Українські мотиви у творах В. Розвадовського 1900-1905 років

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури

Українські мотиви у творах В. Розвадовського 1900-1905 років

Белічко Наталія Юріївна,

кандидат мистецтвознавства, доцент

м. Київ

Анотація

Наведено огляд публікацій, у яких увага приділена організаційно-виставковій та педагогічній діяльності В. Розвадовського. Розглянуто становлення його творчої особистості як художника. Описано пейзажі початкового періоду творчості, присвячені українським мотивам. Проаналізовано пейзажі на шевченківську тему з фондів Національного музею Т. Шевченка у Києві, а також портретні зображення Кобзаря. Висвітлено співпрацю з видатним художником І. Рєпіним в організації пересувних народних виставок. Наголошено на літературно-просвітницькій діяльності В. Розвадовського. Виявлено звернення митця до відображення українських мотивів у петербурзький період творчості як прояв національної свідомості, що в подальшому отримало продовження в його культурно-мистецькій діяльності.

Ключові слова: пейзажний жанр, Т. Шевченко, національні мотиви, мистецьке просвітництво, художньо- культурна діяльність.

Belichko Natalia. The Ukrainian motives in the V. Rozvadovsky' s oeuvre in 1900-1905

The aim of the article is to describe the period of the artist's rising, to determine the genre and thematic orientation of the early period of his oeuvre, to analyze the Ukrainian motifs in his paintings, to highlight the reflection of the national consciousness of a talented artist in his work.

Research methodology. The research uses a historical-cultural, artistic-stylistic, biographical method, the methods of art-study analysis and generalization.

Results. V. Rozvadovsky has played a significant role in the popularization of the Ukrainian culture with his own oeuvre. His appeal to the national theme in the landscape genre demonstrates a person of a high national dignity. Studying at the St. Petersburg Academy of Arts helped him to get academic skills, mastered professional skills. The Ukrainian motifs were a leading theme in his works during the St. Petersburg period. His further cultural and art activities, in particular, the conduct of mobile folk exhibitions, teaching in the art classes in Kamyanets-Podilsky were aimed at familiarizing and attracting the art achievements of the peasant population in particular.

Novelty. It is the first research where the archival data concerning the period of formation of the creative personality of the artist is provided: awards for successful studies, a diploma in obtaining the right to engage in teaching work. It describes the works of the period of his academic education, presents the description of the thesis of the lost diploma. The works of V. Rozvadovsky, stored in the National Taras Shevchenko Museum in Kyiv, are analyzed. The V. Rozvadovsky's cultural and educational activities are outlined.

The practical significance. The results of these studies can be used in the further studies on the Ukrainian art in the first half of the 20th century.

Key words: landscape genre, T. Shevchenko, national motifs, art education, art and cultural activities.

Постановка проблеми

Ім'я українського художника В'ячеслава Розвадовського тривалий час перебувало у забутті. Хоча все своє життя він присвятив служінню мистецтву, створюючи живописні полотна, викладаючи в художній школі Кам'янця-Подільського, а згодом у Ташкентському Алексеєвському комерційному училищі. Він був організатором пересувних народних виставок картин, утіливши ідею передвижництва та мистецького просвітництва для найнижчих соціальних верств населення в Україні. Після переїзду до Середньої Азії, продовжував свою активну художньо-культурну діяльність, опікуючись народно-кустарним виробництвом майстрів Узбекистану.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Перша хвиля зацікавленності діяльністю В. Розвадовського припадає на I960-1970-ті роки. Статті О. Вахрамеєва, О. Коваленко, М. Рябого мають оглядовий характер життя і діяльності художника [1, 5, 14]. У дослідженнях останнього десятиліття увагу приділено популяризаторській роботі митця. В статтях М. Двилюк, Л. Овчаренко, О.Прищепи найбільше уваги надано саме організації пересувних народних виставок картин. У статті М. Двилюк розглядається виставкова діяльність В. Розвадовського в Україні, Петербурзі, Ташкенті. Згадуються окремі картини, створені на теренах цих країн [3]. Л. Овчаренко розглядає виставкову діяльність В. Розвадовського, наводить статистичні дані про відвідування та маршрути пересування виставок, цитує відгуки про них у тогочасній пресі, наголошує на впливі його діяльності на створення керамічного відділення [5]. О. Прищепа розглядає організацію народних виставок на Правобережній Україні з точки зору формування культурного міського середовища [9]. Викладацька діяльність митця згадувалась у дослідженнях В. Вдовенко, А. Паравійчука, А. Шулика [2, 8, 17]. Цікаві й маловідомі факти, що стосуються життя і творчості митця, представлено в особовій справі В. Розвадовського з Центального державного архіву-музею літератури і мистецтва в Києві, що містить оригінальні прижиттєві документи та фотографії, а також матеріали, сформовані та передані дочкою художника Т. Розвадовською [4, 7, 10, 13, 15, 16].

Мета статті - охарактеризувати період становлення митця та окреслити його досягнення в галузі живопису.

Виклад основного матеріалу дослідження

В'ячеслав Розвадовський є визначною особистістю в українській культурі першої пол. ХХ ст. Художник за покликанням, він розпочинав свою професійну кар'єру звично для художньо обдарованої молоді російської імперії - закінчив Імператорську Петербурзьку Академію мистецтв, отримавши звання художника в 1900 р.

Навчанню в Академії передувало здобуття освіти в Одеській рисувальній школі, де успіхи В. Розвадовського були відмічені нагородами. Зокрема, у 1893 р. від Товариства вишуканих мистецтв він отримав Малу бронзову медаль «за особливі успіхи, виявлені у минулому навчальному році за рисунок із гіпсової голови» [16; арк. 2]. Того ж року нагороджений Великою Бронзовою медалью за «живопис із мертвої натури» [15; арк. 1].

Цікавим фактом петербурзького періоду є одночасне з академічним навчання на педагогічних курсах, що засвідчує широту зацікавлень митця, бажання В. Розвадовського займатися не лише творчою роботою, а й викладацькою діяльністю. Така наполегливість у навчанні й розуміння свого покликання ще в юнацькі роки свідчить про цілеспрямованість його непересічної натури. У «Свідоцтві» за №808 від 6 березня 1902 р. зазначено: «Дано сіє від Імператорської Академії Мистецтв художнику В'ячеславу Костянтиновичу Розвадовському в тому, що він протягом 1899 й 1900 навчальних років був слухачем запроваджених при Академії Педагогічних Курсів, брав участь у всіх належних практичних завданнях, у т.ч. давав пробні уроки... витримав призначений іспит у методиці малювання. ...видано... свідоцтво... на право викладати малювання в середніх навчальних закладах» [7; арк. 6]. Можна припустити, що вже тоді В. Розвадовський мав на меті створення художньої школи для талановитих дітей, яку він утілив у життя, створивши рисувальні класи в Кам'янець-Подільському у 1905 р. [9].

Закінчив В. Розвадовський Імператорську Петербурзьку Академію мистецтв у 1900 р. дипломними творами «На Україні» (полотно, олія, 250х430) та «Жнива» (полотно, олія, 182х255). Проте, на весняній виставці 1902 р. за вимогою академічного керівництва перша картина експонувалась під назвою «Рідний край» (цей твір відомий ще під назвою «Над Дніпром»). Після переїзду митця до Ташкенту, на його прохання, вона була передана Туркестанському музею під своєю першою назвою «На Україні». В. Розвадовський виставляв її на ташкентських виставках у 1915 та 1940 рр.

У редакційній статті «Правда Востока» розповідалось про персональну виставку В. Розвадовського 1940 р., присвячену 40-річній діяльності «одного з організаторів Художньо-промислового комбінату в Ташкенті й знавця узбецького народного мистецтва... Привертало увагу велике полотно «На Україні», виконане майстерно, з великим настроєм. Дуже цікаві також старі зарисовки художника «Гуцул», «Молдованин» та ін.» [10; арк. 3]. Після експозиції картину з невідомих причин було віддано на зберігання до Ташкентського військового училища, звідки вона таємничо зникла в повоєнний час (приблизно в 1946 р.). Тому уявлення про картину дає лише фото, що збереглося: «Зображено крутий берег Дніпра, що поріс травою. На кручі біля тину стоїть дівчина-українка, біля неї сидить старий-лірник. За ними дерева з могутньою кроною, між якими видніється верхівка колокольні. Під кручею справа - відкриваються дніпровські далі, що зливаються з небом. Це «Михайлова гора» в Каневі, де жив й творив Т. Шевченко» [13; арк. 6-7]. До цього мотиву В. Розвадовський буде повертатись неодноразово.

Схожа доля склалась й в іншого пейзажу на українську тематику, який експонувався в залах Академії мистецтв у 1900 р. Картину «Жнива» було вивезено до Німеччини в 1944 р. із Кам'янець-Подільського музею. Проте збереглась кольорова репродукція цього пейзажа, що дає уявлення про оригінал. український просвітницький художник розвадовський

Багато творів В. Розвадовського не збереглося або про їх місцезнаходження не відомо. Деякі роботи відтворені у репродукціях ще за життя художника. Так, під літографією з картини «Тарасова могила» є підпис: «З картини В. Розвадовського виданє «народной вистави картин» 1905 р.». Літографія наклеєна на аркуш паперу, на якому надруковано «Заповіт» Кобзаря. В пейзажі зображено дніпровські далі на заході сонця. З високої точки зору розкривається широка далечінь, де на кручі над річкою видніється маленька хата та хрест на могилі. Зображення з текстом органічно складають єдине ціле, справляють сильне емоційне враження, формують відповідні думки і почуття. Саме в такому вигляді графічний аркуш експонувався на пересувних народних виставках, що засвідчує національно свідому позицію митця. До того ж, виставки супроводжувались просвітницькою діяльністю В. Розвадовського та його коллег, яка втілювалась у поясненнях до експонованих картин, розповідях про художників при безпосередньому спілкуванні з глядачами. На останній сторінці каталогів до виставок надруковано звернення: «Брати-селяни, не соромтесь питати художника, який супроводжує виставку, як дивитись картини; що написано; імена художників, які писали картини; яке призначення має картина. На всі питання, що стосуються виставки і картин, кожний по мірі можливості, отримає пояснення» [4; арк. 11]. А також у каталогах виставок 1904-1905 рр. під окремими картинами історичного жанру наводились пояснення сюжетів із давньоруської історії. Просвітництво серед народних мас викликало підозру в місцевої влади, художника звинуватили в революційній пропаганді серед селян, що призвело до заборони проведення народних виставок картин. Останні дві виставки 1906-1907 рр. відбулись лише в Кам'янець-Подільському. А в 1908 р. В. Розвадовський був змушений залишити місто, переїхати до Галичини, що перебувала у складі Австро-Угорщини.

Мотив «Тарасова могила» на початку 1900-х років неодноразово втілювався у пейзажах В. Розвадовського. Зокрема, дві роботи зберігаються в київському Національному музеї Т. Шевченка.

У картині «Вид на Дніпро і могилу Шевченка» (картон, олія, 32х74) композиція і колорит ідентичні до уже згадуваної літографії. Єдиною відмінністю є те, що митець прикрашає схили кручі білими, чорними, помаранчевими квітами, за рахунок чого пом'якшує контраст між затемненим першим планом і висвітленим другим. Деталі першого плану подано досить узагальнено, в єдиному зелено-коричневому колориті. В той час, як у зображенні дніпровських далей та неба на заході сонця художник розробляє тонке нюансування сірих, блакитних, фіолетових, рожевих кольорів, підкреслюючи таким прийомом глибину неосяжного простору.

Цю роботу В. Розвадовського відібрано на Ювілейну виставку Т. Шевченка в Києві у 1939 р. В інвентарній книзі виставки за 1938 р. вона значиться під номером ЮШ-2748. Але в каталозі-путівнику «Республіканська ювілейна Шевченківська виставка», що вийшов друком у 1941 р., цей твір художника не зазначений [12]. Чи сталася помилка в каталозі, чи картина за якихось причин не потрапила на виставку - невідомо.

У другому творі зі збірки музею «Могила Т. Шевченка в Каневі» (1903. Полотно, олія. 23,2х33,2) художник демонструє інший підхід. Зображає могилу Т. Шевченка при денному освітленні, з близької точки зору, піднімаючи лінію горизонту, за рахунок чого вона споглядається на тлі сірого з білими хмаринами неба. Робота невелика за розміром, позіціонується як підготовчий етюд. Проте можна стверджувати, що академічний вишкіл сприяв відточеності виконання й завершеності у вирішенні поставлених завдань навіть у підготовчих роботах митця.

Роботі притаманний вишуканий колорит - відтінки зеленого гармонійно поєднано з різноманітними тонами фіолетового. Охристі кольори в зображенні могильного пагорбу узгоджено співіснують із лиловим хрестом та тлі біло-блакитного неба. Насип відтінюють силуети темно-зелених кущів перед ним. Справа звивається стежина, прописана у блідо-фіолетових та світло-коричневих кольорах. Композиційна побудова вписується в академічний трикутник, що проходить через хрест та кущі. Проте художник порушує врівноважену статику, вводячи незначну динаміку руху в зображенні стежки, а також в асиметрії кольорових співвідношень, що надає картині життєвості реального враження.

У 1907 р. В. Розвадовський створив портрет Кобзаря. В особистості великого поета художник підкреслив зосередженість, силу характеру і в той же час наголосив його людяність та скромність. Портрет було відтворено на керамічній тарілці шляхом обпалювання. Саме того року при художніх класах Кам'янця-Подільського створено керамічне відділення, на якому діти навчалися виготовляти різноманітні керамічні вироби [1]. Оскільки ця таріль зберігалася в художній школі, можна припустити, що це був один із витворів керамічного відділення школи В. Розвадовського.

Художник багато сил доклав для створення та встановлення пам'ятника Т. Шевченкові у Києві, всіма можливими засобами збирав на це кошти. Зокрема, тісно спілкуючись із І. Рєпіним, отримав від нього акварельний малюнок «Прометей» для виставки в Кам'янець-Подільському з дозволом репродукувати його на листівках для продажу. В листі до І. Рєпіна він писав: «Прометей отримали і наша «громада» надсилає Вам «велику подяку». «Прометей» справляє сильне враження і, чого я не дуже чекав від нашої провінції, дуже подобається» [11; 29].

Життєвий та творчий шлях В. Розвадовського засвідчує його різноманітні таланти. Наприкінці каталогу «Опис картин народной вистави» за 1905 р. надруковано оповідь «Маляр». З огляду на виклад ідей можна припустити авторство самого В. Розвадовського. В ній йде мова про художника, який подорожуючи українськими селами малює з натури селян, одночасно розповідаючи їм про творчість видатних митців - І. Рєпіна, В. Верещагіна, А. Куїнджі. Починається й закінчується розповідь описом пейзажу - майстер живопису виступає й майстром слова: «Ласкаве сонце привітно усміхалося з ясного неба. Воно ж своїм промінням зігріє, усмішкою нудьгу й злість у серці розгоне і душу змучену приголубе. ...Зелена травинка тягнеться до нього з землі, пташки співом стрічають його. ...Сонце, зовсім сонне ховалося за виднокруг, стрілами розсипаючи прощальне проміння» [4; арк. 7; арк. 13 зв.]. Просвітницько-демократичні ідеї оповіді автор поєднує з художнім сприйняттям оточуючого світу.

Висновки

В. Розвадовський відіграв значну роль на ниві популяризації української культури та мистецтва своєю творчістю. Його звернення до національної тематики в пейзажному жанрі демонструє людину з високою національною гідністю. Навчання в Петербурзі та проживання в столиці Російської імперії не змінили його особистісної сутності. Він отримав акдадемічні навички, опанував професійну майстерність, що наочно демонструють твори цього періоду. Проте тематичне спрямування його робіт мало яскраво виражений національний характер - у пейзажах, побутовому жанрі, відтворенні характерних етнографічних типажів. Українська тематика була провідною в його творчості петербурзького періоду. Зацікавленість українською культурою, народним мистецтвом, можливо, спонукали його до переїзду до Кам'янця-Подільського. Художник не замикався тільки на власній творчості, хоча й цього було б достатньо для ствердження української національної ідентифікації в імперській Росії. Проведення виставок, викладацька робота в художніх класах були спрямовані на ознайомлення та залучення до мистецьких досягнень саме народних, селянських верств населення.

Перспективи подальших досліджень полягають у вивченні просвітницької та педагогічної діяльності митця та більш докладному аналізі його мистецької спадщини, що розкриє багатогранну особистість В. Розвадовського як талановитого художника та видатного організатора культурно-мистецьких заходів.

Список використаної літератури

1. Вахрамеев О. Сіяч прекрасного і доброго / О. Вахромеєв // Образотворче мистецтво. - 1971. - №5. - С. 28-29.

2. Вдовенко В.М. Творчість та педагогічна діяльність В.К. Розвадовського у Кам'янці-Подільському як поштовх для розвитку таланту молодих художників / В. М. Вдовенко // Мистецька спадщина Поділля у контексті полікультурного європейського простору: зб. наук. пр. за результатами Міжнар. наук.-практ. семінару. -- Кам'янець-Поділ.: КПНУ ім. І. Огієнка, 2010. -- С. 35-39.

3. Двилюк М. Популяризатор українського мистецтва: присвяч. 140-й річниці від дня народж. В. Розвадовського / М. Двилюк // Галичина. -- 2015. -- 3 жовт.

4. Каталог виставки картин для Подолії з обкладинкою Розвадовського В.К. та його рукописними правками. 1905 // Центр. Держ. архів-музей літ. і мистецтва (ЦДАЛМ). - Ф. 632. - Оп. 1. - Спр. 3. - Арк. 11.