Артистична індивідуальність українських балерин як суб’єктів творчої діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

АРТИСТИЧНА ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ БАЛЕРИН ЯК СУБ'ЄКТІВ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Захарова Валентина Анатоліївна

Постановка проблеми. Балетне мистецтво - явище історичне, реальне побутування якого пов'язане з безперервним естетичним праксисом, творчою діяльністю конкретних артистів. Шлях кожного з них у балет своєрідний, проте є низка обставин соціально-естетичного характеру, при яких виникають належні умови для появи яскравих творчих індивідуальностей на балетній сцені. Особливу роль у цьому процесі відіграє попередній художній досвід, що визначається і фіксується якісним творчим результатом.

Спадкоємний розвиток балетного мистецтва полягає не в повноті і частоті подібності подальшого з попереднім, а в їх відмінності. Якщо при цьому схожість подальшого і попереднього і зберігається, то лише як щось спільне в різних індивідуальностях, як схожість окремих аспектів в несхожому загалом. Відтак, від наступності традицій і «переробки» їх творчою індивідуальністю значною мірою залежить якісний рівень розвитку балетного мистецтва і міра вирішення майстрами танцю актуальних ідейно-естетичних завдань, що створює поле художнього пошуку, яке постійно рухається (діалектичне) і періодично самовизначається (метафізичне), стаючи матеріалом для різнобічних науково-публіцистичних розвідок.

Появу творчих індивідуальностей потрібно розглядати, з одного боку, як показник художнього прогресу духовної культури народу загалом, а з іншого - як інтелектуальний чинник її розвитку. Творча індивідуальність - це, в даному разі, особистість артиста балету в її найважливіших соціально-психологічних обставинах, її бачення і художнє втілення світу, це особистість артиста в її ставленні до естетичних запитів суспільства, в її внутрішній спрямованості до глядацької аудиторії, до тих, заради кого створюється балетна вистава. Попри явну значущість творчих індивідуальностей у розвитку мистецтва, при дослідженні історико-культурних явищ і фактів сучасного художнього процесу теоретики найчастіше характеризують певні закономірності, методи і стильові прояви тощо, особистість же артиста, зокрема артиста балету, у творчому сенсі при цьому майже не враховується.

Останні дослідження та публікації. Дослідження сутнісних характеристик виконавської творчості артистів здійснювалося переважно на прикладах творчості артистів драматичних театрів. Істотний внесок у розробку даної проблеми зробили видатні практики театру (К. Станіславський, В. Немирович-Данченко, Є. Вахтангов, В. Мейєрхольд, О. Таїров, Ю. Завадський, Г. Товстоногов та ін.). Теоретичні аспекти засобів вираження балету, специфіки його мови і художньої форми, проблеми музичної і хореографічної драматургії, театрально-декораційного оформлення й сценографії висвітлено у працях Б. Асаф'єва, К. Голейзовського, Ф. Лопухова та ін.

Особливості виконавства в балеті розглядаються у працях А. Ваганової, А. Волинського, А. Глушківського, Г. Загайкевич, A. Мессерера, К. Станіславського, Ю. Станішевського, А. Туркевича та ін. Характеристиці й аналізу творчої діяльності окремих колективів і митців світового балетного мистецтва присвячені праці таких дослідників, як: Г. Боримська, В. Ванслов, Л. Долохова, П. Карп, В. Туркевич, Т. Швачко та ін. Жіночі образи, їх символічність досліджено у працях А. Король, А. Кравець та ін.

Незважаючи на істотні напрацювання українських й зарубіжних теоретиків і практиків балетного мистецтва, доводиться констатувати відсутність спеціального узагальнюючого дослідження про творчу індивідуальність артистів балету. Сучасна ж культурологія в своїх пошуках вимагає звернення не лише до безособового історико-культурного процесу, а й до вивчення особистості, її духовного світу, її ролі в цьому процесі, її творчої індивідуальності. Зокрема, потребує вивчення питання артистичної індивідуальності українських балерин, адже специфіка виконавського мистецтва полягає в художній інтерпретації, виконавському трактуванні авторської художньої діяльності, що має важливе значення в контексті дослідження унікальних характеристик українського балету.

Отже, метою даної статті є аналіз артистичної індивідуальності видатних українських балерин, внесок яких у становлення українського балету є незаперечним, адже їхня творчість вирішальною мірою визначає характер руху балетного мистецтва загалом.

Виклад проблеми. Балет є цілісною, органічною системою, якій властива змістовність, виразність і натхненність. Завдяки цим ознакам балет володіє винятковою силою впливу на людину, що спонукає розглядати його як соціокультурний феномен, природа якого пов'язана з впливом як на емоційну, так і інтелектуальну сфери особистості. Даний вплив досягається, зокрема, й за рахунок індивідуального тлумачення виконавцем-танцюристом хореографічного образу і накладення виразного сенсу руху, заданого автором-постановником, і сенсу, створюваного виконавцем, в результаті чого виникає новий смисловий варіант на основі колишнього. Виконавці-танцюристи визначають своєрідність локальних художніх шкіл, створюють систему образних світів, що виражають повноту, цілісність і разом із тим різні грані розвитку балетного мистецтва. Їхня творчість є взірцем для наслідування, це орієнтир, за яким слід спрямовувати свій шлях молодим танцюристам, за їхнім прикладом ставитися до балетного мистецтва.

Серед особистостей, які прославили українську балетну сцену, варто виокремити В. Калиновську, яскрава артистична індивідуальність і довершена техніка класичного танцю якої надихнули багатьох талановитих балетмейстерів на створення нових вистав. Її сценічне амплуа - героїко-драматичне, адже природа щедро обдарувала її ефектною зовнішністю, драматичним талантом й артистичною пластикою. Її феноменальну техніку відзначила ще А. Ваганова, яку вразило, як юна на той час балерина виконує фуете. Дебют В. Калиновської на сцені Київського оперного театру в балеті «Шурале» був відзначений у пресі: «Образ Сюїмбіке змальований молодою артисткою в тонах світлого суму і світло ї радості, він сповнений м'якого ліризму. З першої появи на сцені Калиновська приваблює легкістю і щирістю. Перед нами балерина, що має професійну техніку, добре і темпераментно танцює свою партію....Свій «державний екзамен» на звання балерини В. Калиновська витримала з честю» [10].

Вона танцювала і ніжну ліричну Одетту, яка перетворюється на зловісну спокусливу Одилію в «Лебединому озері», і веселу, життєрадісну Кітрі в «Дон Кіхоті», блискуче виконання ролі якої на сцені Большого театру прославило молоду балерину, й холодну і жорстоку Мірту в «Жізелі», й поривчасту, сповнену нестримної енергії Водяну русалку в «Лісовій пісні», й гордовиту Раймонду в однойменному балеті. В її репертуарі - Донна Анна у «Камінному господарі» В. Губаренка, Палагна у «Тінях забутих предків» В. Кирейка, Вогонь у «Чорному золоті» В. Гомоляки, Анна Кареніна в однойменній виставі Р. Щедріна.

Надзвичайно високий рівень технічної майстерності В. Калиновська виявила в образі Зареми в балеті «Бахчисарайський фонтан»: у цій партії багато високих стрибків у «кільце», стрімких піруетів, chaine, ефектних «східних» port de bras, а також темпераментних обертів renverse. У виставі «Кам'яна квітка» В. Калиновська танцювала Хазяйку Мідної гори, пристрасний танець якої «сяяв та іскрився, наче сліпучі грані дорогоцінного каміння, набуваючи ліричних і романтичних інтонацій та зворушливої ніжності в майстерно поставлених хореографом дуетах з Данилом, цілісний і сильний характер якого переконливо окреслював В. Круглов» [5; 440].

Крім досконалого володіння акробатичними елементами, В. Калиновській притаманна вроджена артистичність, грація і витонченість, з якими вона майстерно втілила образ Кармен. Кармен В. Калиновської - це її Кармен, відмінна від Кармен інших балерин: чіткий, графічний малюнок ролі вона доповнювала своєю щирістю і відчайдушністю. Саме віртуозність і прониклива натхненність, з якими балерина втілила даний образ, вплинув на подальшу його драматизацію.

Блискуча виконавиця класичного репертуару О. Потапова по праву визнана «яскравою творчою особистістю, балериною, яка прагне мати власний виконавський почерк, блискуче володіє технікою класичного танцю, її тіло, немов скрипка, може розкривати всю глибину музичної партитури» [8]. В її репертуарі такі ролі, як Маша у «Лускунчику», Сванільда у «Коппелії», Мавка у «Лісовій пісні», Лілея в однойменному балеті К. Данькевича, Раймонда в однойменному балеті О. Глазунова, Жізель, Хазяйка Мідної гори у «Кам'яній квітці» С. Прокоф'єва, Ширін у «Легенді про любов», Джульєтта у «Ромео і Джульєтті», Сюїмбіке в «Шурале» Ф. Ярулліна та багато ін. Найкращими її досягненнями стали ролі Кітрі в «Дон Кіхоті», Одетти-Одилії в «Лебединому озері», Принцеси Аврори у «Сплячій красуні».

Для виконавського стилю О. Потапової характерна надзвичайна віртуозність у поєднанні з витонченою грацією, досконале володіння дрібною технікою, графічно виразні пози й артистизм виконання. Вона «підкорювала своїх глядачів дивовижною виконавською виразністю танцю, його природністю і внутрішньою наповненістю. Танцювала дуже емоційно, але без надриву, блискуче володіла технічним хореографічним арсеналом, але ніколи не використовувала в своїй сценічній палітрі нічого зайвого і невмотивованого для розкриття образу, особливо коли це стосувалося лірико- романтичних класичних партій» [8]. Зокрема, О. Потапова прославилася своїм фуете, який виконувала в надзвичайно швидкому темпі, не сходячи з місця і тримаючи ногу на однаковій висоті.

Творчість В. Потапової пов'язана з ліричним напрямом у виконавському балетному мистецтві. Її натхненно-романтичні образи в партіях Попелюшки в однойменному балеті С. Прокоф'єва та Мавки в «Лісовій пісні» М. Скорульського відзначені легким, високим стрибком, граціозністю, дивовижною музикальністю її натури. Технічно бездоганний танець В. Потапової завжди вирізнявся гармонійністю, строгістю і благородством академічного стилю, одухотвореністю, завершеною красою поз.

Однією з учениць сестер Потапових є Г. Кушнірова, яка прославилася віртуозним виконанням фуете і піруетів. У своїх сценічних яскравих і неоднозначних образах вона вміло втілює різні емоції, притаманні її героїням - зла Мачуха в балеті «Білосніжка та семеро гномів» або романтична Жізель, життєрадісна Кітрі або страждаюча Нікія, чи гордовита наречена Альберта Батільда в «Жізелі». Блискуче вона втілила й інші цікаві образи - танго з балету Д. Шостаковича «Золота доба» в постановці Ю. Григоровича, адажіо Есмеральди та Квазімодо з балету М. Жарра «Собор Паризької богоматері» в постановці Р. Петі, «4 поцілунки» на музику Я. Сібеліуса в постановці А. Рехвіашвілі, «Та, що проходить повз» на музику Вангеліса в постановці С. Швидкого. Обдарованість Г. Кушнірової, легкість у рухах, чудове відчуття і розуміння своїх героїнь роблять її образи довершеними, давши їй змогу досягти високого рівня майстерності.

Творча манера І. Задаянної, балерини лірико-романтичного плану, позначена технічно досконалим танцем, глибиною передання внутрішнього світу героїнь, психологічною наповненістю балетних образів. Свого часу дебют І. Задаянної в партії Джульєтти став справжнім відкриттям: «Глядач відчув в її танці невимовно ніжне звучання ледь вловимого павутиння незбагненності щастя. У коханні її Джульєтта розкривала своє серце не лише Ромео, а й усьому світу» [7]. Вона створила не лише натхненний і романтичний образ Джульєтти, а й драматичний образ Фрігії в «Спартаку», зуміла передати складність характеру східної жінки Ширін у «Легенді про любов», а її Жізель вражає тендітністю і грацією. «М'яка пластика, ліричність поєднувалися в її виконавській манері з умінням висловити драматичність образу, його духовну сутність» [9; 81]. Образи, втілені на балетній сцені І. Задаянною, не лише принесли їй славу як балерині, а й збагатили українське балетне виконавське мистецтво.

Балериною лірико-романтичного плану є й Л. Сморгачова, для якої характерні технічна досконалість, неймовірна легкість і граційність. «Академізм, бездоганна техніка поєднувалися у виконавському стилі Л. Сморгачової з артистизмом, умінням надати образу неповторну індивідуальність» [9; 178-179]. В її репертуарі провідні партії у виставах класичного та сучасного репертуару, такі, як Кітрі в «Дон Кіхоті», Жізель, Сильфіда, Одетта-Одилія, Аврора у «Сплячій красуні», Клара у «Лускунчику», Нікія в «Баядерці», Кармен у «Кармен-сюїті» Ж. Бізе - Р. Щедріна, Фрігія у «Спартаку», Джульєтта у «Ромео і Джульєтті» С. Прокоф'єва в постановці А. Шекери та багато ін. Класичні балети в її творчості - природна закономірність, адже Л. Сморгачова «у всій повноті передавала їх ліризм і поетичну наповненість, зачаровуючи глядачів легкістю турів, політністю, красивою й виразною кантиленністю рухів, відкритістю почуттів...» [6]. Л. Сморгачова володіла дивовижною енергетикою творчості, вона була «ніби створена для класичної спадщини з її романтичними сюжетами, вишуканими арабесками, дуетами, адажіо, виразними па-де-буре, співзвучними биттю серця» [6].

Одним із найвищих артистичних досягнень Л. Сморгачової стала партія Джульєтти у виставі «Ромео і Джульєтта» А. Шекери, про яку В. Туркевич відгукується так: «Чого було у Джульєтті більше - дитячої безпосередності або непомірності першого почуття любові, щирості або навіть холодного аристократизму? Почуття й емоції ніби вибухали в її душі, переливалися зі сцени до зали, примушуючи тремтіти серця глядачів. Не багатьом виконавицям цієї партії вдавалася така інтерпретація, де поєдналося все: шекспірівські пристрасті, поліфонічний малюнок хореографії Анатолія Шекери й емоційне виконавське трактування Людмили Сморгачової» [6].

Серед сучасних українських балерин слід згадати О. Голицю, Т. Голякову, Г. Дорош, Н. Лазебнікову, Т. Льозову, Н. Мацак, О. Філіп'єву, Х. Шишпор та багатьох ін., які є не лише віртуозними танцівницями, неповторними творчими особистостями, а й інтелектуально й емоційно обдарованими балеринами, здатними висловити свої почуття мовою художніх образів.

Так, виконавській манері О. Філіп'євої притаманні риси атлетизму - широта, виразність жестів, стрімкість обертань, але разом із тим і неймовірна легкість у виконанні складних елементів. В її репертуарі сольні варіації в «Лебединому озері», «Пахіті», «Сплячій красуні», партія Королеви- мачухи в балеті «Білосніжка та семеро гномів», Клеопатри в картині «Вальпургієва ніч» з опери Ш. Гуно «Фауст» у постановці Г. Майорова, а також провідні партії в балетах класичного репертуару (Одетта - Одилія в «Лебединому озері», Клара в «Лускунчику», Аврора в «Сплячій красуні», Кітрі в «Дон Кіхоті», Нікія, Гамзатті в «Баядерці», Мавка в «Лісовій пісні»). Образи Джульєтти («Ромео і Джульєтта» С. Прокоф'єва), Егіни («Спартак» А. Хачатуряна), Мехмене-Бану («Легенда про любов» А. Мелікова), Дівчини («Фантастична симфонія» Г. Берліоза), втілені на сцені О. Філіп'євою, відзначаються технічною досконалістю, акторською обдарованістю й пластичною виразністю.

О.Філіп'єва виконала також ролі Зобеїди у «Шехеразаді» М. Римського-Корсакова, Медори в «Корсарі» А. Адана, Раймонди в однойменному балеті О. Глазунова, Сюзанни у «Весіллі Фігаро» на музику В.-А. Моцарта, Зореслави в балеті за мотивами давньої історії «Володар Борисфену» Є. Станковича, Килини в «Лісовій пісні», Маргарити у спектаклі «Майстер і Маргарита», Марини у балеті «Грек Зорба» М. Теодоракіса, партію ефектної та спокусливої балерини Карли в балеті А. Рехвіашвілі «Віденський вальс» та ін.

О.Філіп'єва - «зірка світового рівня, зірка світового класу. Це геніальна балерина, дуже талановита людина, для якої можна ще ставити багато спектаклів» [11], але кожен із виступів якої стає визначною подією завдяки новому прочитанню художніх образів. Описуючи хореографічну побудову партій О. Філіп'євої (Оксана) та її партнера А. Козлова (Вакула) в балеті Є. Станковича «Ніч перед Різдвом», Ю. Станішевський зазначав: «Грайливий епізод дівочих мрій з люстерком переходив у зворушливий ліричний дует закоханих, який вражав емоційною наснагою, піднесеною красою класичної хореографії, пройнятої українськими танцювальними інтонаціями» [5; 534].

У танцях Г. Дорош, представниці класичного балету, академізм поєднується з поетичністю, внутрішньою одухотвореністю, виразністю розкриття почуттів героїв. «Вихована в традиціях російської академічної школи, Г. Дорош захоплює вишуканою чистотою і філігранною відточеністю віртуозного класичного танцю, артистичною грацією і широтою кантиленної пластики. В її акторській палітрі гармонійно поєднуються іскристі комічні фарби, прониклива лірика, натхненна романтика і драматизм. Балерина блискуче виконує головні партії у всіх спектаклях хореографічної спадщини і в різноманітних сучасних постановках» [5; 320-321].

В її репертуарі - Одетта і Одилія з «Лебединого озера» в постановці В. Ковтуна та постановці А. Шекери, Нікія і Гамзатті з «Баядерки» в постановці В. Ковтуна, Принцеса Аврора і Принцеса Флоріна зі «Сплячої красуні», Жізель з однойменного балету в постановці К. Сергеєва, Раймонда з однойменного балету в постановці В. Яременка, Кітрі з «Дон Кіхота», Егіна і Фрігія зі «Спартака» в хореографії А. Шекери, Кармен із «Кармен-сюїти», Медора з «Корсара», Мавка з «Лісової пісні» в хореографії В. Вронського, Карла з «Віденського вальсу» в хореографії А. Рехвіашвілі, а також Мадам Хортонс із балету «Грек Зорба» в хореографії Л. Мясіна. Її танець завдяки витонченій сценічній фактурі характеризується неймовірною легкістю, досконалим володінням дрібною пуантовою технікою, віртуозними маленькими стрибками, заносками. Вона по-своєму інтерпретує образи, використовуючи для їх трактування переважно класичні засоби виражальності.

Виконавський стиль Н. Мацак відзначається експресивністю, віртуозністю, широкою амплітудою та атлетизмом, що поєднується з надзвичайною пластичністю. Балерина наділяє створені нею образи чуттєвістю, тому їй близькі глибоко драматичні ролі з яскравими характерами персонажів. Вона виконала провідні партії в численних класичних балетах, зокрема Одетти-Одилії, Принцеси Аврори, Карли, Нікії, Гамзатті, Кітрі, Раймонди, Зобеїди та ін. Для її виконавського стилю характерні ефектність і темпераментність, хоча їй вдалося з успіхом виконати й ліричні партії - Жізель, Сильфіди, Принцеси Аврори в «Сплячій красуні», Карли в «Лускунчику» та ін.

До безумовних творчих здобутків балерини Х. Шишпор можна віднести виконання нею провідних партій в балетах «Лебедине озеро», «Лускунчик», «Спляча красуня» П. Чайковського, «Шехеразада» М. Римського-Корсакова, «Кармен-сюїта» Ж. Бізе - Р. Щедріна, «Жізель» А. Адана, «Віденський вальс» Й. Штрауса та ін. Яскраве артистичне обдарування молодої виконавиці, психологічно точна артистична гра та індивідуальний танцювальний стиль Х. Шишпор завжди слугують блискучим забарвленням вистав, в яких вона бере участь.

Партії у виконанні Т. Льозової полонять глядачів грацією, неймовірною пластичністю й дивовижним артистизмом. У танці балерина майстерно відтворює всю гаму почуттів своїх героїнь, найтонші порухи їх душі. Вона блискуче володіє технікою класичного танцю. Її тіло, немовби скрипка, що розкриває глибину музичної партитури - беззахисна й водночас сильна, довірлива й бентежна, ніжна й чарівна - ось така Аннель із «Віденського вальсу», відтворена танцівницею в танці. В доробку балерини, крім класичних вистав, партії Мавки у «Лісовій пісні» М. Скорульського, Даніели в однойменному балеті М. Чембержі, Мальвіни у «Буратіно і чарівна скрипка» Ю. Шевченка, Маргарити у «Майстері і Маргариті» на музику різних композиторів, Дружини Мельника у виставі «Трикутний капелюх» М. Д. Фальї, Галі у балеті «За двома зайцями» Ю. Шевченка та ін.

Балет - це особлива форма комунікативного послання, своєрідний «невербальний наратив», що ґрунтується на пластичному вираженні думок і почуттів його артистами. Артистична індивідуальність українських балерин є виявом здібностей до пошуку неординарного рішення творчого завдання, перевтілення і створення нових образів, це пристрасність, чуттєвість, усвідомлене вираження в міміці знаку і модальності емоційного супроводу дії, а також емоційна сприйнятливість, лабільність і пластичність емоційних реакцій. Найважливішими здібностями артистів балету, що визначають їхню індивідуальність, є пластична виразність, м'язова свобода і розкутість, вміння володіти тілом (точність експресивних рухів), вміння наповнювати думками і почуттями руху, жести і пози.

Артистична індивідуальність українських балерин оновлює і збагачує національно-художні традиції у балетному мистецтві (які є її першоджерелом) шляхом створення балетних творів, що відповідають високим морально-етичним нормам. Завдяки видатним балеринам, серед яких такі імена, як В. Калиновська, О. та В. Потапови, Л. Сморгачова, О. Філіп'єва та багато інших видатних особистостей сучасності, український балет відкрився для світу новими можливостями.

Дослідження індивідуальностей артистів балету тієї чи іншої епохи чи країни поглиблює і збагачує уявлення про динаміку і різнобарвності мистецтва взагалі. Аналіз індивідуальностей творців мистецтва поповнює знання про загальні закономірності розвитку українського балету, робить змістовнішими уявлення про його прояви, унікальність персональних творчих внесків.

Подальшого ґрунтовного дослідження потребують питання специфіки виконавської творчої діяльності українських танцівниць, методики дослідження творчої діяльності артистів балету, традиції видатних балерин в українській виконавській культурі, проекція творчості балерин зарубіжних країн на українське балетне мистецтво і навпаки та ін.

артистичний індивідуальність балерина мистецтво

Список використаної літератури

1. Захарова В. А. Класика та модерн в жіночих образах сучасних балетних вистав на сцені Одеського оперно-балетного театру / В. А. Захарова // Хореографічна освіта і мистецтво України в контексті європейських та світових тенденцій: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., м. Київ, 21-22 квіт. 2017 р. -- Київ, 2017. - С. 114-118.

2. Король А. М. Символічність жіночих образів в українській народно-сценічній хореографії / А. М. Король // Хореографічна освіта і мистецтво України в контексті європейських та світових тенденцій: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., м. Київ, 21-22 квіт. 2017 р. -- Київ, 2017. -- С. 43-45.

3. Кравець А. А. Партії Олени Філіп'євої у виставах вітчизняних та зарубіжних балетмейстерів / А. А. Кравець // Хореографічна освіта і мистецтво України в контексті європейських та світових тенденцій: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., м. Київ, 21-22 квіт. 2017 р. -- Київ, 2017. -- С. 104--110.

4. Станишевский Ю. Украинский балетный театр: история и современность / Ю. Станишевский. -- Киев: Муз. Україна, 2008. -- 411 с.

5. Станішевський Ю. Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка: історія і сучасність / Ю. Станішевський. -- Київ: Муз. Україна, 2002. -- 736 с.

6. Туркевич В. Балетная мозаика: ученики -- педагогу. В Национальной опере Украины состоялся концерт в честь Людмилы Сморгачевой [Электронный ресурс] / В. Туркевич. -- Режим доступа: https:// day.kyiv. ua/ru/article/kultura/baletnaya-mozaika-ucheniki-pedagogu.

7. Туркевич В. Обожженные крылья Сильфиды [Электронный ресурс] / В. Туркевич. -- Режим доступа: https://day.kyiv.ua/ru/article/den-ukrainy/ obozhzhennye-krylya -silfidy.

8. Туркевич В. Фейерверк фуэте для Елены Потаповой [Электронный ресурс] / В. Туркевич. -- Режим доступа: https://day.kyiv.ua/ru/article/taym-aut/feyerverk-fuete-dlya-eleny-potapovoy.

9. Туркевич В. Д. Хореографічне мистецтво України у персоналіях: довідник / В. Д. Туркевич. -- Київ: Біогр. ін-т НАН України, 1999. -- 224 с.

10. Успіх балерини // Вечірній Київ. -- 1958. -- 26 лют.

11. Фесенко Л. Олена Філіп'єва: «У танцівника єдина можливість довести свою правоту -- вийти на сцену і станцювати» [Електронний ресурс] / Л. Фесенко. -- Режим доступу: http://art.co.ua/olena-filipjeva-u-tantsivnyka- jedyna-mozhlyvist-dovesty-svoyu-pravotu-vyjty-na-stsenu-i-stantsyuvaty.

Размещено на Allbest.ru