Дитячі балети Генріха Майорова: до історії київського періоду творчості балетмейстера (1972-1978 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИТЯЧІ БАЛЕТИ ГЕНРІХА МАЙОРОВА: ДО ІСТОРІЇ КИЇВСЬКОГО ПЕРІОДУ ТВОРЧОСТІ БАЛЕТМЕЙСТЕРА (1972-1978 РР.)

Білаш Ольга Сергіївна

Постановка проблеми. Видатний балетмейстер сучасності Генріх Майоров - автор великої кількості балетів, безлічі хореографічних мініатюр і концертних номерів. Значна частина творчого шляху цього відомого майстра сцени була пов'язана з Україною. Він почав своє сходження до хореографічного Олімпу у Львівському державному театрі опери та балету ім. І. Франка (тепер - Національний академічний театр опери та балету ім. С. Крушельницької). Упродовж 1960-1969 років викладав характерний танець в Київському хореографічному училищі. У 1970 році вперше спробував власні сили в балетмейстерській роботі: поставив кілька концертних номерів для різних мюзик-холів СРСР, в тому числі й для Київського. У 1972 році по закінченні факультету музичної режисури балетмейстерського відділення Ленінградської консерваторії (клас Ігоря Бєльського) став одним з балетмейстерів- постановників Київського академічного театру опери та балету ім. Т. Шевченка (тепер - Національна опера України ім. Т. Шевченка), а упродовж 1977-1978 років очолював пост головного балетмейстера театру.

На сцені Київського ДАТОБ Г. Майоров поставив такі балети як "Світанкова поема" (1973, муз. В. Косенко), "Повернення" (1974, муз. Б. Лятошинського), "Вальпургієва ніч" (1977, муз. Ш. Гуно), "Дівчина і смерть" (1978, муз. Г. Жуковського). Не залишив балетмейстер поза увагою і дитячий репертуар театру. Для найменших глядачів він поставив хореографічні вистави "Чіполліно" (1974, муз. К. Хачатуряна) й "Білосніжка та семеро гномів" (1975, муз. Б. Павловського).

Інтерес до української театральної спадщини, вивчення невідомих сторінок історичного минулого вітчизняного балетного театру зумовлює актуальність даної публікації. Мета наукової розвідки передбачає аналіз творчості балетмейстера, пов'язаної із створенням дитячого балетного репертуару. Науковим завданням статті стало: розглянути історіографію проблеми; визначити композиційні та художні особливості балетів Г. Майорова "Чіполліно" й "Білосніжка та семеро гномів"; проаналізувати осмислення творчого доробку Г. Майорова, яке відбулося на вітчизняній сцені на рубежі ХХ-ХХІ століть.

Зазначимо, що публікація має чіткі хронологічні межі. Верхня дата пов'язана з початком роботи Г. Майорова у Київському ДАТОБ ім. Т. Шевченка, нижня - із завершенням кар'єри у театрі і переходом на посаду головного балетмейстера Державного ансамблю танця Білоруської РСР.

Аналіз наукових джерел довів, що творчість Генріха Майорова неодноразово ставала предметом обговорення у колі вітчизняних та зарубіжних науковців. Перші публікації на дану тему з'явилися у 1970-х роках в радянській мистецтвознавчій літературі. Після прем'єр балетів "Чіполліно", "Білосніжка та семеро гномів" з рецензіями на вистави Г. Майорова виступили такі відомі російські й українські театральні критики як М. Ельяш [16, 23-25], В. Кригер [7, 2], М. Витвицький [2, 4], Н. Рославлева [10, 62-64], Ю. Афанасьєв [1, 3], І. Диченко [3, 42-44], Л. Дичко [4, 4], Ю. Косенко [5, 3], О. Рухленко [11, 4] та інші. Науковцями було висвітлено характер його співпраці з відомими радянськими композиторами - Б. Лятошинським, В. Косенко. Г. Жуковським, К. Хачатуряном, а також визначено особливості балетмейстерського стилю роботи з кордебалетом та солістами.

У пост-радянський період до творчості Г. Майорова зверталися такі вітчизняні та зарубіжні ба- летознавці, як Ю. Станішевський [12-13], Л. Тарасенко [14], К. Чернова [15]. Цінні спогади про постановку балету "Чіполліно" на сцені московського Большого театру зберегла народна артистка Росії Ілзе Лієпа [9]. Водночас наголосимо: незважаючи на те, що упродовж 1970-х - 2000-х років мистецтвознавці неодноразово обговорювали сценічні здобутки Г. Майорова, історія створення дитячих балетних вистав залишалася поза межами їх наукового осмислення і розглядалася лише у контексті загальної творчості хореографа.

Виклад основного матеріалу. За спогадами Г. Майорова, автором сценарію до балету "Чіполліно" (створений за мотивами однойменної казки італійського письменника Джанні Родарі) став провідний соліст Новосибирського ДАТОБ - Генадій Рихлов. Саме це лібрето було покладено в основу музики відомого радянського композитора Карена Хачатуряна (сценограф - А. Кириченко). Генріх Майоров пригадував: "Я почав працювати над балетом навесні 1974 року, а вже у листопаді з величезним успіхом відбулася його прем'єра на сцені Київського театру опери та балету. Там у той час була дуже сильна трупа [...]. Я розумів, що для дитячого балету, по-перше, потрібна чітка фабула, де зрозуміло який герой хороший, а який - поганий, навколо чого розгортається інтрига. По-друге, були необхідні відповідні виразні засоби" [15].

Простодушна казка про боротьбу городнього народу з фруктовими гнобителями у загальному плані була схожою на справжній балет для дорослих. Вистава складалася з трьох актів, в ній було багатогранно представлено всі відомі хореографічні форми: варіації, дуети, тріо, квартети, ансамблі. Класичний танець був цілком позбавлений важкої для дитячого розуміння умовності, дія стрімко розгорталася. "Робота з партитурою Хачатуряна викликала одне задоволення, - зазначав згодом Г. Майоров. - В нього неймовірно розписана музична драматургія, наскрізні партії. І я зробив те саме - у мене власна пластична партитура. Чіполліно і Редисочка - це простолюд, вільна пластика, а аристократи - Магнолія і Вишенька - елегантність, чиста класика. У драматургічних, гострих моментах залучений найвіртуозніший класичний танець. Лейттема музики - італійська тарантела" [15].

Для кожного казкового героя Г. Майоров створив виразну хореографічну лейттему, власний танцювальний малюнок, який слугував відображенню колоритних пластичних характерів казкових персонажів. У роботі над виставою балетмейстер продемонстрував "тонке відчуття індивідуальності кожного артиста, уміння розкрити його виконавські можливості" [12, 422]. У сміливому творчому пошуку Г. Майоров об'єднав визнаних майстрів Київського ДАТОБ ім. Т. Шевченка: Тетяну Таякіну, Аллу Лагоду, Людмилу Сморгачову, Раїсу Хілько, Валерія Ковтуна, Віктора Литвинова, Сергія Лукіна та інших виконавців. Хореограф зумів побудувати злагоджений акторський ансамбль, який досяг справжньої гармонії в усіх художніх компонентах спектаклю. Зокрема, яскравого емоційного забарвлення й теплого гумору набув привабливий образ відважного, і поряд з тим задерикуватого, веселого Чіполліно. Завдяки хореографії Г. Майорова виконавець головної партії - віртуозний і темпераментний танцівник Євген Косменко не лише майстерно відтворив зміст сценічних колізій, а й вміло розкрив характер втілюваного персонажу. Відомий український мистецтвознавець Ю. Станішевський писав про виставу Г. Майорова: "Утверджуючи власний балетмейстерський почерк, оригінально використовуючи здобутки драматичної й музичної режисури та прийоми кінематографічного монтажу, талановитий український хореограф разом з композитором Кареном Хачатуряном і диригентом Костянтином Єременком створив щедро танцювальну, мальовничу, справді сучасну за своєю образною системою і хореографічною лексикою виставу, яка сприяла збагаченню мистецької палітри українського балетного театру й розширенню діапазону його жанрових можливостей" [12, 422-423].

Наголосимо, що за створення балетного спектаклю "Чіполліно" К. Хачатурян, Г. Майоров, К. Єременко, Є. Косменко та Л. Сморгачова восени 1976 року одержали звання лауреатів Державної премії СРСР. Крім того, Г. Майорову незабаром запропонували здійснити постановку балету "Чіпол- ліно" на сцені Большого театру у Москві. Вона стала своєрідним варіантом київського спектаклю, але з певними змінами, зумовленими новою сценографією художника В. Левенталя та виконавськими індивідуальностями артистичного колективу [14, с. 184]. Головні партії у московській виставі виконали Михайло Цивін, Ніна Сорокіна, Андрій Петров, Маріс Лієпа. Донька останнього, відома російська балерина Ілзе Лієпа пригадувала: "Всі артисти на сцені колобродили як могли! Це можна було порівняти лише з тією атмосферою, про яку переповідають старі театрали, які бували на виставах першого МХАТу, коли гумору і жартам не було кінця. Цим вони заводили одне одного і створювали якусь непідробну наелектризованість спектаклю..." [9].

У театральному сезоні 1975-1976 років Генріх Майоров представив київському глядачу нову казкову виставу - "Білосніжка та семеро гномів", створену за мотивами казки братів Грімм. Диригентом вистави виступив Костянтин Єременко, сценографом - Катерина Рапай. Збереглися цікаві спогади останньої щодо створених нею театральних декорацій для постановки Г. Майорова. У листі художниці до друга родини Рапай - Сергія Параджанова, читаємо: "Мій улюблений дядя Серьожа! За цей час, що я не писала, зробила дуже багато. Працювала з Геною Майоровим - зробили спектакль "Чіполліно" в Ашхабаді (мої костюми). Нещодавно була прем'єра нашого балету в Київському оперному театрі - "Білосніжка та семеро гномів" - моя перша цілісна постановка. Цей лист зроблено на шматку початкового варіанту панорами, на тлі якої повинні були відбуватися танці. Однак вони [адміністрація театру] не зрозуміли - що це таке. Вони говорили: "Де ліс? Де небо?" Довелося переробити. Але як нам не вистачало Вас, як я страждала, що Вас не було на прем'єрі! Тому цей спектакль я присвячую Вам, моєму прекрасному Учителю. Якщо буде можливість, передам Вам фотографії вистави..." [8].

Знайому всім дитячу казку хореограф Генріх Майоров чарівно перетворив на казку танцювальну, наповнивши її захоплюючими акробатичними елементами, веселими характерами персонажів та живими ігровими мізансценами. Як зазначав вже згадуваний мистецтвознавець Ю. Станішевський, на основі мелодійної, але суто ілюстративної, позбавленої драматургічної стрункості музики польського композитора Богдана Павловского, а також досить стриманого за змістом лібрето, в якому сімка гномів жодним чином не рухала дію й не впливала на долю героїв, Г. Майоров зумів створити іскристу комедійну балетну виставу. "У його багатобарвній балетмейстерській палітрі знайшлися переконливі виражально-зображальні засоби для втілення кожного казкового персонажу, правдивого змалювання сценічних подій. Не випадково виконавці всіх хореографічних партій зуміли створити цікаві сценічні образи, розкривши нові грані свого акторського обдаровання" [12, 424].

Нове осмислення творчого доробку Г. Майорова на вітчизняній сцені відбулося на рубежі ХХ - ХХІ століть, коли 1995 року колектив Київського ДАТОБ ім. Т. Шевченка відтворив хореографічну редакцію балету "Чіполліно", а 2006-го - трупа Київського муніципального академічного театру опери та балету для дітей та юнацтва презентувала столичному глядачеві прем'єру спектаклю "Білосніжка та семеро гномів".

Для балету "Чіполліно" художник А. Іконніков запропонував оригінальне, підкреслено мальовниче сценографічне рішення, яке відповідало музиці й іскристій, динамічній хореографії. На пропозицію Анатолія Шекери (у 1990-х роках головного балетмейстера Київського ДАТОБ ім. Т. Шевченка) Генріх Майоров створив оновлену танцювальну версію "Чіполліно", враховуючи акторські особистості нового покоління артистів, переосмисливши деякі сольні, ансамблеві й масові епізоди, чіткіше вибудувавши розгортання подій. Прем'єра нової редакції балету відбулася 29 січня 1995 року під орудою диригента Олексія Баклана, який тонко відчував природу комедійного танцювального дійства. У виставі були зайняті такі відомі українські танцівники, як М. Мотков, Є. Бондаренко, В. Буртан, Є. Кайгородов, С. Михайлов, О. Філіп'єва, І. Задаянна, Т. Голякова, О. Калібабчук, Д. Клявін Г. Жало тощо. У наші дні спектакль "Чіполліно" продовжує жити на сцені головного музичного театру столиці. Серед виконавців можна побачити нове покоління вітчизняних артистів: Н. Лабезникову, С. Такіту, А. Гуру, В. Іщука, К. Алаєву, І. Борисову, О. Киф'як, К. Шишпор тощо.

Виставу "Білосніжка та семеро гномів" для Київського муніципального театру опери та балету було створено зусиллями Генріха Майорова, Віктора Литвинова (у 2005-2009 роках головного балетмейстера театру), сценографів Леоніда Курамшина, Ярослави Цимбал, Миколи Музики та диригента Олексія Баклана. Дійство відбувалося в яскравих і барвистих декораціях, які, за визначенням театральних критиків, "приємно відрізнялися своїм розмаїттям" [14]. Володіючи почуттям перспективи, художник Л. Курамшин, зумів створити на маленькій сцені і величний королівський палац і густий казковий ліс. Щодо балетмейстерсько-постановчої роботи Г. Майорова мистецтвознавець Лариса Тарасенко писала: "Генріх Майоров скрупульозно і ретельно, з тонким і добрим гумором хореографічно змалював кожний образ, наслідуючи музику композитора, який точно вловив мотив для кожного характеру, а артисти балету настільки щиро грали свої ролі, що у дорослих мимоволі наверталися сльози розчулення, а діти захоплено і безпосередньо вітали кожну сцену з їхньою участю" [14]. У наш час "Білосніжка та семеро гномів" залишається найпопулярнішою дитячою виставою Київського муніципального академічного театру опери та балету для дітей та юнацтва. Серед сучасних виконавців можна побачити таких відомих солістів театру як: А. Кавасакі, М. Нагасава, К. Виновий, І. Хомищак, О.Душаков тощо.

Висновки та перспективи подальших розробок. Отже, підсумовуючи викладений в основному розділі публікації матеріал, наголосимо на наступних висновках:

1. Аналіз історіографії проблеми довів, що окремі її аспекти неодноразово розглядалися у монографіях та наукових публікаціях вітчизняних (Ю. Афанасьєв І. Диченко, Л. Дичко, Ю. Косенко, О. Рухленко, Ю. Станішевський, Л. Тарасенко тощо) та зарубіжних (М. Ельяш, В. Кригер, М. Витвицький, Н. Рославлева, К. Чернова) дослідників. Водночас історія створення дитячих балетних вистав залишилася поза межами наукового осмислення мистецтвознавців і розглядалася лише у контексті загальної творчості хореографа.

2. За композиційною побудовою дитячі балети Г. Майорова "Чіполліно" й "Білосніжка та семеро гномів" не відрізняються від вистав для дорослих. У спектаклях широко представлені всі відомі хореографічні форми: варіації, дуети, тріо, квартети, ансамблі. Класичний танець цілком позбавлений елементів умовності, дія стрімко розгортається, для кожного казкового героя обрано виразну хореографічну лейттему та власний танцювальний малюнок, що відображує його пластичний характер.

3. Переосмислення творчих здобутків Г. Майорова на українській балетній сцені відбулося на рубежі ХХ - ХХІ століть: 1995 року колектив Київського ДАТОБ ім. Т. Шевченка відтворив хореографічну редакцію балету "Чіполліно", а 2006-го - трупа Київського муніципального академічного театру опери та балету для дітей та юнацтва презентувала столичному глядачеві прем'єру спектаклю "Білосніжка та семеро гномів". Г. Майоровим було створено оновлені танцювальні версії вистав, із врахуванням акторських особистостей нового покоління артистів та зміною деяких сольних, ансамблевих й масових епізодів.

Безумовно, вивчення композиційних й художніх особливостей дитячих балетів Г. Майорова "Чіполліно" й "Білосніжка та семеро гномів" не може обмежуватися лише цією публікацією і вимагає більшої дослідницької уваги з подальшим відображенням здобутих результатів у фахових виданнях з історії вітчизняної та світової хореографії.

дитячий балет майоров чіполліно

Література

1. Афанасьєв, Ю. Чіполліно танцює / Ю. Афанасьєв // Культура і життя. - 1974. - 24 листопада. - С. 3.

2. Витвицкий, Н. Пляшет Чиполлино / Н. Витвицкий // Московская правда. - 1976. - 20 июля. - С. 4.

3. Диченко, І. "Чіполліно" - колективний успіх / І. Диченко // Театрально-концертний Київ. - 1976. - № 12. - С. 42-44.

4. Дычко, Л. Здравствуй, Чиполлино! / Л. Дычко // Правда Украины. - 1974. - 10 декабря. - С. 4.

5. Косенко, Ю. Знайома Білосніжка / Ю. Косенко // Культура і життя. - 1975. - 18 квітня. - С. 3.

6. Кошара, Н. Балет - не просто красиве видовище / Н. Кошара // Робітнича газета. - 1977. - 20 лютого. - С. 3.

7. Кригер, В. И весело, и серьезно / В. Кригер // Советская культура. - 1976. - 13 июля. - С. 2.

8. Лист Катерини Рапай - театрального художника до С. Параджанова в Зону // PARADJANOV. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://vk.com/parajanov

9. Лиепа, И. Балет для детей / И. Лиепа // Орфей. - 2016. - 20 июня. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.muzcentrum.ru/orpheusradio/programs/balletfm/19566-balet-dlya-detej

10. Рославлева, Н. Балет о дружбе / Н. Рославлева // Музыкальная жизнь. - 1975. - № 6. - С. 62-64.

11. Рухленко, О. Казка в балеті / О. Рухленко // Вечірній Київ. - 1975. - 15 листопада. - С. 4.

12. Станішевський, Ю. Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка: Історія і сучасність / Ю. Станішевський. - Київ: Музична Україна, 2002. - 736 с., іл.

13. Станішевський, Ю. Український балетний театр / Ю. Станішевський. - Київ: Музична Україна, 2008. - 411 с.

14. Тарасенко, Л. Казка і танець / Л. Тарасенко // День. - 2006. - 21 листопада. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.musictheatre.kiev.ua/press/14

15. Чернова, К. Генрих Майоров: "Идея поставить "Чиполлино" родилась в Новосибирске / К. Чернова // Новат. - 2015. - 30 ноября. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.classicalmusicnews.ru/interview/ genrih-mayorov-interview-2015/30.11.2015

16. Эльяш, Н. Кому много дано... / Н. Эльяш // Театр. - 1977. - № 1. - С. 23-25.

Размещено на Allbest.ru