Народні танці у весняній обрядовості лемків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Народні танці у весняній обрядовості лемків

Тимчула Андрій

Вивчення першооснов лемківського танцювального фольклору та з'ясування його сучасного стану побутування і накреслення шляхів подальшого збереження в культурно-мистецькому просторі України є однією з актуальних проблем сьогодення. Проаналізовано танці весняної обрядовості -- хороводи та хороводні танці, що виконуються, в основному, дівчатами. Виявлено, що більшість із них подібні до танців обрядів весняного циклу інших місцевостей України, що доводить етногенетичну та культурну єдність українського народу. Зазначено, що специфічна енергійна манера танцювання, присутність швидких темпів («Мости»), маршового характеру («Качки»), своєрідність текстів пісень, у супроводі яких виконувались весняні хороводи, виокремлюють їх із-поміж інших.

Ключові слова: народні танці, лемки, весняна обрядовість, лемківські танці. танцювальний фольклор мистецький

It is noted that the study of the fundamentals of the Lemko dance folklore and the elucidation of its present state of existence and the outline of the ways of its further preservation in the cultural and artistic space of Ukraine is one of the urgent problems. The dances of the spring ritual (roundelay and round dances performed mostly by girls) are analyzed. It is revealed that most of them are similar to the rituals of the spring cycle of other localities of Ukraine, which once again proves the ethnogenetic and cultural unity of the Ukrainian people. It is noted that the specific vigorous manner of performing dances, the presence of fast tempos («Bridges»), march character («Ducks»), the originality of the lyrics, accompanied by spring dances, distinguish them among others.

Key words: folk dances, Lemko, spring rituals, Lemko dances.

Постановка проблеми. Осмислення різних видів мистецтва народів та локальних етнографічних груп, у т.ч. і хореографічного, сприяє збереженню їхньої самобутності, що набуває особливої актуальності в умовах сьогодення. Народне хореографічне мистецтво є потужним засобом самоідентифікації лемків - етнографічної групи українського народу, розселеної по обох схилах Бескид, у межиріччі Сяну та Попраду, а також на захід від річки Уж. Нині, у межах України, лемки живуть на півдні Великоберезнянського та Перечинському районах Закарпатської обл., а в Польщі, після примусового переселення 1947 р. - переважно в північних та західних воєводствах. Вивчення першооснов лемківського танцювального фольклору та з'ясування його сучасного стану побутування і накреслення шляхів подальшого збереження в культурно-мистецькому просторі України є однією з актуальних проблем сьогодення. Вагому частину обрядовости в аспекті насиченості танцювальними елементами та власне танцями складає весняний цикл.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Аналіз наукових праць українських етнографів, істориків, мовознавців, письменників, фольклористів, мистецтвознавців, етнологів та філологів (Ф. Колесси, Ю. Тарновича, І. Верхратського, В. Хиляк, І. Бугери, Є. Гайової, О. Фабрики-Процької, Т. Саварина, Я. Полянського і ін.), які вивчали історію, побут, мову, пісенну й музичну культуру лемків, підтверджує той факт, що матеріальні та духовні цінності цієї етнографічної групи сформувалися під впливом певних особливостей географічного положення, природних умов, історичних процесів, а також культур інших етносів, що проживають поряд. Проте всі вищезгадані науковці майже не досліджували проблем, пов'язаних із вивченням саме танцювального фольклору даної групи, його своєрідною специфікою.

Знаним українським етнохореологом Р. Гарасимчуком після ІІ Світової війни в місцях проживання лемків після їх переселення в Україну було зібрано та записано низку танців [2]. На жаль, в умовах відсутності універсальної системи запису хореографічних рухів, попри розроблену авторську словесно-літерну систему фіксації, лексика та стилістика виконання не можуть бути комплексно передані. Наукові публікації останніх років (Я. Бодак [1], К. Оленич [5], Ю. Скобель [6] та ін.) торкаються аспектів обрядовості, музичної та хореографічної культури лемків, але не приділяють спеціальної уваги народним танцям у їхній весняній обрядовості.

Метою статті є систематизація відомостей танців у весняній обрядовості лемків.

Виклад основного матеріалу дослідження. Тісний зв'язок із природою у дохристиянські часи знайшов відбиття у цілорічній обрядовості лемків. Календарні звичаї та обряди сформувалися на ранній стадії розвитку суспільства, коли природні явища регламентували виробничий цикл трудової діяльності людини. Обрядовість календарних звичаїв була прив'язана до змін у природі у відповідності до різних пір року.

Не зважаючи на те, що протягом століть на лемків певний вплив мало польсько-словацьке оточення, усе ж звичаї мешканців Західних Карпат зберегли свою давньоукраїнську форму та зміст. Календарні звичаї та обряди не лише віддзеркалюють цикл сільськогосподарських робіт весни, літа, осені, зими, але і є родинними святами із специфічною обрядовістю та звичаями.

Весняне рівнодення виконувало місію передавача магічно-духовної ініціації від зимового сонцестояння - до літнього, коли розгортався заключний етап землеробської праці, що забезпечувала людину засобами існування. У дохристиянські часи від весняного рівнодення і до літнього сонцестояння справлялися обряди, сенс яких полягав у магічному впливові на перебіг сезонних змін у природі. Головний сакральний поштовх початку землеробського року відбувався на зимове сонцестояння. Колядування з його темами оранки, сівби («гейкання» як символ оранки-рільництва, посипання зерном хатньої долівки селянина як символ сівби) закладало магію наступного обрядового циклу повороту сонця через весну на літо.

Сакральним (солярним) чинником сільськогосподарського року є обрядовість весняного рівнодення. Розпочинають весну заклички - звертання до Весни-матері, яка народжує Весну-дочку, або просто співають пісні про явища природи, кохання, жартівливі. Поступово, через втрату сакрального змісту текстів та забуття ініціального смислу обрядів, весняна обрядовість перетворилася на молодіжні розваги. Заклички, що збереглися в їх прадавній музичній формі виконувалися групками дівчат на невеликих узвишшях, де вже розтанув сніг (спів відбувався без рухів).

Сенс «закличок» полягав у кличному, дзвінкому співові, навіть у крикові - так зверталися до богів і духів. Магія закличок виражалася поєднанням людської енергетики з силами природи. Танкові ж пісні мають чимало місцевих назв, серед яких гаївки та постові (такі, що виконуються на Великодній піст).

Серед танкових веснянок-гаївок найчисленнішими є дві групи, що відтворюють символи зустрічі весни: зооморфні (ключові) символізують повернення птахів із вирію, солярні (кругові) відображують сонячну символіку. Це танки магічно-ритуального призначення. Вони виникли ще в неоліті і належали в той час до ініціальних обрядових дій. Тоді ж постала в танках тематика та обрядові форми, що пов'язані з аграрною магією (імітація в кругових танках зросту й розквіту рослин) [7; 18].

У Великодню неділю, як свідчить І. Красовський та Й. Вархол, після споживання свяченого молодь сходилася за селом або біля церкви, влаштовуючи хороводи з гаївками. Їх побутування більшою мірою зафіксоване на Південній Лемківщині («гикання», «качки», «гоядюндя»), і в меншій - у галицькій її частині [4; 118].

Різновидами веснянок є рогульки. «Рогулька» - локальна назва веснянок-гаївок. Можливо, від звичаю водити ці танки на розі села, вулиці. Відомі на Підляшші, Лемківщині, Волині, Покутті, поширені вздовж берегів Західного Бугу. Виконують навесні від Великодня до Провідної неділі. Але у давніші часи їх співали до літа - допоки зозуля кує. Належать до танкових веснянок строфічної будови. Наспіви лаконічні, типові для ігрових веснянок. Їх структура та хореографія не має суттєвих відмінностей від гаївок [7; 18].

Хороводні танці дівчат в Україні виконувались на весні в часі великодніх свят та були спочатку пов'язані з обрядом. Вони мали завдання викликати і вітати весну та впливати на одержання молоді щастя. Потім хороводи залишились як забави з танцями. Серед лемків вони виконувалися дуже давно на старих кладовищах біля церкви, а потім їх виконували у хатах під час вечорниць.

Одним із яскраво виражених танців з елементами хороводних є «Карічка». За свідченням Р. Гарасимчука, «танцюють його переселенці - лемки з південно-східних околиць Сяніцького району (сс. Радошиці, Лупків, Підгора, Дубенське, Воля Мигова, Чистогорб, Команча, Довжиця). Назва «Карічка» означає коло, яке творять танцюристи - хлопці та дівчата. Частіше цей танець танцюють самі дівчата. На Закарпатті він виконується теж дівчатами, але як веснянка. «Карічку» танцювали в Радошицях до 1914 р. Зараз її танцюють лемки - переселенці, що проживають у Самбірському районі» [2; 148].

Хореографічна будова танцю «Карічка» заснована на одній фігурі, що є замкненим колом, та на одному головному кроці танцю. Зустрічаємо в танці два способи держання танцюристів у колі. У Лупкові виконавці, звернені до центру кола, тримаються за руки. Вони утворюють фігуру «кошичок», що складається з двох замкнених кіл - жіночого і чоловічого. Чоловіки наблизившись до жінок, перекладають руки через їх голови, утворюючи одне коло, в якому танцюристи мають перед собою схрещені руки.

Танець «Карічка», який виконували лемки з Радошиць, має поширену структуру з двох фігур. Тут застосовано інше парне положення рук: танцюристи тримають лівою рукою свого лівого сусіда за його правий бік. У першій фігурі танцюристи виконують крок танцю «Карічка», йдучи вліво по колу. У другій фігурі танцюристи, тримаючись як і у першій фігурі, крутяться вліво колом, виконуючи крок, що називається на Гуцульщині «крутитися». Танцюристи виконують цей крок, йдучи вліво. Потім вони зупиняються, та виконують один сильний притуп лівою ногою об землю - на першу чверть такту, а на другу чверть виводять ногу вправо, щоб в наступному такті почати виконання цього кроку вправо [2; 148-149].

Стосовно поширеного на Закарпатті лемківського танцю «Карічка» О. Голдрич у книзі «Барви Карпат» зазначає: «Назва його походить від словацької назви кола. У побудові танцю основним малюнком є коло, що розпадається на менші й ще менші. Звичайно, якщо коло є замкненою композиційною побудовою, то йому для різних переходів із кола в коло потрібні інші розірвані побудови. Через те в танці «Карічка» зустрічаються і півкола й лінії. Характерними в цьому танці є підтряхання й кружляння в парах, окремо та у загальних композиціях. Рухи танцю наближені до словацьких, але в характері виконання є особливість української окраси» [3; 72].

Кульмінацією Великодніх свят було освячення в церкві (або надворі біля неї) паски у Великодні суботу та неділю (вранці). Кошик із продуктами несла господиня або старша донька; паску (обрядовий хліб), загорнуту в плахту чи вишитий обрус, ніс господар або старший син. Повернувшись додому після ранкового богослужіння в Неділю, тричі обходили зі свяченим хату й усе обійстя та лише після цього заходили у світлицю і починали великодній сніданок. Після обіду ходили в гості до рідні, друзів і знайомих, а також запрошували їх до себе. Молодь збиралася на зарінку або за селом, де дівчата влаштовували хороводні ігри, серед яких найвідомішими були «Мости», «Гуси, гуси, вовк іде», «А де-с ходив, чорний баране», «Лишка», «Качки» та ін. Прикладом може бути гра «Мости» («Черемости») [1; 199].

Хоровод «Мости» танцювали переселенці-лемки з Маластова Горлицького повіту. Він виконувався у швидкому темпі під мелодію, що складається з шістнадцяти тактів. «Ритмічна будова першої частини мелодії хороводу «Мости» така, як і в мелодіях коломийки. Ту саму ритмічну частину виявляє останній мотив мелодії, що має перед собою два мотиви з характерним ритмом для козачкових танців. Тут, при співанні, слова пісні «позаднє» виконувався два рази крок «тропіток». Мелодія танцю співається в тональності фа-мажор, що зберігається також і в мелодіях хороводу «Мости» з інших не лемківських районів західних областей України», - зазначає Р. Гарасимчук [2; 167].

Хореографічна побудова хороводу «Мости» складається з однієї фігури, в якій танцюристи розташовані у два ряди один за одним. У кожному ряді дівчата в парах стоять одна навпроти іншої і тримаються обома руками за хустинки. Другий ряд дівчат із пар стоїть на певній відстані від першого ряду, але утворюють таку саму побудову, як і перший ряд.

У першій частині хороводу танцюристи другої групи, стоячи на місцях, співають пісню: «Ци пустите, не пустите, Боз ти через мости?» Танцюристи першого ряду відповідають: «Не пустиме, не пустиме, Поламали би-сте» [2; 168].

Потім дівчата з другого ряду ідуть попід піднесеними вгору руками дівчат з першого ряду та в означеному місці пісні під слова «позадня», «позадня», танцюють два рази «тропіток». Останню пару танцюристів, під час виходу попід міст, затримують, опустивши перед ними руки.

У другому куплеті пісні перший ряд дівчат виконує роль танцюристів другого ряду, а другий - першого.

У хороводі «Мости», який танцюють лемки, хореографічна будова точно відповідає музичній. Тут застосовуються кроки, характерні для народних лемківських танців. У мелодії повторюються по черзі ті самі мотиви, у хороводній пісні вживається старовинне слово «чадо» на означення дитини. За свіжченням Р. Гарасимчука, «ці дані вказують, що збережені в Маластові залишки хороводу «Мости» являють дуже старовинну будову хороводу, що була загально поширена на Лемківщині і загубилась подібно, як і хороводи на Гуцульщині, в гірських умовах життя» [2; 168].

Польові дослідження Р. Гарасимчука середини ХХ ст. доводять, що хоровод «Качки» належить до залишків старовинних хороводних танців на Лемківщині, про які збереглися на той час лише згадки літніх людей. Лемки з південних схилів Карпат танцювали цей хоровод у сс. Новицьке і Радваль. Музичний супровід хороводу є досить нетиповим, оскільки грається у маршовому досить швидкому темпі. Хореографічна будова хороводу - одне замкнене коло дівчат, які тримають одна одну за зігнуті у ліктях руки [2; 169].

Аналогічним до «Кривого танцю», що виконують на Поділлі, Волині, Покутті, у лемків існує «Мотаний танец». За свідченням Р. Гарасимчука, лемки його називають «танец без конца» [2; 169]. Особливістю музичної основи «Кривого танцю» є виконання спочатку у тридольному (3/8, 3/4, а згодом у парному (2/4, 4/4) ритмі. Дівчата тримаються за долоні у замкненій фігурі, та ходять по траєкторії, яка нагадує підкову.

Р. Гарасимчук розподілив усі танці лемків за своїми характерними особливостями та упорядкував їх за наступними групами: «Коломийкові», «Козачкові» та «Танці іншої структури». За цією класифікацією хороводи, що виконуються переважно навесні, увійшли до останньої групи.

Висновки

Отже, танці весняної обрядовості лемків - це хороводи та хороводні танці, що виконуються, в основному, дівчатами. Вони є нечисленними, переважно подібні до танців обрядів весняного циклу інших місцевостей України, що доводить етногенетичну та культурну єдність українського народу. Однак специфічна енергійна манера танцювання, присутність швидких темпів («Мости»), маршового характеру («Качки»), своєрідність текстів пісень, у супроводі яких виконувались весняні хороводи виокремлюють їх з-поміж інших. Поступово, зі зникненням обрядового контексту, втратою глибинного сенсу закликання та вітання весни, хороводи перейшли у розряд побутових танців, що виконують розважальну функцію. На їхній основі виникли деякі побутові танці, що зберегли первинне лексично-образне ядро: рух по колу, тримаючись за руки, прості кроки та ін. («Карічка»).

Представлене дослідження не претендує на вичерпність, є лише одним із кроків на шляху відтворення комплексної панорами народної танцювальної культури лемків.

Список використаної літератури

1. Бодак Я. Роль весілля у збереженні лемківської народної культури / Я. Бодак // Актуальні напрями дослідження Лемківщини : історія, постаті, говір. -- Львів, 2008. -- С. 198-208.

2. Гарасимчук Р. Народні танці українців Карпат. Бойківські і лемківські танці. Кн. 2 / Р. Гарасимчук. -- Львів : Ін-т народознавства НАН України, 2008. -- 319 с.

3. Голдрич О. Барви Карпат : репертуарний зб. / О. Голдрич. - Львів, 1999. - 130 с.

4. Красовський І. Календарна обрядовість / І. Красовський, Й. Вархол // Лемківщина : історико- етнографічне дослідження : у 2 т. -- Львів, 2002. -- Т. 2 : Духовна культура. -- С. 117-118.

5. Оленич К. Коломийкові танці в традиції Закарпатської Верховини / К. Оленич // Вісн. Львів. ун-ту. Серія «Мистецтвознавство». -- 2013. -- Вип. 13. -- С. 131--140.

6. Скобель Ю. М. Лемківський народний танець у контексті хореографічної культури України / Ю. М. Скобель // Педагогічні науки : зб. наук. пр. -- Херсон : Вид-во ХДУ, 2011. -- Вип. 58, ч. 2. -- С. 87--91.

7. Український обрядовий фольклор західних земель : музична антологія (Бесарабія. Бойківщина. Буковина. Волинь. Галичина. Гуцульщина. Закарпаття. Лемківщина. Підляшшя. Поділля. Полісся. Покуття. Холмщина) / відп. ред. Г. А. Скрипник ; упоряд. та вступ. ст. А. І. Іваницького. -- Вінниця : Нова Книга, 2012. -- 624 с.

Размещено на Allbest.ru