Навчальні посібники для саксофона у Китаї початку ХХІ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 78.461

НАВЧАЛЬНІ ПОСІБНИКИ ДЛЯ САКСОФОНА У КИТАЇ ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Ло Кунь

У зв'язку з початком розвитку професійної гри на саксофоні в Китаї лише у ХХІ ст. і дуже стрімким поступом саксофонного виконавства та композиторської творчості виникла проблема аналізу створеного масиву національної навчально-методичної літератури для саксофона. Дослідження проблеми показало, що лише за шістнадцять років у різних провінціях Китаю було зібрано й узагальнено досвід роботи кращих саксофоністів та методистів світу за все попереднє століття. Враховуючи створення масиву навчально-методичної літератури в різних провінціях, виникла потреба її систематизації та узагальнення.

Панорамних досліджень з аналізу навчальних посібників китайських авторів для саксофона поки що нема. Загальним питанням мистецтва саксофонної гри присвячені праці У Чжана [5], оволодіння основними навичками гри на всіх різновидах саксофону розглянуто в працях Янь Цзя Сана [7], проблеми індивідуального підходу джазових китайських саксофоністів до виконання аранжувань з творів національної музики проаналізовані у працях Ду Енн Тьяо [2]. Про використання в навчальних посібниках окремих положень західноєвропейських та російських саксофоністів доводить власний аналіз праць Ж- М. Лондейкса [3], Б. Дикова [1], М. Шапошнікової [6].

Мета статті - систематизувати навчальні посібники для саксофона в консерваторіях Китаю, виявити спадкоємні риси з європейськими підручниками, специфіку особливостей врахування національної музичної мови та ознайомити українську аудиторію з основними положеннями найпоказовіших з них.

Клас саксофона та введення нової спеціалізації “професійна гра на саксофоні” в навчальних закладах Китаю з'явилися тільки у 2000 р. В той час, коли на Заході мистецтво саксофонної гри вже було високорозвиненою музичною галуззю, а саксофоністи всього світу здійснювали величезну концертну, композиторську, педагогічну діяльність і були сформовані яскраві національні виконавські школи, першим педагогам саксофона у консерваторіях Китаю необхідно було розв'язати проблему повної відсутності національної навчально-методичної літератури. У зв'язку з цим перед ними постали завдання зібрати виконавський репертуар для навчання студентів і створити навчальні посібники та підручники.

Початковим досвідом для цього слугували європейські й американські видання з питань техніки гри на саксофоні та її вдосконалення. Серед перших таких матеріалів виявилися завезені до Китаю школи гри та збірки вправ К. Делангля, Л. Тіла, П. Каравана, Г. Клозе, Б. Прорвича, М. Шапошнікової, вправи для вдосконалення різних видів техніки Д. Волфорда, П. Джефрі, А. Ривчуна, М. Шапошнікової, різноманітної складності етюди М. Мюля, Г. Лакура, М. Купфермана, Ч. Кессленда, транскрипції для саксофона-соло творів зарубіжної класики, серед яких найпопулярнішими з технічно складних стали скрипкові каприси Н. Паганіні.

У перші ж роки поступово було зібрано кращі зразки підручників і досліджень з європейської, американської та російської практики другої половини ХІХ - початку ХХІ ст. Серед них - “Довідник саксофоніста” Пола Броді (Paul Brodie. Referens saxophone, Канада), “Початкова школа гри на саксофоні” Г. Клозе (X. Kloze. Saxophone a l'ecole primaire) та “Метод для початківців” Клода Делангля (Claude Delangle. Methode debutante, Франція), “Техніка саксофоніста” Е. Кокрофта (E. Cockcroft. Saxophone technique, США), “Основи техніки гри на саксофоні” Б. Прорвича і “Постановка амбушура” М. Шапошникової (Росія) та ін.

Таким чином, за короткий період праці на відділах саксофона у консерваторіях Китаю було зібрано багатий досвід роботи кращих саксофоністів та методистів світу періоду цілого століття. Але, враховуючи прагнення китайської аудиторії більшою мірою слухати свою національну музику, перші професійні саксофоністи Китаю розуміли гостру потребу створення своїх національних підручників і практичних посібників, які були б зорієнтованими на специфіку китайського мелосу, його ладові та метро-ритмічні особливості.

Першість у створенні навчально-методичної літератури для саксофона належить Лі Маньлунові, визнаному найбільшим ученим Китаю і найвищим професіоналом із навчання гри на саксофоні, інтерпретації музичних творів та виконавцем. Співвітчизники й провідні саксофоністи світу визнали його як “першого серйозного і найуспішнішого починателя в даній галузі” [5].

Фундаментальні праці “Китайська мелодія. Виконання народних мотивів на саксофоні”, “Закон гри на саксофоні” та “Управління звуком у класичному саксофонному виконавстві та стилі” стали провідними в Китаї навчальними посібниками для академічного і джазового виконавства на саксофоні.

Як навчально-методичні збірники Лі Маньлун створив цикл лекцій “Саксофон. Щоденна практика”. Використовуючи новинки технічного прогресу, він розробив програму “Центральна консерваторія. Відділ саксофона. Навчальна та екзаменаційна програми на VCD”. Саме Лі Маньлун започаткував у Китаї створення спеціальних видів стандартів для відео- збереження власних лекцій зі звуком на компакт-дисках. Завдяки старанням Лі Маньлуна студенти консерваторії отримали змогу багаторазового прослуховування його лекцій на спеціальних відео-програвачах.

Услід за Лі Маньлуном навчально-методичну діяльність у Китаї почав розвивати його колишній випускник Лі Юйшен, який повернувся додому після навчання в Канаді у видатного саксофоніста Пола Броді. На початку 2000-х років він створив низку практичних навчальних і методичних праць: “Досліджуйте багатство звучання саксофона”, “Практика використання вібрато на саксофоні” й “Виконання Концертних етюдів для альта-саксофона та фортепіано Чарльза Кессленда”.

У своїх працях професор Лі Юйшен прагнув надати студентам практичну і теоретичну допомогу в набутті індивідуальних технічних професійних якостей як широкого комплексу різноманітних навичок. В основі його теоретичних установок - власний виконавський та педагогічний досвід.

Серед праць китайських авторів з дослідження проблем джазового саксофонного виконавства однією з найбільш ранніх і на сучасному етапі провідною в даній галузі у Китаї стала робота Ду Енн Тьяо “Практичне керівництво гри на саксофоні” (2001), в якій він спирається на особистий досвід і багату історію американського джазового саксофонного виконавства.

В аспекті адаптації саксофона в національну музику Китаю найбільше зацікавлення викликає праця Ду Енн Тьяо “Мистецтво саксофона”. Її особливу актуальність зумовила спрямованість тематики роботи, присвячена проблемам індивідуального підходу джазових китайських саксофоністів до виконання аранжувань з творів національної музики [2, с. 5].

“Мистецтво саксофона” - це практичний курс розвитку в саксофоністів елементів джазової імпровізації. Особливе значення в роботі має друга частина, присвячена поєднанню закономірностей джазової імпровізації з типовими особливостями національних китайських ладів та мелодичних зворотів. У вправах другої частини автор пропонує ряд етюдів, створених на основі китайських народних пісень, використання пентатоніки, характерного тематизму та відповідних гармонічних послідовностей.

Перекладам й аранжуванням китайської народної пісенної та інструментальної музики для саксофонного виконавства частково присвячена також його фундаментальна праця “Світ саксофона”.

У розвитку саксофонного виконавства велике значення отримала школа, створена в північному регіоні Китаю - місці, де з чисельністю населення, що наближалося до сорока мільйонів, одразу багато мешканців побажали навчатися гри на саксофоні, та в якому ще на початку 1930-х років уже існував перший, створений у країні джазовий оркестр Олега Лундстрема. Також у Харбіні створив значний репертуар п'єс та перекладів національного пісенного репертуару для саксофона композитор Фань Шенці. Провідним педагогом саксофона Хейлундзянської консерваторії в Харбіні став один з найвизначніших методистів Китаю, професор Ян Цзя Сан.

Результатом копіткої праці Ян Цзя Сана став його підручник “Школа гри на саксофоні” (2004), призначений для оволодіння основними навичками гри на всіх різновидах саксофона (сопрано, альт, тенор та баритон). Його підручник розрахований на найширше коло охочих: для учнів музичних шкіл, студентів музичних училищ та початкових курсів консерваторій [7].

Хоча роль основоположника класичної гри на саксофоні в Китаї належить професорові Лі Манлуну, теоретичні праці якого репрезентують собою вищий рівень методичної літератури і присвячені конкретним виконавським проблемам для студентів вищих курсів консерваторій - проблемам раціонального методу регулювання звучання в процесі гри на саксофоні з використанням функції пальців та дихального апарату, питанням виконання творів у інструментальному дуеті, іншим виконавським проблемам, першість у закладанні основ створення навчальної літератури для початківців належить Ян Цзя Санові.

У теоретичній частині підручника представлено короткі історичні дані про походження саксофона, етапи еволюції і широке застосування цього інструмента в класичному і джазовому виконавстві. Автор зауважує, що в сучасних умовах у Китаї дедалі більше шанувальників саксофона прагнуть до виконання музичних творів, але ігнорують базову підготовку. Не оволодівши базовими навичками та спеціальними вправами, що допомагають до певного рівня розвинути свій власний рівень технічної майстерності, саксофоністам, які самонавчаються, не вдається з усією повнотою передати красу музики виконуваних творів. При підготовці Ян Цзя Сан радить приділити основну увагу початковому, базовому етапові навчання [7, с. 2].

Створюючи підручник, автор враховував досвід роботи у створенні подібної літератури своїх західних попередників. Ян Цзя Сан зауважив, що “не так багато передувало осмислити, оскільки школу гри на саксофоні вже створив сам його винахідник Адольф Сакс, а сучасну методику навчання гри розробив Марсель Мюль, який представив світові саксофон у всій повноті його академічного звучання” [7, с. 4].

Про опору на окремі положення західних авторів свідчать окремі параграфи підручника. Наприклад, в уроці “Губний апарат” він використовує пояснення поняття амбушура Ж- М. Лондейкса як специфічної навички у використанні мускульно-рухливої сили губного апарату, цитуючи його визначення в китайському перекладі роботи “Параметри саксофона” [3, с. 28]. навчальний посібник саксофон музичний

У поясненні важливості якості вібрато, якому Ян Цзя Сан надавав особливого значення в особистій виконавській практиці, він спирається на коментарі передмови до збірки “Тридцять великих вправ або етюдів для саксофона” М. Мюля [4, с. 2]. В уроці “Дихання” - на положення ранніх праць російських саксофоністів, наприклад: “Про дихання при грі на духових інструментах” Б. Дикова [1, с. 9] та “До проблеми становлення вітчизняної школи гри на саксофоні” М. Шапошнікової [6, с. 32]. Посилання на окремі праці французьких та російських саксофоністів свідчать про те, що профессор визнав їх методичні принципи та прийняв і застосував їх у своїй практиці.

У другому теоретично-практичному розділі підручника “Основні вправи для саксофона” викладення необхідних відомостей суміщене з практичними вправами, розміщеними за ступенем складності “від простого до складного”. Розділ охоплює в себе уроки з тем “Звуки великих тривалостей”, “До мажор”, “Вправи для гри різними інтервалами”, “Аплікатура і дихання”, “Нота з крапкою”, “Паузи”, “Прості технічні етюди”, “Легато і стакато”.

У створенні вправ Ян Цзя Сан виступає не лише як практик, котрий добре розв'язує виконавські проблеми, а й як винахідливий композитор. Його ілюстрації - це технічно доцільні вправи високого художнього значення.

Третій розділ “Професійна підготовка” - уроки на теми “Мелізми”, “Вібрато” і “Вправи для розвитку вправності”.

Особливу цікавість становить завершальний розділ “Застосування досягнутих навичок у виконанні музичних творів”. Для самостійного вивчення автор пропонує приклади музичних творів, які він назвав “Колекція для саксофоніста зі світу музики”: “Серенада” Ф. Шуберта, “Політ джмеля” М. Римського-Корсакова, кілька тем зі “Слов'янських танців” А. Дворжака, “Колискова” Й. Брамса, Фантазія C dur Р. Шумана, “Баркарола” Ж. Оффенбаха, “Лебідь” К. Сен-Санса, а також пісня-марш з кінофільму 1930-х років “Веселі хлоп'ята” “Легко на серці від пісні веселої” на музику І. Дунаєвського, котру Ян Цзя Сян подав як пісню “Щасливі люди”.

Із метою прагнення наблизити виконання музичних творів національних китайських композиторів до саксофонної творчості він увів до “колекції” мелодії трьох популярних китайських пісень “Червоні лілії на світанку”, “Вишитий мішечок” і “Велика рогата худоба”. Як творець першої у Китаї школи гри Ян Цзя Сан першим спробував представити у ній національні традиції музикування.

Серед практичних посібників останнього часу виділяється збірка “Етюди для саксофоніста” Ван Ювея, призначена для вищого рівня розвитку техніки. Збірка була опублікована у 2012 р. в українському видавництві “Музика” і серед подібних видань китайських саксофоністів привертає увагу тим, що є результатом праці періоду навчання автора в Одеській національній музичній академії ім. А. Нежданової під керівництвом професора

З. П. Буркацького. Як практичний посібник “Етюди саксофоніста” Ван Ювей представив як свою дипломну роботу в курсі дисципліни “Методика навчання гри на духових інструментах”.

Поява цієї збірки важлива насамперед, як здійснення першого і на даний час єдиного свідчення публікації подібних практичних видань серед китайських саксофоністів в Україні.

Серед запропонованих етюдів - приклади, які використовують сучасні саксофоністи різних національних шкіл: французької - редакції етюдів Жи Тіра (Jie Teer, етюд № 1), Ж. Ласільї (Lasilli, № 19), Ланже (Lange, № 3), Гові (Hovey, № 8 і 17), Гоффуара (Hoffuar, № 9), Марселя Мюля (М. Mule, № 20) та Робера Мартіна (R. Martin, № 15); бельгійська - етюдами А. Рейвокуна (Reivoqung, № 6, 10 і 11), Ж.-Г. Люфта (Luft, № 18 і 21); німецька - Ферлінга (Ferling, № 5 і 23), Геррера (Herrer, № 14) та Мюллера (Muller, № 22); голандська - Дроллефа (Drollef, № 25) і В. Йороллфа (Jorollf, № 27); іспанська - Мігеля Налакейви (M. Nalakeiva, № 13).

Логічним стало опублікування в збірці етюду китайського композитора Хай Нзе (Hei Nze, № 2) та українських - Івана Оленчука (№ 4 і 16) та Володимира Федорова (№ 24), а також двох власних етюдів “(№ 12 і 28).

У збірці представлені етюди для розвитку різних можливих видів удосконалення техніки: вправності (№ 1, 11, 26, 27), виконання складних арпеджованих пасажів (№ 6, 10, 14), насичених альтерацією вправ у інтервалах і розкиданих у широкому діапазоні звуків (№ 3, 20, 26, 28), інтонаційно складних, насичених альтерацією пасажів (№ 11, 14, 19), подвійних нот та репетицій (№ 16), виконання мелізмів (№ 12, 25, 27, 28), вправ зі зміною різноманітних ритмічних формул (пунктирний ритм, тріолі, квінтолі, секстолі - № 12, 13, 27), гри зі зміною розмірів (№ 4 і 17), стрімким наростанням темпів (№ 4: moderato, allegro, vivo-presto).

Ван Ювей прагнув створити універсальну збірку, в якій хотів використати якомога більшу різноманітність можливих технічних труднощів. Для цього він, розміщуючи в кінці твору ремарки, запропонував виконувати окремі етюди різними способами: відшліфовувати техніку транспонування або виконувати різними видами саксофонів залежно від тембру інструмента - “можна виконувати у різних тональностях”; подає ремарки про виконання різними штрихами: “можна грати на staccato”, “можна грати на legato”; “можна грати на staccato або на legato”, про ускладнення ритмічних малюнків: “можна грати як”, подаючи при цьому варіанти зміни ритму і тривалостей.

У передмові до збірки Ван Ювей зазначав, що прагнув створити такий навчальний посібник, який, насамперед, перш за все, певні технічні навички, допомагав би саксофоністам легше долати інтонаційні труднощі, якими насичений тематичний матеріал сучасних музичних творів.

В етюдах збірки Ван Ювея рідко виписані динамічні відтінки. Автор аргументує це як свідоме надання творчої можливості для індивідуальної образної інтерпретації етюдів з боку кожного окремого виконавця.

Важливим фактором у виданні збірки стало також розширення знань українських та китайських саксофоністів про коло сучасних європейських авторів, які створюють технічний репертуар для саксофона.

Отже, видання професора Ян Цзя Сана та випускника української музичної академії Ван Ювея, створені на початку ХХІ ст., реперзентовані як приклади методичних праць представників різних поколінь китайських саксофоністів і як приклади роботи для початківців та розвитку техніки саксофоністів вищого рівня.

Література

1. Диков Б. А. О дыхании при игре на духовых инструментах / Б. А. Диков. - Москва : Музгиз, 1956. - 101 с.

2. Ду Енн Тьяо. Мистецтво саксофона / Ду Енн Тьяо [кит. мовою]. - Сичуань, 2002. - 128 с.

3. Лондейкс Ж.-М. Параметры саксофона / Ж.-М. Лондейкс [Переклад китайською Ду Енн Тьяо]. - Пекін : Народне видавництво, 2014. - 68 с.

4. Mule Marcel. 30 Great Exercises or Studies for All Saxophones (Trente Grands Exercices ou Etudes toutes Saxophones) / Marcel Mule. - Leduc, 1944. - 31 p.

5. У Чжан. Видатний професор саксофону [кит. мовою] / Чжан У. - Пекін : Центральна музична консерваторія, 2010. - 29 с.

6. Шапошникова М. К проблеме становления отечественной школы игры на саксофоне / М. Шапошникова // Актуальные вопросы теории и практики исполнительства на духовых инструментах: Сборник трудов. - Москва : ГМПИ имени Гнесиных, 1985. - С. 22-37.

7. Ян Цзя Сян. Школа гри на саксофоні [кит. мовою] / Цзя Сян Ян. - Харбін : Видавництво авіаційної промисловості, 2004. - 124 с.

Анотація

У статті досліджено навчально-методичний репертуар для саксофона в консерваторіях Китаю. Розглянуто підручник “Школа гри на саксофоні” Ян Цзя Сана та збірку “Етюди для саксофоніста” Ван Ювея як приклади сучасних навчальних посібників. Охарактеризовано комплекс навчальних посібників китайських авторів для саксофона як створених з урахуванням окремих положень західних авторів та орієнтованих на специфіку китайської національної музичної мови.

Ключові слова: саксофон, навчально-методична література, техніка гри, академічне та джазове виконавство, видання.

В статье исследован учебно-методический репертуар для саксофона в консерваториях Китая. Рассмотрен учебник “Школа игры на саксофоне ” Ян Цзя Сана и сборник “Этюды для саксофониста Ван Ювея как примеры современных учебных пособий. Охарактеризован комплекс учебных пособий китайских авторов для саксофона как созданных с учётом отдельных положений западных авторов и ориентированных на специфику китайской национальной музыкальной речи.

Ключевые слова: саксофон, учебно-методическая литература, техника игры, академическое и джазовое исполнительство, издание.

The first experience in methodical and pedagogic work in chinese educational Institutes was taken from European and American editions of saxophone play technique and it's improvement: “Referens saxophone” P. Brodi, “Saxophone a l'ecole primaire” G. Klose, “Methode debutante” К. Delangl, “Saxophone technique” E.Kokroft, “The saxophone play technigue basis” B. Prorvych, “The studing of ear pads” by M. Shaposhnikova, etc.

It was discovered that the first position in educational-methodological literature for saxophone creation in China is belongs to Lee Manloon. His works “Chinese melody. The folk motives by saxophone performing”, “The law of saxophone play” and “Sound management in classical saxophone performing style ” became the main educational manuals for academic and jazz performing. Using the novelties of technological progress he became an author of “Central conservatory. Saxophone department. Educational and exam program on VCD” program”. In the investigation of jazz saxophone performing problems the main work in China became the work of Du Enn Thiao - “Managing practice of saxophone play”. In aspect of saxophone adaptation into the national music of China, the most interest was created by the “Saxophones Art” by Du En Tiao.