Духовно-музичні твори Степана Дегтярьова у київських рукописних нотних зібраннях

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Мистецтвознавство

Духовно-музичні твори Степана Дегтярьова у київських рукописних нотних зібраннях

Кутасевич А.В.

Анотація

Окреслено коло духовних концертів та богослужбових піснеспівів для мішаного хору a cappella видатного українського митця межі XVIII-XIX ст. у київських нотних рукописах

XIX - початку XX ст., які зберігаються у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. У розглянутих манускриптах початку XIX ст. виявлено низку відомих творів С. Дегтярьова, поданих без зазначення авторства, та низку анонімних композицій, які можуть належати його перу. Серед анонімних творів ідентифіковано кілька концертів майстра, які вважались утраченими. У розглянутих манускриптах другої половини XIX - початку XIX ст. виявлено низку композицій С. Дегтярьова, поданих переважно без посилання на його авторство. Відзначено характерні особливості творів композитора, наявних у київських нотних рукописах початку XIX ст. та другої половини XIX - початку XX ст. Порівняно корпуси дегтярьовських творів у манускриптах першого та другого поколінь. Виявлено специфіку побутування спадщини майстра в Києві на початку та наприкінці XIX ст. Простежено стилістичні трансформації його творів у церковно-хоровому репертуарі протягом XIX ст., зумовлені зміною панівної естетики церковного співу.

Ключові слова: духовно-музичний твір, богослужбовий піснеспів, духовний концерт, нотний текст, джерело, рукопис, авторство.

дегтярьов церковний спів хор

Аннотация

Кутасевич А. В. Духовно-музыкальные сочинения Степана Дегтярёва в киевских рукописных нотных собраниях. Очерчен круг духовных концертов и богослужебных песнопений для смешанного хора a cappella выдающегося украинского музыканта рубежа XVIII-XIX вв. в киевских нотных рукописях XIX - начала XX вв., хранящихся в фондах Национальной библиотеки Украины имени В. И. Вернадского. В рассмотренных манускриптах начала XIX в. обнаружены ряд известных произведений С. Дегтярёва, данных без указания авторства, и ряд анонимных композиций, которые могут принадлежать его перу. Среди анонимных произведений идентифицированы несколько концертов мастера, считавшихся утерянными. В рассмотренных манускриптах второй половины XIX - начала XX вв. обнаружен ряд композиций С. Дегтярёва, данных преимущественно без ссылки на его авторство. Отмечены характерные особенности сочинений С. Дегтярёва, представленных в киевских рукописях начала XIX в. и второй половины XIX - начала XX вв. Сопоставлены корпусы дегтярёв- ских произведений в манускриптах первого и второго поколений. Выявлена специфика бытования наследия мастера в Киеве в начале и в конце XIX в. Прослежены стилистические трансформации его сочинений в церковно-хоровом репертуаре на протяжении XIX в., обусловленные изменением господствующей эстетики церковного пения.

Ключевые слова: духовно-музыкальное сочинение, богослужебное песнопение, духовный концерт, нотный текст, источник, рукопись, авторство.

Annotation

Kutasevych A. V. The Sacred Music Works by Stepan Degtiarev in Kyiv Collections of Music Manuscripts. The area of sacred concertos and liturgical hymns for mixed chorus a cappella by the outstanding Ukrainian artist at the edge of the 18th - 19th cc. in Kyiv music manuscripts written in the 19th - early 20th cc. has been defined. The manuscripts are stored in the funds of the Vernadsky National Library of Ukraine. In the manuscripts written in the early 19th c. a number of known works by S. Degtiarev, the authorship being not indicated, and a number of anonymous compositions which can belong to him as well, have been discovered. Among the anonymous works, some of the master's concertos which were supposed to be lost, have been identified. In the manuscripts written in the second half of the 19th - early 20th cc. a number of compositions by S. Degtiarev, which were mainly given without reference to his authorship, have been discovered. The characteristic features of the works by S. Degtiarev presented in the Kyiv manuscripts written in the early 19th c. and the second half of the 19th - early 20th cc. have been highlighted. The corpuses of S. Degtiarev's works in the manuscripts of the first and the second generations have been compared. The running peculiarities of the master's legacy in Kyiv in the early 19th c. and the late 19th c. have been revealed. The stylistic transformations of S. Degtiarev's works in the church repertoire during the 19th c. caused by the change of the predominant church singing aesthetic have been traced.

Key words: sacred music work, liturgical hymn, sacred concerto, music text, source, manuscript, authorship.

Нині виповнюється 250 років від дня народження видатного українського митця Степана Оникійовича Дегтярьова (Дехтяревського, 1766-1813) - композитора, співака, диригента й педагога, одного з найвизначніших творців духовної музики на церковнослов'янські тексти наприкінці XVIII - на початку XIX ст. У церковно-співочому середовищі східноєвропейських країн ім'я цього майстра добре відоме, адже його богослужбові піснеспіви й духовні концерти давно посіли чільне місце в репертуарах церковних хорів. Водночас в академічних музичних колах України це ім'я маловідоме. Його знають переважно музикознавці-історики, які досліджують національну духовну музику доби Класицизму, та хормейстери, які пов'язані з цією музикою. Визначна ювілейна дата спонукає пильніше придивитись до постаті цього музиканта і його творчості, яку за радянської доби розглядали побіжно і поза контекстом української музичної культури.

Духовно-музичні твори С. Дегтярьова ще за його життя набули неабиякої популярності, яка не згасала й по його смерті; однак їх не видавали аж до кінця XIX ст. У 1797 р. був оголошений указ царя Павла I, яким офіційно запроваджувався новий напрям розвитку церковної музики - зміна «європейської» стильової моделі часів Катерини II на «візантійсько-російську» з нарочитою простотою та аскетизмом. Відповідно, духовну музику С. Дегтярьова вважали «західницькою» і «світською». Крім того, митець був кріпаком, безправною людиною. Незважаючи на це, його твори звучали й активно поширювалися - меншою мірою в Санкт-Петербурзі й більшою - далі від столиці та цензури. Поширюючись лише в рукописах і часто анонімно, вони не були захищені від текстових змін, переробок та втрати авторства. На межі XIX- XX ст., у часи стихійного відродження в Росії духовної музики доби Класицизму, було опубліковано кілька концертів і піснеспівів С. Дегтярьова, однак більшість із тих публікацій ґрунтувалась на нотних списках другої половини XIX ст., тому композиції відтворювалися переважно спрощено, іноді як анонімні, а подеколи навіть із хибно зазначеним авторством. Жовтневий переворот 1917 р. в Петрограді та подальші події поклали край цьому ренесансу. Якщо протягом більшої частини XIX ст. духовну музику концертного стилю офіційно не визнавали (і не видавали) як «недостатньо духовну», то впродовж більшої частини XX ст. її не визнавали як духовну за визначенням. Цей парадокс відзначила М. Рицарева1.

Найкращі зразки духовної музики С. Дегтярьова належать до золотого фонду національної музичної спадщини, водночас у XIX та XX ст. історичні обставини не сприяли науковому дослідженню творчості митця. До початку XXI ст. була доступна лише невелика частина доробку композитора, і здебільшого не в автентичному вигляді, а в редакціях початку XX ст. Нині поступово відкривається доступ до давніших джерел нотного тексту композицій майстра, його духовні концерти та літургічні пісне- співи заново відтворюються, видаються й уводяться до виконавського обігу. Розширення джерельної бази творчості С. Дегтярьова зумовлює актуальність її різнобічної наукової обробки. Мета статті - визначити коло композицій митця, знаних і виконуваних у Києві протягом XIX ст., і виявити особливості їх побутування в київському церковно-співочому середовищі в той час.

С. Дегтярьов був українцем, народився і здобув початкову загальну та музичну освіту на Білгородщині, яка належала тоді до Слобідської України (за радянських часів ці землі були передані Росії). Як і більшість видатних українських музикантів свого часу, він реалізував себе за межами України, яка, утративши у другій половині XVIII ст. залишки автономії, невпинно провінціалізувалася. Притому якщо А. Ведель, як вільна людина міщанського стану, мав можливість обирати, де йому працювати - у Москві чи в Києві, - то С. Дегтярьов такої можливості не мав, адже був кріпаком. Митець працював при дворі графів Шереметєвих у Москві (маєтки Кусково й Останкіно) та в Санкт-Петербурзі. Відповідно, джерела нотного тексту його творів зосереджені переважно за межами України - у московських та петербурзьких архівах. Проте ще за життя майстра його духовна музика була відомою і популярною в Україні, і не лише Слобідській. Про це свідчать нотні джерела.

Авторові статті пощастило виявити нотні тексти низки духовно-музичних творів С. Дегтярьова в рукописних поголосниках початку XIX ст. з бібліотеки Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря, які зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського1. Вони були записані в поголосники ще за життя майстра. Ідеться про його відомі богослужбові піснеспіви для чотириголосного мішаного хору «Іже херувими» до мінор2, «Милость мира - Тебе поєм» ре мажор - соль мінор3 та «Ангел вопіяше - Світися, світися, новий Ієрусалиме» до мажор4 і духовні концерти для такого самого складу «Боже, Боже мой, к Тебі утренюю» (сі-бемоль мажор)5, «Господи, возлюбих благоліпіє» (ре мажор)6, «Днесь Христос в Вифлеємі раждається» (до мажор)1, «Срадуйтеся нам» (до мажор) та «Услиши, Господи, молитву мою» (сі-бемоль мажор)9. Показово, що всі вони подані у згадуваних поголосниках без зазначення автора.

Кожна з виявлених богослужбових композицій була відома донині за єдиним нотним джерелом. Окремий піснеспів Літургії «Іже херувими» до мінор міститься в московському рукопису межі XIX-XX ст.10 Композиція «Милость мира - Тебе поєм» ре мажор - соль мінор є частиною єдиного збереженого дегтярьовського циклу піснеспівів Літургії, наявного в петербурзькому манускрипті початку XIX ст.11 і виданого 2004 р. в Москві1. Великодній задостойник «Ангел вопіяше» до мажор є завершальним номером дегтярьовського циклу ірмосів Пасхи, відомого за петербурзьким виданням початку XX ст.. Особливо цінні знахідки Херувимської пісні та Великоднього задостойника, які були відомі лише за відносно пізніми джерелами.

Чотиричастинний концерт «Боже, Боже мой, к Тебі утренюю» (сі-бемоль мажор) відомий за московськими рукописами межі XVIII-XIX ст. та межі XIX-XX ст. і за петербурзьким виданням початку XX ст. Помірний обсяг, відносна нескладність і камерно-ліричний характер твору сприяли його поширенню в церковно-співочих колах. У Києві від початку XIX ст. концерт набув сталої популярності: його варіанти наявні й у тутешніх манускриптах другої половини XIX ст.

Тричастинний концерт «Господи, возлюбих благоліпіє» (ремажор) належить до найвагоміших і найскладніших у спадщині С. Дегтярьова. Твір був відомий за єдиним нотним джерелом - московським рукописом початку XIX ст., який вважається автографом композитора. Ця ексклюзивна масштабна композиція, виконання якої потребує першокласного хорового ансамблю і блискучих солістів, була призначена, очевидно, для капели графа Миколи Шереметєва. У 2004 р. твір опубліковано в Москві.

Тричастинний концерт на свято Різдва Христового «Днесь Христос в Вифлеємі раждається» (до мажор), навпаки, являє собою типізований зразок жанру; він є одним із найпоширеніших у церковному обігу дегтярьовських творів і одним з найпопулярніших різдвяних концертів. Композиція відома за московськими манускриптами межі XVIII-XIX ст.1 та межі XIX-XX ст.. і за петербурзькими виданнями початку ку XX ст. Вона трапляється й у київських рукописах другої половини XIX ст.

Тричастинний концерт на свято архангела Михаїла «Срадуйтеся нам» (до мажор) є одним із перших творів С. Дегтярьова, які прозвучали в Києві: він був записаний у поголосники в 1803 р. Очевидно, цей яскравий панегірик став відтоді «музичною емблемою» Михайлівського Золотоверхого. Твір відомий за петербурзькими рукописами 1820-х років, московським манускриптом кінця XIX ст. та петербурзькою публікацією початку XX ст.. Серед наявних нотних текстів цього концерту київський є найдавнішим і єдиним прижиттєвим.

Чотиричастинний концерт «Услиши, Господи, молитву мою» (сі-бемоль мажор) відомий за московськими та петербурзьким рукописами кінця XVIII - початку XIX ст., московським манускриптом межі XIX-XX ст. та московським ким виданням кінця XIX ст. (у скороченому вигляді). За будовою циклу та образним змістом твір споріднений зі згадуваним уже концертом «Боже, Боже мой, к Тебі утренюю». У 2004 р. його видано в Москві за давніми рукописами (у повному вигляді).

Крім зазначених відомих творів С. Дегтярьова, у манускриптах початку XIX ст. з Києво-Михайлівського монастиря виявляємо анонімні концерти, які можуть бути визначені як належні перу цього митця, - «Блажені всі, боящіїся Господа» (до мажор)1, «Возлюблю Тя, Господи» (ре мажор), «Радуйтеся Богу, помощнику нашему» (до мажор), «Услиши, Господи, правду мою» (соль мінор) для чотириголосного хору та «Готово сердце моє» (сі-бемоль мажор) для восьмиголосного (подвійного) хору.

Тричастинний вінчальний концерт «Блажені всі боящіїся Господа» (до мажор) був відомий лише за московським рукописом межі XIX-XX ст. Твір нагадує типізовані зразки дегтярьовських святкових концертів. Відомо, що на початку XX ст. в Петербурзі було видано концерт відповідної назви з авторством С. Дегтярьова (видання не знайдене). А. Лебедєва-Ємеліна припускає, що тим виданим твором може бути анонімна композиція з московського рукопису. Виявлення ня цієї композиції в манускриптах початку XIX ст. підтверджує обґрунтованість припущення про її належність перу С. Дегтярьова.

Решти названих анонімних циклів в інших нотних джерелах не виявлено, однак у давніх документах згадуються такі дегтярьовські концерти із зазначенням відповідного голосового складу. Зокрема, у московських газетних оголошеннях межі XVIII-XIX ст. про продаж виготовлюваних на замовлення рукописних нот фігурують чотириголосні цикли «Возлюблю Тя, Господи» ре мажор, «Услиши, Господи, правду мою»11 та восьмиголосний (двохорний) «Готово сердце моє», а в петербурзькому рукописному реєстрі духовно-музичних творів з бібліотеки Шереметєвих, складеному в середині XIX ст., числиться чотириголосний цикл «Радуйтеся Богу, помощнику нашему»1. Ці твори вважались утраченими. Аналіз нотних текстів відповідних композицій із київського зібрання дає підстави ідентифікувати їх як дегтярьовські. На жаль, не всі з них можна повноцінно реконструювати: не в усіх випадках є повні комплекти голосових партій.

Чотиричастинний концерт «Возлюблю Тя, Господи» (ре мажор)2 близький за духом до згадуваного вже дегтярьовського циклу «Господи, возлюбих благоліпіє» - у ньому панує віртуозне начало, утілене в партії сопрано соло. Чотиричастинний концерт «Радуйтеся Богу, помощнику нашему» (до мажор)3 належить до розгорнутих панегіричних зразків жанру. Чотиричастинний цикл «Услиши, Господи, правду мою» (соль мінор)4 являє собою зразкок лірико-драматичного концерту з вишукано- віртуозними партіями сольних голосів. Тричастинний двохорний концерт «Готово сердце моє» (сі-бемоль мажор)5 є репрезентативною композицією, яка продовжує венеціанську традицію антифонного співу.

Можливо, перу С. Дегтярьова належать і деякі інші анонімні твори для чотириголосного мішаного хору з наявних у поголосниках Михайлівського монастиря, датованих початком XIX ст. Ідеться зокрема про написані у класицистичному концертному стилі задостойники на двонадесяті свята - Різдво Христове (до мажор), Богоявлення (до мажор), Воздвиження Хреста Господнього (до мажор), Зішестя Святого Духа (фа мажор), Благовіщення (фа мажор), Введення Богородиці у храм (соль мінор) та Стрітення (фа мажор)6, - і чотиричастинний концерт «Господи, услиши молитву мою» ре мажор7. В інших нотних джерелах цих творів не виявлено; водночас серед композицій С. Дегтярьова, перелічених у реєстрі духовно-музичних творів із шереметєвської бібліотеки, фігурують і задостойники «на весь рік», і концерт відповідної назви. Щоправда, біля назви концерту «Господи, услиши молитву мою» в реєстрі є позначка «на 3 голоси», яка не узгоджується з виконавським складом твору, наявного в київських манускриптах. Згідно з припущенням А. Лебедєвої-Ємеліної, у згаданому документі могло йтися про однойменну тричастинну композицію ля мінор для двох тенорів та баса, відому за нотним рукописом межі XIX-XX ст., у якому її позначено як здогадно дегтярьовську. Однак стиль тієї композиції не дає підстав для однонозначного висновку щодо її належності С. Дегтярьову. Натомість у віднайденому концерті ре мажор виявляємо яскраві риси стилю цього майстра. Отже, цілком імовірно, що в шереметєвському реєстрі йшлося саме про цей твір - позначка «на 3 голоси» могла випадково опинитись не на своєму місці.

Те, що на початку XIX ст. в репертуарі хору Києво-Михайлівського собору були такі віртуозні концерти як «Господи, возлюбих благоліпіє», «Возлюблю Тя, Господи» та «Услиши, Господи, правду мою», свідчить про високий професійний рівень вокально-хорового виконавства, який тоді зберігався в Києві, та про відносну репертуарну свободу в тодішньому київському церковно-співочому середовищі.

У другій половині XIX ст. духовно-музичні твори С. Дегтярьова були не менш популярними в Україні. Через століття по смерті митця відомий історик церковного співу С. Смоленський відзначав: «Уже одно то, что до сих пор, особенно на юге России [тобто в Україні - А. К.], ещё распеваются дегтярёвские вдохновения <...> показывает меру их искренности и соответствия вкусам <...> нынешних любителей пения».

У київських рукописних партитурах і поголосниках другої половини XIX - початку XX ст., які зберігаються в Інституті рукопису й у Відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, є нотні тексти понад двох десятків відомих концертів С. Дегтярьова для чотириголосного мішаного хору. Ідеться про цикли «Благо єсть ісповідатися Господеві» (фа мажор), «Благословен Господь Бог Ізраїлев» (до мажор), «Боже, Боже мой, к Тебі утренюю» нюю» (сі-бемоль мажор), «Боже, во ім'я Твоє спаси мя» (мі-бемоль мажор)1, «Велій Господь і хвален зіло» (ре мажор)2, «Всемирную славу» (до мажор)3, «Гласом моїм ко Господу воззвах» (до мінор)4, «Гряди от Ливана, невісто» (до мажор)5, «Да возраду- ється душа моя» (до мінор)6, «Днесь всяка твар веселиться» (до мажор)7, «Днесь Христос в Вифлеємі раждається» (до мажор)%, «Доколі, Господи, забудеши мя» (фа мінор, у 4-х частинах)9, «Не імами іния помощи» (соль мінор)10, «Помилуй мя, Боже, по вели- цій милості Твоєй» (до мінор)11, «Преславная днесь» (до мажор)12, «Приідіте, вірнії, 1 составим лик» (до мажор)1, «Приідіте, нового винограда рожденіє» (до мажор), «Сей нареченний і святий день» (до мажор), «Слава во вишніх Богу» (ремажор), «Слиши, дщи, і виждь» (ре мажор) та «Хваліте Бога во святих Єго» (ре мажор).

Деякі з цих концертів мають у різних нотних джерелах кінця XIX - початку XX ст. суперечливі позначки авторства (в одних джерелах приписані С. Дегтярьову, а в інших - іншим митцям), однак їх дегтярьовський статус підтверджений. У київських рукописах другої половини XIX - початку XX ст. концерти С. Дегтярьова подані здебільшого без зазначення автора, іноді - у манускриптах кінця XIX - початку XX ст. - під його прізвищем або (в окремих випадках) із хибною атрибуцією.

Примітно, що Михайлівський Золотоверхий монастир і у другій половині XIX ст. залишався потужним центром культивування творчості славетного майстра, - значна кількість його концертів із виявлених у київських нотних рукописах того часу міститься у збірниках 1862 р. та 1872-1875 рр. із бібліотеки Михайлівського хору. Деякі твори переписувались у Києві неодноразово - вони трапляються в різних манускриптах, - отже, їх виконували тут досить часто.

Чотиричастинний концерт «Благо єсть ісповідатися Господеві» (фа мажор)відомий за московським рукописом межі XIX-XX ст., за яким його опубліковано в Москві 2004 р.11 Твір вирізняється масштабністю, широтою образно-емоційного діапазону, фактурною різноманітністю. Є. Левашев уважав цей концерт одним із найкращих у спадщині С. Дегтярьова. Київські джерела цінні тим, що в них твір подано в повному вигляді, тоді як у московському джерелі фінал циклу вдвічі скорочений.

Тричастинний вінчальний концерт «Благословен Господь Бог Ізраїлев» (до мажор)2 відомий за московським манускриптом межі XIX-XX ст.3 та петербурзьким ким виданням початку XX ст.4 У виданні відтворено лише першу частину цього уза- гальнено-святкового циклу, а московський рукопис нині важкодоступний; тим ціннішим є київське джерело.

Про концерт «Боже, Боже мой, к Тебі утренюю» (сі-бемоль мажор) уже йшлося у зв'язку з київськими рукописами початку XIX ст.

Чотиричастинний концерт «Боже, во ім'я Твоє спаси мя» (мі-бемоль мажор)5 відомий за московським манускриптом межі XIX-XX ст.6 і петербурзькими публікаціями початку XX ст.7 Твір характеризується широким колом настроїв та образів. Невипадково цей концерт став одним із небагатьох дегтярьовських циклів, повторно виданих наприкінці XX ст.8

Тричастинний концерт «Велій Господь і хвален зіло» (ре мажор)9 відомий за московськими рукописами межі XVIII-XIX ст.10 та межі XIX-XX ст. і за петербурзьким виданням початку XX ст.12 Цей урочистий величальний твір має яскраво виражений святковий характер, хоча й не призначений для певного свята.

Тричастинний концерт «Всемирную славу» (до мажор)13 відомий за московським рукописом межі XIX-XX ст.14 та петербурзьким виданням початку XX ст.15 Твір є типовим панегіричним зразком жанру і призначений для виконання у дні особливого вшанування Богородиці. У київських рукописах виявлено лише неповну партію дисканта із цього концерту, однак цей список - найдавніше джерело нотного тексту композиції.

Чотиричастинний постовий концерт «Гласом моїм ко Господу воззвах» (до мінор)1 відомий за московськими рукописами межі XIX-XX ст. і петербурзькими виданнями початку XX ст. Твір належить до найкращих лірико-драматичних концертів пізньокласичної доби, вирізняючись гармонічною виразністю та розмаїттям імітаційно-поліфонічних прийомів письма. У двох виданнях концерту відтворено дві його версії - довшу (з фугато наприкінці першої частини) та коротшу, - які за музичним матеріалом здебільшого збігаються (частково різняться нотні тексти першої частини). Київські джерела цінні наявністю в них обох версій твору та правдивої позначки його авторства.

Тричастинний вінчальний концерт «Гряди от Ливана, невісто» (до мажор) відомий за петербурзьким та московським рукописними джерелами початку XIX ст., московським манускриптом межі XIX-XX ст. і петербурзькою публікацією єю початку XX ст. У київському рукопису, як і в публікації, міститься лише перша частина цього типізованого урочистого циклу, яку зазвичай співають перед початком заручин (решта композиції в сучасній церковній практиці не використовується).

Тричастинний концерт «Да возрадується душа моя» (до мінор) примітний тим, що радісні, величальні слова його крайніх частин розспівані в мінорі. Твір наявний у двох версіях із неповним збігом музичного матеріалу (цілковито різняться нотні тексти першої частини, частково - другої). Одна з версій відома за московським рукописним джерелом межі XVIII-XIX ст. і петербурзьким виданням початку XX ст., друга - за московськими манускриптами межі XVIII-XIX ст. та межі XIX-XX ст.2 У київських рукописах виявлено варіант другої версії твору (партія дисканта).

Тричастинний концерт на Великдень «Днесь всяка твар веселиться» (до мажор)3 (до мажор)3 наявний у двох версіях із неповним збігом музичного матеріалу (цілком різняться нотні тексти фіналу). Одна з версій цього святкового панегірика відома за московськими рукописами межі XVin-XIX ст.4 та межі XIX-XX ст.5 і за петербурзькими публікаціями початку XX ст.6, друга - за московським манускриптом межі XIX-XX ст.7 У київських рукописах виявлено першу - основну - версію (з фіналом у тактовому розмірі 6/8).

Про концерт «Днесь Христос в Вифлеємі раждається» (до мажор) уже йшлося у зв'язку з київськими манускриптами початку XIX ст.

Чотиричастинний концерт «Доколі, Господи, забудеши мя» (фа мінор) відомий за московськими рукописами межі XVIII-XIX ст.9 та межі XIX-XX ст.10 і за петербурзьким виданням початку XX ст. Цей сумовитий твір «перегукується» за настроєм зі знаменитим однойменним концертом А. Веделя (тричастинним) у тій самій тональності.

Чотиричастинний концерт на вшанування Богородиці «Не імами іния помощи» (соль мінор)12 наявний у двох версіях із частковим збігом музичного матеріалу (цілковито різняться нотні тексти другої, третьої та четвертої частин) і неповним збігом словесного тексту. Одна з версій цього лірико-драматичного циклу відома за московськими манускриптами межі XVIII-XIX ст.13, друга - за петербурзькою публікацією початку XX ст.14 У київському джерелі виявлено другу версію твору.

Чотиричастинний постовий концерт «Помилуй мя, Боже, по велицій милості Твоєй» (до мінор) відомий за московським рукописом межі XIX-XX ст.2 і петербурзькими виданнями початку XX ст.3 Цей лаконічний, відносно нескладний камерний твір приваблює щирим ліризмом та сповідальним тоном, а в його пластичній мелодиці особливо помітний вплив національної пісенності.

П'ятичастинний концерт на свято Трійці «Преславная днесь» (до мажор)4 відомий за московськими рукописами початку XIX ст.5 та межі XIX-XX ст.6 і за петербурзькими публікаціями початку XX ст.7 Твір належить до типізованих панегіричних зразків жанру (не зовсім типовою є хіба що п'ятичастинна структура циклу).

Тричастинний концерт на вшанування Св. Миколая «Приідіте, вірнії, составим лик» (до мажор) відомий за московськими манускриптами межі XVIII-XIX ст.9 ст.9 та межі XIX-XX ст.10 і за петербурзькими виданнями початку XX ст. Окрасою цього розгорнутого узагальнено-святкового циклу є лірична середня частина, яка в церковній практиці виконується іноді як окрема молитва.

Тричастинний концерт на Великдень «Приідіте, нового винограда рожденіє» (до мажор)12 наявний у двох версіях із неповним збігом музичного матеріалу (частково різняться нотні тексти першої частини). Одна версія цього панегірика відома за петербурзьким рукописом початку XIX ст.13 і петербурзькою публікацією початку

XIX ст.14, друга - за московським манускриптом межі XIX-XX ст.15 У київському джерелі наявна перша - основна - версія твору.

Тричастинний Великодній концерт «Сей нареченний і святий день» (до мажор) (до мажор)1 відомий за московським та петербурзькими рукописними джерелами кінця XVIII - початку XIX ст.2, московським манускриптом межі XIX-XX ст.3 і петербурзькими виданнями початку XX ст.4 Цей радісно-піднесений твір, як і попередній, є типізованим зразком жанру.

Тричастинний концерт на Різдво Христове «Слава во вишніх Богу» (ре мажор)5 наявний у двох версіях із неповним збігом музичного матеріалу (частково різняться нотні тексти першої та третьої частин); в обох версіях третя частина є музичною репризою першої. Одна з версій цього святкового циклу відома за одним петербурзьким виданням початку XX ст.6, друга - за іншим7. У київських рукописах виявлено першу версію (партія дисканта), цей список - найдавніше джерело нотного тексту композиції.

Чотиричастинний концерт на богородичні свята «Слиши, дщи, і виждь» (ре мажору відомий за московським манускриптом межі XIX-XX ст.9, петербурзькою публікацією початку XX ст.10 і московським рукописом середини XX ст. Твір вирізняється незмінним урочисто-святковим настроєм, блиском та вишуканістю, яскравими «оркестровими» барвами.

Тричастинний концерт «Хваліте Бога во святих Єго» (ре мажор)12 відомий за московськими та петербурзькими рукописами кінця XVIII - початку XIX ст.13, московським манускриптом межі XIX-XX ст.14, московським та петербурзьким виданнями межі XIX-XX ст.15 Цей розгорнутий блискучий панегірик примітний широкою фактурно-динамічною амплітудою і зображальними ефектами (наслідування звучання труб, тимпанів та органа).

У київських нотних рукописах другої половини XIX ст. є ще три концерти, пов'язані з ім'ям С. Дегтярьова. Ідеться про два анонімні цикли - «Воскресенія день, і просвітімся торжеством» (ре мажор)1 та «Господи, да не яростію Твоєю» (до мінор) - і поданий під прізвищем майстра твір «Господи, что ся умножиша» (мі-бемоль мажор). Обидва анонімні концерти розміщені в манускриптах в оточенні відомих дегтярьовських концертів, поданих так само без зазначення автора.

Тричастинний концерт на Великдень «Воскресенія день, і просвітімся торжеством» (ре мажор) поза київським джерелом не виявлений. Концертів такої назви із зафіксованим у нотах авторством С. Дегтярьова не знайдено. Водночас у московському оголошенні початку XIX ст. та у складеному в середині XIX ст. петербурзькому реєстрі духовно-музичних творів із бібліотеки Шереметєвих числиться дегтярьовський концерт відповідної назви. Ознайомлення з нотним текстом виявленого твору дає підстави ототожнити його зі згадуваним у названих документах концертом. На жаль, маємо лише сопранову та басову партії композиції.

Чотиричастинний постовий концерт «Господи, да не яростію Твоєю» (до мінор) наявний у двох версіях. Одна відома за московським рукописним джерелом межі XVIII-XIX ст., за яким її опубліковано в Москві 2015 р.; другу виявлено в київських рукописах. За будовою циклу, словесним текстом та його розподілом між частинами композиції дві версії загалом збігаються; за музичним матеріалом вони майже цілком відмінні (спільна лише перша екскламація «Господи»), проте споріднені стилістично. Московську версію дослідники пов'язують із творчістю С. Дегтярьова11 , зважаючи на її стильові характеристики та згадку про відповідний дегтярьовський концерт у реєстрі шереметєвської бібліотеки1. Ознайомлення з новознайденою київською версією дає підстави для аналогічного висновку щодо її походження. На жаль, у київській версії бракує тенорової партії.

П'ятичастинний концерт «Господи, что ся умножиша» (мі-бемоль мажор) відомий як анонімний за московськими нотними рукописами межі XVIII-XIX ст. Твір добре вписується у стиль камерних концертів С. Дегтярьова; однак те, що ця композиція позначена як дегтярьовська лише у відносно пізньому київському джерелі, а її назва не згадується у відомих реєстрах творів митця, змушує утриматись від однозначного висновку щодо її походження.

Відзначимо, що серед названих концертів є лише одне полотно з віртуозними соло, і ці соло наявні лише в одній його частині. Ідеться про твір «Хваліте Бога во святих Єго», у повільній середній частині якого домінує ансамбль солістів із примхливими колоратурами першого сопрано. Притому якщо в манускриптах початку 1860-х років є всі три частини цього циклу (включно з віртуозною другою), то в манускриптах кінця XIX ст. виявляємо лише його першу частину. Приклад із цим твором є показовим щодо динаміки змін у церковно-співочому репертуарі протягом XIX ст. та відповідної трансформації дегтярьовської спадщини.

У київських нотних рукописах другої половини XIX - початку XX ст. трапляються й окремі богослужбові піснеспіви для чотириголосного мішаного хору, пов'язані так чи інакше з ім'ям С. Дегтярьова. Ідеться про композиції «Світе тихий» до мінор та ля мажор (чин Вечірні), «Іже херувими» до мінор та мі-бемоль мажор1, «Милость мира - Тебе поєм» до мажор (чин Літургії), циклічні композиції «Да воскреснет Бог» до мажор1 (стихири Пасхи на Великодній Утрені) та «Блажені всі боящіїся Господа» до мажор (псалом 127 «Блажені всі», прокимен «Положил єси на главах їх вінці» та тропарі «Ісаіє, ликуй» із чину Вінчання).

Популярний у церковно-співочому середовищі піснеспів «Світе тихий» до мінор відомий за низкою московських нотних рукописів межі XIX-XX ст., двома петербурзькими виданнями початку XX ст. та київською публікацією того часу. В одних нотних джерелах твір приписано С. Дегтярьову, в інших - А. Веделю. У літературних джерелах XIX ст. не згадуються ні дегтярьовські, ні веделівські піснеспіви відповідної назви, а стильовий аналіз композиції дає більше підстав уважати її автором А. Веделя. Однойменного піснеспіву ля мажор (тактовий розмір 4/4) поза київським нотним джерелом не виявлено. Аналіз наявного нотного тексту твору не дає підстав для однозначного висновку щодо його належності перу С. Дегтярьова.

Про дегтярьовську Херувимську пісню до мінор уже йшлось у зв'язку з київськими рукописами початку XIX ст. Херувимська мі-бемоль мажор відома за низкою московських нотних списків XX ст., у яких позначена як «Полтавська», як дегтярьовська та як веделівська. Стильовий аналіз композиції дає вагомі підстави вважати її належною до спадщини С. Дегтярьова1. Піснеспів опубліковано в Києві 2010 р

Назва «Полтавська» свідчить про те, що твір був свого часу переписаний у Полтаві, де був віддавна відомим (топонімічні назви закріплювалися за багатьма піснеспівами в умовах їх анонімного побутування).

Піснеспів «Милость мира (до мажор - соль мажор, 4/4) - Тебе поєм (ля мінор - до мажор, 3/4)» (не плутати з однойменним дегтярьовським піснеспівом до мажор - ля мінор, виданим на початку XX ст. в Петербурзі) трапляється в низці київських рукописів другої половини XIX - початку XX ст., як анонімний, за винятком одного манускрипту 1912 р., у якому позначений як дегтярьовський. Інших атрибутованих списків чи видань цього твору не виявлено. Аналіз наявних нотних текстів композиції не дає змоги ні підтвердити, ні заперечити авторство С. Дегтярьова.

Дегтярьовські Великодні стихири «Да воскреснет Бог» до мажор відомі за петербурзькою публікацією початку XX ст. Чималий обсяг циклу та спаяність його розділів (стихири виконуються поспіль одна за одною) зумовили його жанрову біфункціональність - твір можна виконувати і як богослужбову композицію, і як концерт.

Анонімний цикл вінчальних піснеспівів до мажор примітний тим, що початковий розділ його першого номера - «Блажені всі боящіїся Господа» - споріднений за музичним матеріалом із першою частиною однойменного анонімного концерту, про який уже йшлося і який, можливо, належить С. Дегтярьову. Крім того, відомо, що на початку XX ст. в Петербурзі видавались вінчальні піснеспіви з авторством цього майстра (видання не знайдене). Цілком імовірно, що розглядуваний цикл міг написати С. Дегтярьов.

Огляд композицій С. Дегтярьова в київських нотних рукописах початку XIX ст. та другої половини XIX - початку XX ст. дає змогу простежити зміни в побутуванні духовно-музичної творчості митця, які відбулися протягом XIX ст. Віртуозні елементи вилучалися або спрощувалися - згідно з новими уявленнями про характер духовної музики, придатної до виконання у храмі, та зниженням загального рівня виконавських можливостей церковних хорів. Відповідно масштабні композиції з розлогими соло, сповненими мелізмів і колоратур, сходили з репертуару, а компактніші й менш складні твори залишались в обігу, адаптуючись до вимог часу. Аналогічні тенденції спостерігаємо, порівнюючи дегтярьовські композиції в манускриптах двох поколінь із московських і петербурзьких нотних зібрань. У XIX ст. в Російській імперії музично-творчий потенціал - і композиторський, і виконавський, - активніше реалізувався у світській музиці. Це було пов'язано як зі зміною естетики церковного співу, так і зі стрімким розвитком світських жанрів. Однак духовна музика С. Дегтярьова не відійшла в минуле, а втрималась у потоці часу, пристосувавшись до нових умов. Її життєздатність найпереконливіше свідчить про її мистецьку цінність.

Нині спадщина С. Дегтярьова наново відтворюється. Керівник камерного хору «Київ» Микола Гобдич взяв за мету здійснити аудіозаписи Літургії та всіх доступних духовних концертів композитора за найбільш достовірними нотними джерелами, а також видати ці твори, які неодмінно мають стати надбанням широкої музичної громадськості. Отже, попереду справжнє відродження творчості видатного сина України та повноцінне повернення його доробку у фонд національної музичної культури.

Список використаних джерел

1. [Висков А. О.] Комментарии // Русская духовная музыка эпохи классицизма. Из собрания Всероссийского музейного объединения музыкальной культуры имени М. И. Глинки. Вып. I: 16 духовных хоровых концертов анонимных авторов конца XVIII - начала XIX века / реконструкция и ред. А. Вискова. Москва: ВМОМК им. М. И. Глинки, 2015. С. 216-222.

2. Горяйнов Ю. С. Степан Аникиевич Дегтярёв (1766-1813). Изд. 2, уточн. Белгород: Везелица, 1993. 73 с.

3. Гусарчук Т. В. Хорова творчість Степана Дегтярьова: стильові детермінанти й паралелі // Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського: наук. журн. Київ, 2013. № 3 (20). С. 117-129.

4. Кук В. С. Його згубили талант і рабство [Степан Дехтяревський] // Україна. 1989. № 40. С. 14-15.

5. Кутасевич А. В. Стильова диференціація духовно-музичних спадщин Степана Дегтярьова та Артема Веделя: питання авторства творів суперечливої атрибуції: дис. ... канд. мистецтвознавства: спец. 17.00.03 Музичне мистецтво / Нац. муз. акад. України ім. П. І. Чайковського. Київ, 2014. 416 с.

6. Лебедева-Емелина А. В. Русская духовная музыка эпохи классицизма (1765-1825). Каталог произведений. Москва: Прогресс-Традиция, 2004. 656 с.

7. Левашев Е. М. С. А. Дегтярёв // История русской музыки: в 10 т. Т. 4: 1800-1825. Москва: Музыка, 1986. С. 184-208.

8. [Лисицын М. А.] Предисловие // Историческая хрестоматия церковного пения под ред. свящ. М. А. Лисицына. Вып. I-VI. Санкт-Петербург: П. К. Селиверстов, Ценз. 1903. С. [I-IV].

9. Руденко Л. Г. Нотна бібліотека хору Київської духовної академії; НАН України, Нац. б-ка України імені В. І. Вернадського; наук. ред. Л. В. Івченко. Київ: НБУВ, 2013. 416 с.

10. Рыцарева М. Г. Духовный концерт в России второй половины XVIII века. Санкт- Петербург: Композитор * Санкт-Петербург, 2006. 244 с.

11. Шуміліна О. А. Стильова динаміка української духовної музики XVTT-XVTTT століть (за матеріалами рукописних колекцій): монографія. Донецьк, 2012. 299 с.

Размещено на Allbest.ru