Чинники формування народних танців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чинники формування народних танців

Помпа О.Д.

Стаття узагальнює відомості про формування народного танцю, вплив на народний танець сучасності. Виявлено, що танцювальні традиції вплинули на становлення сценічного хореографічного мистецтва. З'ясовано, що вплив фольклорної спадщини (традиції, звичаї, обряди) та історичний розвиток став основою становлення формування хореографічного мистецтва, відображенням у танцювальній культурі особливостей народного життя різних країн. Народний танець будь-якої країни увібрав у себе риси національного характеру, особливості трудової діяльності і побуту, характеризується самобутністю. Теоретичні положення можна використовувати в навчальному процесі освітніх установ та навчальній програмі з дисципліни «Народно- сценічний танець».

Ключові слова: народний танець, танцювальна культура, фольклорні танцювальні традиції.

Статья обобщает сведения о формировании народного танца, влияние на народный танец современности. Выявлено, что танцевальные традиции повлияли на становление сценического хореографического искусства. Установлено, что влияние фольклорного наследия (традиции, обычаи, обряды) и историческое развитие стали основой становления формирования хореографического искусства, отражением в танцевальной культуре особенностей народной жизни разных стран. Народный танец любой страны вобрал в себя черты национального характера, особенности трудовой деятельности и быта, характеризуется самобытностью. Теоретические положения можно использовать в учебном процессе образовательных учреждений и в учебной программе по дисциплине «Народно-сценический танец».

Ключевые слова: народный танец, танцевальная культура, фольклорные танцевальные традиции.

The purpose of the study is related to the identification and generalization of data on the impact of factors on folk dances. The article summarizes the information about the folk dance formation, the folk dance influence on the present days. For this purpose a set of research methods: comparative historical, logical, theoretical analysis is used. The paper examines a systematic approach to study the impact of various factors on the dance culture of the world. The scientific novelty of the results is that the basic factors of influence on popular choreography dance culture are described on the example of different nationalities.

Conclusions. It has been found out that dance traditions greatly influenced the formation of the stage choreography. It was found that the influence of folk heritage (traditions, customs, rituals) and the historical development was the basis for the choreography formation, people's lives around the world are reflected in the dance culture. Folk dance of any country absorbs the traits of national character, especially work and life, and is characterized by its originality.

The theoretical approaches can be used in the educational process in educational institutions and in the discipline «People on the dance stage».

Key words: folk dance, dance culture, folk dance tradition.

Постановка проблеми. На формування й розвиток культури корінного населення будь-якої країни великий вплив мали різноманітні чинників, а саме: природне середовище, у якому проживали мешканці, біологічні та географічні фактори, історичні події, сусідство з іншими націями, що впливало на духовний світ людей, їх темперамент, характер, що відображалось і в танцях. Елементи культур інших народів включались у традиції домінантного етносу.

Огляд публікацій. Для вирішення дослідницьких завдань важливе значення мали роботи С.Безклубенко, П.Герчанівської, Є.Зайцева, Л.Камін, Ю.Чурко, Чэнь Цзин та ін. Кожен із них доповнив історію народного танцювального фольклору. Проте питання виявлення впливу особливих факторів на формування народної танцювальної культури різних країн світу ще недостатньо знайшло своє висвітлення у науковій періодиці. Цим і зумовлено вибір теми.

Мета статті -- виявити та узагальнити відомості про вплив чинників на народні танці. Завдання дослідження - проаналізувати фахову літературу з теми, науково-практичні напрацювання дослідників народного хореографічного мистецтва.

Для досягнення мети використано комплекс дослідницьких методів: порівняльно-історичний, логічний, теоретичний аналіз. У роботі реалізовано системний підхід до вивчення впливу різноманітних чинників на танцювальну культуру танців народів світу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що розглянуто основні чинники впливу на народне хореографічне мистецтво на прикладі танцювальної культури різних національностей.

Виклад матеріалу дослідження. Розвиток мистецтва, культури, науки -- надважливі ділянки дослідження науковців. Всебічне вивчення аспектів життя етносу, має відобразити стан буття, подальшого розвитку танцювального мистецтва, де поряд із корінною нацією, етнічні меншини стали вагомим фактором існування теперішньої культури. Увага звертається на чисельність національних меншин, участь громади в культурному житті. У межах певного регіону простежується діяльність осередків багатьох національних меншин, що здійснили свій внесок у долю кожного народу. Кожна національна меншина залишила свій слід не лише в історії, але й у культурі. Таким чином, у кожної країни сформувалися традиційна побутова культура. Як зазначає Л.Камін, «навіть серед одного етносу можна побачити групи, кожна з яких має своєрідний побут і культуру. Спільність і однорідність їх локальних особливостей стали основою для визначення окремих етнографічних груп і регіонів. Вони, будучи складником єдиного цілого, маючи спільну територію, мову та звичаєву структуру, воднораз створюють розмаїття культури, впливають на ментальність нації» [5].

Слід зауважити, що визначальним чинником у складних процесах взаємовпливу культур виступає сусідство етнічних територій. Істотну роль у поглибленні гетерогенності етнокультури українського краю зіграла колонізація окремих регіонів України (XV -- XIX ст.) сусідніми державами -- Великим князівством Литовським, Річчю Посполитою та Росією.

Ю.Чурко у монографії «Білоруський хореографічний фольклор» цитує слова В. Бєлінського: «Навіть і тоді, коли прогрес одного народу відбувається через запозичення у другого, він тим не менше відбувається національно!» [6; 316]. Крім генетичного коріння, хореографічну культуру сусідніх народів об'єднує типологічна схожість, зумовлена походженням одних і тих же стадій суспільної еволюції. Історія засвідчує, що на однакових етапах дійсність аналогічним чином відображувалася в художній творчості.

К.Василенко зазначав: «Нині дуже широко побутує термін «взаємодія» як внутрішня основа розвитку національних культур. Саме ця категорія набирає методологічного принципу, який включає в себе такі поняття як взаємовплив, взаємозбагачення, взаємозв'язки, збагачення, що є родовими до цієї категорії, однак вужчі за неї, доповнюють, уточнюють, фіксують відносини поміж культурами, конкретизують останні» [2; 288]. Адже взаємини між хореографічними культурами країн, з якими Україна межує, малодосліджені. Такий взаємовплив спостерігався ще в далекі часи, до виникнення, становлення сучасних етносів. Це значно вплинуло на прискорені темпи взаємозбагачення культурно-мистецького процесу.

Величезне значення для виникнення самостійної танцювальної культури багатьох країн мають хороводи. Колова побудова хороводів виникла як найбільш зручна, тому що скільки б танцюючих не було в колі, всі вони бачили один одного, вони могли спілкуватися і погоджувати свої рухи, жести і напрям руху. На думку К.Голейзовського, колективне виконання хороводів завжди було ігровим, сюжетним. А збереження деяких народних творів завдячує словесному тексту, пісням, мелодіям, та ритму які сприяли довгому життю старовинних рис. Звичайно, пройшовши великий історичний шлях побутування, ввібравши досвід поколінь, танцювальні хороводи істотно змінились. Трудовий процес є важливим аспектом життєдіяльності під впливом якого формується народний танець, що властивий культурі в цілому. «Мистецтво виникає з життя, з усіх видів життєдіяльності людей, а праця, виробництво, хоч і становлять основу суспільного буття, проте далеко не вичерпують його» [1; 122]. В народів, що займалися в основному землеробством виникали танці на теми селянської праці: «Танець женців» -- у Латвії; танець «Лянок» -- у Білорусії; «Поама» (виноград) -- в Молдовії; «Мак», «Просо» -- в Україні. З появою ремісництва і фабричної праці виникають танці: чоботарів -- в Естонії, шевчиків -- в Україні, склодувів -- Німеччині.

Виявлено й особливості застосування хореографії в обрядовій культурі. В одних випадках народний танець становить основу обряду, в інших -- одну з її складових. Загалом культові і обрядові постановки органічно включені в систему традиційних свят Кореї (наприклад, свято урожаю Чхусок, свято землі Тано, Новий рік -- Солналь та ін.). Утім, культова традиційна практика танцю зберігається не лише в Кореї, а й в інших країнах, і є свого роду «візитівкою» країни.

Історія китайського танцю багато століть безпосередньо пов'язана з національною історією Китаю. По артефактам, що дійшли до нашого часу, можна судити про те, що спочатку танець був формою поклоніння імператору. За допомогою танців показувалася військова міць імперії і духовне багатство нації. Пізніше танець став розважальним дійством. Танець з рукавами -- це традиційний танець Пекінської опери, і сучасний китайський класичний танець успадкували цей стиль саме з вистав опери [7; 15]. Найбільш відомий і популярний танець із рукавами -- це Сюань Цзи. Віяло, меч і рукава стали своєрідними символами китайського танцю. Танець із мечем символізує мужній характер, під час його виконання повільні плавні рухи з мечем змінюються швидкими, різкими. В епоху династії Тан саме танець із мечем виконували жінки [7, 19].

Таким чином, у сучасному Китаї значно розширюються основи розвитку національних традицій хореографії. Хореографія в Китаї існує як синтетичне мистецтво, в якому переплетені духовно-релігійні ідеї, елементи бойового мистецтва, акробатики та народні традиції. Такий симбіоз елементів надає унікальність танцювальній культурі Китаю, не втрачаючи при цьому традицій народу. народний танець хореографічний

Традиційна танцювальна культура циган Угорщини, зберегла багато своїх танців -- «Посиденьки», «Танець з пляшками», «Сватання», «Стрічка», які мають свої відмітні риси і не схожі з танцями іспанських або російських циган [4; 298]. Фольклорні танці Угорщини відрізнялись специфікою виконання під народні мелодії циганських оркестрів. У XIX ст. танець втрачав свої характерні народні риси, доповнюючи рухи класичним танцем [4; 298]. Поступово угорський танець набув салонно-аристократичного стилю, зберігаючи при цьому традиції, благородну манеру виконання і високу техніку танцю.

В Італії існують різні фольклорні колективи, що презентують регіональні традиції народного танцю. Ці танці належать людям, пов'язаним із конкретними моментами життя конкретної спільноти. Танці Італії часто супроводжуються традиційними музичними інструментами, проте, від регіону до регіону вони різняться. Серед традиційних тірольських танців -- північної частини Італії, існують танці долин «Occitan», і танці «Романья». Тірольські танці присутні в Тренто, Больцано і Брессаноне Роверето; танці компанійські, які виконуються під час банкету. Танці Окситанської долини широко поширені в П'ємонті, в супроводі звуку гармоніки, скрипки, кларнета та класичного органу. Танці «Романья» (діалект Болоньєзе), містять ряд кроків із супроводом вигуків хоп і танцюються в парах або групах, а танці Сардинії виконуються навколо великого багаття, де танцюристи, тримаючись за руки, танцюють у великих колах.

Усі ті емоції, відчуття, світосприйняття людьми життя, знайшло своє відображення у танцювальних композиціях. Найхарактернішим і найсуттєвішим є те, що люди відчувають, і те, що вони хочуть показати та донести своїми рухами. Старі форми, що передаються з покоління в покоління існують роками. До них люди звикають, але вони поступово змінюються та доповнюються. Найважливішими елементами є ті, які у свідомості людини найефективніше надають особливого забарвлення танцям, що визначають їх особливості. Гегель зазначав: «Всезагальна й абсолютна потреба, з якої виходить мистецтво, має своїм джерелом той факт, що людина є мислячим створінням, тобто, що вона творить, виходячи із самої себе і для самої себе те, що вона є, і що взагалі є» [1; 13]. Зазначене твердження цілком слушне й стосовно хореографічної культури, що відображається у танцювальних композиціях.

Молодь орієнтується на урбанізовані форми професійної культури. І, як бачимо у представників середнього та літнього віку, простежується більш висока орієнтація на народні форми культури. На фестивалях, конкурсах і за кордоном танцюристи представляють осучасненні народні танці з різними інноваційними елементами та техніками. Все-таки народний танець цікавий тоді, коли він містить сучасні елементи, тобто не відірваний від реального життя, саме тому він не зникне і збереже народну оригінальність. Як зазначає Л. Каміна: «Танець, являє собою підпорядковані певній ритмічній структурі художні рухи, пози, жести, завдяки чому люди відображають свої почуття, вподобання, а також зміст подій танцювального дійства. Народним танцям притаманні особливість характеру і своєрідна манера виконання. Специфіка побутового і святкового вбрання, музичного супроводу сприяють оригінальності кожного фольклорного танцю певного етносу і різноманіттю хореографічної культури» [5].

Розуміння минулого й сучасного дає можливість визначити завдання майбутньої культури, бо «філософське розуміння певної культури неминуче повинно призвести до свого роду передбачення майбутнього її розвитку, тому що сучасний культурний момент, включений в історичний рух і зрозумілий як член цього ряду, що розвивається, завжди вказує на майбутній момент, який перебуває за його межами» [3; 157].

Висновки

Основним чинником у складних процесах взаємовпливу культур виступає сусідство етносів. Крім генетичного коріння, хореографічну культуру сусідніх народів об'єднує типологічна подібність, зумовлена проходженням одних і тих же стадій суспільної еволюції. Історія засвідчує, що на кожному етапі розвитку дійсність аналогічним чином віддзеркалювалася в художній творчості. Варто відзначити, що від регіональних особливостей, культурно-історичних, соціально-економічних умов життя народу залежить побутовий танець, який дає змогу виразити та охарактеризувати колорит культури народу.

Всі чинники, які мали вплив на танцювальну культуру, дозволяють стверджувати про закономірність інтересу до вивчення сучасних форм народно-танцювальної культури, генезису й розвитку народного танцю будь-якої країни.

Список використаної літератури

1. Безклубенко С. Д. Загальна теорія та історія мистецтва / С. Д. Безклубенко. -- Київ, 2003. -- 261 с.