Українське авангардне малярство як предмет досліджень у вітчизняній історіографії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українське авангардне малярство як предмет досліджень у вітчизняній історіографії

Костюк Лариса Кіндратівна, кандидат історичних наук, доцент, Рівненський державний гуманітарний університет, м. Рівне Новачук Анатолій Сергійович, магістрант, Рівненський державний

гуманітарний університет, м. Рівне

Розглядається звернення науковців до проблем авангардного малярства у контексті розвитку української культурологічної думки. Зазначено, що дослідники відстоюють закономірний характер появи українського авангарду і його зв'язок з напрямами світового художнього процесу. В історіографії проблеми акцентовано увагу на національному варіанті вираження стилістики українських художників-авангардистів і необхідності диференціації українського та російського авангарду. Розкрито значення окремих досліджень (праці О.Ноги, Д.Горбачова, Я.Кравченка, Р.Яціва, В.Сусак, Є.Деменка та ін.) у розвитку сучасної вітчизняної історіографії.

Ключові слова: українське авангардне малярство, художники-авангардисти, національна стилістика, вітчизняна історіографія.

авангардний малярство український художній

Постановка проблеми. Мистецтво українського авангарду -- одне з найважливіших явищ культури ХХ ст., адже окремі його представники та мистецькі школи ще на початку минулого століття визначили шляхи розвитку української та світової культури. Однак, незважаючи на об'єктивну його цінність для історії розвитку художніх тенденцій, що підтверджує постійне звернення до першоджерел з боку культурологічної науки (творчість окремих митців, теоретичні концепції тощо), мистецтво українського авангарду, як самодостатнє явище культури, повноцінно не розглядалося. Це було зумовлено ситуацією соціалістичного реалізму в українському радянському мистецтві та проблемах у методологічних підходах у часи незалежності України.

Щодо термінологічного визначення українського авангардного малярства, то в часи його появи, а саме у перші десятиліття ХХ ст., використовувалося декілька означень, як от: «татарсько-козацький футуризм», «український стиль» або ж «малоросійський стиль», «мистецтво динамоформи», «кубофутуризм» тощо. Однак в останні десятиліття ХХ ст. прижився термін «український авангард». На наш погляд, саме він є найбільш вдалим для означення цього явища, оскільки акумулює усі напрями і мистецькі відгалуження новаторського мистецтва.

Першим запровадив і увів у науковий обіг термін «український авангард» мистецтвознавець А.Наков під час виставки «Tatlin'sdream», улаштованої в Лондоні у 1973 р. З того часу термін має прописку у дослідженнях щодо проблематики становлення і розвитку українського мистецтва перших десятиліть минулого століття. Однак варто погодитися з думкою львівського дослідника О.Ноги про те, що цей термін «...не має чіткого обґрунтування і визначення в українських та зарубіжних дослідженнях, а тому піддається критиці, а то і запереченню» [13; 5].

Зауважимо, що у сучасних наукових виданнях йде процес паралельного висвітлення творчості окремих художників авангардного спрямування то в контексті російського, то в контексті українського мистецтва. Така невизначеність у термінології ставить висвітлення проблеми мистецтва українського авангарду у стан дискусії. На наш погляд, варто ґрунтовно зайнятися дослідженням цієї проблеми і розвернути її у площину контексту вітчизняної культури так, щоб творчість художників-авангардистів була відомою в Україні та світі, знаною і привабливою для сприйняття.

Метою статті є виявлення характерних рис українського авангардного малярства як предмету наукових досліджень у вітчизняній історіографії.

Виклад матеріалу дослідження. Першими історіографами українського авангарду були безпосередні учасники художнього процесу. Такі митці, як О.Богомазов, К.Малевич, В.Кандинський, ДБурлюк та ін. авангардисти розробляли теоретичні нотатки з приводу експонування виставок мистецьких об'єднань в Україні, в яких пояснювали й інтерпретували нове мистецтво, зверталися до аналізу основних тенденцій в образотворчості, акцентували увагу на основних елементах та прийомах творення. Їхні теоретичні розробки друкувалися в каталогах виставок, зверненнях та листках того часу.

Майже через століття (у 2005 р.) завдяки дослідникам авангарду Д.Горбачова, О.Папети, С.Папети вдалося опублікувати їхній доробок в одній збірці «Українські авангардисти як теоретики і публіцисти» [19]. Сьогодні вона слугує неперевершеним історіографічним джерелом, яке дозволяє проаналізувати спосіб мислення художників та процес творення нового авангардного мистецтва. Зокрема, у цій збірці зосереджені наступні теоретичні роботи художників-новаторів: О.Богомазова -- «Основні завдання розвитку живопису в Україні», «Живопис і елементи», «Перша виставка картин групи «Кільце»; О.Екстер -- «Доповідь на відкритті у Києві 31 березня 1918 р. виставки декоративних робіт Є. Прибильської та художниці-селянки Г. Собачко»; К. Малевича -- «Від кубізму до супрематизму. Новий живописний реалізм», «Супрематизм», «Про суб'єктивне і об'єктивне в мистецтві або взагалі», Д.Бурлюка -- «Голос імпресіоніста на захист малярства», «Предки мої», «Спогади футуриста»; В.Кандинського -- «Про духовне в мистецтві» та ін.

В історіографії вивчення проблематики українського авангарду важливо підкреслити ту роль, яку посідає художня критика. Адже виставкова діяльність початку ХХ ст. проходила під прицілом нещадної критики новітніх тенденцій у мистецтві. Похвально, що в часи незалежності підготовлена перша в історії українського мистецтвознавства хрестоматія «Художня критика в Україні. Друга половина ХІХ -- початок ХХ століття» [22], що містить критичні матеріали -- рецензії на виставки, статті про творчість художників, проблемні статті з українського мистецтва -- написані на початку ХХ ст. Вони відображають жанрову та ідейно- естетичну різноманітність критики художнього авангарду та віддзеркалюють основні проблеми мистецького життя України. Зокрема, автор хрестоматії Л.Савицька у вступній частині аналізує художню думку в період становлення авангарду, характеризує мистецтво модернізму та його популяризаторів, розкриває ідеологію національної культури в умовах авангарду. «Що ж стосується оцінки національного мистецтва, -- зазначає Л.Савицька, -- то тут дискусії виникали в основному при осмисленні панівних для української культури проблем, про шлях розвитку мистецтва, про форми і засоби вираження національного світобачення» [22; 97]. Наголосимо, що ще в перших десятиліттях ХХ ст. була висловлена думка про національну специфіку українського авангарду. Звертає на себе увагу також той акцент художньої критики, який ще на зорі формування авангардної лінії в українському мистецтві уже розмежовує російські універсалії в образотворчості від українських. Л.Савицька, узагальнюючи художній процес, підкреслює, що «.при близькості основних ідейно-естетичних закономірностей еволюції української і російської критики мистецтва, розвиток художньої думки в Україні і Росії неоднаковий. Ця обставина зумовлена особливостями формування української художньої школи і критики мистецтва, більш прискорено, ніж у Росії, освоєння новацій мистецтва кінця ХІХ -- початку ХХ ст., прилучення одночасно до його декількох напрямів... В Україні, з причин суспільно-політичних, втілення національного світобачення виступає протягом усіх етапів розвитку української художньої школи як головна оцінююча категорія» [22; 99].

Критики мистецтва підмітили найважливіше, що було домінантним у розвитку українського авангарду -- його національну виразність. Але сьогодні проблема сприйняття та впливу української художньої критики на процес культуро творення в Україні ще залишається відкритою. Зауважимо, що критичні статті початку ХХ ст. про авангардне мистецтво зосереджені у розділі хрестоматії «Питання трансформації реалізму та роздуми про нову модель творчості», в якому подаються погляди сучасників на авангардне мистецтво (М.Одинцова Павловського, Л.Войтоловського, Є.Кузьміна, П.Нілуса, І.Труша та ін.). Вони проливають світло на рецепції українського авангардного мистецтва безпосередньо в умовах його становлення та розвитку. Варто підкреслити те, що у сферу мистецтва українського авангарду входять усі явища різного характеру, що мали місце на території України та мистецька практика українських авангардистів за межами їх етнічної території.

Зауважимо, що в період панування радянської влади розробки, здійснені в галузі українського живопису, виходили з ідеологічних доктрин комуністичної партії, які повністю заперечували теорію і практику не лише українського, але й світового авангарду. Отже, історія і теорія українського живописного авангарду була штучно вилучена з наукового обігу більш ніж на 70 років. Хоча із зрозумілих причин творчість окремих українських митців розглядалася у сфері російського мистецтва початку ХХ ст. Новий імпульс у вивченні окресленої проблематики зв'язаний з проголошенням незалежності України. В 1991 р. українська культура з етнографічного статусу перетворилася на суб'єкт діяльності. В країні розпочалося вивчення забутих чи замовчуваних сторінок історії. У коло зацікавленості дослідників потрапила проблема українського авангардного малярства та його провідників. З'явилася низка досліджень, дотичних до висвітлення проблем авангарду в цілому. Серед них варто назвати «Українське мистецтво і архітектура кінця XIX -- поч. XX ст.» за ред. Ю.Білецького [16], фундаментальне видання «Українське мистецтво» у 3-х книгах [7], монографію В.Сусак «Українські мистці Парижа 1900-1939» [15] та ін. Основну домінанту в новаційній лінії розвитку мистецтва вони вбачають у збереженні української традиції в малярстві, котра формувала власне національне обличчя провідників українського авангарду, навіть тоді, коли вони творили в Європі.

Показово, що першими, хто наполегливо заявив про український авангард як явище світового порядку, були дослідники з-за меж України -- української діаспори, що виступили з публікаціями у вітчизняних часописах. Це праці В.Маркаде (дружини Ж.-К. Маркаде) «Достеменне порівняння українського авангарду з працями інших малярів авангардного мистецтва ХХ століття» [9], дослідження Г.Коваленка «Від кубізму до безпредметного мистецтва» [6] та ін. У своїх роботах, як правило, автори зосереджували увагу на диференціації взаємодій українського і європейського авангарду.

Активізація історіографії була занурена перш за все у вивчення історії художніх напрямів авангарду та творчого спадку тих митців, які постраждали від сталінської репресивної машини. Новим вибухом у вивченні українського авангарду стали публікації Д. Горбачова [1, 2]. В них автор акцентує увагу не лише на загальних проблемах українського авангарду, а й займається класифікацією його напрямів і течій, аналізує специфіку творчості окремих лідерів авангарду.

В останні десятиліття в Україні з'явилася низка ґрунтовних праць, які акцептують проблеми розвитку мистецтва українського авангарду. Це стосується насамперед досліджень О.Ноги [12, 13], який вперше в українській історіографії зробив спробу систематизації зібраних матеріалів та виокремити мистецькі особливості малярства українського авангарду. Аналізуючи складність, суперечливість та індивідуальність цього явища, автор наголошує, що поява різних авангардних напрямів у мистецтві України зумовлена як на їх запозиченнях з європейських і російських першоджерел, так і на творчому їх переосмисленні. На думку О.Ноги, новаторська лінія українського авангарду хоча і не створила закінченого естетичного вираження своїх устремлінь, все ж таки кардинально вплинула на мистецькі орієнтири Європи і світу. Разом із тим, дослідник аргументовано доводить, що у мистецькому середовищі провідників українського авангарду були створені оригінальні художні напрями, адже «...в малярстві українців чітко прочитується манера, -- відмічає автор, -- яка об'єднує елементи двох новаторських напрямів Франції та Італії -- кубізму та футуризму. Такі явища спровокували виникнення в мистецтвознавчій теорії розмови про «кубофутуризм» [13; 187]. Попри те, що російські науковці говорять виключно про російський кубофутуризм, українські дослідники здійснили низку напрацювань у напрямі диференціації національного варіанту кубофутуризму (І. Прокопчук [14], В.Ілля [5] та ін.).

Поряд із цими дослідженнями з'явилася низка журнальних статей, в яких піднімаються проблеми творчої спадщини художників-авангардистів. У цьому плані окрему лінію досліджень презентував культурологічний часопис «Хроніка 2000» і журнал НСХУ «Образотворче мистецтво», в яких публікувалися наукові розпредставників українського авангарду [8, 11, 23]. Науковців також тішить той факт, що вийшли друком альбоми і каталоги виставок авангардного живопису [10, 17, 18, 21], завдяки яким вводяться у науковий обвідки про іг раніше не відомі твори авангардистів, виявляються їх естетико-стильові засади на ґрунті національного мистецтва.

Підкреслимо, що у сучасних умовах інтерес до проблем художнього авангарду зростає, особливо активізували свої дослідження львівська школи мистецтвознавства. Доречно звернути увагу на наукові розвідки мистецтвознавця зі Львова Р.Яціва, який у науковому світі активно позиціонує проблему вивчення українського авангардного малярства. Це укладені ним антології «Ідеї, смисли, інтерпретації образотворчого мистецтва» [4] та інші наукові розвідки [20, 24]. Як зазначає Р. Яців, усі ці дослідження «.засвідчують окцитендальну, тобто проєвропейську орієнтацію розвитку українського образотворчого мистецтва в системі національної культури. Кожна інтелектуальна пам'ятка мозаїчно «доліплює» загальне тло, на якому народжувалися певні ідеї мистецтва, зав'язувалися міжкультурні (інституційні та індивідуальні) зв'язки із суб'єктами творчості з різних регіонів Європи і всього світу» [4; 15].

Знаменно, що нині до питань творчості представників українського авангарду прикута увага письменників, журналістів, колекціонерів. У цьому контексті варто нагадати нещодавнє дослідження Є.Деменка з Одеси, який популяризує окремі сторінки міського художнього середовища. У своєму літературно- художньому виданні «Новое о Бурлюках» [3] колекціонер на основі архіву сім'ї Вацлава та М.Фіала з Праги вводить у науковий обіг невідомі факти наукової іконографії Д.Бурлюка. Після виходу праці Е.Деменок продовжує дослідження життя і творчості художника, презентуючи нові матеріали про художника.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Зважаючи на зростання інтересу до замовчуваних сторінок вітчизняної культури, українськими вченими у кінці XX ст. -- на початку ХХІ ст. здійснено низку нових ґрунтовних досліджень у галузі систематизації творів художників-авангардистів та їх опису, розкритті проблематики авангардного малярства в історико-культурному контексті. Значний арсенал вчених спрямовують свої зусилля на об'єктивне осягнення цього унікального явища в історії культури, вписують авангардне малярства в український художній простір (Д.Горбачов, О.Нога, Р.Яців, Я.Кравченко та ін.). Разом із тим, залишаються відкритими питання про значення практичної діяльності митців у фокусі авангардного мистецтва, про взаємодію українського авангарду із російським мистецтвом, про вираження національної стилістики в ідейно-естетичних напрямах авангарду, про діалектику пошуків творців українського авангарду між національною спрямованістю і «рухом до Європи», про вплив українського кубофутуризму на формування новітніх течій абстракціонізму, конструктивізму у образотворчості тощо. Розробка цих та інших питань українського авангарду дасть можливість поглибити націоцентричну концепцію української художньої культури на найближчу перспективу.

Список використаної літератури

Горбачов Д. І архаїст, і футурист / Д. Горбачов // Хроніка, 2000. - 1998. - № 5. - С. 11-16.

Горбачов Д. Не для грошей народжений, або логіка краси (О. Богомазов) / Д. Горбачов // Хроніка - 2000. - 1992. - № 1. - С. 130-139.

Деменок Е. Новое о Бурлюках / Е. Деменок. - Дрогобич : Коло, 2013. - 200 с.

Ідеї, смисли, інтерпретації образотворчого мистецтва : Українська теоретична думка ХХ ст. : Антологія / Упоряд. Р. М. Яців. У 3-х ч. - Ч. 2. - Львів : ЛНАМ; Ін-т народознавства НАН України, 2012. - 832 с.

Ілля В. Українська національна ідея в мистецтві минулого XX ст. / Ілля В. // Образотворче мистецтво. - 2000. - № 3-4. - С. 6-8.

Коваленко Г. Від кубізму до безпредметного живопису (О. Екстер) / Г. Коваленко // Всесвіт. - 1993. - № 2. - С. 171-175.

Крвавич Д. Українське мистецтво. У трьох кн. Ч. 3 / Д. Крвавич, В. Овсійчук, С. Черепанова. - Львів : Світ, 2005. - 268 с.

Кравченко Я. Біля джерел європейського авангарду / Я. Кравченко // Образотворче мистецтво. - 2005. - № 1. - С. 59-61.

Маркаде В. Достеменне порівняння українського авангарду з працями інших малярів авангардного мистецтва XX ст. (Переклад з анг. Волошин О.) / В. Маркаде // Слово. - 1993. - № 10. - С. 43-49.

Маркаде Ж.-К. Малевич / Ж.-К. Маркаде. - Київ : Родовід, 2013, - 302 с. - іл.

Найден О. Малевич мужицький / О. Найден, Д. Горбачов // Хроніка 2000. - 1993. - № 3-4. - С. 210-247.

Нога О. Давид Бурлюк і мистецтво всесвітнього авангарду / О. Нога. - Київ : Основа, 1993. - 112 с.

Нога О. Малярство українського авангарду 1905-1918 рр. / О. Нога. - Львів : Українські технології,

- 187 с.

Прокопчук І. Кубофутуристичний портрет в українському мистецтві першої третини ХХ століття /

І. Прокопчук // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку: наук. зап. Рівнен. держ. гуманіт. ун-ту. Вип. 14. - Рівне : РДГУ, 2008. - С. 29-34.

Сусак В. Українські митці Парижа 1900-1939 / В. Сусак. - Київ : Родовід, 2012. - 408 с.

Українське мистецтво і архітектура кінця XIX -- поч. XX ст. / Ред. Білецький Ю. (НАНУ. Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського). - Київ : Наук. думка, 2000. - 240 с.

Український авангард 1910-1930роки. Альбом / Упор. Д. Горбачов. - Київ : Мистецтво, 1996. - 400 с.

Український модернізм / Альбом. - Хмельницький : Галерея, 2005. - 288 с.

Українські авангардисти як теоретики і публіцисти / Упор.: Горбачов Д., Папета О., Папета С. - Київ : Тріумф, 2005. - 384 с.

Українські мистецькі виставки у Львові. 1919-1939 : Довідник ; антологія мистецько-критичної думки / автор-упорядн. Р. М. Яців. - Львів : ЛНАМ; Ін-т народознавства НАН України, 2011. - 696 с.

Феномен українського авангарду. 1910-1935. Каталог виставки / За ред. М. Шкандій. - The Winnipeg Art Galltry, 2001. - 196 с.

Художня критика в Україні. Друга половина ХІХ -- початок ХХ ст. Хрестоматія / Л. Савицька / За ред. акад. М. О. Криволапова. - Київ : АМУ, РІС КСУ. - 2001. - 321 с.

Чечик В. Театральний художник Г. Цапок : З історії авангардного руху в мистецтві Харкова 19101920-х років / В. Чечик // Образотворче мистецтво. - 2006. - № 4. - С. 49-50.

Яців Р. М. Українське мистецтво ХХ ст. : ідеї, явища, персоналії / Р. М. Яців. - Львів : НАНУ. Ін-т Народознавства, 2006. - 349 с.

References

HorbachovD. I arkhaist, i futuryst / D. Horbachov// Khronika - 2000. - 1998. - № 5. - S. 11-16.

Horbachov D. Nedliahrosheinarodzhenyi, abolohikakrasy (O. Bohomazov) / D. Horbachov // Khronika -

- 1992. - № 1. - S. 130-139.

DemenokE. Novoe o Burliukakh / E. Demenok. - Drohobych : Kolo, 2013. - 200 s.

Idei, smysly, interpretatsii obrazotvorchoho mystetstva : Ukrainska teoretychna dumka KhKh stolittia : Antolohiia / Uporiad. R. M. Yatsiv. U 3 - khchastynakh. - chastyna 2. - Lviv : LNAM; Instytut narodoznavstva NAN Ukrainy, 2012. - 832 s.

Illia V. Ukrainska natsionalna ideia v mystetstvimynuloho XX st. Illia // Obrazotvorche mystetstvo. - 2000. - № 3-4. - S. 6-8.

Kovalenko H. Vid kubizmu do bezpredmetnoho zhyvopysu (O. Ekster) / H. Kovalenko // Vsesvit. - 1993. - № 2. - S. 171-175.

Krvavych D. Ukrainske mystetstvo. U trokhknyhakh. Ch. 3. / D. Krvavych, V. Ovsiichuk,

S. Cherepanova. - Lviv : Svit, 2005. - 268 s.

KravchenkoYa. Bilia dzherel yevropeiskoho avanhardu // Obrazotvorche mystetstvo. - 2005. - № 1 - S. 59-61.

Markade V. Dostemenne porivniannia ukrainskohoav anhardu z pratsiamy inshykh maliariv avanhardnoho mystetstva XX st. (Pereklad z anh. Voloshyn O.) / V. Markade // Slovo - 1993. - № 10. - S. 43-49.

MarkadeZh. - K. Malevych / Zhan - KlodMarkade. - Kyiv : Rodovid, 2013, - 302 s. il.

Naiden O. Malevych muzhytskyi / O. Naiden, D.Gorbachov // Khronika - 2000. - 1993. - № 3-4. - S. 210-247.

Noha O. Davyd Burliuk i mystetstvo vsesvitnoho avanhardu / O. Noha. - Kyiv : Osnova, 1993. - 112 s.

Noha O. Maliarstvo ukrainskoho avanhardu 1905-1918 rr. / O. Noha. - Lviv : Ukrainski tekhnolohii, 1999. - 187 s.

Prokopchuk I. Kubofuturystychnyi portret v ukrainskomu mystetstvi pershoi tretyny KhKh stolittia // Ukrainskakultura: mynule, suchasne, shliakhyrozvytku: Zb. nauk. zap. Rivnenskoho derzhavnoho humanitarnoho universytetu. Vyp. 14. - Rivne : RDHU, 2008. - S. 29-34.

Susak V.Ukrainski mysttsi Paryzha 1900 - 1939 / V. Susak. - Kyiv : odovid, 2012. - 408 s.

Ukrainske mystetstvo i arkhitektura kintsia XIX- poch. XX st. / Red. BiletskyiYu. (NANU. Instytut mystetstvoznavstva, folklorystyky ta etnolohiiim. M. T. Rylskoho). - Kyiv : Nauk. dumka, 2000. - 240 s.

Ukrainskyi avanhard 1910-1930 roky. Albom / Uporiad. Dmytro Horbachov. - Kyiv : Mystetstvo, 1996. - 400 s.

Ukrainskyi modernizm /Albom. - Khmelnytskyi : Halereia, 2005. - 288 s.

Ukrainski avanhardysty yak teoretyky ipublitsysty / Uporiadnyky : D. Horbachov, O. Papeta, S. Papeta. - Kyiv : Triumf, 2005. - 384 s.

Ukrainski mystetski vystavky u Lvovi. 1919 -1939 :Dovidnyk; antolohiia mystetsko - krytychnoidumky / avtor - uporiadnyk R. M. Yatsiv. - Lviv : LNAM; Instytut narodoznavstva NAN Ukrainy, 2011. - 696 s.

Fenomen ukrainskoho avanhardu. 1910-1935. Kataloh vystavky / Zared. M. Shkandii. - The Winnipeg Art Galltry, 2001. - 196 s.

Khudozhnia krytykav Ukraini. Druha polovyna KhlKh - pochatok KhK hst. Khrestomatiia / L.Savytska / Za redaktsiieiu akademika M. O. Kryvolapova. - Kyiv : AMU, RIS KSU. - 2001. - 321 s.

Chechyk V. Teatralnyi khudozhnyk Heorhii Tsapok : Z istorii avanhardnoho rukhu v mystetstvi Kharkova 1910 -1920 - khrokiv // Obrazotvorche mystetstvo. - 2006. - № 4. - S. 49-50.

latsiv R. M. Ukrainske mystetstvo KhKhst. : idei, yavyshcha, personalii / R. M. Yatsiv. - Lviv : NANU. In-t Narodoznavstva, 2006. - 349 s.

Размещено на Allbest.ru