинокі книги мають тверду палітурку, за палітуркою - сторінки з зображеннями (фотографії, портрети, ілюстрації). Порівняно з іншими книгами вони видрукувані на якіснішому папері [8].

В анотаціях, надрукованих у деяких примірниках на форзаці або на контртитулі, подається коротка характеристика видання загалом у дусі радянської ідеології, агітації та пропаганди. Деякі примірники містять «Вступ», де в лояльному для радянської цензури викладі окреслені завдання і мета твору. Окремі ж книжки містять текст «Від редакції», де, навпаки, одразу ж викладаються справжні цілі видання. У більшості видань «Зміст» відсутній, проте деякі примірники містять один або навіть два варіанти «Змісту», поданого в кінці книги. Один фальсифікований, у дусі радянської ідеології, відповідно до назви твору, інший - об'єктивний щодо основного тексту видання, де подано перелік розділів, частин, параграфів твору із вказаними початковими сторінками.

Окремі видання містять виноски, розміщені внизу сторінки, підрядкові примітки та підрядкові бібліографічні посилання. Більшість видань не мають індексу класифікації, для окремих книжок запозичували індекс класифікації з радянських видань. Невелика кількість книг містить малюнки, фотографії, карти-схеми на окремих аркушах більшого формату, ніж саме видання. Книги не мають колонтитулів, пронумеровані арабськими цифрами, окремі містять змішану нумерацію сторінок: арабські і римські цифри послідовної нумерації. В окремих виданнях ідеологічно лояльний радянській цензурі текст пронумеровано римськими цифрами, а текст, що висвітлює задум автора, видавництва, нумерується з першої сторінки арабськими цифрами. Колонцифра розміщується на нижньому полі сторінки, збоку праворуч. Такі книги не містять покажчиків - довідково-допоміжних текстів.

У замаскованих виданнях порушуються важливі питання боротьби за незалежну соборну Україну. Це повідомлення про V і VI Великий Збір ОУН з викладом програми і всіх матеріалів цих заходів [3; 9]; розвінчування національної політики СРСР [12]; висвітлення діяльності ОУН-УПА в роки Другої світової війни [8]; аналіз пасивних і активних форм невдоволення, опору робітничого класу в СРСР та прогнози на майбутнє цієї країни [15]. З деяких видань вдалося зняти маску і таким чином з'ясувати їх справжні вихідні дані. Це, зокрема, видання про українську повстанську армію М. Лебедя [10]. Ця книга у замаскованому вигляді має такі вихідні дані: Римаренко Ю. І. Український буржуазний націоналізм - ворог інтернаціонального єднання трудящих / Академія Наук Української РСР / Інститут філософії. - Київ: Видавництво «Наукова думка», 1970. - 160 с.

Наведемо кілька прикладів змісту таких видань. У замаскованому виданні «Матеріали XXV з'їзду Комуністичної партії України. - Київ: Ордена трудового червоного прапора видавництво політичної літератури України, 1976. - 80 с.» на кількох перших сторінках викладається звіт Центрального комітету Компартії України XXV з'їздові комуністичної партії України. Подається доповідь першого секретаря ЦК КПУ товариша В. В. Щербицького 10 лютого 1976 р. А наступні сторінки містять інформацію про V Великий Збір ОУН, який відбувся восени 1974 р. У ньому, як відомо, взяли участь делегати з усіх континентів. Великий Збір ОУН є її найвищим законодавчим органом та джерелом влади, вирішує всі головні питання ідеології, програми, стратегії визвольної боротьби, зовнішньої і внутрішньої політики, організаційні, кадрові та інші питання, що випливають із програмних завдань і діяльності ОУН.

Книга містить виступ Ярослава Стецька на відкритті П'ятого Великого Збору ОУН (скорочений текст), в якому він згадав усіх героїв України, котрі віддали життя за її свободу (с. 3-14). В інших матеріалах цього видання наголошується, що Україна є революційною проблемою світу. Сила Москви тримається на ідейній слабості Заходу, а визвольна боротьба України за справедливість і дотримання міжнародних правових норм має світове й історичне значення. Акцентується увага, що українцям слід орієнтуватися на власні сили (с. 302).

Видання «Кравчук Петро. З рідним народом / Петро Кравчук. - Київ: Товариство «Україна», 1979. - 32 с.» подає детальну інформацію про VI Великий збір ОУН (революціонерів-бандерівців), що відбувся восени 1981 р. і в якому взяли участь делегати з усіх континентів, згідно з приписами устрою ОУН. На зібранні були представлені всі генерації членів ОУН, а присутні чисельно молоді кадри брали активну участь у нарадах і виробленні програмних рішень.

Видання інформує, що VI Великий Збір ОУН заслухав і обговорив звідомлення голови Проводу, членів Проводу, Головної ради, Головної Контролі і Головного Суду ОУН. Схвалено Постанови, Маніфест до Українського Народу, Звернення до поневолених народів, до народів вільного світу, до української молоді і до української еміграції. Що важливо, ОУН тут характеризується як нерозривна складова частина української нації, як її авангард у боротьбі за нашу волю і незалежність [9, с. 4-5].

Звертаючись до українців, автор видання наголошує: «Українці! ОУН, за Лесею Українкою, твердить: «Хто визволиться сам, той вільний буде; хто визволить кого - в неволю візьме» [9, с. 28].

Аналогічний зміст має і книга Р. Білоусова «Вирішальний етап економічного змагання соціалізму з капіталізмом» [3].

Видавничий фальсифікат «Український робітничий клас в боротьбі за мир / відп. ред. О. Б. Слуцький; ред. Н. О. Головко; техред. О. А. Матвійчук; кор. Т. С. Кирилов. - Київ: Український робітник, 1981. - 21 с.» виявляє пасивні і активні форми невдоволення й опору робітничого класу в СРСР, оцінює перспективи на майбутнє. У книзі наголошується, що механізм суспільного контролю в СРСР має всепроникливий вплив на цивільне населення. «...Невдоволення робітника аж надто часто виявляється в актах одчаю: великий відсоток алкоголізму, прогули, літунство і низький рівень роботи. Невдоволення робітництва СРСР у наш час знаходить свій вираз, головним чином, через так звані «ухиляння» та «соціальні проблеми» [15, с. 5].

З усіх форм «ухиляння», відзначають автори, особливо поширений алкоголізм, а коріння цієї проблеми - соціально-економічне за своєю природою. Менш розпачливим виявом невдоволення робітників є високі цифри плинності робочої сили - частої зміни місця роботи в Радянському Союзі. Прогули також зростають. Радянська преса постійно нарікає, що темпи роботи повільні, а норми - занижені. Але ця ситуація зумовлена саме механізмом суспільного контролю, тобто високим ступенем розпорошення, який змушує робітника мати справу лише зі своєю індивідуальною робочою операцією, а не з продукцією загалом [15, с. 5-7].

У виданні відзначається, що, згідно з офіційною догмою, в СРСР не було страйків. Відомості про страйки в СРСР надходять переважно з повідомлень самвидаву. Офіційна преса мовчить про них. Коли трапляється великий і важливий страйк, і його неможливо ігнорувати, як 1962 р. у Новочеркаську, преса вдається до ухильних формулювань, не називає речі своїми іменами. Новочеркаські страйки й заколоти, та пов'язані з ними, були приписані... «хуліганству молоді». «Одна з найпомітніших особливостей страйків в СРСР, про які стало відомо, це те, що вони найчастіше виникають на периферії, себто в районах, віддалених від центральної області Москви - Ленінграду. На це можуть бути дві причини. Перша - та, що в СРСР є сувора ієрархія в постачанні: Москва - Ленінград мають першість щодо харчових продуктів і речей широкого вжитку.... Друга причина - режим знає, що поки він має під повним контролем командні стратегічні центри, нема потреби тримати периферію під таким самим пильним доглядом. Страйк десь у Магадані не має великого значення. Але страйк у Москві - це загроза» [15, с. 9-10].

Звертається увага на роль профспілок у радянському суспільстві. 98 % усіх службовців і робітників охоплюють радянські профспілки. Реально профспілки не мають автономії від партійного апарату і профспілчанські представники, навіть на рівні фабрики й цеху, не обираються, а призначаються [15, с. 16].

При дослідженні замаскованих видань постає проблема: як їх правильно описати? Опис за фальсифікованими вихідними даними поданими на титульній сторінці чи авантитулі, на нашу думку, є неповним. Адже текст видання розкриває зовсім інший твір друку. Тому необхідно здійснювати пошуки і за розшуканими оригінальними виданнями, що замасковані в текстах, описувати паралельно й інше видання, надруковане у книзі.

У відділі зарубіжної україніки такі книги внесені до загального фонду, на них оформлені каталожні картки, які влиті до алфавітного і систематичного каталогів. Ось приклад їх традиційного опису. Книга під розстановочним шифром 945 укр Матеріали XXV з'їзду Комуністичної партії України. - Київ: Видавництво політичної літератури України, 1976. - 80 с. Карточка на це видання у систематичному каталозі такого змісту: 945 укр Матеріали ОУН (Сам- видав).

Інший приклад опису замаскованого видання, де опис відповідає запису на титулі. Розстановочний шифр книжки 960 укр. На палітурці напис: «Свобода Мир Дружба VII фестиваль. - Відень. 1959». На титулі: 960 укр. Один шестигранник кілька разів перекреслений. Назва видання: «Україна: сучасне і майбутнє. Збірник статей». Внизу сторінки - 1959. Зміст карточки на це видання у систематичному каталозі такий: Україна: сучасне і майбутнє: Збірник статей. - Б. м.: Видання Української головної визвольної ради, 1959. - 112 с. Станом на сьогодні фальсифікати видавництв не занесені до електронної бази ВЗУ.

Книгознавча характеристика замаскованих видань української діаспори свідчить про те, що вони призначалися для поширення на території радянської України та СРСР з метою повернути історичну пам'ять українців, пробудити у них прагнення до вивчення об'єктивної історії України, самоусвідомлення та консолідації зі світовим українством. Замасковані видання в умовах переслідування вільної думки і заборон об'єктивного дослідження важливих тем української історії були, на нашу думку, однією із важливих можливостей за- початкування процесу консолідації українців, об'єднання їх зусиль у боротьбі за незалежну державу Україна. Відкритий доступ до видань діаспори у 1991 р. дав змогу вітчизняним науковцям познайомитися з альтернативними дослідженнями багатьох важливих тем та поширити ці знання серед учнівської і студентської молоді, широкого кола громадян України, унеможливити повернення до статусу залежної країни.

книгознавство зарубіжний україніка бібліотека

Бібліографічні посилання

1. Антонюк Т. Навчальна книга в українській діаспорі як фактор збереження етнонаціональної ідентичності / Тетяна Антонюк. Українознавчий альманах. Київ: «Міленіум+», 2016. Вип. 19. С. 101-107.

2. Антонюк Т. Д. Навчальна книжка діаспори у фондах відділу зарубіжної україніки НБУВ / Т. Д. Антонюк. Бібліотека. Наука. Комунікація: формування національного інформаційного простору: матеріали Міжнар. наук. конф. (Київ, 4-6 жовтня 2016 р.) / НАН України, Нац. б-ка України ім. ВІ. Вернадського, Асоц. б-к України, Рада дир. б-к та інформ. центрів - членів МААН. К., 2016. С. 81-85.

3. Білоусов Р. О. Вирішальний етап економічного змагання соціалізму з капіталізмом. Київ: Друкарня «Радянська Україна», 1980. 32 с.

4. Дубровіна Л. А., Онищенко О. С. Бібліотечна справа в Україні в ХХ столітті / Л. А. Дубровіна, О. С. Онищенко. Київ, 2009. 530 с.

5. Ковальчук Г Експертиза книжкових пам'яток у бібліотеках: українознавчий аспект / Г. Ковальчук. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 2012. № 21. - 403-416.

6. Ковальчук Г І. Історія книжкової культури: теоретична складова поняття / Г. І. Ковальчук. Бібліотека. Наука. Комунікація: формування національного інформаційного простору: матеріали Міжнар. наук. конф. (Київ, 4-6 жовтня 2016 р.) / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Асоц. б-к України, Рада дир. б-к та інформ. центрів - членів МААН. К., 2016. С. 142-145.

7. Ковальчук Г. І. Книжкові пам'ятки (рідкісні та цінні книжки) в бібліотечних фондах / Г. І. Ковальчук. К., 2004. С. 343, 575.

8. Ковпак С. А. Від Путивля до Карпат / С. А. Ковпак. Київ: Видавництво політичної літератури України, 1979. 336 с.

9. Кравчук Петро. З рідним народом. Київ: Товариство «Україна», 1979. 32 с.

10. Лебедь М. УПА: Українська повстанська армія, її ґене- за, ріст і дії у визвольній боротьбі українського народу за українську самостійну соборну державу. Ч. 1: Німецька окупація України / М. Лебедь. Б. м.: Видавництво пресбюро УГВР, 1946. 124 с., карта.

11. Попик В. Створення фундаментальної електронної бібліотеки «Україніка» як складник формування національного гуманітарного інформаційного простору / Володимир Попик. Бібліотечний вісник. 2014. № 6. С. 3-7.

12. Прокоп М. 60-річчя СРСР / Мирослав Прокоп. Київ: Радянський письменник, 1982. 20 с.

13. Солонська Н. Книжкова комунікація українських іммігрантів у Канаді як засіб національного спілкування / Наталія Солонська. Українознавчий альманах. Київ, 2016. Вип. 19. С. 152-155.

14. Супронюк О. К. Питання книгознавства, видавничої справи і бібліографії на сторінках журналу «Нова Україна» (Прага, 1922-1928) / О. К. Супронюк. Бібліотека. Наука. Комунікація: формування національного інформаційного простору: матеріали Міжнар. наук. конф. (Київ, 4-6 жовтня 2016 р.) / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадсь- кого, Асоц. б-к України, Рада дир. б-к та інформ. центрів - членів МААН. К., 2016. С. 195-198.

Размещено на Allbest.ru