Мистецтво як засіб задоволення художніх потреб людини у вільний час

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Київський національний університет культури і мистецтв

Мистецтво як засіб задоволення художніх потреб людини у вільний час

Любченко О.М.,

кандидат культурології, доцент

м. Київ

Анотація

Розглядається роль мистецтва як засобу задоволення художніх потреб у вільний час. Підкреслюється його культурологічна значимість у наданні особистості можливості познайомитися з кращими зразками світової та вітчизняної художньої культури, народною художньою спадщиною, традиційними обрядами і звичаями українського народу й художньою практикою інших народів, що живуть в Україні. Стверджується, що вільний час сприяє фізичному й культурному відновленню людини шляхом його раціонального використання, поєднуючи в ньому фізичний і духовний розвиток, задоволення художніх потреб людини засобами мистецтва.

Ключові слова: мистецтво, вільний час, художня культура, художні потреби, життєтворчість, мистецтво відпочинку, праця, відпочинок, лінивство.

Искусство как средство удовлетворения художественных потребностей человека в свободное время

Рассматривается роль искусства как средства удовлетворения художественных потребностей в свободное время. Подчеркивается его культурологическая значимость в предоставлении личности возможности познакомиться с образцами мировой и отечественной художественной культуры, народным художественным наследием, традиционными обрядами и обычаями украинского народа и художественной практикой других народов, живущих в Украине. Утверждается, что свободное время способствует физическому и культурному восстановлению человека путем его рационального использования, сочетая в нем физическое и духовное развитие, удовлетворение художественных потребностей человека средствами искусства.

Ключевые слова: искусство, свободное время, художественная культура, художественные потребности, жизнетворчество, искусство отдыха, труд, отдых

Lyubchenko Oksana. The art as a means of the man's art need satisfaction in his free time

The article discusses the role of art as a means of satisfying the person's art needs in the free time. It emphasizes its cultural importance in the providing an individual with an excellent opportunity to get acquainted with the best examples of the world and national art culture, folk art heritage, traditional rites and customs of the Ukrainian people and the artistic practices of other peoples living in Ukraine. It is noted that in this way the free time promotes the physical and cultural restoration of the man through the rational use of his free time, combining in it a physical and spiritual development, the satisfaction of the human art needs through the art. In this context the questions of the art of living, rest and idleness are raised.

The article discusses the role of art as a means of satisfying the person's art needs in his free time. It emphasizes its cultural importance in the providing an individual with an excellent opportunity to get acquainted with the best examples of the world and national art culture, folk art heritage, traditional rites and customs of the Ukrainian people and the artistic practices of other peoples living in Ukraine. It is noted that in this way the free time promotes the physical and cultural restoration of the man through the rational use of his free time, combining in it a physical and spiritual development, the satisfaction of the human art needs through the art. In this context the questions of the art of living, rest and idleness are raised. In its operation the various political structures and new social institutions to strengthen the influence on the person, his artistic and leisure needs use the artistic culture, its artistic samples in the free time. In such circumstances, the role of art in the person's way of life extremely increased on the grounds of the fact that the art due to the natural effect on the emotional sphere of the individual is a powerful factor in his spiritual formation, moral principles and value systems by which the spiritual culture of the whole society is reproduced and the internal part of the person's self-development as a social being is stimulated. As a result, there is a certain transformation of the values and value orientations of the citizens, their interests, habits and needs.

The aim of this article is to study the art as a means of satisfying the person's art needs in his free time.

Research methodology. Eleven major publications in the mentioned problem (monographs and doctoral researches of the Ukrainian and foreign scientists, scientific articles, reference books and so on) have been used. The study was based on the analysis and systematization of the references in the application of the principles of the science, historicism and objectivity with the use of the fundamental provisions of the Art.

Results. The free time promotes the physical and cultural restoration of the man through the rational use of his free time, combining in it a physical and spiritual development, the satisfaction of the human art needs through the art. In the providing an individual with an excellent opportunity to get acquainted with the best examples of the world and national art culture, folk art heritage, traditional rites and customs of the Ukrainian people and the artistic practices of other peoples living in Ukraine the inner world of the man, his artistic and aesthetic tastes and necessity are formed in his free time.

Novelty. The attempt is made to clarify the cultural and aesthetic determinants of the satisfaction of the human art needs, the role of life creativity in the formation of the art of living and self-creation of the man.

The practical significance. The materials of the article can be used in the courses in the specialty «The art culture», in the process of the realization of the national program in the art culture, the practical activities of the teachers and psychologists. Key words: art, free time, art culture, art needs, living creation, the art of living, the art of rest, work, rest, idleness.

Постановка проблеми

Розвиток ринкових відносин в Україні супроводжувався негативними процесами у галузі культури. Перш за все постраждали механізми, що забезпечували культурну спадкоємність у передачі молоді духовних цінностей суспільства. Це виявилося у знищенні центрів культури для дітей та дорослих -- Палаців культури, клубів тощо, руйнуванні масової мистецько-культурної творчості, зокрема, художньої самодіяльності, яка давала можливість людині з дитинства розвивати свої художні потреби та здібності, заповнюючи свій вільний час. Сьогоднішні структурні зміни у дозвіллєвій сфері актуалізують роль мистецтва у задоволенні художніх потреб людини у вільний від роботи час.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Художні потреби належать до сфери вищих потреб людини. Їх дослідженням займаються вчені різних галузей гуманітарної науки: педагогічної, психологічної, культурологічної, соціологічної, філософської й ін. Останнім часом опубліковано цікаві праці вітчизняних та зарубіжних вчених із зазначеної проблеми: О. Бойко, М. Бровка, Б. Гройса, Г. Дішнер, Г. Іванченко, О. Семашка, В. Табачковського й ін. Однією з ґрунтовних українських праць ще радянського періоду є докторська дисертація О. Семашка, присвячена розглядові соціально-естетичних проблем розвитку художніх потреб, природу яких вчений висвітлює через прилучення індивіда до різних форм художньої діяльності [8].

Українська дослідниця О. Бойко присвятила свою монографію дослідженню трансформаційних процесів та перспектив розвитку дозвіллєвої культури у сучасному українському суспільстві. Обґрунтовуючи амбівалентний характер феномену дозвілля, який виявляється як в оптимізації людського фактору, так і в його негативній орієнтації проти людини, автор вважає, що саме дозвіллєва сфера людини, проведення нею вільного часу, надає їй можливість враховувати усі ризики і перспективи. Позитивному вибору людини у цій ситуації сприяє мистецтво як суто людська історично-необхідна потреба, яка одухотворює культурно-дозвіллєве середовище [2].

Стаття М. Бровка репрезентує роздуми автора про роль вільного часу у транзитивному суспільстві, яким є сучасне українське суспільство і в якому на тлі соціально-економічних трансформацій спостерігається зміна ціннісних орієнтацій людини та її художніх потреб. У таких умовах посилюється вплив мистецтва як потужного чинника формування ціннісних спрямувань людини [3; 66]. культурологічний мистецтво духовний особистість

Німецька дослідниця, філософ, професор новітнього німецького літературознавства Г. Дішнер у філософському тлумаченні культурно-дозвіллєвого наповнення вільного часу дотримується принципу, що мистецтво відпочинку та мистецтво життя є синонімами у нескінченному процесі розвитку потреби самотворення людини [10].

Мета статті -- виявлення ролі мистецтва як засобу задоволення художніх потреб у вільний час.

Сучасна педагогічна, мистецтвознавча та історична наукова література, як правило, значну увагу приділяє еволюції дозвіллєвої сфери, не розкриваючи якісний вплив мистецтва на розвиток та задоволення художніх потреб людини у дозвіллі, її емоційну сферу, соціалізацію особи взагалі засобами мистецтва, хоча всім зрозуміла безперспективність формування людини як духовного феномену без зазначених умов.

Виклад матеріалу дослідження

За різними вітчизняними та зарубіжними довідковими джерелами художня культура є однією зі специфічних сфер культури, спрямована на інтелектуально-чуттєве відображення буття через художні образи та у контексті забезпечення художньої діяльності.

Відтворюючи та перетворюючи реальність, людина підходить до художньої діяльності не лише прагматично, а й з естетичними переживаннями та емоціями в залежності від рівня прилучення до мистецтва.

Художня діяльність є специфічним видом людської практики, що відрізняється органічною єдністю таких видів діяльності, зокрема -- пізнавальної, ціннісно-орієнтаційною, перетворюючою та комунікативною -- розчленовано та спеціалізовано. Вона не знає розподілу на матеріальну та духовну через те, що творчість художника одночасно є матеріальною і духовною; не поділяється на практичну і теоретичну, оскільки є практично-духовною, образно відтворюючою життєву реальність, наповнену людським переживанням, осмисленням, деталізуванням, трактуванням. У цьому сенсі першим планом висувається проблема опанування мистецтва життя, особливого вміння практично-духовного перетворення людиною світу, зміст якого вчені бачать у пристосуванні останнього до потреб людини, з однієї сторони, та пристосуванні самої людини до певних умов життя -- з іншої [1; 23]. В основі зазначених процесів лежать знання життєвої практики, розвинута самосвідомість та оволодіння способами, методами й технологіями життєтворчості -- духовно-практичної діяльності людини, спрямованої на творче проектування та конструктивну реалізацію її життя [9].

Українські вчені вважають життєтворчість вищою, специфічною формою прояву креативної людської природи, яка сприяє свідомому вибору стратегії життя, розробці відповідних життєвих планів й суспільних програм, здійсненню накресленого нею індивідуального життєвого майбутнього. Процес життєтворчості є постійним процесом на життєвому шляху. Його реалізація відбувається навіть під час відпочинку або розваг у вільний від різних справ час. Таким чином, будучи родовою сутністю людини, життєтворчість апелює до її здатності адаптуватися у мінливих зовнішніх обставинах, артикулювати свої потреби у контексті розвитку наступної життєвої ситуації у громаді, в якій людина є суб'єктом суспільних зв'язків. Соціальна взаємодія людей у спільноті, активна їх участь у створенні такої системи суспільних відносин, яка завдяки соціальним новаціям та конструктивним трансформаціям інституціональних взаємозв'язків виступає способом соціального упорядкування суспільного життя, його удосконалення, пов'язана із соціальною творчістю, що веде до відбудови відносин з іншими людьми у межах певної інституції, до посилення впливу індивіда на основоположні принципи організації суспільних структур, поступово стаючи мистецтвом життя [2; 246].

Критикуючи відчужену працю та рефлектуючи її як експлуатацію й як вираз ставлення влади до праці, Г. Дішнер визначає невідчужену працю як вільну свідому діяльність. В античності розрізнялися «вільні мистецтва» («artes liberales») і «мистецтва рабів» («Artes serviles»).

Відпочинок знаходиться за межами світу праці, традиційно протиборствуючи своїй поганій репутації. Але подібне ставлення до відпочинку простежується не завжди. Відпочинок вельми поважався вільними громадянами Стародавньої Греції. «Відпочинок не для рабів, але для богів» -- сутність цього аристотелівського вислову значно змінювалася протягом століть. Аристотель дозвілля приписував енергії вільної діяльності, яка живиться від споглядального відпочинку. Прислів'я «Неробство все зло» можна знайти практично у всіх європейських мовах і свідчить про вихідні орієнтації діяльності після роботи: наймана праця все більше цінується як корисна та ефективна, особливо в умовах виживання. Індустріалізація породжує неробство, а неробство, відпочинок, у свою чергу, служить в якості регенерації та відтворення часу для праці [10].

За Аристотелем, основним у життєдіяльності людини є не праця або будь-яка інша професійна діяльність, а дозвілля -- діяльність, вільна від примусової або будь-якої іншої надмірної праці. Вільним часом вважається «час, вільний від роботи, освіти та рутинних домашніх обов'язків, придатний для відновлення, розслаблення, хобі, відпочинку людини, а також культурних та мистецьких занять» [5; 194].

Дозвілля являє собою не стільки діяльність у вільний час, як його прийнято визначати зараз, -- це є нормативна мета існування особи. Авжеж, дозвілля наповнене справами, але ці справи є незвичайними. Це -- празність, яка виключає будь-яку працю, необхідну для гідного існування людини. Причому Аристотель заперечував можливість дозвілля у рабів, безпосередньо зайнятих збереженням свого фізичного буття: для них заповнення подібною «діяльністю» вільного часу представляється неможливим через причини деформації внутрішнього стану, внутрішньої природи людини. Професіонал заповнює свій вільний час грою, непрофесіонал займається організацією свого дозвілля. Деякою мірою «він є професіоналом дозвілля», загального часу проведення високої празності», яка виношує дещо велике» [6; 14-15].

Вільний час є нагородою за старанність у праці, а активний відпочинок об'єктивується у мистецтві творення та мистецтві життя, допитливості, бажанні отримувати знання і радості відкриттів. Дозвілля не є чимось піднесеним і неземним явищем. Навпаки, воно вимагає спокою, тиші, наявності миру. Відпочинкові притаманне життєствердження, в той час як лінь породжується кризою праці, її запереченням [11].

Лінь є не те ж саме, що відпочинок. У 1883 р. своєю відомою працею «Право на лінь», яку П. Лафарг написав у спростування права на працю 1848 р., він заявив легітимне право людини на неробство, породжувані ним умови виникнення мистецтва, які відомий журналіст, письменник, політик визнавав «у тисячу разів благороднішими та священнішими, ніж хирляві права пролетаріату буржуазної революції... [7; 14]. Протягом століття каторжна праця ламає його кістки, вбиває тіло й терзає нерви; протягом століття голод рве його нутрощі й кружляє йому голову ... О лінь, зглянься над нашою бідністю! О лінь, мати мистецтв та благородних чеснот, будь ти бальзамом для страждань людства!» [7; 26].

Мистецтво у минулому зазвичай виражало ідеї божественної або природної абсолютної влади. Через прагнення представити подібну владу воно таким чином обґрунтовувала власний авторитет: протиставляючи художні образи абсолютної, нескінченної влади -- природи, Бога, долі, життя і смерті -- владі політичній, мистецтво завжди набувало критичного забарвлення у ставленні до останньої. Сучасна держава через сучасне мистецтво прагне обґрунтувати свою мету у підтримці балансу суспільно-політичних сил, рекомендуючи суспільству модель ілюзорного їх врівноваження, яка превалює над недолугою державною моделлю розподілу політичної влади [4; 4].

У своєму функціонуванні різні політичні структури та нові соціальні інституції у посиленні впливу на людину, її художньо-дозвіллєві потреби використовують у вільний час художню культуру, її мистецькі зразки. За таких обставин надзвичайно підсилюється роль мистецтва у способі життя людини на тій підставі, що мистецтво саме завдяки природному впливові на емоційну сферу індивіда є потужним фактором його духовного формування, моральних принципів та ціннісних настанов, за допомогою яких відтворюється духовна культура всього суспільства та стимулюється внутрішній саморозвиток індивіда як соціальної істоти. У результаті спостерігається певна трансформація цінностей й ціннісних орієнтацій громадян, інтересів, звичок і потреб, виробляється нове світобачення на основі нового способу світосприйняття [3; 66].

Культурна політика держави має захищати специфічні для кожного суспільства традиції та звичаї, види мистецтва, культуру народного побуту, історичні особливості способу життя народу тощо -- усіх тих складових, які є цікавими для певних країн і народів настільки, що можуть створити ґрунт для взаємного культурного діалогічного спілкування та мирного, дружнього співіснування [2; 108].

Висновки

Вільний час сприяє фізичному й культурному відновленню людини шляхом його раціонального використання, поєднуючи у ньому фізичний і духовний розвиток, задоволення художніх потреб людини засобами мистецтва. Адже через надання особистості можливості познайомитися з кращими зразками світової та вітчизняної художньої культури, народною художньою спадщиною, традиційними обрядами і звичаями українського народу й художньою практикою інших народів, які живуть в Україні, у вільний час формується внутрішній світ людини, її художньо-естетичні смаки та потреби. Життєтворчість як спосіб розв'язання життєвих колізій сприяє формуванню мистецтва життя та самотворення людини.

Перспективи подальших досліджень бачаться у вивченні такої актуальної проблеми як бачення мистецтва потужним фактором духовного формування людини на прикладі його світових зразків, до яких прилучається людина.

Список використаної літератури

1. Безклубенко С.Д. Мистецтво: Терміни та поняття. Том ІІ. Від М до Я.: / С.Д. Безклубенко. -- Київ: Казка, 2010. - 250 с.

2. Бойко О.П. Культура дозвілля у суспільстві ризику: монографія / О.П. Бойко. -- Суми : ДВНЗ УАБС НБУ, 2011. -- 285 с.

3. Бровко М.М. Мистецтво -- гра -- дозвілля: культурний потенціал дозвіллєвих практик / М.М. Бровко // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. 2013. -- Вип. 30. -- С. 66-73

4. Гройс Б. Поэтика политики / Б. Гройс. -- М.: Ad Marginem, 2012. -- 400 с.

5. Джерри Д. Большой толковый социологический словарь / Д. Джерри, Дж. Джерри. -- М.: Вече, АСТ, 1999. -- 544 с.

6. Иванченко Г.В. Забота о себе: история и современность / Г.В. Иванченко. -- М.: Смысл, 2009. -- 303 с.

7. Лафарг П. Право на лень / П. Лафарг // П. Лафарг. Право на лень. Религия капитала: Пер. с фр. -- М.: Книжный дом «Либроком», 2012. -- С. 3-29.

8. Семашко А.Н. Социально-эстетические проблемы развития художественных потребностей: автореф. дис.... докт. филос. наук: 09.00.04 / Семашко А.Н. -- Запорожье, 1983

9. Табачковський В.Г. Життєтворчість людського буття: колізії практики / В.Г. Табачковський. -- Київ: КНЕУ, 2004. -- 385 с.

10. Dischner G. Worterbuch des Muhiggangers / G. Dischner. -- Bielefeld: Aisthesis Verlag, 2009. -- 330 s.

11. Vahrson V. Faulheit / V. Vahrson und H. Bohringer. -- Koln: Verlag der Buchhandlung Walther Konig, 2008. -- 128 s.

References

1. Bezklubenko S.D. Mystectvo: Terminy ta ponyattya. Tom 2-oj. Vid M do до Ya. / S.D. Bezklubenko. -- Kuiv : Tov «Kazka», 2010. -- 250 s.

2. Bojko O.P. Kul'tura dozvilla u suspil'stvi ryzyky: monografiya / O.P. Bojko. -- Sumy: DVNZ UABC NBU, 2011. -- 285 с.

3. Brovko M.M. Mystectvo -- gra -- dozvillya: kul'turnyj potencial dozvillyevyh praktyk / M.M. Brovko // Aktual'ni problemy istorii, teorii ta praktyky hudozhnyoi kul'tury. 2013. -- Vyp. 30. -- S. 66-73

4. Grojs B. Poetika politiki / B. Grojs. -- M.: Ad Marginem, 2012. -- 400 s.

5. Dzheri D. Bol'shoj tolkovyj sociologicheskij slovar' / D. Dzhery, Dzh. Dzheri. -- M.: Vyeche, AKT, 1999. -- 544 s.

6. Ivanchenko G.V. Zabota o syebye: istoriya i sovryemyennost' / G.V. Ivanchenko. -- M.: Smysl, 2009. -- 303 s.

7. Lafarg Pol'. Pravo na lyen' / Pol' Lafarg // Pol' Lafarg. Pravo na lyen'. Ryeligiya kapitala: Pyer. s fr. -- M.: Knizhnyj dom «Librokom», 2012. -- S. 3-29.

8. Syemashko A.N. Social'no-esteticheskiye problyemy razvitiya hudozhestvyennyh potryebnostyej: avtoref. dis... dokt. filos. nauk: 09.00.04 [Elyektronnyj ryesurs] / Syemashko A.N. Семашко. -- Zaporozh'ye, 1983

9. Tabachkovs'kij V.G. Zhyttyetvorchist' lyuds'kogo buttya: kolizii praktyky / V.G. Tabachkovs'kij. -- Kyiv: KNEU, 2004. -- 385 s.

10. Dischner G. Worterbuch des Muhiggangers / G. Dischner. -- Bielefeld: Aisthesis Verlag, 2009. -- 330 s.

11. Vahrson V. Faulheit / V. Vahrson und H. Bohringer. -- Koln: Verlag der Buchhandlung Walther Konig, 2008. -- 128 s.

Размещено на Allbest.ru