Твори монументально-декоративного мистецтва в дизайні інтер’єрів готелів Києва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Твори монументально-декоративного мистецтва в дизайні інтер'єрів готелів Києва

Мета роботи. Дослідження розкриває стан і наявність збережених творів монументально-декоративного мистецтва в готелях м. Києва, створених періодом 1960-х - 1980-х років. Значення і роль в громадських інтер'єрах 2010-х років декоративних історично-мистецьких панно, що є цінним надбанням досвідченості архітекторів і художників, являється закликом до поваги і збереження пам'ятних творів України. Методологія. Опрацьовано матеріал 2017 р. шляхом методології натурного обстеження, порівняльного аналізу і композиційності, який демонструє у більшості випадків - знищення, та в мінімальній кількості - існування мистецьких пам'яток в громадських інтер'єрах готелів - пам'ятників архітектури Радянської України. Наукова новизна роботи полягає у сучасному дослідженні творів монументально-декоративного мистецтва в дизайні інтер'єрів готелів 1960-х - 1980-х років, а також виявленні впливу монументального декорування на створення «обличчя міста». Композиції несуть естетично-концептуальну модель у зв'язку із функціональною, яка має створювати досвідчений проект ціннісно-символічного простору з визначальними характеристиками подальших візитів до готелю для приїжджих гостей чи корінних киян. Саме через такий підхід готельні заклади Києва набудуть довершеної узгодженості в сенсі підняття рейтингів відвідувачів, досягнувши підвищення економічного рівня країни. Висновки. Визначено кількість збережених творів на сьогодні, їх включення в нові інтер'єри і зв'язок з сучасними стилями дизайнерського проектування. Подача важливого значення і усвідомлення історично-мистецтвознавчого змісту творів монументального декорування, які несуть характеристику музейних експонатів, презентуючи царину культури і мистецтва України XX cm., повинна мати цінність і залучення художників до реставрації історичних пам'яток. Припинення масової руйнації творів монументально-декоративного мистецтва має досягти осмислення коштовності величних панно, презентуючи історично-концептуальну оригінальність в стилістичних особливостях Києва.

Актуальність теми дослідження. Готельне забезпечення м. Києва 2010-х рр. сягає широкого спектру будівель з різноманітними рівнями комфортності, але цей показник не є достатнім проявом підвищення економічного рівня держави, при якому наша столиця була в радянську добу, коли мистецький почерк наповнював громадські будівлі як інтер'єрів, так і екстер'єрів. На сьогодні проблема торкається масового знищення мистецьких творів монументально-декоративного мистецтва, створених впродовж 1960-х - 1980-х років в готелях Києва. Велика кількість визначних панно талановитих художників України вже лишилася тільки в архівних матеріалах, хоча могла б мати історично-мистецтвознавчий характер презентації у піднесенні архітектурних пам'ятників готельного спрямування. Ті твори, що лишилися в сучасних інтер'єрах, вже є ексклюзивними одиницями художньої організації, вписуючись в дизайнерські новації модних тенденцій. Негативною рисою є вандалізм монументальних творів, коли після знищення не відбувається удосконалення інтер'єру шляхом створення нового дизайну з елементами декоративного оздоблення, а йде трансформація в збіднілу порожність і низький рівень дизайнерського проектування.

Написання статті пов'язане з вирішенням практичного питання збереження готельних будівель України, що є архітектурними пам'ятниками (з мистецтвознавчою спадщиною в громадських інтер'єрах). Монументально - декоративні твори відомих майстрів іще часів СРСР існують до сьогодні в готелях, лишаючись неповторними шедеврами в історії. Таким чином, стаття закликає до підтримки стану композицій художниками реставраторами і збереження історичних, етнографічних, концептуально-стилістичних засад творів архітекторами, мистецтвознавцями і дизайнерами.

Аналіз досліджень і публікацій. Монументальне і декоративне мистецтво громадських приміщень загалом СРСР і зокрема України характеризує Л.Жоголь [2]. Проблему архітектурно-художнього ансамблю описувала в дисертаційному дослідженні і монографіях Г. Скляренко [5, 6]. Бортніков С. і Толстой В. розглядають монументально-декоративне мистецтво як діалог людини з мистецтвом архітектури [1, 7]. Кантор А. по-філософськи обґрунтовує монументальність в глобалізації простору [3]. Б. Мисюга в монографії про Галину Севрук висвітлює її творчо-концептуальний аналіз праць [4]. О. Чепелик дає оцінку засобів образотворчого мистецтва у формуванні виразності інтер'єрів [8].

Сучасний стан творів монументально-декоративного мистецтва готелів Києва, які залишились ще з 1960 - 1980-х років, не було досліджено науковцями.

Мета статті - охарактеризувати та дослідити сучасний стан і наявність збережених творів монументально-декоративного мистецтва в дизайні інтер'єрів готелів Києва, створених 1960-х - 1980-х років. Виклад проблеми збереження мистецьких пам'яток України, котрі широко піддаються знищенню.

Завдання дослідження - вивчити сучасний стан монументально-декоративного мистецтва інтер'єрів готелів Києва 1960-х - 1980-х років.

З'ясувати художньо-образні особливості монументально декоративного мистецтва інтер'єрів готелів Києва.

Виклад основного матеріалу. Наповнення готельних інтер'єрів м. Києва засобами монументально-декоративного мистецтва завжди було актуальним завданням художників і архітекторів при створенні досвідченого дизайнерського проекту. Починаючи з 1960-х років, громадські інтер'єри набували оригінального «обличчя міста», розповідаючи історичні мотиви, традиції, культуру у своїх довершених, масштабних панно. Охоплюючи періодизацію 1960-х - 1980-х років, було досліджено архівні матеріали, за якими можна визначити готельні об'єкти, в яких були присутні монументальні композиції. Такі готелі Києва як: «Прем'єр-Палац» (1909 р.), «Золотий колос» (1961 р.), «Мир» (1963 р.), «Дніпро» (1964 р.),«Пролісок» (1968 р.), «Либідь» (і970 р.),«Славутич» (1972 р.), «Київ» (1972 р.),«Русь» (1978 р.), «Національний» (раніше «Жовтневий» - 1982 р.), «Турист» (1984 р.), «Президент-готель» («Інтурист» - 1988-1990 рр.), включали монументальне оформлення як громадських інтер'єрів, так і житлових номерів.

На сьогодні все змінилося: столиця України, приймаючи гостей з інших країн, з кожним роком доповнюється новими об'єктами готельного забезпечення. Такі значні події, як Євро-2012 по футболу, Євробачення-2016 (пісенний конкурс) і багато інших європейських заходів, приваблюють іноземців і самих українців з інших міст до перебування в готелях.

Створення нового образу дизайнерської презентації інтер'єрів спричинило до швидкого облаштування старих готелів новими оздоблювальними матеріалами. Велика кількість радянських творів знищується без розуміння вагомості історичного змісту і цінності стилістики самих панно. У більшості готелів середнього класу можна спостерігати одноманітне, без концепції і стилю, нове прочитання збіднілого дизайну. Для мистецтвознавців це складний період споглядання того, що було раніше, і що ми маємо в 2010-х роках. Оригінальний, неординарний дизайн прочитується в готелях 4-зіркових і 5-зіркових, інші - в більшості, просто зроблений ремонт, без запам'ятовуючих елементів з концептуальною тематикою.

Жоголь Л. стверджувала, що найбільш вдалими слід вважати ті інтер'єри, в яких забезпечується співпідпорядкованість елементів, тобто виявлений основний елемент в композиції інтер'єру, а йому вміло підпорядковані всі інші [2; 8]. Така думка є правильною в практичному застосуванні головного елементу (монументального панно) з іншими доповнюючими складовими дизайну. Саме тоді буде чіткий образ, який базується на сучасних уявленнях про дійсність професійного дизайну.

Досліджуючи готелі Києва методом натурного обстеження, було виявлено в існуванні творів монументально-декоративного мистецтва 1960-х - 1980-х років тільки шість готельних споруд. Це ті готелі, які нині - 2017 р. - постають як такі, що зберігають історично-мистецтвознавчу спадщину культури України. Готелі «Русь», «Дніпро», «Либідь», «Мир», «Турист» і «Пролісок» є власниками музейних експонатів радянської доби, що неординарно розкривають складне художньо-професійне, високе мистецтво.

Монументальне мистецтво за своєю природою призначене жити постійно поряд з людьми у своїй множині індивідуальностей, таким чином не може орієнтуватися тільки на одномоментне сприйняття, не враховуючи багатства і різноманіття духовного життя людини, - так доносив характеристику поняття Толстой В. [7, 10]. Звичайно, композиції в інтер'єрах громадських споруд повинні не тільки прикрашати, але і обов'язково мати концептуальний зміст в тематиці, стилізації і самому стильовому узгодженні.

Г отель «Русь» зараз має тільки одну значиму радянську композицію, яка плинно і наполегливо зберігається персоналом самого готелю, хоча особистості вищих посад давно прагнули зруйнувати оригінальний твір. У 1978 р. Людмила Мешкова вирішила дизайн ресторанної зали «Русь» монументальним твором - «Давньоруське зодчество». Тут дві декоративні стіни, розташовані кутовим плануванням і оздоблені керамічними розмальованими плитками. У період 1970 -х - 1980-х рр. це було оригінальне співвідношення матеріалів - краміки і металу. Металом були рельєфно окреслені контури архітектури Стародавньої Русі, стилізовано демонструючи образ за назвою самої праці. У 2000-х рр. метал зі стін зняли, і тепер композиція виглядає як яскраве, декоративно-колористичне панно, яке сприймається оригінально продуманим, унікальним зразком мистецтва Києва, блискуче вписуючись в сучасний дизайн. Споглядаючи розмальовані плитки, можна довго лишатися під впливом різнобарвної пастельно-перламутрової гамми з глибинним філософським уявленням. Такий твір залучає до захоплення в розробках нових художніх праць і направляє на унікальність в майстерності, яка дає приклад для майбутніх поколінь.

О. Чепелик у своїй статті пише, що важливою часткою сучасної культури України є професійне монументально-декоративне мистецтво, у складі якого розвиваються такі види, як художня кераміка, художній розпис, текстиль, скло, метал, дерево, емаль. Воно є однією з галузей пластичних мистецтв, яке разом з архітектурою визначають навколишнє середовище людини, формуючи її естетичні смаки [8, 119]. Прикладом великої майстерності в часи 2010-х рр. постає композиція вестибюлю готелю «Турист», де розкриваються глибинні мотиви історії Київської Русі: її персонажі, архітектура та діяння того часу. Художниця Севрук Галина Сельвестрівна в 1985 - 1987 рр. зразково втілила в життя монументально-декоративне панно «Місто на семи горбах». Цей твір є довершеною багатоплановою за змістом та просторовим тлумаченням тематичною композицією. «Праця - наче епічне узагальнення всіх образно-пластичних пошуків художниці на тему “княжої доби”. Духовно пережиті долі знакових персонажів київської історії, глибоке осмислення позачасових зв'язків поколінь давньоруських сподвижників роблять тематичну розповідь у глині своєрідним одкровенням митця-філософа. З-посеред усіх ідейно-змістових та формальних винаходів доби “тоталітаризму” монументальний твір можна назвати одним з небагатьох гідних пам'ятників української духовної культури в нашому мистецтві» [4, 47].

«Специфіка монументально-декоративного мистецтва полягає в тому, що воно покликане бути своєрідним літописом свого часу, будучи так само, як архітектура, звернене до найбільш загальних, визначних ідей своєї епохи, орієнтовано на віддзеркалення ідеалів суспільства» [5, 130].

Цікавий своїм оформленням екстер'єру і інтер'єрів є визначний готель «Либідь», побудований за проектом архітекторів Н. Чмутіної, В. Елізарова та ін. Багато різноманітних монументальних панно були виконані в цій історично- мистецькій будівлі. На сьогодні тут можна зустріти майже все нове, але один інтер'єр має музейну спадщину з 1970 року. За радянську добу тут розміщувалося кафе з естетично-функціональним продуманим дизайном, а зараз - це конференц-зала під назвою «Слов'янська». В огляді цього приміщення відразу постає велич аристократизму, коли на вході можна споглядати неперевершені різьбленні двері в матеріалі червоного дерева під назвою «Пращури» (1978 р.), створені художником Хівренком Олександром Івановичем. З коридору малюнок різьблення відтворює образи Кия і Либіді з декоративною стилістикою Київської Русі, а зсередини на дверях промальовуються Щек і Хорив. Двері створюють образ воріт фортеці, що надає особливого шарму інтер'єру.

Одна стіна самого інтер'єру складається з п'яти сюжетів, де колористично зображені настрої історичного Києва в мозаїчному оздобленні: «Козак бандурист», «Свято врожаю», «Рибалки», «Троїсті музики», «Козак-оборонець» (1977 р.). Тут молоді хлопці грають на музичних інструментах, файна дівчина стоїть на тлі родючої ниви, юнак на коні концептуально доносить мужність та захист своєї Батьківщини, чоловіки в човні пливуть по Дніпрі, козак з бандурою ілюзорно доносить пісенний мотив.

Центральна стіна має композиційну характеристику тла в інтер'єрі, де мозаїкою дуже деталізовано по сюжетності, кольору, рисами викладення самого матеріалу, пастельно ілюструються широкі хвилі Дніпра серед просторів Києва. Тематика всіх мозаїчних композицій має назву «Стародавній Київ» (1980 р.), втілена в життя визначною художницею Кириченко Оленою Степанівною.

Завершенням декоративного монументалізму продовжується зв'язок з вхідними дверима - домінуюча різьблена композиція під назвою «Слов'янська гостинність» (1978-1979 рр.) - Хівренко О. І. Стародавні історичні мотиви переносять в часи Київської Русі, де формальний лад цільний та пластично об'єднаний в презентації свята. Персонажі грають на музичних інструментах, інші танцюють, підсилюючи динамічність рефлексивного відчуття на радість.

Вірно пише в своїй статті С. Бортніков: «В традиційному розумінні монументально-декоративне мистецтво - це особливий розділ художньої творчості, безпосередньо пов'язаний як з монументальним мистецтвом, так і з декоративним, але він не існує окремо від архітектури, з якою створює найбільш тісне єднання і завданнями якої безперечно підкорений» [1; 285].

Прикладом синтезу мистецтв на сьогодні може стати готель «Дніпро», де історично-мистецтвознавчою спадщиною з 1964 р. постає декоративна стіна в ресторані «Дніпро», оздоблена керамічними тарілками. Художники Г.Зубченко, С. Острощенко, А. Шарай, Н.Федорова розмалювали безліч тарілок, які архітектор Н. Чмутіна перетворила в довершений монументальний взірець народного мистецтва України. Якщо в оформленні радянського дизайну можна було бачити масштабну насиченого червоного кольору стіну з різними за розмірами тарілками, то в 2017 р. - це зовсім новий дизайнерський підхід. Інтер'єр вирішений у біло-бузковому кольорі з пастельними тонами. Багато доповнюючих колон, які в деякій мірі перекривають композицію з тарілками, надають сучасних тенденцій у планувальному формотворенні стелі з точкових ламп. Стіна пофарбована в насичено бузковий колір, але це не дає втрати образу музейних експонатів, якими є самі тарілки. Дуже цікавою пам'яткою для відвідувачів з інших країн є така презентація, що підсилює захоплення українським мистецтвом, ознайомлюючи з орнаментальними традиціями розпису.

«Роль монументально-декоративного мистецтва в громадських будівлях, як пише А.Кантор, це не абстраговане фантазування на вигадані і актуальні теми, не віртуозні варіації об'ємно-просторових побудов, а чи не найважливіша функція - віднайдення шляху до людських сердець [3; 14]. Таким діалогом людини з мистецтвом є твори в готелі «Пролісок». В ресторані «Пролісок» з 1982 р. до сьогодні розміщені художньо-декоративні гобелени, виконані художниками Т. Дмитренко і Л. На одній стіні декоративний текстиль зображує динаміку їзди верхи на конях вояків, біг собак і погоню за оленями. Стримані кольори надають в деякій мірі казковості цим творам, огортаючи відвідувачів роллю персонажів. На іншій стіні раніше було три гобелени, а тепер - тільки два, які мають назви «Творчість» і «Відпочинок». Перший гобелен демонструє дівчину з палітрою, яка дивлячись на скульптуру, починає продумувати свій творчий мотив, а на другому - дівчата з юнаками відпочивають у парку, де хлопець грає на гітарі, налаштовуючи дівчат до танцю. Стилістика цих творів оригінальна в концепції смаків і поглядів того часу, коли люди відчували радісні емоції в перспективі на майбутнє.

«Дякуючи художньому наповненню інтер'єрів, глибині і активності використаних в них монументально-декоративних творів, архітектурно-художній комплекс набуває змістовної, стильової, емоційної індивідуальності, яка відповідає значущості його містобудівного положення і складності об'ємно-просторового вирішення» [6, 64]. Композиційно-мистецьким формуванням дизайну радянської доби в 1970-х рр. була оформлена зала ресторану готелю «Мир». Саме в ній сьогодні ще лишилися декоративні віконні вітражі художника Гайдамаки Анатолія Васильовича, де підкреслюється урочистість різних заходів. Різнокольорові вставки рожевих, бузкових, синіх, червоних, зелених, бірюзових, блакитних, морських, а також фіолетових відтінків, барвисто вписуються в сучасний дизайн самого інтер'єру з обладнанням. Директор готелю зберігає цю монументальну композицію, яка в конструктивній моделі являє дві вітражні стіни і дві стіни прозорих вікон (5 шт.), що через одне чергуються з вітражними (5 шт.). Така праця є неординарна в сучасному оформленні інтер'єрів і обов'язково повинна мати підтримку у реконструкції для подальшого існування стилістики радянського вітражу.

Наукова новизна роботи полягає у сучасному дослідженні творів монументально-декоративного мистецтва в дизайні інтер'єрів готелів 1960-х - 1980-х років, а також виявленні впливу монументального декорування на створення «обличчя міста». Композиції несуть естетично-концептуальну модель у зв'язку із функціональною, яка має створювати досвідчений проект ціннісно-символічного простору з визначальними характеристиками подальших візитів до готелю для приїжджих гостей чи корінних киян. Саме через такий підхід готельні заклади Києва набудуть довершеної узгодженості в сенсі підняття рейтингів відвідувачів, досягнувши підвищення економічного рівня країни.

Висновки

монументальний декоративний архітектура

Відповідно до проведеного дослідження можна визначити невелику кількість радянських творів, які мають життя в архітектурних будівлях готелів столиці України. Ці твори необхідно зберегти, підтримуючи реконструктивно, якщо на це буде потреба. У наш час 2010-х років майже весь історичний матеріал знищується без усвідомлених наслідків для порівняльної оцінки історичного надбання мистецтвознавців, істориків мистецтва і дизайнерів.

Таким чином, можна висвітлити художньо-образні особливості збережених творів 1960-х - 1980-х рр. в готелях Києва:

- Досвідчено-виражений синтез мистецтв;

- різноманітність поєднання матеріалів в засобах монументально-декоративного мистецтва;

- чітке тематично-концептуальне вирішення творів цього періоду;

- донесення традицій і культурологічних засад;

- розкриття ідейно-перспективного оформлення, що впливає на настрій;

- декоративно-колористична модель творів у наданні святковості інтер'єру;

- піднесення професійності абстрактно-ілюстративного декорування.

Перспективи подальших досліджень включають огляд готелів Києва з

монументально-декоративними працями 1990-х рр. до найновіших, які презентують бачення дизайну XXI ст. Стильове вирішення і культурологічні засади, що формують українсько-європейські мотиви в історії мистецтва України.

Література

Размещено на Allbest.ru