Український плакат епохи постмодернізму в працях вітчизняних науковців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Український плакат епохи постмодернізму в працях вітчизняних науковців

Залевська Олена

Аналізуються публікації, в яких особливу увагу приділено науковим дослідженням розвитку нового світового періоду - постмодернізму. Виявляються дослідження, в яких розглядається графічний дизайн загалом та приділяється увага еволюції, періодизації розвитку, національним особливостям та трансформації образу українського плакату. Акцентовано на дослідженнях візуально-пластичної мови українського плакату та виділено низку наукових розробок з цієї тематики.

Ключові слова: постмодернізм, український плакат, візуально-пластична мова, графічний дизайн, публікація, дослідження.

The article is devoted to the analysis of publications, in which special attention is paid to the scientific researches on the development of a new world period - postmodernism. The article highlights and describes the studies that deal with graphic design in general and pay particular attention to the evolution, periodization of the development, national peculiarities and transformation of the image of the Ukrainian poster. At the same time the attention is paid to the research of the visual-plastic language of the Ukrainian poster and a number of scientific developments on this subject are highlighted.

Key words: postmodernism, Ukrainian poster, visual-plastic language, graphic design, publication, research.

Актуальність дослідження. Формування нової історико-культурної реальності кінця ХХ - початку ХХІ ст. зумовило пошук нових ціннісних орієнтирів, що визначились у розвитку нового світового періоду - постмодернізму. Сучасний український плакат не можливо розглядати окремо від цього фактора. Питання українського плакату знайшло висвітлення в наукових джерелах, але додаткового розгляду потребує саме сучасний етап становлення плакату як самостійної одиниці графічного дизайну. Комплексне вивчення джерел, що дозволяє дослідити даний аспект проблеми, робить дослідження актуальним.

Огляд останніх публікацій. Історія українського плакату має своїми витоками початок ХХ ст. і веде цикл закономірно пов'язаних подій, ланок, періодів, що ставить завдання розглядати вітчизняний плакат у розрізі історико-культурного буття. Питанням дослідження графічного дизайну загалом та зокрема еволюцією українського плакату присвячені дослідження Бойчука О., Гладун О., Грищенко В., Даниленка В., Кондратьєвої К., Короля М., Лагутенко О., Прищенко С., Сбітнєвої Н., Северіної О., Смирнова С., Соколюк Л., Татіївського П., Триноженко Л., Турчак Л., Черневич О., Яворик Ю. та ін. Додаткового розгляду потребує особливості візуально-пластичної мови українського плакату періоду постмодернізму та факторів, що впливали на формування й розвиток сучасного вітчизняного плакату.

Метою статті є аналіз наукових розвідок у сфері історії графічного дизайну та факторів, що впливали на його розвиток.

Виклад основного матеріалу. Розглядаючи питання розвитку українського плакату епохи постмодернізму, не можна обійти увагою історичні витоки, що сформували основу вітчизняного дизайну взагалі і графічного дизайну зокрема.

Розвиток вітчизняного дизайну в складних політико-економічних умовах, що призвели до прогресування його інтернаціонального напряму «в московській версії» ретельно досліджено В. Даниленком [3]. Автор звертає увагу на тогочасну неможливість широкої реалізації в Україні не лише суто національних рис дизайну, а й європейських графічних надбань через розмаїті ідеологічні утиски різних імперій, до складу яких в різні часи входили територія України. За його словами, звернення до національної традиції відбувалося виключно «шляхом накладання штампів», запозичених в аматорському «селянському мистецтві» [3; 28].

Фундаментом розвитку сучасного вітчизняного дизайну в контексті світової проектно- художньої культури, на думку дослідника, має стати гармонійне поєднання національних українських творчих коренів та цінностей з кращими надбаннями інших культур та інноваційних технологій, що допоможуть у глобальному сьогоденні еволюціонувати самоідентифікаційному вітчизняному професійному дизайнерському мистецтву [3; 29]. український плакат графічний дизайн

Певною мірою доповнює постулати В. Даниленка дослідження П. Татіївського [13], в якому зосереджено увагу на процесі гуманізації та екологізації дизайнерського проектування у контексті системної цілісності моделі образу життя людини в майбутньому. Автор доводить, що дизайн як явище художньої і проектної культури не лише формує гармонійне середовище життєдіяльності людини та культурно-споживацькі смаки, а й виступає як художнє змістовно-емоційне самоідентифікування народу, стверджує життєвість його уподобань, смаків, традицій матеріально- духовної, художньої і проектної культур.

Нову концепцію історії української графіки першої третини ХХ ст. у річищі загальноєвропейського художнього процесу пропонує О. Лагутенко [7]. Саме вона вперше в українському мистецтвознавстві подає історію вітчизняної графіки як самостійний художній феномен. Дослідниця зазначає, що митці, що сповідували ідеї Ар-Нуво, ставилися до графіки як до художньої галузі, що має багаті можливості пластичної мови, активізуючи застосування умовності образних рішень та реалізуючи на практиці жаданий синтез мистецтва й життя.

Вітчизняна графіка першої третини ХХ ст., за словами О. Лагутенко, заклала конструктивні основи, визначила шляхи «якими може рухатися сучасна культура України, зберігаючи національну ідентичність у світовому контексті, набуваючи потужного мистецького вияву» зокрема в аспекті формування національно-культурних факторів впливу і на графічне мистецтво плакату. Таким чином, зазначає дослідниця, вітчизняний плакат постає як принципове інноваційне явище, оскільки увібрав у себе традиції українського мистецтва та національно-культурні звичаї, набув національних маркерів, став синтезом різних жанрів, форм, стилів, мистецьких напрямів.

Незважаючи на те, що дослідження історії плаката другої пол. ХХ - початку ХХІ ст. не входило до завдань, поставлених науковцем, О. Лагутенко акцентувала увагу на тому, що для візуально- пластичної мови українського плакату першої третини ХХ ст. характерними були звернення до засобів постмодернізму: «актуальними стали національні традиції, умовні пластичні засоби формотворення, ...елементи та культурні надбання минулих епох, так звані «цитати», «алюзії», «ремінісценції» та будь-які інші інтертекстуальні елементи, властиві постмодернізму» [7; 44]. Ці перші делікатні та невигадливі паростки у подальшому зазнали ідеологічних утисків та пригнічення і не отримали розвитку. За радянських часів мистецтво українського плакату має чітко означені поняття та сформовані образи, актуальності набуває агітаційний плакат, що акцентував увагу на соціальних та моральних сферах життя. Науковець підкреслює також комунікативну роль плакату в таких його проявах як інформування, просвітництво та пропаганда [7; 3]. А факторами впливу на становлення українського плакату стали війни та революції, рухи за відродження нації і періоди економічних занепадів, якими ознаменувалося ХХ ст.

Сучасний варіант вітчизняного графічного дизайну, що є важливою складовою культури і дизайну України, пропонує Н. Сбітнєва. На її думку, вивчення історії дизайну допоможе виявити стилі та напрями, а порівняння й співставлення стилів і напрямів у дизайнерській творчості різних часів, країн та культур дозволять виявити певні формальні ознаки, завдяки яким створений графічній об'єкт можна класифікувати як дизайнерський, а не образотворчий чи декоративно-прикладний [10]. В іншій своїй роботі Н. Сбітнєва акцентує увагу на особливостях стилів, що розвиваються в залежності від різних соціально-економічних та політичних умов життя суспільства. А стиль вітчизняного «комерційного» графічного мистецтва кінця ХІХ - початку ХХІ ст. автор характеризує як «позачасовий, стихійно укладений і навіть космополітичний» [11; 155]. Крім того, запропонована дослідницею хронологічна шкала розвитку вітчизняної плакатної культури кінця ХІХ - початку ХХ ст. є важливою з класифікаційної точки зору, оскільки надає інформацію про характерні ознаки стилю кожного окремого періоду.

О. Гладун при дослідженні художньо-образотворчих та комунікативно-інтенціональних рис графічного дизайну акцентує увагу на його дуалістичній природі [1]. За її висновками, художньо- образотворча сторона графічного дизайну впливає на емоційно-почуттєвий діапазон (або поле, зону, шар) глядача, а комунікативно-інтенціональна подає інформацію за допомогою візуальних образів. Зважаючи на функціональну аналітичність системи візуалізації інформації графічного дизайну, основним його завданням є перетворення інформації у візуальні знаки, що мають інтерпретуватися максимально виразно [2]. Відповідно, за словами О. Гладун, візуальна мова графічного дизайну, як засіб презентації інформації, є знаковою системою. Візуально-знакові системи та множина інтертекстуальних повідомлень складають візуальні гіпертексти сучаного інформаційного середовища [2]. Таким чином, знак чи система знаків визначають якість інформації; чим якісніший знак, тим вищий ступінь корисної дії повідомлення.

Дослідниця звертає увагу на проблеми «формування нової інформаційно-візуальної парадигми» графічного дизайну України та визначення національної сутності й еколого-інформаційної складової візуального продукту [1]. Вона, наводячи аргументи на користь визначальної ролі графічного дизайну як візуально-соціального комунікатора, водночас розкриває сутність його візуально-пластичної мови: «формально візуально-пластичну мову графічного дизайну слід розглядати як складну специфічну об'ємну систему взаємозалежності знаковості (образотворчості) та структурності (формотворчості). Змістовно - як певний напрям думок (висловлень), духовних установок, ідей, що інформують і формують» [1; 44].

Візуальна мова, як об'єкт та інструмент сучасної практики графічного дизайну, стала предметом дослідження О. Квітки [6; 162], в якому наголошено, що на сучасному етапі розвитку соціуму візуальна мова «вийшла з професійної ніші задач дизайну» і стала предметом вільного використовування і творчого освоєння широкими масами користувачів. При цьому в сучасному графічному дизайні, «крім альтернативних постмодерністських тенденцій, сутнісними атрибутами якості знака і знакових систем залишаються раціоналізм і функціоналізм, що виражає генеральний напрям ясності комунікації» [6; 162].

О. Квітка вирізняє детальні характеристики терміну «графічний знак» і подає його як динамічний та найважливіший елемент графічної мови дизайну і вважає, що сьогодні відбувається «інтеграція міждисциплінарних зв'язків у визначенні важливих наукових термінів, таких як знак і мова», а рушієм розвитку нових мовних систем в дизайні стають комп'ютерні технології [6; 164]. Автор актуалізує питання логіко-математичного аналізу мови знаків візуальної комунікації, яке пов'язує з появою інформаційних мов у тріаді «людина - машина - середовище» (або у тандемі «людина - машина») [6; 164].

Вагомий внесок у вивчення візуальної мови графічного дизайну зробила А. Макарова, проаналізувавши проблемні аспекти систематизації засобів побудови образу: «численність кількості і невизначеність якості візуальної інформації, суб'єктивність образних уявлень і об'єктивні протиріччя в позиціях зацікавлених сторін». Дослідниця відобразила детальну деревовидну структуру субординаціних та координаційних взаємозв'язків окремих проектних засобів та їх груп, виокремлюючи три основних: «композиційні», «художні» та «технологічні засоби» [8; 18]. А. Макарова чимало уваги приділяє композиції та комунікативній ролі художніх засобів виразності графічного дизайну, порівнюючи їх із візуальним лексиконом, що за своїм характером перетворюється у систему «алгоритмів трансформації смислів». Вона відмічає актуалізацію функціонального напряму графічного дизайну, пов'язану з поширенням культури масового споживання, а отже й зростання інтересу до універсальних форм візуальної мови [8; 11]. Серед засобів візуальної мови дослідниця виокремлює лінію як першоелемент, що в психології сприйняття та практиці графічного дизайну, крім протяжності, має певні характеристики: лінія-напрям (рух, зв'язок), лінія-межа і лінія-об'єкт, лінія-слід, лінія-суб'єкт» [9; 37].

Питання розвитку графічного дизайну (і зокрема українського плакату) у сфері розвитку комп'ютерних технологій аналізує Л. Турчак [15]. Розглядаючи історію української графіки ХХ ст., автор зупиняється на періоді 1990-х р., коли у вітчизняному дизайні посилюється «тенденціями ідейних пріоритетів» [15; 9], а художники-графіки починають освоювати нові техніки та комп'ютерні технології. Дослідник підкреслює, що ознаки нового часу вплинули на розвиток вітчизняного плакатного мистецтва, яке зосереджує «увагу на актуальних проблемах та важливих соціальних завданнях віддзеркалювати соціокультурні процеси». За автором, отримало «нове дихання» не лише традиційне плакатне мистецтво, оновлене як стилістично, так і тематично, а й комерційне (рекламне), що знаходиться «у торгівельних установах, періодичних виданнях, міському транспорті». Саме розповсюдження і поширення інформаційно-комп'ютерних та поліграфічно-друкарських технологій сприяє масовості сучасної рекламної графіки. [15; 10].

О. Храмова-Баранова досліджує історичний контекст розвитку вітчизняного графічного дизайну [16], зосереджуючи увагу на питаннях плакату, як одного з видів графічного мистецтва. Ця робота цікава, насамперед, історичним аспектом еволюціонування плакатної графіки. В іншій роботі автор висвітлює «значення нової типографіки в сучасному проектуванні візуального художнього образу», що відкриває нові горизонти для експериментів у різних галузях дизайну та завдяки сучасним технологіям має широкий спектр розвиткового інструментарію [17; 36-37].

Тему дослідження особливостей формування зображення у графічному дизайні на матеріалі плаката продовжує О. Калашникова [5; 12]. Вона подає розвиток особливостей візуально-пластичної мови графічного дизайну кінця XIX - другої пол. ХХ ст. Науковець доводить, що завдяки роботам футуристів 1920-х рр., у першій третині ХХ ст. слово стало сприйматися самодостатнім елементом як з інформативної, так і з образотворчої точок зору, а в періоду 1940-1950-х рр. форма українського плакату набуває реалістичності на тлі внутрішньонаціональних згуртувань, а шрифт постає лише носієм вербальної інформації. Часовий рубікон (1960-ті рр.) наукового дослідження О. Калашникової ставить додаткові завдання з вивчення візуально-пластичної мови плакату наступного періоду.

До екосеміотики в мистецтві плакату звертається О. Северіна [12], що досліджує соціально- історичні та культурні особливості еволюції екологічного плакату від естетичного візуально- комунікативного інформатора до активного учасника екологічних рухів. О. Северіна проводить семантичний аналіз графічного образу, виокремлюючи ідейно-візуальні форми та взаємозв'язки між окремими елементами плакатного образу. Цікавим для нас є наданий дослідницею морфлогічний аналіз особливостей художньої мови плакату, зокрема композиційних елементів типографіки. Водночас, за її словами, сучасний екологічний плакат створюється засобами екосеміотики - інтернаціональною мовою символів і образів, що фактично є зрозумілою не лише для представників дизайнерських шкіл різних країн світу, а й для комунікативного простору. Матеріалом цієї мови у різних дизайнерів є екослова-символи, що мають спільне семантичне значення, упізнаваний та зрозумілий силуетний начерк і разом із тим ефективні у декодуванні візуальної інформації. [12].

Робота Т. Іваненко досліджує шрифти як зорову «метафору» і важливий елемент успішного візуального рекламного повідомлення, що є особливо важливим елементом плакатного мистецтва, ініціюючи образне мислення реципієнта. [4]. Дослідниця доводить єдність наочних комунікативних якостей візуально-пластичної мови, законів і принципів побудови зображення як графіки так і акцидентних шрифтів, що дозволяє вважати акцидентний шрифт особливим видом графічного мистецтва. В акцидентному шрифті поєднуються незвичайний рисунок, образність, експресивна емоційність і своєрідність застосування композиційних прийомів. Гармонія цих формотворних елементів створює зовнішню оригінальність акцидентного шрифту, а його образні особливості широко використовуються в різних сферах графічного дизайну: системах ідентифікації, малих поліграфічних формах, плакатному мистецтві тощо [4].

Національні особливості та трансформацію форми сучасного графічного дизайну (на прикладі плакату кінця ХХ ст.) досліджує Л. Триноженко, що концентрує увагу на важливості змісту і трактуванні значень прихованих та асоціативних категорій зображення, що несуть цільовий «message» аудиторії [11; 190]. Автор вважає, що візуальна форма повинна бути просякнута «національним духом», який є близьким всім громадянам України незалежно від етносу та географічного місцезнаходження». Складно на погодитись із його думкою про те, що графічний дизайн поступово наближається до «акустичної мови» і потребує синтаксичної виваженості.

Висновки

Підсумовуючи вищенаведене, можна стверджувати, що аналіз наукових розвідок у сфері історії графічного дизайну та факторів, що впливали на його розвиток, є необхідним для прогнозування тенденцій та перспектив подальшого розвитку плакату як самостійної галузі науки і мистецтва. Досліджуючи питання розвитку вітчизняної графіки в контексті еволюції українського плакату можемо відзначити, що переважають дослідження національної культурної традицій. У науковій літературі зустрічаються лише окремі відомості, дотичні до нашої теми, що певною мірою доповнюють відомості більш ранніх публікацій щодо розвитку візуально-пластичної мови плакату періоду постмодернізму. Проте на сьогодні не існує ґрунтовного мистецтвознавчого дослідження, яке б узагальнило кроки еволюційного поступу та трансформацію прийомів саме візуально-пластичної мови плакату постмодернізму, що не може не відбитися на повноті й об'єктивності осмислення сучасної вітчизняної дизайнерської практики. Відсутність в українському мистецтвознавстві ґрунтовної розвідки з порушених проблем стала одним із головних факторів у визначенні тематичної спрямованості даного дослідження.

Список використаної літератури

1. Гладун О. Д. До проблеми візуальної мови графічного дизайну України / О. Д. Гладун // Вісн. Харків. держ. акад. дизайну та мистецтва. - 2009. - № 5. - С. 42--46.

2. Гладун О. Д. Тенденції української візуально-графічної комунікації: емоційний і змістовний аспект [Електронный ресурс] / О. Д. Гладун. - Режим доступу : http://mari.kiev.ua/PDF_2011 /Suchasni_prolemy_ 6_2010/49-58.pdf.

3. Даниленко В. Я. Дизайн України у світовому контексті художньо-проектної культури ХХ століття (національний та глобалізаційний аспекти) : автореф. дис. ... д-ра мистецтвознавства / В. Я. Даниленко ; Львів. акад. мистецтв. - Львів, 2006. - 42 с.

4. Іваненко Т. О. Художньо-образні особливості формоутворення акцидентного шрифту : автореф. дис. ... канд. мистецтвознавства / Т. О. Іваненко / Харків. держ. акад. дизайну і мистецтв. - Харків, 2006. - 19 с.

5. Калашникова О. А. Зображальний аспект візуальної мови графічного дизайну (на матеріалі плаката) : автореф. дис. ... канд. мистецтвознавства / О. А. Калашникова ; Харків. держ. акад. дизайну і мистецтв. - Харків, 2011. - 20 с.

6. Квитка О. Л. Графический знак в аспекте информационных технологий / О. Л. Квитка // Вопросы духовной культуры. Культурология. - Київ, 2010. - С. 162-165.

7. Лагутенко О. А. Українська графіка першої третини ХХ століття: загальноєвропейські тенденції та національні особливості розвитку : автореф. дис. ... д-ра мистецтвознавства / О. А. Лагутенко ; Нац. акад. образотвор. мистецтва і архітектури. - Київ, 2008. - 429 с.

8. Макарова А. Л. Засоби побудови образу в графічному дизайні: система структурних взаємозв'язків : автореф. дис. ... канд. мистецтвознавства / А. Л Макарова ; Харків. держ. акад. дизайну і мистецтв. - Харків, 2014. - 20 с.

9. Макарова А. Л. Линия как формальный элемент визуального языка (средства визуализации информации и образа в графическом дизайне) [Электронный ресурс] / А. Л. Макарова // Вісн. Харків. держ. акад. дизайну і мистецтв. Мистецтвознавство. Архітектура. - 2011. - № 4. - С. 34--37. - Режим доступу : http:// nbuv.ua.

10. Сбітнєва Н. Ф. Графічний дизайн: до історії становлення / Н. Ф. Сбітнєва // Вісн. Харків. держ. акад. дизайну і мистецтв. - Харків, 2008. - С. 96-105.

11. Сбітнєва Н. Ф. «Комерційний» стиль в графічному дизайні: особливості та перспективи розвитку / Н. Ф. Сбітнєва // Вісн. Харків. держ. акад. дизайну і мистецтв. - Харків, 2007. - С. 153-163.

12. Северіна О. М. Особливості силуетно-графічної мови екологічного плаката [Електронний ресурс] / О. М. Северіна. - Режим доступу : http://bo0k.net/index. php?p= achapter&bid=1718&chapter=1 2009.pdf.

13. Татіївський П. М Особливості становлення та перспективи розвитку дизайну в Україні : автореф. дис. ... канд. техн. наук / П. М. Татіївський ; НАН України, ІМФЕ ім. М. Рильського. - Київ, 2002. - 190 с.

14. Триноженко Л. С. Національні мотиви сучасного графічного дизайну в Україні як засіб візуальної ідентифікації / Л. С. Триноженко // Вісн. Нац. ун-ту «Львівська політехніка». - 2010. - № 674: «Архітектура». -

С. 188-191.

15. ТурчакЛ. І. Еволюція образотворчого мистецтва в незалежній Україні : автореф. дис. ... канд. мистецтвознавства / Л. І. Турчак . -- Київ, 2011. -- 16 с.

16. Храмова-Баранова О. Л. Деякі сторінки історії розвитку графічного дизайну в Україні у ХХ ст. та його періодизація / О.Л. Храмова-Баранова // Наук. пр. - Київ, 2005. - Т. 48. - С. 131--134.

17. Храмова-Баранова О. Л. Нова типографія в сучасному графічному дизайні / О. Л. Храмова-Баранова // Аркадія. - 2015. - № 4 (45). - С. 36-39.

Размещено на Allbest.ru