Питання підготовки мистецтвознавців-експертів із супроводу культурних цінностей в умовах збройного конфлікту

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПИТАННЯ ПІДГОТОВКИ МИСТЕЦТВОЗНАВЦІВ-ЕКСПЕРТІВ ІЗ СУПРОВОДУ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ В УМОВАХ ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ

Актуальність теми дослідження. Сьогодні перед багатьма країнами стоять питання не тільки переділу культурної спадщини й сучасного художнього простору, а й фізичного збереження вже музеєфікованих культурних цінностей. Окуповані, анексовані, тимчасово захоплені території багатьох країн, зокрема колишнього Радянського Союзу, в яких розпалюються міжетнічні, мовні, релігійні, територіальні й ін. конфлікти. У зв'язку з цим Україні сьогодні необхідно вивчати міжнародний досвід в означеній царині, а також опановувати нові галузі знань, виходячи з актуальних потреб сьогодення.

Аналіз існуючих досліджень і публікацій. Питання захисту культурних цінностей під час збройного конфлікту почали підніматися вже століття тому. Однією з найбільш значущих розробок у цій царині став т. зв. Пакт Реріха (Договір про захист художніх і наукових закладів і історичних памя'ток), у якому було запропоновано запровадити спеціальні режими для переміщення культурних цінностей та відзнаки для спеціального персоналу з їх супроводу [2]. 1996 р., у перші роки по отриманню незалежності України, були розроблені окремі питання вітчизняного законодавства у сфері збереження національної культурної спадщини у разі військових конфліктів. Видання "Право війни: порадник для командуючого складу Збройних сил України", упорядковане О. Боковим, побачило світ в Києві 1996 р. [6].

Поступово, крім військових, до кола означеної проблематики долучилися співробітники інших міністерств і відомств України. Так, 2014 р. синхронно з розробками закордонних колег було видано урядову "Рекомендацію про охорону рухомих культурних цінностей [7], яка, однак, повною мірою не вичерпувала кола питань, які постали перед нашим суспільством в умовах збройного нападу. Багато уваги питанням збереження мистецьких здобутків націй на захоплених територіях в різний час приділяли в ЮНЕСКО при ООН. Тогоріч відома дослідник з американського континенту, П. К. Грімстед підняла гострі питання по відношенню до України на Генеральній Асамблеї Об'єднаних націй [8].

Серед численних реакцій на наші соціально-політичні події варто назвати видання ЮНЕСКО "Військовий посібник з охорони культурної спадщини" [1] та "Конвенцію про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту" [3] 2016 р. (перший оприлюднений 2017 р.). При розробці кола означених питань низка вітчизняних вчених у сфері повернення культурної спадщини, на чолі з С. Котом [5], почала приділяти особливу увагу організаційним засадам протидії спустошення пам'яток наших окупованих і анексованих земель. В цілому слід зазначити, що спеціальних культурологічно-мистецтвознавчих видань, присвячених підготовці спеціально навченого персоналу з мистецтвознавців-експертів, здатних супроводжувати культурні цінності при переміщенні з окупованих та анексованих територій, досі не було оприлюднено.

Мета дослідження - привернути увагу дослідників-культурологів, мистецтвознавців, фахівців з державного управління та формування вітчизняної культурної політики до аспекту необхідності підготовки спеціального персоналу з мистецтвознавців-експертів, здатного фахово зберігати, супроводжувати, переміщувати, відстоювати вітчизняні культурні цінності на окупованих та анексованих територіях, здійснювати кваліфіковану атрибуцію та первинну візуальну мистецтвознавчу експертизу.

Виклад основного матеріалу. На жаль, можна констатувати, що на сьогодні тривають штучно створені протистояння на значній частині території таких країн пострадянського простору:

Молдови (Придністровська Молдавська Республіка, що відділилася від Молдавії протягом 1990-1992 рр. і перебуває під активним протекторатом Росії і її військового контингенту);

Азербайджану (окупований Вірменією Нагорний Карабах з початку 90-х років ХХ століття дефакто контролюється невизнаною Нагорно-Карабахською республікою);

Грузії (окуповані Росією Абхазія, Цхінвальский район (т.зв. Південна Осетія) і новоокупований район "Картлі", 2008-2015 р.);

України (анексований Росією 2013 р. Крим, окупована найманцями Росії з 2014 р. частина Луганської і Донецької обл.).

Перераховані активні або так звані заморожені військові конфлікти у названих і деяких інших країнах відбуваються начебто за подібними, або у всякому разі схожими, сценаріями, нав'язаними ззовні, щоб не дозволяти раніше суверенним і консолідованим державам розвиватися, процвітати, збагачуватися, виходити на новий рівень розвитку й займати значиму позицію на міжнародній політичній арені.

Ескалація насильства, через яку страждають величезні території, де перебувають значимі археологічні об'єкти, пам'ятники архітектури й скульптури, природно-кліматичні ансамблі й природні заповідники, наповнені історичними артефактами, музейні комплекси й окремі культурні цінності із приватних колекцій, у результаті опиняються в зоні розгарбувань, мародерств, безконтрольності й безгоспності, часом просто знищуються без усякого суду й наслідку.

Подібні факти ведуть до відчутних втрат не лише локального, регіонального, державного, а часом і загальносвітового значення, оскільки навіть єгипетські мумії фараонів з Каїрського музею без належної охорони можуть бути втрачені людством назавжди, під загрозою постійно перебуває навіть Храм Гроба Господня в Єрусалимі, не говорячи вже про ситуацію в Сирії, Іраку, Афганістані тощо.

Через перераховані волаючі факти (а ми знаємо, як виглядає раніше квітучий край Абхазії зараз; скільки музеїв Донбасу було розорено й зруйновано; що відбувається з пам'ятниками архітектури в Карабасі на нині захоплених вірменами, а де-факто ніким не охороняємих територіях), необхідно відзначити існуючі гострі проблеми в розрізі переміщення, супроводу й збереження культурних цінностей окупованих територій в умовах прихованих і явних військових конфліктів.

У цьому зв'язку особливого значення набуває підготовка спеціального персоналу із супроводу культурних цінностей в умовах оголошеної й неоголошеної війни й воєнних дій, а також в умовах так званих анексій, окупації, сил реагування АТО ( антитерористичних операцій).

Практика останніх кількох років принесла Україні розуміння повної незахищеності й непідготовленості в цьому питанні. Оскільки після захоплення Криму було очевидно, що ніякі культурні цінності держава вивезти не може, і стало зрозуміло, що відбувається це з кількох причин.

Одна з них, чи не головна - для цього просто немає досить навченого й підготовленого висококваліфікованого персоналу, що відповідним чином простажувався у подібних ситуаціях, грамотного в сфері українського, російського, міжнародного законодавства, з потрібним вишколом відповідно до вимог права війни, цивільної оборони, фізично підготовленого до роботи в тилу ворога, відповідального за юридичними нормами за схоронність і компетентну атрибуцію, експертизу, музеєфікацію (нехай навіть тимчасову) тих цінностей, які йому необхідно супроводжувати, переміщати, зберігати, захищати, вивчати тощо.

Крім багатьох підводних каменів, а саме - питань до Міністерства оборони України, що повинне було б бути зацікавлене в підготовці такого персоналу, у тому числі й військової, згодом стає зрозуміло, що у форс-мажорних обставинах навіть добре навчений, висококваліфікований персонал, що не є військовозобов'язаним, не може бути викликаний як резервний для виконання відповідальних завдань, що мають важливе державне значення.

Ситуація останніх кількох років показала, що інтелектуально розвинені, ерудовані й розумні кадри у випадку небезпеки намагаються покинути країну й виїхати у більше безпечні й економічно розвинені держави, через що ряд об'єктів державного значення може опинитися під вторинною загрозою втрати, розкрадань та ін. у силу відсутності потрібних людей у потрібний час у потрібному місці.

Аби такій загрозі надалі не піддавати культурні цінності, які мають особливе значення, необхідно розробити механізми підготовки спеціального персоналу для особливих вантажів в умовах військових конфліктів, бажано ще в мирний час. І зобов'язати цей контингент як зобов'язують кадрових військових, натомість запропонувавши механізми страхування, пільг по пенсії, втраті годувальника в родині, та ін. виплати, які передбачаються в пакеті соціального захисту військовослужбовців (наприклад, виплати родині 50 прожиткових мінімумів у випадку смерті військовослужбовця згідно зі ст. 16-18 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їхніх родин").

Варто відзначити, що варто було б зробити спеціальний персонал з експертів, що супроводжує к/ц в умовах військового конфлікту, військовозобов'язаним. Щоб ці кадри стали підзвітними Міністерству оборони України людьми, і приймали присягу таким самим чином, як державні чиновники, військові. Адже ця група - дуже вузька категорія мистецтвознавців-експертів для дій, спрямованих на збереження й супровід культурних цінностей у складних геополітичних, економічних, соціальних, історико-культурних умовах.

Якщо так порушувати питання, тоді приходить розуміння, що у випадку підготовки подібного спеціального персоналу, легше всього його можна було б випускати на базі НАКККіМ. І робити це разом із Міністерством оборони України. Тоді необхідно в рамках нашого ВУЗу створювати військову кафедру, студіювання на якій дозволить проходити первинний вишкіл без відриву від навчання.

Для повноти утворення такого роду є необхідність увести спецпредмети з політичної грамотності, інформаційних і гібридних війн, праву війни, міжнародному військовому праву, первинній медичній підготовці, основним базовим поняттям розвідки й контррозвідки, митної справи, зброї масової ураження, хімічної зброї тощо, а також спеціальні дисципліни в галузі музеєзнавства й консервації- реставрації у польових, блокадних й інших екстремальних й форс-мажорних умовах.

Окреслені питання стосуються різних відомств і організацій, вимагають комплексного вивчення й серйозного різнопланового підходу: як наукового, так чиновницького, і методологічного. Не останню роль у вирішенні завдання з підготовки спеціально навчених кадрів для супроводу культурних цінностей в умовах збройного конфлікту можуть зіграти Міністерство культури України, Міністерство освіти України, Міністерство оборони України, Міністерство юстиції України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України.

Також особливе значення у контексті запровадження та розробки спеціальної освіти мистецтвознавців-експертів має досвід країн-сусідів, що пережили раптовий напад, колонізацію, окупацію, анексію або інші види й гібридні форми насильства й захоплення територій, у тому числі таких, що зберігають культурні цінності, пам'ятки археології, архітектури тощо.

військовий конфлікт мистецтвознaвець цінність

Література

1. "Військовий посібник з охорони культурної спадщини" (Protection of Cultural Property: Military Manual), ЮНЕСКО, 2016 р. Published in 2016 by the United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization / © UNESCO 2016: Authors: Roger O'Keefe, University College London, United Kingdom; Camille Peron, Ministry of Defence, France; Tofig Musayev, Ministry of Foreign Affairs, Azerbaijan; Gianluca Ferrari, Carabinieri TPC Operations Section, Italy // http://lostart.org.ua/ua/docs/939.html. - Дата доступу: 17.04.2017 р.

2. Договір про захист художніх і наукових закладів та історичних пам'яток (Пакт Реріха) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_191. - Дата доступу: 07.05.2014 р.

3. Конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту, http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/995_157/print1382970243728119. - Дата доступу: 26.04.2016 р.

4. Збірник нормативно-правових актів з питань вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей / під ред.. С. Шкляр та ін. [упор. О. Юрченко-Микита та ін.]. - К.: Артліт, 2006. - 319 с.

5. Кот С. З історії формування організаційних засад державної політики повернення та реституції культурних цінностей в незалежній Україні. - С. 361-371 / Кот С. Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/ bit- stream/handle/123456789/12419/23-Kot.pdf?sequence=1. - Дата доступу: 17.06.2017 р.

6. Право війни: порадник для командуючого складу Збройних сил України (Міністерство оборони України) / упор. Олександр Боков. - К., 1996. - 128 с.: іл.

7. Рекомендація про охорону рухомих культурних цінностей [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_727. - Дата доступу: 07.05.2014 р.

8. General Assembly of the United Nations. Prevention of armed conflict: strengthening the role of mediation in the peaceful settlement of disputes, conflict prevention and resolution. Territorial integrity of Ukraine / Patricia Kennedy Grimsted [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://vienna.mfa.gov.ua/mediafiles/files/misc/A-68-L.39.pdf. - Дата доступу: 07.05.2014 р.

Размещено на Allbest.ru